Ухвала

від 29.10.2020 по справі 629/1980/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

29 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 629/1980/19

провадження № 61-15095ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у справі за позовом Лозівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Лозівська місцева прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки.

Посилалася на такі обставини. В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018220380001753 від 26 вересня 2018 року встановлено, що ОСОБА_1 в порушення норм закону, які регулюють порядок надання у користування земельних ділянок комунальної форми власності, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою самовільного зайняття для вирощування сільськогосподарських культур - соняшнику, земельної ділянки, віднесеної до земель житлової та громадської забудови, загальною площею 11,3155 га, яка розташована на території Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області, у 2018 році не звернувся до Краснопавлівської селищної ради для відповідного укладення договору оренди землі.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_1 з травня 2018 року до вересня 2018 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, самовільно зайняв та використав зазначену земельну ділянку шляхом посіву сільськогосподарської культури - насіння соняшнику, яку у подальшому вирощував, обробляв та 17 вересня 2018 року зібрав, уклавши з ПОСП Гарант договір від 17 вересня 2018 року № 26/9/2018 про надання послуг зі збиранню соняшника на зазначеній земельній ділянці. Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 06 листопада 2018 року проведено розрахунок розміру шкоди, проведений в листі від 06 листопада 2018 року № 10-20-5-2170/90-18, завданої державі самовільним зайняттям земельної ділянки комунальної форми власності площею 11,3155 га з цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, який склав 216 783,74 грн.

Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 лютого 2019 року у справі № 629/6247/18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину та призначено покарання за частиною 1 статті 197 1 Кримінального Кодексу України у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3 400 грн, який набрав законної сили 18 березня 2019 року. Шкода у розмірі 216 783,74 грн, завдана державі самовільним зайняттям землі, ОСОБА_1 не відшкодована.

Місцевою прокуратурою 20 березня 2019 року направлено лист до Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області щодо з`ясування питання про направлення цим органом місцевого самоврядування позовної заяви до суду про відшкодування збитків, завданих вчиненням ОСОБА_1 кримінального правопорушення. Як вбачається з відповіді селищної ради від 26 березня 2019 року у цього органу не має можливості звернутись із позовною заявою до суду у зв`язку із відсутністю фахівців в області права, які зможуть належним чином сформувати документи відповідно до норм чинного законодавства та належним чином представляти їх інтереси в суді.

Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 шкоду, завдану самовільним зайняттям земельної ділянки, у розмірі 216 783,74 грн на користь держави в особі Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 квітня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено розмір шкоди у 216 783,74 грн, завданої ОСОБА_1 самовільним зайняттям земельної ділянки.

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 квітня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області 216 783,74 грн шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 лютого 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у самовільному зайнятті земельної ділянки та встановлено, що діями ОСОБА_1 завдано значної майнової шкоди державі в особі Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області на загальну суму 216 783,74 грн. Вирок ОСОБА_1 не оскаржувався. У кримінальному провадженні цивільного позову не заявлено, завдана державі самовільним зайняттям землі шкода ОСОБА_1 не відшкодована, а отже, є підстави для задоволення позову.

У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому за законом не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі становить 216 783,74 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн*250=525 500 грн).

Отже, зазначена справа відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі немає посилання на зазначені випадки.

Підстави для висновку про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, і що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, відсутні.

Доводи касаційної скарги в основному зводяться до непогодження зі встановленими обставинами справи та переоцінки доказів.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі Пелевін проти України від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у справі за позовом Лозівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

С . О. Погрібний