Рішення

від 10.02.2020 по справі 910/11122/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.02.2020Справа № 910/11122/19 За позовом Фермерського господарства "Долина"

до 1) Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

2) Дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства "Вібросепаратор" "ВС-Партнер"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з додатковою відповідальністю "Ремпродсервіс"

про розірвання договору та повернення платежів 1 480 751,39 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники учасників сторін:

від позивача - Різник О.Ю., Воскобійник В.М.

від відповідача-1 - Чміль В.В.

від відповідача-2 - не з`явились

від третьої особи - не з`явились

В судовому засіданні 10.02.2020 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "Долина" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" "Украгролізинг"; Дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства "Вібросепаратор" "ВС-Партнер" про розірвання договору та повернення платежів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-1 як лізингодавцем не було передано позивачу об"єкт лізингу у повній комплектації, придатному для використання стані, і відповідачем-2 об"єкт лізингу взагалі не був виготовлений, а тому позивач просить розірвати договір лізингу № 23-14-99 ств-фл/346 від 01.07.2014, стягнути з відповідача-1 суму сплачених лізингових платежів у розмірі 1029132,01 грн та солідарно стягнути з відповідачів відсотки за користування грошовими коштами позивача у сумі 451619,38 грн.

Ухвалою суду від 20.08.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

05.09.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 20.08.2019 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 13.09.2019 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче провадження на 10.10.2019.

08.10.2019 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказує, що договір з його боку був виконаний належним чином, що підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами. Вибір постачальника товару був здійснений на підставі листа позивача. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем порушено умови договору лізингу в частині передачі на відповідальне зберігання третій особі без згоди лізингодавця (товар був переданий без недоліків). Також між позивачем та третьою особою було укладено договір про спільну діяльність, в якому передбачено отримання прибутку, в зв`язку з використанням об`єкту лізингу. Відповідач також зазначає по відсутність підстав для повернення сплачених лізингових платежів.

08.10.2019 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів, викладених відповідачем у відзиві. Позивач вказує, що він заявляв про недоліки об`єкту лізингу; позивач не обирав постачальника обладнання, оскільки, договір на його купівлю був укладений раніше ніж договір фінансового лізингу; позивач повідомляв про передачу об`єкту лізингу за договором відповідального зберігання третій особі.

Ухвалою суду від 10.10.2019 підготовче засідання відкладено на 21.11.2019, залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з додатковою відповідальністю "Ремпродсервіс".

12.11.2019 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшло заперечення на відповідь на відзив, в яких проти позову заперечує та підтримує викладені у відзиві обставини.

13.11.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів (висновку експерта).

20.11.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення на заперечення на відповідь на відзив.

21.11.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 05.12.2019.

Ухвалою суду від 22.11.2019 продовжено строк проведення підготовчого засідання на 30 днів.

29.11.2019 від позивача надійшло клопотання про долучення доказу з додатком.

04.12.2019 від відповідача-1 надійшли заперечення на пояснення з додатками.

05.12.2019 від позивача надійшли пояснення на заперечення відповідача-1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.01.2020 року.

15.01.2020 відповідач-1 подав через канцелярію суду заперечення на пояснення.

В судовому засіданні 23.01.2020 оголошено перерву до 10.02.2020.

05.02.2020 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення додаткових доказів та припинення провадження у справі в частині вимог про розірвання договору, в зв`язку з тим, що він вважається припиненим з 10.02.2020, оскільки, відповідач скористався своїм право на односторонню відмову від договору, в зв`язку з порушенням позивачем своїх договірних зобов`язань за договором фінансового лізингу.

07.02.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення, в яких зазначено про пропуск строку відповідачем на подання додаткових доказів. Крім того, позивач вказав, що направив відповідачу-1 відмову від договору з підстав визначених відповідачем-1. Також позивач заперечує проти закриття провадження у справі, оскільки підстави позову в частині розірвання договору є відмінними від тих, які відповідач-1 зазначає, як підстави для розірвання договору. Отже спір між сторонами щодо цих позовних вимог існує, що унеможливлює закриття провадження у справі, в зв`язку з відсутністю предмету спору.

10.02.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення та додаткові докази.

В судове засідання 10.02.2020 представники відповідача-2 та третьої особи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 10.02.2020 представником відповідача-1 підтримано подане клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечував.

Суд відзначає, що ГПК України в чинній редакції не передбачено припинення провадження у справі. Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі. Крім того, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі в частині вимог про розірвання договору в зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки, спір між сторонами з цього питання існує, сторони обгрунтовують розірвання договору різними підставами.

Представник відповідача-1 заперечував проти долучення до матеріалів справи додаткових доказів, поданих позивачем з поясненнями 07.02.2020 та 10.02.2020.

Судом долучені докази (подані 07.02.2020 та 10.02.2020) до матеріалів справи, проте вони не будуть враховані при прийнятті рішення.

В судовому засіданні 10.02.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник відповідача-1 підтримав заперечення викладені в заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача просив позов задовольнити.

Представник відповідача просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

01.07.2014 між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець) та Фермерським господарством "Долина" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 23-14-99сгв-фл/346.

Згідно п. 1.1 договору лізингу лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування у визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі.

Лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу згідно порядку використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого постановою КМУ від 10.12.2003 № 1904. Строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами (далі- акт), що укладається у 5 автентичних примірниках. Постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу". Передача предмета лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс-2010. Порядок гарантійного обслуговування та відшкодування витрат і збитків, пов`язаних з ремонтом предмета лізингу у гарантійний період експлуатації, встановлюється відповідним договором поставки. Лізингодавець звільняється від обов`язків та відповідальності щодо гарантійних зобов`язань постачальника з якості та комплектності предмета лізингу. Розрахунки по видатках, позовах і компенсаціях, пов`язаних із гарантіями якості та комплектністю предмета лізингу, проводяться безпосередньо між лізингоодержувачем і постачальником (п. 2.1-2.3, 2.5-2.7 договору лізингу).

Згідно п. 3.2.1 договору лізингу лізингодавець зобов`язаний відповідно до самостійного вибору лізингоодержувача та визначеної ним специфікації укласти договір поставки предмета лізингу з відповідним постачальником і передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу згідно переліку, встановленому додатком до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу". Підписання сторонами акту свідчить про належне виконання лізингодавцем встановлених лізингоодержувачем умов та специфікацій предмета лізингу та прийняття лізингоодержувачем такого виконання. Зобов`язання лізингодавця щодо передачі предмета лізингу лізингоодержувачу вступають в дію з моменту надходження на рахунок лізингодавця попереднього платежу, визначеного п. 4.2 договору.

Лізингоодержувач має право: відмовитись від прийняття предмета лізингу, який не відповідає умовам договору та технічним умовам виробника, за умови письмового повідомлення лізингодавця. Причини відмови повинні бути підтверджені відповідним актом комісії з обов`язковою участю в ній представника Держсільгоспінспекції; пред`являти постачальнику всі права та вимоги, що випливають з договору поставки предмета лізингу, зокрема, щодо якості та комплектності, строків передачі, ремонтів у гарантійний період, тощо. Лізингоодержувач не має права припиняти дію або розривати договір поставки між лізингодавцем та постачальником або змінювати його умови (п. 3.3.1, 3.3.2 договору лізингу).

Пунктами 3.4.1, 3.4.6 договору лізингу, лізингоодержувач зобов`язується: прийняти предмет лізингу у строк 5 робочих днів, з дня отримання від лізингодавця повідомлення про готовність передати предмет лізингу, при цьому провести огляд предмета лізингу і в разі виявлення неусувних дефектів, що виключають експлуатацію предмета лізингу, протягом 2 робочих днів з дня огляду письмово повідомити лізингодавця про відмову у прийнятті предмета лізингу. Якщо лізингоодержувач при підписанні акту не вказав в акті про наявність неусувних недоліків і протягом 2 робочих днів не заявив про це лізингодавцю вважається, що приймання предмета лізингу відбулось без зауважень; забезпечувати збереження предмета лізингу та нести повну майнову відповідальність за його втрату, знищення або пошкодження.

Згідно п. 5.1, 5.3 договору лізингу, предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом за умови перерахування платежу у розмірі та в порядку, визначеному п. 4.2 договору та (за необхідності) у разі укладення забезпечувального договору, сплати авансу відповідно до розділу 7 договору. З моменту укладення акту ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, при цьому він не має права ухилятися від платежів, встановлених цим договором, термінів і сум, навіть якщо ушкодження або часткова втрата викликані обставинами страхового випадку.

Лізингодавець не несе відповідальності перед лізингоодержувачем за невиконання постачальником своїх зобов`язань за договором поставки, а також гарантійного і післягарантійного обслуговування останнім предмету лізингу (п. 8.9 договору лізингу).

Відповідно до п. 9.1, 9.8, 10.4 договору лізингу, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", та виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором. Дострокове припинення, розірвання, відмова від договору з причин невідповідності уявленням лізингоодержувача, щодо властивостей чи якості предмету лізингу, не допускається. Правовідносини між сторонами не врегульовані договором, регулюються законодавством.

Суд відзначає, що п. 9.2, 9.3 договору лізингу передбачено право саме лізингодавця в односторонньому порядку розривати договір лізингу за наявності певних обставин. Натомість п. 9.4 договору передбачає, що в інших випадках дострокове розірвання договору, припинення дії договору допускається за взаємною згодою сторін.

До матеріалів справи долучено додаток № 1 "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", яким узгоджено, що предметом лізингу є: комплекс зернозрошувальний КЗС-10, постачальник ДП "ВС-Партнер" у кількості 1 штука, вартістю 1373523,00 грн. Предмет лізингу буде передано у термін не пізніше 01.07.2015, предмет лізингу передається згідно з актом приймання-передачі. На дату передачі предмет лізингу знаходиться за адресою: вул. Баранова, 93, м. Житомир.

До матеріалів справи долучено додаток № 2 до договору - графік сплати лізингових платежів на загальну суму 1794164,41 грн.

Згідно листа № 17 від 13.05.2014, адресованого відповідачу-1 позивач просить поставити на умовах фінансового лізингу комплекс зернозрошувальний КЗС-10, в кількості 1 одиниця виробництва ДП "ВС-Партнер". Лист підписано директором позивача.

Вказаний документ спростовує доводи позивача, що предмет лізингу був придбаний відповідачем-1 без письмового замовлення лізингоодержувача, за власним вибором постачальника лізингодавцем.

До матеріалів справи долучено тристоронній акт № 2 приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 02.12.2014, підписаний постачальником товару ДП "ВС-Партнер", лізингодавцем Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та лізингоодержувачем Фермерським господарством "Долина". Згідно вказаного акту постачальник на умовах договору поставки № 14-05СтВ/164 від 30.04.2014 передає, а лізингоодержувач приймає згідно з документами, що підтверджують відвантаження предмета лізингу та дорученням лізингодавця предмет лізингу (сільськогосподарську техніку) - комплекс зернозрошувальний КЗС-10 у кількості 1 штука вартістю 1373523,00 грн. На підставі цього акту лізингоодержувач прийняв зобов`язання перед лізингоодержувачем по сплаті вартості переданого йому предмету лізингу в сумі 1373523,00 грн на умовах договору фінансового лізингу № 23-14-99-ств-фл/346 від 01.07.2014. Приймання-передача предмета лізингу здійснюється за адресою: вул. Баранова, 93 , м. Житомир.

Також позивач долучив накладну № 11482 від 02.12.2014 про передачу лізингоодержувачу предмету фінансового лізингу. Накладна містить підпис директора позивача, що засвідчує прийняття комплексу зернозрошувальний КЗС-10 у кількості 1 штука. До матеріалів справи також долучено довіреність № 57 від 02.12.2014, якою надано право Воскобійнику В.П. (директор позивача) отримувати комплекс зернозрошувальний КЗС-10 у кількості 1 штука від імені ФГ "Долина".

02.12.2014 між Фермерським господарством "Долина" (поклажодавець) та Дочірнім підприємством Публічного акціонерного товариства "Вібросепаратор" "ВС-Партнер" (зберігач) укладено договір відповідального зберігання № 021214/3, згідно якого поклажодавець передає зберігачу, а зберігач приймає на відповідальне зберігання та зобов`язується повернути поклажодавцеві у схоронності наступне майно: комплекс зернозрошувальний КЗС-10 у кількості 1 штука вартістю 1373523,00 грн. Майно не може бути задіяне у господарському обороті зберігача або бути передане ним третім особам. Строк зберігання майна дорівнює строку дії даного договору. (п. 1.1-1.3 договору зберігання).

Згідно п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.4, 2.1.5, 2.1.9, 2.1.10 договору зберігання, зберігач: приймає майно на зберігання через свого представника, повноваження якого підтверджуються довіреністю. Передача майна оформляється актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки; забезпечує повне збереження майна, а після закінчення зберігання повертає поклажодавцю те саме майно. Майно повинно бути повернуто у тому самому стані, у якому воно було прийняте на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей; письмово протягом 10 днів повідомляє поклажодавця про виявлені після одержання майна його недоліки, пошкодження, які не могли бути виявлені шляхом зовнішнього огляду у момент приймання майна; зберігач зобов`язаний зберігати майно в окремому приміщенні, що знаходиться за адресою: вул. Баранова, 93, м. Житомир; повертає майно поклажодавцю повністю або частково за першою вимогою останнього не пізніше 20 днів з дня одержання такої вимоги; повертає майно повністю після припинення договору. Передача майна оформляється актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки.

Відповідно до п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.6 договору зберігання, поклажодавець: передає майно зберігачу на наступному місці: м. Житомир, вул. Баранова, 93, не пізніше від дати зазначеної у п. 1.1 даного договору, про що сторони складають та підписують акт приймання-передачі; одержує майно після припинення договору в місці його здавання, якщо інше не встановлено сторонами додатково через свого представника, повноваження якого підтверджуються довіреністю; письмово протягом 3 днів заявляє претензії зберігачу у разі виявлення після одержання майна нестач, пошкоджень, які не могли бути виявлені шляхом зовнішнього огляду безпосередньо у момент одержання майна.

Сторона, яка зазнала збитків від невиконання або неналежного виконання іншою стороною зобов`язань за договором, має право вимагати відшкодування завданих їй збитків. Зберігач несе відповідальність перед поклажодавцем у випадку втрати, знищення, псування майна (п. 4.1, 4.2 договору зберігання).

Відповідно до п. 7.3, 7.4 договору зберігання він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015. В разі невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки до договору відповідального зберігання № 021214/3 від 02.12.2014 позивач передав на зберігання ДП "ВС-Партнер" комплекс зернозрошувальний КЗС-10 вартістю 1371523,00 грн з відсутніми недоліками. Акт підписаний обома контрагентами за договором.

До матеріалів справи долучено видаткові накладні на підтвердження обставин щодо повернення майна з відповідального зберігання за договором № 021214/3 від 02.12.2014: № ВС-0000011 від 19.05.2016, ВС-0000012 від 19.05.2016, ВС-0000013 від 19.05.2016, ВС-0000014 від 10.06.2016, ВС-0000015 від 10.06.2016, ВС-0000018 від 10.06.2016, ВС-0000017 від 10.06.2016, ВС-0000019 від 10.06.2016, ВС-0000020 від 10.06.2016, ВС-0000021 від 14.06.2016, ВС-0000022 від 14.06.2016, ВС-0000034 від 03.10.2016.

Також позивачем долучено товарно-транспортні накладні № 190516/1 від 19.05.2016, № 100616/3 від 10.06.2016, № 140616/4 від 14.06.2016, № 031016/6 від 03.10.2016 щодо перевезення майна повернутого згідно вищезазначених видаткових накладних позивачу за адресою: Черкаська область, м. Городище, вул Черняховського, 26. Відомості про вантаж: елементи комплексу КЗС-10

19.05.2016 між Фермерським господарством "Долина" (поклажодавець) та Товариством з додатковою відповідальністю "Ремпродсервіс" (зберігач) укладено договір відповідального зберігання № 01/з в порядку та на умовах, визначених цим договором, за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання обладнання у кількості та за ціною визначеною у додатках до договору "Перелік техніки, яка передається на відповідальне зберігання" При передачі майна на зберігання складається акт приймання-передачі майна, який підписується обома сторонами. Майно буде знаходитись на зберіганні за адресою: м. Кіровоград, вул. Районна, 3 (п. 1.1-1.3 договору зберігання).

Цей договір набирає чинності з дати підписання акту приймання-передачі майна і діє до 31.12.2018.

19.05.2016, 10.06.2016, 14.06.2016 сторони підписали акти приймання-передачі майна до договору від 19.05.2016 № 01/з.

19.05.2016 між Фермерським господарством "Долина" (сторона-1) та Товариством з додатковою відповідальністю "Ремпродсервіс" (сторона-2) укладено договір про спільну діяльність згідно якого сторони за даним договором зобов`язуються шляхом об`єднання майна та зусиль спільно діяти в сфері сільського господарства для досягнення наступних спільних господарських цілей: отримання прибутку від діяльності комплексу зернозрошувального КЗС-10, що належить стороні-1, на території та за допомогою техніки, трудових та матеріальних ресурсів, що належать стороні-2. (п. 1.1 договору).

Термін дії договору з моменту підписання до 31.12.2018 (п. 7.1 договору).

До матеріалів справи долучено акт від 26.10.2018, складений представниками позивача, яким встановлено недопуск представників позивача до майна переданого ТДВ "Ремпродсервіс" на відповідальне зберігання. Візуально зі сторони, представники комісії побачили, що придбане позивачем обладнання скомплектовано та працює, що суперечить умовам договору. Також долучено акт про недопуск до майна, датований 04.10.2019.

31.07.2019 позивач звернувся до ТДВ "Ремпродсервіс" з вимогою про надання доступу до предмета зберігання.

06.12.2017 між позивачем та відповідачем-1 відбулось обговорення питань щодо ФГ "Долина" за договором фінансового лізингу № 23-14-99ств-фл/346 від 01.07.2014 та виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань (протокол від 06.12.2017).

Позивач сплатив відповідачу-1 попередню оплату, комісії та лізингові платежі на загальну суму 1029132,01 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками за період з 05.08.2014 по 26.07.2018 та платіжними дорученнями.

До матеріалів справи долучений акт звірки розрахунків станом на 01.10.2016 підписаний позивачем та відповідачем-1, в якому зазначено про некомплектність обладнання (предмета лізингу) та неможливість його використання.

15.10.2015 позивач звернувся до відповідача-1 з листом № 17, в якому повідомив про своєчасну сплату лізингових платежів та неможливість використовувати предмет лізингу. Позивач просив розірвати договір, а на суму сплачених коштів придбати іншу техніку.

09.09.2016 позивач звернувся до відповідача-1 з листом, в якому зазначив, що станом на 09.09.2016 обладнання повністю не укомплектовано і ДП "ВС-Партнер" створює перешкоди по його вивезенню, з підміною майна на старе і не забезпечив повної комплектації обладнання. 06.09.2016 позивачем було підписано документи на прийняття обладнання з відповідального зберігання без перевірки стану обладнання. 07.09.2016 обладнання було вивезено з території заводу позивачем в тому числі з пальником рідкопаливним, що був у використанні. Позивач просив відповідача-1 створити кваліфіковану комісію і допомогти у позитивному вирішенні питань з придбання та введення в експлуатацію КЗС-10, а саме: наявну справжню специфікацію цього обладнання, тому що без неї КЗС-10 не може мати підлоги, даху, розподільчих клапанів, розвантажувальних труб та інше.

12.12.2016 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому вказав на неможливість використання предмета лізингу в зв`язку з його неукомплектованістю. Позивач просив посприяти у вирішенні ситуації, що склалась з приводу зернозрошувального комплексу КЗС-10.

15.11.2017 позивач звернувся до відповідача-1 з листом, в якому зазначив, що ДП "ВС-Партнер" поставив предмет лізингу не належної якості без необхідних технічних документів на товар, крім того товар є таким, що був у використанні. Позивач повідомляв про відсутність можливості використовувати предмет лізингу, в зв`язку з його неналежною якістю, скрутний фінансовий стан господарства та неможливість своєчасної сплати чергового лізингового платежу. Позивач просив не нараховувати штрафні санкції за прострочення грошових зобов`язань.

До матеріалів справи долучено акт перевірки наявності предмета лізингу у позивача (складений на вимогу відповідача-1), яким зафіксовано відсутність зернозрошувального комплексу на території господарства станом на 27.12.2017.

До матеріалів справи надано лист позивача адресований Начальнику Житомирського відділення поліції ГУНП, в якому зазначено про подання заяви про злочин № 44225 по факту крадіжки ДП "ВС-Партнер" купленого господарством обладнання та відсутності результатів її розгляду.

05.04.2018 позивач звернувся до відповідача-1 з листом, в якому зазначено про шахрайські дії ДП "ВС-Партнер", про неможливість використовувати предмет лізингу, в зв`язку з його неукомплектованістю. Позивач вказує, що він не порушував істотних умов договору фінансового лізингу і про всі переміщення предмету лізингу повідомляв лізингодавця.

До матеріалів справи долучено виконавчий напис від 10.04.2018, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С. з пропозицією ФГ "Долина" повернути ДПАТ "НАК "Украгролізинг" майно (комплекс зернозрошувальний КСЗ-10) та сплатити заборгованість у розмірі 642861,68 грн.

19.07.2018 Фермерське господарство "Долина-Агро" поручилась перед ДПАТ "НАК "Украгролізинг" за виконання ФГ "Долина" зобов`язань, що випливають з договору фінансового лізингу № 23-14-99ств-фл/346 від 01.07.2014 на суму 500000,00 грн, що підтверджується долученим до матеріалів справи договором поруки № 242.

01.03.2019 позивач звернувся до відповідача-1 з листом № 20, в якому вкотре повідомив про недобросовісність постачальника та зберігача предмету лізингу. Позивач зазначив про відмову від предмету лізингу; доручення відповідачу-1 передати КСЗ-10 рекомендованому працівниками відповідача-1 покупцю.

Суд відзначає, що до частини долучених позивачем листів не долучено доказів направлення їх адресату чи отримання їх адресатом наручно. Відповідач-1 вказав, що йому не відомо, з приводу того, чи були листи без доказів направлення отримані відповідачем-1, а тому суд при постановленні рішення не враховував листи, направлення яких відповідачу-1 не підтверджено належними та допустимими доказами і отримання яких не підтвердив відповідач-1.

Відповідач-1 звернувся до позивача з листом № 14/578 від 01.08.2019, в якому відхилено претензії позивача та вказано, що постачальник предмета лізингу був обраний позивачем, зауважень щодо якості предмета лізингу у встановлені договором лізингу строки від позивача не надходило, предмет лізингу був прийнятий без зауважень, що підтверджується відповідним актом. Відповідальність за збереження предмету лізингу покладається саме на лізингоодержувача, а тому претензії до лізингодавця є безпідставними. Згідно укладеного договору відповідального зберігання обов`язок зі збереження майна покладено на зберігача. Відповідач-1 не вбачав підстав для односторонньої відмови від договору лізингу з боку позивача, а свою згоду на розірвання договору не надав.

До матеріалів справи долучено лист відповідь Державної наукової установи "Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого" від 21.08.2019 № 1-368, в якому зазначено, що інститут не отримував пропозиції та заявки на проведення державних приймальних випробувань як нового зразка технічного засобу комплексу зернозрошувального КЗС-10 (виробництва ДП ПАТ "Вібросепаратор" "ВС Партнер". Державні приймальні випробування нового зразка технічного засобу інститут не проводив.

22.10.2019 УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого надав інформацію, що інститутом у 2012 проведені державні випробування Комплексів зернозрошувальних КЗС на базі дослідного зразка комплексу зернозрошувального КЗС-50 продуктивністю 50 т/год виробництва ВАТ "Вібросепаратор". У зв`язку з тим, що для комплексів зернозрошувальних КЗС продуктивністю 10, 20, 30, 40 або 50 т/год, ВАТ "Вібросепаратор" застосовуються однакові технічні умови та використовуються перевірені серійні комплектуючі з яких складаються комплекси, тому відсутня нагальна необхідність у проведенні державних випробувань комплексів зернозрошувальних меншою продуктивністю, в тому числі і комплексу зернозрошувального КЗС-10.

ДП "Житомирський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" надав адвокату відповідача-1 відповідь № 1130/02 від 17.10.2019, в якій вказано, що перевірка технічних умов "Комплекси зернозрошувальні КЗС" була проведена ДП "Житомирстандартметрологія" при реєстрації нормативного документа. У період з 01.01.2012 по 31.12.2014 комплекси зернозрошувальні КЗС не були включені до переліку продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Держстандарту України від 01.02.2005 № 28.

Згідно листа Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04.10.2019 № 37-16-15/19019 не передбачено, що техніка та обладнання, які включаються до переліку, закупівля яких фінансується за рахунок коштів державного бюджету, повинна бути включена до Державного реєстру технічних засобів для агропромислового комплексу України. Проте зазначено, що ВАТ "Вібросепаротор" подавались до Комісії з питань визначення переліку і граничних цін на техніку та обладнання вітчизняного виробництва для агропромислового комплексу, закупівля якої фінансується за рахунок коштів державного бюджету документи.

Відповідач подав до матеріалів справи довідку від 12.11.2019 № 14/954 про наявність у позивача заборгованості з лізингових платежів у розмірі 312782,25 грн.

Суд відзначає, що розмір заборгованості з лізингових платежів не входить до предмету доказування в рамках даного спору.

Позивач долучив до матеріалів справи висновок експерта від 11.11.2019 № 2894 (Київська незалежна судово-експертна установа), в якому зазначено, що фактично отримане ФГ "Долина" за договором фінансового лізингу № 23-14-99ств-фл/346 від 01.07.2014, являється комплектуючими, складовими та з`єднувальними елементами, які мали складати зернозрошувальний комплекс. Встановити чи відповідає обладнання і комплектуючі, отримані ФГ "Долина" за договором фінансового лізингу № 23-14-99ств-фл/346 від 01.07.2014 вимогам, які ставляться до комплектності зернозрошувальних комплексів, що ведені в обіг можливе лише після введення його в експлуатацію та проведення повної ревізії та/або інспекції. В "Державному реєстрі технічних засобів для АПК України" комплекс зернозрошувальний КЗС-10, виробництва ДП ПАТ "Вібросепаратор" "ВС-Партнер" - відсутній. Обладнання та комплектуючі, отримані ФГ "Долина" за договором комплексу зернозрошувального КЗС-10 за умови його монтажу для ведення господарської діяльності не можуть складати цілісний зернозрошувальний комплекс КЗС-10, оскільки не отримані основні частини такі як з`єднувальні кабелі для пульту керування, трубопроводи, датчики контролю температури, матеріали та обладнання монтажу даху, обладнання бокових, маршових сходів, обладнання основних металевих конструкцій.

Відповідач долучив до матеріалів справи технічні умови для комплексу зернозрошувального.

Актом, складеним представниками відповідача-1 25.09.2019, встановлено, що комплекс зернозрошувальний КЗС-10, переданий ФГ "Долина" на підставі договору № 23-14-99ств-фл/346 від 01.07.2014 є в наявності за адресою: м. Кропивницький, вул. Районна, 3. До акту долучено фотографії предмету лізингу.

Позивач просить в позовній заяві розірвати договір фінансового лізингу № 23-14-99ств-фл/346 від 01.07.2014 з посиланням на ст. 651 ЦК України та істотне порушення умов договору, оскільки, позивач не може користуватись предметом лізингу, в зв`язку з його некомплектністю, не належною якістю та не наданням йому технічних умов і специфікацій.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про фінансовий лізинг" предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець зобов`язаний: 1) у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; 2) попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров`я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним, тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право: 1) обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю; 2) відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям; 3) вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; 4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.

Відповідно до ст. 13, 14 Закону України "Про фінансовий лізинг" з моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором. Лізингоодержувач протягом усього часу перебування предмета лізингу в його користуванні повинен підтримувати його у справному стані. Лізингоодержувач протягом строку лізингу несе витрати на утримання предмета лізингу, пов`язані з його експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до відповідача-1 з письмовою заявкою про придбання для нього на підставі договору фінансового лізингу № 23-14-99ств-фл/346 від 01.07.2014 зернозрошувального комплексу КЗС-10, виробництва ДП "ВС-Партнер" (лист № 17 від 13.05.2014).

Посилання позивача на ту обставину, що договір поставки був укладений між лізингодавцем та постачальником до підписання договору фінансового лізингу не спростовує тих обставин, що позивач звертався з письмовою заявкою про взяття в лізинг саме зернозрошувального комплексу КЗС-10, та не підтверджує обставин, що вказаний предмет лізингу був обраний самостійно лізингодавцем без погодження з лізингоодержувачем.

Крім того, матеріалами справи спростовано доводи позивача про порушення відповідачем-1 своїх зобов`язань по своєчасній передачі предмета лізингу та неналежну якість предмета лізингу.

Згідно акту № 2 від 02.12.2014 предмет лізингу згідно договору № 23-14-99ств-фл/346 від 01.07.2014 був переданий в межах визначених сторонами строків та прийнятий позивачем без зауважень.

Суд наголошує, що п. 3.4.1 договору лізингу передбачено саме обов`язок лізингоодержувача заявити про недоліки переданого йому предмету лізингу. Для надання акт з зауваженнями лізингоодержувачу надано строк - 2 робочих дні. У разі не заявлення про наявність недоліків у визначений договором строк вважається, що приймання предмета лізингу відбулось без зауважень.

Згідно наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що позивач не звертався до лізингодавця з претензіями щодо якості та комплектності переданого майна у визначені договором строки та щодо не передачі йому технічної документації та специфікацій на КЗС-10. Лише 15.10.2015 року позивач звернувся до відповідача з листом № 17, в якому вказував про неможливість використання предмету лізингу в зв`язку з його некомплектністю (отриманий 15.10.2015 за № 105).

Також суд відзначає, що додана до матеріалів справи переписка підтверджує, що позивач звертався до відповідача-1 з листами щодо протиправних відповідального зберігача, проте не вказував на ті обставини, що він має претензії щодо виконання саме відповідаче-1 умов договору фінансового лізингу.

Суд відзначає, що дії третіх осіб, зокрема зберігачів за договорами відповідального зберігання, не стосуються зобов`язань, які взяли на себе сторони за договором фінансового лізингу та не впливають на права та обов`язки сторін за договором фінансового лізингу, оскільки, правовідносини поклажодавця та зберігача регулюються договорами, укладеними між їх контрагентами.

За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України, на яку в тому числі посилається позивач, визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Вказаною нормою визначено, що припинення зобов`язання може бути обумовлено не будь - яким, а лише належним його виконанням. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Оскільки, як підтверджено матеріалами справи предмет лізингу був переданий у визначені договором лізингу строки лізингоодержувачу, відсутні були підстави для розірвання договору з ініціативи лізингоодежрувача через несвоєчасну передачу предмету лізингу.

Суд звертає увагу, що договором укладеним між позивачем та відповідаче-1 не передбачено право лізингоодержувача в односторонньому порядку розривати договір лізингу. Таке право надано лише у певних випадках лізингодавцю.

У разі не належної якості та некомплектності предмету лізингу позивач згідно умов договору також мав право відмовитись від прийняття предмету лізингу, а в разі його прийняття та не заявлення претензій до лізингодавця, позивач наділений правом на звернення з відповідними претензіями до постачальника товару (п. 3.3.1, 3.3.2 договору лізингу).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідач-1 на пропозицію позивача розірвати договір лізингу не погодився, наголосивши на належне виконання своїх зобов`язань.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже для застосування такої міри відповідальності як розірвання договору за рішенням суду в зв`язку з істотним порушенням умов договору необхідними є наявність неправомірної поведінки відповідача-1, яка призвела до істотного порушення умов договору, вина та причинно-наслідковий зв`язок та шкода.

Натомість, з поданих до матеріалів справи доказів не вбачається, що з боку відповідача-1 були вчинені порушення умов договору чи закону. На виконання своїх зобов`язань ним своєчасно було передано предмет лізингу. Крім того, не вбачається, що саме діями відповідача-1 позивачу було завдано шкоду, в зв`язку з неможливістю використання предмета лізингу. Отже, відсутні всі елементи, які є необхідними для застосування ст. 651 ЦК України та розірвання договору фінансового лізингу в судовому порядку.

Суд відзначає, що позивачем не надано належних та допустимих, вірогідних доказів того, що договір фінансового лізингу в частині визначення постачальника та предмета лізингу укладався з примусом чи вчиненням протиправних дій з боку відповідача-1. Також не надано належних та допустимих доказів вчинення протиправних дій відповідальних зберігачів. Однак суд звертає особливу увагу сторін, що протиправні дії учасників господарських правовідносин, які мають ознаки злочину, не можуть оцінюватись господарським судом, оскільки, це не віднесено до його компетенції.

Суд відзначає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів в підтвердження обставин щодо передачі йому предмета лізингу не належної якості чи без супровідних документів (специфікацій, технічних умов) та звернення до лізингодавця з відповідними зауваженнями в межах строків, наданих договором лізингу.

За таких умов суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог про розірвання договору фінансового лізингу.

Щодо посилання позивача на те, що предмет лізингу не був зареєстрований у "Державному реєстрі технічних засобів для АПК України", то позивачем не надано належних та допустимих доказів обов`язковості такої реєстрації. Суд наголошує, що в спірному договорі не передбачено, що предмет лізингу має бути обов`язково зареєстрований у вищезазначеному реєстрі і що лише в разі такої реєстрації КЗС-10 є обумовленим сторонами предметом лізингу. Крім того, у разі, якби реєстрація КЗС-10 у відповідному реєстрі була обов`язковою згідно вимог чинного законодавства, то відсутність такої реєстрації була б підставою для недійсності правочину, а не його розірвання.

Суд відзначає, що додані до матеріалів справи договори відповідального зберігання та про спільну діяльність не впливають на предмет доказування у даній справі в рамках заявлених позовних вимог.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з лізиногодавця сплачених лізингових платежів та солідарного стягнення з лізингодавця та постачальника процентів за користування чужими грошовими коштами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 808 ЦК України якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов`язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо.

Відповідно до ст. 684 ЦК України у разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) доукомплектування товару в розумний строк. Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний; 2) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми. Наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються також у разі порушення продавцем обов`язку передати покупцеві комплект товару (стаття 683 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Як було зазначено вище, вибір постачальника предмету лізингу був здійснений на підставі заявки лізингоодержувача, отже вимоги щодо якості та некомплектності предмету лізингу не можуть бути заявлені до лізингодавця.

Позивач вказує на своє право на відшкодування завданих йому збитків згідно ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Оскільки, судом було встановлено відсутність підстав для розірвання договору за ініціативою лізингоодержувача (ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг"), то і збитки, передбачені даною статтею не можуть бути покладені на відповідача-1. Крім того, позивачем не було доведено що сплачені ним лізингові платежі є збитками, так як, не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами протиправну поведінку відповідача-1, завдання шкоди вказано поведінкою, вину та причинно наслідковий зв`язок між поведінкою відповідача-1 та збитками.

Суд відзначає, що лізингові платежі були сплачені позивачем на виконання ним своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу, наявність обстави для розірвання якого з підстав, визначених позивачем, суд не встановив. Договір є обов`язковим для виконання всіма його учасниками.

З вищезазначеного, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог про стягнення з відповідача-1 сплачених лізингових платежів.

Позивач посилається на ст. 808 ЦК України, як на підставу для солідарної відповідальності лізингодавця та продавця - якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов`язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Як було встановлено судом, продавець був обраний за письмовою заявкою позивача, а тому відсутні підстави для солідарної відповідальності лізингодавця лізингодавця та продавця.

Позивач не зазначає нормативних підстав для стягнення з відповідачів процентів за користування чужими грошовими коштами і рахує вказані проценти на суму сплачених лізингових платежів у розмірі облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Суд відзначає, що лізингові платежі сплачені на виконання обов`язкового для виконання в тому числі позивачем умов договору фінансового лізингу, який передбачає суми та графік сплати лізингових платежів за умови передачі предмету лізингу (який був переданий позивачу). Отже лізингові платежі, сплачені на виконання чинного договору не чужими грошовими коштами, за користування якими відповідачі мають сплачувати проценти. Крім того, ні договором ні законодавством не передбачено розмір процентів.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів суми процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги визнаються судом не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У позові Фермерського господарства "Долина" про розірвання договору фінансового лізингу (обладнання) № 23-14-99 ств-фл/346 від 01.07.2014, укладеного між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та Фермерським господарством "Долина"; про стягнення з Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м. Київ, вул Мечникова, 16-А, ідентифікаційний код 30401456) на користь Фермерського господарства "Долина" (Черкаська область, Городищенський район, місто Городище, вул. Черняхівського, 26, ідентифікаційний код 21369459) 1029132,01 грн платежів за договором фінансового лізингу; про стягнення солідарно з Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м. Київ, вул Мечникова, 16-А, ідентифікаційний код 30401456) та Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства "Вібросепаратор" "ВС-Партнер" на користь Фермерського господарства "Долина" (Черкаська область, Городищенський район, місто Городище, вул. Черняхівського, 26, ідентифікаційний код 21369459) грошових коштів у розмірі 451619,38 грн, у якості процентів за користування грошовими коштами - відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 20.02.2020

Суддя І.В.Усатенко