Рішення

від 12.02.2020 по справі 908/78/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/9/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2020 Справа № 908/78/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Поділляагрозахист (21029, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, б. 122)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Лаванда (70211, Запорізька обл., Гуляйпільський р-н, с. Успенівка, вул. Садова, б. 2А)

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: Борисенко В.С., ордер ЗП №030137 від 19.11.2019;

від відповідача: Білова О.А., довіреність №3-ю від 11.02.2020.

СУТЬ СПОРУ:

10.01.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Поділляагрозахист до Товариства з обмеженою відповідальністю Лаванда про стягнення пені у сумі 13 000,95 грн та відсотків річних у розмірі 10 484,64 грн.

10.01.2020 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/78/20, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 15.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/78/20, присвоєно справі номер провадження № 35/9/20, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 12.02.2020.

27.01.2020 від відповідача надійшла заява про заперечення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в обґрунтування якої посилається на те, що дана справа потребує детального дослідження обставин щодо:

- встановлення строку здійснення оплати відповідно до п. 3.3. договору поставки №14-05-19/3333ПК/СЮ-Д від 14.02.2019;

- розмежування поняття строк зобов`язання та строк договору ;

- належного формування позиції з приводу формування судової практики.

Дослідивши матеріали справи та заявлене клопотання, судом не вбачається підстав для його задоволення.

В обґрунтування вимог позивач посилається на порушення відповідачем строків оплати товару, отриманого за договором поставки №№14-05-19/3333ПК/СЮ-Д від 14.02.2019, у зв`язку з чим позивачем нараховано на підставі п. 5.3 договору пеню у сумі 13000,95 грн, на підставі п. 5.6 договору нараховано 25% річних у сумі 10 484,64 грн.

В судовому засіданні 12.02.2020 представник позивача підтримав позовні вимог в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, що надійшов на адресу суду 04.02.2020. в обґрунтування заперечень посилається на те, що за умовами договору відносно окремої партії товару відповідною специфікацією може бути передбачено інший строк та/або порядок розрахунків. Згідно специфікації № 1 від 14.05.2019 позивачем було узгоджено поставку добрив на загальну суму 454 040, 40 грн, термін поставки товару зазначається відповідно до видаткових накладних (видаткова накладна № 5-01343 від 31.05.2019), адреса базису поставки незазначена. В п.1 вказаної специфікації зазначено, що товар по даній специфікації до договору продається на умовах товарного кредиту та покупець зобов`язаний сплатити вартість товару, зазначену у даній Специфікації до 01 листопада 2019р. В п. 2 вказаної специфікації зазначено, що покупець зобов`язаний сплатити вартість Товару на умовах зазначених у даній специфікації шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. З аналізу умов вказаних в специфікації № 1 від 14.05.2019 не передбачено жодних відсотків за користування товарним кредитом, а також нарахування будь-яких штрафних санкцій за прострочення оплати Товару. Тобто в даному випадку сторони не узгоджували відповідальність сторін за несвоєчасне виконання зобов`язань за специфікацією № 1 від 14.05.2019.

Оплата за вищевказаний товар була здійснена 29.11.2019 на суму 200 000,00 грн (платіжне доручення № 490 від 29.11.2019) та 11.12.2019 на суму 254 040,40 грн. (платіжне доручення № 510 від 11.12.2019).

Враховуючі викладене вище, у позивача відсутні підстави застосовувати п. 5.3, 5.4, 5.6 Договору поставки від 14 травня 2019р. р. № 14-05-19/3333ПК/СЮ-Д, так як відповідно до п. 3.4 вказаного договору відносно окремої партії товару відповідною специфікацією може бути передбачено інший строк та / або порядок розрахунків.

Також посилається на те, що позивач з 01.11.2019 жодного разу не звертався до відповідача щодо оплати товару. При цьому керівництвом сторін досягнуто усної домовленості про відтермінування оплати.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив, що надійшла на адресу суду 11.02.2020, позивач зазначив, що посилання відповідача є хибними, так як відповідно до умов Договору специфікація є невід`ємною частиною договору, яка доповнює укладений Договір. Відповідач помилково ототожнює строк та порядок розрахунків з відповідальністю, яка передбачена Договором поставки № 14-05-19/3333ПК/СЮ-Д від 14.05.2019. Пунктом 1.2 Договору передбачено, що "...Найменування Товару, чинні відносно Товару коди за відповідними класифікаторами, варіант тарування та/або пакування Товару, виробник та країна походження Товару, одиниці виміру кількості Товару та його кількість, ціна, строки та умови (базис) поставки кожної партії Товару визначаються в Договорі та/або у відповідній специфікації до Договору, яка є його невід`ємною частиною". Таким чином, у Позивача були правові підстави застосовувати п. 5.3, 5.4, 5.6 Договору при нарахуванні пені та відсотків річних.

Крім того, за умовами п. 5.7. договору, з дня закінчення строків оплати, передбачених у специфікації (ях) до Договору, вважається, що Постачальником пред* явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Також посилається на те, що відповідачем не надано жодних доказів, які би підтверджували факт домовленості між сторонами про відстрочення строків оплати зазначених у специфікаціях.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу Акорд .

В судому засіданні 12.02.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

14.05.2019 між ТОВ Поділляагрозахист - постачальник та ТОВ Лаванда - покупець укладено договір поставки №14-05-19/3333ПК/СЮ-Д (далі за текстом - договір), за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язався передати (поставити) партіями у власність покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а саме: мінеральне добриво, мікродобриво, а покупець зобов`язується прийняти товар та провести оплату за нього.

Відповідно до 1.2 договору, найменування товару, чинні відносно товару коди за відповідними класифікаторами, варіант тарування та/або пакування товару, виробник та країна походження товару, одиниці виміру кількості товару та його кількість, ціна, строки та умови (базис) поставки кожної партії товару визначаються в договорі та/або у відповідній специфікації до договору, яка є його невід`ємною частиною.

В п. 3.3. договору сторони узгодили, що оплата конкретної партії товару проводиться в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем на поточний банківський рахунок постачальника, вказаний у договорі, оплати в розмірі вартості партії товару, зазначеної у відповідній специфікації, протягом 5 банківських днів з моменту отримання покупцем даної партії товару, якщо інший термін та/або порядок оплати вартості партії товару не вказаний у відповідній специфікації. Зобов`язання покупця зі сплати ціни товару вважається виконаним в момент списання коштів з банківського рахунку покупця відповідно до платіжних реквізитів, вказаних постачальник у договорі.

Відповідно до п. 3.4. договору, відносно окремої парті товару відповідною специфікацією може бути передбачено інший строк та/або порядок розрахунків.

14.05.2019 сторонами підписано специфікацію №1, відповідно до якої загальна вартість товару, що підлягає поставці, становить 454 040,40 грн. товар по даній специфікації продається на умовах товарного кредиту. Покупець зобов`язаний сплатити вартість товару, зазначену у даній специфікації до 01.11.2019. покупець зобов`язаний сплатити вартість товару на умовах, зазначених у даній специфікації, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Позивачем для оплати виставлено рахунок №2659 від 14.05.2019 на суму 454 040,40 грн.

Відповідно до видаткової накладної №5-01343 від 31.05.2019, позивачем поставлено товару на суму 454 040,40 грн. Про прийняття товару відповідачем свідчить підпис уповноваженої особи на накладній та печатка підприємства.

В порушення умов договору та специфікації, відповідачем вартість поставленого товару сплачена:

- 29.11.2019 у сумі 200 000,00 грн платіжним доручення №490;

- 11.12.2019 у сумі 254 040,40 грн платіжним дорученням №510.

Посилаючись на порушення постачальником строків оплати поставленої продукції позивач просить стягнути з відповідача 13 000,95 грн пені та 10 484,64 грн 25% річних, нарахованих відповідно до п.п. 5.3., 5.6. договору.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В той же час відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3. договору сторони узгодили, що в разі прострочення оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у період прострочення), нарахованої на суму вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.6. договору визначено, що сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України і встановлюють у розмірі 25% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 60 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений покупцем (відповідно до специфікації до договору) та 48% річних від несплаченої вартості товару, з дати закінчення 60 календарних днів до дня повної оплати.

При цьому сторонами узгоджено, що з дня закінчення строків оплати, передбачених у специфікації (ях) до договору, вважається, що постачальником пред`явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній).

Перевіривши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та пені, судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Сторонами надано всі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень. При цьому всі посилання відповідача спростовані матеріалами справи та вищезазначеними приписами норм чинного законодавства України.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Поділляагрозахист до Товариства з обмеженою відповідальністю Лаванда про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лаванда (70211, Запорізька обл., Гуляйпільський р-н, с. Успенівка, вул. Садова, б. 2А, ідентифікаційний код юридичної особи 22158658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Поділляагрозахист (21029, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, б. 122, ідентифікаційний код юридичної особи 37898486) пеню у сумі 13 000,95 грн (тринадцять тисяч грн. 95 коп.), 25 відсотків річних у сумі 10 484,64 грн (десять тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні 64 коп.), судовий збір у розмірі 1 921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17 лютого 2020 року.

Суддя О.А. Топчій