Постанова

від 12.02.2020 по справі 911/1326/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2020 р. Справа№ 911/1326/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 12.02.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс груп"

на рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2019 (повний текст рішення складено - 28.10.2019)

у справі № 911/1326/19 (суддя - Бабкіна В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс груп"

про стягнення 83 690,78 грн. заборгованості за договором поставки № 1І031570 від 01.11.2015 р.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніфуд" (далі - позивач) (Товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000" являється правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфуд" відповідно до договору відступлення права вимоги від 20.01.2020) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" (далі - відповідач) про стягнення 83 690,78 грн. заборгованості за договором поставки № 1І031570 від 01.11.2015 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог №29/07-2019 від 29.07.2019).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" договірних зобов`язань за договором № 1І031570 від 01.11.2015 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк, у зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача 83 690,78 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог №29/07-2019 від 29.07.2019).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.10.2019 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфуд" 83 690 грн. 78 коп. основного боргу, 1921 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач своє зобов`язання щодо оплати отриманого товару у повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2019 у справі № 911/1326/19 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що з видаткових накладних наданих позивачем не вбачається за можливе ідентифікувати особу представника покупця, оскільки наявний лише підпис та нерозбірливо написано прізвище. Також неможливо встановити повноваження особи яка отримала товар, у зв`язку з відсутністю посади та документі на підтвердження повноважень.

Скаржник стверджує, що відповідно до пункту 7.10 договору відповідач має право затримати оплату за товар, оскільки відсутні докази надання постачальником покупцю документів передбачених пунктом 3.6 договору.

Апелянт зазначає, що позивачем не доведено, що саме за договором № 1І031570 від 01.11.2015 у відповідача існує обов`язок щодо оплати за поставлений позивачем товар.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 11.01.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що підстави для затримання розрахунків у відповідача відсутні, оскільки відповідно до протоколу розбіжностей №1 сторонами погоджено нову редакцію пункту 7.10 договору, в якій вказано, що покупець має право затримки розрахунку з постачальником при несвоєчасній оплаті постачальником товарів, робіт, послуг по іншим договорам, укладеним між постачальником та покупцем.

Позивач стверджує, що заборгованість відповідача підтверджує підписаний сторонами акт перевірки розрахунків за період з 01.05.2019 по 31.05.2019, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 83 690,78 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2019 справу № 911/1326/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" на рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2019 у справі № 911/1326/19 залишено без руху.

19.12.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду представником відповідача подана заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додане платіжне доручення № 101539075 від 12.12.2019 зі сплатою судового збору у розмірі 2 881, 50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" на рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2019 у справі № 911/1326/19 та справу призначено до розгляду на 12.02.2020.

12.02.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000" подано заяву про заміну сторони у справі № 911/1326/19.

Вказана заява мотивована тим, що 20.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніфуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000" укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор уступає право вимоги, що належить йому за договором № 1І031570 від 01.02.2015, а новий кредитор приймає на себе право вимоги і стає кредитором за договором № 1І031570 від 01.02.2015. Відповідно до вказаного договору, статей 512, 514, 515 Цивільного кодексу України та статей 42, 52 Господарського процесуального кодексу України заявник просить замінити позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфуд" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000".

Колегія суддів протокольною ухвалою задовольнила заяву про заміну сторони у справі № 911/1326/19, якою замінила Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніфуд" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000".

Явка представників сторін

Відповідач у судове засідання, призначене на 12.02.2020, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, наявним у матеріалах справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 12.02.2020 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніфуд" (постачальник) (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" (покупець) укладено договір № 1І031570.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.

Договір укладений з протоколом розбіжностей № 1 від 01.11.2015 до договору поставки № 1І031570 від 01.11.2015.

Згідно з п. 3.1 договору (далі - в редакції зазначеного протоколу розбіжностей), товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінами в строк, зазначений в замовленні, по цінам згідно узгодженої сторонами специфікації та при умові своєчасної подачі замовлення, згідно графіка.

Пунктом поставки товару за цим договором є склад покупця, адреса якого вказана в замовленні. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом постачальника. Датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця (пункт 3.4 договору).

Пунктом 3.6 договору передбачено, що постачальник при поставці відповідної партії товару передає покупцю наступну супровідну документацію: накладні, в яких повинно бути чітко зазначено кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; належним чином засвідчені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності, в разі необхідності сертифікат про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки (для товарів, що не підлягають обов`язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти тощо, що вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі; коригувальні податкові накладні у випадку повернення товару; погоджений з покупцем примірник замовлення.

Відповідно до пп. 3.7.1 п. 3.7 договору у випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продажу в мережі магазинів "Фуршет" для вказаної категорії товару, або, якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився неякісним при тестуванні, покупець направляє на адресу уповноваженого представника постачальника повідомлення про обсяг та причини повернення товару, який постачальник зобов`язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від покупця вивезти зі складу покупця.

Покупець оформлює повернення товарів за допомогою накладної на повернення товарів (пп. 3.7.2 п. 3.7 договору).

Сторони у пункті 5.1 договору встановили, що перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.

Згідно з п. 7.1 договору покупець оплачує товар, що поставляється за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних.

Пунктом 7.8 договору передбачено, що загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару.

Оплата за товар під ТМ "START" та "AXA" здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 45 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару. При цьому сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн. (п. 7.9 договору, у редакції протоколу розбіжностей).

Згідно з п. 7.10 договору, у редакції протоколу розбіжностей, покупець має право затримати розрахунки з постачальником: при несвоєчасній оплаті постачальником товарів, робіт, послуг по іншим договорам, укладеним між постачальником та покупцем.

Пунктами 7.11, 7.12, 7.13 договору передбачено, що зобов`язання покупця по оплаті товару вважається виконаним з моменту списання коштів з його банківського рахунку. Не пізніше кожного 08 числа місяця уповноважений представник постачальника зобов`язаний отримати документи в офісі покупця (за адресою м. Київ, вул. Сосюри 6). Не рідше ніж кожні три місяці, з моменту укладення цього договору, сторони зобов`язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки взаєморозрахунків по цьому договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу.

У відповідності до п. 7.14 договору кожний місяць з моменту укладення цього договору сторони зобов`язані підписувати всі первинні та інші документи. Первинні та інші документи по цьому договорі підписуються не пізніше 10 числа наступного місяця.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що даний договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020.

З матеріалів справи вбачається, що 17.01.2014 між сторонами було також укладено договори № 1І020112 та № 1І021675 з терміном дії до 31.12.2017.

Звертаючись з позовними вимогами, позивач вказав, що відповідач порушив зобов`язання за договором №1І031570 від 01.11.2015 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк, у зв`язку з чим, просив стягнути з відповідачів заборгованість за товар у розмірі 83 690,78 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог №29/07-2019 від 29.07.2019).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 21.06.2017 постачальник здійснив поставку товару покупцю на виконання умов договору № 1І031570 від 01.11.2015 на загальну суму 415372,08 грн., що підтверджується видатковою накладною №35120 від 21.06.2017 та товарно-транспортною накладною № 35120 від 21.06.2017.

21.06.2017 сторонами підписано акт про псування, бій, недовіз та надлишки товару від 21.06.2017, відповідно до якого постачальнику повернуто товар на суму 8 382, 40 грн., що призвело на зменшення зобов`язання до суми 406 989, 68 грн.

21.05.2019 між позивачем та ТОВ "Астерс груп" підписано акт перевірки розрахунків за період з 01.04.2019 по 30.04.2019 на суму 104 967,38 грн.

За твердженням позивача, в ході проведення додаткової бухгалтерської звірки виявлено, що у 2017 відповідно до договору № 1І031570 від 01.11.2015 відвантажено товар, що підтверджується видатковою накладною № 45876 від 16.08.2017 та видатковою накладною № 52227 від 13.09.2017. У даних видаткових накладних в графі "підстава" вказано "договір № 1І1031570 від 01.11.2015".

Водночас, при перевірці документів щодо відвантажень товарів, які були здійснені позивачем відповідно до договору № 1І031570 від 01.11 2015, було виявлено, що ТОВ "Астерс груп" помилково оприбуткувало видаткові накладні № 45876 від 16.08.2017 та № 52227 від 13.09.2017 згідно з договором № 1І020112 від 17.01.2014, в той час, як поставлений за вказаними накладними товар був відвантажений на підставі договору № 1І031570 від 01.11.2015. Даний факт підтверджується підписаним сторонами актом перевірки розрахунків між ТОВ "Астерс груп" та позивачем за період з 01.08.2017 по 31.08.2017.

Отже, відповідачем було помилково оприбутковано накладні № 45876 від 16.08.2017 та № 52227 від 13.09.2017 за договором № 1І020112 від 17.01.2014, в той час, як товар було відвантажено згідно договору № 1І031570 від 01.11.2015.

З моменту допущення даної помилки у ТОВ "Астерс груп" виникла заборгованість перед позивачем за товар, відвантажений згідно зазначених вище накладних, за договором № 1І020112 від 17.01.2014, проте фактично поставок за зазначеним договором позивач не здійснював.

З матеріалів справи вбачається, що сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків за договором № 1І031570 від 01.11.2015 станом на 29.08.2019, в якому TOB "Астерс груп" підтвердило заборгованість перед позивачем у сумі 156 064,95 грн., яка виникла, у тому числі, в результаті помилкового оприбуткування ТОВ "Астерс груп" видаткових накладних № 45876 від 16.08.2017 та № 52227 від 13.09.2017 за договором № 1І020112 від 17.01.2014 (т. 1; а.с. 131-135).

Водночас, 29.08.2019 сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків за договором № 1І020112 від 17.01.2014, в якому позивач підтвердив заборгованість перед TOB "Астерс груп" у сумі 63434,49 грн. За твердженням позивача, дана заборгованість виникла в результаті переплати ТОВ "Астерс груп" згідно договору № 1І020112 від 17.01.2014 (т. 1; а.с.139-143).

Крім того, 29.08.2019 між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за договором № 1І021675 від 17.01.2014, відповідно до якого позивач підтвердив заборгованість перед ТОВ "Астерс груп" у розмірі 8 939,69 грн.

Отже, відповідно до підписаних актів звірки взаєморозрахунків заборгованість TOB "Астерс груп" перед позивачем складає 83690,78 грн. (156 064,95 грн. (заборгованість TOB "Астерс груп" за договором № 1І031570) - 63434,49 грн. (заборгованість позивача за договором № 1І020112) - 8 939,69 грн. (заборгованість позивача за договором № 1І021675) = 83690,78 грн.)

Поряд з цим, 14.06.2019 між позивачем та відповідачем підписано загальний (за всіма договорами) акт перевірки розрахунків за період з 01.05.2019 по 31.05.2019, згідно з яким заборгованість ТОВ "Астерс груп" перед позивачем становить 83 690,78 грн.

Заборгованість ТОВ "Астерс груп" у сумі 83 690,78 грн. згідно підписаного сторонами акту перевірки розрахунків за період з 01.05.2019 по 31.05.2019 складається з різниці між оплатами та заборгованістю за договором № 1І031570 від 01.11 2015, договором № 1І020112 від 17.01.2014 та договором № 1І021675 від 17.01.2014, що підтверджено актами звірки взаєморозрахунків, підписаними позивачем та відповідачем.

Таким чином, на підставі підписаних актів звірки взаєморозрахунків сторони підтвердили наявність у ТОВ "Астерс груп" заборгованості перед позивачем та погодили її розмір в остаточній сумі 83 690,78 грн.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Місцевий господарський суд визнав безпідставними посилання відповідача на те, що надані позивачем видаткові накладні належним чином не оформлені, оскільки з їх тексту неможливо ідентифікувати особу та встановити повноваження особи, яка отримала товар, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Як вже зазначалося вище, судом встановлено, що факт отримання товару відповідачем від позивача підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та відповідачем не заперечується.

Разом з тим, відсутність у видатковій накладній назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки/штампу самої юридичної особи, відсутність реквізитів довіреності на цю особу не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі. Відтиск печатки/штампу на видатковій накладній є свідченням участі юридичної особи, у здійсненні господарської операції за цією накладною.

Щодо посилань відповідача про ненадання позивачем належним чином оформлених документів, що передбачені п. 3.6 договору, у зв`язку з чим, відповідач має право затримати оплату за товар, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.4 договору датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця.

Постачальник при поставці відповідної партії товару передає покупцю певну супровідну документацію (пункт 3.6 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Так, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів відмови від отримання або повернення товару за видатковими накладними, а також не подано доказів звернення із вимогою до позивача надати належним чином оформлені документи визначені п. 3.6 договору, а відсутність супровідної документації не може заперечувати факт здійснення господарської операції, за наявності інших первинних документів, які оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

Таким чином, відповідач з часу отримання товару не скористався наданим йому правом у відповідності до ст. 666 Цивільного кодексу України встановити позивачу строк для передачі необхідних документів, що стосуються товару, а в разі невиконання вимог - відмовитися від договору та повернути товар.

Разом з тим, ненадання податкових накладних, посвідчень якості та погоджених замовлень не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити переданий йому товар.

Апелянт в апеляційній скарзі послався на пункт 7.10 договору поставки № 1І031570 від 01.11.2015 та зазначив, що, оскільки з тексту видаткової накладної, наданої позивачем, неможливо ідентифікувати особу представника покупця та встановити повноваження особи, яка отримала товар, через наявність лише підпису та нерозбірливо написаного прізвища, то така видаткова накладна не оформлена неналежним чином, а відтак, відповідач вправі здійснити затримку розрахунку до надання документів, передбачених п. 3.6 вказаного договору поставки. Проте, колегія суддів визнає безпідставним вказане посилання, оскільки вказаний пункт договору в редакції протоколу розбіжностей викладено в іншій редакції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять, а скаржник не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за поставлений товар у повному обсязі, доказів повернення поставленого позивачем товару та контррозрахунку заявлених позовних вимог суду також не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 83690,78 грн. основного боргу, оскільки факт поставки товару підтверджується матеріалами справи та позивачем заявлено до стягнення вартість товару, яка підтверджена сторонами шляхом підписання акту звіряння взаєморозрахунків.

На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" на рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2019 у справі № 911/1326/19 задоволенню не підлягає. Рішення рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2019 у справі № 911/1326/19 слід залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" на рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2019 у справі № 911/1326/19 залишити без задоволення.

2. Рішення рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2019 у справі № 911/1326/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Астерс груп".

4. Матеріали справи № 911/1326/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.02.2020.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім