Рішення

від 29.10.2019 по справі 922/1003/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1003/19

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Аюпова Р.М.

судді: Жиляєв Є.М. , Ольшанченко В.І.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши у загальному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес", м. Харків до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 8 825,00 грн. та скасування заборгованості за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - Бухан Н.Ю., довіреність № 40-199/8 від 15.01.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ДН № 4964 від 31.01.2018.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків, в якому, з урахуванням прийнятої господарським судом заяви позивача про зміну предмету позову від 17.07.2019, просить суд:

- Скасувати безпідставні нарахування обсягу поставленої теплової енергії та її вартості, які були застосовані до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС" Комунальним підприємством ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ у розмірі 31346,80 грн., що визначені в рахунку № 17400-4477 від 08.11.2018.

- Стягнути з Комунального підприємства ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ штраф у розмірі 25% від надмірно нарахованої суми, що складає 8825,00 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що в рамках укладеного між сторонами даного спору договору № 10100 від 01.03.2003 на постачання теплової енергії, сторонами реалізовувалися господарські правовідносини щодо постачання та споживання теплової енергії, порушення даного договору зі сторони позивача не мали місце, весь обсяг теплової енергії, що був поставлений відповідачем, сплачено в повному обсязі на підставі пред`явлених відповідачем рахунків, про що свідчить, зокрема, додаток до рахунку-фактуру № 17400-4477 від 31.10.2018. В жовтні 2018 року, тобто через 6 місяців після закінчення попереднього опалювального сезону, позивачем отримано рахунок № 17400-4477 від 08.11.2018 і Акт виконаних робіт від 31.10.2018 на суму 31346,80 грн за теплову енергію, яка поставлена позивачу не була. Позивач зазначає, що відповідачем було безпідставно донараховано позивачу обсяги непоставленої теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2019 відкрито провадження у справі № 922/1003/19 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 20.05.2019 о 12:00 год.

11.05.2019 представником відповідача, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 11403), в якому відповідач, зокрема, посилається на те, що за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року позивачу було здійснено нарахування за теплову енергії на загальну суму 43520,63 грн. Вказаний розрахунок обсягу теплової енергії по особовому рахунку позивача був здійснений з урахуванням теплового навантаження 0,020000Гкал/год, яке було розраховано ТОВ Стилобат та погоджено відповідачем 28.12.2007. 24 вересня 2018 року відповідачем було проведено обстеження нежитлового приміщення позивача, яке розташоване за адресою: м. Харків. вул. Чернишевська, 1, про що складено акт обстеження системи теплоспоживання об`єкта від 26.09.2018 № ОНОТ/5346, який був підписаний і представником позивача. При обстеженні приміщення позивача було виявлено, що кількість і тип опалювальних приладів не відповідає зазначеним у погодженому від 28.12.2007 проекті. Також відповідачем зазначено, що самовільне втручання у систему теплоспоживання і вплинуло на обсяги споживання теплової енергії відповідачем, у зв`язку з цим позивачу був здійснений розрахунок теплового навантаження та здійснено донарахування обсягу теплової енергії за опалювальний період 2017-2018 року в розмірі 18,21080 Гкал на суму 31346,80 грн.

27.05.2019 позивачем було надано відповідь на відзив відповідача (вх. № 12789).

03.06.2019 представником відповідача, через канцелярію суду, надано заперечення на відповідь на відзив (вх. № 13552).

Ухвалою господарського суду від 22.06.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 22 липня 2019 року.

Ухвалою господарського суду від 22.07.2019 призначено у справі № 922/1003/19 колегіальний розгляд справи.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 23.07.2019, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Аюпова Р.М., судді - Жиляєв Є.М., Ольшанченко В.І.

Ухвалою господарського суду від 24.07.2019 призначено підготовче засідання у справі № 922/1003/19 на 10 вересня 2019 року о 12:00 год.

Протокольною ухвалою від 18.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи № 922/1003/19 по суті на 07.10.2019 о 14:00 год.

У судовому засіданні 07.10.2019 оголошувалась перерва, в порядку ст. 216 ГПК України, до 29.10.2019 о 12:30 год.

У судове засідання 29.10.2019 представник позивача не з`явився, до господарського суду надано клопотання представника позивача про розгляд справи по суті за його відсутності, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі (вх. № 23904).

Представник відповідача у судовому засіданні 29.10.2019 проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 11403).

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами, у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.10.2019, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, колегією суддів встановлено наступне.

01.03.2003 між TOB "Велес" (позивач, споживач) та КП "Харківські теплові мережі" (відповідач, енергопостачальна організація) укладений договір № 10100 про постачання теплової енергії (договір) за адресою: вул. Чернишевська, 1 нежитлового приміщення площею 285,4 кв.м., 1 поверх. Система опалення є невід`ємною частиною опалення житлового будинку.

За пунктами 1.1. та 1.2. даного договору, енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді, в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором; обидві сторони зобов`язуються керуватись Правилами користування тепловою енергією, затвердженими наказом Міненерго України і Державним комітетом з будівництва, архітектури і житлової політики України від 28.10.1999 № 307/262.

На тепловому вводі житлового будинку № 1, вул. Чернишевського, 19.06.2017 встановлено прилад обліку теплової енергії.

Нарахування в опалювальному сезоні 2017-2018 років виконані по показникам приладів обліку, пропорційно до договірного максимального приєднаного теплового навантаження та фактичного часу споживання теплової енергії.

Як вказує позивач, підприємством позивача за період опалювального сезону 2017-2018 років виконані всі вимоги договору по своєчасній і повній оплаті спожитої теплової енергії. Натомість, в жовтні 2018 року, після 6 місяців по закінченню опалювального сезону, позивачу було надано рахунок № 17400-4477 від 08.11.2018 і акт виконаних робіт від 31.10.2018 в розмірі 31346,80 грн. за спожиту теплову енергію.

Не погоджуючись із зазначеним рахунком та актом, TOB "Bелес" направило до КП "Харківські теплові мережі" листи-претензії (№ 11/12-18 від 11.12.2018 та № 18/12-18 від 18.12.2018), в яких зазначило про необґрунтованість такого нарахування додаткових коштів, проте, сума визначена в рахунку № 17400-4477 не була виключена із заборгованості підприємства позивача.

КП "Харківські теплові мережі" (КП "ХТМ") було надіслано лист-відповідь, в якому зазначалось, що у зв`язку з неодноразовим зверненням мешканців будинку № 1 по вул. Чернишевській до контролюючих органів, з питання великих нарахувань за спожиту теплову енергію, КП "ХТМ" проведено обстеження житлових та нежитлових приміщень, які розташовані в житловому будинку №1 по вул. Чернишевській. По результатам обстеження, теплове навантаження по опаленню по житловому будинку та нежитловим приміщенням було уточнено, при цьому теплове навантаження по житловому будинку було зменшено.

Позивач зазначає, що оплата за отриману теплову енергію була здійснена позивачем у повному обсязі та договором від 01.03.2003 не передбачено можливого повторного нарахування обсягів теплової енергії після підписання акта виконаних робіт, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду із вимогою скасувати безпідставні нарахування обсягу поставленої теплової енергії та її вартості, у розмірі 31346,80 грн., що визначені в рахунку № 17400-4477 від 08.11.2018.

Також, відповідно до п. 7.1.3 договору, якою сторони передбачили відповідальність енергопостачальної організації за неправильне застосування тарифів та недостовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію споживачу, позивач просить стягнути з КП "ХТМ" штраф у розмірі 25 % від надмірно нарахованої суми 31346,80 грн., що складає 8825,00 грн.

Колегія суддів, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, зважає на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та та зазначає про наступне.

За змістом положень ст. 55 Основного Закону України, кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч.2 ст.4 вказаного процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ГПК України).

