Постанова

від 30.01.2020 по справі 359/5701/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 359/5701/19

Провадження №22-ц/824/1243/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Тімуш Д.І.,

розглянувши справу за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю Вібстон Аєро , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління держгеокадастру у Київській області, товариства з обмеженою відповідальністю Вібстон Аєро , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа: Іванківська сільська рада Бориспільського районну Київської області про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним свідоцтва про право власності на землю, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним свідоцтва про право власності на землю, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. У листопаді 2019 року подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на дев`ять земельних ділянок та заборону вчиняти будь-яких дій щодо них.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року заява про вжиття заходів забезпечення позову задоволена в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, відповідачі подали апеляційні скарги, вважають оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою, постановленою із порушенням норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовують це тим, що суд, задовольняючи заяву про забезпечення позову, не надав належної оцінки доводам заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірність виду забезпечення позову, жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права. Крім того матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували ймовірність того, що відповідачі здійснюють відчуження земельних ділянок, що у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення по справі. Крім того судом не враховано вимоги ст. 154 ЦПК України, якою встановлені випадки, коли суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення. Також не звернуто увагу на законодавчо встановлені заборони органам державної влади, у тому числі судам, втручатися у господарські відносини. Таким чином ухвала суду про арешт земельних ділянок та заборону вчиняти дії відносно них апелянти вважають прямим втручанням у господарську діяльність товариства, яке може призвести до безповоротних та негативних наслідків для нього, а також спричиняє значні збитки відповідачу ТОВ Вібстон Аєро .

У відзивах на апеляційні скарги відповідачі зазначили, що погоджуються з поданими апеляційними скаргами, просять їх задовольнити, а ухвалу суду вважають - незаконною і необґрунтованою, постановленою з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків:

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).

Згідно ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням необхідності саме такого заходу, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. за № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір, а також існує реальна загроза унеможливлення чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За своєю правовою природою правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є реальним спір між сторонами, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує.

При розгляді даної апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що з матеріалів справи вбачається існування реального спору між сторонами, за вирішенням якого позивач і звернувся з позовом до суду. Земельні ділянки, на які було накладено арешт судом першої інстанції, є предметом спору у даній справі, а їх відчуження може призвести до значного ускладнення як виконання рішення суду у разі задоволення позову, так і ефективного захисту прав позивача. При цьому застосований судом захід забезпечення у вигляді арешту є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Окремо колегія суддів зважає й на неможливість прийняття позиції апелянтів щодо незаконності зазначеного арешту через відсутність в справі доказів того, що учасниками справи дійсно вчиняються дії, направлені на уникнення можливого виконання рішення суду. Оскільки мета забезпечення позову саме й полягає в недопущенні вчинення дій, направлених на ускладнення можливості виконання рішення суду, вимога про надання доказів існування того, що ще не сталося, і чому застосовані заходи мають запобігти, є необгрунтованою. При вирішенні такого питання суд має враховувати, чи дійсно існує можливість вчинення таких дій, відтак чи заявлені ризики є реальними. В даному випадку усі вищенаведені вимоги до застосованого судом першої інстанції заходу забезпечення позову у вигляді арешту спірних земельних ділянок були дотримані.

Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в частині накладення арешту на спірні землі. Апелянтами не було відповідним чином доведено наявності передбачених законом підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції в цій частині, відтак такі апеляційні вимоги до задоволення не підлягають.

Незважаючи на вищевикладені висновки стосовно застосованого судом першої інстанції заходу забезпечення позову у вигляді арешту спірної землі, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з позицією суду першої інстанції в частині застосування заборони вчиняти будь-які дії стосовно таких земельних ділянок. Фактично застосування даного формулювання передбачає неможливість в подальшому вчинення жодних дій та здійснення будь-якої діяльності, в тому числі і використання такої землі, що стосується невизначеного та необмеженого кола осіб. Такий захід забезпечення позову не може вважатися співмірним із заявленими позивачем вимогами, оскільки може бути застосовано до будь якої особи, навіть яка не є учасником справи, а заборона здійснення будь-якої дії в силу розмитості такого формулювання не дозволяє оцінити, чи несе така дія потенційну загрозу можливості виконання рішення суду у разі задоволення позову або ж ефективному захисту прав позивача. За таких умов вказаний захід забезпечення позову колегія суддів апеляційного суду не може вважати належним.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення, до якого відноситься й оскаржувана ухвала суду першої інстанції, повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині серед іншого є невідповідність висновків суду обставинам справи а також порушення норм процесуального права, що призвели до невірного вирішення питання по суті.

Зважаючи на невірне вирішення судом першої інстанції питання про забезпечення позову в частині заборони вчинення дій, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в цій частині та ухвалення нового судового рішення про відмову в застосуванні вказаного заходу забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю Вібстон Аєро , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року в частині встановлення заборони вчиняти будь які дії щодо земельних ділянок за кадастровими номерами 3220884000:02:003:0519; 3220884000:02:003:0518; 3220884000:02:003:0517; 3220884000:02:003:0449; 3220884000:02:003:0448; 3220884000:02:003:0200; 3220884000:02:003:0194; 3220884000:02:003:0193; 3220884000:02:003:0192 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії з вказаними земельними ділянками.

В решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько