Рішення

від 14.02.2020 по справі 905/2306/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.02.2020 Справа № 905/2306/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Турко А.В., розглянувши справу

за позовом: Приватного підприємства Підприємницька фірма Август , м. Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування , м. Краматорськ, Донецька область

про стягнення заборгованості за договором поставки від 30.05.2017 №270/17 у сумі 183605,26грн, пені у сумі 939,36грн, 3% річних у сумі 4185,10грн, всього 188729,72грн

Представники учасників справи:

від позивача: представник не з`явився

від відповідача: представник не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне підприємство Підприємницька фірма Август , м. Маріуполь, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування , м. Краматорськ, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором поставки від 30.05.2017 №270/17 у сумі 183605,26грн, пені у сумі 939,36грн, 3% річних у сумі 4185,10грн, всього 188729,72грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки №270/17 від 30.05.2017 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на недоведеність наявності заборгованості за договором у заявленому розмірі, недоведеність здійснення поставок саме за договором №270/7 від 30.05.2017 у огляду на закінчення строку його дії; також зазначає про порушення позивачем умов п.3.6 договору щодо надання товаросупровідних документів; вважає,що додані до позовної заяви специфікації не пов`язані з вимогами позивача; надані позивачем рахунки та накладні оформлені без додержання вимог щодо оформлення первинних документів (не зазначено посаду особи та відомості щодо особи, якою вчинено підпис на документах); вимоги щодо стягнення пені, 3% річних вважає безпідставними, оскільки відсутній факт порушення зобов`язання зі сплати товару за договором; зауважує, що розрахунок пені здійснено з порушенням, встановленого ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, періоду нарахування пені.

Позивач у запереченнях на відзив на позовну заяву зазначає, що всі передбачені п.3.6 договору документи на товар були передані відповідачу разом з поставкою кожної партії товару; суми ПДВ, зазначені в рахунках та накладних на поставлений товар, були віднесені позивачем до податкових зобов`язань, а відповідачем - включені до податкового кредиту на підставі виданих позивачем податкових накладних, що також є підтвердженням отримання від позивача всіх необхідних первинних бухгалтерських документів. Наполягає на задоволенні позовних вимог, пояснюючи, що загальна сума заборгованості відповідача за договором за вирахуванням переплати у сумі 22392,00грн по рахунку №62 від 18.10.2018 складає 183605,26грн.

Приймаючи позовну заяву до розгляду та відкриваючи провадження у справі, суд, виходячи з вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст.247 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про розгляд даної справи як малозначної в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Висновок щодо визначення даної справи як малозначної зроблений судом з огляду на приписи п.1 ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, для цілей цього Кодексу визначені як малозначні. Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторон не надходило.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 16.12.2019; судове засідання призначене на 14.01.2020 з подальшим оголошенням перерви до 30.01.2020, 12.02.2020 та 14.02.2020 відповідно.

У судове засідання представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у засіданні 12.02.2020.

З огляду на спливання 14.02.2020 встановленого ст.248 Господарського процесуального кодексу України строку розгляду справи, виходячи з того, що під час розгляду справи судом було створено необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст.42,46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

30.05.2017 між Приватним підприємством Підприємницька фірма Август (постачальник) та Приватним акціонерним товариством Краматорський завод важкого верстатобудування (покупець), був укладений договір №270/17, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар, в асортименті, кількості, якості та за ціною, визначеними у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

Вартість товару визначається в специфікаціях до цього договору (п.2.1 договору). Загальна сума договору складає суму в національній валюті України, визначену на підставі відомостей специфікацій до даного договору, та може змінюватись у зв`язку зі зміною рівня цін та об`єктів поставок (п.2.2 договору). На дату укладання договору його орієнтована сума складає 3000000,00грн з урахуванням ПДВ за ставкою 20% в розмірі 500000,00грн (п.2.3 договору).

Згідно з п.2.6 договору оплата за товар здійснюється на умовах та у строки визначені в специфікаціях. Оплата за товар здійснюється на підставі рахунків-фактур. При безготівкових розрахунках датою платежу вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця (п.2.7 договору).

Поставки товару здійснюється партіями відповідно до специфікацій (п.3.1 договору). Датою поставки вважається дата укладання сторонами видаткової накладної на товар (п.3.3 договору). Право власності на товар переходить до покупця в момент оформлення видаткової накладної (п.3.5 договору).

Поставка вважається виконаною, якщо разом із товаром постачальник надав всі товаросупровідні документи, а також: рахунок, сертифікат якості або паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності, гарантійний талон/паспорт; належним чином оформлену видаткову накладну, транспортні документи, пакувальні листи; податкову накладну у паперовому вигляді, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних , відповідно до ст.201 Податкового кодексу України, а також інші документи, передбачені специфікаціями до договору (п.3.6 договору).

Відповідно до п.6.10 договору у разі порушення встановленого договором терміну остаточного розрахунку за придбаний товар, покупець сплачує постачальнику за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу але не більше 3% від несплаченої в строк суми.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2018, а в частині невиконаних зобов`язань до їх повного виконання. Дія договору продовжується шляхом підписання додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною цього договору (п.11.1 договору).

Одночасно з підписанням договору №270/17 від 30.05.2017 сторонами було підписано специфікацію №1 від 30.05.2017 (додаток №1 до договору №270/17 від 30.05.2017), якою погоджено поставку товарів, сума за специфікацією складає 177000,00грн, сума ПДВ 20% - 35400,00грн, всього 212400,00грн; умови оплати: 50% попередня оплата, 50% по факту завантаження товару; термін постачання - протягом одного дня з моменту 100% оплати.

Як пояснено представником позивача у судовому засіданні 12.02.2020, специфікація №1 від 30.05.2017 (том 1, а.с. 51) не стосується спірних поставок товару за договором №270/17 від 30.05.2017, стягнення вартості якого є предметом даного позову.

Разом з цим, між сторонами 13.03.2019 підписано специфікацію №1 до договору №270/17 від 30.05.2017 (том 1, а.с. 52), якою погоджено поставку товарів, сума за специфікацією складає 368078,00грн, сума ПДВ 20% - 73615,60грн, всього 441693,60грн; умови поставки: склад покупця в м. Краматорськ; порядок розрахунків - покупець сплачує повну вартість поставленого товару, протягом десяти календарних днів з моменту надходження товару на склад покупця. Відповідно до п.5 специфікації зазначена специфікація набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, яка є невід`ємною частиною договору поставки №270/17 від 30.05.2017.

В межах даної специфікації, як пояснено представником позивача у судовому засіданні 12.02.2020, останнім було здійснено поставку товару за накладною від 21.03.2019 №4 на суму 254762,40грн з ПДВ (том 1, а.с. 71).

Доказів наявності інших підписаних сторонами специфікацій матеріали справи не містять; доказів протилежного сторонами не надано.

В межах спірних правовідносин з поставки товару позивачем відповідачу були виставлені наступні рахунки на оплату товару: №10 від 07.02.2018 на суму 1773013,92грн з ПДВ, №22 від 13.04.2018 на суму 830146,81грн з ПДВ, №69 від 20.11.2018 на суму 2411815,20грн з ПДВ, №3 від 13.03.2019 на суму 441693,60грн з ПДВ, №5 від 20.03.2019 на суму 16224,00грн з ПДВ, №7 від 02.04.2019 на суму 107856,00грн з ПДВ.

Фактично у виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором №270/17 від 30.05.2017 позивач поставив відповідачу товар, а відповідач його прийняв без зауважень на загальну суму 4187910,76грн з ПДВ, у підтвердження чого позивач посилається на підписані сторонами видаткові накладні: №8 від 19.02.2018 на суму 269258,88грн, №9 від 21.02.2018 на суму 617248,09грн, №15 від 21.03.2018 на суму 260197,44грн, №18 від 27.03.2018 на суму 48503,52грн, №19 від 29.03.2018 на суму 533707,45грн, №20 від 02.04.2018 на суму 44098,56грн, №23 від 18.04.2018 на суму 159818,40грн, №24 від 20.04.2018 на суму 368945,53грн, №26 від 22.05.2018 на суму 301382,88грн, №80 від 11.12.2018 на суму 268362,97грн, №81 від 20.12.2018 на суму 295921,92грн, №82 від 22.12.2018 на суму 338459,52грн, №85 від 27.12.2018 на суму 243931,20грн, №86 від 27.12.2018 на суму 59232,00грн, №4 від 21.03.2019 на суму 254762,40грн, №3 від 20.03.2019 на суму 16224,00грн, №6 від 02.40.2019 на суму 15408,00грн, №7 від 03.04.2019 на суму 92448,00грн.

В свою чергу відповідач у виконання умов договору №270/17 від 30.05.2017 шляхом безготівкових переказів були перераховані грошові кошти позивачу в якості оплати за поставлений товар за вказаними накладними, з посиланням на рахунки №10 від 07.02.2018 на суму 1773013,92грн, №22 від 13.04.2018 на суму 830146,81грн, №69 від 20.11.2018 на суму 2411815,20грн, №3 від 13.03.2019 на суму 441693,60грн, №5 від 20.03.2019 на суму 16224,00грн, №7 від 02.04.2019 на суму 107856,00грн, як на підставу оплати за поставлений товар, на загальну суму 3981913,50грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за період з 31.05.2017 по 29.07.2019 та платіжними дорученнями №2134 від 11.09.2019 на суму 50000,00грн, №157 від 27.09.2019 на суму 50000,00грн.

З наданих у судовому засіданні 12.02.2020 пояснень представника позивача вбачається, що заявлена до стягнення в межах розглядуваної справи заборгованість відповідача за поставлений товар складає 183605,26грн, розмір якої був визначений позивачем з урахуванням переплати відповідача по здійсненим раніше поставкам в межах договору №270/17 від 30.05.2017 у сумі 22392,00грн (оплата по рахунку №62 від 18.10.2018).

З метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо сплати заборгованості за поставлений за договором №270/17 від 30.05.2017 товар. Як свідчить листування сторін, відповідач запевняв про погашення заборгованості. Так, у відповіді на претензію №26/999 від 13.09.2019 (том 1, а.с. 36) за підписом в.о. директора ПрАТ Краматорський завод важкого верстатобудування Козинського Ю.В. наявність заборгованості у розмірі 283605,26грн відповідачем підтверджено з наданням пропозиції її погашення у строк до 30.09.2019. Однак заборгованість, як пояснено позивачем, була погашена відповідачем лише частково на суму 100000грн (платіжними дорученнями №2134 від 11.09.2019 на суму 50000,00грн, №157 від 27.09.2019 на суму 50000,00грн). Невиконання відповідачем зобов`язань зі сплати решти вартості отриманого за договором товару у розмірі 183605,26грн стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті та оцінюючи вказані обставини, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 ст.11 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що договір №270/17 від 30.05.2017 за своєю правовою природою є договором поставки, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договорів поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Доводячи обставини поставки товару відповідачу, позивач посилається на накладні: №8 від 19.02.2018 на суму 269258,88грн, №9 від 21.02.2018 на суму 617248,09грн, №15 від 21.03.2018 на суму 260197,44грн, №18 від 27.03.2018 на суму 48503,52грн, №19 від 29.03.2018 на суму 533707,45грн, №20 від 02.04.2018 на суму 44098,56грн, №23 від 18.04.2018 на суму 159818,40грн, №24 від 20.04.2018 на суму 368945,53грн, №26 від 22.05.2018 на суму 301382,88грн, №80 від 11.12.2018 на суму 268362,97грн, №81 від 20.12.2018 на суму 295921,92грн, №82 від 22.12.2018 на суму 338459,52грн, №85 від 27.12.2018 на суму 243931,20грн, №86 від 27.12.2018 на суму 59232,00грн, №4 від 21.03.2019 на суму 254762,40грн, №3 від 20.03.2019 на суму 16224,00грн, №6 від 02.40.2019 на суму 15408,00грн, №7 від 03.04.2019 на суму 92448,00грн.

Зі змісту накладних вбачається, що вони містять посилання на договір №270/17 від 30.05.2017 як на підставу поставки товару, отже, заперечення відповідача щодо недоведення позивачем здійснення поставок за означеним договором судом до уваги не приймаються.

Відповідач зазначає про оформлення вказаних накладних без додержання вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки в них не зазначено посаду особи та дані особи, якою вчинено підпис на накладних. При цьому, наголошуючи на вадах первинних документів, за якими був поставлений товар, сам факт поставок товару відповідач не заперечує. Таким чином, обставини справи свідчать про фактичне постачання позивачем товару на користь відповідача та складання накладних за наслідком здійснення господарських операцій, внаслідок яких відбувся реальний рух активів (постачання товару).

Суд зауважує, що накладні містять посилання на договір №270/17 від 30.05.2017, відомості щодо найменування, кількості ціни товару, найменування сторін договору, підписи сторін, які скріплені печатками сторін.

Згідно з ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до приписів п.п. 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Спірні накладні з боку замовника (відповідача) містять підписи осіб та відтиски печаток, які не заперечуються відповідачем як дійсний відтиск печатки Приватного акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування .

Згідно з ч. 1 ст.8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Доказів заміни, знищення, втрати або неправомірного використання печатки відповідача матеріали справи не містять, зокрема, звернення відповідача до правоохоронних органів з метою притягнення винних осіб до відповідальності, зокрема, передбаченої ст.206 2 , ст.357 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст.62 Господарського кодексу України підприємство - це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїх найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний на первинних документах, є певним свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (в даному випадку поставки товару) навіть за відсутності зазначення посади особи, яка отримала товар з боку покупця. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №910/19702/17, від 29.01.2020 у справі №916/922/19.

До того ж дефекти, допущені при складанні первинних бухгалтерських документів за наслідком господарських операцій самі по собі не нівелюють здійснення таких операцій, реальність вчинення яких відповідачем не оспорюється.

Суд також зазначає, що як унормовано приписами ч.2 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.ч.1,2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд на підставі наявних матеріалів справи дійшов висновку, що спірні накладні, які скріплені печатками сторін, що не спростовано відповідачем, є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які підтверджують факт участі покупця (відповідача) у вчиненні спірного господарського правочину, фіксує факт здійснення господарської операції і виконання договірних відносин та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Разом з цим, відповідно до ст.662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Поставка вважається виконаною, якщо разом із товаром постачальник надав всі товаросупровідні документи, а також: рахунок, сертифікат якості або паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності, гарантійний талон/паспорт; належним чином оформлену видаткову накладну, транспортні документи, пакувальні листи; податкову накладну у паперовому вигляді, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних , відповідно до ст.201 Податкового кодексу України, а також інші документи, передбачені специфікаціями до договору (п.3.6 договору).

Згідно з п.12 Інструкції Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості від 15.06.1965 №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними та супровідними документами (рахунком фактурі, специфікації, опису, упакувальним ярликам та інш.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Згідно з п.14 Інструкції Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості від 25.04.1966 №П-7 приймання продукції по якості і комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність, що поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення по якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Таким чином, відсутність передачі товаросупровідної документації має оформлюватися відповідним актом. Водночас, докази того, що при підписанні спірних видаткових накладних відповідач не отримав товаросупровідні документи в матеріалах справи відсутні.

Відповідач від поставленого товару не відмовився, при отриманні товару жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності відповідачем не подавалось.

Товар був поставлений постачальником та прийнятий відповідачем без застережень щодо недоліків та відсутності необхідних товаросупровідних документів, отже, у відповідача відсутні підстави для затримання оплати за поставлений товар.

Стосовно строків виконання зобов`язань з оплати, суд зазначає таке.

Як встановлено умовами п.2.6 договору оплата за товар здійснюється на умовах та у строки, визначені у специфікаціях.

Судом з`ясовано, що поставка товару за накладними №8 від 19.02.2018 на суму 269258,88грн, №9 від 21.02.2018 на суму 617248,09грн, №15 від 21.03.2018 на суму 260197,44грн, №18 від 27.03.2018 на суму 48503,52грн, №19 від 29.03.2018 на суму 533707,45грн, №20 від 02.04.2018 на суму 44098,56грн, №23 від 18.04.2018 на суму 159818,40грн, №24 від 20.04.2018 на суму 368945,53грн, №26 від 22.05.2018 на суму 301382,88грн, №80 від 11.12.2018 на суму 268362,97грн, №81 від 20.12.2018 на суму 295921,92грн, №82 від 22.12.2018 на суму 338459,52грн, №85 від 27.12.2018 на суму 243931,20грн, №86 від 27.12.2018 на суму 59232,00грн, здійснювалась на підставі договору №270/17 від 30.05.2017, а не специфікації №1 від 30.05.2017 (додаток №1 до договору), враховуючи те, що поставка товару за цієї специфікацією здійснювалась за попередні періоди, виходячи з дати її укладання та дати поставки товару за спірними накладними.

Разом з цим, поставка товару на підставі та умовах специфікації №1 від 13.03.2019 була здійснена тільки за накладною №4 від 21.03.2019 на суму 254762,40грн, враховуючи найменування товару, його кількість, ціну та суму вказані в специфікації та накладній.

При цьому, судом встановлено, що поставка товару за накладними №3 від 20.03.2019 на суму 16224,00грн, №6 від 02.40.2019 на суму 15408,00грн, №7 від 03.04.2019 на суму 92448,00грн здійснювалась на підставі договору, а не специфікації №1 від 13.03.2019, враховуючи відмінності в найменуванні, кількості та вартості товару визначені в специфікації та накладних.

Згідно з ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами, або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст.692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

За таких обставин, враховуючи те, що умовами договору поставки №270/17 від 30.05.2017 не визначено строки оплати товару, господарський суд дійшов висновку, що обов`язок з оплати товару у відповідача, отриманого за накладною №8 від 19.02.2018 на суму 269258,88грн настав 19.02.2018, №9 від 21.02.2018 на суму 617248,09грн - 21.02.2018, №15 від 21.03.2018 на суму 260197,44грн - 21.03.2018, №18 від 27.03.2018 на суму 48503,52грн - 27.03.2018, №19 від 29.03.2018 на суму 533707,45грн - 29.03.2018, №20 від 02.04.2018 на суму 44098,56грн - 02.04.2018, №23 від 18.04.2018 на суму 159818,40грн - 18.04.2018, №24 від 20.04.2018 на суму 368945,53грн - 20.04.2018, №26 від 22.05.2018 на суму 301382,88грн - 22.05.2018, №80 від 11.12.2018 на суму 268362,97грн - 11.12.2018, №81 від 20.12.2018 на суму 295921,92грн - 20.12.2018, №82 від 22.12.2018 на суму 338459,52грн - 22.12.2018, №85 від 27.12.2018 на суму 243931,20грн - 27.12.2018, №86 від 27.12.2018 на суму 59232,00грн - 27.12.2018, №3 від 20.03.2019 на суму 16224,00грн - 20.03.2019, №6 від 02.04.2019 на суму 15408,00грн - 02.04.2019, №7 від 03.04.2019 на суму 92448,00грн - 03.04.2019, а отже, звернення позивача до відповідача із вимогою оплатити поставлений товар на підставі ст.530 Цивільного кодексу України не вимагається.

Разом з цим, враховуючи, що поставка товару за накладною №4 від 21.03.2019 на суму 254762,40грн здійснювалась на умовах специфікації №1 від 13.03.2019, якою визначено строк оплати поставленого товару - протягом десяти календарних днів з моменту надходження товару на склад покупця, останнім днем здійснення оплати поставленого товару у відповідача за вказаною накладною, з урахування вимог ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, є 01.04.2019.

Як встановлено судом, позивач виконав свої зобов`язання за договором №270/17 від 30.05.2017 з поставки товару за спірними господарськими операціями на загальну суму 4187910,76грн з ПДВ.

Між тим, відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 3981913,50грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за період з 31.05.2017 по 29.07.2019 та платіжними дорученнями №2134 від 11.09.2019 на суму 50000,00грн, №157 від 27.09.2019 на суму 50000,00грн.

В обґрунтування заявленої суми заборгованості позивач зазначає, що заборгованість відповідача за поставлений товар складає 183605,26грн, за вирахуванням переплати у сумі 22392,00грн по рахунку №62 від 18.10.2018.

Обставини справи свідчать, що відповідачем не здійснено повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар за видатковими накладними №8 від 19.02.2018 на суму 269258,88грн, №9 від 21.02.2018 на суму 617248,09грн, №15 від 21.03.2018 на суму 260197,44грн, №18 від 27.03.2018 на суму 48503,52грн, №19 від 29.03.2018 на суму 533707,45грн, №20 від 02.04.2018 на суму 44098,56грн, №23 від 18.04.2018 на суму 159818,40грн, №24 від 20.04.2018 на суму 368945,53грн, №26 від 22.05.2018 на суму 301382,88грн, №80 від 11.12.2018 на суму 268362,97грн, №81 від 20.12.2018 на суму 295921,92грн, №82 від 22.12.2018 на суму 338459,52грн, №85 від 27.12.2018 на суму 243931,20грн, №86 від 27.12.2018 на суму 59232,00грн, №3 від 20.03.2019 на суму 16224,00грн, №6 від 02.04.2019 на суму 15408,00грн, №7 від 03.04.2019 на суму 92448,00грн, №4 від 21.03.2019 на суму 254762,40грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань з повної та своєчасної оплати за поставлений товар є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України. Вказане зумовлює висновок суду, що відповідач згідно з ч. 1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №270/17 від 30.05.2017 у сумі 183605,26грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 939,36грн, суд виходить з такого.

Нарахування заявленої до стягнення в межах даного позову пені зумовлено порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати поставленого товару за договором.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з приписами ч.2 ст. 193, ч.1 ст. 216 та ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст. 217, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Заявлену до стягнення пеню позивачем нараховано на підставі п.6.10 договору №270/17 від 30.05.2017, за умовами якого у разі порушення встановленого договором терміну остаточного розрахунку за придбаний товар, покупець сплачує постачальнику за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу але не більше 3% від несплаченої в строк суми.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України передбачений період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. При цьому, законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Як встановлено судом, обов`язок з оплати товару у відповідача виник за видатковими накладними №8 від 19.02.2018 на суму 269258,88грн - 19.02.2018, №9 від 21.02.2018 на суму 617248,09грн - 21.02.2018, №15 від 21.03.2018 на суму 260197,44грн - 21.03.2018, №18 від 27.03.2018 на суму 48503,52грн - 27.03.2018, №19 від 29.03.2018 на суму 533707,45грн - 29.03.2018, №20 від 02.04.2018 на суму 44098,56грн - 02.04.2018, №23 від 18.04.2018 на суму 159818,40грн - 18.04.2018, №24 від 20.04.2018 на суму 368945,53грн - 20.04.2018, №26 від 22.05.2018 на суму 301382,88грн - 22.05.2018, №80 від 11.12.2018 на суму 268362,97грн - 11.12.2018, №81 від 20.12.2018 на суму 295921,92грн - 20.12.2018, №82 від 22.12.2018 на суму 338459,52грн - 22.12.2018, №85 від 27.12.2018 на суму 243931,20грн - 27.12.2018, №86 від 27.12.2018 на суму 59232,00грн - 27.12.2018, №3 від 20.03.2019 на суму 16224,00грн - 20.03.2019, №6 від 02.04.2019 на суму 15408,00грн - 02.04.2019, №7 від 03.04.2019 на суму 92448,00грн - 03.04.2019, отже, за вимогами ст.253 Цивільного кодексу України, першими днями порушення строку оплати, з яких можливо нарахування штрафних санкцій є 20.02.2018, 22.02.2018, 22.03.2018, 28.03,2018, 30.03.2018, 03.04.2018, 19.04.2018, 21.04.2018, 23.05.2018, 12.12.2018, 21.12.2018, 23.12.2018, 28.12.2018, 28.12.2018, 21.03.2019, 03.04.2019, 04.04.2019 та 02.04.2019 відповідно. Проте позивачем визначено як початкові дати прострочення, з яких нараховується пеня за накладними №8 від 19.02.2018 на суму 269258,88грн, №9 від 21.02.2018 на суму 617248,09грн, №15 від 21.03.2018 на суму 260197,44грн, №18 від 27.03.2018 на суму 48503,52грн, №19 від 29.03.2018 на суму 533707,45грн, №20 від 02.04.2018 на суму 44098,56грн - 12.04.2018, за накладними №23 від 18.04.2018 на суму 159818,40грн, №24 від 20.04.2018 на суму 368945,53грн, №26 від 22.05.2018 на суму 301382,88грн - 01.06.2018, за накладними №80 від 11.12.2018 на суму 268362,97грн, №81 від 20.12.2018 на суму 295921,92грн, №82 від 22.12.2018 на суму 338459,52грн, №85 від 27.12.2018 на суму 243931,20грн, №86 від 27.12.2018 на суму 59232,00грн - 07.01.2019, за накладною №3 від 20.03.2019 на суму 16224,00грн - 01.04.2019, за накладними №6 від 02.04.2019 на суму 15408,00грн, №7 від 03.04.2019 на суму 92448,00грн - 15.04.2019. Враховуючи відсутність у суду права на збільшення за власною ініціативою періоду нарахування пені, суд приймає початкові дати, з яких обраховується заявлена до стягнення пеня, самостійно визначені позивачем.

Останнім днем здійснення оплати за поставлений товар за видатковою накладною №4 від 21.03.2019 на суму 254762,40грн, з урахуванням ч.5 ст.252 Цивільного кодексу України, є 01.04.2019, у зв`язку з чим за вимогами ст.253 Цивільного кодексу України першим днем порушення строку оплати, з якого можливо нарахування штрафних санкцій, є 02.04.2019.

За результатом проведеної судом перевірки, судом встановлено, що здійснений позивачем розрахунок пені за видатковою накладною №4 від 21.03.2019 на суму 254762,40грн є неправильним з огляду на те, що позивач невірно визначив початкову дату періоду нарахування.

Судом також встановлено, що позивачем за видатковими накладними №8 від 19.02.2018, №9 від 21.02.2018, №15 від 21.03.2018, №18 від 27.03.2018, №19 від 29.03.2018, №20 від 02.04.2018, №23 від 18.04.2018, №24 від 20.04.2018, №26 від 22.05.2018, №80 від 11.12.2018, №81 від 20.12.2018, №82 від 22.12.2018, №85 від 27.12.2018, №86 від 27.12.2018 здійснено нарахування пені за період, який перевищує шестимісячний строк, визначений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Аналіз умов договору поставки №270/17 від 30.05.2017 свідчить про відсутність умов щодо збільшення встановленого законом періоду нарахування пені.

Здійснивши перерахунок пені з дотриманням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, визначених позивачем початкових дат нарахування пені, визначеної судом початкової дати нарахування пені, суд встановив, що пеня складає більшу суму, ніж заявлена позивачем.

З урахуванням ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення пені у сумі 939,36грн.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 4185,10грн за заявлений позивачем період прострочення, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатом проведеної перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено невідповідність розрахунку фактичним обставинам справи в частині невірного визначення початкової дати періоду нарахування 3% річних у сумі 1818,98грн за прострочення оплати поставленого за накладною товару за накладною №4 від 21.03.2019 (рахунок №3 від 13.03.2019), граничним строком оплати якого є 01.04.2019. Вказане призвело до неправомірного нарахування позивачем 3% річних у сумі 12,71грн за 01.04.2019. Належним розміром 3% річних за розрахунком суду за накладною №4 від 21.03.2019 за період 02.04.2019-21.08.2019 (сума заборгованості 154762,40грн) є 1806,27грн.

Разом з тим, здійснивши перерахунок 3% річних за періоди з 12.04.2018 по 21.08.2019, з 01.06.2018 по 21.08.2019, з 07.01.2019 по 21.08.2019, з 02.04.2019 по 21.08.2019, з 01.04.2019 по 21.08.2019, з 15.04.2019 по 21.08.2019, суд встановив неправильність визначення позивачем кількості днів прострочення у бік зменшення, чим зумовлено заявлення до стягнення 3% річних у меншому розмірі, що є диспозитивним правом позивача.

Отже, заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 4185,10грн з урахуванням ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, підлягають задоволенню частково у розмірі 4172,39грн; решта вимог щодо стягнення 3% річних у сумі 12,71грн задоволенню не підлягає.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір, за приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства Підприємницька фірма Август , м.Маріуполь, Донецька область, до Приватного акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування , м. Краматорськ, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором поставки від 30.05.2017 №270/17 у сумі 183605,26грн, пені у сумі 939,36грн, 3% річних у сумі 4185,10грн, всього 188729,72грн, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування (84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, б.6, код ЄДРПОУ 00222999) на користь Приватного підприємства Підприємницька фірма Август (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Євпаторійська, 70, код ЄДРПОУ 13526809) заборгованість за договором поставки від 30.05.2017 №270/17 у сумі 183605,26грн, пеню у сумі 939,36грн, 3% річних у сумі 4172,39грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2830,75грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 14.02.2020 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2020.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя К.І. Аксьонова