Постанова

від 11.02.2020 по справі 922/1003/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2020 р. Справа № 922/1003/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н.В.

за участю секретаря Казакової О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача, Ващенко Т.Д., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ДН №4962 від 31.01.18; довіреність №40-6218/79 від 26.12.19

розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес", м. Харків (вх3585) на рішення Г осподарського суду Харківської області від 29.10.2019 (повний текст складено 08.11.2019, головуючий суддя Аюпова Р.М., суддя Жиляєв Є.М., суддя Ольшанченко В.І.) у справі №922/1003/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес", м. Харків

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків

про стягнення коштів в розмірі 8 825,00 грн. та скасування заборгованості

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес", звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків, в якому, з урахуванням прийнятої господарським судом заяви позивача про зміну предмету позову від 17.07.2019, просив суд:

- скасувати безпідставні нарахування обсягу поставленої теплової енергії та її вартості, які були застосовані до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС" Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" у розмірі 31346,80 грн., що визначені в рахунку № 17400-4477 від 08.11.2018;

- стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" штраф у розмірі 25% від надмірно нарахованої суми, що складає 8825,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.10.2019 у справі №922/1003/19 в позові відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що спірне рішення є незаконним, необґрунтованими та таким, що підлягає скасуванню з підстав неповноти з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує наступними обставинами:

- щодо вимоги про скасування безпідставних нарахувань обсягу поставленої теплової енергії та її вартості в частині обрання способу захисту порушеного права, позивач посилається на застосування до спірних правовідносин за аналогією норми п. 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи, яка передбачає можливість оскарження в судовому порядку об`єму та/або вартості необлікованого (донарахованого) природного газу;

- позивач посилається на його порушене право на безперебійне отримання теплової енергії;

- позивач заперечує твердження відповідача про збільшення теплового навантаження, як підстави для донарахування суми боргу, посилаючись зокрема на те, що протягом опалювального періоду 2017-2018 року змін щодо загальної опалювальної площі об`єктів ТОВ Велес та максимального теплового навантаження не відбувалось;

- позивач вважає, що має правові підстави вимагати від відповідача сплати штрафу, передбаченого п. 7.1.3 договору № 10100 про постачання теплової енергії від 01.03.2003;

- позивач стверджує, що оплата за отриману теплову енергію була здійснена у повному обсязі, договором не передбачена можливість повторного рахування обсягів теплової енергії після підписання акту виконаних робіт. Таким чином, на думку позивача, заборгованість, визначена в рахунку №ід 08.11.2018 в розмірі 31 346,80 грн., є безпідставною і дані безпідставні нарахування мають бути скасовані в повному обсязі.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2019 у справі № 922/1003/19 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Медуниця О.Є., суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 апеляційну скаргу позивача залишено без руху на підставі ст.260 ГПК України, оскільки апелянтом не виконано вимоги п.2 ч.3 статті 258 ГПК України, а саме: не надано доказів сплати судового збору. Вказаною ухвалою апелянту встановлено 10-ти денний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, позивач 11.12.2019 надіслав суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додав платіжне доручення №5 від 09.12.2019 про сплату судового збору в розмірі 5763 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною та призначено справу до розгляду на 23.01.2020 об 11:30 год.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами апеляційної скарги не погоджується. При цьому відповідач зазначає, що розрахунок теплового навантаження та донарахування обсягу теплової енергії за опалювальний період в розмірі 18,21080 Гкал на суму 31346,80 грн. ТОВ Велес здійснений у відповідності до норм чинного законодавства, а також посилається на безпідставність твердження позивача про його порушене право на безперебійне отримання теплової енергії. Також, відповідач вказує на відсутність підстав для застосування штрафних санкцій на підставі п. 7.1.3 договору, оскільки позивачем не доведено належними засобами доказування, що відповідачем здійснювалось неправильне застосування тарифів та недостовірність нарахування за фактично відпущену теплову енергію.

В судовому засіданні 23.01.2020 оголошено перерву до 06.02.2020.

06.02.2020 відповідач надав додаткові пояснення по справі щодо тверджень позивача про те, що в опалювальному сезоні 2017-2018 він отримував менший обсяг теплової енергії, ніж йому був нарахований, виходячи з розрахунку теплового навантаження, виконаного ТОВ Компанія Статус практика . Відповідач вважає законними дії по здійсненню позивачу перерахунку вартості спожитої в опалювальному сезоні 2017-2018 теплової енергії, оскільки позивачем були порушені як умови укладеного договору, так норми пункту 8, 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2017 № 1198.

В судовому засіданні 06.02.2020 оголошено перерву до 11.02.2020.

07.02.2020 до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення від позивача щодо способу захисту права, а також пояснення щодо періоду заміни приладу опалення у травні 2018 року.

Крім того, 07.02.2020 позивач звернувся до суду з заявою, в якій просив провести судове засідання у справі, призначене на 11.02.2020, без участі представника позивача через його перебування за кордоном. Позивач підтримує вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просить суд розглянути апеляційну скаргу з урахуванням пояснень від 07.02.2020.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.03.2003 між TOB "Велес" (позивач, споживач) та КП "Харківські теплові мережі" (відповідач, енергопостачальна організація) укладений договір № 10100 про постачання теплової енергії (договір) за адресою: вул. Чернишевська, 1 нежитлового приміщення площею 285,4 кв.м., 1 поверх. Система опалення є невід`ємною частиною опалення житлового будинку.

За пунктами 1.1. та 1.2. даного договору, енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді, в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором; обидві сторони зобов`язуються керуватись Правилами користування тепловою енергією, затвердженими наказом Міненерго України і Державним комітетом з будівництва, архітектури і житлової політики України від 28.10.1999 № 307/262.

На тепловому вводі житлового будинку № 1, вул. Чернишевського, 19.06.2017 встановлено прилад обліку теплової енергії.

Як вказує позивач, нарахування в опалювальному сезоні 2017-2018 років виконані по показникам приладів обліку, пропорційно до договірного максимального приєднаного теплового навантаження та фактичного часу споживання теплової енергії. Підприємством позивача за період опалювального сезону 2017-2018 років виконані всі вимоги договору по своєчасній і повній оплаті спожитої теплової енергії. Натомість, в жовтні 2018 року, після 6 місяців по закінченню опалювального сезону, позивачу було надано рахунок № 17400-4477 від 08.11.2018 і акт виконаних робіт від 31.10.2018 в розмірі 31346,80 грн. за спожиту теплову енергію.

Не погоджуючись із зазначеним рахунком та актом, TOB "Bелес" направило до КП "Харківські теплові мережі" листи-претензії (№ 11/12-18 від 11.12.2018 та № 18/12-18 від 18.12.2018), в яких зазначило про необґрунтованість такого нарахування додаткових коштів, проте, сума визначена в рахунку № 17400-4477 не була виключена із заборгованості підприємства позивача.

КП "Харківські теплові мережі" (КП "ХТМ") було надіслано лист-відповідь, в якому зазначалось, що у зв`язку з неодноразовим зверненням мешканців будинку № 1 по вул. Чернишевській до контролюючих органів, з питання великих нарахувань за спожиту теплову енергію, КП "ХТМ" проведено обстеження житлових та нежитлових приміщень, які розташовані в житловому будинку №1 по вул. Чернишевській. По результатам обстеження, теплове навантаження по опаленню по житловому будинку та нежитловим приміщенням було уточнено, при цьому теплове навантаження по житловому будинку було зменшено.

Позивач зазначає, що оплата за отриману теплову енергію була здійснена позивачем у повному обсязі та договором від 01.03.2003 не передбачено можливого повторного нарахування обсягів теплової енергії після підписання акту виконаних робіт, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду із вимогою скасувати безпідставні нарахування обсягу поставленої теплової енергії та її вартості, у розмірі 31346,80 грн., що визначені в рахунку № 17400-4477 від 08.11.2018.

Також, відповідно до п. 7.1.3 договору, якою сторони передбачили відповідальність енергопостачальної організації за неправильне застосування тарифів та недостовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію споживачу, позивач просив стягнути з КП "ХТМ" штраф у розмірі 25 % від надмірно нарахованої суми 31346,80 грн., що складає 8825,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вимогам позивача, суд першої інстанції виходив з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з теплопостачання між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про теплопостачання".

Пунктами 2, 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; виробником є суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач.

При цьому, житлово-комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5 частина 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Як встановлено судом першої інстанції, між TOB Велес та КП Харківські теплові мережі укладено договір № 10100 від 01.03.2003 на постачання теплової енергії, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов`язується постачати споживачеві теплову енергію в гарячої воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

ТОВ Велес належать нежитлові приміщення 1-го поверху №1-9 в загальною площею 288,5 кв.м в житловому будинку №1 по вул. Чернишевська в м. Харкові. За даними поверхового плану приміщень: площа 288,5 кв.м, висота 4,40 м. Приміщення №1 площею 3,1 кв.м знаходяться поза контуром житлового будинку, в приміщенні відсутні елементи системи централізованого опалення. Приміщення площею 285,4 кв.м знаходяться в тепловому контурі житлового будинку, система опалення - єдина з системою опалення житлового будинку. В приміщеннях встановлені:

- опалювальні прилади типу М-140 всього 13 секцій.

- секційні опалювальні прилади всього 70 секцій, габаритні розміри одної секції

ширина 95мм, глибина 80мм. висота 870мм,

- сталевий опалювальний прилад 1 шт. з габаритними розмірами: довжиною 67см. 55мм, висотою 54см,

- опалювальний прилад типу Акорд , дворядний, 30 секцій, 2А-30,

- секційний опалювальний прилад 16 секцій в два ряди, всього - 32 секції, габаритні розміри однієї секції: ширина 75мм, глибина 55мм, висота 30см, які приєднані до системи централізованого опалення відкрито прокладеними неізольованими трубопроводами.

Приміщення використовується як офіс. Вхід в приміщення окремий. Централізоване гаряче водопостачання відсутнє.

Як встановлено судом, в опалювальному сезоні 2017-2018 року облік спожитої теплової енергії позивача проводився відповідно до показань приладу обліку, який було встановлено 19.06.2017 на тепловому вводі житлового будинку № 1 по вул. Чернишевська. Як визначено умовами договору, розрахунки між позивачем та відповідачем здійснюються на підставі показань вузла обліку теплової енергії, які відображаються, в відомостях обліку споживання теплової енергії.

Розподіл теплової енергії між житловою частиною будинку та нежитловими приміщеннями здійснюється згідно з пунктами 20 и 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198 (далі - Правила № 1198), у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку (юридичні особи у житловому будинку мають єдину систему теплопостачання з житловим будинком, та не мають окремих приладів обліку) обсяг фактично спожитої теплової енергії зазначається пропорційно тепловим навантаженням (окремо по житловій частині будинку та по кожному нежитловому приміщенню) з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря і кількості годин роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 договору від 01.03.2003, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком до договору, у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію-в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання- протягом року;

- технологічні потреби - відповідно до виробничої програми;

- кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Відповідно до п. 5.1 розділу 5 договору, облік споживання теплової енергії за адресою ТОВ "Велес" проводиться розрахунковим способом.

Так, за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року позивачем було спожито 25,28265 Гкал теплової енергії на загальну суму 43520,63 грн. При цьому, вказаний розрахунок обсягу теплової енергії по особовому рахунку позивача був здійснений з урахуванням теплового навантаження 0,020000Гкал/год, яке було розраховано ТОВ Стилобат та погоджено відповідачем 28.12.2017.

Зазначена сума спожитої позивачем теплової енергії в повному обсязі була сплачена ТОВ "Велес", що підтверджується рахунком - фактурою № 17400-4477 від 08.11.2018 та актом звіряння відпуску - отримання теплової енергії та розрахунків за її використання між КП "ХТМ" та ТОВ "Велес".

У зв`язку з неодноразовим зверненням мешканців будинку № 1 по вул. Чернишевська до контролюючих органів з питання великих нарахувань за спожиту теплову енергію, відповідачем було проведено обстеження житлових та нежитлових приміщень, які розташовані в житловому будинку №1 по вул. Чернишевська.

24 вересня 2018 року відповідачем було проведено обстеження нежитлового приміщення позивача, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 1, про що складено акт обстеження системи теплоспоживання об`єкта від 26.09.2018 № ОНОТ/5346, який був підписаний і представником позивача.

При обстеженні приміщення позивача було виявлено, що кількість і тип опалювальних приладів не відповідає зазначеним у погодженому від 28.12.2007 проекті.

Згідно п. 3.2.11 договору споживач теплової енергії зобов`язується не включати теплоспоживальне обладнання, експлуатація якого була заборонена або не прийнята енергопостачальною організацією.

Пункт 40 Правил користування теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. N 1198 передбачає обов`язок споживача погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії.

Пункт 8 Правил № 1198 встановлює, що для приєднання споживача до системи теплопостачання, реконструкції або розширення системи теплоспоживання чи збільшення обсягів споживання теплової енергії на діючих об`єктах, споживач повинен подати заявку теплопостачальній організації про видачу технічних умов.

Однак, позивач з відповідною заявкою про видачу технічних умов до відповідача не звертався, самовільно здійснивши втручання у систему теплоспоживаня, що вплинуло на обсяги споживання теплової енергії.

П. 5.6. розділу розділу 5 договору передбачено, що у разі підключення споживача без приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП), з приладами обліку - від загального споживання теплової енергії визначені за приладами обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за приладами обліку споживачів, підключених до ЦТП, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється споживачу пропорційно його договірним навантаженням.

Як зазначає відповідач, самовільне втручання у систему теплоспоживання і вплинуло на обсяги споживання теплової енергії відповідачем, у зв`язку з цим позивачу був здійснений розрахунок теплового навантаження та здійснено донарахування обсягу теплової енергії за опалювальний період 2017-2018 року в розмірі 18,21080 Гкал на суму 31346,80 грн.

Обставини справи свідчать про те, що в жовтні 2018 року відповідачем було проведено перерозподіл між квартирами житлового будинку та нежитловими приміщеннями на підставі п. 5.6 договору та по результатам обстеження теплове навантаження на житловому будинку було зменшено.

Судом першої інстанції також встановлено, що розрахунок теплового навантаження на об`єкт теплопостачання - нежитлове приміщення TOB "Велес" було виконано відповідно до п. п. 2.1.5 Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні Керівного технічного матеріалу (КТМ) 204 України 244-94. Дійсні норми та вказівки розроблені проектним та науково-дослідним інститутом по газопостачанню, теплопостачанню та комплексному благоустрою міст і селищ України (УкрНДІінжпроект) на замовлення Держжитлокомунгоспу України та затвердженні Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993 (далі - КТМ204 України 244-94).

Перерахунок теплового навантаження позивачу був здійснений внаслідок зміни ним переобладнання системи теплоспоживання нежитлового приміщення за адресою м. Харків, вул. Чернишевська, 1. Внаслідок перерахунку теплового навантаження по нежитловим приміщенням розташованим за вищевказаною адресою, теплове навантаження житлової частини будинку було зменшено, що відображено у довідці про перерозподіл обсягу теплової енергії по приладу обліку (довідка надається). У зв`язку із зменшенням теплового навантаження на житлову частину будинку всім мешканцям будинку в жовтні 2018 був здійснений перерахунок за опалювальний період 2017-2018, що відображено у рахунках за послуги з теплопостачання за жовтень 2018 року, які були надані мешканцям вказаного будинку (роздруківки рахунків надаються).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що здійснений розрахунок теплового навантаження та донарахування обсягу теплової енергії за опалювальний період 2017-2018 року в розмірі 18,21080 Гкал на суму 31346,80 грн. TOB Велес здійснено у відповідності до чинного законодавства.

Стосовно вимоги щодо стягнення з КП Харківські теплові мережі штрафу у розмірі 25% від надмірно нарахованої суми, що складає 8825,00 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними засобами доказування, що відповідачем здійснювалось неправильне застосування тарифів та недостовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію, та відповідно відсутні підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій на підставі п. 7.1.3 договору.

З огляду на викладене, в задоволенні позовних вимог судом відмовлено за необґрунтованістю та безпідставністю.

З висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог погоджується колегія суддів та зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Також 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов`язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Водночас згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач звернувся до суду з вимогою скасувати безпідставні нарахування обсягу поставленої теплової енергії та її вартості, які були застосовані до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес" Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" у розмірі 31346,80 грн., що визначені в рахунку № 17400-4477 від 08.11.2018.

Між сторонами відсутній відповідний письмовий правочин, за умовами якого на розгляд суду може бути переданий спір про зобов`язання вчинити дії щодо списання (скасування) заборгованості або зобов`язання відобразити переплату та зарахувати її в рахунок проведення майбутніх платежів, в той час як чинне законодавство України не передбачає такого способу захисту у суді.

Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, не зазначено такого способу захисту, як зобов`язання вчинити дії щодо скасування нарахованого обсягу поставленої теплової енергії та її вартості.

Позивач в обґрунтування належності обрання способу захисту порушеного права щодо вимоги про скасування безпідставних нарахувань обсягу поставленої теплової енергії та її вартості, посилається на застосування до спірних правовідносин за аналогією норми п. 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи, яка передбачає можливість оскарження в судовому порядку об`єму та/або вартості необлікованого (донарахованого) природного газу.

Проте, колегія суддів з наведеними позивачем доводами не погоджується, оскільки між позивачем та відповідачем склалися відносини з постачання і споживання теплової енергії за договором № 10100 від 01.03.2003 на постачання теплової енергії, відповідно до умов якого сторони зобов`язалися керуватися Правилами користування тепловою енергією, затвердженими наказом Міненерго України і Державним комітетом з будівництва, архітектури і житлової політики України від 28.10.1999 № 307/262. Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з теплопостачання між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про теплопостачання".

В свою чергу Кодекс газотранспортної системи, на який посилається позивач, є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

Отже, спірні правовідносини сторін за договором № 10100 від 01.03.2003 на постачання теплової енергії не регулюються Кодексом газотранспортної системи, а тому твердження позивача щодо можливості застосування за аналогією в частині обрання способу захисту порушеного права норми п. 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи, є безпідставними.

За таких обставин, обраний позивачем спосіб захисту права, а саме: вимога скасувати безпідставні нарахування обсягу поставленої теплової енергії та її вартості, які були застосовані до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС" Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" у розмірі 31346,80 грн., що визначені в рахунку № 17400-4477 від 08.11.2018, не відповідає визначеним Цивільним кодексом та Господарським кодексом способам захисту порушених прав у спірних правовідносинах.

Крім того, захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Заявлена позивачем вимога скасувати безпідставні нарахування обсягу поставленої теплової енергії та її вартості в розмірі 31346,80 грн., що визначені в рахунку № 17400-4477 від 08.11.2018, яка є по суті вимогою про скасування (списання) нарахованої позивачу заборгованості за договором № 10100 від 01.03.2003 на постачання теплової енергії, не призводить до поновлення порушеного права позивача, оскільки лише наявність в бухгалтерському обліку юридичної особи запису про існування дебіторської заборгованості жодним чином не зобов`язує особу, щодо якої вчинено такий запис, на вчинення дій щодо сплати такої суми. У разі задоволення такої вимоги, вона не може бути виконана у примусовому порядку через відсутність механізму виконання такого рішення.

До того ж зобов`язання відповідача вчинити дії щодо скасування (списання) заборгованості є втручанням у господарську діяльність суб`єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача скасувати безпідставні нарахування обсягу поставленої теплової енергії та її вартості, які були застосовані до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС" Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" у розмірі 31346,80 грн., що визначені в рахунку № 17400-4477 від 08.11.2018, внаслідок невідповідності обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством.

Стосовно вимоги щодо стягнення з КП Харківські теплові мережі штрафу у розмірі 25% від надмірно нарахованої суми, що складає 8825,00 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Позивач в якості обґрунтування вказаної позовної вимоги посилається на п. 7.1.3 договору, згідно якого за неправильне застосування тарифів та недостовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію споживачу енергопостачальна організація сплачую штраф у розмірі 25% від надмірно нарахованої суми.

Однак позивач невірно застосовує вказаний пункт договору, як підставу застосування штрафу, в зв`язку з тим, що в даному випадку йдеться про неправильне застосування тарифів, і як наслідок недостовірність нарахувань.

Позивачу при нарахуванні за спожиту теплову енергію застосовувались тарифи для потреб інших споживачів, який до 04.01.18 становив 1691,48 грн. за 1 Гкал, відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України № 151 від 01.02.2017.

З 05.01.2018 тариф для потреб інших споживачів становить 1739,65 грн. за 1 Гкал, відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України № 1529 від 28.12.2017.

Розрахунок вартості отриманої теплової енергії TOB Велес здійснювався за тарифами, затвердженими відповідними Постановами НКРЕКП, про що зазначено і в акті виконаних робіт по відпуску теплової енергії за жовтень 2018 року та відображена у таблиці про перерозподіл обсягу теплової енергії по приладу обліку, який встановлений на вводі будинку № 1 по вул. Чернишевська.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 8825,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено належними засобами доказування, що відповідачем здійснювалось неправильне застосування тарифів та недостовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію, та відповідно відсутні підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій на підставі п. 7.1.3 договору.

До того ж, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу є похідною від вимоги скасувати безпідставні нарахування обсягу поставленої теплової енергії та її вартості відповідно до рахунку № 17400-4477 від 08.11.2018. Тобто, позивач фактично заперечує обсяг фактично поставленої теплової енергії за вказаним рахунком в розмірі 31346,80 грн., тоді як п. 7.1.3 договору передбачена відповідальністю у вигляді штрафу за неправильне застосування тарифів та недостовірність нарахувань саме за фактично відпущену теплову енергію споживачу. Тобто, застосування даного пункту договору в даному випадку також є неможливим в зв`язку з невизнанням самим позивачем обсягу фактично відпущеної теплової енергії в розмірі 31346,80 грн. відповідно до рахунку № 17400-4477 від 08.11.2018.

Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги ТОВ "Велес" є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції та не є підставою для його зміни чи скасування.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес", м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 29.10.2019 у справі №922/1003/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 29.10.2019 у справі №922/1003/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.02.2020.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця (з окремою думкою)

Суддя А.М. Білецька

Суддя Н.В. Гребенюк