Постанова

від 19.02.2020 по справі 913/271/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 913/271/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Енгельса

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29 . 10.2019 (колегія суддів: Пелипенко Н.М. головуючий, Барбашова С.В., Істоміна О.А.) та на рішення Господарського суду Луганської області від 16.07.2019 (суддя Секірський А.В.)

за позовом Національного банку України

до Новопсковського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім.Енгельса

про звільнення з-під арешту нерухомого майна

за участю:

позивача: Бірюкова О.А. (положення)

третьої особи: Скриннікова Н.С. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Національний банк України (далі-позивач) звернувся у суд з позовом до Новопсковського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі-відповідач), згідно якого просив звільнити з-під арешту нерухоме майно, що належить на праві власності Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю ім.Енгельса (далі-третя особа), перелік якого зазначений у позові.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушені права позивача як іпотекодержателя внаслідок накладення відповідачем арешту на майно, яке знаходиться в іпотеці щодо реалізації права позивача на переважне задоволення своїх кредиторських вимог за рахунок такого майна.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Луганської області від 16.07.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 , позов задоволено повністю.

2.2. Свої висновки суди мотивували тим, що в разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувача, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі третя особа просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги третя особа посилалася на те, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що: позивач не є власником нерухомого майна, яке було передано в іпотеку; позивач не довів порушення відповідачем прав і охоронюваних законом інтересів.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи, викладені у касаційній скарзі, їх не спростовують.

3.4. Третьою особою подано до Верховного Суду клопотання про повернення відзиву позивача, яке обґрунтовано пунктом 1 частиною 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

3.5. Наведене клопотання третьої особи задоволенню не підлягає, оскільки вказана нею норма процесуального закону регулює процесуальне питання щодо повернення позовної заяви, а не відзиву, що є відмінним та виключає правові підстави для повернення відзиву позивачу, тому клопотання залишається без задоволення.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди встановили, що 20.02.2009 та 13.05.2014 між позивачем (кредитор) та ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (позичальник) були укладені кредитні договори № 12/09/2 та 12/09/5, з урахуванням змін, за умовами яких позичальник отримав у кредит грошові кошти на визначений договорами строк.

4.2. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами, 20.02.2009 між позивачем та третьою особою був укладений іпотечний договір, з урахуванням змін, згідно якого позивач отримав в іпотеку нерухоме майно, власником якого є третя особа. Даний договір був зареєстрований у встановленому законом порядку.

4.3. 20.02.2009 було зареєстровано право позивача, як іпотекодержателя на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

4.4. 26.01.2011 відповідачем винесено постанову про арешт нерухомого майна, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 20.02.2009 та оголошення заборони на його відчуження у межах виконавчого провадження № 22165378 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 29.11.2009 № 19/239.

4.5. Також встановлено, що відповідачем були прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження, але доказів зняття арешту з нерухомого майна, що є предметом іпотеки, відповідачем до суду не подано.

4.6. Суди встановили, що вартість майна на яке була зареєстрована іпотека та відповідачем накладено арешт в межах виконавчого провадження № 22165378 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 29.11.2009 № 19/239, є неспівмірною з розміром заборгованості, яка підлягала стягненню за цим виконавчим провадженням.

4.7. Відповідно до частин 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, яка підлягає застосуванню при розгляді касаційної скарги, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.8. Предметом спору у цій справі є звільнення з-під арешту майна, що знаходиться в іпотеці, накладеного відповідною постановою відповідача.

4.9. Статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження", яка була чинною на момент винесення відповідачем постанови про арешт майна, визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч.1). Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ч.2).

4.10. Із встановлених судами обставин справи слідує, що позивач звернувся до суду у 2019 році, тому колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення Закону України "Про виконавче провадження", у редакції, яка діяла на момент подання позову.

4.11. Приписами статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч.1) .

З правового аналізу наведеної норми права слідує, що особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

4.12. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

4.13. Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

4.14. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

4.15. У справі, що розглядається, із встановлених судами обставин вбачається, що позивач, як іпотекодержатель, який має переважне право вимоги перед іншими особами для задоволення своїх вимог, пред`явив позовні вимоги до відповідача, який не є ані боржником, ані особою, в інтересах якої накладено арешт, отже, останній є неналежним відповідачем у цій справі.

4.16. З огляду на те, що позивач пред`явив позов до неналежного відповідача, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є помилковими.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 905/386/18, з аналогічних правовідносин, що склалися у справі, яка переглядається у касаційній інстанції.

4.17. Згідно з частинами 4, 5 статті 302 ГПК України саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

4.18. Щодо неналежного, за твердженням скаржника, позивача у цій справі, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною другою статті 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Тобто будь-яка особа, яка вважає своє право (інтерес) порушеним, невизнаним чи оспорюваним, має право звернутися до суду та набуває процесуального статусу позивача у відповідній справі після відкриття судом провадження у ній. Недоведеність права вимоги особи, яка вважає своє право порушеним, є підставою для відмови в задоволенні позову.

4.19. Частиною першою статті 308 ГПК України , у редакції, яка підлягає застосуванню при розгляді касаційної скарги, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

4.20. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства і мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

4.21. За вказаних обставин для виправлення фундаментальних порушень, які допустили суди попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити .

4.22. Відповідно до приписів статті 129 частини 1, статті 315 частини першої пункту 4 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України судові витрати, яка понесла третя особа за подання апеляційної та касаційної скарг належить покласти на позивача .

Керуючись статтями 301, 308, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Енгельса задовольнити.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 та рішення Господарського суду Луганської області від 16.07.2019 у справі № 913/271/19 скасувати повністю і ухвалити нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Національного банку України (код ЄДРПОУ 00032106) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Енгельса (код ЄДРПОУ 03739220) 6 723 , 50 грн (шість тисяч сімсот двадцять три гривні 50 копійок) судових витрат.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов