Постанова

від 10.02.2020 по справі 344/6071/14-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/6071/14-ц

Провадження № 22-ц/4808/57/20

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Мелінишин Г.П., Томин О.О.

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Приватного підприємства Прогрес-Буд ІФ - Тугая Івана Михайловича на рішення Івано-Франківського міського суду від 30 вересня 2019 року, в складі судді Пастернак І.А., у справі за позовом Приватного підприємства Прогрес-Буд ІФ до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (Держархбудінспекція), ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсною та скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та свідоцтв про право власності,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство Прогрес-Буд ІФ у квітні 2014 року звернулося в суд з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, ОСОБА_1 , виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ІФ14312018177 зареєстрованої 03 лютого 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області з моменту її видачі, визнання декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ІФ 14312018177 від 03 лютого 2012 року недійсною та незаконною, визнання незаконними та скасування п. 139 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 27 червня 2012 року №426, п.140 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 27 червня 2012 року №426, п. 141 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 27 червня 2012 року №426, п.214 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 23 жовтня 2012 року №678 та виданих на їх підставі свідоцтв про право власності.

Позивач зазначив, що відповідно до Державного акту на право постійного користування, виданого Івано-Франківською міською радою народних депутатів 24 червня 1994 року на підставі рішення Івано-Франківської міської ради №78 від 10 грудня 1993 року, земельна ділянка площею 0.199 га, що призначена для будівництва малоповерхових житлових будинків перебуває в користуванні ПП Прогрес-Буд ІФ . Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області (надалі - ІДАБК) 03 лютого 2012 року ЖФ14312018177 зареєстровано ПВКП Прогрес-Прут декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, яка складена і підписана ОСОБА_1 .

Позивач вважає дії ІДАБК щодо реєстрації вказаної декларації неправомірними, а декларацію незаконною.

Відповідно до встановленого порядку замовник будівництва подає до ІДАБК заповнену декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, за достовірність даних та їх повноту несе відповідальність замовник.

У п.п. 1, 2 поданої декларації вказано, що на момент її подачі замовником будівництва п`ятиквартирного будинку по АДРЕСА_1 А є ПВКП Прогрес-Прут код 13643053, директор Прут А.П., однак такі дані є недостовірними.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 13 червня 2006 року власником ПВКФ Прогрес- Прут є ОСОБА_6 , якій було передано корпоративні права на ПВКФ Прогрес-Прут та майно підприємства.

Рішенням №1 власника ПВКФ Прогрес-Прут від 27 червня 2006 року затверджено нову редакцію статуту ПВКФ Прогрес-Прут та покладено обов`язки директора на ОСОБА_6 . Після чого проведено державну реєстрацію змін до установчих документів. Рішенням №2 власника ПВКФ Прогрес-Прут від 23 січня 2007 року змінено найменування підприємства з приватної виробничо-комерційної фірми Прогрес-Прут на приватне підприємство Прогрес-Буд ІФ , затверджено нову редакцію статуту та покладено обов`язки директора на ОСОБА_6 .

Відповідно до довідки від 29 січня 2007 року №115 з ЄДРПОУ директором ПП Прогрес- Буд ІФ є ОСОБА_7 . Отже, уже станом на червень 2006 року директором ПВКФ Прогрес-Прут була ОСОБА_6 , а станом на січень 2007 року юридичної особи ПВКФ Прогрес-Прут не існувало, оскільки назва вказаного підприємства була змінена на ПП Прогрес-Буд ІФ .

Пізніше відповідно до заяви ОСОБА_6 від 21 березня 2011 року власником ПП Прогрес-Буд ІФ стала ОСОБА_8 , якій було передано корпоративні права на ПП Прогрес-Буд ІФ та майно підприємства.

Відповідно до рішення №1 власника ПП Прогрес-Буд ІФ затверджено нову редакцію статуту ПП Прогрес-Буд ІФ та покладено обов`язки директора на ОСОБА_9 . Після чого 15 квітня 2011 року за №11191050009004051 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів. Враховуючи вищевикладене, працівники ІДАБК в Івано-Франківській області зобов`язані були перевірити відомості викладені в оспорюваній декларації та як наслідок повернути її замовнику будівництва п`ятиквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , однак таких дій службові особи ІДАБК в Івано-Франківській області не вчинили, а натомість провели державну реєстрацію згаданої декларації.

ПП Прогрес-Буд ІФ , як користувач земельної ділянки по АДРЕСА_1 -Франківську має право володіти і користуватися нею задля власних потреб, однак на вказаній земельній ділянці без будь-яких узгоджень з ПП Прогрес-Буд ІФ зведено п`ятиквартирний житловий будинок, після чого отримано декларацію про його готовність до експлуатації та відчужено в ньому квартири третім особам на підставі відповідних договорів.

Зведений будинок порушує реалізацію ПП Прогрес-Буд ІФ права володіння та користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 .

На підставі виданої ІДАБК в Івано-Франківській області декларації про готовність об`єкта до експлуатації на квартири у будинку по АДРЕСА_1 А виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради рішеннями від 27 червня 2012 року №426 оформлено право власності п. 139 даного рішення на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_5 (в редакції п. 214 рішення від 23 жовтня 2012 року №678), п. 140 на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та п. 141 на квартиру АДРЕСА_4 за ОСОБА_2 .

Оскільки вказані рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та видані на їх підставі свідоцтва про право власності прийнятті на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації яка є незаконною, недостовірною та виданою з порушенням норм чинного законодавства України то такі підлягають визнанню незаконними в судовому порядку.

Представник відповідача Державної архітектурно-будівельної інспекції України, відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача Івано-Франківської міської ради подали письмові заперечення на позовну заяву, просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 вересня 2019 року у задоволенні позову ПП Прогрес-Буд ІФ відмовлено.

Не погоджуюсь з рішенням суду представник ПП Прогрес-Буд Тугай І.М. подав апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права та невірним з`ясуванням обставин справи.

Вважає, що на день подачі декларації про готовність об`єкта до експлуатації 03 лютого 2012 року такої юридичної особи як ПВКФ Прогрес-Прут не існувало, а громадянин ОСОБА_1 директором ні ПВКФ Прогрес-Прут , ні ПП Прогрес-Буд ІФ не був і не мав права подавати на реєстрацію документи дозвільного характеру і виступати стороною у взаємовідносинах з державними органами та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 5 ст. 89 ЦК України зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до Єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з моменту їх державної реєстрації.

Невірним є твердження суду, що статус замовника був набутий ПВКФ Прогрес-Прут і саме ця особа мала подавати відповідну декларацію про готовність будинку до експлуатації. Судом не враховано, що ч.8 ст.35 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності передбачає, у разі якщо право на будівництво об`єкта передано іншому замовнику або змінено осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю. Продовження виконання робіт без такого повідомлення забороняється. Але встановлено, що заяви, повідомлення про зміну замовника, зміну назви підприємства замовника, зміну юридичної адреси, керівника підприємства або осіб відповідальних за проведення авторського нагляду, що могло призвести до зміни замовника, будь яких інших змін в декларації про початок будівельних робіт до закінчення будівництва (2005 рік) та введення об`єкта будівництва в експлуатацію в Інспекцію державного архітектурно-будівничого контролю не наддавалось. Відповідно підприємство не вправі було здійснювати жодні будівельні роботи і вчиняти дії з подання документів дозвільного характеру.

Що стосується позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішень виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 26 червня 2012 року № 426 п.139, 140, 141 та рішення від 23 жовтня 2012 року №678 п. 214, то ці вимоги є похідними від позовної про скасування реєстрації декларації.

Апелянтом зазначено, що фізичними особами про оформленні права власності оскаржуваними рішеннями було подано неналежний документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, а саме: оскаржувану декларацію про готовність об`єкта до експлуатації №ІФ12412018177 зареєстрованої 03 лютого 2012 року ІДАБК в Івано-Франківській області, визнання якої протиправною є підставою для скасування рішень органу місцевого самоврядування про оформлення права власності і виданих на його основі свідоцтв про право власності на нерухоме майно.

Апелянт просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПП Прогрес-Буд ІФ задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказав, що 05 липня 2007 року ОСОБА_6 рейдерським шляхом підробивши документи, незаконно захопила ПВКФ Прогрес-Прут і в подальшому перейменувала його на ПП Прогрес-буд ІФ по факту чого відкриті кримінальні провадження. Доказом незаконного заволодіння ПВКФ Прогрес-Прут є документальні докази та письмова, нотаріально засвідчена заява державного реєстратора Соболевського ОСОБА_10 , як свідка, який вчиняв помилкові, незаконні реєстраційні дії по ПВКФ Прогрес-Прут , що ним визнано і підтверджено слідчим і судовим органам. ПП Прогрес-буд ІФ ніколи не було правонаступником корпоративних прав на ПВКФ Прогрес-Прут .

Згідно висновків судових експертів від 18 липня 2016 року №05/07-16 від 02 травня 2019 року № 833/834/18-22 ПП Прогрес-Буд ІФ самовільно, незаконно захопило земельну ділянку площею 0.1424 га по АДРЕСА_1 та незаконно побудувало восьмиповерховий будинок, по факту чого відкриті кримінальні провадження.

Відповідач ОСОБА_1 зазначає, що замовником будівництва п`ятиповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 , вважається ПВКФ Прогрес-Прут в особі директора Прута А.П. Надаючи документацію та інформацію до інформативного зразка форми декларації про готовність об`єкта до експлуатації відповідач діяв як керівник ПВКФ Прогрес-Прут , яка на час закінчення будівництва п`ятиповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 , являлась замовником. Зазначає, що ніколи не підписував офіційні документи, як представник ПП Прогрес-Буд ІФ . Вказує, що його дії повністю відповідають вимогам законодавства, що також підтвердили свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

При введенні в експлуатацію п`ятиквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не порушив законодавство України, що також підтверджено Постановою Івано-Франківської місцевої прокуратури від 15 листопада 2016 року та ухвалою Івано-Франківського міського суду від 15 листопада 2016 року у справі №344/19545/13к.

Оскаржувані рішення виконавчого комітету Іван-Франківської міської ради є рішеннями ненормативно-правового характеру, які вичерпали свою дію, з видачею громадянам свідоцтв на право власності Івано-Франківським ОБТІ.

ОСОБА_1 просить у задоволенні апеляційної скарги ПП Прогрес-буд ІФ відмовити.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 січня 2020 року до участі у справі залучено правонаступників відповідача ОСОБА_2 (померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 законного представника неповнолітніх правонаступників ОСОБА_21 , ОСОБА_22 .

У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ПП Прогрес-Буд ІФ Тугай І.М. підтримав доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Відповідач ОСОБА_1 , представник відповідача виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради вимоги апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду залиши без зміни.

Представник відповідача Державної архітектурно-будівельної інспекції України, відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , правонаступники ОСОБА_2 - ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 - законний представник неповнолітніх правонаступників ОСОБА_21 , ОСОБА_22 у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до положень ч.1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судове рішення, згідно ст. 263 ЦПК України , повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення вищезазначеним вимогам відповідає.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог про визнання недійсною та скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про оформлення права власності та свідоцтв про право власності не представлено суду належних доказів порушення його прав, відтак дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ПП Прогрес-Буд ІФ у зв`язку з його необґрунтованістю .

З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею Серії ІФ 15/4-000037, виданого Івано-Франківською міською радою народних депутатів 24 червня 1994 року, відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради №78 від 10 грудня 1993 року, ПВКФ Прогрес-Прут надано у постійне користування земельну ділянку площею 0.199 га в межах згідно з планом землекористування для будівництва малоповерхових житлових будинків (т.1, а.с. 7-10).

ПВКФ Прогрес-Прут отримала дозвіл №137 від 11 вересня 1998 року на виконання будівельних робіт на вищевказаній земельній ділянці.

20 листопада 2003 року між ПВКФ Прогрес-Прут та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 укладено договори купівлі-продажу незакінчених будівництвом квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5 , готовність яких становила 66%, які належали ПВКФ Прогрес-Прут на підставі рішення івано-Франківського міськвиконкому від 10 лютого 1993 року №78 та рішення від 23 вересня 1999 року №367 (т. 1 а.с. 75, 80).

21 лютого 2005 року між ПВКФ Прогрес-Прут та ОСОБА_2 укладено договори купівлі-продажу незакінчених будівництвом квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_6 , готовність яких становила 66%, які належали ПВКФ Прогрес-Прут на підставі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2005 року по справі №15/4 (т. 1 а.с. 91, 96).

Також, 21 лютого 2005 року між ПВКФ Прогрес-Прут та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу не зданої в експлуатацію квартири АДРЕСА_7 , готовність якої становила 100%, яка належала ПВКФ Прогрес-Прут на підставі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2005 року по справі №15/4 (т. 1 а.с. 62).

Таким чином, станом на 2005 рік п`ятиквартирний будинок по АДРЕСА_2 -Франківську був зведений, однак не зданий в експлуатацію.

Відповідно до нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1 від 13 червня 2006 року - власника ПВКФ Прогрес- Прут , адресованої Компетентним органам, ОСОБА_1 просив провести державну перереєстрацію ПВКФ Прогрес-Прут та власником ПВКФ Прогрес-Прут вважати ОСОБА_6 у зв`язку з передачею їй корпоративних прав на ПВКФ Прогрес- Прут .

Рішенням №1 власника ПВКФ Прогрес-Прут від 27 червня 2006 року затверджено нову редакцію статуту ПП Прогрес-Прут та покладено обов`язки директора на ОСОБА_6 (т.1, а.с. 23).

Рішенням №2 власника ПВКФ Прогрес-Прут від 23 січня 2007 року змінено найменування підприємства з приватної виробничо-комерційної фірми Прогрес-Прут на приватне підприємство Прогрес-Буд ІФ , затверджено нову редакцію статуту та покладено обов`язки директора на ОСОБА_6 (т.1, а.с.16, 18-22).

Відповідно до нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_6 від 21 березня 2011 року - власника ПП Прогрес-Буд ІФ , остання просила провести державну перереєстрацію ПП Прогрес-Буд ІФ та власником ПП Прогрес-Буд ІФ вважати ОСОБА_8 у зв`язку з передачею їй корпоративних прав на ПП Прогрес- Буд ІФ .

Рішенням №1 власника ПП Прогрес-Буд ІФ від 21 березня 2011 року затверджено нову редакцію статуту ПП Прогрес-Буд ІФ та покладено обов`язки директора на ОСОБА_9 (т.1, а.с.32).

Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області 03 лютого 2012 року ІФ14312018177 зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації п`ятиквартирного житлового будинку, замовник ПВКП Прогрес-Прут , керівник замовника - юридичної особи - директор ОСОБА_1 . Декларація складена і підписана ОСОБА_1 (т.1 а.с. 33-38).

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 27 червня 2012 року № 426 оформлено право власності п. 139 даного рішення на квартиру АДРЕСА_8 за ОСОБА_5 , п.140 на квартири АДРЕСА_9 - АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та п. 141 на квартиру АДРЕСА_10 за ОСОБА_2 (т.1 а.с. 58).

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 23 жовтня 2012 року №678 внесено зміни до п. 139 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №426 від 27 червня 2012 року в частині відомостей про об`єкт нерухомого майна, оформлено право власності на квартиру АДРЕСА_11 за ОСОБА_5 (т.1а.с. 106).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12 листопада 2012 року серія САЕ №779302 п`ятикімнатна квартира з коморами в підвалі за адресою АДРЕСА_12 перебуває в приватній власності ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 132).

Встановлено, що 14 червня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено кримінальне провадження № 42013090010000098 про обвинувачення ОСОБА_1 в тому, що він діючи умисно з метою сприяння в проведенні державної реєстрації права власності за його дружиною ОСОБА_5 , не маючи повноважень представника - забудовника ПП Прогрес-Буд ІФ щодо підписання офіційних документів, особисто підписав декларацію про готовність об`єкта до експлуатації - п`ятиквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 .

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10 червня 2014 року провадження у даній цивільній справі було зупинено до набрання законної сили вироку чи постанови у кримінальному провадженні про обвинувачення Прута А.П.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 15 листопада 2016 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , який обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України - закрито, у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення (т. 1 а.с.159-160).

Із змісту постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення від 15 листопада 2016 року вбачається, що в ході судового розгляду встановлено, що у кримінальному провадженні відсутні достатні докази для доведення в суді винуватості ОСОБА_23 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, та вичерпані можливості отримання таких доказів, а пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення, викладене в обвинувальному акті не підтверджується. (т.1 а.с. 199-205).

Відповідно до статті 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положеннями статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином, законом визначено об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Звертаючись з позовом до суду ПП Прогрес-Буд ІФ посилався на те, що в його користуванні відповідно до Державного акту на право постійного користування від 24 червня 1994 року перебуває земельна ділянка площею 0,199 га, яка призначена для будівництва малоповерхових житлових будинків, однак на вказаній земельній ділянці без погодження з позивачем зведено п`ятиквартирний житловий будинок, отримано декларацію про його готовність до експлуатації та відчужено в ньому квартири третім особам. Зведений будинок порушує реалізацію ПП Прогрес-Буд ІФ права володіння та користування земельною ділянкою площею 0,199 по АДРЕСА_2 .

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Зібраними доказами в справі встановлено, що 11 вересня 1998 року саме ПВКФ Прогрес-Прут отримала дозвіл на виконання будівельних робіт на спірній земельній ділянці.

Квартири АДРЕСА_13 , готовність яких становила 66%, належні на праві власності ПВКФ Прогрес-Прут за договором купівлі-продажу від 20 листопада 2003 року відчужено ОСОБА_4 та ОСОБА_3

21 лютого 2005 року незакінчені будівництвом квартири АДРЕСА_14 1,2 у тому ж будинку готовність яких складала 66%, належні ПВКФ Прогрес-Прут відчужено ОСОБА_2 , а квартиру АДРЕСА_3 готовність якої становила 100% (не здану в експлуатацію) за договором купівлі-продажу відчужено ОСОБА_5

А отже, станом на час подачі ОСОБА_1 заяви про проведення державної перереєстрації ПВКФ Прогрес-Прут у зв`язку з передачею ОСОБА_6 корпоративних прав на ПВКФ Прогрес-Прут , на земельній ділянці площею 0,199 га, що перебувала у постійному користуванні ПВКФ Прогрес-Прут ,був побудований п`ятиквартирний будинок по АДРЕСА_2 .

Сторонами не подано суду доказів того, яким чином здійснювалася передача корпоративних прав ПВКФ Прогрес-Прут ОСОБА_6 .

Будь-яких даних щодо передачі зведеного п`ятиквартирного будинку по АДРЕСА_2 у зв`язку з передачею корпоративних прав ПВКФ Прогрес-Прут ОСОБА_6 , станом на червень 2006 року, матеріали справи не містять.

Судом також встановлено, що ПП Прогрес-Буд ІФ не замовляло проектну документацію для будівництва будинку, не погоджувало та не оплачувало її виготовлення, не проводило будівництво будинку по АДРЕСА_2 .

Суду не подано також доказів щодо наявності будь-яких прав чи обов`язків ПП Прогрес-Буд ІФ щодо завершення будівництвом п`ятиквартирного будинку по АДРЕСА_1 та введення його в експлуатацію.

За таких обставин, управління ДАБІ в Івано-Франківській області, здійснивши реєстрацію декларації про готовність спірного будинку до експлуатації, не порушило права чи законні інтереси ПП Прогрес-Буд ІФ , оскільки останнє не здійснювало будівництво спірного будинку по АДРЕСА_2 .

У зв`язку з наведеним, не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що без погодження з ПП Прогрес-Буд ІФ на земельній ділянці, що перебуває у його користуванні, зведено п`ятиквартирний житловий будинок і таким зведенням будинку порушено право позивача володіти та користуватися земельною ділянкою площею 0,199 га по АДРЕСА_2 .

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач не вказав, яким чином зведений до передачі корпоративних прав ПВКФ Прогрес-Прут , будинок порушує реалізацію ПП Прогрес-Буд ІФ права володіння та користування земельною ділянкою площею 0,199 по АДРЕСА_2 .

Крім того, в рамках кримінального провадження, пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення, про те, що він діючи умисно з метою сприяння в проведенні державної реєстрації права власності за його дружиною ОСОБА_5 , не маючи повноважень представника - забудовника ПП Прогрес-Буд ІФ щодо підписання офіційних документів, особисто підписав декларацію про готовність об`єкта до експлуатації - п`ятиквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 - не знайшло свого підтвердження.

Пунктом 4 статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подали в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватись містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Частина 5 статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачає, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів ; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно п. 8 Прикінцевих положень Закону дозволи на виконання будівельних робіт отримані до набрання чинності цим законом є чинними до завершення будівництва об`єкта.

Відповідно до ч. 8 ст. 35 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо право на будівництво об`єкта передано іншому замовнику або змінено генерального підрядника чи підрядника (у разі якщо підготовчі роботи виконуються без залучення субпідрядників) або осіб, відповідальних за проведення авторського нагляду, чи відповідальних виконавців робіт, замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни відповідну інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю. Продовження виконання підготовчих робіт без такого повідомлення забороняється.

Судом першої інстанції встановлено, що заяви, повідомлення про зміну замовника, зміну назви підприємства замовника, зміну юридичної адреси, керівника підприємства або осіб відповідальних за проведення авторського нагляду, що могло призвести до зміни замовника, будь-яких інших змін в декларації про початок будівельних робіт до закінчення будівництва (2005 рік) та введення об`єкта будівництва в експлуатацію в Інспекцію державного архітектурно-будівничого контролю не надавалось.

Відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно , затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 №7/5, що діяло на момент оскаржуваних рішень, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належали власні (самоврядні) повноваження щодо підготовки та прийняття рішень про оформлення права власності за фізичними і юридичними особами на об`єкти, які розташовані на території відповідного населеного пункту.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна (квартири), отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Таким чином, оскаржувані позивачем рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про оформлення права власності на квартири АДРЕСА_15 , є рішеннями ненормативно-правового характеру, які вичерпали свою дію, з видачею громадянам свідоцтв на право власності.

Судом встановлено, що фізичними особами ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 при оформленні права власності було подано документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, а саме: Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ІФ14212018177 зареєстровану 03 лютого 2012 року Інспекцією ДАБК в Івано-Франківській області, а також інші документи, які були передбачені Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке діяло на момент прийняття оскаржуваних рішень.

Ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі доводи ПП Прогрес-Буд ІФ не містять обґрунтування, яким чином у разі задоволення позовних вимог буде захищено його право користування земельною ділянкою площею 0,199 по АДРЕСА_2 - АДРЕСА_2 .

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Приватного підприємства Прогрес-Буд ІФ - Тугая Івана Михайловича залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 30 вересня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 лютого 2020 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: Г.П. Мелінишин

О.О. Томин