Ухвала

від 20.02.2020 по справі 810/4560/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/4560/17

УХВАЛА

20 лютого 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої - судді: Земляної Г.В., суддів - Парінова А.Б., Собківа Я.М., розглянувши клопотання Головного управління Держаної податкової служби у Київській області про усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2018 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Факел" до Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариства "Факел" (надалі - позивач, ПрАТ Факел") з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області) та Державної фіскальної служби України про скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням 24 грудня 2019 року Головним управлінням Держаної податкової служби у Київській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2018 року в цілому та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, що первинну апеляційну скаргу (ГУ ДФС у Київській області) зареєстровано судом першої інстанції 25 січня 2019 року за вх. №237/19.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року апеляційну скаргу (ГУ ДФС у Київській області) повернуто особі , яка її подала. Ухвала вмотивована тим, що до апеляційної скарги не додано квитанції про сплату судового збору, після спливу терміну для усунення недоліків апеляційної скарги.

Так, 24 грудня 2019 року Головним управління Держаної податкової служби у Київській області подано повторну апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2018 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху в зв`язку з відсутністю документа про сплату судового збору у розмірі 564 876,05 грн та відсутністю вмотивованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для поновлення строку (пропуску строків) на апеляційне оскарження рішення та документів на підтвердження цих обставин.

Апелянту надано строк для усунення недоліків 10 днів з моменту отримання копії ухвали. Так, ухвалу суду апелянтом отримано 04 лютого 2020 року.

Від апелянта до Шостого апеляційного адміністративного суду 10 лютого 2020 року надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги та надано платіжне доручення про сплату судового збору.

Надаючи оцінку викладеним у клопотанні доводам, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як було встановлено в Ухвалі від 29 січня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху, що копію оскаржуваного рішення суду ГУ ДФС у Київській області отримано 08 січня 2019 року.

При цьому судом враховується, що вперше подану ГУ ДФС у Київській області апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року у зв`язку з несплатою судового збору, копію якої отримано контролюючим органом 20 лютого 2019 року.

Вказаним судовим рішенням було надано п`ятиденний строк для усунення недоліків. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року задоволено клопотання ГУ ДПС у Київській області та продовжено останньому строк для усунення недоліків на п`ять днів з моменту отримання копії даної ухвали, яку отримано 20 лютого 2019 року.

У зв`язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений строк суд ухвалою від 08 квітня 2019 року повернув ГУ ДФС у Київській області вперше подану останнім апеляційну скаргу .

Відповідач з 29 грудня 2018 року мав достатній визначений законодавцем строк для сплати судового збору.

Крім того, колегія суддів, вважає за необхідне підкреслити, що в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 29 січня 2020 року зазначено про необхідність надання доказів сплати судового збору та надати вмотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для поновлення строку (пропуску строків) на апеляційне оскарження рішення та документів на підтвердження цих обставин.

Як вбачається з клопотання апелянта про усунення недоліків, останнім надано виключно докази сплати судового збору , проте не надано вмотивованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для поновлення строку (пропуску строків) більше, як на сім місяців при поданні вдруге апеляційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що, як вже було підкреслено в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.05.2018 року по справі №820/4558/16, від 22.05.2018 року по справі №826/26113/15, від 18.09.2018 року по справі №826/25121/15.

У постанові від 21.11.2019 року по справі №804/3200/18 Верховний Суд підкреслив, що довготривала процедура сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення .

Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 року у справі "Устименко проти України" зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Лелас проти Хорватії", відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Таким чином, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Враховуючи ті обставини, що при поданні апеляційної скарги строк на апеляційне оскарження не було поновлено судом і в клопотанні про усунення недоліків апелянтом не заявлено про поновлення строку на апеляційне оскарження , а отже, колегія суддів не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2018 року.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення , насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду не подання апелянта вмотивованого клопотання щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу апелянту.

Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держаної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2018 року по справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Факел" до Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Повернути апеляційну скаргу Головного управління Держаної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2018 року по справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Факел" до Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень та додані до неї матеріали.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Г.В. Земляна

Судді: А. Б. Парінов

Я.М. Собків