Окрема думка

від 11.02.2020 по справі 922/1003/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ОКРЕМА ДУМКА

11.02.2020 Справа № 922/1003/19

Окрема думка судді Медуниці О.Є. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 у справі №922/1003/19.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.10.2019 у справі №922/1003/19 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 29.10.2019 у справі №922/1003/19 - без змін.

Із вказаною постановою не погоджуюсь з наступних підстав.

Позивач в позові зазначає про те, що ним належним чином виконано зобов`язання з оплати поставленої відповідачем за період з листопада 2017 по квітень 2018 теплової енергії на суму 43520,63 грн. Однак, в жовтні 2018 року, після 6 місяців по закінченню опалювального сезону, відповідач надав йому акт виконаних робіт від 31.10.2018 та виставив рахунок на оплату № 17400-4477 від 08.11.2018 на суму 31346,80 грн. за спожиту теплову енергію в період з листопада 2017 по квітень 2018.

Вважаю обґрунтованими доводи позивача про безпідставність здійснення відповідачем донарахування вартості теплової енергії, з огляду наступне.

За умовами п.6.5 договору про постачання теплової енергії №10100 від 01.03.2003, споживачі, які не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді.

Як визначено в п.5.6 вказаного договору, у разі підключення споживача без приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) з приладами обліку - від загального споживання теплової енергії, визначеної за приладами обліку ЦТП віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за приладами обліку споживачів, підключених до ЦТП, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється споживачу - пропорційно його договірним навантаженням.

З матеріалів справи вбачається, що теплове навантаження за об`єктом ТОВ Велес з 28.12.2007 року становило 0,020000 Гкал/год, яке було розраховано ТОВ Стилобат та погоджено КП Харківські теплові мережі 28.12.2007 (а.с.82 т.1).

В період опалювального періоду 2017-2018 змін щодо максимального теплового навантаження за об`єктом ТОВ Велес сторонами в договір не вносилось.

Вартість спожитої позивачем теплової енергії за період з листопада 2017 по квітень 2018 на суму 43520,63 грн. було розраховано відповідачем за показами приладів обліку, пропорційно договірного теплового навантаження 0,020000 Гкал/год та фактичного часу споживання теплової енергії.

Зазначена вартість теплової енергії була повністю оплачена позивачем, що визнається обома сторонами та підтверджується рахунком-фактурою №17400-4477 від 08.11.2018, відповідно до якого сальдо за теплову енергію станом на 01.10.2018 складає - 0,00 грн.

На підставі акту обстеження від 24.09.2018 (а.с.85 т.1), відповідач у жовтні 2018 здійснив перерозподіл обсягу теплової енергії між квартирами житлового будинку та нежитловими приміщеннями, за результатами якого донарахував відповідачу обсяг теплової енергії за опалювальний період 2017-2018 в розмірі 18,21080 Гкал на суму 31346,80 грн.

При цьому, розрахунок обсягів теплової енергії здійснено відповідачем з урахуванням теплового навантаження - 0, 027769 Гкал/год (а.с.86 т.1).

Втім, матеріали справи не містять доказів погодження сторонами теплового навантаження 0, 027769 Гкал/год.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.8.1 договору, пропозиції щодо зміни договірних величин теплопостачання надаються сторонами не пізніше ніж за 30 днів до початку кварталу.

Направлений відповідачем позивачу додаток №1 від 02.10.2018 до договору, яким визначено теплове навантаження - 0,027769 Гкал/год., позивачем не підписаний (а.с.89 т.1).

Отже, відповідач таким шляхом міг змінити правовідносини на майбутнє, але не звернувся до суду про примусове внесення відповідних змін до договору.

Враховуючи наведене, зміна відповідачем теплового навантаження в односторонньому порядку суперечить умовам п.п.5.6, 6.5 договору, відповідно до яких, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно з договірним навантаженням.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Однак, відповідач, в порушення вказаних норм, у жовтні 2018 застосував змінене ним в односторонньому порядку теплове навантаження при донарахуванні позивачу обсягу теплової енергії, спожитої за минулий період з листопада 2017 по квітень 2018.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на звернення позивача, в своєму листі №120/19 від 19.02.2019 (а.с.53 т.1) також вказала на те, що перерахування відповідачем обсягів теплової енергії з урахуванням теплового навантаження - 0,027769 Гкал/год суперечить умовам договору, а також зазначила про те, що зміни до договору вступають в дію з моменту настання таких змін.

Також слід врахувати, що право відповідача на здійснення донарахування обсягу спожитої теплової енергії у разі встановлення невідповідності опалювальних приладів узгодженому проекту, не передбачено договором чи Правилами користування тепловою енергією (затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198), а тому посилання відповідача на акт обстеження систем теплоспоживання позивача від 24.09.2018 є безпідставним.

З огляду на наведене, донарахування відповідачем позивачу обсягу теплової енергії в розмірі 18,21080 Гкал на суму 31346,80 грн., згідно рахунку №17400-4477 від 08.11.2018 не узгоджується з умовами договору про постачання теплової енергії №10100 від 01.03.2003 та приписами чинного законодавства .

Позивач просить суд скасувати безпідставні нарахування обсягу поставленої теплової енергії та її вартості, які були застосовані до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС" Комунальним підприємством "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" у розмірі 31346,80 грн., що визначені в рахунку № 17400-4477 від 08.11.2018.

Втім, серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, не зазначено такого способу захисту, як скасування безпідставних нарахувань.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Умови укладеного між сторонами договору не передбачають такого способу захисту як скасування безпідставних нарахувань, в той час, як чинне законодавство України не передбачає такого способу захисту у суді.

Крім того, сам лише факт виставлення відповідачем позивачу рахунку на оплату безпідставно нарахованої теплової енергії не зобов`язує позивача таку заборгованість оплачувати.

Обґрунтування вимог позивача щодо безпідставного нарахування йому обсягу спожитої теплової енергії може бути запереченням у разі пред`явлення до нього вимоги про стягнення спірної заборгованості, що з урахуванням характеру спірних правовідносин, буде ефективним способом захисту прав позивача.

Враховуючи законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу та положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід дійти висновку про неефективність обраного позивачем способу захисту шляхом скасування безпідставно нарахованих обсягів теплової енергії та його невідповідність визначеним цивільним та господарським кодексами способам захисту порушених прав у спірних правовідносинах, що виключає підстави для задоволення позову у такий спосіб.

Разом із тим, в позові позивач також стягнути з відповідача штраф в розмірі 8825 грн. на підставі п.7.1.3 договору.

Відповідно до п.7.1.3 договору, енергопостачальна організація несе відповідальність за неправильне застосування тарифів та недостовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію споживачу у вигляді штрафу у розмірі 25% від надмірно нарахованої суми.

Враховуючи факт здійснення відповідачем безпідставного донарахування позивачу 31346,80 грн. за відпущену у період з листопада 2017 по квітень 2018 теплову енергію, вважаю позовні вимоги про стягнення з відповідача 25% штрафу в розмірі 8825 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суддя О.Є. Медуниця