Постанова

від 09.06.2020 по справі 905/2306/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2020 р. Справа № 905/2306/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Пелипенко Н.М. , суддя Стойка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування , м. Краматорськ, Донецька область (вх. № 929 Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 14.02.2020 по справі № 905/2306/19 (суддя Аксьонова К.І.; повний текст рішення складено та підписано 19.02.2020 )

за позовом Приватного підприємства Підприємницька фірма Август , м. Маріуполь, Донецька область

до Приватного акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування , м. Краматорськ, Донецька область

про стягнення 188729,72 грн., -

ВСТАНОВИЛА :

05.12.2019 Приватне підприємство Підприємницька фірма Август , м. Маріуполь, Донецька область (далі - ПП ПФ Август ; позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області із позовом до Приватного акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування , м. Краматорськ, Донецька область (далі - ПрАТ КЗВВ ; відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки №270/17 від 30.05.2017 у сумі 183605,26 грн., пені у сумі 939,36 грн., 3% річних у сумі 4185,10 грн., всього 188729,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки №270/17 від 30.05.2017 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.02.2020 по справі № 905/2306/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ КЗВВ на користь ПП ПФ Август заборгованість за договором поставки №270/17 від 30.05.2017 у сумі 183605,26 грн., пеню у сумі 939,36 грн., 3% річних у сумі 4172,39 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2830,75 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, ПрАТ КЗВВ , із даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Донецької області від 14.02.2020 по справі № 905/2306/19 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на те, що: при задоволенні позовних вимог судом першої інстанції неправомірно визначено підстави та строки виконання зобов`язань з оплати вартості поставленого товару за Договором поставки від 30.05.2017 № 270/17, адже дію даного Договору на 2019 рік не було продовжено, додаткової угоди з цього питання між сторонами не укладалося. Відповідач стверджує, що на підтвердження підстав та факту поставки позивачем у позовній заяві не зазначено про наявність специфікацій, не визначено які саме поставки товару були здійснені за договором та на які суми; додані до позовної заяви специфікації №1 б/д на суму 212400,00 грн. та №1 від 13.03.2019 необґрунтовані та не пов`язані з вимогами позивача, зазначеними у заяві; жоден документ позивача не надає можливості встановлення чітких строків та порядку поставки партій товару, про які вказує ПП ПФ Август ; надані позивачем у якості доказів поставки товару рахунки та накладні, оформлені без додержання вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки в них не зазначено посаду особи та дані особи, якою вчинено підпис від імені ПрАТ КЗВВ . У рахунках та накладних відсутні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами. За вказаних обставин відповідач вважає, що надані позивачем рахунки та накладні були безпідставно прийняті судом першої інстанції як первинні документи. Крім того, за відсутністю факту порушення зобов`язання зі сплати товару за договором, відсутні підстави для нарахування та стягнення штрафних санкцій, як відповідальності передбаченої пунктами 6.1. та 6.2. Договору від 30.05.2017 № 270/17, а розрахунок пені здійснено позивачем з порушенням встановленого ч.6 ст.232 Господарського кодексу України періоду нарахування пені.

Також в апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на подання апеляційної скарги протягом 20-ти днів з моменту отримання ним копії оскаржуваного рішення, а саме 25.02.2020, що підтверджується копією поштового конверту, перевіркою поштового відправлення на сайті Укрпошти за трек-номером 6102231328156 та вхідним штампом канцелярії ПрАТ КЗВВ вх.№ 148 від 25.02.2020, звернувся до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження згідно частини другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду Донецької області по справі № 905/2306/19 ухвалене судом 14.02.2020, його повний текст складено та підписано 19.02.2020 та отримано відповідачем 25.02.2020, а апеляційна скарга подана відповідачем 13.03.2020, тобто протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення, тому відповідач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження згідно частини другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2020 апеляційну скаргу ПрАТ КЗВВ на рішення Господарського суду Донецької області від 14.02.2020 по справі № 905/2306/19 було залишено без руху відповідно до частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником в порушення вимог пункту 2 частини третьої статті 258 цього Кодексу не надано доказів сплати судового збору. Відповідачу надано строк - 10 днів з моменту отримання цієї ухвали, протягом якого він має усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, шляхом подачі суду доказів сплати судового збору в сумі 4246,13 грн. за встановленими реквізитами.

Дана ухвала отримана скаржником 31.03.2020, про що свідчать матеріали справи.

07.04.2020, тобто у встановлений судом строк, від скаржника надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 3309), до якої додано платіжне доручення № 859989898 від 30.03.2020, що свідчить про сплату відповідачем судового збору в сумі 4246,40 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2020 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий (суддя-доповідач) Барбашова С.В., судді Пелипенко Н.М., Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 14.02.2020 по справі № 905/2306/19; дію даного рішення зупинено до закінчення апеляційного розгляду справи Східним апеляційним господарським судом; відкрито апеляційне провадження у справі № 905/2306/19; позивачу надано строк для подачі суду відзиву на апеляційну скаргу до 29.04.2020; учасникам справи роз`яснено, що апеляційний розгляд справи № 905/2306/19 відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

08.05.2020 судом від ПП ПФ Август отримано відзив на апеляційну скаргу (вх. № 4357), в якому позивач зазначає, що вказані скаржником доводи і обставини не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджуються належними доказами, враховуючи те, що: про продовження дії Договору поставки від 30.05.2017 № 270/17 свідчить підписана між сторонами Специфікація № 1 від 13 березня 2019 р. до Договору; в судовому засіданні 12.02.2020 представник відповідача підтвердив факт отримання товару за спірними накладними та те, що оплату його вартості відповідачем у повному обсязі не здійснено; з боку відповідача були відсутні зауваження щодо форми та змісту спірних рахунків та накладних; відповідь на претензію від 13.09.2019 вих. № 26/999 за підписом в.о. директора підприємства відповідача свідчить про погодження суми заборгованості за наданими до позову накладними, що є предметом дійсного спору; обставини справи свідчать про фактичне постачання позивачем товару на користь відповідача та складання накладних за наслідком здійснення господарських операцій, внаслідок яких відбувся реальний рух активів (постачання товару). Позивач наголошує, що суд першої інстанції на підставі наявних матеріалів справи дійшов законного та обґрунтованого висновку, що спірні накладні, які скріплені печатками сторін, є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджують факт участі покупця (відповідача) у вчиненні спірного господарського правочину, фіксують факт здійснення господарської операції і виконання договірних відносин та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. З огляду на те, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив всі обставини справи у їх сукупності, надавши належну правову оцінку цим обставинам, позивач просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

21.05.2020 судом апеляційної інстанції одержано клопотання відповідача (вх. № 4881), в якому скаржник просить залишити відзив позивача на апеляційну скаргу без розгляду, у зв`язку із тим, що позивачем пропущено встановлений судом строк на його подання без обґрунтування причин пропуску цього строку.

Розглянувши вказане клопотання відповідача колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2020, тобто в межах наданого судом строку для подачі відзиву на апеляційну скаргу, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням про надання йому для ознайомлення в електронному вигляді апеляційної скарги відповідача на рішення суду у даній справі. Клопотання обґрунтоване тим, що станом на 27.04.2020 позивач не отримував копію апеляційною скарги, і у зв`язку із введенням карантинних заходів у країні, не має можливості прибути до суду для ознайомлення з матеріалами справи. В цьому клопотанні позивач також просив суд продовжити строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу.

28.04.2020 судом апеляційної інстанції надіслано на електронну адресу позивача сканкопії відповідних матеріалів судової справи та повідомлено про те, що процесуальні строки щодо подання відзиву продовжено на строк дії карантину.

Так, відповідно до ч. 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 щодо строків обмежувальних заходів на території України, зокрема, продовжено строк карантину до 22.05.2020.

Процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу віднесено Законом України №540-IX від 30.03.2020 до процесуальних строків, що продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до постанови 11.03.2020 №211 (зі змінами згідно постанови 04.05.2020 №343) до 22.05.2020 включно.

Відтак, зазначений процесуальний строк пролонгувався на період дії карантину в силу пункту 4 Розділу X Прикінцеві положення ГПК України в редакції Закону України №540-IX від 30.03.2020.

Зважаючи на подання позивачем відзиву на апеляційну скаргу 08.05.2020 та визначення Кабінетом Міністрів України строку дії карантину до 22.05.2020 включно, зазначений відзив на апеляційну скаргу необхідно вважати таким, що поданий з дотриманням процесуального строку на його подання.

Апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини другої цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи, встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, 30.05.2017 між позивачем - ПП ПФ Август (постачальник) та відповідачем - ПрАТ КЗВВ (покупець), був укладений Договір поставки за №270/17 (далі - Договір) (том 1 аркуші справи 45-49).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов`язався поставити, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар, в асортименті, кількості, якості та за ціною, визначеними у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно пункту 2.1. Договору вартість товару визначається в специфікаціях до цього Договору.

Загальна сума Договору складає суму в національній валюті України, визначену на підставі відомостей специфікацій до даного договору, та може змінюватись у зв`язку зі зміною рівня цін та об`єктів поставок. На дату укладання договору його орієнтована сума складає 3000000,00 грн. з урахуванням ПДВ за ставкою 20% в розмірі 500000,00 грн. (пункти 2.2., 2.3. Договору).

За порушення прийнятих на себе зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену даним Договором, при наявності умов, передбачених діючим законодавством України (пункт 6.1. Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2018, а в частині невиконаних зобов`язань до їх повного виконання. Дія договору продовжується шляхом підписання додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною цього договору (пункт 11.1. Договору).

Одночасно з підписанням Договору №270/17 від 30.05.2017 сторонами було підписано специфікацію №1 від 30.05.2017 (додаток №1 до договору №270/17 від 30.05.2017), якою погоджено поставку товарів, сума за специфікацією складає 177000,00 грн., сума ПДВ 20% - 35400,00 грн., всього 212400,00 грн.; умови оплати: 50% попередня оплата, 50% по факту завантаження товару; термін постачання - протягом одного дня з моменту 100% оплати (том 1 аркуш справи 51).

Судом першої інстанції на підставі наданих позивачем пояснень з`ясовано та зроблено висновок про те, що вищезазначена специфікація №1 від 30.05.2017 не відноситься до спірних поставок товару за договором №270/17 від 30.05.2017 і не стосується предмету заявленого у даній справі позову.

Відповідач вказаний висновок суду першої інстанції не спростував.

Водночас, із матеріалів справи вбачається, що 13.03.2019 сторони у справі підписали специфікацію №1 до договору №270/17 від 30.05.2017, якою узгодили поставку товарів, сума за специфікацією складає 368078,00 грн., сума ПДВ 20% - 73615,60 грн., всього 441693,60 грн.; умови поставки: склад покупця в м. Краматорськ; порядок розрахунків - покупець сплачує повну вартість поставленого товару, протягом десяти календарних днів з моменту надходження товару на склад покупця. Відповідно до пункту 5 Специфікації зазначена Специфікація набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, яка є невід`ємною частиною Договору поставки №270/17 від 30.05.2017 (том 1 аркуш справи 52).

Доводи відповідача про те, що дію Договору поставки від 30.05.2017 № 270/17 не було продовжено на 2019 рік, колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє, оскільки про продовження дії Договору свідчить підписана між позивачем та відповідачем вищезазначена Специфікація № 1 від 13.03.2019 до Договору поставки № 270/17 від 30.05.2017, якою сторони визначили всі істотні умови поставки товару за Договором.

Доказів наявності інших підписаних сторонами специфікацій матеріали справи не містять. Протилежне сторонами не доведено.

Згідно пункту 2.7. Договору оплата за товар здійснюється на підставі рахунків-фактур. При безготівкових розрахунках датою платежу вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця.

Як свідчать матеріали справи, обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, на виконання умов Договору поставки позивач, як постачальник, в межах спірних правовідносин з постачання товару виставив покупцеві (відповідачу) рахунки на оплату товару:

-№10 від 07.02.2018 на суму 1773013,92 грн. з ПДВ,

-№22 від 13.04.2018 на суму 830146,81 грн. з ПДВ,

-№69 від 20.11.2018 на суму 2411815,20 грн. з ПДВ,

-№3 від 13.03.2019 на суму 441693,60 грн. з ПДВ,

-№5 від 20.03.2019 на суму 16224,00 грн. з ПДВ,

-№7 від 02.04.2019 на суму 107856,00 грн. з ПДВ (том 1 аркуші справи 53, 60, 64, 70, 72, 74).

У розділі 3 Договору сторони визначили умови поставки товару.

Згідно пунктів 3.1., 3.3., 3.5., 3.6. Договору поставка товару здійснюється партіями відповідно до специфікацій; датою поставки вважається дата укладання сторонами видаткової накладної на товар; право власності на товар переходить до покупця в момент оформлення видаткової накладної; поставка вважається виконаною, якщо разом із товаром постачальник надав всі товаросупровідні документи, а також: рахунок, сертифікат якості або паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності, гарантійний талон/паспорт; належним чином оформлену видаткову накладну, транспортні документи, пакувальні листи; податкову накладну у паперовому вигляді, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до ст.201 Податкового кодексу України, а також інші документи, передбачені специфікаціями до договору.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі видаткових накладних №8 від 19.02.2018 на суму 269258,88 грн., №9 від 21.02.2018 на суму 617248,09 грн., №15 від 21.03.2018 на суму 260197,44 грн., №18 від 27.03.2018 на суму 48503,52 грн., №19 від 29.03.2018 на суму 533707,45 грн., №20 від 02.04.2018 на суму 44098,56 грн., №23 від 18.04.2018 на суму 159818,40 грн., №24 від 20.04.2018 на суму 368945,53 грн., №26 від 22.05.2018 на суму 301382,88 грн., №80 від 11.12.2018 на суму 268362,97 грн., №81 від 20.12.2018 на суму 295921,92 грн., №82 від 22.12.2018 на суму 338459,52 грн., №85 від 27.12.2018 на суму 243931,20 грн., №86 від 27.12.2018 на суму 59232,00 грн., №4 від 21.03.2019 на суму 254762,40 грн., №3 від 20.03.2019 на суму 16224,00 грн., №6 від 02.40.2019 на суму 15408,00 грн., №7 від 03.04.2019 на суму 92448,00 грн. позивач передав, а відповідач прийняв без зауважень та заперечень товар у власність на загальну суму 4187910,76 грн. з ПДВ (том 1 аркуші справи 54-59, 61-63, 65-69, 71, 73, 75-76).

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У справі відсутні належні та допустимі докази того, що при підписанні спірних видаткових накладних відповідач не отримав товаросупровідні документи. Жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності відповідачем не заявлялося. Натомість матеріали справи свідчать про те, що товар був поставлений постачальником та прийнятий відповідачем без застережень щодо недоліків та відсутності необхідних товаросупровідних документів,

Отже, із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов`язання за договором №270/17 від 30.05.2017 з поставки товару за спірними господарськими операціями на загальну суму 4187910,76 грн. з ПДВ, однак відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково.

Так, відповідач на виконання умов Договору №270/17 від 30.05.2017 шляхом безготівкових переказів перерахував позивачу грошові кошти в якості оплати за поставлений товар за вказаними накладними із посиланням на рахунки №10 від 07.02.2018 на суму 1773013,92 грн., №22 від 13.04.2018 на суму 830146,81 грн., №69 від 20.11.2018 на суму 2411815,20 грн., №3 від 13.03.2019 на суму 441693,60 грн., №5 від 20.03.2019 на суму 16224,00 грн., №7 від 02.04.2019 на суму 107856,00 грн., як на підставу оплати за поставлений товар, на загальну суму 3981913,50 грн., про що свідчать надані до позовної заяви банківські виписки по рахунку позивача за період з 31.05.2017 по 29.07.2019 та платіжні доручення №2134 від 11.09.2019 на суму 50000,00 грн., №157 від 27.09.2019 на суму 50000,00 грн. (том 1 аркуші справи 77-82).

Відповідно до пункту 8.1. Договору сторони погодились, що у випадку виникнення спорів або суперечок у зв`язку із виконанням цього Договору або будь-якої із його статей та/або положень, додаткових угод Сторони докладуть всіх зусиль для вирішення спорів та суперечок шляхом переговорів.

З метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо сплати заборгованості за поставлений за Договором поставки №270/17 від 30.05.2017 товар.

Зі змісту наявного у справі листування сторін вбачається, що відповідач запевнив позивача про погашення заборгованості. Зокрема, у відповіді на претензію №26/999 від 13.09.2019 (том 1 аркуш справи 36), яка підписана в.о. директора ПрАТ Краматорський завод важкого верстатобудування Козинським Ю.В., відповідач визнав та підтвердив наявність заборгованості у розмірі 283605,26 грн. Разом із цим відповідач запропонував погасити борг у строк до 30.09.2019.

Матеріали справи свідчать про те, що в подальшому відповідач здійснив погашення боргу лише частково на суму 100000,00 грн., про що свідчать платіжні доручення № 2134 від 11.09.2019 на суму 50000,00 грн. та №157 від 27.09.2019 на суму 50000,00 грн. (том 1 аркуші справи 81-82).

Невиконання відповідачем зобов`язань зі сплати решти вартості отриманого за договором товару у розмірі 183605,26 грн. стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ПП ПФ Август про стягнення з ПрАТ КЗВВ заборгованості з оплати вартості поставленого за Договором поставки товару в сумі 183605,26 грн., пені у сумі 939,36 грн., 3% річних у сумі 4185,10 грн., із посиланням на положення статей 525, 526, 611, 625 Цивільного кодексу України та статей 193, 222, 265 Господарського кодексу України, у зв`язку із неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки товару.

Судом першої інстанції обґрунтовано з`ясовано, що заявлена до стягнення в межах даної справи сума боргу за поставлений товар становить 183605,26 грн., а розмір цієї суми визначено позивачем з урахуванням здійсненої відповідачем переплати по поставкам в межах договору №270/17 від 30.05.2017 у сумі 22392,00 грн. (оплата по рахунку №62 від 18.10.2018).

Правові підстави для затримання оплати за поставлений товар у відповідача відсутні і в процесі розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанції не встановлені.

Враховуючи, що відповідачем не здійснено повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар за вищезазначеними видатковими накладними, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 183605,26 грн., пені у сумі 939,36 грн. та 3% річних у сумі 4172,39 грн., з чим повністю погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що за змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтями 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 3 статті 13, частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 78, частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із статтею 73, частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено порядок оформлення документів, які можуть підтверджувати господарські операції.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Частиною другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції і не спростовано відповідачем, надані позивачем в підтвердження фактичного виконання ним договірних зобов`язань видаткові накладні на загальну суму 4187910,76 грн. (з ПДВ) містять посилання на Договір №270/17 від 30.05.2017, як на підставу поставки товару. Крім того, вказані накладні містять відомості щодо найменування, кількості ціни товару, найменування сторін договору, підписи сторін, які скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

З боку замовника (відповідача) підпис особи засвідчено дійсною печаткою ПрАТ КЗВВ , що не заперечується скаржником.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, судом першої інстанції обґрунтовано з`ясовано також і те, що матеріали справи не містять доказів заміни, знищення, втрати або неправомірного використання печатки ПрАТ КЗВВ .

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором поставки свідчить і відсутність з боку відповідача під час отримання товару будь-яких претензій та повідомлень про порушення постачальником (позивачем) умов Договору поставки.

Обставини справи достеменно свідчать про фактичне постачання позивачем товару на користь відповідача та складання накладних за наслідком здійснення господарських операцій, внаслідок яких відбувся реальний рух активів (постачання товару), про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, вмотивовуючи оскаржуване рішення.

За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із доводами позивача та висновками суду першої інстанції про те, що додані до позову видаткові накладні є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт виконання позивачем умов Договору поставки у розумінні статті 79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказані накладні є первинними обліковими документами згідно Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , адже фіксують факт здійснення господарських операцій. Зазначене є підставою для виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідач жодним чином не довів невідповідність доданих до позову первинних документів вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак доказів сплати позивачу боргу в сумі 183605,26 грн. відповідач суду не надав.

Умовами пункту 2.6. Договору поставки передбачено, що оплата за товар здійснюється на умовах та у строки, визначені у специфікаціях.

Судом першої інстанції встановлено, що поставка товару за накладними №8 від 19.02.2018 на суму 269258,88 грн., №9 від 21.02.2018 на суму 617248,09 грн., №15 від 21.03.2018 на суму 260197,44 грн., №18 від 27.03.2018 на суму 48503,52 грн., №19 від 29.03.2018 на суму 533707,45 грн., №20 від 02.04.2018 на суму 44098,56 грн., №23 від 18.04.2018 на суму 159818,40 грн., №24 від 20.04.2018 на суму 368945,53 грн., №26 від 22.05.2018 на суму 301382,88 грн., №80 від 11.12.2018 на суму 268362,97 грн., №81 від 20.12.2018 на суму 295921,92 грн., №82 від 22.12.2018 на суму 338459,52 грн., №85 від 27.12.2018 на суму 243931,20 грн., №86 від 27.12.2018 на суму 59232,00 грн., здійснювалася на підставі договору №270/17 від 30.05.2017, а не специфікації №1 від 30.05.2017 (додаток №1 до договору), враховуючи те, що поставка товару за цією специфікацією здійснювалась за попередні періоди, виходячи з дати її укладання та дати поставки товару за спірними накладними.

Водночас, судом встановлено, що поставка товару на підставі та умовах специфікації №1 від 13.03.2019 була здійснена тільки за накладною №4 від 21.03.2019 на суму 254762,40 грн., враховуючи найменування товару, його кількість, ціну та суму вказані в специфікації та накладній.

В свою чергу поставка товару за накладними №3 від 20.03.2019 на суму 16224,00 грн., №6 від 02.04.2019 на суму 15408,00 грн., №7 від 03.04.2019 на суму 92448,00 грн., була здійснена на підставі Договору, а не специфікації №1 від 13.03.2019, враховуючи відмінності в найменуванні, кількості та вартості товару визначені в специфікації та накладних.

ПрАТ КЗВВ зазначених обставин не спростувало.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами, або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України, обов`язок відповідача оплатити товар виникає з моменту його прийняття.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що умовами договору поставки №270/17 від 30.05.2017 не визначено строків оплати товару, господарський суд встановив, що обов`язок з оплати товару у відповідача, отриманого за накладною №8 від 19.02.2018 на суму 269258,88 грн. настав 19.02.2018, №9 від 21.02.2018 на суму 617248,09 грн. - 21.02.2018, №15 від 21.03.2018 на суму 260197,44 грн. - 21.03.2018, №18 від 27.03.2018 на суму 48503,52 грн. - 27.03.2018, №19 від 29.03.2018 на суму 533707,45 грн. - 29.03.2018, №20 від 02.04.2018 на суму 44098,56 грн. - 02.04.2018, №23 від 18.04.2018 на суму 159818,40 грн. - 18.04.2018, №24 від 20.04.2018 на суму 368945,53 грн. - 20.04.2018, №26 від 22.05.2018 на суму 301382,88 грн. - 22.05.2018, №80 від 11.12.2018 на суму 268362,97 грн. - 11.12.2018, №81 від 20.12.2018 на суму 295921,92 грн. - 20.12.2018, №82 від 22.12.2018 на суму 338459,52 грн. - 22.12.2018, №85 від 27.12.2018 на суму 243931,20 грн. - 27.12.2018, №86 від 27.12.2018 на суму 59232,00 грн. - 27.12.2018, №3 від 20.03.2019 на суму 16224,00 грн. - 20.03.2019, №6 від 02.04.2019 на суму 15408,00 грн. - 02.04.2019, №7 від 03.04.2019 на суму 92448,00 грн. - 03.04.2019.

Отже, є вірними висновки суду про те, що звернення позивача до відповідача із вимогою оплатити поставлений товар за вищезгаданими накладними на підставі статті 530 Цивільного кодексу України не вимагається.

Окрім цього, суд першої інстанції з огляду на те, що поставка товару за накладною №4 від 21.03.2019 на суму 254762,40 грн. здійснювалась на умовах специфікації №1 від 13.03.2019, якою визначено строк оплати поставленого товару - протягом десяти календарних днів з моменту надходження товару на склад покупця, дійшов правильного висновку, що останнім днем здійснення оплати поставленого товару у відповідача за вказаною накладною, з урахуванням вимог частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України, є 01.04.2019.

Таким чином доводи скаржника про те, що при задоволенні позовних вимог судом першої інстанції неправомірно визначено підстави та строки виконання зобов`язань з оплати вартості поставленого товару за Договором, є безпідставними та колегією суддів відхиляються.

За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

У пункті 6.10. Договору сторони дійшли згоди, що у разі порушення встановленого договором терміну остаточного розрахунку за придбаний товар, покупець сплачує постачальнику за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, але не більше 3% від несплаченої в строк суми.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Таким чином, частиною шоста статті 232 Господарського кодексу України передбачений період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. При цьому, законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується із висновками місцевого господарського суду про те, що обов`язок з оплати товару у відповідача виник за видатковими накладними №8 від 19.02.2018 - 19.02.2018, №9 від 21.02.2018 - 21.02.2018, №15 від 21.03.2018 - 21.03.2018, №18 від 27.03.2018 - 27.03.2018, №19 від 29.03.2018 - 29.03.2018, №20 від 02.04.2018 - 02.04.2018, №23 від 18.04.2018 - 18.04.2018, №24 від 20.04.2018 - 20.04.2018, №26 від 22.05.2018 - 22.05.2018, №80 від 11.12.2018 - 11.12.2018, №81 від 20.12.2018 - 20.12.2018, №82 від 22.12.2018 - 22.12.2018, №85 від 27.12.2018 - 27.12.2018, №86 від 27.12.2018 - 27.12.2018, №3 від 20.03.2019 - 20.03.2019, №6 від 02.04.2019 - 02.04.2019, №7 від 03.04.2019 - 03.04.2019.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в яку зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Судом встановлено, що за вимогами статті 253 Цивільного кодексу України, першими днями порушення строку оплати, з яких можливо нарахування штрафних санкцій є 20.02.2018, 22.02.2018, 22.03.2018, 28.03,2018, 30.03.2018, 03.04.2018, 19.04.2018, 21.04.2018, 23.05.2018, 12.12.2018, 21.12.2018, 23.12.2018, 28.12.2018, 28.12.2018, 21.03.2019, 03.04.2019, 04.04.2019 та 02.04.2019, відповідно.

Враховуючи, що інше сторонами у договорі не встановлено, то пеню належить рахувати окремо за кожною накладною з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Як вбачається з розрахунку позивача, початком прострочення, з якого нараховується пеня за накладними №8 від 19.02.2018, №9 від 21.02.2018, №15 від 21.03.2018, №18 від 27.03.2018, №19 від 29.03.2018, №20 від 02.04.2018 - визначено 12.04.2018, за накладними №23 від 18.04.2018, №24 від 20.04.2018, №26 від 22.05.2018 - 01.06.2018, за накладними №80 від 11.12.2018, №81 від 20.12.2018, №82 від 22.12.2018, №85 від 27.12.2018, №86 від 27.12.2018 - 07.01.2019, за накладною №3 від 20.03.2019 - 01.04.2019, за накладними №6 від 02.04.2019 та №7 від 03.04.2019 - 15.04.2019.

Останнім днем здійснення оплати за поставлений товар за видатковою накладною №4 від 21.03.2019 на суму 254762,40 грн., з урахуванням ч.5 ст.252 Цивільного кодексу України, є 01.04.2019, у зв`язку з чим за вимогами ст.253 Цивільного кодексу України першим днем порушення строку оплати, з якого можливо нарахування штрафних санкцій, є 02.04.2019.

Здійснений позивачем розрахунок пені за видатковою накладною №4 від 21.03.2019 на суму 254762,40 грн. визнано судом першої інстанції неправильним з огляду на те, що позивач невірно визначив початкову дату періоду нарахування.

Судом також встановлено, що позивачем за видатковими накладними №8 від 19.02.2018, №9 від 21.02.2018, №15 від 21.03.2018, №18 від 27.03.2018, №19 від 29.03.2018, №20 від 02.04.2018, №23 від 18.04.2018, №24 від 20.04.2018, №26 від 22.05.2018, №80 від 11.12.2018, №81 від 20.12.2018, №82 від 22.12.2018, №85 від 27.12.2018, №86 від 27.12.2018 здійснено нарахування пені за період, який перевищує шестимісячний строк, визначений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час визначення суми пені неухильно дотримався положень матеріального права та вірно розрахував, що стягненню підлягає пеня в сумі 939,36 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За результатом проведеної перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено невідповідність розрахунку фактичним обставинам справи в частині невірного визначення початкової дати періоду нарахування 3% річних у сумі 1818,98 грн. за прострочення оплати поставленого за накладною товару за накладною №4 від 21.03.2019 (рахунок №3 від 13.03.2019), граничним строком оплати якого є 01.04.2019, адже вказане призвело до неправомірного нарахування позивачем 3% річних у сумі 12,71 грн. за 01.04.2019. Належним розміром 3% річних за розрахунком суду за накладною №4 від 21.03.2019 за період 02.04.2019-21.08.2019 (сума заборгованості 154762,40 грн.) є 1806,27 грн.

Здійснивши перерахунок 3% річних за періоди з 12.04.2018 по 21.08.2019, з 01.06.2018 по 21.08.2019, з 07.01.2019 по 21.08.2019, з 02.04.2019 по 21.08.2019, з 01.04.2019 по 21.08.2019, з 15.04.2019 по 21.08.2019, суд встановив неправильність визначення позивачем кількості днів прострочення у бік зменшення, чим зумовлено заявлення до стягнення 3% річних у меншому розмірі, що є диспозитивним правом позивача.

Враховуючи вищезазначене, встановивши факт порушення відповідачем грошового зобов`язання, суд першої інстанції обґрунтовано визначився, що заявлені позивачем вимоги про стягнення 3% річних у сумі 4185,10 грн. підлягають задоволенню лише частково у розмірі 4172,39 грн., а в частині позовних вимог про стягнення 12,71 грн. слід відмовити.

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, тому скарга задоволенню не підлягає.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції у даній справі, яке ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, у суду апеляційної інстанції відсутні.

Враховуючи те, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які в даному випадку не підтверджують ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі із порушеннями, визначеними статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку частини четвертої статті 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, тому апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування , м. Краматорськ, Донецька область залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 14.02.2020 по справі № 905/2306/19 - без змін.

Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування , м. Краматорськ, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від 14.02.2020 по справі № 905/2306/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 14.02.2020 по справі № 905/2306/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.06.2020.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя Н.М. Пелипенко

Суддя О.В. Стойка