Рішення від 03.02.2020 по справі 911/2067/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2020 р.

м. Київ

Справа № 911/2067/19

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Браги Л.К., розглянув в порядку загального позовного провадження

позов Концерну "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 28-А, код ЄДРПОУ 33689922)

до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

про стягнення 50093,26 грн боргу,

за участю представників:

позивача: Побут Р.С. (дов. №4 від 02.01.2020);

відповідача: Примаченко А.В. ( дов. б/н від 04.11.2019).

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 13.08.2019 Концерну "Військторгсервіс" до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 50093,26 грн боргу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями №2139/19 від 14.08.2019 вказану позовну заяву передано до розгляду судді Кошику А.Ю.

Ухвалою від 19.08.2019 (суддя Кошик А.Ю.) позовну заяву б/н від 13.08.2019 залишено без руху.

05.09.2014 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 28.08.2019 про усунення недоліків. Суд, розглянувши вказані документи встановив, що позивачем усунуті недоліки позовної заяви б/н від 13.08.2019.

Ухвалою від 19.09.2019 (суддя Кошик А.Ю.) відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 26.09.2019. Встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позову заяву до 25.09.2019.

26.09.2019 від позивача надійшло клопотання б/н від 26.09.2019 про витребування доказів та клопотання б/н від 26.09.2019 про долучення до матеріалів справи копії Аудиторського звіту.

У підготовчому судовому засіданні 26.09.2019 судом витребувано у відповідача (Військової частини НОМЕР_1 ) докази, які підтверджують часткову сплату військовою частиною за надані послуги прання білизни Черкаською філією Концерну Військторгсервіс; доручення Міністерства оборони України щодо забезпечення потреб військових частин та здійснення прання білизни Концерном Військторгсервіс в особі його відокремленого підрозділу. Поряд з тим, судом в порядку ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України відкладено проведення підготовчого судового засідання на 10.10.2019.

10.10.2019 від позивача надійшло клопотання б/н від 10.10.2019 про розгляд справи без участі позивача.

У судовому засіданні 10.10.2019 судом закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.11.2019.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Київської області №163-АР від 13.11.2019, у зв`язку тимчасовим відстороненням судді Кошика А.Ю. від здійснення правосуддя, здійснено повторний авторозподіл справи №911/2067/19 між суддями.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями №2139/19 від 13.11.2019 справу №911/2067/19 передано до розгляду судді Черногузу А.Ф.

14.11.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №1137/2882 від 13.11.2019 та заява про продовження процесуального строку встановленого судом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.11.2019 (суддя Черногуз А.Ф.) справу №911/2067/19 прийнято до свого провадження, вирішено повторно провести підготовче провадження у справі та призначено проведення підготовчого засідання на 09.12.2019.

19.11.2019 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 19.11.2019 про відкладення розгляду справи та заперечення на відзив відповідача б/н від 19.11.2019.

У підготовчому судовому засіданні 09.12.2019 суд зобов`язав позивача та відповідача надати банківські виписки (довідки з банку), які підтверджують надходження коштів від відповідача на розрахунковий рахунок позивача за весь період спірних правовідносин з моменту виникнення боргу до 19.11.2019 (з моменту прийняття справи № 911/2067/19 до свого провадження новим складом суду) до наступного судового засідання (ухвалу занесено до протоколу судового засідання). Також, суд, повторно витребував у відповідача (Військової частини НОМЕР_1 ) докази, згідно ухвали від 26.09.2019 а саме докази, які підтверджують часткову сплату військовою частиною за надані послуги прання білизни Черкаською філією Концерну Військторгсервіс; доручення Міністерства оборони України щодо забезпечення потреб військових частин та здійснення прання білизни Концерном Військторгсервіс в особі його відокремленого підрозділу (ухвалу занесено до протоколу судового засідання).

Поряд з тим, у підготовчому судовому засіданні 09.12.2019 судом в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.01.2020.

14.01.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 14.01.2020 (вх. 765/20 від 14.01.2020) про долучення доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.01.2020 судом відкрито розгляд справи по суті, долучено клопотання відповідача б/н від 14.01.2020 та оголошено перерву у судовому засіданні до 04.02.2020.

03.02.2020 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 28.01.2020 про долучення доказів до матеріалів справи.

04.02.2020 через канцелярію суду відповідачем подано клопотання б/н від 04.02.2020 про долучення доказів.

У судовому засіданні суд долучив до матеріалів справи клопотання позивача б/н від 28.01.2020 про долучення доказів до матеріалів справи та клопотання відповідача б/н від 04.02.2020 про долучення доказів, які були подані на вимогу суду.

У судовому засіданні позивач підтримував позовні вимоги, відповідач проти позову заперечував.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

-позивач (Концерн "Військторгсервіс") має відокремлені структурні підрозділи, які не є юридичною особою, однак здійснюють свою господарську діяльність, серед яких Черкаська філія Концерну "Військторгсервіс";

-основними видами господарської діяльності Черкаської філії Концерну "Військторгсервіс" є надання послуг з прання білизни;

-у 2012 році Черкаською філією Концерну надані послуги з прання білизни Військовій частині НОМЕР_1 (відповідачу) на загальну суму 62997,79 грн;

-відповідач лише частково розрахувався за надані послуги у розмірі 12904,47 грн, однак решта суми боргу до теперішнього часу не сплачена;

-у зв`язку з тим, що надані послуги з прання білизни були надані позивачем ще у 2012 році, позивач просить суд поновити строки позовної давності щодо стягнення з Військової частини НОМЕР_1 боргу за надані послуги.

Проти позову відповідач зазначає наступне:

-подані позивачем первинні документи, які підтверджують розмір дебіторської заборгованості відповідача, не відповідають вимогам чинного законодавства;

-у відповідача відсутні будь-які первинні і вторинні документи бухгалтерського обліку господарських операцій з прання білизни Черкаською філією Концерну "Військторгсервіс";

-позивачем не надано суду господарського договору за яким надавались послуги з прання білизни позивачем;

-позивачем пропущено строк позовної давності.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до акту здачі-прийняття наданих послуг №96 за квітень 2012 Черкаською філією Концерну "Військторгсервіс" надавались послуги з прання білизни Військовій частині А 2167 в кількості 5338 кг згідно накладних №№538, 539, 551, 552, 572, 573, 574, загальною вартістю у розмірі 41956,68 грн.

Відповідно до акту здачі-прийняття наданих послуг №100 за травень 2012 Черкаською філією Концерну "Військторгсервіс" надавались послуги з прання білизни Військовій частині А 2167 в кількості 2677 кг згідно накладних №№586, 587, 590, 591, 592, 593, загальною вартістю у розмірі 21041,22 грн.

Згідно вказаних актів Черкаською філією Концерну "Військторгсервіс" всього було надано послуг з прання білизни Військовій частині НОМЕР_1 на суму 62997,9 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним:

-у 2012 році Черкаською філією Концерну "Військторгсервіс" надані послуги з прання білизни Військовій частині НОМЕР_1 (відповідачу) на загальну суму 62997,79 грн;

-відповідач лише частково розрахувався за надані послуги у розмірі 12904,47 грн, однак решта суми боргу до теперішнього часу не сплачена;

-у зв`язку з постійними змінами керівництва філії, новим керівником на підставі наказу від 12.12.2017 року №12 було вирішено провести інвентаризацію з метою встановлення кредиторської та дебіторської заборгованості;

-за результатами проведеної інвентаризації розрахунків з дебіторами та кредиторами 30.11.2017 відповідно до акту було виявлено ряд прострочень дебіторської заборгованості, серед якої була заборгованість Військової частини НОМЕР_1 у розмірі 50093,26.

-у зв`язку з тим, що надані послуги з прання білизни були надані позивачем ще у 2012 році, позивач просить суд поновити строки для подання позову щодо стягнення з Військової частини НОМЕР_1 боргу за надані послуги. Обґрунтовуючи пропуск строку позовної давності позивач зазначає, що про наявну заборгованість позивачу стало відомо лише у 2017 році.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає наступне:

-подані позивачем первинні документи, які підтверджують розмір дебіторської заборгованості відповідача, не відповідають вимогам викладеним у частинах 2-3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

-у відповідача відсутні будь-які первинні і вторинні документи бухгалтерського обліку господарських операцій з прання білизни відповідача Черкаською філією;

-позивачем не надано суду господарського договору за яким надавались послуги з прання білизни позивачем, тоді як в актах здачі-прийняття №96 та №100 зазначається, що послуги надавались у відповідності з договором без номеру та дати, зазначено тільки 2012 рік договору;

-позивачем не були здійснені заходи досудового врегулювання спору, позаяк відповідач не отримував від останнього листів, повідомлень чи претензій з вимогою погасити заборгованість;

-відповідач вважає, що постійна зміна керівництва філії Концерну "Військторгсервіс" не є поважною причиною пропущення строків позовної давності, у зв`язку з тим, що позивач є державним підприємством, що належить до сфери управління Міністерства оборони України та відповідно до Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМУ від 2000 р. № 419 повинен постійно подавати квартальну звітність, відповідно до якої мала відображатись наявність боргу у відповідача незалежно від зміни керівництва;

-відповідно до довідки до акта інвентаризації розрахунків від 30.11.2017 (наявна в матеріалах справи) про дебіторську і кредиторську заборгованості боржником (дебітором) вказана військова частина НОМЕР_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , а не військова частина НОМЕР_1 код ЄДРПОУ 08267926 9відповідач).

