Постанова

від 10.02.2020 по справі 906/780/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року Справа № 906/780/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: Юрко К. В.

відповідача 1: Окунь О . М.

відповідача 2: Окунь О. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Відділу комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради, Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області та Приватного підприємства "Зевс" на рішення господарського суду Житомирської області від 05.11.2019 р. ухвалене суддею Тимошенком О.М., повний текст рішення складено 15.11.2019 у справі №906/780/18

за позовом Приватного підприємства "Зевс"

до 1) Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області;

2) Відділу комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради

про визнання договору оренди нежитлового приміщення №742 від 26.04.2015 таким, що продовжив свою дію, та визнання права користування нежитловим приміщенням

Приватне підприємство "Зевс" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області та до Відділу комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради про визнання за підприємством право користування нежитловим приміщенням - торгівельним павільйоном, загальною площею 63,00 кв. м за адресою: м.Бердичів, провулок Пляжний (Піонерський), 6, на підставі договору оренди нежитлового приміщення №742 від 26.04.2015 та визнання договору оренди нежитлового приміщення №742 від 26.04.2015, укладеного між Відділом комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради та ПП "Зевс" таким, що продовжив свою дію на тих же умовах і на той же строк, тобто до 26.02.2021.

Позов мотивовано тим, що Договір оренди автоматично продовжив свою дію на той самий строк та на тих самих умовах відповідно до приписів статті 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки орендодавець протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору не заперечив щодо продовження його дії.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.11.2018, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 р. позов задоволено; визнано за Підприємством право користування нежитловим приміщенням - торговельним павільйоном загальною площею 63 кв.м, що розташоване за адресою: м. Бердичів, провулок Пляжний (Піонерський), 6, на підставі Договору оренди; визнано Договір оренди, укладений Відділом та Підприємством, таким, що продовжив свою дію на тих же умовах і на той же строк.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.06.2019 р. у справі №906/780/18 рішення господарського суду Житомирської області від 22.11.2018 та постанову Північного-Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 зі справи №906/780/18 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

При новому розгляді справи господарський суд Житомирської області від 05.11.2019 р. у справі №906/780/18 ухвалив рішення, яким відмовив в задоволенні позову Приватного підприємства "Зевс" в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Відділ комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради та Виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області звернулися до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять визнати неправомірною мотивувальну частину рішення господарського суду Житомирської області від 05.11.2019 р. по справі №906/780/18, в частині визнання факту продовження договору оренди №742 від 26.04.2015 р. на той самий термін і на тих самих умовах, а резолютивну частину залишити без змін.

Зокрема, відповідачі погоджуються з висновком господарського суду Житомирської області щодо відмови в задоволенні позовних вимог, проте не погоджуються з доводами суду викладеними у мотивувальній частині рішення, оскільки вони викладені з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованими та незаконними, зокрема судом не надано належної оцінки поданим доказам та не з`ясовано всіх обставин по справі, як зазначено у постанові Верховного суду від 18.06.2019.

Так, господарський суд Житомирської області у мотивувальній частині рішення дійшов хибного висновку про те, що договір оренди №742 від 26.04.2015 вважається продовженим на той самий термін - 2 (Два) роки 11 (Одинадцять) місяців, тобто до 26.02.2021, і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

На виконання вимог закону ПП Зевс у березні 2018 року надано звіт №10/03-0 від 12.03.2018 про незалежну оцінку приміщення павільйону, за яким ринкова вартість об`єкта оренди станом на 28.02.2018 становить 197 467,00 грн. та є підставою для збільшення розміру орендної плати. Тобто, орендареві було відомо про зміну вартості об`єкта, а отже відповідно і зміну істотних умов договору щодо розміру орендної плати.

Відтак, вищезазначена обставина свідчать про те, що змінюється істотна умова договору (орендна плата), а тому договір не може бути продовженим на тих самих умовах. Про дану обставину було наголошено під час розгляду справи, проте суд не надав їй належної оцінки, а тому дійшов до хибного висновку у мотивувальній частині рішення.

