Ухвала

від 13.02.2020 по справі 629/1980/19

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/1980/19

Провадження № 2/629/45/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Авраменко О.С., розглянувши позовну заяву Лозівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, -

встановив:

В провадженні суду перебуває зазначена цивільна справа.

В судовому засіданні прокурором Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Самусенко А.В. подано письмову заяву про відвід головуючого по справі Ткаченко О.А. на підставі вимог ст.36 ЦПК України. В обґрунтування заяви останній зазначає, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. Суддя Ткаченко О.А., в порушення вимог ст.209 ЦПК України, збирає докази за своїми дорученнями однобоко та на користь відповідача. Так, викликав та допитав свідка, якого на думку прокурора не було заявлено, а саме начальника Міськрайонного управління у Лозівському районі та м.Лозова ТУ Держгеокадастру у Харківській області Мироненко О.О., надав доручення Міськрайонному управлінню у Лозівському районі та м.Лозова ТУ Держгеокадастру у Харківській здійснити новий розрахунок завданої шкоди ОСОБА_1 внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. На думку прокурора дані факти свідчать про односторонність розгляду цивільної справи, що може призвести до необ`єктивного та упередженого рішення.

Інші учасники судового розгляду в судовому засіданні залишили вирішення даного питання на розсуд суду.

Суд, вислухавши думку осіб, що приймають участь у справі, вважає заяву про відвід судді подану прокурором необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.2,3 ст.40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Враховуючи, що прокурором надано письмову заяву про відвід судді в судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст.40 ЦПК України, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Підстави для відводу судді передбачені ст.ст.36-37 ЦПК України і розширеному тлумаченню не підлягають.

Статтею 36 ЦПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді. Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції має визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

У п.п.104-106 рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2013 року по справі Олександр Волков проти України (заява №21722/11) зазначено, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах Фей проти Австрії (Fey v.Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А №255, пп. 28 та 30, та Веттштайн проти Швейцарії (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п.42, ECHR 2000-ХІІ).

Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі Кіпріану проти Кіпру (Kyprianou v.Cyprus) [ВП], заява №73797/01, п.119, ECHR 2005-ХІІІ).

Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі Пуллар проти Сполучного Королівства (Pullar v.the United Kingdom), п.32, Reports 1996-III).

У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється . Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі Де Куббер проти Бельгії (De Cubber v. Belgium), Series A, №86).

Також, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини Білуха проти України особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у пунктом 43 рішення у справі Ветштайн проти Швейцарії ).

Окрім того, у висновку №3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.

Так, фактично підставою для заявлення прокурором відводу судді стала незгода останнього з процесуальними діями головуючого по справі, вважаючи це підставою для його відводу.

Проте такі обставини, на які посилається прокурор Самусенко А.В. , не свідчать про наявність передбачених законом підстав для відводу судді.

Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Згідно частини 4 статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Будь-яких доказів, які б підтверджували наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді при розгляді даної справи, з матеріалів та доводів заяви про відвід не вбачається.

Крім цього, суд роз`яснює прокурору, що у відповідності до вимог ч.1,2,3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

А також, положеннями ст.17 ЦПК України закріплено право на перегляд справи та оскарження судового рішення.

Керуючись ст.36,39,40,252,253,259-261 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви представника позивача прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Самусенка А.В. про відвід судді Ткаченка Олександра Анатолійовича від розгляду цивільної справи за позовом Лозівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.А.Ткаченко