Постанова

від 10.02.2020 по справі 904/1221/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2020 Справа № 904/1221/19

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

за участю представників:

від позивача: Трофімов Д.Ю., посвідчення №1651 від 08.11.2018, адвокат

від відповідача: Стребкова О.А., посвідчення №0783 від 27.02.2017, адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2019 у справі №904/1221/19 (суддя Петренко Н.Е.; рішення ухвалене о 13:00 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 15.11.2019)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімія", м.Кам`янське, Дніпропетровська область

до Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, смт.Лихівка, П`ятихатський район, Дніпропетровська область

про визнання договорів оренди землі поновленими

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімія" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, в якій (з урахуванням уточненої позовної заяви від 02.07.2019) просить визнати протиправними та скасувати рішення Лихівської селищної ради VІІ скликання №715-39/VІІ, №716-39/VІІ, №717-39/VІІ, №718-39/VІІ, прийняті 15.03.2019 на тридцять дев`ятій сесії, визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімія" переважне право на поновлення на тих самих умовах і на той самий строк договору оренди землі щодо земельних ділянок для ведення сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області площею 125,1259 га кадастровий номер №1224555600:02:001:0028, площею 18,4685 га кадастровий номер 1224555600:02:001:0029, площею 16,4702 га кадастровий номер 1224555600:02:001:0030, площею 341,2173 га кадастровий номер 1224555600:02:001:0048; та визнати укладеними між Лихівською селищною радою П`ятихатського району Дніпропетровської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімія" додаткові угоди до договорів оренди: від 18.03.2009 за №040913801193, від 18.03.2009 за №040913801195, від 18.03.2009 за №040913801194, від 18.003.2009 за № 040913801196.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ті обставини, що позивач належним чином виконував умови означених договорів оренди земельних ділянок, тому у нього виникло переважне право перед іншими суб`єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди. Проте Лихівська селищна рада, не маючи на меті самостійно використовувати спірні земельні ділянки, передати їх в оренду на більш вигідних умовах, приймаючи означені рішення, порушило переважне право позивача на укладення договору. Також позивач посилається на те, що він, як орендар, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договорів оренди, належно виконує свої обов`язки за договорами.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2019 у справі №904/1221/19 (суддя Петренко Н.Е.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

1. Визнано протиправним та скасовані рішення Лихівської селищної ради VII скликання №715-39/VІІ, №716-39/VІІ, №717-39/VІІ, №718-39/VІІ "Про розгляд звернення ТОВ "Агрохімія" про надання згоди на продовження договору оренди землі від 09 лютого 2019 року", прийняті 15.03.2019 року на тридцять дев`ятій сесії.

2. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімія" переважне право на поновлення на тих самих умовах і на той самий строк договорів оренди землі: щодо земельних ділянок для ведення сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області:

- площею 125,1259 га, кадастровий номер 1224555600:02:001:0028, зареєстрованого в Жовтоводському відділі ДРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 березня 2009 року за №040913801193;

- площею 18,4685 га, кадастровий номер 1224555600:02:001:0029, зареєстрованого в Жовтоводському відділі ДРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 березня 2009 року за №040913801195;

- площею 341,2173 га, кадастровий номер 1224555600:02:001:0048, зареєстрованого в Жовтоводському відділі ДРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 березня 2009 року за №040913801196.

- площею 16,4702 га, кадастровий номер 1224555600:02:001:0030, зареєстрованого в Жовтоводському відділі ДРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 березня 2009 року за №040913 801194.

3. Визнано укладеними між Лихівською селищною радою П`ятихатського району Дніпропетровської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімія":

- додаткову угоду до договору оренди землі, зареєстрованого у Жовтоводському відділі ДРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 березня 2009 року за №040913801193, на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі, у редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімія";

- додаткову угоду до договору оренди землі, зареєстрованому у Жовтоводському відділі ДРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 березня 2009 року за №040913801194, на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі, у редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімія";

- додаткову угоду до договору оренди землі, зареєстрованому у Жовтоводському відділі ДРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 березня 2009 року за №040913801195, на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі, у редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімія";

- додаткову угоду до договору оренди землі, зареєстрованому у Жовтоводському відділі ДРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 березня 2009 року за №040913801196, на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі, у редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімія".

Стягнуто з Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімія" витрати по сплаті судового збору у розмірі 23052,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з означеним рішенням, Лихівська селищна рада П`ятихатського району Дніпропетровської області (відповідач) звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить закрити провадження у господарській справі №904/1221/19 в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішення Лихівської селищної ради від 15.03.2019 №715-39/ VII, рішення Лихівської селищної ради від 15.03.2019 №716-39/ VII, рішення Лихівської селищної ради від 15.03.2019 №717-39/VII, рішення Лихівської селищної ради від 15.03.2019 №718-39/ VII; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2019 у справі №904/1221/19 скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує, що вважає оскаржене рішення таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, допущеними судом порушеннями принципів рівності учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності та об`єктивності господарського судочинства та, як наслідок, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а тому таким, що підлягає скасуванню у повному обсязі.

Так позивач вказує, що у даному випадку позивач, звернувшись до відповідача із пропозицією поновити договори оренди землі, скористався своїм правом, передбаченим частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а відповідач, у свою чергу, скористався своїм правом відмовити позивачу у поновленні договорів на запропонованих позивачем умовах, про що належним чином повідомив позивача. Тому в даному випадку було відсутнє волевиявлення відповідача щодо продовження дії договорів оренди, а отже, переважне право на укладення договорів оренди на новий строк припинилося. Як вказує відповідач, що у своїх листах від 21.03.2019, які були отримані позивачем 28.03.2019, останнього було повідомлено про відмову у продовженні договорів оренди землі та необхідність прибуття представника ТОВ "Агрохімія" до Відділу житлово-комунального господарства, транспорту, благоустрою, містобудування, архітектури земельних відносин та комунальної власності Виконавчого комітету Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області для оформлення передачі земельних ділянок, що позивачем зроблено так і не було. Таким чином, за твердженням відповідача, 18.03.2019 договори оренди землі від 09.02.2009, зареєстровані 18.03.2009, припинили свою дію і відповідач звернувся з вимогою повернути земельні ділянки. При цьому станом на теперішній час позивач земельні ділянки так і не повернув та продовжує їх використовувати без жодних правових підстав. До того ж відповідач вказує, що позивач вимагає поновити договори оренди землі на тих самих умовах та на той же строк, а саме 10 років, хоча з такою вимогою до відповідача взагалі не звертався, оскільки у додаткових угодах пропонував строк, на який мали бути продовжені договори оренди землі, 25 років. Тому відповідач вважає, що у контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк, тобто вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах орендар не може. Відповідач звертає увагу на те, що позивач у своїх позовних вимогах просить суд визнати за ним переважне право на поновлення договорів на тих же умовах на той самий строк, поєднавши таким чином вимоги нетотожних понять, але судом першої інстанції не надано правової оцінки цьому. Висновок суду першої інстанції щодо відсутності конкретних дій зі сторони відповідача для досягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, оскільки відповідачем було винесено дане питання на розгляд чергової сесії Лихівської селищної ради у відповідності з вимогами чинного законодавства, та прийнято рішення щодо відмови у продовженні дії договорів, про що належним чином повідомлено позивача. Відповідач вказує, що судом першої інстанції не було вирішено клопотання про закриття провадження у справі в частині визнання протиправними та скасування рішень Лихівської селищної ради щодо відмови у продовженні договорів оренди землі.

За орієнтованим розрахунком відповідача, у зв`язку з оскарженням означеного судового рішення, ним будуть понесені витрати на професійну правову допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ТОВ "Агрохімія" (позивач) у відзиві на апеляційну скаргу заперечує на її задоволенні. Вказує, що дійсно до судової практики та правових висновків Верховного Суду до одних й тих самих правовідносин не може одночасно застосовуватись положення норм частин 1-5 та частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", проте у даному випадку не йде мова про одночасне застосування зазначених норм до одних й тих самих правовідносин. Як вказує позивач, на час прийняття оскаржуваних рішень Лихівською селищною радою 15.03.2019 склались наступні обставини: позивач (орендар) належним чином виконував умови договору оренди; позивач (орендар) в повній та достатній мірі здійснив всі належні дії для звернення до Орендодавця з метою скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк перед іншими особам; на спірних земельних ділянках згідно схеми сівозміну розпочато сільськогосподарське виробництво; рішення про проведення конкурсу (аукціону) щодо обрання орендаря земельних ділянок прийнято не було, такий конкурс (аукціон) призначено не було; інші потенційні орендарі зазначених земельних ділянок до орендодавця не звертались, що свідчить про наявність обставин, в умовах яких проведення аукціону позбавлено сенсу; відповідач не здійснив жодних дій, направлених на досягнення домовленості щодо розміру орендної плати та інших істотних умов договору оренди; відповідач не мав намір використовувати земельні ділянки для власних потреб. Таким чином, 15.03.2019 переважне право позивача на укладення договору оренди існувало та було порушено прийняттям протиправних рішень Лихівською селищною радою. Проте з 15.03.2019 позивач продовжував використовувати спірні земельні ділянки. Будь-яких рішень щодо спірних земельних ділянок відповідачем не приймалось, окрім тих, що визнані судом протиправними. Як вважає позивач, протиправні рішення не породжують будь-яких правових наслідків. Таким чином, як вважає позивач, на дату ухвалення рішення судом першої інстанції склались наступні обставини: позивач (орендар), який належним чином виконував умови договору оренди продовжує користуватись спірними земельними ділянками; рішення про проведення конкурсу (аукціону) щодо обрання орендаря земельних ділянок прийнято не було, такий конкурс (аукціон) призначено не було; відсутність заперечення зі сторони відповідача проти користування спірними земельними ділянками. На переконання позивача, саме в частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" законодавець визначив механізм дій в таких обставинах. Щодо підстав, зазначених апелянтом, позивач вважає за необхідне вказати про повноту рішення суду першої інстанції та відсутність у суду обов`язку надавати оцінку кожному аргументу заявленому сторонами у справі.

Тому позивач просить залишити апеляційну скаргу Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2019 у справі №904/1221/19 без змін.

Щодо судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, то за орієнтовним розрахунком позивача, вони складають 15000,00 грн.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а представник позивача заперечував на задоволенні апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві.

За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 10.02.2019 представникам сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

На підставі розпорядження П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 24.01.2009 року №41-р-09, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімія" (далі - позивач, орендар) та П`ятихатьскою районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (далі - відповідач, орендодавець) укладено наступні договори:

1. Договір оренди землі від 09.02.2009, згідно з умовами п. 2 якого, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 125,1259 га, у тому числі 125,1259 ріллі, кадастровий номер 1224555600:02:001:0028. Договір зареєстровано у Жовтоводському відділі ДРФ ДП "Центр ДЗК" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 березня 2009 року за №040913801193 (а.с.79-81 т.1).

04.03.2011 року до договору оренди землі від 09 лютого 2009 року укладено додаткову угоду №1, якою було змінено грошову оцінку земельної ділянки та розмір орендної плати (а.с.82 т.1).

2. Договір оренди землі від 09.02.2009, згідно з умовами п. 2 якого, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 18,4685 га, у тому числі 18,4685 ріллі, кадастровий номер 1224555600:02:001:0029. Договір зареєстровано у Жовтоводському відділі ДРФ ДП "Центр ДЗК" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 березня 2009 року за №040913801195 (а.с.83-85 т.1).

04.03.2011 року до договору оренди землі від 09 лютого 2009 року укладено додаткову угоду №1, якою було змінено грошову оцінку земельної ділянки та розмір орендної плати (а.с.86 т.1).

3. Договір оренди землі від 09.02.2009, згідно з умовами п. 2 якого, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 16,4702 га, у тому числі 16,4702 ріллі, кадастровий номер 1224555600:02:001:0030. Договір зареєстровано у Жовтоводському відділі ДРФ ДП "Центр ДЗК" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 березня 2009 року за №040913801194 (а.с.87 т.1).

04.03.2011 року до договору оренди землі від 09 лютого 2009 року укладено додаткову угоду №1, якою було змінено грошову оцінку земельної ділянки та розмір орендної плати (а.с.88 т.1).

4. Договір оренди землі від 09.02.2009, згідно з умовами п. 2 якого, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 346,3173 га, у тому числі 346,3173 ріллі, кадастровий номер 1224555600:02:001:0031 (а.с.89-91 т.1).

Договір зареєстровано у Жовтоводському відділі ДРФ ДП "Центр ДЗК" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 березня 2009 року за №040913801196.

04.03.2011 року до договору оренди землі від 09 лютого 2009 року укладено додаткову угоду №1, якою було змінено грошову оцінку земельної ділянки та розмір орендної плати (а.с.92 т.1).

05.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімія" та П`ятихатською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області укладено додаткову угоду №2 до договору оренди землі від 09.02.2009, якою сторони внесли зміни до п.2 договору та виклали його зміст у наступній редакції: "В оренду передається земельна ділянка загальною площею 341,2173 га, у тому числі 341,2173 ріллі, кадастровий номер земельної ділянки: 1224555600:02:001:0048". Додаткова угода №2 до договору зареєстрована у Жовтоводському відділі ДРФ ДП "Центр ДЗК" 18.03.2009 за №040913801196 (а.с.92 т.1).

Також, додатковою угодою №2 від 05.11.2012 сторонами було внесено зміни до п.5 та п.9 договору, в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати (а.с.93 т.1).

За умовами пункту 8 вказаних Договорів встановлено, що договір укладено на 10 (десять) років з урахуванням ротації культур згідно з додатком до договору. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 18 Договорів передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у семиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Згідно з пунктами 39 вказаних Договорів оренди землі, ці договори набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації.

Таким чином, всі вищезазначені договори оренди землі від 09.02.2009 набрали чинності 18 березня 2009 року та відповідно, припиняють свою дію 18 березня 2019.

Зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині зміни орендодавця не вносились.

Відповідно до статті 1.1.2. Статуту Лихівської селищної об`єднаної територіальної громади, 12 серпня 2016 року Лихівською селищною радою П`ятихатського району Дніпропетровської області та Холодіївською сільською радою П`ятихатського району Дніпропетровської області прийнято рішення про утворення Територіальної громади (а.с.32-41 т.2).

Відповідно до статті 1.1.4. Статуту Лихівська селищна об`єднана територіальна громада має єдиний представницький орган - Лихівську селищну раду П`ятихатського району Дніпропетровської області (а.с.32 (на звороті), т.2).

Означені земельні ділянки передані в комунальну власність Лихівської об`єднаної територіальної громади.

З метою продовження строку дії вищезазначених договорів позивач звернувся з листом №89 від 20.07.2018 до голови Лихівської селищної ради з проханням розглянути питання на продовження дії договорів оренди земельних ділянок:

- кадастровий номер 1224555600:02:001:0028;

- кадастровий номер 1224555600:02:001:0029;

- кадастровий номер 1224555600:02:001:0030;

- кадастровий номер 1224555600:02:001:0031.

Окрім того у вказаному листі позивач повідомляє, що договори оренди були укладені між ним та П`ятихатською районною державною адміністрацією.

Зазначений лист отриманий Лихівською селищною радою 14.09.2018 за вх. №1495 (а.с.201 т.1).

Відповідь Лихівської селищної ради на вказані вище звернення в матеріали справи не надано.

17.12.2018 позивач звернувся до П`ятихатської районної державної адміністрації із такими листами за вих. №17/12-18/3 від 17.12.2018, №17/12-18/4 від 17.12.2018, №17/12-18/9 від 17.12.2018, в яких повідомило про свій намір скористатися переважним правом поновлення означених договорів оренди земельних ділянок (а.с. 203, 205, 207, 209 т.1).

Водночас позивач звернувся до П`ятихатської районної державної адміністрації з листами за вих. №17/12-18/7 від 17.12.2018, №17/12-18/5 18 від 17.12.2018, №17/12-18/2 від 17.12.2018, №17/12-18/8, в яких просив надати інформацію щодо виконання умов договору оренди стосовно означених земельних ділянок з боку ТОВ "Агрохімія", а також надання (в разі наявності) копій документів (а саме акти про вчинення порушення використання земельної ділянки, рішення суду), які підтверджують порушення виконання умов договору (а.с. 202, 204, 206 т.1),

Усі зазначені листи отримані П`ятихатською районною державною адміністрацією 18.12.2018.

Також 17.12.2018 позивач звернувся із запитом №17/12-18/1 від 17.12.2018 про надання публічної інформації до голови Лихівської селищної об`єднаної територіальної громади з проханням надати перелік питань, які будуть розглянуті на черговій сесії Лихівської селищної територіальної громади, яка відбудеться 21 грудня 2018 року та з проханням повідомити яким чином та якими засобами масової інформації порядок денний вищевказаної сесії був оприлюднений у відповідності до Закону України "Про місцеве самоврядування" (а.с.210 т.1).

Зазначений лист отриманий Лихівською селищною радою 18.12.2018 року.

09.01.2019 з метою продовження строку дії вищезазначених договорів оренди землі, позивач направив на адресу Лихівської об`єднаної селищної територіальної громади з дотриманням строку, передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі", листи-повідомлення без номеру та без дати, до кожного з яких додано три екземпляра проектів додаткових угоди про поновлення договорів оренди землі зі строком дії 25 років на земельні ділянки (а.с.97-99 т.1):

- кадастровий номер 1224555600:02:001:0028;

- кадастровий номер 1224555600:02:001:0029;

- кадастровий номер 1224555600:02:001:0030;

- кадастровий номер 1224555600:02:001:0048.

На всі вищезазначені листи отримані Лихівською селищною радою 14.09.2018 та П`ятихатською районною державною адміністрацією 18.12.2018 позивач уперше отримав відповідь 22.01.2019.

А саме, 22.01.2019 року Лихівська селищна рада П`ятихатського району Дніпропетровської області на зазначені вище листи повідомила ТОВ "Агрохімія", що в єдиному реєстрі юридичних осіб відсутня Лихівська об`єднана селищна територіальна громада; в наданих документах відсутній договір оренди земельної ділянки; в наданих документах відсутній проект додаткової угоди, подані документи належним чином, не завірені; перелічені питання ТОВ "Агрохімія" відносяться, згідно статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області. Також, позивача було повідомлено, що сесія Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, не має змоги виходити за межі поставлених питань, у зв`язку з чим позивачу було рекомендовано сформулювати питання, які необхідно розглянути на сесії Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, скласти новий пакет завірених належним чином документів та звернутись до Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області (а.с. 141-142, 145-146, 149-150, 153-154 т.1).

11.02.2019, з метою продовження строку дії вищезазначених договорів оренди землі, позивач повторно на адресу Лихівської селищної ради з дотриманням строку, передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі", подано листи-повідомлення без номеру та без дати, до кожного з яких додано три екземпляру проектів додаткових угоди про продовження строку дії означених договорів оренди землі від 09 лютого 2009 року (а.с.94-103 т.1).

15.03.2019 позивач звернувся до голови Лихівської селищної ради із заявою без номеру та без дати про невідповідність проектів рішень Лихівської селищної ради вимогам законодавства України, в якій позивач зазначив, що 14 лютого 2019 року на сайті Лихівської селищної об`єднаної громади опубліковані проекти рішень щодо відмови ТОВ "Агрохімія" в продовженні терміну договорів оренди земель. В заяві зазначалось, що зазначені проекти містять підстави, які не відповідають чинному законодавству України та не можуть бути винесені на розгляд сесії, оскільки в проектах вказано підставою відмови є висновок депутатської комісії "з метою залучення додаткових коштів для розвитку Лихівської селищної об`єднаної територіальної громади, шляхом визначення орендаря на конкурсних засадах", що не відповідає вимогам стаття 33 Закону України "Про оренду землі".

Також в означеній заяві, позивач вказував про своє переважне право перед іншими особами на укладання договору оренди землі на новий строк та на порушення Лихівською селищною радою вимог статті 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в України засобами масової інформації", що виразилось в не оприлюдненні проектів рішень та розпорядження про скликання сесії в офіційних друкованих виданнях, оскільки висвітлення цієї інформації на Інтернет ресурсі не є легітимним, у зв`язку з тим, що регламентом Лихівської селищної ради не зазначено порядок оприлюднення саме на сайті за вказаним Інтернет ресурсом (а.с.211-214 т.1).

Зазначена заява Лихівської селищною радою залишена без розгляду.

15.03.2019 року Лихівська селищна рада (тридцять дев`ята сесія VII скликання) прийняла такі рішення:

1. рішення Лихівської селищної ради за №717-39/VІІ від 15.03.2019 "Про розгляд звернення ТОВ "Агрохімія" про надання згоди на продовження договору оренди землі від 09 лютого 2019 року", згідно з яким Лихівська селищна рада, розглянувши звернення ТОВ "Агрохімія" про надання згоди на продовження договору оренди землі від 09 лютого 2019 року, керуючись статтями 32, 33, 34 ЗУ "Про оренду землі", ст. 12, 134 ЗК України, ст. 288 ПК України, ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування", п. 36 договору оренди землі від 09.02.2009 року, укладеного П`ятихатською районною державною адміністрацією, на підставі запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності №28095273, з метою залучення додаткових коштів для розвитку Лихівської селищної об`єднаної територіальної громади, шляхом визначення орендаря на конкурсних засадах, розглянувши пропозиції товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімія", враховуючи висновок постійної комісії селищної ради з фінансово-економічних питань та бюджету, питань з прав людини, законності, депутатської діяльності та етики, вирішила відмовити ТОВ "Агрохімія" в надані згоди на продовження дії договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 122455600:02:001:0028 площею 125,1259 га, укладеного 09.02.2009 року з П`ятихатською районною державною адміністрацією; дане рішення та лист-повідомлення про відмову в продовженні договору оренди землі в п`ятиденний термін направити ТОВ "Агрохімія"; оприлюднити дане рішення у відповідності до вимог ЗУ "Про доступ до публічної інформації"; ТОВ "Агрохімія" повернути земельну ділянку її власнику в семиденний термін з дати отримання листа повідомлення про відмову в продовженні договору оренди землі (а.с.219 т.1);

2. рішення Лихівської селищної ради за №716-39/VІІ від 15.03.2019 "Про розгляд звернення ТОВ "Агрохімія" про надання згоди на продовження договору оренди землі від 09 лютого 2019 року", згідно з яким Лихівська селищна рада, розглянувши звернення ТОВ "Агрохімія" про надання згоди на продовження договору оренди землі від 09 лютого 2019 року, керуючись статтями 32, 33, 34 ЗУ "Про оренду землі", ст. 12, 134 ЗК України, ст. 288 ПК України, ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування" п. 36 договору оренди землі від 09.02.2009 року, укладеного П`ятихатською районною державною адміністрацією, на підставі запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності №28097100, з метою залучення додаткових коштів для розвитку Лихівської селищної об`єднаної територіальної громади, шляхом визначення орендаря на конкурсних засадах, розглянувши пропозиції товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімія", враховуючи висновок постійної комісії селищної ради з фінансово-економічних питань та бюджету, питань з прав людини, законності, депутатської діяльності та етики, вирішила відмовити ТОВ "Агрохімія" в надані згоди на продовження дії договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 122455600:02:001:0029 площею 18,4685 га, укладеного 09.02.2009 року з П`ятихатською районною державною адміністрацією; дане рішення та лист-повідомлення про відмову в продовженні договору оренди землі в п`ятиденний термін направити ТОВ "Агрохімія"; оприлюднити дане рішення у відповідності до вимог ЗУ "Про доступ до публічної інформації"; ТОВ "Агрохімія" повернути земельну ділянку її власнику в семиденний термін з дати отримання листа повідомлення про відмову в продовженні договору оренди землі (а.с.221 т.1);

3. рішення Лихівської селищної ради за №715-39/ VІІ від 15.03.2019 "Про розгляд звернення ТОВ "Агрохімія" про надання згоди на продовження договору оренди землі від 09 лютого 2019 року", згідно з яким Лихівська селищна рада, розглянувши звернення ТОВ "Агрохімія" про надання згоди на продовження договору оренди землі від 09 лютого 2019 року, керуючись статтями 32, 33, 34 ЗУ "Про оренду землі", ст. 12, 134 ЗК України, ст. 288 ПК України, ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування" п. 36 договору оренди землі від 09.02.2009 року, укладеного П`ятихатською районною державною адміністрацією, на підставі запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності №28096221, з метою залучення додаткових коштів для розвитку Лихівської селищної об`єднаної територіальної громади, шляхом визначення орендаря на конкурсних засадах, розглянувши пропозиції товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімія", враховуючи висновок постійної комісії селищної ради з фінансово-економічних питань та бюджету, питань з прав людини, законності, депутатської діяльності та етики, вирішила відмовити ТОВ "Агрохімія" в надані згоди на продовження дії договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 122455600:02:001:0030 площею 16,4702 га, укладеного 09.02.2009 року з П`ятихатською районною державною адміністрацією; дане рішення та лист-повідомлення про відмову в продовженні договору оренди землі в п`ятиденний термін направити ТОВ "Агрохімія"; оприлюднити дане рішення у відповідності до вимог ЗУ "Про доступ до публічної інформації"; ТОВ "Агрохімія" повернути земельну ділянку її власнику в семиденний термін з дати отримання листа повідомлення про відмову в продовженні договору оренди землі (а.с.223 т.1);

4. рішення Лихівської селищної ради за №718-39/ VІІ від 15.03.2019 "Про розгляд звернення ТОВ "Агрохімія" про надання згоди на продовження договору оренди землі від 09 лютого 2019 року", згідно з яким Лихівська селищна рада, розглянувши звернення ТОВ "Агрохімія" про надання згоди на продовження договору оренди землі від 09 лютого 2019 року, керуючись статтями 32, 33, 34 ЗУ "Про оренду землі", ст. 12,134 ЗК України, ст. 288 ПК України, ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування", п. 36 договору оренди землі від 09.02.2009 року, укладеного П`ятихатською районною державною адміністрацією, на підставі запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності №28102570, з метою залучення додаткових коштів для розвитку Лихівської селищної об`єднаної територіальної громади, шляхом визначення орендаря на конкурсних засадах, розглянувши пропозиції товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімія", враховуючи висновок постійної комісії селищної ради з фінансово-економічних питань та бюджету, питань з прав людини, законності, депутатської діяльності та етики, вирішила відмовити ТОВ "Агрохімія" в надані згоди на продовження дії договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 122455600:02:001:0031 площею 346,3173 га, укладеного 09.02.2009 року з П`ятихатською районною державною адміністрацією; дане рішення та лист-повідомлення про відмову в продовженні договору оренди землі в п`ятиденний термін направити ТОВ "Агрохімія"; оприлюднити дане рішення у відповідності до вимог ЗУ "Про доступ до публічної інформації"; ТОВ "Агрохімія" повернути земельну ділянку її власнику в семиденний термін з дати отримання листа повідомлення про відмову в продовженні договору оренди землі (а.с.225 т.1).

22.03.2019 року Лихівською селищною радою направлено на адресу ТОВ "Агрохімія" повідомлення з вимогою в семиденний термін з дня отримання цього листа прибути до відділу житлово-комунального господарства, транспорту, благоустрою, містобудування, архітектури, земельних відносин та комунальної власності виконавчого комітету Лихівської селищної ради для оформлення передачі означених земельних ділянок разом із відповідними копіями рішень Лихівської селищної ради (а.с. 220, 222, 224, 226 т.1).

Позивач вказує, що зазначені рішення Лихівської селищної ради отримані ТОВ "Агрохімія" 28.03.2019 року.

Не погодившись із вищевикладеними обставинами щодо не поновлення договорів оренди землі, позивач звернувся із цим позовом до суду, в якому (з урахуванням уточненої позовної заяви) та зазначив, що належним чином виконував свої зобов`язання за договорами оренди землі від 09.02.2009 (кадастрові номери: 1224555600:02:001:0028; 1224555600:02:001:0029; 1224555600:02:001:0030; 1224555600:02:001:0031) та, як наслідок, у нього виникло переважне право на продовження дії договору оренди землі.

Також позивач вказує, що на даний час, продовжує користуватись даними земельними ділянками, сплачував і продовжує своєчасно сплачувати орендну плату за землю, надає відповідним органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом.

Стосовно земельної ділянки площею 346,3173 га позивач окремо зазначив, що наразі вірним кадастровим номером цієї земельної ділянки є не 1224555600:02:001:0031, а інший -1224555600:02:001:0048, як це обумовлено в додатковій угоді №2 до договору оренди землі від 09.02.2009.

Судом встановлено, що згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку за станом на 16.04.2019 (а.с.104-106 т.1) суб`єктом права власності на земельні ділянки:

- з кадастровим номером 1224555600:02:001:0028 площею 125,1259 га,

- з кадастровим номером 1224555600:02:001:0029 площею 18,4685 га,

- з кадастровим номером 1224555600:02:001:0030 площею 16,4702 га,

є Лихівська селищна рада П`ятихатського району Дніпропетровської області, а за ТОВ "Агрохімія" зареєстроване право оренди землі.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку за станом на 16.04.2019 суб`єктом права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1224555600:02:001:0031 також є Лихівська селищна рада П`ятихатського району Дніпропетровської області, однак інформація про суб`єкта речового права на цю земельну ділянку відсутня (а.с.107 т.1).

За даними з державного публічного кадастру України (скріншот) відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 1224555600:02:001:0048 відсутні (а.с.108 т.1).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка кадастровий номер 1224555600:02:001:0048 знаходиться у державній власності та належить на праві власності державі в особі П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04052366), а земельна ділянка кадастровий номер 1224555600:02:001:0031 знаходиться в комунальній власності та належить Лихівській селищній ради П`ятихатського району Дніпропетровської області (а.с.238-240 т.1).

Згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку - земельна ділянка кадастровий номер 1224555600:02:001:0031 знаходиться у власності Лихівській селищній ради П`ятихатського району Дніпропетровської області (а.с.107 т.1).

Також, відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку - відомості про земельну ділянку кадастровий номер 1224555600:02:001:0048 відсутні.

Крім того, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області листом за вих. №19-4-0.221-6896/2-19 від 13.09.2019 повідомило позивача про наступне (а.с.131 т.2).

На земельну ділянку з кадастровим номером 1224555600:02:001:0031 площею 346,3173 га 18.03.2009 було зареєстровано договір оренди між П`ятихатської районною державною адміністрацією та ТОВ "Агрохімія" строком на 10 років, внесено відомості до Державного реєстру земель та відкрито поземельну книгу.

Відомості про земельну ділянку 1224555600:02:001:0031 перенесено з державного реєстру земель до Державного земельного кадастру автоматично.

За результатами проведення інвентаризації земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою, яка затверджена розпорядженням голови П`ятихатської районної державної адміністрації від 17.10.2012 №524-р-12, сформована земельна ділянка з кадастровим номером 1224555600:02:001:0048.

При витребуванні земельної частки (паю) 17.10.2014 шляхом поділу кадастрового номеру 1224555600:02:001:0048 було здійснено державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 1224555600:02:001:0052 та 1224555600:02:001:0040 (пай). При цьому кадастровий номер 1224555600:02:001:0048 набув статус архівного.

У порядку інформаційної взаємодії органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру та органу державної реєстрації прав, затвердженому Постановою КМУ від 22.02.2012 №118 "Про інформаційну взаємодію органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, та органу державної реєстрації прав", до відділу у П`ятихатському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області інформація щодо реєстрації речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1224555600:02:001:0052 не надходила.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 06.06.2018 №4-2206/15-187-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельну ділянку з кадастровим номером 1224555600:02:001:0031 було передано до Лихівської об`єднаної територіальної громади.

Отже, в Державному земельному кадастрі існують протиріччя, а саме різні кадастрові номери на одну й ту саму земельну ділянку.

Для з`ясування наведених обставин, ухвалою суду від 12.07.2019 у справі було призначено земельно-технічну експертизу. На розгляд експерта поставлено наступні запитання:

- Чи накладаються межі земельної ділянки кадастровий номер 1224555600:02:001:0048, яка належить на праві власності П`ятихатській районній державній адміністрацією Дніпропетровської області площею 341,2173га в межах згідно плану повністю або частково на межі земельної ділянки кадастровий номер: 1224555600:02:001:0031, яка належить на праві власності Лихівській селищній раді П`ятихатського району Дніпропетровської області площею 346,3173 ?

- Якщо існує накладання, то яка його площа ?

Зобов`язано позивача - ТОВ "Агрохімія" оплатити на підставі відповідної вимоги Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз попередню вартість експертизи.

Призначена судом експертиза у цій справі не була проведена Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, в зв`язку з несплатою позивачем попередньої вартості експертизи.

Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст. 1 Закону України "Про державний земельний кадастр").

Відповідно до статті 6 Закону України "Про державний земельний кадастр" ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру площа земельної ділянки кадастровий номер 1224555600:02:001:0031 становить 341,2173 га, площа земельної ділянки з кадастровим номером 1224555600:02:001:0052 становить 341,2173 га, що свідчить про рівність розміру площі зазначених земельних ділянок, та неможливості виділення будь якої площі з земельної ділянки 1224555600:02:001:0031 розміром 341,2173 га, проте повністю відповідає обставинам справи та інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про виділення паю з земельної ділянки 1224555600:02:001:0031 саме з площею 346,3173 га.

Відтак відсутність зареєстрованого в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1224555600:02:001:0052, свідчить про допущену помилку державними органами при формуванні з земельної ділянки кадастровий номер 1224555600:02:001:0031 площею 346,3176 га двох земельних ділянок з кадастровим номером 1224555600:02:001:0048 площею 341,2176 га та кадастровим номером 1224555600:02:001:0040 площею 5,1 га.

Отже на момент укладення акту прийму-передачі земельної ділянки від П`ятихатської районної державної адміністрації до Лихівської селищної ради (2018 рік) земельна ділянка з кадастровим номером 1224555600:02:001:0031, яка і була предметом зазначеного акту, вже мала іншу площу (зменшу на 5,1 га) та інший кадастровий номер - 1224555600:02:001:0048.

Спірні правовідносини виникли з приводу реалізації переважного права позивача перед іншими особами на укладення на новий строк договорів оренди земельними ділянками сільськогосподарського призначення та визнання неправомірними рішень органу місцевого самоврядування щодо відмови в реалізації такого права орендареві, який належно виконував свої обов`язки за укладеними раніше договорами оренди, строк дії яких припинився.

Предметом позову позивача є матеріально-правові вимоги про визнання протиправними та скасування рішень відповідача, як органу місцевого самоврядування, про відмову в наданні згоди на продовження дії договору оренди земельної ділянки; визнання за позивачем переважного права на поновлення на тих самих умовах і на той самий строк договорів оренди землі щодо спірних земельних ділянок для ведення сільськогосподарського виробництва та визнання укладеними відповідних додаткових угод у редакції позивача.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюється актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

Законом України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частина друга статті 4 Закону України "Про оренду землі" встановлює, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Так, згідно із частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі":

1. По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

2. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

3. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

4. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

5. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

За приписами частини восьмої статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відтак статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частин 1 - 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина шоста цієї норми).

Для застосування положень частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення .

Зазначені положення необхідно розуміти так:

- орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

- орендодавець може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Відповідну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17, від 06.02.2019 у справі №920/753/17 тощо.

Частиною шостою статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема, у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

При цьому поновлення договору оренди землі у порядку, передбаченому частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", шляхом укладення додаткової угоди про поновлення такого договору здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття таким органом окремого рішення про поновлення договору оренди землі щодо земель державної або комунальної власності.

Відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №917/410/18, від 20.02.2018 у справі№904/6537/17 тощо.

Між тим, при відсутності спроби або конкретних дій сторін для досягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору не можна вважати, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося.

Вказане узгоджується з позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 18.01.2018 року у справі №910/12017/17.

За змістом вказаної вище правової позиції Верховного Суду, сторони попереднього договору оренди, і в першу чергу орендодавець, мають право на перегляд умов попереднього договору при укладенні нового. Але нові умови мають бути доведені в чіткій та конкретній формі, щоби інша сторона змогла зробити такий же чіткий і конкретний вибір.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк.

Договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині восьмій статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1-5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов`язані одна з іншою.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17 та Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування рішень відповідача про відмову в поновленні договорі в оренди спірних земельних ділянок, задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки судом встановлено, що приймаючи рішення щодо не поновлення договорів оренди Лихівською селищною радою не було враховано положення частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", а також не було розглянуто заяви позивача про поновлення договору та не мотивовано причин такого не поновлення (з урахуванням належного виконання позивачем зобов`язань за договорами оренди), цим було порушено права позивача на поновлення договору оренди, у зв`язку з чим суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування рішень Лихівської селищної ради №715-39/VII від 15.03.2019; №716-39/VII від 15.03.2019; №717-39/VII від 15.03.2019; №718-39/VII від 15.03.2019.

Колегія суддів погоджується з правовою оцінкою, яка надана судом першої інстанції встановленим обставинам, з таких мотивів.

Як правильно встановив суд першої інстанції, наразі Лихівська сільська рада є власником спірних земельних ділянок, а відтак з моменту отримання такого права Лихівська сільська рада набула статус орендодавця цих земельних ділянок за означеними договорами із позивачем.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Закону України "Про оренду землі" перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Частина п`ята статті 31 Закону України "Про оренду землі" встановлює, що особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

Матеріали справи підтверджують, а представником відповідача у судовому засіданні визнається невиконання обов`язку визначеного частиною п`ятою статі 31 Закону України "Про оренду землі" щодо повідомлення орендаря про зміну власника землі, тобто орендодавця.

Судом першої інстанції також правильно встановлено, що оскільки позивач не був повідомлений про зміну сторони орендодавця в означених договорах, то позивач, в межах строку, встановленого статтею 33 Закону України "Про оренду землі", звертався як до попереднього орендодавця - П`ятихатської районної державної адміністрації так і до відповідача - Лихівської сільської ради, яка уповноважена діяти від імені Лихівської об`єднаної територіальної громади в питаннях, пов`язаних з орендою означених земельних ділянок.

Відтак, позивач, маючи намір скористатися переважним правом на продовження договору оренди на новий строк двічі 20.07.2018 та 17.12.2018 направляв листи на всі відомі йому адреси.

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Орендодавець - Лихівська селищна рада, яка відповідно до статуту Лихівської селищної об`єднаної територіальної громади є представницьким органом останньої, висвітлює свою діяльність тільки на веб-ресурсі саме Лихівської об`єднаної територіальної громади в мережі Інтернет за адресою https:lykhivska.otg.dp.gov.ua/ua.

Сама Лихівська селищна рада власного веб-ресурсу не має.

Тобто, отримавши листи ТОВ "Агрохімія" про поновлення договорів оренди Лихівська об`єднана територіальна громада в порушення частини 3 статті Закону України "Про звернення громадян" замість того щоб переслати останні за належністю відповідного органу, а саме Лихівській селищній раді, повернула їх позивачу.

Отже, прийняття рішення головою Лихівської селищної ради, про повернення без розгляду листів позивача про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договорі оренди, які були надіслані голові Лихівської об`єднаної територіальної громад, суд першої інстанції правильно розцінив як створення перешкод щодо реалізації переважного права позивача на поновлення договорів оренди на новий строк.

Тобто, Лихівська селищна рада навіть не спробувала досягти домовленості з орендарем, який належним чином виконував умови договорів оренди (протилежного матеріали справи не містять), щодо орендної плати та інших істотних умов договорів, а тому не можна вважати, що переважне право орендаря на поновлення договорів оренди припинилось.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не втратив переважне право на поновлення договорів оренди, оскільки Лихівська селищна рада у своєму рішенні підставою для відмовлення у такому поновленні вказала мету залучення додаткових коштів для розвитку Лихівської селищної об`єднаної територіальної громади, шляхом визначення орендаря на конкурсних засадах та жодним чином не запропонувала ТОВ "Агрохімія" зміни умов договорів оренди.

