Ухвала

від 20.07.2020 по справі 702/142/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 липня 2020 року

м. Київ

справа № 702/142/17-ц

провадження № 61-6540св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Фермерське господарство Матвіїха , державний реєстратор Монастирищенської районної державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства Матвіїха на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 04 грудня 2017 року у складі судді Чорненької Д. С. та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 лютого 2020року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Єльцова В. О., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства Матвіїха (далі - ФГ Матвіїха ), третя особа - державний реєстратор Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області, про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання вчинити дії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що згідно з державним актом на право приватної власності на землю від 10 жовтня 2001 року серії ЧР 12-15-10204 йому належить земельна ділянка площею 2,736 га, а згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 15 червня 2010 року серії ЯИ № 298280 - земельна ділянка площею 2,6594 га, які розташовані на території Леськівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області. У вересні 2009 року він нібито уклав із ФГ Матвіїха договори оренди вказаних земельних ділянок, але орендар не надав йому примірники договорів оренди землі. У грудні 2016 року він звернувся за юридичною допомогою щодо можливості дострокового розірвання договорів оренди землі та дізнався, що вони є недійсними, так як він особисто їх не підписував.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсними договори оренди землі, укладені у вересні 2009 року між ним та ФГ Матвіїха щодо вказаних земельних ділянок, зобов`язати державного реєстратора Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області скасувати державну реєстрацію договорів оренди землі.

Суди неодноразово розглядали цю справу.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 04 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Матвіїха , зареєстрований у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , площею 2,7359 га, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 10 грудня 2010 року за № 041079100201. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Матвіїха , зареєстрований у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , площею 2,7061 га, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 20 грудня 2010 року за № 041079100266. Зобов`язано державного реєстратора Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області скасувати державну реєстрацію договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Матвіїха , площею 2,7359 га, зареєстрований у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 10 грудня 2010 року за № 041079100201. Зобов`язано державного реєстратора Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області скасувати державну реєстрацію договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Матвіїха , зареєстрований у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , площею 2,7061 га, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 20 грудня 2010 року за № 041079100266. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підписи в оспорюваних договорах оренди землі виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, що свідчить про відсутність волевиявлення позивача на їх укладення. Позовні вимоги про визнання договорів оренди землі недійсними підлягають задоволенню відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, оскільки при укладені зазначених правочинів не дотримано вимог частин другої-третьої статті 203 ЦК України. Факт отримання позивачем орендної плати за користування землею не підтверджує тих обставин, що він погодився з умовами укладеного раніше договору, оскільки отримання орендної плати відбувалося після укладення договору і не може впливати на подію, яка мала місце раніше, та підтвердити наявність волевиявлення на укладення договору в минулому. Позивач дізнався про наявність підпису в договорах та їх реєстрацію в листопаді 2016 року, тому заява відповідача про застосування позовної давності не підлягає задоволенню. Позовні вимоги про зобов`язання державного реєстратора Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області скасувати державну реєстрацію договорів оренди землі є похідними від вимог про визнання договорів оренди недійсними, тому позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Постановою Апеляційногосуду Черкаської області від 13 березня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що факт отримання позивачем орендної плати за користування землею не може свідчити про погодження з умовами договору, оскільки одержання орендної плати відбувалося в подальшому після укладення договору і не може впливати на подію укладення, яка мала місце раніше, та підтвердити наявність волевиявлення на укладення договору у минулому. Заява відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню, так як суду надано докази - показання позивача, що про наявність підпису від його імені в договорах та їх реєстрацію він дізнався у листопаді 2016 року, а подані докази відповідачем, цього факту не спростовують, вони лише свідчать про факт користування земельними ділянками позивача та отримання за це ним плати.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року касаційну скаргу ФГ Матвіїха задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 13 березня 2018 року скасовано , справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що оскільки підставами позову ОСОБА_1 є непідписання спірних договорів оренди землі, що свідчить про відсутність волевиявлення на укладення договорів на вказаних у них умовах, то для правильного вирішеннясправи, зокрема, в частині висновків щодо початку перебігу позовної давності важливим, є з`ясування моменту, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права. За вказаних обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 не підписував договори, які він просить визнати недійсними, визначальним є саме момент, коли він довідався або міг довідатися про існування цих договорів та про їх зміст. Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності, місцевий суд виходив із того, що подані ФГ Матвіїха документи не спростовують пояснень позивача про те, що йому стало відомо про наявність підпису в договорах та їх реєстрацію лише в листопаді 2016 року.В апеляційній скарзі ФГ Матвіїха посилалося, зокрема на те, що місцевий суд безпідставно не застосував позовну давність. При цьому, 12 лютого 2018 року ФГ Матвіїха подало до апеляційного суду письмове клопотання про прийняття та дослідження нових доказів, а саме витягів з журналу реєстрації та видачі договорів. Клопотання мотивоване тим, що вказані докази підтверджують факт отримання ОСОБА_1 оскаржуваних договорів 05 вересня 2012 року і з того часу йому було відомо про їх наявність, дати їх укладення та державної реєстрації, всі істотні умови, а також про те, чи його підписи містяться в договорах. Неможливість подання вказаних доказів до суду першої інстанції ФГ Матвіїха обґрунтовувало тим, що журнал реєстрації та видачі договорів вважався втраченим із другого півріччя 2014 року, а виявлений на початку січня 2018 року. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд належним чином не обґрунтував своїх висновків, та не спростував доводів відповідача про безпідставне незастосування місцевим судом позовної давності та про те, що позивач не надав доказів на підтвердження своїх пояснень щодо початку перебігу позовної давності і знав про укладені ним договори оренди землі з часу їх укладення. Крім того, апеляційний суд помилково не розглянув клопотання ФГ Матвіїха про прийняття та дослідження нового доказу, не навів висновків щодо прийняття чи відхилення зазначеного доказу. Таким чином, апеляційний суд не встановив повністю фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів та не дослідив належним чином наданих сторонами доказів і дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності як підстави відмови у задоволенні позову.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у процесі розгляду справи апеляційним судом, 12 лютого 2018 року, ФГ Матвіїха подано клопотання про прийняття та дослідження нового доказу, приєднання його до матеріалів справи. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року відмовлено в задоволенні вказаного клопотання у зв`язку із відсутністю поважних причин, що стали підставою неможливості подання вказаного доказу до суду першої інстанції. Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки підстави для застосування позовної давності до цих правовідносин, за встановлених судом обставин, зокрема того, що про наявність підпису у спірних договорах, виконаних від імені позивача, останній дізнався у листопаді 2016 року, відсутні. Протилежне не знайшло свого підтвердження, як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У квітні 2020 року ФГ Матвіїха подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 04 грудня 2017 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 лютого 2020року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує, що суд апеляційної інстанції застосував частину першу статті 261 ЦК України без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №234/3341/15-ц. Оскільки позивач є власником земельних ділянок, щодо яких укладено спірні договори, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим, має знати та дбати про свою власність та зобов`язаний нести витрати на її утримання. Саме позивач повинен довести поважність причин пропуску строку позовної давності та факт своєї необізнаності щодо укладення спірних договорів. При цьому особа, здійснюючи право власності на належне їй майно (особливо нерухоме), має діяти відповідально, зокрема проявляти турботу щодо цього майна, бути обізнаним про його стан, тощо. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку для звернення до суду.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2020 року відкрито провадження у справі, витребувано справу та надано строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

16 червня 2020 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Матвіїха , державного реєстратора Монастирищенської районної державної адміністрації про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою Фермерського господарства Матвіїха на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 04 грудня 2017 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року призначити до судового розгляду на 26 серпня 2020 року колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик