Рішення

від 04.02.2020 по справі 910/11919/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2020Справа № 910/11919/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трау Нутришин

Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід

Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід Мд

про стягнення 431430,05 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід та

Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід Мд

до Товариства з обмеженою відповідальністю Трау Нутришин

Україна

про визнання договору частково недійсним,

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Камільовський В.В.

від відповідача 1 (позивача 1 за зустрічним позовом): Вінокуров В.О.

від відповідача 2 (позивача 2 за зустрічним позовом): Вінокуров В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Трау Нутришин Україна звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід та Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід Мд про стягнення 431430,05 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач 1 не виконав зобов`язання за договором поставки №1-31/0717 від 31.07.2017, а тому, враховуючи договір №11022019 про переведення боргу від 10.09.2018, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів основний борг у розмірі 237798,90 грн., пеню у розмірі 131233,04 грн., 10% річних у розмірі 37319,53 грн., інфляційні втрати у розмірі 25078,58 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на категорію та складність спору, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 01.10.2019.

У підготовче засідання 01.10.2019 прибули представники позивача та відповідача 2, представник відповідача 1 у підготовче засідання не прибув.

У підготовчому засіданні 01.10.2019 за наслідками розгляду клопотання відповідача 2 про продовження строку для подання відзиву, таке клопотання відповідача 2 задоволено та продовжено строк для подання відзиву на 15 днів.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 29.10.2019.

16.10.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід та Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід Мд надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю Трау Нутришин Україна про визнання договору частково недійсним, відповідно до якого позивачі за зустрічним позовом просять суд визнати друге речення п. 5.3. розділу 5 Строк дії договору та інші умови договору №11022019 про переведення боргу від 10.09.2018 ( Новий боржник поручається перед кредитором у повному обсязі за виконання грошових зобов`язань первісним боржником за основним договором ) недійсним.

Відповідно до ст. 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

Подана до суду зустрічна позовна заява є взаємопов`язаною з первісним позовом, відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 162, 164, 172, 173, 180 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає прийняттю до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 суд ухвалив, зокрема, прийняти для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід та Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід Мд до Товариства з обмеженою відповідальністю Трау Нутришин Україна про визнання договору частково недійсним; вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом

17.10.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід та Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід Мд надійшли відзиви на позов, відповідно до яких відповідачі зазначають, що умовами договору про переведення боргу сторони погодили виключно переведення боргу на суму 32000,00 грн. за договором поставки, тоді-як положення стосовно поруки відповідача 2, викладені у п. 5.3. договору переведення боргу, підписане сторонами під впливом помилки, без урахування п. 11.6. статуту відповідача 2.

29.10.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід та Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід Мд надійшли додаткові письмові пояснення, відповідно до яких відповідачі зазначають, що первинно, при погодженні змісту правочину жодних формулювань про поруку договір про переведення боргу не містив, а п. 5.3. щодо поруки з`явився у вже підписаному позивачеві примірнику, та позивач не вказав про внесення змін до вже погодженого проекту договору.

29.10.2019 до відділу діловодства суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 29.10.2019 прибули представники відповідачів, представник позивача у підготовче засідання не прибув.

У підготовчому засіданні 29.10.2019 оголошено перерву до 12.11.2019, враховуючи клопотання позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом).

12.11.2019 до відділу діловодства суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшли заперечення на додаткові письмові пояснення, а також відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) заперечує проти вимог зустрічного позову з підстав того, що позивач 2 за зустрічним позовом не надсилав листа від 03.07.2019, у якому йдеться про помилкову сплату 6000,00 грн., у липні 2019 року; позивач 2 за зустрічним позовом листувався з відповідачем за зустрічним позовом, з якого вбачається, що позивач 2 за зустрічним позовом заявив про подальше погашення боргу з боку позивача 2 за боргами позивача 1 за зустрічним позовом за основним договором; щодо доводів позивачів за зустрічним позовом стосовно відсутності повноважень на підписання договору переведення боргу у позивача 2 за зустрічним позовом, відповідач за зустрічним позовом вказує, що відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містять жодної інформації про наявність обмежень щодо представництва від імені позивача 2 за зустрічним позовом.

У підготовче засідання 12.11.2019 прибули представники сторін.

У підготовчому засіданні 12.11.2019 оголошено перерву до 10.12.2019.

19.11.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід та Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід Мд надійшла відповідь на відзив за зустрічним позовом, відповідно до якої позивачі за зустрічним позовом вказують, що платіж у розмірі 6000,00 грн. не є конклюдентними діями стосовно договору переведення боргу в частині поруки; скріншоти переписки у мессенжері, що подані відповідачем за зустрічним позовом, не можуть бути доказами у справі; з вказаних доказів неможливо встановити дійсне коло осіб, які беруть участь у переписці, про які саме 6000 йде мова та в якому контексті, що мається на увазі під словом переуступка ; позивачі за зустрічним позовом наполягають саме на відсутності повноважень щодо надання поруки, повноваження сторін в частині заміни боржника не оспорюється.

10.12.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід та Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід Мд надійшло клопотання про проведення судового засідання 10.12.2019 без участі Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід та Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід Мд .

У підготовче засідання 10.12.2019 прибув представник позивача за первісним позовом; представники відповідачів за первісним позовом у підготовче засідання не прибули.

У підготовчому засіданні 10.12.2019 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.12.2019.

18.12.2019 до відділу діловодства суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшла заява про подання доказів щодо судових витрат після ухвалення рішення.

19.12.2019 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід та Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід Мд надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 20.12.2019 прибув представник позивача, представники відповідачів у підготовче засідання не прибули.

У підготовчому засіданні 20.12.2019 оголошено перерву до 04.02.2020, враховуючи клопотання відповідачів за первісним позовом (позивачів за зустрічним позовом).

У судове засідання 04.02.2020 прибули представники сторін.

Застосовуючи положення ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суду з прав людини у справах "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 зазначає, що критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

У судовому засіданні 04.02.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

31.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю КРЕБС ФІД (покупець) укладено договір поставки № 1-31/0717 (далі - Договір поставки).

Відповідно до умов Договору поставки, позивач взяв на себе зобов`язання в терміни та на умовах, що визначені договором, передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - Товар ), а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену Договором (п. 1.1.).

Згідно з п. 2.1. Договору поставки, загальна кількість Товару, що є предметом поставки за Договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), за групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, визначаються в специфікаціях, що складаються на кожну поставку та додаються до Договору, і є його невід`ємними частинами (надалі - Додатки).

Згідно з п. 3.1. Договору поставки, оплата Товару здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України в безготівковій формі шляхом перерахування суми, належної до сплати на рахунок постачальника в строк 3 робочих дні з дати поставки.

Як встановлено п. 4.2. Договору поставки, поставка Товару здійснюється в межах строків поставки, визначених умовами відповідних Додатків та умовами п. 4.1. цього Договору та при умові належного виконання покупцем зобов`язань з оплати отриманого товару у відповідності до умов цього Договору.

Перехід права власності відбувається в момент передачі товару покупцю за видатковими накладними, датою передачі є дата оформлення видаткових накладних (п. 6.1. Договору поставки).

Перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним прийманням по кількості і якості (зокрема, з перевіркою маркування і цілості тари, пломб (при їх наявності), наявності ознак пошкодження або псування Товару) (п. 6.5. Договору поставки).

У відповідності до п. 6.6. Договору поставки товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в видатковій накладній (товарно-транспортній накладній), по якості - відповідно до критерії якості, вказаних в сертифікаті підприємства-виробника.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем за первісним позовом та відповідачем 1 за первісним позовом Договору поставки, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) поставлено, а відповідачем 1 за первісним позовом (позивачем 1 за зустрічним позовом) прийнято товар за видатковими накладними, що долучені до позову, на загальну суму 3484354,86 грн.

Як зазначає позивач, вартість поставленого за Договором поставки товару була частково сплачена, з огляду на що станом на дату звернення до суду розмір заборгованості складає 237798,90 грн.

Так, власне, будь-яких заперечень з приводу обсягів поставки та розмірів заборгованості відповідача 1 за Договором поставки суду не надано.

Судом встановлено, що 10.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю КРЕБС ФІД (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю КРЕБС ФІД МД (новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА (кредитор) укладено договір № 11022019 про переведення боргу (далі - Договір про переведення боргу), за умовами якого, первісний боржник передав, а новий боржник прийняв на себе зобов`язання, що належить первісному боржнику, і став новим боржником за договором поставки № 1-37/0717 від 31 липня 2017 року (Основний договір), укладеним між первісним боржником та кредитором в сумі, що вказана в п.1.2. даного Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору про переведення боргу, новий боржник повинен (замість первісного боржника) виконати зобов`язання перед кредитором за Основним договором частково у сумі 32 000,00 грн.

Згідно з п. 5.3. Договору про переведення боргу, переведення боргу згідно з цим Договором не тягне за собою ніяких змін умов Основного договору, крім тих, що визначені даним Договором. Новий Боржник поручається перед кредитором у повному обсязі за виконання грошових зобов`язань первісним боржником за Основним договором.

Судом встановлено, що відповідно до п. 11.6. статуту ТОВ Кребс Фід МД до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства відноситься зокрема надання попередньої письмової згоди на укладання, зміну та припинення правочинів (договорів, контрактів) про відчуження будь-яких необоротних активів товариства, в тому числі будь-яких об`єктів нерухомості, транспортних засобів, а також на укладання кредитних, депозитних договорів, договорів позики, страхування, застави, поруки, майнової поруки, будь-яких інших договорів на забезпечення виконання зобов`язань незалежно від суми таких договорів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги за первісним позовом, позивач зазначає, що відповідач 1 за первісним позовом не виконав зобов`язання за Договором поставки, а тому, враховуючи п. 5.3. Договору про переведення боргу, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів за первісним позовом основний борг у розмірі 237798,90 грн., пеню у розмірі 131233,04 грн., 10% річних у розмірі 37319,53 грн., інфляційні втрати у розмірі 25078,58 грн.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тими обставинами, що п. 5.3. Договору про переведення боргу вчинений під впливом помилки, оскільки первинно, при погодженні змісту правочину жодних формулювань про поруку договір про переведення боргу не містив, а п. 5.3. щодо поруки з`явився у вже підписаному позивачеві за первісним позовом примірнику, та позивач за первісним позовом не вказав про внесення змін до вже погодженого проекту договору. Крім того, позивачі за зустрічним позовом вказують, що Договір про переведення боргу в частині п. 5.3. цього договору вчинено без урахування п. 11.6. статуту відповідача 2 щодо надання Загальними зборами позивача 2 за зустрічним позовом попередньої згоди на укладення договору поруки.

За наведених обставин, позивачі за зустрічним позовом просять суд визнати друге речення п. 5.3. розділу 5 Строк дії договору та інші умови договору №11022019 про переведення боргу від 10.09.2018 ( Новий боржник поручається перед кредитором у повному обсязі за виконання грошових зобов`язань первісним боржником за основним договором ) недійсним.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги за первісним позовом до відповідача 1 за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, вимоги позивача за первісним позовом до відповідача 2 за первісним позовом не підлягають задоволенню, та вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Щодо вимог за зустрічним позовом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Ч. 2 даної статті передбачає, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, за змістом ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як встановлено судом, 10.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю КРЕБС ФІД (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю КРЕБС ФІД МД (новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА (кредитор) укладено Договір про переведення боргу, за умовами якого, первісний боржник передав, а новий боржник прийняв на себе зобов`язання, що належить первісному боржнику, і став новим боржником за договором поставки № 1-37/0717 від 31 липня 2017 року (Основний договір), укладеним між первісним боржником та кредитором в сумі, що вказана в п.1.2. даного Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору про переведення боргу, новий боржник повинен (замість первісного боржника) виконати зобов`язання перед кредитором за Основним договором частково у сумі 32 000,00 грн.

Дослідивши зміст вказаних положень договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором щодо заміни боржника у зобов`язанні (переведення боргу).

За змістом ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно зі статтею 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 521 Цивільного кодексу України визначено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що під час вирішення даної справи суд виходить з того, що договори можуть бути визнані недійсними лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання договорів недійсними суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання їх недійсними і настання певних юридичних наслідків.

За змістом ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Суд зазначає, що за загальним правилом не є підставою для визнання недійсним відсутність у договорі істотних умов. Так, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

При цьому не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

У зв`язку з наведеним суд встановлює, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п`ята, сьома статті 180 ГК України тощо.

Як встановлено судом, згідно з п. 5.3. Договору про переведення боргу, переведення боргу згідно з цим Договором не тягне за собою ніяких змін умов Основного договору, крім тих, що визначені даним Договором. Новий Боржник поручається перед кредитором у повному обсязі за виконання грошових зобов`язань первісним боржником за Основним договором.

Як встановлено судом, позивачі за зустрічним позовом просять суд визнати друге речення п. 5.3. розділу 5 Строк дії договору та інші умови Договору про переведення боргу недійсним.

Досліджуючи умови другого речення п. 5.3. Договору про переведення боргу, суд зазначає, що вказані положення за своїм змістом містять ознаки поруки.

За приписами ч.ч. 1,2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки.

Суд зазначає, що Цивільний кодекс України не визначає перелік істотних умов, які повинен містити договір поруки.

Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори (розділи I та II кн. 5 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести:

- визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо;

- обсяг відповідальності поручителя, оскільки згідно із ч. 2 ст. 553 ЦК порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі, а ч. 2 ст. 554 ЦК встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки;

- відомості про сторони: кредитора і поручителя;

- відомості про боржника (хоча він і не є стороною договору поруки, але згідно із ч. 1 ст. 555 ЦК у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. До того ж до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ч. 2 ст. 556 ЦК). (лист Верховного Суду України від 01.02.2015 Аналіз застосування судами законодавства, яке регулює поруку як вид забезпечення виконання зобов`язання ).

Наведене вище дає підстави для однозначного висновку, що істотною умовою поруки є чітке визначення зобов`язання, на забезпечення якого видається порука.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Так, встановлення обсягу зобов`язання, яке забезпечується порукою, є визначальним при укладанні договору поруки, оскільки зміна такого зобов`язання, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, тягне за собою передбачені ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України наслідки.

Так, оспорюваним положенням Договору про переведення боргу передбачено, що новий боржник поручається перед кредитором у повному обсязі за виконання грошових зобов`язань первісним боржником за Основним договором, проте, для суду неможливим є встановлення, які саме зобов`язання забезпечуються порукою позивача 2 за зустрічним позовом (щодо всіх наявних на момент укладання договору поставок/ можливих майбутніх поставок; чи входить до обсягу зобов`язання, забезпеченого порукою, в тому числі обов`язок зі сплати 3% річних, інфляційних втрат, пені, штрафу тощо).

З огляду на наведене, суд зазначає, що друге речення п. 5.3. розділу 5 Строк дії договору та інші умови Договору про переведення боргу не містить всіх істотних умов договору поруки, зокрема, визначеного розміру зобов`язань, забезпечених порукою, визначеного обсягу відповідальності поручителя тощо, що дає суду підстави для висновку, що договір поруки, який вміщений в друге речення п. 5.3. Договору про переведення боргу, є неукладений (таким, що не вчинений в цій частині).

При цьому, щодо доводів відповідача за зустрічним позовом про вчинення позивачем 2 за зустрічним позовом конклюдентних дій стосовно поруки за Договором про переведення боргу, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що позивачем 2 за зустрічним позовом на виконання зобов`язання за п. 1.2. Договору про переведення боргу сплачено на користь відповідача за зустрічним позовом грошові кошти у розмірі 32000,00 грн. за платіжними дорученнями №243 від 13.02.2019 на суму 24250,00 грн. та №248 від 14.02.2019 на суму 7750,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем 2 за зустрічним позовом сплачено на користь відповідача за зустрічним позовом грошові кошти у розмірі 6000,00 грн. за платіжним дорученням №345 від 26.06.2019 з призначенням платежу: сплата по договору №11022019 від 10.09.2018 про переведення боргу.

Суд зазначає, що здійснення позивачем 2 за зустрічним позовом сплати 6000,00 грн. з призначенням платежу із посиланням загалом на Договір про переведення боргу (зокрема без вказівки на те, що сплата здійснюється в частині поруки/без вказівки на пункт 5.3. договору/тощо) жодним чином не свідчить про визнання позивачем 2 за зустрічним позовом свого обов`язку в частині саме поруки, як і не свідчить про вчинення позивачем 2 за зустрічним позовом дій на виконання Договору про переведення боргу в частині поруки. Дослідження вказаних обставин та надання їм відповідної оцінки для даної справи є суттєвим, оскільки за загальним правилом не може вважатись неукладеним договір, щодо якого вчинені дії на його виконання.

Крім того, стосовно долучених відповідачем за зустрічним позовом роздруківок листування, суд позбавлений з відповідною достовірністю встановити учасників листування (як зазначав відповідач за зустрічним позовом, листування відбувалось між Тимошенко М .В . та Яхно І.В.), водночас зміст листування, зокрема, фрази вам по переуступке перевели 6000 в будь-якому разі не може бути належним підтвердженням вчинення позивачем 2 за зустрічним позовом дій щодо виконання п. 5.3. Договору про переведення боргу саме стосовно поруки та визнання ним свого обов`язку як поручителя, а швидше може свідчити про виконання зобов`язання щодо переведення боргу (слово переуступка , (яке фактично означає відступлення , імовірно, відступлення права вимоги - заміна кредитора - ст. 512 ЦК України), що вжите у наданих копіях листування, вірогідно, слід розуміти в контексті предмету Договору про переведення боргу - саме переведення боргу (заміну боржника), з огляду на обставини укладеного договору саме про переведення боргу.

Так, оскільки за загальним правилом не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), з огляду на висновки суду стосовно неукладеності договору поруки, який вміщений в друге речення п. 5.3. Договору про переведення боргу, вимоги позивачів за зустрічним позовом щодо визнання другого речення п. 5.3. розділу 5 Строк дії договору та інші умови Договору про переведення боргу недійсним не підлягають задоволенню.

При цьому, суд не досліджує питання щодо невідповідності оспорюваного положення Договору про переведення боргу вимогам ст. 215 Цивільного кодексу України з огляду на висновки суду щодо неукладеності договору поруки.

Щодо вимог за первісним позовом.

Як встановлено судом, згідно з п. 3.1. Договору поставки, оплата Товару здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України в безготівковій формі шляхом перерахування суми, належної до сплати на рахунок постачальника в строк 3 робочих дні з дати поставки.

У відповідності до п. 6.6. Договору поставки товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в видатковій накладній (товарно-транспортній накладній), по якості - відповідно до критерії якості, вказаних в сертифікаті підприємства-виробника.

Як встановлено судом, позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) поставлено, а відповідачем 1 за первісним позовом (позивачем 1 за зустрічним позовом) прийнято товар за видатковими накладними, що долучені до позову, на загальну суму 3484354,86 грн.

Як зазначає позивач, вартість поставленого за Договором поставки товару була частково сплачена, з огляду на що станом на дату звернення до суду розмір заборгованості складає 237798,90 грн.

Так, власне, будь-яких заперечень з приводу обсягів поставки та розмірів заборгованості відповідача 1 за Договором поставки суду не надано.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За наведених обставин, станом на дату звернення позивачем з даним позовом до суду обов`язок відповідача зі сплати вартості поставленої продукції є таким, що настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем 1 за первісним позовом не надано доказів повної сплати вартості отриманого товару за Договором, в тому числі на суму 237798,90 грн., не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у заявленому позивачем за первісним позовом розмірі.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 25078,58 грн. інфляційних втрат та 37319,53 грн. 10% річних за прострочення сплати вартості поставленого товару.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом встановлено, що згідно з п. 9.2 Договору поставки за несвоєчасну сплату продукції покупець сплачує зокрема 10% річних від суми простроченого грошового зобов`язання.

Таким чином, оскільки Договором поставки передбачено інший розмір процентів, ніж встановлений ст. 625 Цивільного кодексу України, застосуванню підлягає погоджений сторонами Договору поставки розмір процентів.

Перевіривши розрахунок 10% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено урахуванням встановленого Договором строку оплати та здійснених відповідачем оплат щодо кожної видаткової накладної за загальний період з 08.03.2018 до 27.08.2019, визначений позивачем за первісним позовом період нарахування є обґрунтованим, розрахунок є арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 10% річних у розмірі 37319,53 грн. та інфляційних втрат у розмірі 25078,58 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 131233,04 грн. пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що згідно з п. 9.2 Договору поставки за несвоєчасну сплату продукції покупець сплачує зокрема пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення виконання грошових зобов`язань.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, суд зазначає, що позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення пеню, яка розрахована щодо кожної видаткової накладної за загальний період з 08.03.2018 до 27.08.2019.

В той же час, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, умовами Договору поставки не передбачено іншого порядку щодо строків нарахування пені, ніж встановлено імперативними нормами ст. 232 Господарського кодексу України, а саме Договором поставки не передбачено, що пеня нараховується по за весь період невиконання грошового зобов`язання/включно по день виконання зобов`язання з оплати/тощо.

Таким чином, здійснивши перерахунок пені за період, який не перевищує шість місяців від дня, коли зобов`язання з оплати мало бути виконано, щодо кожної видаткової накладної, судом встановлено, що розмір пені, який підлягає стягненню за невиконання зобов`язання з оплати поставленого товару за Договором поставки складає 51440,46 грн.

В той же час, позивачем за первісним позовом заявлено вимоги про солідарне стягнення з відповідачів за первісним позовом заборгованості, 10% річних, інфляційних втрат та пені (з відповідача 1 за первісним позовом як основного боржника та відповідача 2 за первісним позовом як з поручителя за п. 5.3. Договору про переведення боргу), однак, з огляду на висновки суду стосовно неукладеності договору поруки, у відповідачів за первісним позовом відсутній солідарний обов`язок щодо сплати за Договором поставки.

За наведених обставин, первісний позов до відповідача 2 не підлягає задоволенню.

При цьому, первісний позов до відповідача 1 як основного боржника підлягає частковому задоволенню, а саме у таких розмірах: основна заборгованість - 237798,90 грн., 10% річних у розмірі 37319,53 грн., інфляційних втрат у розмірі 25078,58 грн. та пені у розмірі 51440,46 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору покладаються на позивача за первісним позовом та відповідача 1 за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог; судові витрати по сплаті судового збору позивачів за зустрічним позовом покладаються на позивачів за зустрічним позовом з огляду на відмову в зустрічному позові.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Трау Нутришин Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід (04111, м. Київ, вул. Щербакова, 52, приміщення 429; ідентифікаційний код: 39424445) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Трау Нутришин Україна (22445, Вінницька обл., Калинівський район, с. Корделівка, вул. Київська, 1; ідентифікаційний код: 37018799) основний борг у розмірі 237798 (двісті тридцять сім тисяч сімсот дев`яносто вісім) грн. 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 25078 (двадцять п`ять тисяч сімдесят вісім) грн. 58 коп., 10% річних у розмірі 37319 (тридцять сім тисяч триста дев`ятнадцять) грн. 53 коп., пеню у розмірі 51440 (п`ятдесят одна тисяча чотириста сорок) грн. 46 коп. та судовий збір у розмірі 5274 (п`ять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 56 коп.

3. В іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю Трау Нутришин Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід відмовити.

4. В позові Товариства з обмеженою відповідальністю Трау Нутришин Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід МД відмовити.

5. В позові Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід та Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс Фід МД до Товариства з обмеженою відповідальністю Трау Нутришин Україна відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 17.02.2020

Суддя Ю.В. Картавцева