Ухвала

від 14.02.2020 по справі 160/12057/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 лютого 2020 року Справа № 160/12057/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Верба І.О., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі клопотання представника відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Зернопром-Агро про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

встановив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 29.11.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Зернопром-Агро (ЄДРПОУ 31001455) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 19 678,46 грн.

2. Ухвалою суду від 04.12.2019:

- прийнято адміністративний позов до розгляду, відкрито позовне провадження у справі;

- призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін;

- встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті спору;

- витребувано від Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів: інформацію від центру зайнятості щодо подання відповідачем звітів 3-ПН протягом спірного періоду; докази спрямування інвалідів до відповідача; пояснення причин їх не працевлаштування; матеріали надання інформації, необхідної для їх працевлаштування.

- витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю Зернопром-Агро : матеріали надання інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів; докази виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно нормативу; інформування позивача про створення робочих місць згідно нормативу; докази заходів, яких вжив відповідач для недопущення правопорушення, копії звітів 3-ПН із доказами їх подання; копії направлень інвалідів на працевлаштування із поясненнями щодо підстав не працевлаштування або копіями наказів про прийняття на роботу; за наявності копії судових рішень зі спірних правовідносин за попередні періоди.

3. 08.01.2020 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доказами по справі, та клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропущенням позивачем строків звернення до суду.

4. 17.01.2010 електронним зв`язком та 20.01.2020 надійшли пояснення із витребуваними доказами від позивача.

ІІ. ОБҐРУНТУВАННЯ КЛОПОТАННЯ ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВУ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

5. Відповідач проти позову заперечив повністю, зазначив, що позивач пропустив встановлений законом строк звернення дот суду, у зв`язку із чим позовна заява підлягає залишенню без розгляду, оскільки право на стягнення несплачених самостійно сум санкцій у судовому порядку виникло у позивача 16.04.2018.

6. Таке твердження відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.02.2011 у справі № 21-9а11.

7. Позивач намагається виправдати своє бездіяльність тим, що він отримав звіт за 2017 рік тільки 07.10.2019 і що нібито саме з цього дня починається перебіг строку позовної давності.

8. Згідно пункту 5 Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007, позапланова виїзна перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок у разі неподання роботодавцем звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю або подання такого звіту з помилками, що призвели до несплати суми адміністративно-господарських санкцій або сплати їх у неповному обсязі.

9. Невикористання такого права органом Фонду соціального захисту інвалідів є його бездіяльністю, таку позицію висловив Вищий адміністративний суд України у постанові від 07.02.2017 у справі № 826/16665/14.

10. Така бездіяльність позивача не може бути виправданням пропуску строків звернення до суду.

11. Строк звернення до суду для відповідача закінчився ще 16.07.2018.

ІІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА ЩОДО СТРОКУ ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ

12. Позивач зазначив, що відповідачем звіт за 2017 рік було подано лише 07.10.2019.

13. Підприємством не сплачено у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції у розмірі 19 678,46 грн за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю у 2017 році.

14. Оскільки звіт за 2017 рік було отримано позивачем 07.10.2019, отже саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності.

ІV. ОЦІНКА СУДУ

15. За загальним правилом, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

16. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 99 КАС України у редакції, яка діяла до 15.12.2017, для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення передбачених законом вимог.

17. З 15.12.2017 абзацом другим частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

18. Підставами заявлення цього позову є несплата у добровільному порядку сум адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2017 рік.

19. Для надання оцінки доводам відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду належить визначити дату, з якої у позивача виникли підстави для пред`явлення визначених законом вимог.

20. Вирішуючи зазначене питання, суд виходить із наступного.

21. Відповідно до частини першої статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 № 875-XII, в редакції яка діє з 20.01.2018 (далі - Закон № 875-XII):

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю;

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

- положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

22. Таким чином, підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

23. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів) (частина третя статті 20 Закону № № 875-XII).

24. Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875-XII:

- адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону;

- при цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

25. Частиною п`ятої статті 20 Закону № 875-XII встановлено, що у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

26. З частини четвертої вказаної норми вбачається, що розрахування та сплата адміністративно-господарські санкцій здійснюється підприємствами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за звітним роком, в якому допущено порушення.

27. Таким чином, розрахунок санкції здійснюється самостійно підприємством відповідно до частини першої статті 20 № 875-XII, та для розрахунку використовуються показники середньої річної заробітної плати.

28. Факт неподачі підприємством звіту у встановленому порядку та несплата у добровільному порядку сум санкцій відбулись 16.04.2018.

29. При цьому, станом на 16.04.2018 позивач не мав у розпорядженні підтвердження недодержання підприємством нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю, відсутніми були й показників кількості працюючих, наявності або відсутності працевлаштованих інвалідів, тобто підстави стверджувати про допущене підприємством порушення та заявлення позову із відповідним обґрунтуванням у позивача були відсутні.

30. Тільки при одержанні 07.10.2019 звіту за 2017 рік позивач одержав інформацію від підприємства про недодержання нормативу робочих місці у кількості 1 робоче місце та інформацію про розмір (показник) середньої річної заробітної плати на підприємстві.

31. Щодо доводів відповідача про допущену бездіяльність непроведенням перевірки відповідно до Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю , затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, в редакції чинній до 19.06.2019 (далі - Порядок № 70), на як наслідок пропуск строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

32. Порядок № 70 визначає механізм проведення відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

33. Згідно пункту 2 Порядку № 70 предметом проведення перевірки є:

- реєстрація роботодавців у відділеннях Фонду;

- подання роботодавцями до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю;

- виконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю;

- сплата роботодавцями суми адміністративно-господарських санкцій та пені.

34. Відділення Фонду за наказом його керівника може проводити планові та позапланові, виїзні та невиїзні перевірки ( пункт 3 Порядку № 70).

35. Відповідно до пункту 10 Порядку № 70 у разі виявлення фактів невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю уповноважена посадова особа, яка проводила перевірку, складає протокол про адміністративне правопорушення.

36. Таким чином, позивач мав право на проведення перевірки та суд погоджується із доводом відповідача що мала місце бездіяльність щодо її непроведення, однак проведенням перевірки мали б бути встановлені обставини неподачі звіту та виконання нормативу зайнятості особами з інвалідністю робочих місць.

37. В такому випадку підстави для подання позову про стягнення сум адміністративно-господарських санкцій виникли б у позивача з дати складення акта перевірки, а не з 16.04.2018, як зазначає позивач.

38. Оскільки звіт у встановлений строк підприємством не поданий, перевірка проведена не була та акт не складено, суд не вбачає підстав для висновку про виникнення підстав для цього позову у позивача 16.04.2018 та відлік з цієї дати строку звернення до суду.

V. ВИСНОВКИ СУДУ

39. З урахуванням обставин цієї справи, суд вважає необґрунтованими у заявленому спорі доводи відповідача щодо виникнення у позивача права на звернення до суду з цим позовом 16.04.2018, закінчення строку звернення 17.07.2018, та пропуск строку звернення до суду.

40. Станом на 16.04.2018, а також до 07.10.2019 (дати подання звіту за 2017 рік), позивач не мав підстав для звернення до суду, оскільки:

- не мав доказів недодержання підприємством нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю;

- не мав відомостей про кількість осіб з інвалідністю, які б мали згідно нормативу працювати на підприємстві;

- не володів інформацією щодо кількості працюючих осіб на підприємстві;

- не володів інформацією про розмір (показник) середньої річної заробітної плати на підприємстві;

- не мав відомостей (показників) для розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, які зазначаються у звіті, отже не мав можливості сформулювати зміст позовних вимог та ціну позову.

41. Тільки при отриманні 07.10.2019 звіту за 2017 рік позивач одержав інформацію від підприємства про недодержання нормативу робочих місці у кількості 1 робоче місце та інформацію про розмір (показник) середньої річної заробітної плати на підприємстві, у зв`язку із чим саме з 07.10.2019 у позивача виникли підстави для звернення до суду відповідно до статті 122 КАС України.

42. З огляду на викладене, суд вважає доводи відповідача про пропуск строку звернення до суду необґрунтованими, у зв`язку із чим відмовляє у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

43. Застосування наведених норм права відповідає правовим висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 12.09.2019 у справі № 2а-5997/12/2670, в якій визнано правовірним стягнення у судовому порядку сум адміністративно-господарських санкцій за звітом 2007 року, поданим підприємством у 2012 році.

44. Суд зазначає, що залишення позову у цій справі без розгляду, із прийняттям правової позиції відповідача про початок строку звернення до суду 16.04.2018 та його закінчення 16.07.2018, призведе до визнання судом правомірним (легалізації через судове рішення) такого різновиду неправомірної поведінки як несвоєчасне подання звіту за формою 10-ПІ, що в подальшому призводитиме до абсолютного звільнення всіх наймачів, які свідомо не звітуватимуть вчасно, від застосовування встановлених законом санкцій, та одночасно існування добросовісних роботодавців, що своєчасно звітуватимуть та сплачуватимуть адміністративно-господарські санкції.

45. Такий висновок суду не відповідатиме критерію справедливості, якій є складовим елементом принципу верховенства права.

46. У розглянутому питанні початок строку звернення до суду 16 квітня року, наступного за звітним, як дата, з якою пов`язується виникнення права у Відділення Фонду соціального захисту інвалідів на стягнення несплачених підприємством сум санкцій у судовому порядку, є правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 21.02.2011 у справі № 21-9а11.

47. Однак у справі № 21-9а11, суд касаційної інстанції розглянув питання неоднакового застосування строків, визначених статтею 250 ГК України, а надаючи оцінку виникненню у позивача права на стягнення сум санкції у судовому порядку саме 16 квітня, виходив із того, що у розглянутій справі підприємством у встановлений строк був поданий звіт за формою 10-ПІ, що також встановлено у рішенні суду першої інстанції від 09.02.2009 у справі № АС10/586-08.

48. Це вбачається також з правової позиції суду касаційної інстанції від 22.11.2011 у справі № 21-9а11, ухвалою якого постанову суду апеляційної інстанції від 09.02.2009 про відмову у задоволенні позову скасовано, а рішення суду першої інстанції від 09.02.2009 про задоволення позову та стягнення сум санкцій і пені - залишено без змін.

49. Таким чином, суд касаційної інстанції у постанові від 21.09.2011 по справі № 21-9а11 дійшов висновку про початок обліку строку звернення до суду із позовом про стягнення сум санкції 16 квітня із урахуванням факту подання у строк до 15 квітня наступного за звітним року звіту за формою 10-ПІ, а не абсолютно у всіх випадках пред`явлення позову у розглянутій категорії спорів.

50. В розглянутому же спорі звіт за 2017 рік у строк до 15.04.2018 не поданий, отже й відсутні підстави для висновку про початок обліку строку звернення до суду у заявленому спорі з 16.04.2018.

51. Керуючись статтями 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

52. У задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Зернопром-Агро про залишення без розгляду адміністративного позову в адміністративній справі № 160/12057/19 - відмовити.

53. Копію ухвали направити сторонам.

54. Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не може бути оскаржена.

Суддя І.О. Верба