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У ст.20 ГК України зазначено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм, суд, шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Однак, наявність права на пред`явлення позову, не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.20 ГК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, господарський суд зважає і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005).

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту, господарський суд зазначає, що спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права.

Суд, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, зважає на його ефективність, з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, надаючи правову кваліфікацію вимогам позивача, колегія суддів виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з теплопостачання між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про теплопостачання".

Пунктами 2, 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; виробником є суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач.

При цьому, житлово-комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5 частина 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

За змістом статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Статтею 3 ЦК України віднесено свободу договору до загальних засад цивільного законодавства.

Свобода договору полягає, зокрема, у вільному волевиявленні сторін, у тому числі у підприємницькій, господарській діяльності, на вступ у договірні відносини, у можливості вільно обирати собі партнерів у договірних відносинах, у визначенні умов договору тощо.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 714 ЦК України, яка кореспондується з частиною 1 статті 275 ГК України, встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до частин 6, 7 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Як встановлено судом, Між TOB Велес та КП Харківські теплові мережі укладено договір № 10100 від 01.03.2003 на постачання теплової енергії, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов`язується постачати споживачеві теплову енергію в гарячої воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

ТОВ Велес належать нежитлові приміщення 1-го поверху №1-9 в загальною площею 288,5 кв.м в житловому будинку №1 по вул. Чернишевська в м. Харкові. За даними поверхового плану приміщень: площа 288,5 кв.м, висота 4,40 м. Приміщення №1 площею 3,1 кв.м знаходяться поза контуром житлового будинку, в приміщенні відсутні елементи системи централізованого опалення. Приміщення площею 285,4 кв.м знаходяться в тепловому контурі житлового будинку, система опалення - єдина з системою опалення житлового будинку. В приміщеннях встановлені:

- опалювальні прилади типу М-140 всього 13 секцій.

- секційні опалювальні прилади всього 70 секцій, габаритні розміри одної секції

ширина 95мм, глибина 80мм. висота 870мм,

- сталевий опалювальний прилад 1 шт. з габаритними розмірами: довжиною 67см. 55мм, висотою 54см,

- опалювальний прилад типу Акорд , дворядний, 30 секцій, 2А-30,

- секційний опалювальний прилад 16 секцій в два ряди, всього - 32 секції, габаритні розміри однієї секції: ширина 75мм, глибина 55мм, висота 30см, які приєднані до системи централізованого опалення відкрито прокладеними неізольованими трубопроводами.

Приміщення використовується як офіс. Вхід в приміщення окремий. Централізоване гаряче водопостачання відсутнє.

Як встановлено судом, в опалювальному сезоні 2017-2018 року облік спожитої теплової енергії позивача проводився відповідно до показань приладу обліку, який було встановлено 19.06.2017 на тепловому вводі житлового будинку № 1 по вул. Чернишевська. Як визначено умовами договору, розрахунки між позивачем та відповідачем здійснюються на підставі показань вузла обліку теплової енергії, які відображаються, в відомостях обліку споживання теплової енергії.

Розподіл теплової енергії між житловою частиною будинку та нежитловими приміщеннями здійснюється згідно з пунктами 20 и 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198 (далі - Правила № 1198), у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку (юридичні особи у житловому будинку мають єдину систему теплопостачання з житловим будинком, та не мають окремих приладів обліку) обсяг фактично спожитої теплової енергії зазначається пропорційно тепловим навантаженням (окремо по житловій частині будинку та по кожному нежитловому приміщенню) з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря і кількості годин роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 договору від 01.03.2003, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком до договору, у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію-в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання- протягом року;

- технологічні потреби - відповідно до виробничої програми;

- кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Відповідно до п. 5.1 розділу 5 договору, облік споживання теплової енергії за адресою ТОВ "Велес" проводиться розрахунковим способом.

Так, за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року позивачем було спожито 25,28265 Гкал теплової енергії на загальну суму 43520,63 грн. При цьому, вказаний розрахунок обсягу теплової енергії по особовому рахунку позивача був здійснений з урахуванням теплового навантаження 0,020000Гкал/год, яке було розраховано ТОВ Стилобат та погоджено відповідачем 28.12.2017.

Зазначена сума спожитої позивачем теплової енергії в повному обсязі була сплачена ТОВ "Велес", що підтверджується рахунком - фактурою № 17400-4477 від 08.11.2018 та актом звіряння відпуску - отримання теплової енергії та розрахунків за її використання між КП «ХТМ» та ТОВ "Велес".

У зв`язку з неодноразовим зверненням мешканців будинку № 1 по вул. Чернишевська до контролюючих органів з питання великих нарахувань за спожиту теплову енергію, відповідачем було проведено обстеження житлових та нежитлових приміщень, які розташовані в житловому будинку №1 по вул. Чернишевська.

24 вересня 2018 року відповідачем було проведено обстеження нежитлового приміщення позивача, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 1, про що складено акт обстеження системи теплоспоживання об`єкта від 26.09.2018 № ОНОТ/5346, який був підписаний і представником позивача.

При обстеженні приміщення позивача було виявлено, що кількість і тип опалювальних приладів не відповідає зазначеним у погодженому від 28.12.2007 проекті.

Згідно п. 3.2.11 договору споживач теплової енергії зобов`язується не включати теплоспоживальне обладнання, експлуатація якого була заборонена або не прийнята енергопостачальною організацією.

Пункт 40 Правил користування теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. N 1198 передбачає обов`язок споживача погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії.

Пункт 8 Правил № 1198 встановлює, що для приєднання споживача до системи теплопостачання, реконструкції або розширення системи теплоспоживання чи збільшення обсягів споживання теплової енергії на діючих об`єктах, споживач повинен подати заявку теплопостачальній організації про видачу технічних умов.

Однак, позивач з відповідною заявкою про видачу технічних умов до відповідача не звертався, самовільно здійснивши втручання у систему теплоспоживаня, що вплинуло на обсяги споживання теплової енергії.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що самовільне втручання у систему теплоспоживання і вплинуло на обсяги споживання теплової енергії відповідачем, у зв`язку з цим позивачу був здійснений розрахунок теплового навантаження та здійснено донарахування обсягу теплової енергії за опалювальний період 2017-2018 року в розмірі 18,21080 Гкал на суму 31346,80 грн.

В жовтні 2018 року було проведено перерозподіл між квартирами житлового будинку та нежитловими приміщеннями на підставі п. 5.6 договору у разі підключення споживача без приладів комерційного обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) з приладами комерційного обліку, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється споживачу пропорційно до його договірного максимального приєднання теплового навантаження.

Як визначено п. 5.6. розділу розділу 5 договору, передбачено у разі підключення споживача без приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП), з приладами обліку - від загального споживання теплової енергії визначені за приладами обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за приладами обліку споживачів, підключених до ЦТП, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється споживачу пропорційно його договірним навантаженням.

Суд зазначає, що розрахунок теплового навантаження на об`єкт теплопостачання - нежитлове приміщення TOB "Велес" було виконано відповідно до п. п. 2.1.5 Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні Керівного технічного матеріалу (КТМ) 204 України 244-94. Дійсні норми та вказівки розроблені проектним та науково-дослідним інститутом по газопостачанню, теплопостачанню та комплексному благоустрою міст і селищ України (УкрНДІінжпроект) на замовлення Держжитлокомунгоспу України та затвердженні Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993 (далі - КТМ204 України 244-94).

Даний нормативний акт не підлягає державній реєстрації на підставі пп. е) п. 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, організаціях державного управління і контролю, що стосується прав, свобод та законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 за № 731, а саме - на державну реєстрацію не подаються акти: рекомендаційного, роз`яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз`яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

Відповідно до п.п. 2.1.5 КТМ 204 України 244-94 теплові потоки при відсутності проектів на опалення, вентиляцію та гаряче водопостачання визначають для підприємств - за укрупненими відомчими нормами, затвердженими в установленому порядку, або за проектами аналогічних підприємств. Жодним іншим нормативним актом на теплопостачальні підприємства, в тому числі і КП Харківські теплові мережі не покладено обов`язку виконувати розрахунок теплового навантаження за іншими методами, у тому числі, які використовуються спеціалізованими проектними установами.

Перерахунок теплового навантаження позивачу був здійснений внаслідок зміни ним переобладнання системи теплоспоживання нежитлового приміщення за адресою м. Харків, вул. Чернишевська, 1. Внаслідок перерахунку теплового навантаження по нежитловим приміщенням розташованим за вищевказаною адресою, теплове навантаження житлової частини будинку було зменшено, що відображено у довідці про перерозподіл обсягу теплової енергії по приладу обліку (довідка надається). У зв`язку із зменшенням теплового навантаження на житлову частину будинку всім мешканцям будинку в жовтні 2018 був здійснений перерахунок за опалювальний період 2017-2018, що відображено у рахунках за послуги з теплопостачання за жовтень 2018 року, які були надані мешканцям вказаного будинку (роздруківки рахунків надаються).

Таким чином, здійснений розрахунок теплового навантаження та донарахування обсягу теплової енергії за опалювальний період 2017-2018 року в розмірі 18,21080 Гкал на суму 31346,80 грн. TOB Велес здійснено у відповідності до чинного законодавства.

Правова позиція відповідача цілком узгоджується із практикою Вищого господарського суду України. Так, у постанові від 31.10.2017 по справі № 908/3292/16 суд зазначив, що розрахунок теплового навантаження на приміщення, виконаний за укрупненими відомчими нормами житлового будинку згідно КТМ 204 України 244-94 відповідає дійсності.

Стосовно вимоги щодо стягнення з КП Харківські теплові мережі штрафу у розмірі 25% від надмірно нарахованої суми, що складає 8825,00 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Позивач в якості обґрунтування вказаної позовної вимоги посилається на п. 7.1.3 договору, згідно якого за неправильне застосування тарифів та недостовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію споживачу енергопостачальна організація сплачую штраф у розмірі 25% від надмірно нарахованої суми.

Однак позивач невірно застосовує вказаний пункт договору, як підставу застосування штрафу, в зв`язку з тим, що в даному випадку йдеться про неправильне застосування тарифів, і як наслідок недостовірність нарахувань.

Позивачу при нарахуванні за спожиту теплову енергію застосовувались тарифи для потреб інших споживачів, який до 04.01.18 становив 1691,48 грн. за 1 Гкал, відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України № 151 від 01.02.2017.

З 05.01.2018 тариф для потреб інших споживачів становить 1739,65 грн. за 1 Гкал, відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України № 1529 від 28.12.2017.

Розрахунок вартості отриманої теплової енергії TOB Велес здійснювався за тарифами, затвердженими відповідними Постановами НКРЕКП, про що зазначено і в акті виконаних робіт по відпуску теплової енергії за жовтень 2018 року та відображена у таблиці про перерозподіл обсягу теплової енергії по приладу обліку, який встановлений на вводі будинку № 1 по вул. Чернишевська.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 8825,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено належними засобами доказування, що відповідачем здійснювалось неправильне застосування тарифів та недостовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію, та відповідно відсутні підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій на підставі п. 7.1.3 договору.

Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "Велес" є необґрунтованими, спростованими матеріалами справи, тому є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес" (61052, м. Харків, вул. Гарібальді, 12, кв. 2, код ЄДРПОУ 31151979);

Відповідач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119).

Повне рішення складено 08.11.2019

Головуючий суддя Суддя Суддя Р.М. Аюпова Є.М. Жиляєв В.І. Ольшанченко

справа № 922/1003/19