У запереченні на відзив б/н від 19.11.2019 позивач просить суд відмовити у прийнятті відзиву, позаяк останній поданий з пропуском встановлених строків. Разом з тим, позивач просить суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності з тих підстав, що вказане клопотання повинно бути подано в межах підготовчого провадження.

Водночас, з метою досягнення диспозитивності та рівності всіх учасників перед законом, судом залучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву. Крим того, посилання позивача на те, що клопотання про застосування строків позовної давності заявлено відповідачем поза межами підготовчого провадження є хибним, позаяк, суд, ухвалою від 19.11.2019 вирішив повторно провести підготовче провадження у справі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Підписані між сторонами акти здачі-прийняття робіт №96, №100 свідчать про наявність між сторонами договірних відносин, які за своєю правовою природою є відносинами договору підряду, тож відносини, що з цього виникають, регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 321 Господарського кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, (також зазначено вище), що сторонами підписаний акт здачі-прийняття наданих послуг №96 за квітень 2012 на суму 41956,68 грн та акт здачі-прийняття наданих послуг №100 за травень 2012 на суму 21041,22 грн, всього на суму 62997,9 грн.

Між тим, вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками відповідних організацій. Крім того, з актів вбачається що послуги з прання білизни надані позивачем в повному обсязі та сторони взаємних претензій не мають.

Отже, суд вважає наявним факт існування між сторонами договірних відносин щодо надання послуг з прання білизни позивачем, також, зокрема, з тих підстав, що відповідачем вказані обставини не заперечувались.

На підтвердження не оплати відповідачем наданих йому послуг позивач (на вимогу суду) додає до позовної заяви банківську виписку по рахунку № НОМЕР_5 в АТ «ІМЕКСБАНК» за період з 01.04.2012 по 13.09.2019. З поданої виписки вбачається, що відповідач протягом 2012 - 2013 років періодично сплачував позивачу кошти за різними договорами прання білизни.

Між тим, відповідачем у відповідь на витребувані судом докази, які підтверджують часткову сплату військовою частиною за надані послуги прання білизни Черкаською філією Концерну Військторгсервіс надано суду довідку Головного управління майна та ресурсів №503/5/602 від 28.01.2020, з якої вбачається, що докази, які підтверджують часткову сплату Військовою частиною НОМЕР_1 послуг прання білизни відсутні.

Вказана інформація підтверджується, також, листом Білоцерківського управління державної казначейської служби України Київської області №05-05/914 від 26.12.2019 (поданим відповідачем) про те, що документи які підтверджують часткову сплату Військовою частиною НОМЕР_1 Черкаській філії Концерну "Військторгсервіс" за надані послуги з прання білизни в квітні травні 2012 року знищені згідно акту від 20.02.2017 №1 «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архіву».

Отже, з наведеного вбачається, що в матеріалах справи фактично відсутні докази, які підтверджують часткову або повну оплату відповідачем наданих послуг за актами здачі-прийняття наданих послуг №96 за квітень 2012 та №100 за травень 2012, а відтак вимоги про стягнення 50093,26 грн є доведеними позивачем та не спростовані відповідачем.

З банківської виписки по рахунку № НОМЕР_5 в АТ «ІМЕКСБАНК» за період з 01.04.2012 по 13.09.2019 вбачається, що відповідачем здійснювались оплати за договорами (№7 від 14.05.2012, №31 від 01.08.2012 тощо) надання послуг прання білизни, проте, суд не може пов`язати вказані оплати з актами здачі-прийняття наданих послуг №96 та №100, позаяк, в останніх не міститься посилань на номери договорів за якими були складені вказані акти. У зв`язку з цим, в суду відсутні підстави стверджувати про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, позаяк рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Поряд з тим, суд звертає увагу позивача на те, що останнім пропущено строк позовної давності, клопотання про застосування якої, подано відповідачем у відзиві на позовну заяву, а відтак суд застосовує положення ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України та відмовляє позивачу у позові з підстав пропуску строків позовної давності, позаяк аргументи наведені позивачем на доведення поважності причин пропуску розцінюється судом як неналежні з тих підстав, що позивач знав і повинен був знати про порушення свого права ще у квітні-травні 2012 року.

Щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз