Постанова

від 13.05.2021 по справі 344/6071/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 травня 2021 року

м. Київ

справа № 344/6071/14-ц

провадження № 61-4752 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи :

позивач - приватне підприємство Прогрес-Буд ІФ ;

відповідачі: державна архітектурно-будівельна інспекція України, ОСОБА_1 , виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного підприємства Прогрес-Буд ІФ на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2019 року у складі судді Пастернак І. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 лютого 2020 рокуу складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Мелінишин Г. П., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2014 року приватне підприємство Прогрес-Буд ІФ (далі - ПП Прогрес-Буд ІФ ) звернулося до суду з позовом додержавної архітектурно-будівельної інспекції України, ОСОБА_1 , виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсною та скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, визнання незаконними та скасування рішень міської ради та свідоцтв про право власності.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до державного акту на право постійного користування, виданого Івано-Франківською міською радою народних депутатів 24 червня 1994 року на підставі рішення Івано-Франківської міської ради від 10 грудня 1993 року № 78, земельна ділянка площею 0,199 га, що призначена для будівництва малоповерхових житлових будинків перебуває в користуванні ПП Прогрес-Буд ІФ .

Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області (далі - ІДАБК) 03 лютого 2012 року приватному виробничо-комерційному підприємству Прогрес-Прут (далі - ПВКП Прогрес-Прут ) зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, яка складена і підписана ОСОБА_1 .

Вважало дії ІДАБК щодо реєстрації вказаної декларації неправомірними, а декларацію незаконною.

Відповідно до встановленого порядку замовник будівництва подає до ІДАБК заповнену декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, за достовірність даних та їх повноту несе відповідальність замовник.

У пунктах 1, 2 поданої декларації вказано, що на момент її подачі замовником будівництва п`ятиквартирного будинку по АДРЕСА_1 є ПВКП Прогрес-Прут код 13643053, директор Прут А. П., однак такі дані є недостовірними.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 13 червня 2006 року власником приватної виробничо-комерційної фірми Прогрес-Прут (далі - ПВКФ Прогрес-Прут ) є ОСОБА_6 , якій було передано корпоративні права на ПВКФ Прогрес-Прут та майно підприємства.

Рішенням № 1 власника ПВКФ Прогрес-Прут від 27 червня 2006 року затверджено нову редакцію статуту ПВКФ Прогрес-Прут та покладено обов`язки директора на ОСОБА_6 . Після чого проведено державну реєстрацію змін до установчих документів. Рішенням № 2 власника ПВКФ Прогрес-Прут від 23 січня 2007 року змінено найменування підприємства з ПВКФ Прогрес-Прут на ПП Прогрес-Буд ІФ , затверджено нову редакцію статуту та покладено обов`язки директора на ОСОБА_6 .

Відповідно до довідки від 29 січня 2007 року № 115 з ЄДРПОУ директором ПП Прогрес- Буд ІФ є ОСОБА_6 . Отже, вже станом на червень 2006 року директором ПВКФ Прогрес-Прут була ОСОБА_6 , а станом на січень 2007 року юридичної особи ПВКФ Прогрес-Прут не існувало, оскільки назва вказаного підприємства була змінена на ПП Прогрес-Буд ІФ .

Пізніше відповідно до заяви ОСОБА_6 від 21 березня 2011 року власником ПП Прогрес-Буд ІФ стала ОСОБА_7 , якій було передано корпоративні права на ПП Прогрес-Буд ІФ та майно підприємства.

Відповідно до рішення № 1 власника ПП Прогрес-Буд ІФ затверджено нову редакцію статуту ПП Прогрес-Буд ІФ та покладено обов`язки директора на ОСОБА_8 . Після чого 15 квітня 2011 року за № 11191050009004051 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів.

Враховуючи викладене, працівники ІДАБК в Івано-Франківській області зобов`язані були перевірити відомості викладені в оспорюваній декларації та як наслідок повернути її замовнику будівництва п`ятиквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , однак таких дій службові особи ІДАБК в Івано-Франківській області не вчинили, а натомість провели державну реєстрацію згаданої декларації.

ПП Прогрес-Буд ІФ , як користувач земельної ділянки по АДРЕСА_1 , має право володіти і користуватися нею для власних потреб, однак на вказаній земельній ділянці без будь-яких узгоджень з ПП Прогрес-Буд ІФ зведено п`ятиквартирний житловий будинок, після чого отримано декларацію про його готовність до експлуатації та відчужено в ньому квартири третім особам на підставі відповідних договорів.

Зведений будинок порушує реалізацію ПП Прогрес-Буд ІФ права володіння та користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .

На підставі виданої ІДАБК в Івано-Франківській області декларації про готовність об`єкта до експлуатації на квартири у будинку по АДРЕСА_1 -Франківську виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради рішеннями від 27 червня 2012 року № 426 оформлено право власності (пункт 139) на квартиру в„– 5 за ОСОБА_5 (в редакції пункту 214 рішення від 23 жовтня 2012 року № 678), пунктом 140 на квартиру в„– 3 за ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та пунктом 141 на квартиру в„– 1 за ОСОБА_2 .

Оскільки вказані рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та видані на їх підставі свідоцтва про право власності прийнятті на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації яка є незаконною, недостовірною та виданою з порушенням норм чинного законодавства України, то такі підлягають визнанню незаконними.

Ураховуючи викладене, ПП Прогрес-Буд ІФ просило суд скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ІФ14312018177, зареєстрованої 03 лютого 2012 року ІДАБК в Івано-Франківській області з моменту її видачі; визнати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 03 лютого 2012 року № ІФ 14312018177 недійсною та незаконною; визнати незаконними та скасувати пункти 139, 140, 141, рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 27 червня 2012 року № 426, пункт 214 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 23 жовтня 2012 року № 678 та видані на їх підставі свідоцтва про право власності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2019 року у задоволенні позову ПП Прогрес-Буд ІФ відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заяви, повідомлення про зміну замовника, зміну назви підприємства замовника, зміну юридичної адреси, керівника підприємства або осіб відповідальних за проведення авторського нагляду, що могло призвести до зміни замовника, будь-яких інших змін в декларації про початок будівельних робіт до закінчення будівництва (2005 рік) та введення об`єкта будівництва до експлуатації в ІДАБК не надавалось. Замовником будівництва спірного житлового будинку вважається ПВКФ Прогрес-Прут . Рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради є рішеннями ненормативно-правового характеру, які вичерпали свою дію, з видачею громадянам свідоцтв на право власності Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації. Тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року апеляційну скаргу ПП Прогрес-Буд ІФ залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сторонами не подано суду доказів того, яким чином здійснювалася передача корпоративних прав ПВКФ Прогрес-Прут ОСОБА_6 . Будь-яких даних щодо передачі зведеного п`ятиквартирного будинку по АДРЕСА_1 у зв`язку з передачею корпоративних прав ПВКФ Прогрес-Прут ОСОБА_6 станом на червень 2006 року матеріали справи не містять.

Отже, управління ДАБІ в Івано-Франківській області, здійснивши реєстрацію декларації про готовність спірного будинку до експлуатації, не порушило права чи законні інтереси ПП Прогрес-Буд ІФ , оскільки останнє не здійснювало будівництво спірного будинку.

Органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна (квартири), отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Таким чином, оскаржувані позивачем рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про оформлення права власності на квартири АДРЕСА_5 , є рішеннями ненормативно-правового характеру, які вичерпали свою дію, з видачею громадянам свідоцтв на право власності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2020 року ПП Прогрес-Буд ІФ подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й ухвалити нове судове рішення, яким позов ПП Прогрес-Буд ІФ задовольнити.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначав неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 та від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18, також у постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 5023/1668/11, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачають вимоги пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 344/6071/14-ц із Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що на день подачі оскаржуваної декларації такої юридичної особи як ПВКФ Прогрес-Прут не існувало. Громадянин ОСОБА_1 директором ні ПВКФ Прогрес-Прут , ні ПП Прогрес-Буд Іф не був і не мав права виконувати таких обов`язків в зв`язку зі звільненням з посади. Суди не звернули уваги, що рішенням власника ПВКФ Прогрес-Прут від 23 січня 2007 року змінено найменування підприємства з-приватної виробничо-комерційної фірми Прогрес-Прут на приватне підприємство Прогрес-Буд ІФ . Тобто, це дві назви однієї і тієї ж юридичної особи. Жодна з норм права не вказує, що при зміні найменування відбувається припинення юридичної особи ПВКФ Прогрес-Прут чи її ліквідація. Тому всі права та інтереси ПВКФ Прогрес-Прут належать ПП Прогрес-Буд ІФ .

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У червні 2020 року виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

У липні 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26 листопада 2019 року та постановою Верховного Суду від 03 березня 2020 року, у справі № 909/52/19, визнано та доведено, що ніяких корпоративних прав і прав на майно він не передавав ні ОСОБА_6 , ні ПП Прогрес-буд ІФ . Встановлено, що ПП Прогрес-буд ІФ під керівництвом ОСОБА_6. а в подальшому під керівництвом ОСОБА_7 житловий п`ятиквартирний будинок по АДРЕСА_1 не будували, авторський нагляд не здійснювали, зміни до декларації про початок виконання будівельних робіт не вносили, на балансі ПП Прогрес-буд ІФ вказаний будинок не рахувався, не передавався у власність цих осіб, тому ПП Прогрес-буд ІФ під керівництвом ОСОБА_6 або ОСОБА_7 замовниками по будівництву житлового будинку не може вважатися.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІФ 15/4-000037, виданого Івано-Франківською міською радою народних депутатів 24 червня 1994 року, рішення Івано-Франківської міської ради від 10 грудня 1993 року № 78, ПВКФ Прогрес-Прут надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,199 га в межах згідно з планом землекористування для будівництва малоповерхових житлових будинків (а.с. 7-10, т. 1).

ПВКФ Прогрес-Прут отримало дозвіл від 11 вересня 1998 року № 137 на виконання будівельних робіт на вищевказаній земельній ділянці.

20 листопада 2003 року між ПВКФ Прогрес-Прут та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 укладено договори купівлі-продажу незакінчених будівництвом квартир в„– 3 та АДРЕСА_6 , готовність яких становила 66 %, які належали ПВКФ Прогрес-Прут на підставі рішення івано-Франківського міськвиконкому від 10 лютого 1993 року № 78 та рішення від 23 вересня 1999 року № 367 (а.с. 75, 80, т. 1).

21 лютого 2005 року між ПВКФ Прогрес-Прут та ОСОБА_2 укладено договори купівлі-продажу незакінчених будівництвом квартир в„– 1 та АДРЕСА_7 , готовність яких становила 66 %, які належали ПВКФ Прогрес-Прут на підставі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2005 року у справі № 15/4 (а.с. 91, 96, т. 1).

Також, 21 лютого 2005 року між ПВКФ Прогрес-Прут та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу не зданої до експлуатації квартири АДРЕСА_8 , готовність якої становила 100 %, яка належала ПВКФ Прогрес-Прут на підставі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2005 року у справі № 15/4 (а.с. 62, т. 1).

Таким чином, станом на 2005 рік п`ятиквартирний будинок по АДРЕСА_1 був зведений, однак не зданий до експлуатації.

Відповідно до нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1 від 13 червня 2006 року - власника ПВКФ Прогрес- Прут , адресованої компетентним органам, ОСОБА_1 просив провести державну перереєстрацію ПВКФ Прогрес-Прут та власником ПВКФ Прогрес-Прут вважати ОСОБА_6 у зв`язку з передачею їй корпоративних прав на ПВКФ Прогрес- Прут .

Рішенням № 1 власника ПВКФ Прогрес-Прут від 27 червня 2006 року затверджено нову редакцію статуту ПП Прогрес-Прут та покладено обов`язки директора на ОСОБА_6 (, а.с. 23, т. 1).

Рішенням № 2 власника ПВКФ Прогрес-Прут від 23 січня 2007 року змінено найменування підприємства з ПВКФ Прогрес-Прут на ПП Прогрес-Буд ІФ , затверджено нову редакцію статуту та покладено обов`язки директора на ОСОБА_6 (а.с.16, 18-22, т. 1).

Відповідно до нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_6 від 21 березня 2011 року - власника ПП Прогрес-Буд ІФ , остання просила провести державну перереєстрацію ПП Прогрес-Буд ІФ та власником ПП Прогрес-Буд ІФ вважати ОСОБА_7 у зв`язку з передачею їй корпоративних прав на ПП Прогрес- Буд ІФ .

Рішенням № 1 власника ПП Прогрес-Буд ІФ від 21 березня 2011 року затверджено нову редакцію статуту ПП Прогрес-Буд ІФ та покладено обов`язки директора на ОСОБА_8 (а.с. 32, т. 1).

ІДАБК в Івано-Франківській області 03 лютого 2012 року зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації п`ятиквартирного житлового будинку, замовник - ПВКП Прогрес-Прут , керівник замовника - юридичної особи - директор ОСОБА_1 . Декларація складена і підписана ОСОБА_1 (а.с. 33-38, т. 1).

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 27 червня 2012 року № 426 оформлено право власності (пункт 139) на квартиру АДРЕСА_9 за ОСОБА_5 , (пункт 140) на квартири в„– 3 (204,7 кв. м) і № 4 (204,9 кв. м) за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , (пункт 141) на квартиру в„– 1 (207,6 кв. м) та в„– 2 (203,3 кв. м) за ОСОБА_2 (а.с. 58, т. 1).

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 23 жовтня 2012 року № 678 внесено зміни до пункту 139 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 27 червня 2012 року № 426 в частині відомостей про об`єкт нерухомого майна, оформлено право власності на квартиру АДРЕСА_11 за ОСОБА_5 (а.с. 106, т. 1).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12 листопада 2012 року серія САЕ №779302 п`ятикімнатна квартира з коморами в підвалі за адресою АДРЕСА_12 , перебуває в приватній власності ОСОБА_5 (а.с. 132, т. 1).

Встановлено, що 14 червня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено кримінальне провадження № 42013090010000098 про обвинувачення ОСОБА_1 в тому, що він діючи умисно з метою сприяння в проведенні державної реєстрації права власності за його дружиною ОСОБА_5 , не маючи повноважень представника - забудовника ПП Прогрес-Буд ІФ щодо підписання офіційних документів, особисто підписав декларацію про готовність об`єкта до експлуатації - п`ятиквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10 червня 2014 року провадження у даній цивільній справі було зупинено до набрання законної сили вироку чи постанови у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 .

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 15 листопада 2016 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , який обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, закрито у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення (а.с. 159-160, т. 1).

Зі змісту постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення від 15 листопада 2016 року вбачається, що в ході судового розгляду встановлено, що у кримінальному провадженні відсутні достатні докази для доведення в суді винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, та вичерпані можливості отримання таких доказів, а пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення, викладене в обвинувальному акті не підтверджується (а.с. 199-205, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ПП Прогрес-Буд ІФ задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Частиною другою статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Пунктом 4 статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подали в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватись містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Частина п`ята статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачає, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів ; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України Про регулювання містобудівної діяльності дозволи на виконання будівельних робіт отримані до набрання чинності цим законом є чинними до завершення будівництва об`єкта.

Відповідно до частини восьмої статті 35 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо право на будівництво об`єкта передано іншому замовнику або змінено генерального підрядника чи підрядника (у разі якщо підготовчі роботи виконуються без залучення субпідрядників) або осіб, відповідальних за проведення авторського нагляду, чи відповідальних виконавців робіт, замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни відповідну інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю. Продовження виконання підготовчих робіт без такого повідомлення забороняється.

Судом встановлено, що заяви, повідомлення про зміну замовника, зміну назви підприємства замовника, зміну юридичної адреси, керівника підприємства або осіб відповідальних за проведення авторського нагляду, що могло призвести до зміни замовника, будь-яких інших змін в декларації про початок будівельних робіт до закінчення будівництва (2005 рік) та введення об`єкта будівництва до експлуатації до ІДАБК не надавалось.

Відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, що діяло на момент оскаржуваних рішень виконавчого комітету міської ради, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належали власні (самоврядні) повноваження щодо підготовки та прийняття рішень про оформлення права власності за фізичними і юридичними особами на об`єкти, які розташовані на території відповідного населеного пункту.

Органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна (квартири), отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2018 року у справі № 906/538/16.

Таким чином, оскаржувані позивачем рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про оформлення права власності на квартири АДРЕСА_5 , є рішеннями ненормативно-правового характеру, які вичерпали свою дію, з видачею громадянам свідоцтв на право власності. Отже, управління ДАБІ в Івано-Франківській області, здійснивши реєстрацію декларації про готовність спірного будинку до експлуатації, не порушило права чи законні інтереси ПП Прогрес-Буд ІФ , оскільки останнє не здійснювало будівництво спірного будинку.

У справі, що переглядається, судами правильно зазначено, що сторонами не подано суду доказів того, яким чином здійснювалася передача корпоративних прав ПВКФ Прогрес-Прут ОСОБА_6 . Будь-яких даних щодо передачі зведеного п`ятиквартирного будинку по АДРЕСА_1 у зв`язку з передачею корпоративних прав ПВКФ Прогрес-Прут ОСОБА_6 станом на червень 2006 року матеріали справи не містять. ПП Прогрес-Буд ІФ не мотивувало, яким чином у разі задоволення позовних вимог буде захищено його право користування земельною ділянкою площею 0,199 га по АДРЕСА_1 .

Доводи касаційної скарги про те, що на день подачі оскаржуваної декларації такої юридичної особи як ПВКФ Прогрес-Прут не існувало, а ОСОБА_1 не був директором ні ПВКФ Прогрес-Прут , ні ПП Прогрес-Буд Іф і не мав права виконувати таких обов`язків, безпідставні, оскільки згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 909/52/19 за позовом ОСОБА_1 до ПП Прогрес-Буд ІФ , виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців управління реєстраційних процедур про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій державного реєстратора та визнання корпоративних прав судами встановлено відсутність доказів, які могли б підтвердити факт відчуження ОСОБА_1 корпоративних прав на основі вільного волевиявлення, зокрема укладення сторонами цивільно-правового договору купівлі-продажу чи дарування тощо, спрямованого на відчуження частки у статутному капіталі ПВКФ Прогрес-Прут .

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства Прогрес-Буд ІФ залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович