Постанова

від 02.06.2020 по справі 910/11919/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2020 р. Справа№ 910/11919/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Попікової О.В.

Демидової А.М.

при секретарі Островерха В.Л.

за участю представників

від позивача: Сидоренко В.А.

від відповідача: 1) не з`явились

2) не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 (повний текст складено 17.02.2020)

у справі № 910/11919/19 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна"

до відповідачів: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребс ФІД"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребс ФІД МД"

про стягнення 431 430 грн 05 коп.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребс ФІД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребс ФІД МД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна"

про визнання договору частково недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Трау Нутришин Україна звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс ФІД та Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс ФІД МД про стягнення 431 430 грн 05 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач 1 не виконав зобов`язання за договором поставки №1-31/0717 від 31.07.2017, а тому, враховуючи договір №11022019 про переведення боргу від 10.09.2018, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів основний борг у розмірі 237 798 грн 90 коп., пеню у розмірі 131 233 грн 04 коп., 10% річних у розмірі 37 319 грн 53 коп., інфляційні втрати у розмірі 25078,58 грн.

16.10.2019 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс ФІД та Товариства з обмеженою відповідальністю Кребс ФІД МД надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю Трау Нутришин Україна про визнання договору частково недійсним, відповідно до якого позивачі за зустрічним позовом просять суд визнати друге речення п. 5.3. розділу 5 Строк дії договору та інші умови договору №11022019 про переведення боргу від 10.09.2018 ( Новий боржник поручається перед кредитором у повному обсязі за виконання грошових зобов`язань первісним боржником за основним договором ) недійсним.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тими обставинами, що п. 5.3. Договору про переведення боргу вчинений під впливом помилки, оскільки первинно, при погодженні змісту правочину жодних формулювань про поруку договір про переведення боргу не містив, а п. 5.3. щодо поруки з`явився у вже підписаному позивачем за первісним позовом примірнику, та позивач за первісним позовом не вказав про внесення змін до вже погодженого проекту договору. Крім того, позивачі за зустрічним позовом вказують, що Договір про переведення боргу в частині п. 5.3. цього договору вчинено без урахування п. 11.6. статуту відповідача 2 щодо надання Загальними зборами позивача 2 за зустрічним позовом попередньої згоди на укладення договору поруки. Позивачі за зустрічним позовом просять суд визнати друге речення п. 5.3. розділу 5 Строк дії договору та інші умови договору №11022019 про переведення боргу від 10.09.2018 ( Новий боржник поручається перед кредитором у повному обсязі за виконання грошових зобов`язань первісним боржником за основним договором ) недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребс ФІД" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребс ФІД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" основний борг у розмірі 237 798 грн 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 25 078 грн 58 коп., 10% річних у розмірі 37 319 грн 53 коп., пеню у розмірі 51 440 грн 46 коп. та судовий збір у розмірі 5 274 грн 56 коп. В іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребс ФІД" відмовлено. В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребс ФІД МД" відмовлено. В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребс ФІД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребс ФІД МД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргу, в якій просить поновити строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі №910/11919/19, скасувати пункти 2 та 4 рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі № 910/11919/19, ухвалити в цій частині нове рішення яким солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребс ФІД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребс ФІД МД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" основний борг у розмірі 237 798 грн 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 25 078 грн 58 коп., 10% річних у розмірі 37 319 грн 53 коп., пеню у розмірі 51 440 грн 46 коп. та судовий збір у розмірі 5 274 грн 56 коп.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Владимиренко С.В., суддів Попікової О.В., Демидової А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі № 910/11919/19 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, надавши суду апеляційної інстанції докази, які підтверджують сплату судового збору в розмірі 7911 грн 84 коп. та докази отримання судового рішення.

28.04.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Трау Нутришин Україна до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків та клопотання про долучення до справи доказів усунення недоліків апеляційної скарги з доказами сплати судового збору - 7911 грн 84 коп., що свідчить про сплату скаржником судового збору у встановленому порядку і розмірі. Також до заяви додано копію конверту зі штрих кодовим ідентифікатором №0103054109826 та трек роздруківка із сайту Укрпошти, відповідно до якого датою отримання судового рішення є 12.03.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 по справі № 910/11919/19 прийнято до провадження. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" про поновлення строку на подання апеляційної скарги - задоволено. Відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 по справі № 910/11919/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 по справі № 910/11919/19. Розгляд апеляційної скарги призначено на 02.06.2020. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 по справі № 910/11919/19.

21.05.2020 на адресу електронної пошти Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребс ФІД МД" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі № 910/11919/19 - без змін.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

02.06.2020 представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребс ФІД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребс ФІД МД" у судове засідання не з`явилися, але на електрону пошту суду надійшло клопотання, в якому просять суд розгляд справи відкласти.

Розглянувши вказане клопотання колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215 та від 25.03.2020 № 239, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 24.04.2020 на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 було внесено зміни до постанови від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а саме продовжено період карантину до 22.05.2020.

В той же час, даною постановою Кабінету Міністрів України з 11.05.2020 послаблені карантинні обмеження, а саме дозволено здійснення професійної діяльності адвокатами та нотаріусами.

А тому, враховуючи тимчасовий характер вжитих державою заходів для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та пом`якшення карантинних заходів з 11.05.2020, оскільки суди в період карантину не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребс ФІД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребс ФІД МД" у судовому засіданні 02.06.2020.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, відзив на неї, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Щодо зустрічного позову:

10.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Кребс ФІД (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю Кребс ФІД МД (новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Трау Нутришин Україна (кредитор) укладено Договір про переведення боргу, за умовами якого, первісний боржник передав, а новий боржник прийняв на себе зобов`язання, що належить первісному боржнику, і став новим боржником за договором поставки № 1-37/0717 від 31.07.2017 (Основний договір), укладеним між первісним боржником та кредитором в сумі, що вказана в п.1.2. даного Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору про переведення боргу, новий боржник повинен (замість первісного боржника) виконати зобов`язання перед кредитором за Основним договором частково у сумі 32 000 грн.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором щодо заміни боржника у зобов`язанні (переведення боргу).

За змістом ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно зі статтею 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 521 Цивільного кодексу України визначено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Договори можуть бути визнані недійсними лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому у справі про визнання договорів недійсними суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання їх недійсними і настання певних юридичних наслідків.

За змістом ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Суд зазначає, що за загальним правилом, не є підставою для визнання недійсним відсутність у договорі істотних умов. Так, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

При цьому не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

У зв`язку з наведеним суд встановлює, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 Цивільного кодексу України, частини друга - п`ята, сьома статті 180 Господарського кодексу України тощо.

Згідно з п. 5.3. Договору про переведення боргу, переведення боргу згідно з цим Договором не тягне за собою ніяких змін умов Основного договору, крім тих, що визначені даним Договором. Новий Боржник поручається перед кредитором у повному обсязі за виконання грошових зобов`язань первісним боржником за Основним договором.

Позивачі за зустрічним позовом просять суд визнати друге речення п. 5.3. розділу 5 Строк дії договору та інші умови Договору про переведення боргу недійсним.

Досліджуючи умови другого речення п. 5.3. Договору про переведення боргу, суд зазначає, що вказані положення за своїм змістом містять ознаки поруки.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки.

Цивільний кодекс України не визначає перелік істотних умов, які повинен містити договір поруки.

Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести:

- визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо;

- обсяг відповідальності поручителя, оскільки згідно із ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі, а ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки;

- відомості про сторони: кредитора і поручителя;

- відомості про боржника (хоча він і не є стороною договору поруки, але згідно із ч. 1 ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. До того ж до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України). (лист Верховного Суду України від 01.02.2015 Аналіз застосування судами законодавства, яке регулює поруку як вид забезпечення виконання зобов`язання ).

Наведене вище дає підстави для висновку, що істотною умовою поруки є чітке визначення зобов`язання, на забезпечення якого видається порука.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Так, встановлення обсягу зобов`язання, яке забезпечується порукою, є визначальним при укладанні договору поруки, оскільки зміна такого зобов`язання, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, тягне за собою передбачені ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України наслідки.

Оспорюваним положенням Договору про переведення боргу передбачено, що новий боржник поручається перед кредитором у повному обсязі за виконання грошових зобов`язань первісним боржником за Основним договором, проте, для суду неможливим є встановлення, які саме зобов`язання позивача 2 забезпечуються порукою за зустрічним позовом (щодо всіх наявних на момент укладання договору поставок/ можливих майбутніх поставок; чи входить до обсягу зобов`язання, забезпеченого порукою, в тому числі обов`язок зі сплати 3% річних, інфляційних втрат, пені, штрафу тощо).

Отже, друге речення п. 5.3. розділу 5 Строк дії договору та інші умови Договору про переведення боргу не містить всіх істотних умов договору поруки, зокрема, визначеного розміру зобов`язань, забезпечених порукою, визначеного обсягу відповідальності поручителя тощо, що дає суду підстави для висновку, що договір поруки, який вміщений в друге речення п. 5.3. Договору про переведення боргу, є неукладеним (таким, що не вчинений в цій частині).

Щодо доводів відповідача за зустрічним позовом про вчинення позивачем 2 за зустрічним позовом конклюдентних дій стосовно поруки за Договором про переведення боргу, слід зазначити таке.

Судом встановлено, що позивачем 2 за зустрічним позовом на виконання зобов`язання за п. 1.2. Договору про переведення боргу сплачено на користь відповідача за зустрічним позовом грошові кошти у розмірі 32 000 грн за платіжними дорученнями №243 від 13.02.2019 на суму 24 250 грн та № 248 від 14.02.2019 на суму 7 750 грн.

Позивачем 2 за зустрічним позовом сплачено на користь відповідача за зустрічним позовом грошові кошти у розмірі 6 000 грн. за платіжним дорученням №345 від 26.06.2019 з призначенням платежу: сплата по договору №11022019 від 10.09.2018 про переведення боргу.

Таким чином, здійснення позивачем 2 за зустрічним позовом сплати 6 000 грн. з призначенням платежу із посиланням загалом на Договір про переведення боргу (зокрема без вказівки на те, що сплата здійснюється в частині поруки/без вказівки на пункт 5.3. договору/тощо) жодним чином не свідчить про визнання позивачем 2 за зустрічним позовом свого обов`язку в частині саме поруки, як і не свідчить про вчинення позивачем 2 за зустрічним позовом дій на виконання Договору про переведення боргу в частині поруки. Дослідження вказаних обставин та надання їм відповідної оцінки для даної справи є суттєвим, оскільки за загальним правилом не може вважатись неукладеним договір, щодо якого вчинені дії на його виконання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що за загальним правилом не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), з огляду на висновки суду стосовно неукладеності договору поруки, який вміщений в друге речення п. 5.3. Договору про переведення боргу, відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог щодо визнання другого речення п. 5.3. розділу 5 Строк дії договору та інші умови Договору про переведення боргу недійсним.

По первісному позову:

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

31.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Трау Нутришин Україна (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кребес ФІД (покупець) укладено договір поставки № 1-31/0717 (далі - Договір поставки).

Відповідно до умов Договору поставки, позивач взяв на себе зобов`язання в терміни та на умовах, що визначені договором, передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - Товар ), а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену Договором поставки (п. 1.1.).

Згідно з п. 2.1. Договору поставки, загальна кількість Товару, що є предметом поставки за Договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), за групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, визначаються в специфікаціях, що складаються на кожну поставку та додаються до Договору, і є його невід`ємними частинами (надалі - Додатки).

Згідно з п. 3.1. Договору поставки, оплата Товару здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України в безготівковій формі шляхом перерахування суми, належної до сплати на рахунок постачальника в строк 3 робочих дні з дати поставки.

Пунктом 4.2. Договору поставки встановлено, що поставка Товару здійснюється в межах строків поставки, визначених умовами відповідних Додатків та умовами п. 4.1. цього Договору та при умові належного виконання покупцем зобов`язань з оплати отриманого товару у відповідності до умов цього Договору.

Перехід права власності відбувається в момент передачі товару покупцю за видатковими накладними, датою передачі є дата оформлення видаткових накладних (п. 6.1. Договору поставки).

Перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним прийманням по кількості і якості (зокрема, з перевіркою маркування і цілості тари, пломб (при їх наявності), наявності ознак пошкодження або псування Товару) (п. 6.5. Договору поставки).

Відповідно до п. 6.6. Договору поставки товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в видатковій накладній (товарно-транспортній накладній), по якості - відповідно до критерії якості, вказаних в сертифікаті підприємства-виробника.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) поставлено, а відповідачем 1 за первісним позовом (позивачем 1 за зустрічним позовом) прийнято товар за видатковими накладними, що долучені до позову, на загальну суму 3 484 354 грн 86 коп.

Позивач зазначив, що вартість поставленого за Договором поставки товару була відповідачем 1 частково сплачена, у зв`язку у останнього утворилась заборгованість у розмірі 237 798 грн 90 коп.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів повної сплати вартості отриманого товару за Договором, в тому числі на суму 237 798 грн 90 коп. відповідачем 1 за первісним позовом суду не надано.

Позивачем за первісним позовом заявлено вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості (з відповідача 1 як основного боржника та відповідача 2 як з поручителя за п. 5.3. Договору про переведення боргу).

Умови щодо поруки не є договором поруки, а тому не може бути солідарне стягнення з відповідача 2.

Однак, з огляду на висновки суду стосовно неукладеності договору поруки, у відповідачів за первісним позовом відсутній солідарний обов`язок щодо сплати за Договором поставки, а тому первісний позов до відповідача 2 судом першої інстанції вірно не задоволений.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача 1 за первісним позовом на користь позивача заборгованість у розмірі 237 798 грн 90 коп.

Також, позивачем за первісним позовом пред`явлено вимоги про стягнення 25 078 грн 58 коп. інфляційних втрат та 37 319 грн 53 коп. 10% річних за прострочення сплати вартості поставленого товару.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що згідно з п. 9.2 Договору поставки за несвоєчасну сплату продукції покупець сплачує зокрема 10% річних від суми простроченого грошового зобов`язання.

Таким чином, оскільки Договором поставки передбачено інший розмір процентів, ніж встановлений ст. 625 Цивільного кодексу України, застосуванню підлягає погоджений сторонами Договору поставки розмір процентів.

Перевіривши розрахунок 10% річних та інфляційних втрат, з яким погоджується колегія суддів, вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого Договором строку оплати та здійснених відповідачем 1 оплат щодо кожної видаткової накладної за загальний період з 08.03.2018 до 27.08.2019, визначений позивачем за первісним позовом період нарахування є обґрунтованим, розрахунок є арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 10% річних у розмірі 37 319 грн 53 коп. та інфляційних втрат у розмірі 25 078 грн 58 коп. з відповідача 1 підставно задоволені судом першої інстанції.

Крім цього, позивач за первісним позовом просив стягнути пеню у розмірі 131 233 грн 04 коп.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 статті 230 Господарському кодексі України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 9.2 Договору поставки за несвоєчасну сплату продукції покупець сплачує зокрема пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення виконання грошових зобов`язань.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення пеню, яка розрахована щодо кожної видаткової накладної за загальний період з 08.03.2018 до 27.08.2019.

Відповідно до ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, умовами Договору поставки не передбачено іншого порядку щодо строків нарахування пені, ніж встановлено імперативними нормами ст. 232 Господарського кодексу України, а саме Договором поставки не передбачено, що пеня нараховується за весь період невиконання грошового зобов`язання/включно по день виконання зобов`язання з оплати/тощо.

Здійснивши перерахунок пені за період, який не перевищує шість місяців від дня, коли зобов`язання з оплати мало бути виконано, щодо кожної видаткової накладної, судом першої інстанції вірно встановлено, що розмір пені, який підлягає стягненню за невиконання зобов`язання з оплати поставленого товару за Договором поставки складає 51 440 грн 46 коп.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що первісний позов до відповідача 1, як основного боржника, підлягає частковому задоволенню, а саме основна заборгованість у розмірі 237 798 грн 90 коп., 10% річних у розмірі 37 319 грн 53 коп., інфляційних втрат у розмірі 25 078 грн 58 коп. та пені у розмірі 51 440 грн 46 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

В апеляційній скарзі позивач заперечує лише щодо солідарного стягнення, тоді як умови наведені в п. 5.3 договору про переведення боргу не свідчать про укладення договору поруки, що зумовлює солідарне стягнення.

Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу на підставі вищевикладеного та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі № 910/11919/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі № 910/11919/19 слід залишити без змін.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна".

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1 . Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі № 910/11919/19 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна".

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі № 910/11919/19.

4. Матеріали справи № 910/11919/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288,289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.06.2020.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді О.В. Попікова

А.М. Демидова