Рішення

від 25.01.2021 по справі 160/12057/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 січня 2021 року м. Дніпросправа № 160/12057/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Зернопром-Агро про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Зернопром-Агро на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року по справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Зернопром-Агро про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

встановив:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Зернопром-Агро , в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Зернопром-Агро на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративного-господарських санкцій за невиконання нормативу робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю за 2-17 рік у розмірі 19678,46 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено та стягнено адміністративно-господарські санкції.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Зернопром-Агро задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позовних вимог відмовлено.

В подальшому до Третього апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у даній справі, в якій заявник просив вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме: витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. та судових зборів за подання апеляційної скарги у сумі 2881,50грн.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 322 КАС України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Як свідчать матеріали справи, Третім апеляційним адміністративним судом при прийнятті постанови від 30.09.2020 року не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає наявними підстави для ухвалення додаткової постанови відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Зі змісту заяви позивача вбачається, що вона містить вимоги щодо відшкодування двох груп витрат, а саме: судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем на підставі платіжного доручення №369 від 10.03.2020 року сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2881,50грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вказані норми та враховуючи, що апеляційну скарга задоволена та скасовано рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів на користь позивача судового збору у розмірі 2881,50 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача долучено до матеріалів справи копію платіжного доручення №423 від 05.05.2020 року на суму 10000,00 грн. на оплату послуг за договором правової допомоги №03/01/2020 від 03.01.2020 року, акт приймання - передачі наданих послуг №1.

Таким чином, відповідачем заявлені до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката, на суму 10000 грн.

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

При цьому, слід зазначити, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі №826/1216/16.

З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №826/1216/16 та враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з позивача витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 132, 139, 252 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Зернопром-Агро про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 25005978) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Зернопром-Агро (код ЄДРПОУ 31001455) суму судового збору в розмірі 2881,50грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну грн. 50 коп.).

В іншій частині заяви відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений статтею 329 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров