Рішення

від 19.02.2020 по справі 320/714/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2020 року м. Київ справа № 320/714/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР-ТЕЛ" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР-ТЕЛ" (далі - позивач) з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасування постанову від 10 серпня 2018 р. № 25-03-011/0441/205 про накладення штрафу у розмірі 1 451 970 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що фактично інспекційного відвідування не було, діяльність офісного приміщення позивача в м. Прилуки на час проведення перевірки вже було припинено, жодних працівників та майна позивача там не було. Відповідач не мав права на проведення такої перевірки, оскільки позивач вже перебував на території іншої області (Сумська обл.), на яку не поширюється його повноваження. При проведенні перевірки та складенні документів допущено численні порушення. Між позивачем та фізичними особами, які надавали послуги, укладалися цивільно-правові договори. Тому прийнята постанова про накладення штрафу підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання.

15 березня 2019 р. до суду надійшов відзив від відповідача, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що позивачем укладено цивільно-правові договори з громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 лише з метою приховати реальні трудові відносини. Зазначає, що позовні вимоги не спростовують матеріалів інспекційного відвідування та не мають жодного посилання на норми законодавства.

22 березня 2019 р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Стверджує, що відповідачем у відзиві не спростовано доводів позивача у позовній заяві. Звертає увагу, що органи Держпраці не мають права перекваліфіковувати цивільно-правові договори в трудові, а силу презумпції правомірності правочину договір цивільно-правового характеру є дійсним доки не визнаний недійсним судом.

8 травня 2019 р. до суду від представника відповідача надійшла заява про виклик свідків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 8 травня 2019 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26 червня 2019 р. Цією ж ухвалою заяву представника відповідача про виклик свідків задоволено та викликано у судове засідання у якості свідків наступних осіб: ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 .

10 травня 2019 р. до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Представник відповідача зазначає, що громадяни ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .. ОСОБА_5 .. ОСОБА_15 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 допущені до роботи позивачем без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням позивача та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, що є порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

26 червня 2019 р свідки у судове засідання не прибули, у зв`язку з чим їх повторно викликано на 4 жовтня 2019 р.

4 жовтня 2019 р. до суду від представників сторін надійшли клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. При цьому сторони на допиті свідків не наполягали.

У зв`язку з поданими клопотаннями сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 4 жовтня 2019 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач зареєстрований як юридична особа 21 липня 2017 р. за адресою: 07443, Київська обл., Броварський район, село Скибин, вул. Київська, будинок 3, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій (ідентифікаційний код 41473444).

Видами діяльності позивача є діяльність телефонних центрів (основний) (код КВЕД 82.20); оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність (код КВЕД 63.11); надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у. (код КВЕД 63.99).

2 жовтня 2017 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_16 (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ (суборендар) укладено договір № 2 суборенди нежитлового приміщення (далі - договір № 2 від 2 жовтня 2017 р.).

Відповідно до вимог п. 1.1 розділу 1 договору № 2 від 2 жовтня 2017 р. орендар згідно з умовами договору передає, а суборендар приймає у строкове платне користування (суборенду) нежитлове приміщення (далі за текстом - приміщення) загальною площею 96,1 м 2 , з яких розміщені на 2 поверсі приміщення сходова клітка № 6 (за технічним паспортом) площею 17,6 кв.м., торгового залу № 7 площею 63,5 кв.м., приміщення санітарного вузла № 8 площею 2,3 кв.м., кімнати персоналу № 9 площею 12,7 кв.м., копія плану приміщення є невід`ємною частиною договору (додаток № 3 до Договору).

Згідно з п. 1.2 розділу 1 договору № 2 від 2 жовтня 2017 р. приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

19 січня 2018 р . фізичною особою-підприємцем ОСОБА_16 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ (орендар) укладено додаткову угоду про дострокове розірвання Договору суборенди нежитлового приміщення від 2 жовтня 2017 р. Відповідно до п. 1 цієї додаткової угоди за взаємною згодою сторін договір суборенди нежитлового приміщення від 2 жовтня 2017 р. вважається достроково розірваним з 20 січня 2018 р.

Позивач стверджує, що договір № 2 від 2 жовтня 2017 р. достроково розірваний у зв`язку з тим, що 19 січня 2018 р. працівниками СБУ було здійснено спробу провести обшук приміщення позивача за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з вказаними обставинами позивачем подано до Прилуцького відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області заяву про вчинення злочину.

1 квітня 2018 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_17 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ (орендар) укладено договір оренди робочих місць (далі - договір від 1 квітня 2018 р.).

Відповідно до вимог п. 1.1 розділу 1 договору від 1 квітня 2018 р. орендодавець надає орендарю у тимчасове платне користування (оренду) обладнанні робочі місця, що підключені до усіх необхідних комунікацій, а орендар зобов`язується використовувати надані робочі місця та сплачувати орендну плату у розмірі та порядку, що визначений даним договором. Робочі місця надаються орендарю у приміщенні за адресою: м. Суми, вул . Супруна , буд. 26 (далі - приміщення). Приміщення належить орендодавцю на праві користування на підставі Договору оренди нерухомого майна від 21 липня 2017 року. Невід`ємним додатком до Договору є план приміщення, в якому позначені робочі зони, де знаходяться робочі місця, а саме зона № 1 та зона Лекційний зал .

На підтвердження виконання цього договору, позивачем надано наступні документи:

- акт приймання-передачі робочих місць до Договору оренди робочих місць від 1 квітня 2018 р.;

- акти про надання послуг оренди робочих місць від 30 червня 2018 р., 31 липня 2018 р. та 31 серпня 2018 р.

6 червня 2088 р. до відповідача надійшов лист № 15468/124/07-2018 від Головного управління НП в Чернігівській області, яким повідомлено відповідача, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017270000000785 від 14 грудня 2017 р. встановлено, що у період з жовтня 2017 року по січень 2018 р. за адресою м. Прилуки, вул. Київська, 124в проводив свою діяльність контакт-центр Zenko Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ . На вказаному підприємстві працювали, на підставі укладених цивільно-правових договорів ОСОБА_2 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 , ОСОБА_7 .

25 червня 2018 р. відповідачем видано наказ № 185 Про проведення контрольних заходів . Відповідно до цього наказу начальнику відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Лушиній Вікторії Михайлівні доручено організувати здійснення інспекційних відвідувань Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ , м. Суми (щодо додержанням законодавства про працю в частині використання наймано праці без належного оформлення трудових відносин в контакт-центр Zenko Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Київська, буд. 124в, відповідно до листа Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 6 червня 2018 р. № 5468/124/07-2018).

25 червня 2018 р. відповідачем видано направлення на проведення контрольного заходу №733 Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ фактична адреса: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Київська, буд. 124в.

Відповідачем винесено вимогу про надання документів від 27 червня 2018 р. № 25-03-011/032, згідно з якою позивачу у строк до 9 год. 00 хв. 17 липня 2018 р. необхідно надати в Управління Держпраці у Чернігівській області за адресою: 14000, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 39, офіс 802 наступні документи:

1) завірену копію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ ;

2) завірену копію рішення Загальних зборів учасників товариства, наказу або іншого розпорядження документу про призначення керівника підприємства. Інформацію щодо паспортних даних на керівника підприємства (число, місяць, рік народження, місце народження, місце реєстрації за паспортом, фактичне місце проживання, серія і номер паспорту, ким виданий, дата видачі, реєстраційний номер облікової картки платника податків);

3) завірені копії штатних розписів працівників Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ , що стосується здійснення діяльності підприємства в м. Прилуки, Чернігівська область по вул. Київська, 124в;

4) завірені копії наказів про прийом на роботу працівників Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ , які працювали у м. Прилуки, Чернігівської області, вул. Київська 124в;

5) завірені копії повідомлень органів Державної фіскальної служби про прийняття на роботу працівників Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ , які працювали у м. Прилуки, Чернігівської області, вул. Київська 124в;

6) завірені копії цивільно-правових договорів укладених з працівниками: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_19 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 , ОСОБА_7 та іншими працівниками, які виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами у Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ за період діяльності підприємства в м. Прилуки, Чернігівської області, вул. Київська, 124в;

7) завірену копію нормативного акту роботодавця, який регламентував внутрішній трудовий розпорядок для працівників Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ у м. Прилуки, Чернігівська область, вул. Київська, 124в;

8) копію колективного договору Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ (при його наявності);

9) завірені копії табелів обліку використання робочого часу працівників Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ , які працювали в м. Прилуки, Чернігівської області, вул. Київська, 124в за весь період їх роботи;

10) завірені копії відомостей нарахування заробітної плати працівникам Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ , які працювали в м. Прилуки, Чернігівської області, за весь період їх роботи;

11) завірені копії відомостей (платіжних доручень, відомостей зарахування коштів на карткові рахунки, видаткових касових ордерів) на виплату заробітної плати та інших коштів працівникам Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ , які працювали в м. Прилуки, Чернігівської області, за весь період їх роботи;

12) копії наказів на звільнення працівників Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ , які працювали в м. Прилуки, Чернігівської області;

13) завірені копії особових карток працівників Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ , які працювали в м. Прилуки, Чернігівської області, форми П-2;

14) надати письмове пояснення щодо загальної кількості працівників Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ , які працювали в м. Прилуки, Чернігівської області, яким чином з ними були оформлені трудові відносини щодо систем і форм їх праці та режиму роботи.

27 червня 2018 р. відповідачем у м. Прилуки винесено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № 25-03-011/041. Згідно з цим Актом відповідачем встановлено, що інспекційне відвідування позивача неможливо провести у зв`язку з створенням перешкод у діяльності інспектора праці, а саме: ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачається законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, їх завірених об`єктом відвідування копій або витягів (вимога про надання необхідних документів від 27 червня 2018 р. № 25-03-011/032 пункти вимоги про надання необхідних документів з п. 1 по п. 14).

Судом встановлено, що відповідачем копію акту та письмову вимогу про надання документів від 27 червня 2018 р. № 25-03-011/032 надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 1750003051750.

На виконання вимоги про надання документів від 27 червня 2018 р. № 25-03-011/032 позивачем подано пакет документів відповідачу до 17 липня 2018 р.

Відповідачем складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 17 липня 2018 р. № 25-03-011/0441 (далі - Акт від 17 липня 2018 р.). Відповідно до цього Акту від 17 липня 2018 р. відповідачем у період з 26 червня 2018 р. по 17 липня 2018 р. проведено інспекційне відвідування позивача та встановлено факт допуску працівників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в період з жовтня 2017 р. по січень 2018 р. до роботи без укладання трудового договору.

Крім того, в Акті від 17 липня 2018 р. відповідач зазначає, що зазначені працівники не могли бути допущені до роботи в офісі Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ , за адресою: м. Прилуки, вул.. Київська, 124в, без укладання трудового договору, без видання наказу про прийняття працівника на роботу та без належного повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, відповідач вважає, що позивачем не дотримано норми трудового законодавства щодо допуску вищезазначених працівників в період з жовтня 2017 р. по січень 2018 року до роботи в офісі Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ , за адресою: м. Прилуки, вул. Київська, 124в, без належного оформлення трудового договору, що є порушенням ч. 1 ст. 24, ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Указаний Акт від 17 липня 2018 р. направлено на адресу позивача.

23 липня 2018 р. позивачем подано до відповідача зауваження (заперечення) на Акт інспекційного відвідування від 17 липня 2018 р.

10 серпня 2018 р. відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-03/011/0441/205. Як убачається з цієї постанови, відповідачем накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ , код ЄДРПОУ 41473444, юридична особа: м. Суми, вул. Супруна, буд. 26; адреса, за якою здійснювалася підприємницька діяльність: Чернігівська область, м. Прилуки, вул.. Київська, буд. 124в, штраф у розмірі 1 451 970 грн.

Указану постанову про накладення штрафу надіслано листом з повідомленням про вручення позивачу 13 серпня 2018 р.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваною постановою про накладення штрафу, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як убачається з пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно пункту 2 Положення № 96 Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96 встановлено, що Держпраці, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Державна служба України з питань праці (Держпраця) відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. (пп.6 п.6 Положення № 96).

Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 5 квітня 2007 р. № 877-V (далі - Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 р. (далі - Порядок № 295).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877-V від 5 квітня 2007 р. (далі - Закон № 877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст. 3 Закону № 877-V).

Відповідно до вимог п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп. 3 п. 5 Порядку № 295).

Згідно з вимогами п.п. 8, 9 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до вимог п. 11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Надаючи оцінку доводам та аргументам сторін щодо обставин проведення інспекційного відвідування суд бере до уваги наступне.

Судом встановлено, що на час фактичного прибуття працівників відповідача для проведення інспекційного відвідування позивача у м. Прилуки 27 червня 2018 р. приміщення, яке раніше орендувалося позивачем за адресою: м. Прилуки, Чернігівська область, вул. Київська, 124-В, було звільнено позивачем ще 20 січня 2018 р. При цьому, із 1 квітня 2018 р. позивач орендував приміщення (робочі місця) в іншому населеному пункті за адресою м. Суми, вул. Супруна, буд. 26. Ці обставини підтверджують доводи та аргументи позивача про те, що фактично інспекційного відвідування позивача у м. Прилуки 27 червня 2018 р. відповідачем не проводилося, а акти про неможливість його проведення та ненадання позивачем документів на вимогу працівників відповідача під час цього відвідування не відповідають дійсності.

Суд бере до уваги, що відповідачем не заперечувався у судовому засіданні той факт, що 27 червня 2018 р. позивача за адресою: м АДРЕСА_1 не було, вказані в акті інспекційного відвідування особи викликалися представниками відповідача для надання пояснень до іншого приміщення, не пов`язаного з діяльністю позивача, а відомості щодо цих осіб було отримано не внаслідок інспекційного відвідування, а виключно на підставі листа правоохоронного органу, на час перевірки ці особи у позивача не працювали.

За наведених обставин суд визнає, що складені за наслідками такого інспекційного відвідування документи, акти складено з порушенням встановленої для їх отримання процедури і тому не можуть бути визнані належними доказами у справі.

Крім того, щодо можливості залучення вказаних осіб до роботи у позивача на підставі цивільно-правових угод, суд зазначає про таке.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

Згідно з вимогами ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що відповідачем суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначених договорів.

Наявні у справі цивільно-правові договори щодо надання послуг фізичними особами позивачу нечинними, нікчемними, недійсними у встановленому порядку не визнавалися.

Відповідно до вимог ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з вимогами ст.ст. 902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На підтвердження виконання сторонами вищезазначених договорів позивачем надано суду акти прийоми-передачі наданих послуг, відомості на виплату грошей тощо.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів наявності у цивільно-правового договорів надання послуг ознак нікчемних правочинів відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даного договору недійсним.

Пунктом 11 Порядку № 295 визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

З урахуванням наведеного суд визнає, що наведені відповідачем в акті № 25-03-011/0441 від 17 липня 2018 р. твердження, що правовідносини між позивачем та фізичними особами не є відносинами цивільно-правового характеру, а дії позивача щодо укладення даних договорів є фактичним допуском працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про порушення ч. 3 ст.24 КЗпП України, є помилковими.

Судом встановлено, що 10 серпня 2018 р. відповідачем з посиланням на п. 8. Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509, винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-03-011/0441/205. Вказаною постановою на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф на позивача розмірі у розмірі 1 451 970 грн. 00 коп.

Згідно з вимогами ч. 1, 2 статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Враховуючи вищевикладене, а також встановивши в під час дослідження матеріалів справи факт відсутності в діях позивача порушень ч. 3 ст. 24 КЗпП України, суд вважає, що накладення відповідачем на позивача штрафу у розмірі 1 451 970 грн. є протиправним та необґрунтованим, отже постанова про накладення штрафу підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем було неправомірно винесено постанову про накладення штрафу від 10 серпня 2018 р. № 25-03-011/0441/205, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 р. (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 р. (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 травня 2012 р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, між Адвокатським бюро Приймак та Партнери (далі - бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ (далі - клієнт) укладено договір про надання правової допомоги від 3 липня 2018 р.

17 січня 2019 р. між Адвокатським бюро Приймак та Партнери та Товариством з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ укладено додатковий договір № 1 (до Договору про надання правової допомоги від 3 липня 2018 р.).

Відповідно до п. 1 цього додаткового договору № 1 сторони погодили, що для захисту прав клієнта у зв`язку з протиправними діями Управління Держпраці у Чернігівській області є необхідність звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування Постанови Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10 серпня 2018 року №25-03-011/0441/205 з подальшим представництвом інтересів Клієнта в судових засіданнях під час розгляду справи, що буде відкрита за даним позовом, а тому необхідно встановити вартість даної правової допомоги:

1.1. За підготовку та подання адвокатом бюро в інтересах клієнта до адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправною та скасування Постанови Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10 серпня 2018 року №25-03-011/0441/205 клієнт сплачує бюро 10 000 грн. 00 коп.

1.2. За представництво адвокатом бюро інтересів клієнта в судових засіданнях у суді першої інстанції за вказаним вище позовом клієнт сплачує бюро по 2 000 грн. 00 коп. за кожне судове засідання. Сторони узгодили, що у випадку, якщо судове засідання не відбулося та розгляд справи перенесено з причин, незалежних від адвоката бюро (хвороба судді і т.д.), за умови неповідомлення адвоката бюро завчасно про дану інформацію та з`явлення адвоката бюро до зали суду, вартість послуг адвоката бюро оплачується клієнтом у повному обсязі. У вартість послуг адвоката бюро включені всі необхідні витрати для виконання доручення клієнта.

1.3. У разі, якщо під час розгляду справи в суді першої інстанції виникне необхідність підготувати та подати від імені клієнта відповідь на відзив на позовну заяву або письмове пояснення, за їх підготовку та подання адвокатом до суду клієнт сплачує бюро по 3 000 грн. 00 коп. за кожен з цих документів

На виконання договору та додаткового договору представником позивача подано Акт виконаних робіт (наданих послуг з правової допомоги) від 4 жовтня 2019 р. Як убачається з цього Акту, сторони погодили, що у період 17 січня 2019 р. - 4 жовтня 2019 р. адвокатами бюро Приймак О.Ю. та Король І.О. під час виконання Договору було надано клієнту послуги з правової допомоги, а саме:

- підготовка та подання до Київського окружного адміністративного суду позовної заяви від 8 лютого 2019 року про визнання протиправною та скасування Постанови Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10 серпня 2018 року № 25-03-011/0441/205 (справа № 320/714/19) - 10 000 грн. 00 коп.;

- підготовка та подання до суду відповіді від 22 березня 2019 р. на відзив Управління Держпраці у Чернігівській області від 13 березня 2019 року у справі №320/714/19 - 3 000 грн. 00 коп.;

- представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 22 березня 2019 року у справі №320/714/19 - 2 000 грн. 00 коп.;

- підготовка та подання до суду письмового пояснення № 1 від 24 квітня 2019 року у справі №320/714/19 - 3 000 грн. 00 коп.;

- представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 8 травня 2019 року у справі №320/714/19 - 2 000 грн. 00 коп.;

- представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 26 червня 2019 року у справі №320/714/19 - 2 000 грн. 00 коп.;

- представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 4 жовтня 2019 року у справі №320/714/19 - 2 000 грн. 00 коп.

Так, вартість даного обсягу правової допомоги становить 24 000 грн. 00 коп. та оплачена частково, а саме фактично оплачено 20000 грн. 00 коп. згідно з платіжними дорученнями № 454 від 15 березня 2019 р. на суму 2000 грн. 00 коп., № ПН124499 від 15 травня 2019 р. на суму 2000 грн. 00 коп.; № @PL995580 від 25 червня 2019 року на суму 1500 грн. 00 коп.; № ПН546600 від 1 жовтня 2019 року на суму 14 500 грн. 00 коп., а 4000 грн. 00 коп. за представництво інтересів клієнта в судових засіданнях 26 червня 2019 року та 4 жовтня 2019 року клієнтом не оплачено. Отже, позивачем за надання правової допомоги сплачено 20 000 грн. 00 коп.

Дослідивши всі наявні документи в матеріалах справи, суд вважає, що клопотання позивача щодо повернення коштів за правничу допомогу підлягає задоволенню. Так, за надання правничої допомоги позивачу необхідно відшкодувати кошти в сумі 20 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління Держпраці у Чернігівській області.

Щодо розподілу інших судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 7 лютого 2019 р. № QS24529901 у розмірі 1921 грн. 00 коп., квитанції від 18 лютого 2019 р. № QS28918101 у розмірі 14 900 грн. 00 коп. та квитанції від 18 лютого 2019 р. № 0.0.1270646380.1 у розмірі 2389 грн. 00 коп. позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 19 210 грн. 00 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 19 210 грн. 00 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу від 10 серпня 2018 р. № 25-03-011/0441/205.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ (код ЄДРПОУ - 41473444) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління Держпраці у Чернігівській області (код ЄДРПОУ - 39779238) витрати на правову допомогу в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області (код ЄДРПОУ - 39779238) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ (код ЄДРПОУ - 41473444) судовий збір у розмірі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю СТАР-ТЕЛ , адреса: вул. Київська, буд. 3, с. Скибин, Броварський район, Київська область, 07443, код ЄДРПОУ - 41473444.

Відповідач - Управління Держпраці у Чернігівській області, адреса: вул.. П`ятницька, 39, офіс 18, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 39779238.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 19 лютого 2020 року