Постанова

від 26.05.2020 по справі 916/1730/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/1730/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В.,- головуючий, Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМІ-ТРЕЙД"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020

(головуючий суддя Філінюк І.Г., судді Аленін О.Ю., Лавриненко Л.В.)

у справі №916/1730/18 Господарського суду Одеської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМІ-ТРЕЙД"

до 1. Виробничо-комерційної фірми "ЮНА-СЕРВІС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т"

про солідарне стягнення 1 032 213,81 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. У серпні 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛМІ-ТРЕЙД" (далі -ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Виробничо-комерційної фірми "ЮНА-СЕРВІС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ВКФ "ЮНА-СЕРВІС") та до Товариства з обмеженою відповідальністю "САГІТТА-Т" (далі - ТОВ "САГІТТА-Т") про солідарне стягнення суми заборгованості в розмірі 780 489,81 грн, 156 097,96 грн - штрафу, 87 928,06 грн - пені та 3% річних від простроченої суми в розмірі 7697,98 грн, що в загальному розмірі становить 1 032 213,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" зазначило, що 01.06.2011 між ним (Постачальник) та ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" (Покупець) було укладено договір поставки №712/06, до якого 28.09.2017 укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог.

В подальшому до договору поставки були укладені додаткові угоди, у яких зафіксовано остаточну заборгованість відповідача у сумі 780 489,81 грн та строки її погашення.

1.2. 14 березня 2018 року між ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" (Первісний боржник), ТОВ "САГІТТА-Т" (Новий боржник) та позивачем (Кредитор) укладено договір про переведення боргу №2, за яким ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" передало ТОВ "САГГІТА-Т" грошове зобов`язання перед ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" в сумі 780 489,81 грн, що виникло з Договору поставки від 01.06.2011 №712/06, укладеного між Первісним боржником та Кредитором.

Цього ж дня - 14.03.2018 між ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" (Поручитель) та ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" (Кредитор) укладено договір поруки, за умовами п.п. 1, 4 якого ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" зобов`язується перед позивачем відповідати у повному обсязі за виконання ТОВ "САГГІТА-Т" всіх його зобов`язань; відповідальність ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" та ТОВ "САГГІТА-Т" є солідарною.

1.3. За твердженням позивача, відповідачі не виконали взяті на себе зобов`язання зі сплати 780 489,81 грн згідно із зазначеними правочинами, що і стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. 01 червня 2011 року між ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" (Постачальник) та ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" (Покупець) укладено договір поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011, згідно з умовами якого Постачальник зобов`язується поставляти Покупцю, а Покупець зобов`язаний приймати та сплачувати поставлені Постачальником товари відповідно до умов цього Договору (п.1.1 Договору).

Порядок та строки поставки погоджені сторонами у Розділі 3 Договору.

Згідно з п.4.1, 4.2 Договору оплату кожної окремої партії товару (визначеної у накладній) за цим Договором Покупець здійснює шляхом перерахування 100% вартості цієї партії товару на поточний рахунок Постачальника з моменту її отримання/реалізації. Постачальник здійснює оплату Покупцю за послуги, надані ним при виконанні цього Договору, згідно з Додатком 1 до Договору протягом 7 днів з моменту виставлення рахунку покупцем.

Згідно з п. 8.1 Договору він укладений на невизначений строк і діє до його припинення за згодою сторін або на підставах, передбачених чинним законодавством. Зміни та доповнення до Договору оформлюються письмовими додатками, які вступають в силу після підписання обома сторонами і стають невід`ємною частиною Договору (п.8.2 договору).

2.2. 28 вересня 2017 року ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" та ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" складено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" перед позивачем складає 989 087,84 грн.

2.3. 29 вересня 2017 року між ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" та ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої сторони, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст.601 Цивільного кодексу України про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Сторонами погоджено, що після зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 208 598,03 грн заборгованість ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" перед ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" за договором поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011 складає 780 489,81 грн.

2.4. 02 жовтня 2017 року ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" та ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" уклали Додаткову угоду до договору поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011, у якій погодили, що заборгованість ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" перед ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" за договором поставки складає 780 489,81 грн. Сторонами також погоджено, що незалежно від інших положень Договору поставки, погашення заборгованості, зазначеної в п.1 цієї додаткової угоди, виконується покупцем у строк не раніше 01.01.2018 та має бути виконано у повному обсязі не пізніше 15.03.2018 .

2.5. 02 жовтня 2017 року ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" та ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" складено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків, за яким заборгованість ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" складає 780 489,81 грн.

2.6. 14 березня 2018 року між ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" та ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" укладено додаткову угоду до договору поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011, відповідно до якої сторонами погоджено, що заборгованість ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" перед ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" за договором поставки складає 780 489,81 грн. Сторонами також погоджено, що незалежно від інших положень Договору поставки, погашення заборгованості, зазначеної в п.1 цієї додаткової угоди, має бути виконано у повному обсязі не пізніше 15.04.2018.

2.7. 14 березня 2018 року між ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" (Первісний боржника), ТОВ "САГІТТА-Т" (Новий боржник) та ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" (Кредитор) укладено договір переведення боргу №2, за яким врегульовано відносини, пов`язані із зміною боржника (Первісного боржника), у зобов`язанні, що виникло з договору поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011 (Основний договір).

Пунктом 2 Договору переведення боргу визначено, що Первісний боржник передає Новому боржнику грошове зобов`язання перед Кредитором (позивачем у справі) в розмірі 780 489,81 грн , що виникло на підставі Основного договору, а Новий боржник погоджується виконати вищенаведене грошове зобов`язання, згідно з умовами Основного договору.

Відповідно до п.5 Договору переведення боргу з моменту набрання чинності цим Договором, Новий боржник бере на себе зобов`язання та права Первісного боржника за договором поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011.

Новий боржник зобов`язується виконати прийняті на себе зобов`язання перед Кредитором у зазначеному п.2 Договору розмірі згідно з додатком №1 "Графік платежів", що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п.6 Договору переведення боргу у разі несплати та/або несвоєчасної сплати Новим боржником грошового зобов`язання, визначеного у п.2 Договору у строк до 15.04.2018 (включно), Новий боржник зобов`язується сплатити на користь Кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої частини грошового зобов`язання за кожен календарний день прострочення, а також додатково штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від несплаченої частини грошового зобов`язання.

2.8. 14 березня 2018 року між ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" (Кредитор) та ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" (Поручитель) укладено договір поруки б/н, згідно з п.1 якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати в повному обсязі за виконання ТОВ "САГІТТА-Т" (Боржник) всіх його зобов`язань, що виникли з Договору переведення боргу, за яким боржник взяв на себе зобов`язання за Договором поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011 (Основний договір) щодо сплати Кредитору боргу за Основним договором у розмірі 780 489,81 грн.

Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Боржник, зокрема, за своєчасну сплату визначеної Основним договором суми боргу та сплату пені та інших видів неустойки у випадках, встановлених Основним договором. Відповідальність Поручителя та Боржника є солідарною (п.п. 2, 3 Договору поруки).

2.9. Позов ґрунтується на тому, що ТОВ "ЮНА-СЕРВІС" та ТОВ "САГІТТА" не виконали перед ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" грошових зобов`язань з погашення заборгованості в розмірі 780 489,81 грн відповідно до укладених сторонами правочинів.

3. Стислий виклад змісту судових рішень, ухвалених у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2019 позов задоволено повністю, стягнуто солідарно з ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" та ТОВ "САГІТТА-Т" 780489,81 грн боргу, 87928,06 грн пені, 156097,96 грн штрафу та 7697,98 грн - 3% річних.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та зазначив, що заборгованості ТОВ "САГІТТІ-Т" як нового боржника перед позивачем, крім доданих до матеріалів справи копій видаткових накладних, підтверджується також актами звірок взаєморозрахунків, угодою від 29.09.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог та договором переведення боргу № 2 від 14.03.2018 з підписаним сторонами справи Графіком платежів.

Дослідивши договір поруки від 14.03.2018, суд дійшов висновку про солідарну відповідальність відповідачів у справі.

Отже, суд першої інстанції визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів боргу в розмірі 780 489, 81 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та неустойки, місцевий господарський суд визнав його обґрунтованим та правильно розрахованим.

3.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив таке.

Єдиним належним доказом на підтвердження наявності заборгованості за договором поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011 є первинні бухгалтерські документи, а саме, видаткові накладні.

За висновком суду апеляційної інстанції, згідно з наявними у матеріалах справи первинними документами, позивач поставив ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" (з урахуванням часткового повернення товару) товар за Договором на загальну суму 576 420,50 грн.

Згідно з наявною у матеріалах справи банківською випискою ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" перерахувало позивачу 595 000,00 грн, а також 280 000,00 грн - згідно з довідкою АТ "Райфайзен Банк Аваль".

Отже, за висновком апеляційного господарського суду, ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" загалом перерахувало ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" 875 000,00 грн. Таким чином, загальна сума перерахованих ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" грошових коштів на користь ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" перевищує суму поставленого позивачем на користь відповідача товару на виконання умов договору поставки з відстрочкою платежу № 712/06 від 01.06.2011, підтверджену наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Згідно з висновком судового експерта №21062 від 18.12.2019 наявність основної заборгованості ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" перед ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" за договором поставки №712/06 від 01.06.2011 первинними документами бухгалтерського обліку, наданими на дослідження, не підтверджується.

3.3. За висновком апеляційного суду, акт звірки розрахунків в будь-якому випадку не є первинним обліковим документом, виконує в бухгалтерському обліку допоміжну функцію для спрощення взаємних розрахунків за договорами і звірки фактів сплати коштів, використовується виключно в бухгалтерських службах і підлягає оцінці та перевірці судом нарівні з іншими документами у справі. Акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не є первинним документом та може бути належним доказом на підтвердження наявності заборгованості лише за наявності первинних документів. У зазначеному аспекті суд апеляційної інстанції застосував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.09.2019 у справі №902/1260/15, а також у постановах від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 10.09.2019 по справі №916/2403/18, від 19.09.2019 по справі №910/14566/18 та від 04.12.2019 по справі №916/1727/17.

3.4. Суд відхилив посилання позивача на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №916/1727/17 та у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 та від 24.10.2018 у справі №905/3062/17, вказавши, що обставини, які досліджувалися судами у цих справах є відмінними від тих, що розглядаються судом апеляційної інстанції.

Крім того суд зазначив, що матеріали справи не містять, а сторонами не надано Акту звірки взаєморозрахунків, складеного між ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" та "ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД" на виконання п.3 договору переведення боргу №2.

Отже, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними та допустимим доказами.

4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

4.1.1. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів ст.204 Цивільного кодексу України.

У зазначеному аспекті скаржник вказує на те, що у матеріалах справи наявні додаткові угоди до договору поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011, договір переведення боргу №2 від 14.03.2018 та Договір поруки від 14.03.2018, які не визнавалися недійсними у судовому порядку, не були розірвані та підписані уповноваженими представниками сторін.

У судових засідання представники учасників справи також не заперечували проти дійсності цих договорів та порядку визначення заборгованості, зафіксованої у них.

Отже, в силу вимог ст.204 Цивільного кодексу України презюмується правомірність цих правочинів, а відтак, і обов`язковість їх виконання сторонами, як того вимагає ст.629 Цивільного кодексу України.

Натомість, матеріали справи не містять жодних доказів виконання грошового зобов`язання відповідачів, що виникли внаслідок укладення зазначених правочинів. Доказом виконання ВКФ "Юна-Сервіс" договору поруки від 14.03.2018 не може бути здійснення платежів ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" у жовтні 2016 року, які досліджував суд апеляційної інстанції та експерт.

4.1.2. Суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 19.04.2018 у справі №905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, згідно з якими акт звірки може вважатися доказом у справі у підтвердження певних обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.

Наявний у матеріалах справи Акт звірки взаємних розрахунків від 02.10.2017, підписаний уповноваженими представниками сторін, підтверджує заборгованість ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" перед позивачем у розмірі 780 489,81 грн. Заборгованісь ТОВ "Сагітта-Т" у зазначеному розмірі підтверджується Договором переведення боргу №2 від 14.03.2018. Зазначені документи безпідставно не були взяті до уваги судом апеляційної інстанції.

4.1.3. Згідно з доводами скаржника, суд апеляційної інстанції всупереч ст.104 ГПК України не взяв до уваги заперечення позивача щодо Висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №2106 від 18.12.2019.

4.2. У відзиві на касаційну скаргу ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" заперечує проти доводів та вимог касаційної скарги та просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.

В обґрунтування зазначених вимог відповідач посилається на таке.

4.2.1. Висновки апеляційного господарського суду жодним чином не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №916/1727/17. Крім того, правильність неврахування апеляційним господарським судом зазначеної постанови відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 26.03.2020 у справі №916/1581/18. Аналогічне стосується і постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

4.2.2. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, стосуються іншого питання, відмінного від питання, яке є предметом судового розгляду у цій справі.

4.2.3. Згідно з доводами відповідача, стала судова практика Верховного Суду зводиться до того, що при вирішенні питання щодо наявності заборгованості за договором поставки суд, у першу чергу, повинен перевірити та встановити, чи підтверджена ця заборгованість первинними бухгалтерськими документами.

Протягом розгляду справи позивач не надав видаткових накладних, на заявлену до стягнення суму.

Договір про переведення боргу №2 від 14.03.2018, договір поруки від 14.03.2018 та додаткова угода від 14.03.2018 за своєю правовою природою не є правочинами, з якими законодавство безпосередньо пов`язує виникнення зобов`язань за договором поставки, з огляду на що вказані договори не створюють для ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" безумного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який в них зазначений у ході їх виконання.

Підставою для стягнення коштів у цій справі є договір поставки з відстроченням платежу №712/06 від 01.06.2011. Отже, доказами наявності заборгованості за договором поставки мають бути виключно неоплачені видаткові накладні.

4.2.4. Щодо висновку експерта відповідач зазначає, що позивач не навів жодних мотивованих підстав, з яких апеляційний суд повинен був відхилити висновок експерта, виходячи з положень ст.104 ГПК України.

Отже, Південно-західний апеляційний господарський суд під час вирішення цієї справи належним чином дослідив всі наявні у справі докази, а правова позиція та висновки апеляційного господарського суду не суперечать правовим позиціям Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України).

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір у справі про солідарне стягнення з відповідачів суми боргу, визначеної у договорі про переведення боргу №2 від 14.03.2018 (з погодженим сторонами графіком платежів) та договорі поруки від 14.03.2018, укладених з метою погашення заборгованості ВКФ "Юна-Сервіс" перед ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД", що виникла за договором поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011.

Підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі стало невиконання відповідачами не тільки договору поставки, як помилково зазначає суд апеляційної інстанції та ВКФ "ЮНА-СЕРВІС", а й невиконання договору про переведення боргу №2 від 14.03.2018 (з погодженим сторонами графіком платежів) та договору поруки від 14.03.2018.

5.2.2. Відповідно до приписів ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин , передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Аналогічні положення закріплені і у ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

5.2.3. Суди встановили та сторонами підтверджується, що зобов`язання між ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" та ВКФ "Юна-Сервіс" дійсно первісно виникли з Договору поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011.

Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У матеріалах справи наявні видаткові накладні на поставку ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" товару ВКФ "Юна-Сервіс" у жовтні 2016 року, а також Акти звірки взаємних розрахунків станом на 28.09.2017 та на 02.10.2017, підписані між ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" та ВКФ "Юна-Сервіс". Водночас, вимоги позивача у цій справі ґрунтуються, в тому числі, на укладених між сторонами спору Угоді про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.09.2017 та додаткових угодах до договору поставки від 02.10.2017 та 14.03.2017.

5.2.4. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо .

Тобто під зміною змісту договору розуміється погоджена сторонами зміна його умов, наприклад, предмета договору, місця та строків його виконання. Це може стати наслідком зміни змісту самого зобов`язання, яка може полягати як у зміні змісту існуючих прав, так і у зв`язку із тим, що певні права та обов`язки, що охоплюються змістом зобов`язання, припиняють свою дію, а інші виникають.

Зазначене узгоджується з таким принципом цивільного законодавства як свобода договору, який наділяє сторін договору правом врегулювати свої відносини на власний розсуд. Отож, сторони наділені правом змінити зміст існуючих між ними зобов`язань на власний розсуд, якщо це не заборонено законом.

Уклавши Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" та ВКФ "Юна-Сервіс" погодили зміну розміру грошового зобов`язання ВКФ "Юна-Сервіс" перед позивачем, що виникло з договору поставки з відстрочкою платежу №712/06 від 01.06.2011.

Судами обох інстанцій встановлено, що починаючи з 29.09.2017 (дати укладення Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог) позивач та ВКФ "Юна-Сервіс" визначили суму заборгованості ВКФ "Юна-Сервіс" перед ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" за договором поставки від 01.06.2011 у розмірі 780 489,81 грн.

У подальшому, ця ж сума заборгованості погоджена ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" та ВКФ "Юна-Сервіс" в укладених між сторонами Додаткових угодах до договору поставки від 29.09.2017 та 14.03.2018. Зазначені додаткові угоди, як встановили суди, містять не лише визначення розміру грошового зобов`язання ВКФ "Юна-Сервіс" перед ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" за договором поставки, а й змінюють строк його виконання.

5.2.5. ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" та ВКФ "Юна-Сервіс" законодавчо не обмежені у праві змінити розмір та строк виконання грошового зобов`язання, яке виникло з Договору поставки від 01.06.2011, що власне і було здійснено сторонами шляхом укладення зазначених вище Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог та додаткових угод до такого договору.

Натомість, безпідставним та необґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що ці додаткові угоди та угода про зарахування зустрічних однорідних вимог в частині визначення розміру грошового зобов`язання ВКФ "Юна-Сервіс" перед ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" суперечать положенням ЦК України.

Суд апеляційної інстанції не навів жодної належної норми права, якій не відповідають зазначені правочини. Натомість, обґрунтованим є аргумент скаржника про правомірність цих правочинів в силу вимог ст.204 ЦК України. Правові висновки щодо застосування зазначеної норми права неодноразово викладалися у постановах Верховного Суду.

Матеріали справи не містять документів, які б підтверджували визнання цих правочинів недійсними. Як і не містять жодних документів, які б вказували на неналежність виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару ВКФ "Юна-Сервіс" на підставі зазначеного договору, як то, наприклад, претензій ВКФ "Юна-Сервіс" щодо непоставки товарів за договором, поставки неякісних товарів, не у повному обсязі, відшкодування збитків за невиконання позивачем обов`язків з поставки товару за договором, пред`явлення вимог про надмірну сплату відповідачем вартості поставленого товару тощо.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позиція ВКФ "Юна-Сервіс", викладена в заявах по суті спору, ґрунтується виключно на тому, що позивач не надав достатньої кількості видаткових накладних на поставлений за Договором товар. Проти змісту та дійсності укладених правочинів, відповідач не заперечує.

Отже, за відсутності рішення суду про визнання таких правочинів недійсними, суд апеляційної інстанції, в порушення ст.86 ГПК України, не навівши належного мотивування відхилення поданих позивачем доказів, протиправно не взяв їх до уваги, що призвело до неправильного вирішення спору.

5.2.6. Обґрунтовуючи позов в частині вимог як до ВКФ "Юна-Сервіс", так і до ТОВ "Сагітта-Т", позивач покликався на трьохсторонній договір переведення боргу №2 від 14.03.2018 (укладений між позивачем, ВКФ "Юна-Сервіс" та ТОВ "Сагітта-Т") та договір поруки від 14.03.2018, укладений між ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" та ВКФ "Юна-Сервіс", за яким ВКФ "Юна-Сервіс" поручилося за виконання ТОВ "Сагітта-Т" взятих на себе зобов`язань перед позивачем за договором переведення боргу №2.

Зазначені договори також є чинними та не визнані недійсними у судовому порядку. Сторони спору не заперечують фактів їх укладення та змісту зобов`язань, визначених у них.

Суд першої інстанції належним чином оцінив ці договори, мотивований висновок про що зазначено у рішенні суду. Натомість, апеляційний господарський суд, всупереч вимогам ст.86 ГПК України, яка регулює порядок оцінки доказів, та 269 ГПК України, якою визначено межі перегляду справи у суді апеляційної інстанції, не взяв їх до уваги, обмежившись висновком про те, що позивач не надав видаткових накладних за договором поставки на заявлену до стягнення суму, тоді як Акти звірки взаємних розрахунків без таких видаткових наклад не є належними доказами у цій справі.

При цьому, суд апеляційної інстанції поклав в основу своєї постанови висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.09.2019 у справі №902/1260/15, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 10.09.2019 по справі №916/2403/18, від 19.09.2019 по справі №910/14566/18 та від 04.12.2019 по справі №916/1727/17 (п.3.3 цієї постанови). Проте фактичні обставини зазначених справ є відмінними від обставин справи, яка розглядається, а здійснені у них висновки не є релевантними для цієї справи.

Акти звірки взаємних розрахунків, підписані між позивачем та ВКФ "Юна-Сервіс", у цій справі по суті не можуть мати значення для правильного вирішення спору. Оскільки їх оцінка на предмет обґрунтованості відображення у них суми заборгованості ВКФ "Юна-Сервіс" за договором поставки не впливає на правовідносини, які склалися між ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" та ВКФ "Юна-Сервіс" за результатами укладення правочинів, про які йшлося вище у п.п. 5.2.4-5.2.5 цієї постанови, тобто на змінені сторонами спору розмір та строк виконання грошового зобов`язання за Договором поставки.

5.2.7. За приписами ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Завданням господарського судочинства згідно з приписами ст.2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Проте постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Так, постанова апеляційного господарського суду містить помилкові висновки щодо неналежності поданих позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог правочинів, укладених між сторонами спору, про що йшлося вище. Дії суду апеляційної інстанції з надання вибіркової оцінки певним наявним у справі документам, таким як видаткові накладні та Акти звірки взаємних розрахунків, сприймаються судом касаційної інстанції як такі, що не ґрунтуються на нормах процесуального права та не відповідають завданню господарського судочинства, яким є справедливе і неупереджене вирішення спору у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції не містить переконливих мотивів відхилення апеляційним судом висновків суду першої інстанції щодо допустимості наданих позивачем в обґрунтування своїх вимог документів.

Таким чином, у контексті конкретних обставин цієї справи, про які йшлося вище, суд касаційної інстанції вважає невмотивованими висновки апеляційного господарського суду, здійснені ним у постанові, що оскаржується.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

6.1. Відповідно до ст.312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.ч.2, 5 ст.236 ГПК України).

6.2. За наведених вище у розділі 5 цієї постанови обставин, висновки суду апеляційної інстанції не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 74, 76, 86, 236, 269, 282 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування постанови, що оскаржується.

6.3. В свою чергу, надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим позивачем справи з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог і заперечень на них, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, та як наслідок, ухвалив обґрунтоване та законне судове рішення, помилково скасоване апеляційним господарським судом.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними у статті 129 ГПК України, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції задовольняє касаційну скаргу позивача, обов`язок з відшкодування понесених скаржником судових витрат за розгляд справи у суді касаційної інстанції покладається на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМІ-ТРЕЙД" задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 у справі №916/1730/18 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2019 у справі №916/1730/18 залишити в силі.

4. Стягнути з Виробничо-комерційної фірми "ЮНА-СЕРВІС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код - 20974052, адреса місця знаходження: 65076, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Щорса, будинок 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМІ-ТРЕЙД" (ідентифікаційний код - 37550276, адреса місця знаходження: 65007, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Болгарська, будинок 1) 15 483,20 (п`ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят три гривні 20 копійок) судового збору, сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛМІ-ТРЕЙД" за подання касаційної скарги.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т" (ідентифікаційний код - 33072323, адреса місця знаходження: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, будинок 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМІ-ТРЕЙД" (ідентифікаційний код - 37550276, адреса місця знаходження: 65007, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Болгарська, будинок 1) 15 483,20 (п`ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят три гривні 20 копійок) судового збору, сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛМІ-ТРЕЙД" за подання касаційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.Ткач

Судді Н. Губенко

Л. Стратієнко