Постанова

від 11.02.2020 по справі 361/5674/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-А

Справа №361/5674/17 Головуючий у 1 інстанції - Сердинський В.С.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1257/2020 Доповідач - Мараєва Н.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2020 р. Київський Апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду

цивільних справ :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Заришняк Г.М., Рубан С.М.

При секретарі - Гаврюшенко К.О.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного

суду в порядку спрощеного позовного провадження

Цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2017 р.

у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою

відповідальністю СИРІУС-ЛТД

про визнання договору про співробітництво недійсним

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СИРІУС-ЛТД

до ОСОБА_2

про визнання права власності

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з`явилися, перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В с т а н о в и л а :

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2017 р. відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю СИРІУС-ЛТД про визнання договору про співробітництво недійсним.

Зустрічний позов - задоволено.

Визнано за ТОВ СИРІУС-ЛТД право власності на нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 232 кв.м та на нежиле приміщення за аресою АДРЕСА_1 , загальною площею 545 кв.м.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить це рішення скасувати і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з`ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 22 квітня 2016 року між позивачем за первісним позовом ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ СИРІУС-ЛТД було укладено договір про співробітництво (а.с.8-10).

За умовами вищевказаного договору передбачено, що позивач ОСОБА_2 зобов`язується надати відповідачу ТОВ СИРІУС-ЛТД технічну документацію та оригінали правовстановлюючих документів на приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ; після узгодження плану реконструкції приміщень позивач ОСОБА_2 не має чинити перешкод у здійсненні капітального ремонту відповідачу ТОВ СИРІУС-ЛТД . Також відповідач взяв на себе обов`язок провести капітальний ремонт власними інструментами та механізмами з дотриманням діючих технічних умов на ремонт житлових приміщень.

На підтвердження свого права власності на вказані спірні нежилі приміщення ОСОБА_2 надав суду свідоцтва про право власності від 15 березня 2008 року та від 16 травня 2008 року (а.с.6,7, копії).

Згідно п.п.2.1.3. договору зазначено, що капітальний ремонт приміщень відповідач здійснює за власні ТОВ СИРІУС-ЛТД кошти.

Відповідно до п.п.2.2.3. зазначеного договору, по закінченню капітального ремонту, позивач ОСОБА_2 зобов`язаний передати відповідачу ТОВ СИРІУС-ЛТД право власності на приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

25 квітня 2016 року між сторонами було погоджено план реконструкції приміщення, що підтверджується відповідним Актом (а.с.36).

Згідно Акту повного виконання реконструкції приміщення від 26 квітня 2017 року, відповідно до договору про співробітництво між сторонами, відповідач ТОВ СИРІУС-ЛТД виконало взяті на себе зобов`язання щодо реконструкції та приведення приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідний технічний стан для подальшої експлуатації даного приміщення шляхом здачі в оренду (а.с.37).

Відповідно до п.2 зазначеного Акту, позивач ОСОБА_2 шляхомпідписання цього акту підтвердив виконання реконструкції та капітального ремонту відповідно до узгодженого раніше плану.

Згідно статті 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до статті 1131 ЦК України, договір про спільну діяльність складається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.230 ЦК України, передбачено якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Постановлюючи рішення суд виходив з того, що доводи позивача за первісним позовом ОСОБА_2 є необгрунтованими та недоведеними, оскільки в договорі про співробітництво, укладеного між сторонами 22 квітня 2016 року, чітко та зрозуміло зазначено, що по закінченню капітального ремонту, позивач ОСОБА_2 зобов`язаний передати відповідачу ТОВ СИРІУС-ЛТД право власності на приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та приміщення за адресою АДРЕСА_1 ; що в п . 2 Акту повного виконання реконструкції приміщення від 26 квітня 2017 року своїм підписом ОСОБА_2 підтвердив, що реконструкція та капітальний ремонт спірних приміщень виконано відповідно до узгодженого раніше плану. Тобто, що сторонами було виконано умови договору про співробітництво від 22 квітня 2016 року належним чином та в повному обсязі, а тому і умови зазначеного договору було сторонами прийнято та погоджено в установленому законодавством порядку.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову.

Рішення суду позивачем ОСОБА_2 не оскаржено.

Згідно ч.1 ст.331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, обгрунтовуючи апеляцію ОСОБА_1 посилалася, зокрема, на те, що вказане рішення порушує її права, що спірні нежилі приміщення, побудовані ТОВ Сиріус частково на належній їй, ОСОБА_1 , земельній ділянці, самовільно без її дозволу, і тим самим порушено її право як власника земельної ділянки.

Також зазначала, що згідно відповіді Департаменту комунальної власності м.Києва від 16.08.2019 року № 062/02/07-7324 свідоцтва про право власності на нежиле приміщення загальною площею 545,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та нежиле приміщення загальною площею 232,2 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 Головним управлінням комунальної власності м.Києва не видавались.

Згідно листа Департаменту містобудування та архітектури від 31.07.2019 року № 055-8927 у реєстрі адрес м.Києва відсутні відомості щодо документів про присвоєння будь-яким об`єктам нерухомості таких поштових адрес: АДРЕСА_3 .

Отже, не зважаючи на те, що сторонами договору про співробітництво було використано терміни реконструкція та капітальний ремонт, фактично проведено нове будівництво.

Однак, судом не досліджувалось, чи були виконані ТОВ СИРІУС-ЛТД вимоги передбачені статтями 26 - 32 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності щодо проведення будівельних робіт, чи дотримані будівельні норми та правила та чи не порушуються права інших осіб, що є обов`язковою передумовою визнання права власності.

Крім того, судом не було досліджено, чи є позивач власником чи користувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташовані спірні об`єкти.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 0,3245 га, кадастровий номер 8000000000:91:109:0012, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить до земель комунальної власності та перебуває в оренді Виробничого кооперативу Трудівник .

Під час здійснення робіт із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:109:0174, що належить ОСОБА_1 , в натурі (на місцевості) землевпорядною організацією ТОВ Укргеосистем встановлено, що вказані нежилі приміщення частково розташовані на земельній ділянці, належній ОСОБА_1 .

Такі доводи апеляції є слушними.

Згідно висновку експерта №20205 від 10.02.2020 р., який приєднано до матеріалів справи згідно клопотання представника апелянта, якого не було залучено в суді першої інстанції до участі в справі, - відповідно до наданих документальних даних двоповерхова нежила будівля літера Г за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 545,0 кв.м, яка належить ТОВ СИРІУС-ЛТД , частково розташована у межах земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:109:0174 за адресою АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_1 .

За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визнання права власності за ТОВ СИРІУС-ЛТД на нежиле приміщення літера Г за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 545,0 кв.м, що частково розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:109:0174 за адресою АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_1 не можна визнати законним і обгрунтованим, а тому в цій частині воно підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Що стосується іншої частині рішення, то вимоги апеляції в іншій частині задоволенню не підлягають, оскільки не містять доказів щодо порушення в тій частині прав ОСОБА_1 , чи її повноважень щодо права вимоги.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись ст.ст.268, 352, 367, 368, 374, 375, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2017 року - скасувати в частині визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю СИРІУС-ЛТД права власності на нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , літера Г , загальною площею 545,0 кв.м та частково розташованим у межах земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:109:0174 за адресою АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_1 , і в цій частині постановити нове рішення, яким в задоволенні позову - відмовити. В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СИРІУС-ЛТД на користь ОСОБА_1 10 000 грн. витрат на проведення земельно-технічної експертизи.

Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 13.02.2020 р.

Головуючий :

Судді :