Вказане узгоджується з позицією викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 січня 2018 року у справі №904/12017/17.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом положень частини п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17, від 06.02.2019 у справі №920/753/17.

Між тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, оспорювані рішення відповідача містять посилання лише на мету відмови позивачеві в подовженні строку дії договорів оренди - залучення додаткових коштів для розвитку Лихівської селищної об`єднаної територіальної громади, шляхом визначення орендаря на конкурсних засадах.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 80 Земельного кодексу України суб`єкти права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Стаття 124 Земельного кодексу України визначає порядок передачі земельних ділянок в оренду, згідно з яким:

- передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина перша цієї статті);

- передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (частина друга цієї статті).

Відповідно до частин 1 і 2 статті 135 Земельного кодексу України:

1. Земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

2. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Так частина перша статті 134 Земельного кодексу України встановлює, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до абзацу 22 частини другої статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря.

Досліджуючи повноваження та правомірність оспорюваних рішень відповідача судом апеляційної інстанції встановлено з матеріалів справи, що будь-яких рішень про проведення конкурсу відповідач стосовно спірних земельних ділянок попередньо не приймав, до відома позивача свої такі наміри попередньо не доводив.

Отже, за встановлених судом обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо доведеності факту протиправності оспорюваних рішень відповідача, зокрема як таких, що суперечать наведеним вище положенням статті 134 Земельного кодексу України та статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Стаття 35 Закону України "Про оренду землі" встановлює, що спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а згідно з частиною другою статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Як встановлено судом, звертаючись із позовом до відповідача позивач обрав одним із способів захисту своїх майнових прав вимогу про визнання протиправним рішення відповідача, яке є актом органу місцевого самоврядування індивідуальної дії, внаслідок неправомірного прийняття якого було фактично припинено його переважне право на поновлення договору оренди на новий строк.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною тринадцятою статті 20 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Щодо заперечень відповідача про наявність підстав для закриття провадження у справі за такими вимогами позивача у зв`язку з їх непідсудністю суду господарської юрисдикції, то колегія суддів суду апеляційної інстанції відхиляє їх з таких підстав.

За приписами статті 21 Господарського процесуального кодексу України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

У своїй постанові від 19.06.2018 у справі №916/1979/13 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, згідно до якої рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися у порядку цивільного або господарського судочинства.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні ними владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно правовий спір має особливий суб`єктивний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясувати, у зв`язку із чим виник спір, за захистом яких прав особа звернулась до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Наведена вище правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.12.2018 у справі №826/8687/16.

При вирішенні питання про розмежування компетенції суддів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень) є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Дослідивши характер спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що оскільки вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого відносно позивача, в якого з цього рішення припинилися певні права та виникли відповідні обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами господарського судочинства.

Такий спосіб захисту, обраний позивачем у цьому спорі, як визнання протиправними та скасування з цих підстав оспорюваних рішень відповідача про відмову в продовженні договорів оренди земельних ділянок узгоджується з відповідною вимогою про визнання за позивачем переважного права на поновлення на тих самих умовах і на той самий строк договору оренди, землі щодо спірних земельних ділянок, оскільки саме таке право позивача й було не визнане, а відтак й порушене відповідачем.

Доводи відповідача про те, що позивач не направляв на розгляд орендодавця відповідних додаткових угод, відхиляється судом апеляційної інстанції з огляду на ту обставину, що як убачається зі змісту наведених позивачем підстав свого позову та встановлених судом відповідних обставин, даний позов учинено позивачем насамперед на захист свого права як орендаря, який належно виконував свої обов`язки за договором оренди, на поновлення користування означеними земельними ділянками, переважне право на яке перед іншими особами встановлено наведеними вище нормами статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, позивач, доводячи суду факт неправомірної відмови відповідача в задоволенні його пропозиції (додаткових угод), яку було надіслано, не з мотивів невідповідності чинному законодавству та порушень умов укладених договорів оренди, вважає, що у разі визнання судом неправомірності та скасування таких рішень відповідача, для врегулювання правовідносин сторін підлягає застосуванню норма, яка міститься в частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Відтак на розгляд суду у цьому спорі позивачем й передано додаткову угоду, за змістом якої позивач просить поновити договір оренди на тих самих умовах і на той самий строк, на який було укладено договір.

До того ж колегія суддів вважає, що такий спосіб захисту, обраний позивачем, не порушує прав відповідача, оскільки передані на розгляд суду додаткові угоди до означених договорів оренди земельних ділянок із вимогами визнати їх укладеними в судовому порядку, на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі, не погіршують стану сторін, зокрема, відповідача, який існував між сторонами до цього спору. При цьому укладення в судовому порядку додаткових угод в редакції позивача не перешкоджатиме в майбутньому для внесення змін в означені договори оренди земельних ділянок, у тому числі з метою збільшення доходів місцевого бюджету.

Судом першої інстанції також правильно встановлено, що позивач продовжив користуватися земельними ділянками після закінчення строку дії договорів оренди землі від 09.02.2009 із внесеними змінами, а відповідач протягом одного місяця після закінчення вказаного договору не направив позивачу листа-повідомлення про заперечення стосовно його поновлення, окрім тих, що безпосередньо пов`язані з прийняттям неправомірних рішень.

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини, доводи відповідача про те, що позивач всупереч визначеного частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" порядку направив на адресу позивача лист про намір поновити договір оренди землі з порушенням встановленого договором строку, не спростовують правомірності висновків про можливість поновлення спірного договору оренди за наявності підстав визначених частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Частина перша статті 96 Земельного кодексу України визначає перелік обов`язків землекористувачів, згідно з якими землекористувачі зобов`язані:

а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

За частиною другою статті 96 Земельного кодексу України законом можуть бути встановлені інші обов`язки землекористувачів.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) орендар земельної ділянки зобов`язаний:

приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

За змістом умов означених договорів оренди земельних ділянок, викладених в пунктах 9, 11 та 29, до обов`язків відповідача у відповідності до тих, що визначені статтею 96 Земельного кодексу України та статтею 25 Закону України "Про оренду землі", передбачено внесення орендної плати у розмірах та строки визначені договором, використання земельної ділянки за цільовим призначенням для сільськогосподарського виробництва, дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів тощо.

Матеріали справи не містять доказів на спростування доводів позивача щодо належного виконання обов`язків орендаря за означеними договорами оренди земельних ділянок, у зв`язку з чим позивач набув переважного права на укладення договорів оренди вказаних земельних ділянок на новий строк.

Відтак, враховуючи, що місцевим господарським судом встановлено, що відповідач зволікає в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі та враховуючи, що відповідно до частини восьмої статті 33 Закону України "Про оренду землі" така додаткова угода має бути укладена в обов`язковому порядку у місячний строк, суд першої інстанції дійшов висновку обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання укладеними додаткових угод про поновлення договорів оренди землі від 09.02.2009 із внесеними змінами, в редакції, визначеній позивачем.

При цьому суд першої інстанції доречно врахував те, що Європейський суд з прав людини звертає особливу увагу на важливості застосування принципу належного урядування у правовідносинах, що виникають з державними органами, який що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

З приводу заперечень відповідача того факту, що земельна ділянка площею 346,3173 га обліковується за кадастровим номером 1224555600:02:001:0048, посилаючись на те, додаткова угода №2 до договору оренди землі від 09.02.2009 містить рукописні виправлення в кадастровому номері земельної ділянки, яка є предметом цього договору, та що згідно з інформацією з Лихівській селищній раді на цей час належить на праві комунальної власності земельна ділянка площею за кадастровим номером 1224555600:02:001:0031, то колегія суддів вважає, що за викладених обставин, суд першої інстанції правильно встановив, що оскільки між сторонами було укладено додаткову угоду №2 від 05.11.2012 до договору оренди землі від 09.02.2009 року на земельну ділянку №1224555600:02:001:0048, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка кадастровий номер 1224555600:02:001:0048 знаходиться у державній власності та належить на праві власності державі в особі П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, а зазначений реєстр є єдиною державною інформаційною системою, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав, то помилка, допущена державним органом, не повинна непропорційним чином втручатися в нове право (право оренди), набуте ТОВ "Агрохімія", яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки держави не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №294/220/14-Ц (касаційне провадження №61-9564св18).

Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду

Велика Палата Верховного суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту порушеного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання чи оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144ц18), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 №569/17272/15-ц (провадження №14-388цс18).

Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою заявлення зазначеної вимоги є оспорювання речового права (права власності), що виникло внаслідок реалізації відповідного рішення суб`єкта владних повноважень.

Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 24.04.2018 у справі №401/2400/16-ц, від 15.05.2018 у справі №809/739/17, від 20.09.2018 у справі №126/1373/17).

Отже, виходячи із обставин справи та наведених норм права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення прав позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Стаття 5 Господарського процесуального кодексу України визначає, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За статтею 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України закріплює принципи змагальності, згідно з якими судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій тощо.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи повноту дослідження судом попередньої інстанції обставин справи при прийнятті оскаржуваного рішення та дотримання основних засад та принципів господарського судочинства, колегія суддів дійшла висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача про порушення судом першої інстанції приписів процесуального законодавства, які б призвели до неповноти встановлення обставин справи, що мають значення для її вирішення - не знайшли підтвердження.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне врахувати практику Європейського суду з прав людини та керуючись рішенням цього суду від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" зазначає про те, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що умови додаткових угод, які визнані укладеними між сторонами в судовому порядку, визначають, що зі сторони Орендодавця такі додаткові угоди укладено Виконавчим комітетом Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, тобто іншою юридичною особою, ніж відповідач у цій справі, то колегія суддів, дослідивши зміст позовних вимог позивача, що були предметом розгляду у цій справі та прийнятого судом першої інстанції судового рішення, доходить висновку про допущену судом помилку, яка зачіпає суть прийнятого у цій справі рішення, оскільки у преамбулі додаткових угод зазначено іншу юридичну особу ніж за рештою їх умов та реквізитами Орендодавця, що вказані у цих угодах.

Це свідчить про недоведеність певної обставини, що має значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Отже, враховуючи наявність такої помилки, колегія суддів керуючись повноваженнями наданими пунктом 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України визнала існування підстав для зміни оскарженого судового рішення шляхом виключення в пункті 3 його резолютивної частини із тексту преамбул Додаткових угод до договорів оренди земельної ділянки від 09.02.2009, що були предметом розгляду у цій справі, словосполучення "виконавчий комітет". В решті оскаржене судове рішення підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції

Частина перша статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами частини першої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частина третя статті 124 Господарського процесуального кодексу України).

З матеріалів справи убачається, що звертаючись із апеляційною скаргою на означене судове рішення, відповідач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи апеляційній інстанції, складається з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. та витрат щодо сплати судового збору у сумі 34578,00 грн.

Дійсний розмір понесених відповідачем витрат на сплату судового збору у сумі 34578,00 грн. у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції підтверджений платіжним дорученням №1322 від 03.12.2019 (а.с.227 т.2).

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу також зазначив, що орієнтовний розрахунок судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції складається з витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких становить 15000,00 грн.

Частина перша та абзац перший частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України містять положення, відповідно до яких витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Так відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Предметом розгляду у цій справі були три вимоги позивача, які містять немайновий характер: про визнання незаконним акту органу місцевого самоврядування, визнання права та визнання укладеними додаткових угод до договору.

Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За приписами частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом із цим частина дев`ята статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Дослідивши обставини, пов`язані з питанням відшкодування сторонам судових витрат, колегія суддів визнала за необхідне врахувати, що оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а зміна судом апеляційної інстанції оскарженого судового рішення не випливає безпосередньо із вимог апеляційної скарги; що судом першої інстанції розглянуто три немайнові вимоги позивача, які повністю задоволені, а зміна судом апеляційної інстанції оскарженого судового рішення не має наслідком відмову в задоволенні жодної із таких вимог позивача, то судові витрати у цій справі у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції слід повністю покласти на відповідача.

Таким чином, понесені відповідачем судові витрати, зокрема у сумі 34578,00 грн. на сплату судового збору, за результатами перегляду цієї справи судом апеляційної інстанції, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі, тому відшкодуванню не підлягають.

Щодо решти судових витрат сторін, понесених у зв`язку з переглядом цієї справи судом апеляційної інстанції, то враховуючи на усні заяви представників сторін про надання відповідних доказів, які були зроблені до закінчення судових дебатів у справі, то колегія суддів ухвалила встановити позивачу і відповідачу строк для подачі витрат на правову допомогу до 17.02.2020 включно. Інша сторона має право подати свої заперечення. Призначити судове засідання по розгляду заяви сторін про відшкодування витрат на правову допомогу на 02.03.2020 о 16:30 год., з приводу чого винести відповідну письмову ухвалу.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277 ч.1 п.2, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2019 у справі №904/1221/19 змінити, виключивши в його резолютивній частині з тексту додаткових угод до договорів оренди земельної ділянки від 09.02.2009 слова "Виконавчий комітет".

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2019 у справі №904/1221/19 залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Лихівську селищну раду П`ятихатського району Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 17.02.2020.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна