Рішення

від 04.02.2020 по справі 906/694/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2020 р. м. Житомир Справа № 906/694/19

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Войтенко С.В., ордер КС № 252104 від 11.11.2016;

Кондратчук Г.П.- керівник ПСП "Скуратівське";

Балацька Л.В.- засновник ПСП "Скуратівське";

від відповідача: Слівінський О.В., ордер серія ЖТ № 071916 від 03.02.2020;

від третьої особи - Скуратівська сільська рада - Строга О.І. - сільський голова,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства "Скуратівське"

до Товариства з обмеженою відповідальністю" Заліски"

за участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_1

2. Скуратівська сільська рада Малинського району Житомирської області

про витребування майна та скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно

Процесуальні дії по справі.

Приватне (приватно-орендне) сільськогосподарське підприємство "Скуратівське" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю" Заліски" про:

- витребування у ТОВ "Заліски" та повернення у законне володіння П(ПО)СП "Скуратівське" відгодівельника площею 1702,0 кв.м., що розташований на території Скуратівської сільської ради, Малинського району Житомирської області;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29205955 від 12 квітня 2016 року;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 33360293 від 05 січня 2017 року.

Ухвалою від 14.08.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та Скуратівську сільську раду Малинського району Житомирської області.

Ухвалою віл 23.09.2019 суд відклав підготовче засідання на 15.10.2019.

07.10.2019 від Скуратівської сільської ради надійшли письмові пояснення (а.с. 159-160 т.1).

Ухвалою від 15.10.2019 суд продовжив строк підготовчого засідання на 30 днів та оголосив в підготовчому засіданні перерву до 31.10.2019.

В підготовчому засіданні від 31.10.2019 суд оголосив перерву до 07.11.2019.

Ухвалою від 07.11.2019 суд продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 21.11.2019.

Разом з тим суд відклав розгляд питання щодо прийняття до розгляду доказів, які подані представником позивача Войтенко С.В. в судовому засіданні 31.10.2019 та розгляд клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи від 31.10.2019 за № 02-44/1694/19.

21.11.2019 відповідач через загальний відділ Господарського суду Житомирської області, в порядку ст. 165 ГПК України, подав відзив та клопотання про витребування доказів (а.с. 105-107,123-124 т.2).

Ухвалою від 21.11.2019 суд оголосив в судовому засіданні перерву до 05.12.2019.

04.12.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів за № 02-44/1935/19 від 04.12.2019 (а.с.149-152, 177-178 т.2 ).

05.12.2019 на адресу господарського суду представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів за № 33436/19 (а.с. 1-66 т.3) та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи за № 02-44/1938/19 (а.с. 67-68 т.3).

В підготовчому засіданні від 05.12.2019 оголошено перерву до 19.12.2019.

17.12.2019 відповідач подав до суду заперечення щодо позову (а.с. 90 т.3).

В підготовчому засіданні від 19.12.2019 суд вирішував, подані під час підготовчого провадження, клопотання:

- про залучення до участі у справі в якості третьої особи державного реєстратора Малинської сільської ради Малинського району Камаєвої Людмили Сергіївни, викладене в позовній заяві, поданій позивачем 19.07.2019 разом з заявою про усунення недоліків позовної заяви (а.с. 63-68 т.1);

- про долучення доказів, які подані представником позивача 31.10.2019 (а.с. 196- 232 т.1, 1-82 т.2);

- про призначення судової будівельно-технічної експертизи від 31.10.2019 № 02-44/1694/19 (а.с. 84-85 т.2);

- про витребування доказів, подане відповідачем 21.11.2019 за № 02-44/1838/19 (а.с. 123-124 т.2);

- про витребування доказів, подане представником позивача 04.12.2019 за №02-44/1935/19 (а.с. 177-178 т.2);

- про долучення до матеріалів справи письмових доказів, подане представником позивача 05.12.2019 за № 33436/19;

- П(ПО)СП "Скуратівське" про призначення почеркознавчої експертизи від 05.12.2019 № 02-44/1938/19.

Ухвалою від 19.12.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання П(ПО)СП "Скуратівське" про залучення до участі у справі в якості третьої особи державного реєстратора Малинської сільської ради Малинського району Камаєвої Людмили Сергіївни; задовольнив клопотання П(ПО)СП "Скуратівське" про долучення доказів, які подані представником позивача 31.10.2019; відмовив у задоволенні клопотання П(ПО)СП "Скуратівське" про призначення судової будівельно-технічної експертизи від 31.10.2019 № 02-44/1694/19; відмовив ТОВ "Заліски" в задоволені клопотання від 21.11.2019 за № 02-44/1838/19 про витребування доказів; відмовив П(ПО)СП "Скуратівське" у задоволені клопотання від 04.12.2019 за №02-44/1935/19 про витребування доказів; задовольнив клопотання П(ПО)СП "Скуратівське" про долучення до матеріалів справи письмових доказів від 05.12.2019 за № 33436/19; відмовив П(ПО)СП "Скуратівське" у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи від 05.12.2019 № 02-44/1938/19.

Також даною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/694/19 до судового розгляду по суті на 04.02.2020.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 12 квітня 2016 року, державним реєстратором Малинського районного управління юстиції Житомирської області Камаєвою Людмилою Сергіївною, зареєстровано право власності Мурги О В. на нежитлові будівлі - комплекс будівель і споруд № 2, що розташовані на території Скуратівської сільської ради Малинського району Житомирської області.

5 січня 2017 року право власності на комплекс будівель і споруд перереєстровано на ТОВ "Заліски" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 22 грудня 2016 року, протоколу зборів засновників ТОВ "Заліски" № 1 від 22.12.2016 та інформаційної довідки № 57215795 від 12.04.2016.

Позивач вважає, що ОСОБА_1 та ТОВ "Заліски" неправомірно заволоділи об`єктами нерухомого майна, яке на правових підставах належать П(ПО)СП "Скуратівське" та пайовикам підприємства, у зв`язку з чим дане майно підлягає поверненню законним власникам.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає наступне:

1) Рішенням загальних зборів КСП ім.Котовського Малинського району від 31.10.2001, оформленим протоколом №5, затверджено перелік майна, що складало пайовий фонд підприємства.

Даним переліком визначено, що до майна яке підлягало розпаюванню, належить: телятник чотирьохрядний, сінажна споруда (силосна траншея) та кормоцех (кормокухня).

Згідно рішення загальних зборів КСП ім. Котовського від 31.10.2001 відгодівельник чотирьохрядний № 2 віднесено до переліку майна під забезпечення боргів КСП ім. Котовського.

Ухвалою арбітражного суду Житомирської області від 20 січня 2001 року у справі № 1/300"б"/146, боржника у справі про банкрутство - КСП імені Котовського замінено правонаступником - П(ПО)СП "Скуратівське".

Таким чином, П(ПО)СП "Скуратівське", як правонаступник КСП ім. Котовського, набуло право власності на відгодівельник чотирьохрядний № 2 площею 1702,0 кв м.

18 жовтня 2005 року ухвалою Господарського суду Житомирської області в справі № 303 "б" П(ПО)СП "Скуратівське" визнано вільним від боргів.

Позивач зазначає, що після відновлення платоспроможності на балансі П(ПО)СП "Скуратівське" залишився відгодівельник площею 1702,0 кв м та розпайовані серед учасників підприємства: телятник площею 1610,5 кв м, силосна траншея площею 762,6 кв м та кормокухня площею 110,4 кв м, право власності на які нікому не передавалось.

2) Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29205955 від 12.04.2016 прийняте на підставі документів, які не видавались органом місцевого самоврядування та майновою комісією П(ПО)СП "Скуратівське".

3) Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 33360293 від 05.01.2017 прийняте державним реєстратором на підставі акту приймання-передачі б/н від 22.12.2016, протоколу зборів засновників ТОВ "Заліски" № 1 від 22.12.2016, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав № 57215795 від 12.04.2016 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки відповідач набув право власності на вищезазначений комплекс будівель і споруд внаслідок прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29205955 від 12.04.2016, яке прийнято на підставі документів, які не видавались органами місцевого самоврядування та майновою комісією П(ПО)СП "Скуратівське".

З огляду на викладені обставини, позивач просить витребувати у відповідача та повернути у законне володіння П(ПО)СП "Скуратівське" відгодівельник площею 1702,0 кв.м., що розташований на території Скуратівської сільської ради, Малинського району Житомирської області та скасувавати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29205955 від 12 квітня 2016 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 33360293 від 05 січня 2017 року.

Як на правові підстави заявлених позовних вимог позивач зсилається на норми статей 328, 387, 388 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач відповідно до поданого 21.11.2019 відзиву заперечив проти позовних вимог в повному обсязі.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивач не надав жодного належного та допустимого доказу наявності у нього права власності на спірний об`єкт нерухомості, а перебування на балансі такого майна не є доказом права власності чи законного володіння.

Вважає, що надана позивачем довідка про знаходження майна на балансі, перелік майна, що складає пайовий фонд КСП ім. Котовського, книга обліку по рахунку "основні засоби" та протоколи зборів співвласників П (ПО)СП "Скуратівське" не можуть підтверджувати право власності позивача.

Відповідач також зауважує, що майно, яке залишилось після реорганізації КСП ім. Котовського не стало автоматично власністю ПОСП "Скуратівське" , а могло бути сформовано засновниками останнього.

Водночас відповідач вказує, що право власності за ОСОБА_1 було зареєстровано на відповідній правовій підставі - протоколу зборів майнової комісії П(ПО)СП "Скуратівське", акту приймання-передачі майна, свідоцтва про право власності.

Оскільки позивач не ставить питання про визнання недійсними підстав набуття права власності за ОСОБА_1 , без скасування відповідної правової підстави для набуття права власності, позов позивача про витребування спірного майна є безпідставним.

Крім того відповідач звертає увагу, що є добросовісним набувачем спірного майна, який набув право власності за відплатним правочином.

Вважає, що позивач не зазначив правового обґрунтування витребування майна від добросовісного набувача та не спростував добросовісність ТОВ "Заліски".

Зазначає, що позивач не навів правових підстав для скасування рішень про державну реєстрацію права власності.

У відповіді на відзив від 04.12.2019 (а.с. 149-152 т.2) позивач вказав, що право законного володіння спірним майном та право власності на таке майно підтверджується рішеннями судів, що встановлюють факт правонаступництва П(ПО)СП "Скуратівське" всіх майнових прав та обов`язків від КСП ім. Котовського, переліками майна, книгою обліку та іншими документами, зі змісту яких видно наявність спірного відгодівельника на балансі позивача.

Крім того зауважив, що позивач у зв`язку з викупом майнових сертифікатів набув права власності не тільки на відгодівельник площею 1702,0 кв.м., а й на інші об`єкти нерухомого майна, які входять в комплекс будівель і споруд № 2, а саме: будівлі телятника площею 1610,5 кв.м., силосної траншеї площею 762,6 кв.м. та кормокухні площею 110,4 кв.м.

Зазначає, що станом на липень 2017 року позивач викупив у пайовиків 76 свідоцтв про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства на загальну суму 229783,95 грн.

Позивач звертає увагу, що за фактом протиправного заволодіння майном позивача, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120170600800000589. Зважаючи на вказане, позивачем не ставиться питання про визнання недійсними підстав набування права власності ОСОБА_1 .

У запереченнях на відповідь на відзив від 17.12.2019 (а.с. 90 т.3) відповідач вказав, що надані позивачем копії майнових сертифікатів, які видані фізичним особам, не підтверджують придбання таких сертифікатів позивачем.

На заперечення відповідача викладені від 17.12.2019, позивач долучив до матеріалів справи копії договорів купівлі-продажу свідоцтва про право власності на майновий пай (а.с. 116- 157 т.3).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Скуратівська сільська рада у своїх письмових поясненнях від 07.10.2019 вказала, що Скуратівською сільською радою жодних рішень стосовно виділення майна в натурі та передачі права власності на об`єкт спірного нерухомого майна не приймалось, свідоцтво про право власності на майновий пай ЖИ-6 № 330056 від 07.04.2016 на нежитлові будівлі, комплекс будівель та споруд № 2, об`єкт нежитлової нерухомості загальною площею 4185,5 кв.м. в с.Заліски Малинського району на ОСОБА_1 не видавалось.

Про вказані факти було повідомлено Малинське ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області (а.с. 159-160 т.1).

На підтвердження вказаних фактів третьою особою додано відповідні заяви та листи (а.с. 161-166 т.1 )

В судовому засіданні представник третьої особи підтримала свої пояснення в повному обсязі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Ухвалою Арбітражного суду Житомирської області від 16.01.2001 у справі № 1/303"Б"/146 про визнання банкрутом КСП ім. Котовського замінено боржника КСП ім. Котовського, с.Скурати Малинського району Житомирської області, його правонаступником ПОСП "Скуратівьке", с.Скурати Малинського району Житомирської області (а.с. 2,3 т.1).

Рішенням загальних зборів КСП ім. Котовського від 31.10.2001, оформленого протоколом № 5 затверджено перелік майна, що складає пайовий фонд КСП ім. Котовського Малинського району та Перелік майна під забезпечення боргів КСП ім. Котовського Малинського району (а.с. 21-22 т.1).

Ухвалою від 18.10.2005 господарський суд Житомирської області у справі № 303"б" про визнання банкрутом КСП ім. Котовського, затвердив звіт арбітражного керуючого (ліквідатора) Рибія О.В. та ліквідаційний баланс Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Скуратівське".

Пунктом 2 даної ухвали суд визнав Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Скуратівське" вільним від боргів (а.с. 24 т.1).

За даними позивача, після відновлення платоспроможності на балансі П (ПО)СП "Скуратівське" залишився відгодівельник площею 1702, кв. м. та розпайовані серед пайовиків: телятник площею 1610,5 кв.м., силосна траншея площею 762,6 кв.м. та кормокухня площею 110,4 кв.м.

12 квітня 2016 року, державним реєстратором Малинського районного управління юстиції Житомирської області Камаєвою Людмилою Сергіївною, зареєстровано право приватної власності Мурги О В. на нежитлові будівлі, комплекс будівель і споруд № 2, загальною площею 4185,5 м.кв. що розташовані на території Скуратівської сільської ради Малинського району Житомирської області.

Підставою здійснення реєстрації права приватної власності Мурги О В. на зазначений вище об`єкт нерухомості зазначено: рішення органу місцевого самоврядування, серії та номер 7, виданий 06.04.2016 Скуратівською сільською радою Малинського району; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер б/н від 06.04.2016; протокол зборів від 06.04.2016; свідоцтво про право власності на майновий пай, серії ЖИ-6 № 330056, видане 07.04.2016 Скуратівської сільською радою Малинського району Житомирської області (а.с. 33 т.1).

Рішенням державного реєстратора Малинівської сільської ради Малинського району № 33360293 від 05.01.2017 вирішено провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на нежитлові будівлі з реєстраційним номером 899485818234, що розташований АДРЕСА_1 за суб`єктом :Товариство з обмеженою відповідальністю "Заліски" (а.с.36-37 т.1).

Підставою виникнення права власності у ТОВ "Заліски" на нежитлові будівлі, комплекс будівель і споруд № 2 , об`єкти житлової нерухомості загальною площею 4185,5 м .кв. вказано: акт приймання-передачі нерухомого майна б/н від 22.12.2016, підписаний між ТОВ "Заліски" та ОСОБА_1 ; протокол зборів засновників ТОВ "Заліски" №1 від 22.12.2016; інформаційна довідка з ДРРП № 57215795 від 12.042016 видана державним реєстратором Малинівської сільської ради Малинського району Житомирської області (а.с. 36-37 т.1).

Позивач вказує, що майнова комісія П(ПО)СП "Скуратівське" жодних рішень, протоколів щодо виділення в натурі та передачі у власність ОСОБА_1 , спірних об`єктів нерухомого майна не приймала. Акт приймання-передачі вказаного нерухомого майна між ОСОБА_1 (третьою особою) та П (ПО)СП "Скуратівське " (позивачем) ніколи не підписувався.

Позивач також зазначає, що 13.07.2017 внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування злочину передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, за фактом вчинення ОСОБА_2 (керівником ТОВ "Заліски") шахрайських дій щодо незаконного заволодіння майном П(ПО)СП "Скуратівське (а.с. 28 т.1).

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 Цивільного кодексу України .

Кожний суб`єкт господарювання та споживач, відповідно до ч. 2 ст.20 Господарського кодексу України, має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 визначено, що ч.2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб`єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України.

Таким чином, сторона при зверненні з позовом до господарського суду повинна довести, що її суб`єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об`єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Як убачається з матеріалів справи, позивач, посилаючись на приписи ст. 387, ч.3 ст. 388 ЦК України звернувся до суду з матеріально-правовою вимогою про витребування у відповідача та повернення у законне заволодіння позивача відгодівельника площею 1702,0 кв.м., що розташований на території Скуратівської сільської ради Малинського району, Житомирської області.

Позивач стверджує, що третя особа у справі - ОСОБА_1 не мав права його відчужувати ТОВ " Заліски" (відповідачу ) та спірне майно вибуло з володіння позивача не з його волі.

З огляду на предмет спору до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування існування таких обставин: позивач є власником майна, яке він просить витребувати від відповідача; спірне майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що відповідач не знав і не міг знати (добросовісний набувач); спірне майно вибуло з володіння позивача (власника), не з його волі.

За змістом ст. 317 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 цього Кодексу).

Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий аналіз положень статті 387 цього Кодексу дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Правила частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, за змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені і можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником (вказаний висновок викладено у постанові Великої палата Верховного Суду Постанова від 15 травня 2019 року у справі №522/7636/14-ц).

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту.

За даними позивача право власності на відгодівельник площею 1702,0 кв.м., який позивач просить витребувати у відповідача, перейшло йому від КСП імені Котовського, правонаступником якого він являється, та залишилось на балансі П(ПО)СП "Скуратівське" в процесі відновлення платоспроможності.

Своє право власності позивач підтверджує наступними документами:

- довідкою П(ПО)СП "Скуратівське" від 21.07.2017 № 32 про те, що на балансі підприємства знаходяться об`єкти, розміщені на території бригади №2, села Заліски: телятник 4-х рядний № 2, залишкова вартість - 103281,89 грн; відгодівельник 4-рядний № 2, залишкова вартість - 214653,51грн; сінажна споруда, залишковою вартістю 25747,74грн; "Кормокухня", залишкова вартість 6264,79грн. (а.с. 20т.1);

- книгою обліку по рахунку 10 "Основні засоби" розпайовані та нерозпайовані, з якої видно запис про те, що відгодівельник 4-х рядний бр № 2 , 1990 року, балансовою вартістю 381602,20грн, залишковою вартістю на 01.01.2006 214653,51грн віднесений до нерозпайованого майна (а.с.25,26 т.1);

- інвентаризаційним описом будівель та споруд станом на 01.01.1991 (а.с. 202 т.1) та станом на 01.01.1997 (а.с. 203-214 т.1);

- витягом з протоколу зборів співвласників П(ПО)СП "Скуратівське" № 5 від 31.10.2001 та переліком майна,яке підлягало розпаюванню та переліком майна під забезпечення боргів КСП ім. Котовського, затверджене рішенням загальних зборів КСП ім.Котовського Малинського району від 31.10.2001, оформленим протоколом №5 (а.с. 21, 22, 216-218 т.1);

- фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва станом на 31.12.2017 (а.с. 219 т.1);

- звітами про наявність і рух основних засобів, амортизацію за 2012-2013 роки (а.с. 220-225 т.1).

- протоколами зборів співвласників П(ПО)СП "Скуратівське" від 05.05.2012, 19.02.2016, від 07.07.2017 (а.с. 154-155,156-159 т.2, 11-12 т.3);

Дослідивши подані докази, здійснивши їх оцінку на підставі ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами не довів своє право власності на відгодівельник площею 1702,0 кв.м.

Факт перебування відгодівельника 4-рядного № 2 на балансі підприємства відповідача не є безспірною ознакою його права власності.

Баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов`язань на конкретну дату.

Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності підприємства (організації).

Стосовно тверджень позивача про те, що спірне нерухоме майно відчужене особою, яка не мала права його відчужувати та незаконність придбання такого майна відповідачем, то суд вважає за необхідне вказати про наступне.

В ході вирішення спору з копій матеріалів кримінального провадження № 12017060000000589 від 13.07.2017, наданих до суду представником позивача, суд встановив, що підставою виникнення права власності ТОВ "Заліски" на комплекс будівель і споруд №2 загальною площею 4185,5 м кв вказано акт приймання-передачі нерухомого майна від 22.12.2016, складений між ТОВ "Заліски та ОСОБА_1 , протокол зборів засновників ТОВ "Заліски" № 1 від 22.12.2016 та інформаційна довідка з ДРРП № 57215795 від 12.04.2016 (а.с. 36 т. 2).

Згідно інформаційної довідки з ДРРП № 57215795 від 12.04.2016 (а.с. 27, 28 т.2) підставою виникнення права власності ОСОБА_1 на комплекс будівель і споруд №2 загальною площею 4185,5 м кв вказано рішення органу місцевого самоврядуваня № 7 від 06.04.2016, акт приймання-передачі нерухомого майна від 06.04.2016, протокол зборів майнової комісії П(ПО)СП "Скуратівське", свідоцтво на право власності на майновий пай ЖИ-6 № 330056, виданий 07.04.2016 Скуратівською сільською радою Малинського району.

Згідно рішення загальних зборів учасників ТОВ "Заліски", оформлене протоколом № 2 від січня 2017 року, пунктом 2 вирішено передати безоплатно на баланс ТОВ "Заліски" земельну ділянку загальною площею 1,9462 га, кадастровий номер 1823487200:06:000:0178, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, на якій знаходяться нежитлові будівлі, комплекс будівель і споруд № 2, загальною площею 4185,5 кв. м., що є власністю ТОВ "Заліски" (а.с. 72 т.2).

05.01.2017 між ОСОБА_1 та ТОВ "Заліски" підписано акт приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ "Заліски", згідно якого здійснено приймання-передачу земельної ділянки загальною площею 1,9462 га, кадастровий номер 1823487200:06:000:0178, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, на якій знаходяться нежитлові будівлі, комплекс будівель і споруд № 2, загальною площею 4185,5 кв. м., що є власністю ТОВ "Заліски" та належать ОСОБА_1 , згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в якості майнового внеску ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ "Заліски" на підставі Протоколу № 2 установчих зборів засновників (учасників) ТОВ "Заліски" від 05.01.2017 (а.с. 73 т.2).

З вказаних обставин, а також зважаючи на підстави виникнення права власності у ТОВ "Заліски" на спірне майно, про які вказано у рішенні про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 33360293 від 05.01.2017, суд дійшов висновку, що відповідач набув право власності за відплатним правочином в результаті передання майна третьою особою - ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ "Заліски", тобто відповідач є добросовісним набувачем спірного майна.

За приписами ст. 85 ГК України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГК України (в редакції чинній станом на 22.12.2016) вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об`єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Підставою для витребування такого майна з огляду на умови визначені у статті 388 ЦК України є доведення факту відчуження добросовісному набувачу такого майна особою, яка не мала права цього здійснювати.

Позивач зазначений факт доводить матеріалами досудового розслідування, відомості про яке 13.07.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017060000000589 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, а також зважаючи на те, що документи на підставі яких було зареєстровано право власності на майно за ОСОБА_1 є підробними.

Частиною 6 ст.75 ГПК України визначено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Станом на день вирішення справи матеріали справи не містять ні обвинувального акту, ані іншого процесуального документу, визначеного у ч.6 ст. 75 ГПК України, який би вказував на беззаперечність обставин щодо неправомірності відчуження ОСОБА_1 (третьою особою) майна ТОВ "Заліски" (відповідачу) чи на неправомірність набуття третьою особою прав на об`єкти нерухомості.

Також суд не вважає за належний доказ вчинення відповідачем та ОСОБА_1 незаконного заволодіння майном заяви свідків - ОСОБА_3 (а.с. 153) та ОСОБА_4 , оскільки за приписами ч. 2 ст. 87 ГПК України, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

В ході вирішення спору також не знайшли свого підтвердження обставини щодо незаконності вибуття від позивача спірного об`єкту нерухомості, а відтак посилання позивача, як на підставу для захисту свого порушеного права, на норми визначені у ст. 387 ЦК України є безпідставними.

Таким чином позовні вимоги про витребування у відповідача та повернення у законне володіння П(ПО)СП "Скурпатівське" відгодівельника площею 1702,0 кв.м., що розташований на території Скуратівської сільської ради, Малинського району Житомирської області є недоведеними та заявленими без належних правових підстав.

Стосовно вимог позивача про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29205955 від 12 квітня 2016 року та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 33360293 від 05 січня 2017 року, суд зазначає про наступне.

Вказана вимога обгрунтована тим, що його право порушене як власника відгодівельника чотирьохрядного № 2 та як особи яка станом на липень 2017 року викупила у бувших членів КСП ім. Котовського 76 свідоцтв про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства на суму 229783,95 грн, що дає йому право отримати у власність усі приміщення, що входять у комплекс будівель і споруд, які зареєстровані за відповідачем на підставі спірних рішень державного рєстратора.

Як свідчать матеріали справи, записи про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно позивач вважає незаконними з тих підстав, що ОСОБА_1 зареєстрував за собою таке право на підставі документів, які Скуратівською сільською радою не видавались.

Суд зазначає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно п. 1 ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав, зокрема, підлягає право власності.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах;наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;

7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі.

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

У ч.1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначені підстав для відмови у державній реєстрації прав.

Так, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Як встановлено судом, підставою для державної реєстрації права власності Мурги О В. на нежитлові будівлі, комплекс будівель і споруд № 2 , об`єкти житлової нерухомості загальною площею 4185,5 м.кв. стало рішення органу місцевого самоврядування, серії та номер 7, видане 06.04.2016 Скуратівською сільською радою Малинського району; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер б/н від 06.04.2016; протокол зборів від 06.04.2016; свідоцтво про право власності на майновий пай, серії ЖИ-6 № 330056, видане 07.04.2016 Скуратівської сільською радою Малинського району Житомирської області.

Підставою прийняття рішення державним реєстратором Малинівської сільської ради Малинського району № 33360293 від 05.01.2017 про реєстрацію права власності ТОВ "Заліски" на нежитлові будівлі, комплекс будівель і споруд № 2 , об`єкти житлової нерухомості загальною площею 4185,5 м. кв. вказано: акт приймання-передачі нерухомого майна б/н від 22.12.2016 підписаний між ТОВ "Заліски" та ОСОБА_1 ; протокол зборів засновників ТОВ "Заліски" №1 від 22.12.2016; інформаційна довідка з ДРРП № 57215795 від 12.042016 видана державним реєстратором Малинівської сільської ради Малинського району Житомирської області .

Зважаючи, що позивач під час розгляду справи не довів належними та допустимими доказами обставини щодо неправомірності набуття права власності на нежитлові будівлі, комплекс будівель і споруд № 2 , об`єкти житлової нерухомості загальною площею 4185,5 м.кв. ОСОБА_1 , а також матеріалаи справи не містять доказів скасування або визнання недійсним рішення зборів засновників ТОВ "Заліски", оформленого протоколом №1 від 22.12.2016, яке стало підставою для набуття права власності на нежитлові будівлі, комплекс будівель і споруд № 2 , об`єкти житлової нерухомості загальною площею 4185,5 м.кв. ТОВ "Заліски", вимоги позивача про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29205955 від 12 квітня 2016 року та № 33360293 від 05 січня 2017 є безпідставними.

Стосовно доводів позивача про можливість набуття права власності на телятник 4-х рядний № 2, сінажну споруду та кормокухню з підстав викупу у пайовиків 76 свідоцтв про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства на суму 229783,95 грн, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Так, своє право позивач підтверджує копіями свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати), (а.с.15-54 т.3) та договорами купівлі-продажу свідоцтв про право власності на майновий пай (а.с. 116-157 т.3).

Кабінетом Міністрів України затверджено постанову від 28 лютого 2001 р. N 177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки".

Відповідно до цього Порядку визначаються розміри паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств (далі- підприємства), у тому числі реорганізованих, у яких не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства, а також уточнення розмірів паїв у тих підприємствах, де майно призначалося, але не використано для погашення заборгованості із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів у зв`язку із списанням цієї заборгованості відповідно до законодавства.

Для визначення розмірів майнових паїв членів підприємств необхідно: затвердити Положення про порядок паювання майна; скласти список осіб, які мають право на майновий пай; визначити індивідуальні майнові паї.

Проект Положення про порядок паювання майна, який розробляється комісією з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки (далі - комісія), визначає: право власності членів підприємства на пайовий фонд майна; критерії складання списку осіб, які мають право на майновий пай; дату, на яку проводиться розрахунок майнових паїв; методику розрахунку індивідуальних майнових паїв; порядок виділення майна в натурі співвласникам за їх бажанням у період паювання майна.

Положення затверджується загальними зборами членів підприємств, які є співвласниками його майна (далі - збори співвласників).

У відповідності до змісту статей 7, 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", майно КСП належить його членам на праві спільної часткової власності і пайовий фонд їх майна складається з балансової вартості основних виробничих та оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінних паперів, акцій та грошей.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 вказаного закону, пай є власністю члена підприємства, Право розпоряджатись своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві.

У відповідності до п. 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 177 від 28 лютого 2001 року, новий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.

Пунктом 14 зазначеної Постанови визначено, що свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства.

До зазначеного списку додаються такі документи: акт розрахунку уточненого пайового фонду; уточнена структура пайового фонду; уточнений перелік майна пайового фонду.

Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Відповідно до п. 51 Постанови КМУ України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127 від 25 грудня 2015 року, для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власниками майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються: 1) свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою; 2) акт приймання-передачі нерухомого майна.

Таким чином, зважаючи на викладені вище норми чинного законодавства підтвердженням права власності позивача на майно П (ПО)СП "Скуратівське", в тому числі і спірне має бути свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою та акт приймання-передачі такого нерухомого майна або рішення суду про визнання права власності на відповідне майно.

Позивач в свою чергу таких документів не надав, отже належними та допустимими доказами не підтвердив та не довів, що саме він має визначені законом права на майно, щодо якого здійснено реєстрацію права власності за відповідачем.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Span від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами порушення свого права, що підлягає судовому захисту.

В порядку ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 14.02.20

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - в справу

2- позивачу ( рек. з пов.)

3- відповідачу ( рек. з пов.)

4-5- третім особам ( рек. з пов.)