Ухвала

від 12.02.2020 по справі 904/3938/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 904/3938/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. (головуючий), судді - Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Півень А.Л.,

представників учасників справи

позивача - Лиска П.О.,

відповідача 1 - не з`явився;

відповідача 2 - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фізичної особи-підприємця Ткачової Ірини Вікторівни

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Орєшкіна Е.В., судді - Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М.,)

від 21.10.2019

та на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Орєшкіна Е.В., судді - Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М.,)

від 04.11.2019

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Сердюкова Юрія Олександровича

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології"

2) Фізичної особи - підприємця Ткачової Ірини Вікторівни

про визнанням договору недійсним (фіктивним),

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року Фізична особа-підприємець Сердюков Юрій Олександрович (надалі - ФОП Сердюков Ю.О., позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним (фіктивним) договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації №26-04-16 від 26.04.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології" (надалі - ТОВ Малі Будівельні Технології , відповідач - 1) та Фізичною особою - підприємцем Ткачовою Іриною Вікторівною (надалі - ФОП Ткачова І.В., відповідач - 2).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на фіктивність договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації №26-04-16 від 26.04.2016 та стверджує, що товар, який є предметом цього договору, ніколи не належав жодній із сторін договору, не перебував у їхньому володінні, користуванні, розпорядженні.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2018 у справі №904/3938/18 у задоволенні позову про визнання недійсним (фіктивним) договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації №26-04-16 від 26.04.2016, укладеного між ТОВ Малі Будівельні Технології та ФОП Ткачовою І.В. відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивач, в порушення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України не надав доказів, що майно, яке є предметом оспорюваного договору, належить саме ФОП Сердюкову Ю.О на праві власності, оскільки вказане майно не має індивідуально визначених ознак, які б свідчили, що саме вказаний підприємець є його власником. Суд першої інстанції виходив з того, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі №910/8937/18 засвідчує дефекти договору поставки №25/16 ДП від 25.01.2016, але не доводить право власності позивача на товар, що був предметом оспорюваного договору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2019 апеляційні скарги ФОП Сердюкова Ю.О. задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2018 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2019 у справі №904/3938/18 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ФОП Сердюкова Ю.О. задоволено. Визнано недійсним (фіктивним) договір відповідального зберігання з правом користування та реалізації №26-04-16 від 26.04.2016, укладений між ТОВ Малі Будівельні Технології та ФОП Ткачовою І.В.

Апеляційний господарський суд, задовольняючи позовні вимоги вказав, що договір відповідального зберігання з правом користування та реалізації від 26.04.2016 № 26-04-16, укладений між відповідачами, є фіктивним, оскільки власником майна, яке було передано за спірним договором є ФОП Сердюков Ю.О. Суд апеляційної інстанції в основу прийнятого рішення поклав факти, встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі №910/8937/18 при розгляді спору про визнання недійсним договору поставки №25/16 ДП від 25.01.2016 та в судових рішеннях у справі № 904/9022/16 при розгляді спору про скасування рішення третейського суду від 16.06.2016 про витребування майна від ФОП Ткачової І.В.

У касаційних скаргах ФОП Ткачова І.В. просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2019 та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2019, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2018 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2019 у справі №904/3938/18 залишити в силі.

В обґрунтування вимог касаційних скарг заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 15, 16, 215, 216, 184 та 234 Цивільного кодексу України, а також на порушення вимог статей 76, 77, 129 та 244 Господарського процесуального кодексу України, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги, оскільки позивачем не доведено, що майно, яке є предметом оспорюваного договору та яке не має індивідуально визначених ознак, належить саме йому на праві власності. Також відповідач - 2 стверджує, що суд апеляційної інстанції, в порушення вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України, поклав в основу оскаржуваної постанови висновки судів у справах № 910/8937/18 та № 904/9022/16.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що оскаржуваний договір, за встановлених обставин, є фіктивним, а отже недійсним та вважає, що постанова суду апеляційної інстанції винесена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Водночас, у справі № 904/3935/18 Верховний Суд у складі колегії суддів іншої палати (Чумак Ю. Я. - головуючий, судді - Краснова Є. В., Пільков К. М.) постановою від 19.11.2019 залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою було відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним (фіктивним) договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації від 21.04.2016 № 21-04-16.

Залишаючи без змін постанову апеляційного господарського суду, Верховний Суд визнав помилковими доводи скаржника про встановлення рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі № 910/8937/18 обставин, що свідчать про фіктивність оспорюваного договору, а саме відсутності у ТОВ Малі Будівельні Технології товару, адже визнання судом недійсним договору поставки від 25.01.2016 № 25/16ДП свідчить лише про недійсність саме цього договору, проте не доводить недійсності оспорюваного договору.

Також у справі № 904/3935/18 колегія суддів визнала хибними аргументи скаржника про встановлення рішеннями господарських судів у справі № 904/9026/16 (про скасування рішення третейського суду) обставин, що майно, передане за спірною угодою, належить ФОП Сердюкову Ю. О., оскільки під час розгляду справи про скасування рішення третейського суду, господарський суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення зазначеної категорії, передбачених у статті 51 Закону України Про третейські суди , а отже не переглядає рішення третейського суду, тому встановлення права власності на спірне майно не є предметом спору у справі № 904/9026/16.

Разом з тим, у цій справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції вказав, що рішення третейського суду у справі № 904/9022/16, яке було скасовано господарськими судами за скаргою ФОП Сердюкова Ю.О., в тому числі і у зв`язку з тим, що третейський суд вирішив питання щодо майна, право власності на яке належить скаржнику (ФОП Сердюкову Ю.О.). У справі № 910/8937/18, задовольняючи позов ФОП Сердюкова Ю.О. про визнання фіктивним договору постави № 25/16ДП від 25.01.2016, укладеного між ТОВ Малі Будівельні Технології та ТОВ Маркет Сістем (частина з якого є предметом оспорюваного у цій справі договору), суд також зазначив, що первинні бухгалтерські документи свідчать про те, що власником товару, який є предметом договору, є ФОП Сердюков Ю.О.

Частиною 2 статті 302 ГПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина 1 статті 303 ГПК України).

Оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (статті 234 ЦК України), викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності (постанова від 19.11.2019 у справі № 904/3935/18), справа № 904/3938/18 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з частиною 2 статті 302 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, частиною 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Справу за касаційними скаргами Фізичної особи-підприємця Ткачової Ірини Вікторівни на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2019 та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2019 у справі № 904/3938/18 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Кролевець

Л. Стратієнко