06 грудня 2019 року до апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства "Зевс" на рішення господарського суду Житомирської області від 05 листопада 2019 року в справі №906/780/18, в якій позивач просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 05 листопада 2019 року у справі №906/780/18. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та визнати за Приватним підприємством Зевс право користування нежитловим приміщенням - торгівельним павільйоном, загальною площею 63,00 кв.м, що знаходиться за адресою провулок Пляжний (Піонерський), будинок №6, місто Бердичів, Житомирської області, 13300, на підставі Договору оренди №742 нежитлового приміщення від 26.04.2015 року; визнати Договір оренди №742 нежитлового приміщення від 26.04.2015 року, укладений між Відділом комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради та Приватним підприємством Зевс таким, що продовжив свою дію на тих же умовах і на той же самий строк, тобто до 26.02.2021 року.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Приватне підприємство "Зевс" звертає увагу апеляційного суду, на те що господарський суд Житомирської області безпідставно відмовив в задоволені позовних вимог, виходячи з того, що відсутнє невизнання відповідачами права користування позивачем спірним нежитловим приміщенням, а Договір оренди є продовженим на підставі положень закону.

Крім того, скаржник акцентує увагу на тому, що відповідачі не визнають продовження дії договору оренди, намагаються застосувати до спірних правовідносин інститут переважного права добросовісного орендаря , який є відмінний від продовження дії договору на той же строк і на тих самих умовах , а також неодноразово намагалися ввести судові інстанції в оману, доводивши, що письмово повідомили про заперечення щодо подовження дії договору.

Відтак, на думку позивача, саме суд дослідивши доводи та докази надані позивачем, має застосувати до спірних правовідносин приписи ч.2 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна та визнати що договір оренди №742 від 26.04.2015 року продовжений на той самий термін 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, тобто до 26.02.2021. і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а тому позивач має право користуватися орендованим майном на підставі цього договору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 05.11.2019 р. у справі №906/780/18, справу призначено до розгляду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 05.11.2019 р. у справі №906/780/18. Приєднано апеляційну скаргу Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області до апеляційного провадження за скаргою Відділу комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради для спільного розгляду, справу призначено до розгляду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Зевс" на рішення господарського суду Житомирської області від 05.11.2019 р. у справі №906/780/18.

Приєднано апеляційну скаргу Приватного підприємства "Зевс" до апеляційного провадження за скаргами Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області та Відділу комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради для спільного розгляду, справу призначено до розгляду.

23.01.2020 р. на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від відповідачів надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечують доводи апеляційної скарги Приватного підприємства "Зевс" та стверджують, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, тому просять залишити її без змін, а апеляційну скаргу ПП Зевс без задоволення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Приватного підприємства "Зевс" надав пояснення на обґрунтування власної правової позиції. Вважає, на рішення господарського суду Житомирської області від 05 листопада 2019 року в справі №906/780/19 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі. Доводи апеляційних скарг Відділу комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради та Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області вважає безпідставними та необґрунтованими.

В судовому засіданні представники відповідачів надали пояснення на обґрунтування власної правової позиції вважають, що резолютивна частина рішення господарського суду Житомирської області від 05.11.2019 р. винесена з дотриманням норм матеріального права, проте відповідачі не погоджуються із висновком в мотивувальній частині якою визнано факт продовження договору оренди №742 від 26.04.2015 р. на той самий термін і на тих самих умовах.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову Приватного підприємства "Зевс" відмовлено у повному обсязі. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції на підставі сукупної оцінки доказів прийшов до висновку, що договір оренди нежитлового приміщення №742 від 26.04.2015 є продовженим на підставі закону, відтак не потребує визнання його продовженим в судовому порядку.

2.Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Рішенням Бердичівської міської ради №69 від 10.10.2002р. надано виконавчому комітету міської ради здійснення повноважень щодо управлінням майном територіальної громади міста та виконання всіх функцій, наданих власнику діючим законодавством, крім функцій, пов`язаних зі зміною форм власності.

Відповідно до п.8.3 Положення про відділ комунальної власності та земельних відносин, затвердженого рішенням міської ради від 07.12.2010 №13, відділ згідно з рішеннями міської ради та виконавчого комітету укладає договори оренди комунального майна територіальної громади міста.

26.04.2015р. між відділом комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради (орендодавець), в особі начальника відділу Трушевського В.І. та приватним підприємством "Зевс" (орендар), в особі директора Синявського В.Л. було укладено договір оренди нежитлового приміщення №742.

