Постанова

від 10.02.2020 по справі 916/1730/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1730/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.

суддів: Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В.,

секретар судового засідання: Чеголя Є.О.

за участю представників учасників справи:

від ТОВ "Алмі-Трейд" - адвокат Рогозний І.М.

від ВКФ "Юна-Сервіс" - адвокат Сорокін К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виробничо-комерційна фірма «ЮНА-СЕРВІС» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2019

головуючий суддя Демешин О.А., судді Рога Н. В., Лічман Л. В.

час та місце ухвалення 10:26:25 год., м. Одеса

повний текст рішення складено 07.06.2019

по справі №916/1730/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛМІ-ТРЕЙД»

до відповідача 1 - Виробничо-комерційної фірми «ЮНА-СЕРВІС» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю;

відповідача 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «САГІТТА-Т»

про солідарне стягнення 1 032 213,81 грн.

ВСТАНОВИВ

У серпні 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю АЛМІ-ТРЕЙД (далі -ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД ) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Виробничо-комерційної фірми ЮНА-СЕРВІС у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ВКФ "Юна-Сервіс") та до Товариства з обмеженою відповідальністю САГІТТА-Т (далі - ТОВ САГІТТА-Т ) про солідарне стягнення суми заборгованості в розмірі 780 489,81 грн., суми штрафу в розмірі 156 097,96 грн., суми пені в розмірі 87 928,06 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 7697,98 грн., що в загальному розмірі становить 1 032 213,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД зазначило, що 01.06.2011 між ним (Постачальник) та ВКФ "Юна-Сервіс" (Покупець) був укладений договір поставки, до якого 28.09.2017 була укладена угода про зарахування зустрічних однорідних вимог, в подальшому до договору поставки були укладені ще додаткові угоди, та заборгованість відповідача остаточно склала 780489,81 грн. 14.03.2018 між ВКФ ЮНА-СЕРВІС (Первісний боржник), ТОВ САГІТТА-Т (Новий боржник) та позивачем (Кредитор) був укладений договір про переведення боргу, за яким ВКФ ЮНА-СЕРВІС передало ТОВ САГГІТА-Т грошове зобов`язання перед ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД в сумі 780489,81грн. Також, 14.03.2018 між ВКФ ЮНА-СЕРВІС (Поручитель) та ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД (Кредитор) був укладений договір поруки, за умовами п.п.1,4 якого ВКФ ЮНА-СЕРВІС зобов`язується перед позивачем відповідати у повному обсязі за виконання ТОВ САГГІТА-Т всіх його зобов`язань; відповідальність ВКФ ЮНА-СЕРВІС та ТОВ САГГІТА-Т є солідарною.

За твердженням позивача, відповідачами не були виконані зобов`язання зі сплати 780489,81 грн. позивачу, що стало підставою для нараховання штрафних санкцій на цю суму та звернення до суду з позовом у даній справі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2019 позов задоволено повністю, стягнуто солідарно з ВКФ "Юна-Сервіс" та ТОВ „САГІТТА-Т» 780 489 гривень 81 коп. боргу, 87 928 гривень 06 коп. пені, 156 097 гривень 96 коп. штрафу, 7697 гривень 98 коп. сплати 3% річних.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та зазначив, що заборгованості ТОВ „Сагітта-Т» , як нового боржника, перед позивачем, крім доданих до матеріалів справи копій видаткових накладних, підтверджується також актами звірок взаєморозрахунків станом на 28.09.2017 року та станом на 02.10.2017 року включно, складеними ВКФ "Юна-Сервіс" та ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» ; Угодою від 29.09.2017 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої Сторони зменшили заборгованість Покупця за Договором поставки, в результаті чого заборгованість ВКФ "Юна-Сервіс" перед ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» склала 780 489,81 грн.; Додатковою угодою від 14.03.2018р. з погодженням відповідача 1 погасити вищевказаний борг перед позивачем в строк не пізніше ніж до 15.04.2018р.; Договором переведення боргу № 2 від 14.03.2018р. з підписаним сторонами справи Графіком платежів.

Судом першої інстанції також зазначено, що 14.03.2018 року між ВКФ "Юна-Сервіс" (Поручитель) та ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» (Кредитор) був укладений договір поруки, відповідно до п. 1 якого Поручитель зобов`язався перед Кредитором (позивачем по справі) відповідати в повному обсязі за виконання ТОВ «САГІТТА-Т» всіх його зобов`язань, що виникли з Договору переведення боргу № 2 від 14.03.2018 року, за яким ТОВ «САГІТТА-Т» прийняло на себе зобов`язання за договором поставки з відстрочкою платежу № 712/06 від 01.06.2011 року щодо сплати ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» суми боргу за договором поставки з відстрочкою платежу № 712/06 від 01 червня 2011 року у розмірі 780 489,81 грн. згідно графіку не пізніше 15.04.2018 року.

З огляду на наведене, суд першої інстанції визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів боргу в розмірі 780 489, 81 грн.

Місцевим господарським судом також визнано обґрунтованими та вірно розрахованими заявлені позивачем вимоги про стягнення штрафу, пені та трьох процентів річних.

Не погодившись із даним рішенням до суду апеляційної інстанції звернулося ВКФ "Юна-Сервіс" з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 07 червня 2019 року у справі №916/1730/18 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення в неповному обсязі було досліджено всі фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення справи по суті.

Зокрема, судом першої інстанції при вирішенні даної справи повністю ігнорувалися та не досліджувалися первинні бухгалтерські документи (видаткові накладні та накладні на повернення товару). Так, основним доказом по справі, що підтверджує заборгованість за договором поставки з відстрочкою платежу № 712/06 від 01.06.2011 року суд зазначає договір переведення боргу №2 від 14.03.2018 року. При цьому повністю ігнорується відсутність акту звірки взаємних розрахунків, який повинен був підписаний сторонами разом із підписанням договору переведення боргу в якості підтвердження суми заборгованості. Тобто за відсутності вказаного акту звірки взаємних розрахунків договір переведення боргу не можна вважати належним, достатнім, та допустимим доказом при встановленні суми заборгованості за договором поставки.

Скаржник зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ВКФ Юна-Сервіс ТОВ неодноразово наголошувалось про наявність суттєвих розбіжностей у даних бухгалтерського обліку з даними ТОВ Алмі-Трейд , однак вказані розбіжності протягом всього часу розгляду справи виявлені не були.

Так, згідно даних бухгалтерського обліку ВКФ Юна-Сервіс ТОВ, початкове сальдо станом на 01.01.2016 складало 1 111 242,15 грн., ТОВ Алмі-Трейд у період з 03.01.2016 по 29.09.2016 р. було здійснено поставку товару на загальну суму 7 058 232,99 грн., ВКФ Юна-Сервіс ТОВ здійснено оплати за поставлений товар та повернуто товару на загальну суму 8 169 475,02 грн.

У зв`язку з викладеним, а також тривалим періодом дії Договору поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011 та великим обсягом поставок товару, повернень товару та оплат, відсутністю достовірних даних щодо суми заборгованості за Договором поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011, що являється предметом позову, з метою повного та всебічного розгляду справи ВКФ Юна-Сервіс ТОВ неодноразово зверталося до суду з клопотанням про призначення економічної експертизи, проте, як вважає апелянт, судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у призначенні експертизи по даній справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною ВКФ "Юна-Сервіс" на рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2019 у справі № 916/1730/18 та призначено розгляд апеляційної скарги на 19.09.2019.

14.08.2019 судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від ТОВ Алмі-Трейд в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та оскаржуване рішення залишити без змін.

Позивач вважає необґрунтованим твердження апелянта з приводу того, що ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД не надано первинних документів на підтвердження заборгованості, оскільки позивачем було надано належні та допустимі докази, а саме Акт звірки взаємних розрахунків від 28.09.2017року, Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.09.2017 року, Акт звірки взаємних розрахунків від 02.10.2017 року, Додаткову угоду від 02.10.2017 року до договору поставки, які підписані директором ВКФ Юна-Сервіс .

Посилаючись на приписи ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні та ст. 201 ПК України позивач зазначає, що відповідно до Витягу з офіційного електронного кабінету ВКФ "Юна-Сервіс" зазначене підприємство зареєстроване та має статус платника податку на додану вартість (ПДВ), також, відповідно до Витягу з Єдиного реєстру податкових накладних та податкових накладних ВКФ "Юна-Сервіс" отримала податковий кредит на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД , в результаті чого зменшила свої податкові зобов`язання згідно із положеннями ПКУ.

Наведене, на думку позивача, свідчить про беззаперечний факт поставки товарів з боку ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД на адресу ВКФ "Юна-Сервіс" та в повному обсязі підтверджує заборгованість ВКФ "Юна-Сервіс" перед ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД .

Щодо доводів апелянта про неодноразове звернення до суду першої інстанції з клопотанням про призначення у справі судової економічної експертизи позивач зазначає, що зважаючи на зміст позовних вимог, наявних матеріалів справи, висновок експерта можуть замінити інші засоби доказування. Дійсно, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, що відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств тобто, має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Разом з цим, акт звірки вважається доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. При цьому, чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника свідчить про визнання боржником такого боргу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 призначено у справі судову економічну експертизу, на розгляд якої поставлено питання: Чи підтверджується документально розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № 712/06 від 01.06.2011, зазначений ТОВ «Алмі-Трейд» ? В разі, якщо не підтверджується розмір основної заборгованості відповідача за розрахунком позивача, визначити розмір основної заборгованості за наявними документами, апеляційне провадження у справі №916/1730/18 зупинено до отримання експертного висновку.

02.01.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов висновок №21062 від 18.12.2019 судової економічної експертизи разом з матеріалами справи № 916/1730/18.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 поновлено провадження у справі № 916/1730/18 та призначено справу до розгляду на 04.02.2020.

30.01.2020 до суду апеляційної інстанції надійшли пояснення ТОВ «Алмі-Трейд» щодо Висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №21062 від 18.12.2019 року по справі №916/1730/18.

В своїх поясненнях позивач зазначає, що в матеріалах справи наявні копії первинних документів бухгалтерського обліку - видаткові накладні на поставку товару за період жовтень 2016 року (саме у цьому періоді в останнє були здійснені поставки товару ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД на адресу ВКФ "Юна-Сервіс"), за який ВКФ "Юна-Сервіс" взагалі не розраховувалось, оскільки згідно умов Договору поставки строк оплати за такими накладними міг відлічуватись лише з листопада 2016 року, а платежі ВКФ "Юна-Сервіс" здійснювала у жовтні 2016 року за товар, що був поставлений у попередні періоди. Крім цього, зазначена оплата носила частковий характер. Доказом того, що оплата носила частковий характер за поставлені ВКФ "Юна-Сервіс" товари у попередніх періодах свідчить навіть Додаток 1 до Висновку експерта Реєстр видаткових накладних та актів на повернення . Так, за період з 01 жовтня по 04 жовтня 2016 року включно ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД поставило на адресу ВКФ "Юна-Сервіс" товар на загальну суму 70 851,83 грн., а згідно банківських довідок та виписок ВКФ "Юна-Сервіс" здійснило оплату товару за цей же період на загальну суму 200 000,00 грн., що прямо вказує на оплату товару за попередні періоди.

Позивач також зазначає, що у виписці банку ПАТ КБ Центр по перерахуванню грошових коштів ВКФ "Юна-Сервіс" на адресу ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД по договору № 712/06 від 01.06.2011 року на загальну суму 595 000,00 грн., в графах призначення платежу вказано Оплата за продукцію 45 дн. согл. дог. № 712/06 от 01/06/11 г... за кожним платежем, що також прямо вказує на оплату товару за попередні періоди.

На думку позивача, експерт при проведенні дослідження в своєму Висновку не врахував Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.09.2017 року в частині наявності розміру заборгованості ВКФ "Юна-Сервіс" перед ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД в розмірі 989 087,84 грн. до підписання Угоди та 780 489,81 грн. після її підписання, проте, враховує суму зменшення заборгованості ВКФ "Юна-Сервіс" перед ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД за цією ж Угодою на 208 598,03 грн.

Позивач вважає хибним висновок експерта з приводу того, що за наявними у справі реєстрами виданих податкових накладних та коригувань до податкових накладних неможливо ідентифікувати по яких це відбувалось договорах та з яких підстав вони складались, оскільки в матеріалах справи є копії податкових накладних та податкових декларацій з ПДВ, що надавалися вибірково позивачем, в яких є посилання на договір поставки з відстрочкою платежу № 712/06 від 01.06.2011 p., що, в свою чергу, найшло своє відображення у зазначених реєстрах податкових накладних та коригувань до податкових накладних.

За твердженням позивача, відповідно до положень Договору поставки, підставою для остаточних взаєморозрахунків є Акт звірки взаємних розрахунків, що надається Постачальником Покупцю відповідно до умов Договору поставки. Акт звірки взаємних розрахунків, підписаний уповноваженою особою боржника є доказом, що свідчать про фактичне визнання останнім наявності у нього перед стягувачем боргу.

03.02.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли пояснення від ВКФ "Юна-Сервіс" в яких відповідач, посилаючись на висновок експерта зроблений у даній справі, зазначає, що висновком судового експерта підтверджуються послідовні доводи Відповідача-1 щодо того, що наявність основної заборгованості ВКФ "Юна-Сервіс" перед ТОВ Алмі-Трейд за договором поставки № 712/06 від 01.06.2011 первинними документами бухгалтерського обліку, наявними в матеріалах справи та наданими на дослідження, не підтверджується.

Відповідач зазначає, що в матеріалах справи наявні Акти звірки взаємних розрахунків. Так, відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків від 28.09.2017 р., кінцеве сальдо склало 989 087,84 грн. Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків від 02.10.2017 р. кінцеве сальдо склало 780 489,81 грн. При цьому з аналізу вказаних актів звірки взаємних розрахунків вбачається, що обидва акти містять початкове сальдо станом на 01.06.2017 р. у розмірі 1 000 697,36 грн. та детальний перелік виключно накладних на повернення товару за період з 28.06.2017 по 07.07.2017. Тобто, із зазначених актів звірки взаємних розрахунків неможливо встановити походження початкового сальдо та виходячи з яких саме видаткових накладних воно виникло. Відтак, сума заборгованості, вказана у актах звірки взаємних розрахунків, не підтверджена первинними бухгалтерськими документами (видатковими накладними), відтак вказані акти не можуть бути належними та допустимими доказами, що підтверджують суму заборгованості.

З приводу наявної у матеріалах справи Додаткової угода до Договору поставки від 02.10.2017 p., відповідно до якої заборгованість ВКФ "Юна-Сервіс" на момент укладання даної Угоди становила 780 489,81 грн., відповідач зазначає, що заперечує факт укладання та підписання вказаної Угоди директором Товариства. На підтвердження зазначеного доводу ВКФ "Юна-Сервіс" під час розгляду справи у суді першої інстанції заявлялося клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Однак, судом першої інстанції у задоволенні даного клопотання було відмовлено у зв`язку з наявністю інших доказів наявності заборгованості. Також суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не посилався як на доказ по справі на Додаткову угоду від 02.10.2017, проти укладання якої (та відповідно підпису директора ВКФ "Юна-Сервіс") заперечує Відповідач-1. За таких обставин, позивач вважає, що вказана Додаткова угода від 02.10.2017 р. не є належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України.

Щодо Договору переведення боргу № 2 від 14.03.2018 року та Договору поруки від 14.03.2018 р. відповідач зазначає, що відповідно до п. З Договору переведення боргу № 2, грошове зобов`язання, яке передається Первісним боржником (ВКФ "Юна-Сервіс") Новому боржнику (ТОВ Сагітта-Т ), встановлюється Актом звірки взаємних розрахунків між Первісним боржником (ВКФ "Юна-Сервіс") та кредитором (ТОВ Алмі-Трейд ). Однак, позивачем не було надано Акт звірки взаємних розрахунків, який мав бути підписаний та погоджений одночасно з підписанням договору переведення боргу, та бути невід`ємним додатком до даного договору переведення боргу.

ВКФ "Юна-Сервіс" стверджує, що згідно первинних бухгалтерських документів, наявних в ВКФ "Юна-Сервіс" та долучених Відповідачем-1 до матеріалів справи, заборгованість за договором поставки №712/06 від 01.06.2011 р. перед ТОВ Алмі-Трейд на момент укладання Договору переведення боргу № 2 від 14.03.2018 р. не існувала, та відповідно не існувало і самої вимоги.

Не є обґрунтованими, як вважає відповідач, й посилання позивача на податкові накладні та податкові декларації з ПДВ, які, на його думку, є первинними бухгалтерськими документами відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Однак, вказані документи не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність . Так, податкова накладна складається на підставі бухгалтерського обліку господарських операцій. Тобто, сам по собі такий документ як податкова накладна не може бути підставою для здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій, оскільки являється його наслідком. До того ж, наявними в матеріалах справи податковими накладними сума поставленого ТОВ Алмі-Трейд на адресу ВКФ "Юна-Сервіс" товару також не підтверджується, оскільки позивачем надані податкові накладні в кількості двох штук за кожен місяць, починаючи з жовтня 2016 року до лютого 2017 року, на загальну суму 103 754,36 грн.

Відповідач також наголошує, що по даній справі позивачем здійснюється стягнення заборгованості за договором поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011 р., згідно п. 4.1. Договору якого, Покупець (ВКФ "Юна-Сервіс") здійснює оплату кожної окремої партії товару, зазначеного у видатковій накладній. Таким чином, оскільки підставою для оплати за поставлений товар слугує саме видаткова накладна, то саме вона (видаткова накладна) може вважатись єдиним належним та допустимим доказом факту поставки товару Покупцю. За таких обставин, відповідач вважає, що акти звірок взаєморозрахунків, копії угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, додаткової угоди до договору поставки з відстрочкою платежу, договір переведення боргу, договір поруки не можуть вважатись належними, допустимими та достатніми доказами.

30.01.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛМІ-ТРЕЙД» надійшло клопотання про призначення повторної судової економічної експертизи.

Південно-західним апеляційним господарським судом відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» про призначення у справі повторної судової економічної експертизи, з мотивів викладених в ухвалі від 04.02.2020.

У судовому засіданні від 10.02.2020 апелянт підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» надав пояснення відповідно до яких не погоджуються з апеляційною скаргою, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників учасників справи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 01.06.2011 між ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» (Постачальник) та ВКФ "Юна-Сервіс" (Покупець) укладено договір поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011 згідно якого Постачальник зобов`язується поставляти Покупцю, а Покупець зобов`язаний приймати та сплачувати поставлені Постачальником товари відповідно до умов цього Договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору товаром за цим Договором є товари, зазначені в узгоджених сторонами Прейскуранті (Специфікаціях), які є невід`ємними частинами цього Договору. У Прейскуранті (Специфікаціях) вказується перелік Товарів, що поставляються, і ціни на них.

За умовами п.2.1 Договору поставка товару проводиться за узгодженими сторонами цінами, визначеними в Прейскуранті (Специфікації).

Порядок та строки поставники погоджені сторонами у Розділі 3 Договору. Так п.3.1 Договору сторони визначили, що постачання товару здійснюється на умовах DDP - склад покупця однією або декількома партіями у відповідності до специфікаціями або накладними, які складаються на кожну таку партію.

Постачання товару здійснюється відповідно до заявки Покупця, узгодженої з Постачальником і направляється Постачальнику одним з таких способів: а) шляхом вручення (передачі) заявки в письмовій формі офіційному представнику постачальника, б) по факту; в) в електронному вигляді, г) телефонограмою з підтвердженням особи, що передала і прийняла заявку (п. 3.2 договору).

У відповідності до п.4.1., 4.2. Договору оплату кожної окремої партії товару (визначеної у накладній) за цим Договором Покупець здійснює шляхом перерахування 100% вартості цієї партії товару на поточний рахунок Постачальника з моменту її отримання/реалізації. Постачальник здійснює оплату Покупцю за послуги, надані ним при виконанні цього Договору, згідно з Додатком 1 до даного договору протягом 7 днів з моменту виставлення рахунку покупцем.

Пунктом 4.6. Договору визначено, що Постачальник зобов`язаний не рідше одного разу на місяць надавати Покупцю акт звірки взаєморозрахунків. У разі ненадання акту звірки взаєморозрахунків з боку Постачальника протягом шести місяців, заборгованість сторін з виконання умов даного договору визначається на підставі даних Покупця, при цьому перегляд даних Покупця не допускається.

Відповідно до п.5.2 Договору кожна із сторін за кожний день прострочення виконання будь-яких своїх обов`язків, що виникли з цього договору, сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла за весь час прострочення, а також, окрім цього компенсує будь-які прямі та непрямі збитки, викликані таким простроченням. Для Постачальника пеня обчислюється від вартості партії товару в період постачання якої відбулося порушення договору, а для Покупця - від суми прострочення платежу.

Згідно з п. 8.1. договору, він укладений на невизначений строк і діє до його припинення за згодою сторін або на підставах, передбачених чинним законодавством. Зміни та доповнення до Договору оформлюються письмовими додатками, які вступають в силу після підписання обома сторонами і стають невід`ємною частиною Договору (п.8.2. договору).

29.09.2017 між ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» та ВКФ "Юна-Сервіс" укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, у відповідності до якої сторони, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 ЦК України про зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають із договору поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011. Сторонами погоджено, що після зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 208 598,03 грн. заборгованість ВКФ "Юна-Сервіс" перед ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» за договором поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011 складає 780 489,81 грн.

02.10.2017 ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» та ВКФ "Юна-Сервіс" укладено Додаткову угоду до договору поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011 за якою сторонами погоджено, що заборгованість ВКФ "Юна-Сервіс" перед ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» за договором поставки складає 780 489,81 грн. Сторонами також погоджено, що незалежно від інших положень Договору поставки, погашення заборгованості, зазначеної в п.1 цієї додаткової угоди, виконується покупцем у строк не раніше 01.01.2018 та має бути виконано у повному обсязі не пізніше 15.03.2018 р.

Пунктом 3 додаткової угоди сторонами погоджено, що у випадку, якщо зобов`язання щодо погашення заборгованості, зазначено в п.1 цієї додаткової угоди, не буде виконано покупцем у повному обсязі у строк, встановлений у п. 2 цієї додаткової угоди, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої частини суми заборгованості за кожен календарний день прострочення, а також штраф у розмірі 20 % від несплаченої частини суми заборгованості.

14.03.2018 між ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» та ВКФ "Юна-Сервіс" укладено додаткову угоду до договору поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011 у відповідності до якої сторонами погоджено, що заборгованість ВКФ "Юна-Сервіс" перед ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» за договором поставки складає 780 489,81 грн. Сторонами також погоджено, що незалежно від інших положень Договору поставки, погашення заборгованості, зазначеної в п.1 цієї додаткової угоди, має бути виконано у повному обсязі не пізніше 15.04.2018 р.

28.09.2017 ВКФ "Юна-Сервіс" та ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» складено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків у відповідності до якого заборгованість ВКФ "Юна-Сервіс" складає 989 087,84 грн.

02.10.2017 ВКФ "Юна-Сервіс" та ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» складено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків у відповідності до якого заборгованість ВКФ "Юна-Сервіс" складає 780 489,81 грн.

14.03.2018 між ВКФ "Юна-Сервіс" (Первісний боржника), ТОВ САГІТТА-Т (Новий боржник) та ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» (Кредитор) укладено договір переведення боргу №2 за яким врегульовано відносини, пов`язані із зміною боржника (Первісного боржника), у зобов`язанні, що виникло з договору поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011 (Основний договір).

Пунктом 2 Договору переведення боргу визначено, що Первісний боржник передає Новому боржнику грошове зобов`язання перед Кредитором в розмірі 780 489,81 грн, що виникло на підставі Основного договору, а Новий боржник погоджується виконати вищенаведене грошове зобов`язання, згідно умов Основного договору.

Грошове зобов`язання, яке передається Первісним боржником Новому боржнику, встановлюється Актом звірки взаєморозрахунків між Первісним боржником і Кредитором. Підписанням даного Договору, Новий боржник підтверджує, свою згоду з сумою грошового зобов`язання, узгодженого Актом звірки та зазначеного в п.2 цього Договору (п.3 Договору переведення боргу).

У відповідності до п.5 Договору переведення боргу, з моменту набрання чинності цим Договором, Новий боржника приймає на себе зобов`язання та права Первісного боржника за договором поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011. Новий боржник зобов`язується виконати прийняті на себе зобов`язання перед Кредитором в зазначеному п.2 Договору розмірі згідно з додатком №1 Графік платежів , що є невід`ємною частиною цього договору.

Також, 14.03.2018 між ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» (Кредитор) та ВКФ "Юна-Сервіс" (Поручитель) укладено договір поруки б/н, згідно з п.1 якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати в повному обсязі за виконання ТОВ САГІТТА-Т (Боржник) всіх його зобов`язань, що виникли з Договору переведення боргу, за яким боржник прийняв на себе зобов`язання за Договором поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011 (Основний договір) щодо сплати Кредитору боргу за Основним договором у розмірі 780 489,81 грн.

Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Боржник, зокрема, за своєчасну сплату визначеної Основним договором суми боргу та сплату пені та інших видів неустойки у випадках, встановлених Основним договором. Відповідальність Поручителя та Боржника є солідарною (п.п. 2, 3 Договору поруки).

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції, ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» пославшись на приписи ст.ст. 520, 554, 692 ЦК України зазначило, що незважаючи на досягнуті між сторонами домовленості, ВКФ "Юна-Сервіс" та ТОВ САГІТТА-Т не були виконані перед ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» грошові зобов`язання з погашення заборгованості в розмірі 780 489,81 грн. відповідно до укладених всіма сторонами правочинів.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задовольнив їх у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст.ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

У відповідності до ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами ч. 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

За приписами ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Частиною 1 ст.236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статях ГПК України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою. В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися таким чином, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Визначений статтею 13 ГПК принцип змагальності та принцип рівності сторін, визначений статтею 7 ГПК, які пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її в явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Зазначені вище принципи змагальності та рівності сторін, норми процесуального права вимагають від позивача переконати суд в обґрунтованості його вимог (постанова ВС від 23.01.2020 по справі №920/153/18).

Крім того, на позивача та на відповідача покладено обов`язок доказування тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи з положень частин 1, 3, 4 статті 74 ГПК України, а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Враховуючи викладене, позивач на підтвердження своїх вимог про стягнення заборгованості повинен довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на наявність такої заборгованості, а відповідач повинен надати докази, які спростовують доводи позивача про невиконання відповідачем грошових зобов`язань.

Частина 1 статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст. 74 ГПК України). Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч.4 ст. 74 ГПК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.76 ГПК України).

Згідно з ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ГПК України визначено, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, за положеннями процесуального законодавства належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості, є первинні документи.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Вимоги, щодо оформлення первинних документів наведені також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у визначенні прав та обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Шабельник проти України (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі Шенк проти Швейцарії від 12.07.1998 та у справі Тейшейра ді Кастру проти Португалії від 09.06.1998).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості інших осіб перед боржником, можуть бути первинні документи, зокрема такі, як товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, акти приймання товарів і послуг.

З урахуванням наведеного, позивач повинен, зі своєї сторони, надати первинні документи, на підтвердження виконання свого обов`язку щодо передання (поставки) на користь покупця товару, та, відповідно, невиконання покупцем свого зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за отриманий товар.

У відповідності до п. 1.1. Договору поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011 постачальник зобов`язується поставляти Покупцю, а Покупець зобов`язаний приймати та сплачувати поставлені Постачальником товари відповідно до умов цього Договору. Оплату кожної окремої партії товару (визначеної у накладній) за цим Договором Покупець здійснює шляхом перерахування 100% вартості цієї партії товару на поточний рахунок Постачальника з моменту її отримання/реалізації (п.4.1. договору).

Отже, умови договору прямо пов`язують виникнення у покупця обов`язку щодо оплати за отриманий товар, саме з моментом отримання товару, визначеного у накладній.

Відтак, єдиним належним доказом на підтвердження наявності заборгованості за договором поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011 є первинні документи, а саме, у даному випадку, видаткові накладні.

Так, звертаючись із позовом в обґрунтування своїх вимог, позивачем надано до суду первинні документи, а саме видаткові накладні на поставку товару, а також акти на повернення товару: №Рк05070064 від 24.10.2016 на суму 3618,28 грн, №Рк05070066 24.10.2016 на суму 1580,90 грн, Рк 05070101 від 24.10.2016 на суму 411,20 грн, Рк 05070102 від 24.10.2016 на суму 1240,18 грн, Рк 05070103 від 24.10.2016 на суму 939,52 грн, рк05070130 від 24.10.2016 на суму 5521,78 грн, рк5070131 від 24.10.2016 на суму 6331,25 грн, рк5070132 від 24.10.2016 на суму 12299,23 грн, рк05070148 від 24.10.2016 на суму 1259,20 грн, рк05070149 від 24.10.2016 на суму 1677,81 грн, рк05070150 від 24.10.2016 на суму 1363,42 грн, рк05070161 від 24.10.2016 на суму 421,52 грн, рк05070206 від 24.10.2016 на суму 915,36, рк05070162 від 24.10.2016 на суму 816,60 грн, рк05070207 від 24.10.2016 на суму 813,98 грн, ПК0596702 від 25.10.2016 повернення товару на суму 936,90 грн, пк0596703 від 25.10.2016 повернення товару на суму 357,22 грн, пк0596722 від 25.10.2016 повернення товару на суму 233,52 грн, пк0597022 від 26.10.2016 повернення товару на суму 119,28 грн, пк0597023 від 26.10.2016 повернення товару на суму 528,48 грн, рк05070524 від 26.10.2016 на суму 314,94 грн, рк05070525 від 26.10.2016 на суму 807,44 грн, рк0507534 від 26.10.2016 на суму 525,70 грн, рк05070537 від 26.10.2016 на суму 2846,05 грн, рк05070703 від 26.10.2016 на суму 158,01 грн, рк05070732 від 26.10.2016 на суму 641,08 грн, рк05070733 від 26.10.2016 на суму 1600,78 грн, рк05070830 від 26.10.2016 на суму 586,72 грн, рк05070831 від 26.10.2016 на суму 614,69 грн, рк05070835 від 26.10.2016 на суму 444,26 грн, рк05070836 від 26.10.2016 на суму 1018,98 грн, пк0597382 від 28.10.2016 на суму 299,70 грн, рк05071299 від 28.10.2016 на суму 409,41 грн, рк05071301 від 28.10.2016 на суму 8074,40 грн, рк05071304 від 28.10.2016 на суму 7646,48 грн, рк05071389 від 28.10.2016 на суму 1156,52 грн, рк05071391 від 28.10.2016 на суму 1913,85 грн, рк05071395 від 28.10.2016 на суму 1065,62 грн, РК05071397 від 28.10.2016 на суму 91,14 грн, рк05071398 від 28.10.2016 на суму 1279,10 грн, рк05071401 від 28.10.2016 на суму 309,91 грн, рк05071438 від 28.10.2016 на суму 3889,02 грн, рк05071441 від 28.10.2016 на суму 4751,38 грн, рк05071443 від 28.10.2016 на суму 6980,89 грн, рк05071480 від 28.10.2016 на суму 1569,52 грн, рк05071497 від 28.10.2016 на суму 2955,25 грн, рк05071504 від 28.10.2016 на суму 158,40 грн, рк05071507 від 28.10.2016 на суму 3895,32 грн, рк05071510 від 28.10.2016 на суму 1339,92 грн, рк05071517 від 28.10.2016 на суму 1302,98 грн, рк05071519 від 28.10.2016 на суму 933,79 грн, рк05071670 від 31.10.2016 на суму 2370,17 грн, рк05071671 від 31.10.2016 на суму 2355,17 грн, рк05071672 від 31.10.2016 на суму 2562,20 грн, рк05071683 від 31.10.2016 на суму 2279,84 грн, рк05071684 від 31.10.2016 на суму 3834,27 грн, рк05071685 від 31.10.2016 на суму 4002,89 грн, рк05071694 від 31.10.2016 на суму 477,55 грн, рк05071713 від 31.10.2016 на суму 8914,86 грн, рк05071715 від 31.10.2016 на суму 14506,82 грн, рк05071773 від 31.10.2016 на суму 1345,69 грн, рк05071772 від 31.10.2016 на суму 1170,51 грн, рк05071778 від 31.10.2016 на суму 5874,94 грн, рк05071777 від 31.10.2016 на суму 1277,45 грн, РК05071802 від 31.10.2016 на суму 1377,46 грн, рк05071779 від 31.10.2016 на суму 3141,60 грн, рк05071805 від 31.10.2016 на суму 4208,76 грн, рк05071803 від 31.10.2016 на суму 2470,78 грн, РК05071840 від 31.10.2016 на суму 6375,10 грн, рк05069859 від 21.10.2016 на суму 1658,11 грн, рк05069835 від 21.10.2016 на суму 1638,24 грн, рк05069837 від 21.10.2016 на суму 733,92 грн, рк05069780 від 21.10.2016 на суму 7252,25 грн, рк05069834 від 21.10.2016 на суму 1346,40 грн, РК05069774 від 21.10.2016 на суму 5323,24, РК05069776 від 26.10.2016 на суму 3906,11 грн, рк05069752 від 21.10.2016 на суму 3330,69 грн, рк05069710 від 21.10.2016 на суму 2795,24 грн, рк05069708 від 21.10.2016на суму 2862,35 грн, рк05069707 від 21.10.2016 на суму 1220,03 грн, рк5069692 від 21.10.2016 на суму 104 грн, рк05069691 від 21.10.2016 на суму 249,15 грн, рк05069669 від 21.10.2016 на суму 1658,54 грн, рк05069668 від 21.10.2016 на суму 516,20 грн, рк05069217 від 19.10.2016 на суму 1720,44 грн, рк05069206 від 19.10.2016 на суму 400,64 грн, рк05069200 від 19.10.2016 на суму 5018,41 грн, рк05069155 від 19.10.2016 на суму 1812,24 грн, рк05069114 від 19.10.2016 на суму 2702,56 грн, рк05069109 від 19.10.2016 на суму 1134,94 грн, рк05069108 від 19.10.2016 на суму 307,40 грн, рк05069082 від 19.10.2016 на суму 1280,16 грн, рк05069048 від 19.10.2016 на суму 1962,80 грн, рк05068554 від 17.10.2016 на суму 12276,67 грн, рк05068553 від 17.10.2016 на суму 7082,14 грн, рк05068552 від 17.10.2016 на суму 4956,98 грн, рк05068522 від 17.10.2016 на суму 1849,71 грн, рк05068521 від 17.10.2016 на суму 1658,20 грн, рк05068481 від 17.10.2016 на суму 2124,90 грн, рк05068480 від 17.10.2016 на суму 1094,40 грн, рк05068477 від 17.10.2016 на суму 316,80 грн, рк05068476 від 17.10.2016 на суму 667,20 грн, рк05068475 від 17.10.2016 на суму 1179,94 грн, рк05068471 від 17.10.2016 на суму 1020,55 грн, рк05068470 від 17.10.2016 на суму 6844,08 грн, рк05068469 від 17.10.2016 на суму 4215,75 грн, рк05068468 від 17.10.2016 на суму 1694,21 грн, рк05068458 від 17.10.2016 на суму 4276,10 грн, рк05068457 від 17.10.2016 на суму 6440,63 грн, рк05068456 від 17.10.2016 грн на суму 3146,05 грн, рк05068454 від 17.10.2016 на суму 1079,19 грн, рк05068407 на суму 17.10.2016 на суму 1945,88 грн, рк05068267 від 17.10.2016 на суму 729,93 грн, рк05068246 від 17.10.2016 на суму 693,94 грн, пк0595727 від 17.10.2016 повернуто товару на суму 724,30 грн, ПК059972 від 17.10.2016 повернуто товару на суму 172,80 грн, рк05068197 від 14.10.2016 на суму 3941,44 грн, рк05068196 від 14.10.2016 на суму 2832,12 грн, рк05068172 від 14.10.2016 на суму 2845,60 грн, рк05068168 від 14.10.2016 на суму 5674,76 грн, рк05068166 від 14.10.2016 на суму 9962,40 грн, рк05068165 від 14.10.2016 на суму 6781,72 грн, рк05068132 від 14.10.2016 на суму 1000,26 грн, рк05068131 від 14.10.2016 на суму 1774,02 грн, рк05068115 від 14.10.2016 на суму 514,26 грн, рк05068114 від 14.10.2016 на суму 1068,11 грн, рк05068111 від 14.10.2016 на суму 3040,94 грн, рк05068010 від 14.10.2016 на суму 1477,56 грн, рк05068008 від 14.10.2016 на суму 2098,22 грн, рк05068002 від 14.10.2016 на суму 2960,22 грн, рк05068000 від 14.10.2016 на суму 4051,47 грн, рк05067999 від 14.10.2016 на суму 3348,35 грн, рк05067977 від 14.10.2016 на суму 5973,95 грн, рк05067973 від 14.10.2016 на суму 3629,97 грн, рк05067971 від 14.10.2016 на суму 4365,93 грн, рк05067970 від 14.10.2016 на суму 1881,61 грн, рк05067930 від 14.10.2016 на суму 13058,40 грн, рк05067928 від 14.10.2016 на суму 14174,41 грн, ПК0595479 від 14.10.2016 повернуто товару на суму 15,55 грн, пк0595363 від 13.10.2016 повернуто товару на суму 159 грн, рк05067550 від 12.10.2016 на суму 1341,65 грн, рк05067549 від 12.10.2016 на суму 2283,57 грн, рк05067548 від 12.10.2016 на суму 2146,31 грн, рк05067537 від 12.10.2016 на суму 2532,78 грн, рк05067536 від 12.10.2016 на суму 5496,70 грн, рк05067431 від 12.10.2016 на суму 3587,70 грн, рк05067395 від 12.10.2016на суму 11507,50 грн, рк05067394 від 12.10.2016 на суму 20922,78 грн, рк05067333 від 12.10.2016 на суму 1821,55 грн, рк05067315 від 12.10.2016 на суму 1765,64 грн, рк05067282 від 12.10.2016 на суму 3416,82 грн, рк05065595 від 03.10.2016 на суму 10365,81 грн, рк05065601 від 03.10.2016 на суму 3608,03 грн, рк05065605 від 03.10.2016 на суму 479,42 грн, рк05065633 від 03.10.2016 на суму 591,30 грн, рк05065634 від 03.10.2016 на суму 722 грн, рк05065636 від 03.10.2016 на суму 1172,16 грн, рк05065637 від 03.10.2016 на суму 772,64 грн, рк05065655 від 03.10.2016 на суму 12430,34 грн, рк05065656 від 03.10.2016 на суму 2466,41 грн, рк05065657 від 03.10.2016 на суму 1545,31 грн, рк05065728 від 03.10.2016 а суму 338,22 грн, рк05065729 від 03.10.2016 на суму 753,28 грн, рк05065730 від 03.10.2016 на суму 2017,58 грн, рк05065733 від 03.10.2016 на суму 24,50 грн, рк05065734 від 03.10.2016 на суму 867,15 грн, рк05065735 від 03.10.2016 на суму 1648,40 грн, рк05065738 від 03.10.2016 на суму 155,14 грн, рк05065740 від 03.10.2016 на суму 83,04 грн, рк05065743 від 03.10.2016 на суму 1133,49 грн, рк05065744 від 03.10.2016 на суму 7078,66 грн, рк05065745 від 03.10.2016 на суму 12885,15 грн, пк-0594568 від 05.10.2016 повернуто товару на суму 9,32 грн, пк0594570 від 05.10.2016 повернуто товару на суму 32,99 грн, пк0594573 від 05.10.2016 повернуто товару на суму 15,78 грн, пк0594574 від 05.10.2016 повернуто товару на суму 14,96 грн, Пк0594575 від 05.10.2016 повернуто товару на суму 89,80 грн, рк05065748 від 03.10.2016 на суму 4268,40 грн, ПК0594567 від 05.10.2016 повернуто товару на суму 63,64 грн, рк05065772 від 03.10.2016 на суму 1494,60 грн, рк05065773 від 03.10.2016 на суму 4280,16 грн, пк-0594500 від 04.10.2016 повернуто товару на суму 330,36 грн, пк0594576 від 05.10.2016 повернуто товару на суму 2,59 грн, пк0594578 від 05.10.2016 повернуто товару на суму 125,16 грн, пк0594641 від 05.10.2016 повернуто товару на суму 29,89 грн, пк0594642 від 05.10.2016 повернуто товару на суму 23,99 грн, пк0594644 від 05.10.2016 повернуто товару на суму 9,98 грн, пк0594655 від 05.10.2016 повернуто товару на суму 609,12 грн, пк0594679 від 05.10.2016 повернуто товару на суму 56,73 грн, пк0594686 від 05.10.2016 повернуто товару на суму 28,18 грн, пк0594690 від 05.10.2016 повернуто товару на суму 448,35 грн, пк0594693 від 05.10.2016 повернуто товару на суму 156,48 грн, пк0594694 від 05.10.2016 повернуто товару на суму 17,96 грн, пк0594696 від 05.10.2016 повернуто товару на суму 113,40 грн, рк05066317 від 05.10.2016 на суму 2930,49 грн, рк05066355 від 05.10.2016 на суму 7352,30 грн, рк05066369 від 05.10.2016 на суму 132,66 грн, рк05066374 від 05.10.2016 на суму 1204,64 грн, рк05066418 від 05.10.2016 на суму 697,54 грн, рк05066420 від 05.10.2016 на суму 1289,12 грн, рк05066458 від 05.10.2016 на суму 4324,40 грн, рк05066464 від 05.10.2016 на суму 3050,35 грн, пк-0594767 від 06.10.2016 повернуто товару на суму 37,10 грн, пк-0594768 від 06.10.2016 повернуто товару на суму 23,76 грн, пк0594769 від 06.10.2016 повернуто товару на суму 23,76 грн, пк0594770 від 06.10.2016 повернуто товару на суму 36,20 грн, ПК0694772 від 06.10.2016 повернуто товару на суму 43,64 грн, пк0594995 від 10.10.2016 повернуто товару на суму 25,99 грн, рк0506670 від 10.10.2016 на суму 1382,38 грн, рк05066671 від 10.10.2016 на суму 437,03 грн, рк05066783 від 10.10.2016 на суму 4691,46 грн, рк05066784 від 10.10.2016 на суму 8586,41 грн, рк05066812 від 10.10.2016 на суму 286,11 грн, рк05066830 від 10.10.2016 на суму 866,52 грн, рк05066832 від 10.10.2016 на суму 1192,22 грн, рк055066834 від 10.10.2016 на суму 2649,18 грн, рк05066833 від 10.10.2016 на суму 2050,24 грн, рк05066838 від 10.10.2016 на суму 13777,31 грн, рк05066851 від 10.10.2016 на суму 1333,50 грн, рк05066852 від 10.10.2016 на суму 900,72 грн, рк05066853 від 10.10.2016 на суму 2698,50 грн, рк05066867 від 10.10.2016 на суму 432,40 грн, рк05066870 від 10.10.2016 на суму 3517,23 грн, рк05066870 від 10.10.2016 на суму 2747,37 грн, рк05066872 від 10.10.2016 на суму 5114,70 грн, рк05066894 від 10.10.2016 на суму 535,12 грн, рк05066949 від 10.10.2016 на суму 622 грн, рк05066953 від 10.10.2016 на суму 622 грн, рк05066954 від 10.10.2016 на суму 622 грн, пк0595029 від 11.10.2016 повернуто товару на суму 167,58 грн, пк0595035 від 11.10.2016 повернуто товару на суму 167,58 грн, ПК0595041 від 11.10.2016 повернуто товару на суму 265,32 грн, пк0595042 від 11.10.2016 повернуто товару на суму 1679,16 грн, пк-0595063 від 11.10.2016 повернуто товару на суму 159 грн, пк0595091 від 11.10.2016 повернуто товару на суму 350,72 грн, пк0595148 від 12.10.2016 повернуто товару на суму 266,85 грн, пк0595196 від 12.10.2016 повернуто товару на суму 110,36 грн, рк05067241 від 12.10.2016 на суму 1374,44 грн, ПК05877340 від 20.20.2017 повернуто товару на суму 92,85 грн, пк05877341 від 20.02.2017 повернуто товару на суму 112,50 грн, пк05877342 від 20.02.2017 повернуто товару на суму 37,50.

Всього позивачем, згідно наявних у матеріалах справи первинних документів, поставлено ВКФ "Юна-Сервіс" (з урахуванням часткового повернення товару) товар на загальну суму 576420,50 грн.

Також, у матеріалах справи міститься банківська виписка (т. 3, а.с. 111) щодо перерахування відповідачем на користь позивача грошових коштів на виконання умов договору поставки з відстрочкою платежу № 712/06 від 01.06.2011 у відповідності до якої, 04.10.2016 відповідачем перераховано 100000 грн, 07.10.2016 - 40000 грн, 10.10.2016 - 70000 грн, 11.10.2016 - 50000 грн, 13.10.2016 - 5000 грн, 17.10.2016 - 50000 грн, 19.10.2016 - 25000 грн, 21.10.2016 - 20000 грн, 26.10.2016 - 25000 грн, 27.10.2016 - 180000 грн, 28.10.2016 - 30000 грн.

Загалом, ВКФ "Юна-Сервіс" було перераховано на користь ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» 595000 грн.

Також, у наявних матеріалах справи міститься довідка АТ Райфайзен Банк Аваль по перерахуванню грошових коштів ВКФ "Юна-Сервіс" на користь ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД , без зазначення підстав перерахування, на загальну суму 280000 грн.

Колегія суддів зазначає, що наявні матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів на підтвердження існування між сторонами інших договірних відносин з поставки товару, окрім договору поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011.

З урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, ВКФ "Юна-Сервіс" було перераховано на користь ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД 875000 грн.

Отже, загальна сума перерахованих ВКФ "Юна-Сервіс" грошових коштів (875000 грн) на користь ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД , перевищує суму поставленого позивачем на користь відповідача товару на виконання умов договору поставки з відстрочкою платежу № 712/06 від 01.06.2011, підтверджену наявними в матеріалах справи видатковими накладними (595000 грн).

Судова колегія також зазначає, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, за клопотанням ВКФ "Юна-Сервіс" призначено судову економічну експертизу. На вирішення експерта поставлено питання: Чи підтверджується документально розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № 712/06 від 01.06.2011, зазначений ТОВ Алмі-Трейд ? В разі, якщо не підтверджується розмір основної заборгованості відповідача за розрахунком позивача, визначити розмір основної заборгованості за наявними документами

У відповідності до висновку експерта №21062 від 18.12.2019 в межах компетенції судового експерта економіста, наявність основної заборгованості ВКФ "Юна-Сервіс" перед ТОВ Алмі-Трейд за договором поставки №712/06 від 01.06.2011, первинними документами бухгалтерського обліку наданими на дослідження не підтверджується.

У дослідницькій частині висновку експерта зазначено, що на дослідження судовому експерту економісту надані видаткові накладні та накладні на повернення на загальну суму 576420,50 грн. Також, експертом зазначено, що в матеріалах справи наявна банківська виписка по перерахуванню грошових коштів ВКФ "Юна-Сервіс" на адресу ТОВ Алмі-Трейд по договору №712/06 від 01 червня 2011 року у загальному розмірі 595000 грн. Експерт також послався на наявність у матеріалах справи довідки АТ Райфайзен Банк Аваль по перерахуванню грошових коштів ВКФ ЮНА-СЕРВІС на адресу ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД без зазначення підстав перерахування на загальну суму 280000 грн. Таким чином, експерт дійшов висновку, що загальна сума перерахованих коштів ВКФ ЮНА-СЕРВІС на адресу ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД з урахуванням угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.09.2017 року, становить 1083598,00 грн. та перевищує суму поставки підтверджену наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Експертом також відзначено, що у матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків підписаний ВКФ ЮНА-СЕРВІС та ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД з наявною заборгованістю ВКФ ЮНА-СЕРВІС перед ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД в розмірі 780 489,81 грн. В акті відсутні посилання на Договір поставки №712/06 від 01.06.2011 року. Експертом відзначено, що акт звірки взаєморозрахунків неможливо визначите документом, що підтверджує здійснення господарської операції між сторонами чи наявність зобов`язання за господарським договором, оскільки він не містить усіх необхідних реквізитів первинних документів визначених ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

За приписами ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Проте, колегія суддів не вбачає підстав для відхилення наведеного висновку експерта.

Заперечуючи проти наданого експертом висновку позивач зазначає про неврахування ним зарахування сплачених ВКФ "Юна-Сервіс" грошових коштів, в рахунок заборгованості за попередні періоди, не врахування угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, наявності у матеріалах справи податкових накладних, а також складеного та підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків.

Дані заперечення також збігаються із запереченнями, викладеними позивачем у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегією суддів не приймаються до уваги дані заперечення з огляду на таке.

Щодо твердження позивача з приводу зарахування сплачених ВКФ "Юна-Сервіс" грошових коштів, в рахунок заборгованості за попередні періоди колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із принципу змагальності, на сторін по справі покладено обов`язок доведення перед судом обставин, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

У відповідності до наявних у матеріалах справи пояснень ВКФ "Юна-Сервіс", відповідач заперечував проти існування заборгованості перед позивачем за попередні періоди та надав до суду відповідні докази на підтвердження перерахування на користь позивача, грошових коштів, на виконання умов договору поставки. Позивач, стверджуючи про наявність заборгованості ВКФ "Юна-Сервіс" за попередні періоди та зарахування грошових коштів, які надійшли від відповідача на погашення такої заборгованості, мав надати належні та допустимі докази на підтвердження наведених обставин. Проте, позивачем не надано, а наявні матеріали справи не містять, доказів, які б свідчили про наявність у ВКФ "Юна-Сервіс" будь-якої заборгованості за договором поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011 за попередні періоди.

Також, наявними матеріалами справи підтверджується, та не спростовано учасниками справи, що правовідносини між ТОВ Алмі-Трейд та ВКФ "Юна-Сервіс", щодо поставки товару, врегульовані лише договором поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011, існування між сторонами будь-яких інших договорів наявними матеріалами справи не підтверджується.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції, позивач, не надавши жодних розрахунків наявної заборгованості, обмежився лише посиланням на складений та підписаний 02.10.2017 між ВКФ "Юна-Сервіс" та ТОВ Алмі-Трейд акт звірки взаєморозрахунків у відповідності до якого заборгованість відповідача складає 780 489,81 грн, а також на укладені між даним сторонами додаткові угоди до договору поставки від 14.03.2018, в яких сторонами визначено заборгованість відповідача у розмірі 780 489,81 грн та строк її погашення, не пізніше 15.04.2018 та угоду про зарахування зустрічних однорічних вимог.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції також обмежився лише посиланням на наявність у матеріалах справи копій видаткових накладних, при цьому, жодним чином не дослідив дані докази та не з`ясував загальну суму поставленого за даними накладними товару (з урахуванням часткового повернення), а також не взяв до уваги наявні у матеріалах справи докази на підтвердження перерахування ВКФ "Юна-Сервіс" на користь ТОВ Алмі-Трейд грошових коштів на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки №712/06 від 01.06.2011.

Судова колегія вважає необґрунтованим посилання як позивача, так й суду першої інстанції на наявність складеного та підписаного між сторонами акту звірки взаєморозрахунків, як на підтвердження наявності заборгованості з огляду на таке.

Так, акт звірки розрахунків в будь-якому випадку не є первинним обліковим документом, виконує в бухгалтерському обліку допоміжну функцію для спрощення взаємних розрахунків за договорами і звірки фактів сплати коштів, використовується виключно в бухгалтерських службах і підлягає оцінці та перевірці судом нарівні з іншими документами у справі.

Верховним Судом у постанові від 11.09.2019 по справі №902/1260/15 зазначено, що акт звіряння взаєморозрахунків не є первинним документам, а відтак не є належним та допустимим доказом, з якого можливо встановити беззаперечну заборгованість. Акт звіряння взаєморозрахунків може лише опосередковано свідчити про наявність боргу за договором, однак судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 10.09.2019 по справі №916/2403/18, від 19.09.2019 по справі №910/14566/18, від 04.12.2019 по справі №916/1727/17, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Отже, акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не є первинним документом та, може бути належним доказом на підтвердження наявності заборгованості, лише за наявності первинних документів.

Втім, як встановлено колегією суддів, позивачем не надано, а наявні матеріали справи не містять первинних документів (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних тощо) на підтвердження наявності у відповідачів заборгованості, яка відображена в акті звірки взаєморозрахунків.

З огляду на що, акт звірки взаєморозрахунків, на який посилається позивач, за відсутності первинних документів, не може бути належним та допустимими доказом на підтвердження заборгованості за договором поставки №712/06 від 01.06.2011.

Судова колегія відхиляє посилання позивача, в обґрунтування своїх заперечень на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 по справі №916/1727/17, з наступних підстав.

Так, в означеній постанові, суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції зазначив, що при новому розгляді справи суду слід надати оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), зокрема надати оцінку акту звірки взаєморозрахунків, перевірити чи підтверджена відображена в акті інформація первинними документами та чи містить такий документ підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. В залежності від встановленого і відповідно до вимог закону вирішити спір.

Також, в означеній постанові судом касаційної інстанції зазначено, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Відтак, наведені в даній постанові вказівки та висновки суду касаційної інстанції, не суперечать висновкам суду апеляційної інстанцій у даній справі, а навпаки свідчать про необхідність з`ясування та перевірки підтвердження відображеної в акті звірки взаєморозрахунків інформації, первинним документам.

З приводу посилання позивача на висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 по справі №905/1198/17, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 24.10.2018 по справі №905/3062/17 колегія суддів зазначає, що обставини, що досліджувались судами у даних справах є відмінними від тих, що наразі розглядаються судом апеляційної інстанції. Так, суд касаційної інстанції у справи №905/3062/17 пославшись на підписання сторонами акту звіряння взаємних розрахунків, дійшов висновку про переривання перебігу позовної давності. У той же час, у справі №916/1730/18, не вирішувалося питання щодо застосування до спірних відносин позовної давності.

Не приймаються колегією суддів й посилання позивача на додаткові угоди до договору поставки та угоду про зарахування зустрічних вимог.

За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Виходячи зі змісту умов укладених між сторонами додаткових угод до договору поставки, сторонами узгоджено інші терміни виконання зобов`язання та відповідальність за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки. Умовами договору про зарахування зустрічних позовних вимог, сторонами узгоджено зменшення зобов`язань ВКФ "Юна-Сервіс" перед ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» .

Дані умови додаткових угод та угоди про зарахування зустрічних вимог повністю узгоджуються з наведеними приписами ЦК України.

Натомість, зазначення у таких угодах про наявність зобов`язання на суму 780 489,81 грн, таким положенням ЦК України не відповідає.

Положеннями ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 14 ЦК України визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Оцінюючи зміст умов спірних додаткових угод та угоди про зарахування зустрічних вимог в частині визначення сум заборгованості, суд апеляційної інстанції виходить з того, що такі умови за своєю правовою природою не є правочинами, із якими законодавець пов`язує виникнення нових (новація) чи зміну існуючих зобов`язань, передбачених договором поставки.

З урахуванням встановлених під час апеляційного перегляду обставин виконання сторонами умов договору поставки, та відсутність у матеріалах справи первинних документів на підтвердження постачання позивачем на користь відповідача товару на суму 780 489,81 грн, колегія суддів не приймає до уваги зазначені угоди, як належні докази на підтвердження виникнення у відповідача грошового зобов`язання у сумі 780 489,81 грн.

Не заслуговують на увагу й посилання позивача на наявні у матеріалах справи податкові накладні, які на його думку, є первинними документами.

Так, подання сторонами податкової звітності та сплата відповідних податків і зборів є їх обов`язком як платників податку перед державою, що водночас не може вважатися вчиненням ними відповідних дій з виконання своїх господарських зобов`язань, зокрема, отримання відповідачем товару, визнання відповідачем боргу тощо. Також, податкові накладні не є первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт отримання відповідачем товару, а є лише звітним податковим документом згідно з податковим законодавством, які подавалися до податкової інспекції. З аналізу чинного законодавства вбачається, що саме первинні документи є підставою для формування фінансової та податкової звітності підприємства, а не навпаки. За відсутності первинних документів, як підстави для формування податкової звітності та відображення у ній вчинених господарських операцій, дані декларацій, поданих до податкового органу, не можуть бути доказом відвантаження (отримання) товару. При цьому, наявність податкової звітності не виключає можливості її уточнення (корегування) в майбутніх податкових періодах у разі самостійного виявлення платником податків помилок в поданих деклараціях.

Щодо посилання позивача на укладений між ВКФ "Юна-Сервіс" (Первісний боржника), ТОВ САГІТТА-Т (Новий боржник) та ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» (Кредитор) договору про переведення боргу та договір поруки, який укладено на виконання зобов`язань сторони за договором про переведення боргу, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦК України).

У відповідності до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 520 ЦК України визначено, що боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Так, 14.03.2018 між ВКФ "Юна-Сервіс" (Первісний боржника), ТОВ САГІТТА-Т (Новий боржник) та ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» (Кредитор) укладено договір переведення боргу №2 за яким врегульовано відносини, пов`язані із зміною боржника (Первісного боржника), у зобов`язанні, що виникло з договору поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011 (Основний договір).

Відповідно до п.3 даного договору, грошове зобов`язання, яке передається Первісним боржником Новому боржнику, встановлюється Актом звірки взаєморозрахунків між Первісним боржником і Кредитором . Підписанням даного Договору, Новий боржник підтверджує, свою згоду з сумою грошового зобов`язання, узгодженого Актом звірки та зазначеного в п.2 цього Договору.

Отже,сторонами за цим договором визначено, що необхідною умовою для переведення боргу від Первісного боржника до Нового боржника є наявність акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» та ВКФ "Юна-Сервіс", яким встановлюється грошове зобов`язання.

Втім, наявні матеріали справи не містять, а сторонами не надано Акту звірки взаєморозрахунків, складеного між ВКФ "Юна-Сервіс" та ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» на виконання п.3 договору переведення боргу.

На думку колегії суддів, відсутність вказаного акту взаєморозрахунків, яким встановлюється грошове зобов`язання, не спричиняє переведення боргу від Первісного боржника до Нового та відповідно, не створює зобов`язань Нового боржника САГІТТА-Т перед ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» за цим договором про переведення боргу.

Згадування у договорі переведення боргу та договорі поруки про наявність грошових зобов`язань на суму 780 489,81 грн, колегією суддів оцінюються критично, з тих же мотивів, які зазначені у цій постанові щодо не прийняття до уваги додаткових угод та угоди про зарахування зустрічних вимог.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимим доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на відмову у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу, не підлягають задоволенню й вимоги про стягнення штрафу, пені та трьох процентів річних.

Статтею 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2019 по справі №916/1730/18 та прийняття нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів залишаються поза увагою.

Відповідно до пунктів «б» , «в» ч. 4 ст. 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Судові витрати по справі розподілено у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ВКФ "Юна-Сервіс" задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2019 по справі №916/1730/18 - скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволенні позову - відмовити повністю.

Стягнути з ТОВ «АЛМІ-ТРЕЙД» на користь ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ - 23 226 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.02.2020.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Л.В. Лавриненко