Ухвала

від 11.02.2020 по справі 702/142/17

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/194/20 Справа № 702/142/17Головуючий по 1 інстанції Чорненька Д.С. Доповідач в апеляційній інстанції Л.І. Василенко

УХВАЛА

11 лютого 2020 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогоВасиленко Л. І. суддів:Єльцова В. О., Нерушак Л. В. секретаряВинник І. М.

розглянувши клопотання Фермерського господарства Матвіїха про прийняття та дослідження нового доказу, приєднання його до матеріалів справи за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Матвіїха , державного реєстратора Монастирищенської районної державної адміністрації про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У лютому 2017 року позивач звернувся в суд з позовом до ФГ Матвіїха , державного реєстратора Монастирищенської районної державної адміністрації про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання вчинити дії.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції, ФГ Матвіїха направило до суду заяву про застосування строків позовної давності та про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , мотивуючи її тим, що протягом 2010 - 2016 років ОСОБА_1 систематично одержував від ФГ Матвіїха орендну плату за користування належними йому двома земельними ділянками і при цьому не звертався до орендаря чи правоохоронних органів з будь-якими запереченнями, зауваженнями, претензіями, заявами, скаргами щодо використання цих земельних ділянок. Зазначало, що факт отримання орендної плати ОСОБА_1 підтверджується відомостями та видатковими касовими ордерами, які були надані суду. Крім того, ОСОБА_1 не звертався ні до них, ні до органу державної реєстрації по питанню отримання спірних договорів оренди, тому, на думку ФГ Матвіїха , він їх отримував (т.1 а.с. 220-221).

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 4 грудня 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Матвіїха , зареєстрований у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , площею 2,7359 га, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 10 грудня 2010 року за № 041079100201.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Матвіїха , зареєстрований у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , площею 2,7061 га, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 20 грудня 2010 року за № 041079100266.

Зобов`язано державного реєстратора Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області скасувати державну реєстрацію договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Матвіїха , площею 2,7359 га, який зареєстрований у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 10 грудня 2010 року за № 041079100201.

Зобов`язано державного реєстратора Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області скасувати державну реєстрацію договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Матвіїха , який зареєстрований у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , площею 2,7061 га, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 20 грудня 2010 року за № 041079100266.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду в частині відмови в застосуванні строків позовної давності мотивоване тим, що факт отримання позивачем орендної плати за користування землею не підтверджує тих обставин, що він погодився з умовами укладеного раніше договору, оскільки отримання орендної плати відбувалося після укладення договору і не може впливати на подію, яка мала місце раніше, та підтвердити наявність волевиявлення на укладення договору в минулому.

Позивач дізнався про наявність підпису в договорах та їх реєстрацію в листопаді 2016 року, тому заява відповідача про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.

21 грудня 2017 року ФГ Матвіїха , вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що для ухвалення правильного рішення по справі важливе значення має встановлення дійсного часу, коли позивач ОСОБА_1 дізнався про наявність оскаржуваних ним договорів. Однак, суд першої інстанції фактично обґрунтував своє рішення припущенням щодо достовірності показів позивача, допитаного як свідка, оскільки останній не підтвердив їх жодним доказом.

Зазначає, що позивач звернувся до суду поза межами строків позовної давності, а саме через 7 років і 4 місяці з дня укладення оспорюваних договорів оренди землі, при цьому клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності він не заявляв, про підстави зупинення чи переривання перебігу позовної давності суду не повідомляв.

Вважає, що позивач мав можливість та міг довідатися про порушення свого майнового права ще у 2009 році, оскільки отримуючи орендну плату від ФГ Матвіїха він усвідомлював за що саме він її отримує.

12 лютого 2018 року ФГ Матвіїха , в процесі розгляду справи апеляційним судом, подано клопотання про прийняття та дослідження нового доказу, приєднання його до матеріалів справи (т.1 а.с. 64-66).

Зокрема, відповідач просив суд приєднати витяг з журналу реєстрації та видачі договорів, дослідити його та прийняти як доказ відомості, що містяться у ньому, під номерами 120 та 121, щодо отримання примірників договорів ОСОБА_1 05 вересня 2012 року, після їх державної реєстрації про що в колонці 11 наявні особисті підписи останнього.

Клопотання мотивоване тим, що вказаний журнал вважався втраченим з другого півріччя 2014 року, після того, як у зв`язку із відомими подіями в Україні, в кінці 2013- на початку 2014 років усі важливі бухгалтерські документи господарства, в тому числі Журнал, за наявності реальної загрози їх знищення чи пошкодження в результаті масових заворушень, хуліганських дій та іншого, були перевезені з контори ФГ Матвіїха до місць проживання голови господарства, головного бухгалтера господарства та інших осіб.

Протягом 2014-2017 років документи повертались підприємству. Лише на початку 2018 року, після подачі апеляційної скарги, вказаний журнал був виявлений серед архівних документів, тому лише на даному етапі розгляду вказаний журнал надається суду.

На підтвердження клопотання ФГ Матвіїха надало доповідну записку головного бухгалтера підприємства Бондаря Л. М., згідно якої 04 січня 2018 року в архівних документах ФГ Матвіїха ним виявлено журнал реєстрації та видачі договорів оренди землі, який вважався втраченим з 2014 року (т.2 а.с. 67).

Заслухавши представника ФГ Матвіїха Ткачука О. В., який підтримав заявлене клопотання, дослідивши матеріали справи, оригінал письмового доказу - Журнал реєстрації та видачі договорів оренди землі, наданий апеляційний суду, колегія суддів прийшла до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Частина 2 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких, згідно з пунктом третім вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст. 10 ЦПК України, в редакції чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи судом першої інстанції, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічні вимоги містить ст. 12 ЦПК України, в редакції чинній на час розгляду апеляційної скарги та подачі даного клопотання, зокрема, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

При цьому, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Водночас, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У свою чергу, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідності до ст. 11 ЦПК України, в редакції чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи судом першої інстанції, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України, в редакції чинній на час розгляду апеляційної скарги, яка регламентує диспозитивність цивільного судочинства, визначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У свою чергу ст. 57 ЦПК України, в редакції чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи судом першої інстанції, визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються , зокрема, на підставі письмових доказів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України, в редакції чинній на час розгляду апеляційної скарги, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень - ст. 77 ЦПК України в приведеній редакції.

Аналогічні вимоги закону містила і ст. 58 ЦПК України в чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи судом першої інстанції.

У свою чергу письмовими доказами, згідно до ст. 95 ЦПК України чинної редакції є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

На час звернення до суду з даним позовом, письмові докази регламентувала ст. 64 ЦПК України у відповідній редакції.

Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, в редакції чинній на час розгляду апеляційної скарги та подачі даного клопотання, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. ч. 1- 3 ст. 367 ЦПК України, чинної на час розгляду апеляційної скарги).

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З моменту подачі позову (вересень 2017 року) до постановлення оскаржуваного рішення суду (4 грудня 2017 року) ФГ Матвіїха не вказували на наявність будь-яких доказів, крім доказів отримання орендної плати, що підтверджували б підстави застосування строків позовної давності.

Крім того, до апеляційної скарги також не було додано жодного доказу на підтвердження підстав застосування строків позовної давності та не зазначено про неможливість їх подання з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Подаючи клопотання про приєднання до матеріалів справи витягу з журналу реєстрації та видачі договорів, ФГ Матвіїха вказувало на те, що вказаний доказ був втрачений у 2013 році та віднайдений у 2018 році, однак належних доказів в підтвердження вказаних обставин, зокрема, акту прийому-передачі на зберігання журналу реєстрації та видачі договорів оренди із зазначенням відповідальної особи, акту втрати відповідного журналу тощо, ФГ Матвіїха не надано.

Водночас врахуванню підлягає і те, що оглянувши в суді апеляційної інстанції оригінал журналу реєстрації та видачі договорів оренди землі, суд встановив, що він виконаний у вільній письмовій формі, не прошитий, його аркуші не пронумеровані, відмітки виконі, як ручкою так і олівцем, зокрема, і в графі 11 видача договорів . У приведеному журналі не прослідковується структура його ведення.

Враховуючи приведені норми права, встановлені обставини, зокрема те, що на час розгляду справи, ухвалення судом рішення та подачі апеляційної скарги ФГ Матвіїха не було подано відповідного доказу та не було зазначено про його наявність та неможливість подання з поважних причин, належність даного доказу, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про приєднання в якості доказу до матеріалів справи копії витягу із журналу реєстрації та видачі договорів оренди землі.

Керуючись ст. ст. 76, 83, 367 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання Фермерського господарства Матвіїха про прийняття та дослідження нового доказу, приєднання його до матеріалів справи за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Матвіїха , державного реєстратора Монастирищенської районної державної адміністрації про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Л. І. Василенко

Судді: В. О. Єльцов

Л. В. Нерушак