Постанова

від 07.08.2007 по справі 20-8/254-1/031-2/206

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

2 серпня 2007 року  

Справа № 20-8/254-1/031-2/206

                    Севастопольський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Котлярової

О.Л.,

суддів                                                                      Дугаренко

О.В.,

Заплава Л.М.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1.,

довіреність № 1 від 02.01.2007,

відповідачів:

Управління з питань майна

комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації:

                 не з'явився,

Фонду комунального майна

Севастопольського міської ради:

не з'явився,

суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_2.:

                 ОСОБА_3., довіреність № 2910 від 15.12.2005,

третіх осіб:

Севастопольської міської ради:

               не з'явився,

Державного комунального

підприємства "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації

об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради:    не з'явився,

малого підприємства

"Стройкомплекс": 

                    не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу

суб'єкта підприємницької діяльності 

ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Шевчук Н.Г.) від 3 травня 2007 року у справі

№20-8/254-1/031-2/206

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю Мале

підприємство "Оптімум-К" (вул. Щелкунова, 2-32,Севастополь,99028;

вул. Гоголя, 26-а, кв. 17, Севастополь, 99011)

до           Управління з питань майна комунальної

власності Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Леніна,

2,Севастополь,99011)

Фонду комунального майна

Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3, Севастополь, 99011)

суб'єкта підприємницької

діяльності  ОСОБА_2(АДРЕСА_1)

за участю третіх осіб

Севастопольська міська рада (вул.

Леніна, 3,Севастополь,99011)

Комунальне підприємство "Бюро

технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна"

Севастопольської міської Ради (вул. Хрустальова, 83,Севастополь,99040)

мале підприємство

"Стройкомплекс" (Фіолентовське шосе, 9-а, Севастополь, 99053)

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

2 серпня 2005 року товариство з

обмеженою відповідальністю „Мале підприємство „Оптімум-К” звернулось до

господарського суду з позовною заявою про визнання права власності на об'єкт

незавершеного будівництва за адресою: м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 7.

Рішенням господарського суду міста

Севастополя від 12 вересня 2005 року позов 

задоволено, за товариством з обмеженою відповідальністю „Мале

підприємство “Оптімум-К” визнано право власності на  нерухоме майно - об'єкт незавершеного

будівництва, розташований за адресою: м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 7 (т.

1 а.с. 119-121).

22 лютого 2006 року постановою

Вищого господарського суду України за касаційною скаргою суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_2, який не  

був стороною у справі, рішення господарського суду міста Севастополя від

12 вересня  2005 року скасовано, справа

передана на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя (т. 1 а.с.

192-195).

При повторному  розгляді справи до участі у справі  були залучені 

у якості відповідачів Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради

і суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2. та  у якості третіх осіб Державне комунальне

підприємство “Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів

нерухомого майна”, Севастопольська міська Рада 

та мале підприємство “Стройкомплекс” 

(т. 2 а.с. 1-3, 61-63, т. 3 а.с. 51-52).

У зв'язку з находженням на розгляді

у господарському суді  справи №

20-1/055-2/207 за позовом  товариства з

обмеженою відповідальністю „Мале підприємство “Оптімум-К” до суб'єкта підприємницької

діяльності  ОСОБА_2. про визнання права

власності на об'єкт -пункт охорони літ. “И”, розташований за адресою: АДРЕСА_2,

який, входить до складу об'єктів незавершеного будівництвом гаражного

комплексу, спір про визнання права на який є предметом розгляду у цій справі, і

позовні вимоги по справах пов'язані між собою підставою виникнення та поданими

доказами  за клопотанням позивача  ухвалою суду від 23 листопада 2006 року

справи № 20-8/254-1/031-2/206  і  № 20-1/055-2/207 об'єднані в одне

провадження  з привласненням №20-8/254-1/031-2/206

(т. 2 а.с. 140-144, т. 3 а.с. 130-134).

У ході розгляду справи позивач

змінив предмет позову та  просив визнати

за ним право власності на об'єкт незавершеного будівництва у формі матеріалів і

обладнання, які були використані при його будівництві, який розташований у

м.АДРЕСА_2і складається з: гаражі літ. “Б”, літ. “В”. літ. “Г”, літ. “Д”

-процент готовності 8%, виробниче приміщення літ. “А” -54,3%, виробниче

приміщення літ. “Ж” -84%, виробниче приміщення літ. “З” -91%, пункт охорони

літ.”И” -66%, трансформаторна підстанція літ. “К” -58,3%, адміністративний

корпус літ. “Л” -17%, підпірні стіни № 1 - 76,0 м, № 2 - 104,0 м, № 3 - 158,50

м, резервуари № 4 і № 5 V- 51м3, дорога І площею 1208,0 м2.

В обґрунтування позовних  вимог підприємство посилається на

частину  4 статті 331 Цивільного кодексу

України, рішення  виконкому

Севастопольської міської Ради народних депутатів № 13/1191 від 16 червня 1991

року “Про надання малому багатопрофільному підприємству “Оптімум-К” земельної

ділянки для будівництва гаражів по Фіолентовському шосе”, відведення меж

земельної ділянки в натурі,  надання йому

дозволу  на виконання

будівельно-монтажних робіт, спорудження об'єкту за власні кошти  (т. 1 а.с. 2, т. 3 а.с. 2-3, 124-126, т. 4

а.с. 1-2).

Рішенням господарського суду міста

Севастополя від 3 травня 2007 року (суддя Шевчук Н.Г.) у справі №

20-8/254-1/031-2/206  позов задоволено.

За товариством з обмеженою відповідальністю „Мале підприємство “Оптімум-К”

визнано право власності на об'єкт незавершеного будівництва, який розташований

у м. АДРЕСА_2і складається з: гаражі літ. “Б”, літ. “В”. літ. “Г”, літ. “Д”

-процент готовності 8%, виробниче приміщення літ. “А” -54,3%, виробниче

приміщення літ. “Ж” -84%, виробниче приміщення літ. “З” -91%, пункт охорони

літ.”И” -66%, трансформаторна підстанція літ. “К” -58,3%, адміністративний

корпус літ. “Л” -17%, підпірні стіни № 1 - 76,0 м, № 2 - 104,0 м, № 3 - 158,50

м, резервуари № 4 і № 5 V- 51м3, дорога І площею 1208,0 м2.

Здійснено розподіл судових витрат.

Судове рішення мотивовано тим, що

позивач є належним забудовником майна з процентом готовності будівництва

71,4%  та належним користувачем земельної

ділянки.

Не погодившись з рішенням суду,

відповідач -суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2., подав апеляційну

скаргу, в якій просить судове рішення скасувати, вважаючи його прийнятим з

порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги

відповідач  вказує, що позивач не має

права користуватися земельною ділянкою, так як не має державного акту, у

зв'язку з чим  споруди збудовані

позивачем є самочинним будівництвом і 

повинні бути  зруйновані. Більш

детальніше доводи  вказані в апеляційній

скарзі.

З відзиву  позивача на апеляційну скаргу слідує, що він

не згоден з її доводами, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Розпорядженнями керівництва суду

неодноразово з поважних причин змінювався склад колегії суддів, яка остаточно

була визначена: головуючий суддя Котлярова О.Л., судді Заплава Л.М., Дугаренко

О.В.

У судовому засіданні представник

скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача підтримав

відзив.

Інші учасники процесу не

скористались наданим правом на участь у судовому засіданні їх представників,

про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином,

клопотань про відкладення розгляду справи не надали.

 Враховуючи викладене, а також те, що  у матеріалах справи достатньо доказів для

розгляду апеляційної скарги, явка у судове засідання це право, а не обов'язок,

судова колегія ухвалила розглянути справу без участі нез'явившихся   учасників процесу за наявними в матеріалах

справи доказами.

Розглянувши справу повторно, в

порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши

апелянта та представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги,

перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального

та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова

колегія встановила наступне.

15 січня 1990 року рішенням

Виконавчого комітету Севастопольської міської ради народних депутатів № 2/63

малому багатопрофільному підприємству „Оптимум-К” (правонаступником якого є

позивач)  було дозволено провести

проектно-дослідницькі роботи на земельній ділянці площею 6,5 га зі складу

міських земель для будівництва комплексу гаражів стоянок на 2.000 місць. Цим

рішенням  також підприємство визнано

забудовником.

Рішенням Виконавчого комітету

Севастопольської міської ради народних депутатів № 13/1191 від 16 червня 1991

року забудовнику була надана у постійне користування земельна ділянка площею

5,52 га із складу земель міста для будівництва гаражів по Фіолентовському шоссе

та зобов'язано  оформити відведення

земельної ділянки в натурі у встановленому законом порядку; по закінченні

будівництва і освоєння земельної ділянки надати в головне управління

архітектури  й містобудування виконавчу

зйомку наданої земельної ділянки (т. 2 а.с. 23).

Відповідно до акту від 25 лютого

1992 року про відведення меж і червоних ліній ділянки в натурі позивачу була

відведена земельна ділянка площею 5,2 га для будівництва гаражів по

Фіолентовському шосе (т. 2 а.с. 14-16).

Актом № 5/54 від 13 березня 1992

року підтверджено надання продукції- землевідводу з будівництва гаражів.

15 квітня 1992 року міською

позавідомчою інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю позивачу

надано дозвіл № 35/64 на проведення будівельно-монтажних робіт. Будівельні

роботи підприємством велися до 1996 року (т.2 а.с. 17).

Розпорядженням Севастопольської

міської державної адміністрації № 739Р від 3 травня 1999 року земельна ділянка,

надана малому багатопрофільному підприємству „Оптимум-К”,  була передана до земель запасу.

2 квітня 2004 року розпорядженням

Севастопольської міської державної адміністрації № 468 було скасовано

розпорядження № 739 від 3 травня 1999 року та зобов'язано Управління земельних

ресурсів внести зміни до кадастрової документації. Після чого, позивач

звернувся до органів виконавчої влади з вимогою про відновлення границь

земельної ділянки в натурі. Актом від 19 жовтня 2004 року позивачу була

відновлена в натурі земельна ділянка площею 4,9521 га для будівництва комплексу

гаражів по Фіолентовському шосе, 7 (т.3 а.с. 29).

Як слідує з матеріалів справи,  саме на земельної ділянки площею 4,9521 га

розташовані збудовані позивачем споруди.

З повідомлення Управління міського

будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації №

5-2/597 від 10 березня 2003  року слідує,

що гаражному комплексу в районі хутору П'ятницького присвоєна поштова адреса:

Фіолентовське шосе, № 7 (т. 2 а.с. 24).

Відповідно до статті 22 Земельного

кодексу УРСР, в період дії якого Виконавчим комітетом Севастопольської міської

ради народних депутатів було прийняте рішення № 13/1191 від 16 червня 1991 року

“Про надання малому багатопрофільному підприємству “Оптимум-К” земельної

ділянки для будівництва гаражів по Фіолентовському шосе”,  і в подальшому статті 22 Земельного кодексу

України та статті 125 Земельного кодексу України 2001 року передбачено, що право

володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після

встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на

місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступити до

використання наданої земельної ділянки (в тому числі і на умовах оренди) до

встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа,

що посвідчує право володіння або право користування землею, забороняється. А з

набранням 1 січня 2002 року чинності Земельним кодексом України 2001 року окрім

встановлення меж ділянки в натурі та одержання документа, який посвідчує право,

необхідною також є його державна реєстрація.

Право володіння або право

постійного користування землею відповідно до статей 23 та 126 вказаних

вище  Кодексів посвідчується державними

актами.

Позивач не має Державного акту на

право постійного користування земельною ділянкою по Фіолентовському шосе, 7

площею 5,2 га чи  4,9521 га.  

Частиною 1 статті 376 Цивільного

кодексу Україні житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно

вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на

земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного

дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями

будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила самочинне  будівництво нерухомого майна, не набуває

права власності на нього -частина 2 статті 376.

Як вказано вище та підтверджується

висновком судово-будівельно-технічної експертизи № 2 від 23 лютого 2007 року

(т. 4 а.с. 40-47) малому багатопрофільному підприємству “Оптимум-К” були надані

дозволи на проведення проектно-дослідницьких робіт на земельну ділянку по

Фіолентовському шосе площею 5,2 га, розроблення проектно-кошторисної

документації,  виконання будівельно-монтажних

робіт для будівництва гаражів.

28 травня 1991 року позивач   уклав 

договір № НОМЕР_1 з Ростовським-на-Доні орендним підприємством  „Гіпроавтотранс” на виконання науково-технічної

продукції на об'єкті „Комплекс зберігання та ремонту л/а, що належить

громадянам, на 2.000 автомобілів”.

Роботи по будівництву об'єкту

“Комплекс зберігання та ремонту л/а, що належать громадянам, на 2.000

автомобілів” виконувались з 1991 по 1995 роки за договором з малим

підприємством „Стройкомплекс” та самостійно позивачем, у тому числі  відносно будівництва пункту охорони літ. „И”.

Порушень з боку позивача 

проектно-кошторисної документації встановлено не було.

Висновком експерту було

встановлено, що  згідно проекту “Комплекс

зберігання та ремонту л/а, що належать громадянам, на 2.000 автомобілів” пункт

охорони літ. “И”  є частиною цього

гаражного комплексу і на його будівництво були розроблені креслення та

кошторис. Ця будівля збудована з того ж самого каміння, що і інші будівлі

комплексу, і виконання будівельних робіт по його спорудженню підрядником  малим підприємством “Стройкомплекс” та

прийняття і сплату  їх позивачем

підтверджується актом виконаних робіт за листопад 1991 року та платіжними

документами. Тобто будівництво  пункту охорони

літ. „И” було здійснено позивачем до надання в оренду частини користаємої  їм земельної ділянки суб'єкту підприємницької

діяльності ОСОБА_2..

Також згідно висновку експерту

частина робіт, які не виконані у відповідності з проектом на об'єкті

незавершеного будівництва, розташованого по АДРЕСА_2, є незначною, будівельна

готовність незавершеного будівництва 

становить 71,4% (т. 1 арк. с. 103-110).  

З довідки Державного комунального

підприємства “Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів

нерухомого майна” та матеріалів інвентаризаційної справи стосовно недобудованого

об'єкта нерухомості, розташованого по Фіолентовському шосе, 7 (гаражі), що

повністю підтверджується висновками експерту, 

на цій земельній ділянці станом на 13 липня 2005 року розташований

незавершений будівництвом об'єкт: гаражі літ. “Б”, літ. “В”. літ. “Г”, літ. “Д”

-процент готовності 8%, виробниче приміщення літ. “А” -54,3%, виробниче

приміщення літ. “Ж” -84%, виробниче приміщення літ. “З” -91%, пункт охорони

літ.”И” -66%, трансформаторна підстанція літ. “К” -58,3%, адміністративний

корпус літ. “Л” -17%, підпірні стіни № 1 = 76,0 м, № 2 = 104,0 м, № 3 = 158,50

м, резервуари № 4 і № 5 V=51м3, дорога І площею 1208,0 м2  (т. 1 а.с. 23, 103-109. т. 2 а.с. 25, т. 3

а.с. 27, т. 4 а.с. 40-43).

Відповідно до статті 331 Цивільного

кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою,

набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила)

річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене

нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту

завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом

передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає

з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме

майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності

виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва

(створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які

були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа,

зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта

незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює

державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що

підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення

об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також

документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Таким чином, на підставі статті 392

Цивільного кодексу України суд першої інстанції правомірно  визнав право власності на об'єкт

незавершеного будівництва по АДРЕСА_2.

Враховуючи викладене, апеляційна

інстанція дійшла висновку, що апеляційна скарга необґрунтована, тому

задоволенню не підлягає, рішення судом першої інстанції прийнято без порушень

норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду,

відповідають обставинам справи, інших підстав для скасування (зміни) судового

рішення не має.

Керуючись статтями 101, 103, 105

Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:         

Апеляційну скаргу суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста

Севастополя від 3 травня 2007 року у 

справі № 20-8/254-1/031-2/206 

залишити без змін.

Головуючий суддя                                                 

О.Л. Котлярова

Судді                                                                               

О.В. Дугаренко

Л.М. Заплава