Відповідно до п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає, відповідно до рішення виконавчого комітету від 25.06.2009р. №356 та договору оренди нежитлового приміщення від 26.06.2009р. №742/1, в строкове платне користування нежитлове приміщення - торгівельний павільйон (об`єкт), площею 63 кв.м, розміщений за адресою: 13300, Житомирська обл., м. Бердичів, пров. Піонерський, 6, вартість якого визначена згідно з звітом про незалежну оцінку майна на 30.04.2012р., і становить 52 710 грн.

Відповідно до п.2.1 договору, орендар вступає у користування об`єктом одночасно з підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об`єкта.

Згідно п.2.3 договору, орендар самостійно укладає договори з комунальними службами, страховою компанією та отримує погодження органу державного пожежного нагляду.

Сторони у п.3.1 договору погодили, що орендна плата визначається відповідно до Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Методики розрахунку орендної плати за комунальне майно та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням Бердичівської міської ради від 29.01.2015р. №1002, враховуючи конкурсні пропозиції договору, і становить (525,69 +20% ПДВ) грн. х місячний індекс за місяць станом на 30.04.2015р.

Договір укладено строком на 2 (два) роки та 11 (одинадцять) місяців, таким чином він діє з 26.04.2015р. по 26.03.2018р. (п. 11.1.договору).

Як передбачено п. 11.3 договору орендар, який належно виконує свої обов`язки за договором оренди, після закінчення терміну дії договору, має переважне право перед іншими особами на укладання договору оренди на новий термін.

У п.11.4 договору вказано, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладання договору оренди на новий термін, зобов`язаний повідомити про це орендодавця за місяць до закінчення терміну договору.

Згідно п. 11.5 договору, у разі якщо орендар продовжує користуватися об`єктом після закінчення строку дії договору, то за відсутності заперечень орендодавця протягом місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

21.02.2018р. директор ПП "Зевс" звернувся до міського голови Бердичівської міської ради з письмовою заявою вих. №1, в якій просив продовжити договір оренди приміщення за адресою: провулок Пляжний, 6 терміном на 3 (три) роки.

22.02.2018р. відділ комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради повідомив ПП "Зевс" листом, що договір страхування торгівельного павільйону закінчився 30.01.2018р., проте орендар не надав копію поновленого договору страхування на виконання п. 5.16. договору оренди №742 від 26.04.2015р. Разом з тим, у позивача наявна заборгованість з орендної плати за вересень 2017 року. Зазначені обставини будуть враховані під час розгляду питання щодо продовження договору оренди на новий строк. Вказане повідомлення повернулося адресанту з відміткою поштового зв`язку "за закінчення терміну зберігання".

Виконавчий комітет Бердичівської міської ради підготував відповідь від 15.03.2018р. на звернення ПП "Зевс" про продовження дії договору оренди приміщення терміном на 3 роки, в якій вказано, що пропозиція орендаря перевищує строк, передбачений договором №742 від 26.04.2015р. та враховуючи наявність порушення умов договору щодо сплати орендної плати та страхування об`єкта оренди, вказане питання буде розглядатися виконавчим комітетом (а.с. 68).

28.03.2018р. відділ комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради направив ПП "Зевс" лист про необхідність поновити договір страхування об`єкту оренди та протягом 3-х днів надати копію поновленого договору страхування.

04.04.2018р. відділ комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради направив ПП "Зевс" лист про необхідність поновити договір страхування та сплатити заборгованість з орендної плати; питання продовження договору буде розглядатися виконавчим комітетом.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №231 від 19.07.2018р. було продовжено договір оренди №742 від 26.04.2015р. нежитлового приміщення за адресою: м.Бердичів, пров. Пляжний,6, укладений з ПП "Зевс", терміном на 6 місяців з дати його закінчення, до 26.09.2018р. без права його продовження та внесено зміну до договору оренди, зазначеному у підпункті 1.1. пункту 1 цього рішення, в частині терміну дії.

24.07.2018р. відділ комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради надіслав ПП "Зевс" повідомлення про прийняте виконавчим комітетом рішення, у зв`язку з чим підготовлено та направлено позивачу для підписання проект додатку до договору оренди №742 від 26.04.2015р..

10.08.2018р. відділ комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради повторно звернувся до ПП "Зевс" про необхідність підписання додатку №2 до договору оренди №742 від 26.04.2015р..

Відповідно до листа від 10.08.2018 р. відділ комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради повідомив ПП "Зевс" про необхідність з`явитися до виконавчого комітету міської ради для підписання додатку до договору оренди від 26.04.2015 р. №742 та з метою продовження вказаного договору позивачу направлено додаток до договору у 2 примірниках для підписання.

3. Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Предметом спору у справі є наявність у позивача права користування нежитловим приміщеннями та визнання договору оренди нежитлового приміщення №742 від 26.04.2015р. таким, що продовжив свою дію на тих же умовах і на той же строк, тобто в порядку пролонгації на підставі ст.764 ЦК України, та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором, як встановлює ст.626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Приписами ст.759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст.763 ЦК України).

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який раніше був встановлений договором (ст.764 ЦК України).

Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності врегульовані Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін (частина перша).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина друга).

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору (частина третя).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (підпункт 1 пункту "а" частини першої статті 29).

Згідно п.4 ч.4 ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету.

4. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом визначив предметом позову саме інститут пролонгації договору оренди (продовження договору на той же строк та на тих самих умовах), закріплений ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Бердичівської міської ради №69 від 10.10.2002р., надано виконавчому комітету міської ради здійснення повноважень щодо управлінням майном територіальної громади міста та виконання всіх функцій, наданих власнику діючим законодавством, крім функцій, пов`язаних зі зміною форм власності.

Відповідно до п.8.3. Положення про відділ комунальної власності та земельних відносин, затвердженого рішенням Бердичівської міської ради №13 від 07.12.2010р. відділ укладає, згідно з рішенням міської ради та її виконавчого комітету договори оренди та готує документи для укладення договорів купівлі-продажу комунального майна територіальної громади міста.

Так, на підставі Положення про відділ комунальної власності та земельних відносин, затвердженого рішенням Бердичівської міської ради №13 від 07.12.2010р., між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір оренди №742 від 26.04.2015р., строком на 2 роки та 11 місяців, що діє з 26.04.2015р. по 26.03.2018р. (п. 11.1. договору).

В силу п.11.5. договору, у разі якщо орендар продовжує користуватися об`єктом після закінчення строку дії договору, то за відсутності заперечень орендодавця протягом місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктом 8.2 договору сторонами встановлено обов`язок орендодавця виступати з ініціативою, зокрема, щодо припинення його дії.

Таким чином, умовами укладеного між сторонами договору передбачена можливість автоматичної пролонгації договору на новий строк та на тих самим умовах у разі продовження користуватися орендарем об`єктом оренди після закінчення строку дії договору та за відсутності заперечень орендодавця щодо продовження дії договору протягом місяця.

Як встановлено апеляційним судом, позивач листом від 21.02.2018р. звернувся до міського голови Бердичівської міської ради із заявою, в якій просив продовжити договір оренди приміщення за адресою провулок Пляжний, 6 терміном на 3 (три) роки.

Також, 22.02.2018р. орендодавець направив орендарю лист, в якому повідомив останнього про те, що ним не укладено договір страхування об`єкту оренди та не сплачена орендна плата за вересень 2017 року, тому вказані обставини будуть враховані під час розгляду питання щодо продовження договору оренди на новий строк. Вказане повідомлення повернулося адресату з відміткою поштового зв`язку: "за закінчення терміну зберігання".

Окрім того, 04.04.2018р. орендодавець направив орендарю лист, в якому повідомив останнього про необхідність поновити договір страхування та сплатити заборгованість з орендної плати за договором оренди; питання продовження договору буде розглядатися виконавчим комітетом міської ради.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №231 від 19.07.2018р. було продовжено договір оренди №742 від 26.04.2015р. нежитлового приміщення за адресою м.Бердичів, провулок Пляжний,6, укладений з ПП "Зевс", терміном на 6 місяців з дати його закінчення, до 26.09.2018р. без права його продовження . Отже, цим рішенням внесені зміни до договору оренди в частині строку його дії, а відтак орендодавець запропонував орендарю укласти новий договір на частково інших умовах.

Крім того, зазначене рішення прийнято після спливу більш ніж одного місяця з дня закінчення дії договору оренди №742 від 26.04.2015.

З огляду на встановлене суд апеляційної інстанції, враховуючи положення ч.1 ст.764 ЦК України та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", зазначає, що є правильним висновок суду першої інстанції про настання такого юридично значимого наслідку, як продовження дії договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, пов`язане з відсутністю заяви орендодавця, вчиненої протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, яка містила б чітко і беззаперечно виражену волю припинити дію договору оренди .

При цьому, істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну правовідносин за договором оренди, а також факт отримання заяви іншою стороною.

Оскільки позивач у зверненні до міського голови Бердичівської міської ради просив продовжити дію договору оренди від 26.04.2015р. №742 на три роки, слід вважати встановленим, що орендар не ініціював саме перед орендодавцем - відділом комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради питання укладення договору оренди на новий строк, тобто не мав на меті змінити умови договору оренди.

В матеріалах справи відсутні докази звернення орендаря до орендодавця з пропозицією укладення договору оренди на новий строк у зв`язку із належним йому переважним правом за приписами ч.3 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Апеляційним судом також не встановлено, з огляду на відсутність таких доказів, письмового повідомлення орендаря про відмову орендодавця у продовженні договору оренди від 26.04.2015р. №742 на новий строк, а також наявність письмових заперечень проти продовження його дії на новий строк, у порядку та строки, передбачені ч.1 ст.764 ЦК України.

При цьому листи орендодавця від 22.02.2018 р. та від 04.04.2018 р., адресовані орендарю, не можуть вважатися належними доказами відмови орендодавця від продовження договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, оскільки за своїм змістом не спрямовані на припинення або зміну умов договору оренди. Зміст листів свідчить лише про наявність претензій орендодавця щодо неналежного виконання орендарем окремих умов договору оренди зокрема, щодо страхування об`єкту оренди та сплати орендної плати.

Натомість, приписами ст. 764 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна законодавець імперативно встановив, які дії має вчинити сторона у випадку її незгоди з продовженням строку дії договору, які орендодавцем не були вчинені, що має наслідком продовження дії договору. Відсутність заперечення в цьому випадку тлумачиться як наявність згоди.

Оскільки, підприємство й надалі користується орендованим нежитловим приміщенням на підставі договору №742 від 26.04.2015, а рішення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради було прийнято через три місяці після закінчення строку договору, а також у зв`язку з відсутністю доказів відмови у пролонгації спірного договору у встановлений місячний строк, колегія суддів дійшла до висновку, що договір оренди №742 від 26.04.2015 продовжений на той самий термін - 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, тобто до 26.02.2021, і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Таким чином, позивач має право користуватися нежитловим приміщенням - торгівельним павільйоном, загальною площею 63,00 кв.м., що знаходиться за адресою: провулок Пляжний (Піонерський), будинок №6, місто Бердичів, Житомирської області, 13300, на підставі Договору оренди №742 нежитлового приміщення від 26.04.2015 року.

При цьому судом враховано, що у світлі усталеної практики Європейського суду з прав людини із застосування Конвенції, яка є джерелом права для національних судів за ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , оцінка правомірності втручання держави в гарантоване ст. 1 Першого протоколу права мирного володіння, здійснюються, серед іншого, і в контексті принципу належного урядування , який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального характеру, зокрема, якщо справа впливає на майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України від 20.01.2012).

Як зауважує ЄСПЛ в п. 71 означеного рішення, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для судового захисту права, яке виникає та існує на підставі положень закону є хибним, оскільки частина перша статті 15 ЦК України , яка встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання , надає особі право на судовий захист і у тому разі, якщо існуюче право заперечується іншою особою.

У справі, яка розглядається, обраний позивачем спосіб захисту полягає у встановленні його права на продовження користування орендованим приміщенням на підставі раніше укладеного договору оренди, яке заперечується орендодавцем. Враховуючи положення статті 5 ГПК України, позивачем обрано ефективний і адекватний спосіб захисту, який не суперечить закону і дозволяє захистити існуюче право користування майном, яке заперечується орендодавцем.

Стосовно другої вимоги про визнання договору оренди нежитлового приміщення №742 від 26.04.2015, укладеного між Відділом комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради та ПП "Зевс" таким, що продовжив свою дію на тих же умовах і на той же строк, тобто до 26.02.2021.

Висновок суду про наявність у позивача права продовжити користування орендованим приміщенням базується на встановленні обставин, які стосується продовження строку дії договору оренди. Без встановлення тієї обставини, що на підставі положень закону дія договору пролонгована на тих же умовах і на той же строк, тобто до 26.02.2021, суд не міг би прийти до висновку про наявність права користування приміщенням і відновити це право позивача шляхом його визнання.

Таким чином, друга вимога позивача зводиться до встановлення фактичної обставини у справі, тобто є встановленням юридично значимого факту. Такий спосіб захисту, за наявності вимоги про визнання права, є надмірним, оскільки встановлення цієї обставини - продовження строку дії договору на тих же умовах і на той же строк - є обгрунтуванням підстав для задоволення першої вимоги позивача. Крім того, встановлення судом конкретних строків дії договору неприпустимо з огляду на положення статті 20 ГПК України.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що ця вимога не є окремою матеріально-правовою вимогою, а є лише обставиною, яка встановлюється судом.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку відмовити в задоволенні позову у цій частині.

Що стосується позиції суду першої інстанції, стосовно того, що в задоволені позову необхідно відмовити, оскільки договір є продовженим на підставі закону і визнання права позивача не потребує, апеляційний суд додатково зазначає, що відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу є встановленим законом.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 ЦК України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Положення статті 5 ГПК України встановлюють, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відтак, беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач правомірно звернувся за судовим захистом свого порушеного права на продовження договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, тобто в порядку ст.764 ЦК України, та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

5.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що в апеляційній скарзі Приватного підприємства Зевс наведено достатні та переконливі доводи, на підставі яких колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги. А відтак, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Житомирської області необхідно скасувати в частині відмови визнати за Приватним підприємством "Зевс" право користування нежитловим приміщенням - торгівельним павільйоном загальною площею 63,00 кв.м за адресою м.Бердичів, провулок Пляжний (Піонерський), 6 на підставі договору оренди приміщення №742 від 26.04.2015 та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позову.

Стосовно апеляційних скарг Відділу комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради та Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, колегія суддів дійшла висновку, що у апеляційних скаргах не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про задоволення даних апеляційних скарг.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 05.11.2019 р. у справі №906/780/18 частково не відповідає вимогам щодо повного та достовірного встановлення обставин, які підлягали встановленню господарським судом.

За таких обставин, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України апеляційну скаргу Приватного підприємства "Зевс" на рішення господарського суду Житомирської області 05.11.2019 р. слід задовольнити частково та частково скасувати рішення суду першої інстанції. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині визнання права користування орендованим приміщенням задовольнити .

Здійснити розподіл судових витрат у відповідності до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Зевс" на рішення господарського суду Житомирської області від 05 листопада 2019 року в справі №906/780/18 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області скасувати частково. Прийняти нове рішення в частині вимоги визнати за позивачем права користування нежитловим приміщенням - торгівельним павільйоном загальною площею 63,00 кв. м за адресою м.Бердичів, провулок Пляжний ( Піонерський) , 6 на підставі договору оренди приміщення №742 від 26.04.2015.

Прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позову, у зв`язку з чим викласти резолютивну частину рішення у такій редакції:

"Визнати за Приватним підприємством "Зевс" права користування нежитловим приміщенням - торгівельним павільйоном загальною площею 63,00 кв. м за адресою м.Бердичів, провулок Пляжний (Піонерський), 6 на підставі договору оренди приміщення №742 від 26.04.2015.

В іншій частині позову відмовити."

Стягнути з Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, пл. Центральна, 1, ідентифікаційний код 04053602) на користь Приватного підприємства "Зевс" (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, провулок Піонерський, 6, ідентифікаційний код 22065032) - 881,00 грн судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Відділу комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, пл. Центральна,1, ідентифікаційний код 25308153) на користь Приватного підприємства "Зевс" (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, провулок Піонерський, 6, ідентифікаційний код 22065032) - 881,00 грн судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, пл. Центральна, 1, ідентифікаційний код 04053602) на користь Приватного підприємства "Зевс" (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, провулок Піонерський, 6, ідентифікаційний код 22065032) - 1 321,50 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Відділу комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, пл. Центральна,1, ідентифікаційний код 25308153) на користь Приватного підприємства "Зевс" (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, провулок Піонерський, 6, ідентифікаційний код 22065032) - 1 321,50 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційні скарги Відділу комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради та Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 05 листопада 2019 р. в справі №906/780/18 залишити без задоволення.

Доручити господарському суду Житомирської області видати накази.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/780/18 повернути до господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "17" лютого 2020 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.