Ухвала

від 18.02.2020 по справі 515/1711/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

18 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 515/1711/18

провадження № 61-2580ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 червня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, третя особа - Відділ освіти Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області, про визнання протиправним розпорядження та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

31 жовтя 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами, котрі неодноразово уточнювала та зазначала, що рішенням Тузлівської сільської ради 428-I від 05 жовтня 2018 року скасовано розпорядження сільського голови від 12 січня 2016 року № 4 про призначення її на посаду директора комунального закладу Тузлівський НВК загальноосвітня школа I-III ступеня, та розпорядженням в.о. сільського голови Тузлівської сільської ради Семещенка О. О. № 1 від 05 жовтня 2018 року її звільнено з посади директора Тузлівського НВК на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку із припиненням повноважень посадової особи.

Посилаючись на те, що рішення не ґрунтується на вимогах Конституції України, КЗпП України та Статуту Тузлівського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа I-III ступенів - ліцей Татарбунарського району Одеської області від 19 липня 2013 року № 385-VI, оскільки її звільнення не було погоджено із відділом освіти Татарбунарської райдержадміністрації та припинення повноважень посадової особи, на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України не відповідає вимогам закону, не стосується керівників навчальних закладів просила суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області № 428-I від 05 жовтня 2018 року Про скасування розпорядження сільського голови від 12 січня 2016 року № 4 Про призначення на посаду директора КЗ Тузлівський НВК загальноосвітня школа I-III ступеня - ліцей ОСОБА_1. ;

-визнати незаконним та скасувати розпорядження № 1 від 05 жовтня 2018 року Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про звільнення позивача з займаної посади;

- поновити позивача на роботі на посаді директора КЗ Тузлівський НВК загальноосвітня школа I-III ступеня - ліцей;

-стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 червня 2019 року та ухвали про виправлення описки від 10 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 січня 2020 року в задоволенні апеляційної скарги Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області відмовлено, а рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 червня 2019 року залишено без змін.

01 лютого 2020 року Тузлівська сільська рада Татарбунарського району Одеської області подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 червня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 січня 2020 року, в якій скаржник просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї ухвали норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.

Предметом позову у цій справі серед інших вимог є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого визначений судом першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, - 116 486,50 грн і станом на 01 січня 2020 року не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 500 = 1 051 000 грн).

Також предметом позову в цій справі є вимоги про визнання неправомірним та скасування наказу про призначення на посаду звільнення, про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення позивача з займаної посади; поновлення на роботі.

Справу в цій частині вимог Верховний Суд вважає незначної складності, а тому такою, яка може бути визнана судом малозначною.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з оскаржуваним судовим рішенням та не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд урахував ціну позову, предмет позову, складність та прийшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі Зубац проти Хорватії від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Одеського апеляційного суду від 16 січня 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у цій справі не підлягає розгляду зазначене в касаційній скарзі клопотання про зупинення виконання судових рішень в цій справі.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктами 1, 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 червня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, третя особа - Відділ освіти Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області, про визнання протиправним розпорядження та поновлення на роботі.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Петров