Ухвала

від 13.02.2020 по справі 420/7349/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7349/19

УХВАЛА

13 лютого 2020 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву адвоката Ковальчука Олега Миколайовича про стягнення витрат на професійну правову допомогу по адміністративній справі №420/7349/19, за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання протиправним наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №15-6721/13-19-СГ від 29.10.2019 року, яким відмовлено від надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної власності, орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області; зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Одеській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області - задоволено частково.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 143 КАС України, судом було вирішено питання щодо судових витрат.

Зокрема, ухвалено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати у розмірі 768,40 гривень.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, судом було зазначено, що оскільки позивачем/представником позивача не було надано до суду договору про надання професійної правничої допомоги, що передбачено нормами чинного законодавства та не було надано доказів сплати витрат на правничу допомогу, тобто не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на професійну правову допомогу, суд дійшов висновку, що зазначені позивачем відшкодування витрат на правову допомогу є необґрунтованими та відшкодуванню не підлягають.

03 лютого 2020 року, через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду, від адвоката Ковальчука Олега Миколайовича надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх.№4872/20 від 03.02.2020р.).

На підтвердження понесених судових витрат представником позивача було надано до суду опис юридичних послуг на виконання п.3 договору про надання правової допомоги №2/6 від 09.08.2019 року, копію Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги №2/6 від 09.08.2019 року Акт прийому-передачі юридичних послуг адвокатом Ковальчуком О.М клієнтові ОСОБА_1 , копію прибуткового касового ордеру №2/6 від 31.01.2020 року.

З акту прийому-передачі юридичних послуг від 31.01.2020 року вбачається, що до складу наданої адвокатом професійної правничої допомоги увійшли наступні роботи та послуги на загальну суму 8000,00 гривень: зустріч та усна консультація з клієнтом тривалістю 1 година - 500,00 гривень, складання та підготовка клопотання, запиту до ГУ Держгеокадастру у Одеській області тривалістю 3 години (1 клопотання, 2 запити) - 1500,00 гривень; написання позову тривалістю 3 години - 3000,00 гривень; написання клопотань/заяв до суду у кількості 5 документів - 2500,00 гривень, написання відповіді на відзив тривалістю 1 година - 500,00 гривень.

Вирішуючи питання щодо заявленого клопотання, суд зазначає наступне.

Згідно статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором.

Суд також зазначає, що на підтвердження витрат на правову допомогу повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача адвокатом Ковальчуком О.М., не наданий договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), що унеможливлює встановлення умов договору позивача та адвоката, вартості послуг.

Термін адвокатська діяльність - означає комплекс усіх видів роботи адвоката з надання правової допомоги. Питання укладення договору щодо надання правової допомоги регулюється ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність . Ця норма Закону встановлює, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Таким чином, з наданих представником позивача документів неможливо встановити вартість погодинної роботи адвоката у межах договору про надання правової допомоги, а відтак, і встановити обґрунтованість заявленої до стягнення суми.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові по справі №910/15944/17 від 21 січня 2019 року, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява №19336/04).

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем та представником позивача, не було надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на професійну правову допомогу, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 252, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви адвоката Ковальчука Олега Миколайовича про стягнення витрат на професійну правову допомогу по адміністративній справі №420/7349/19, за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна 83, код ЄДРПОУ 39765871), про визнання протиправним наказу, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Балан Я.В.