Рішення

від 10.02.2020 по справі 440/4186/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4186/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шульги М.О.,

представника позивача - Ступніка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМК+" до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

01 листопада 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМК+" (надалі по тексту також - позивач, ТОВ "ОМК+") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2019 № 0009901403 та № 0009801403.

В обґрунтування свого позову позивач наголошував, що контролюючим органом безпідставно зроблено висновок про порушення ТОВ "ОМК+" пп.44.1, 44.2 ст. 44, п. 134.1 ст.134, а також п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Наголосив, що за результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 26.07.2019 № 00090891403 та № 0009901403 скасовані в частині, у зв`язку з чим винесені нові податкові повідомлення-рішення від 17.10.2019 № 0009901403, яким збільшено суму податку на додану вартість на суму 178146,25 та № 0009891403, яким збільшено суму податку на прибуток на суму 249405,00 грн. Зазначив, що доводи стосовно завищення собівартості продукції на 1010340,00 грн та податкового кредиту на 202068,00 грн не відповідають дійсності, оскільки ґрунтуються на посиланнях про дефектність окремих первинних документів та невстановленні ланцюгу постачання. Звернув увагу суду про скасування Мінфіном своїм наказом від 30.09.2014 № 987 форми довіреності на отримання ТМЦ, про індивідуальний характер відповідальності кожного з платників. Стосовно безпідставно донарахованого відповідачем доходу у зв`язку з кредиторською заборгованістю, яка не повернута у зв`язку з закриттям суб`єкта господарювання, зауважено, що відповідно до первинних документів та домовленостей позивача з ТОВ "Компанія Еталон 2007" та ОСОБА_1 строк сплати заборгованості не настав, а на вимогу вказаних кредиторів відповідні суми будуть сплачені.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 прийнято позовну заяву до судового розгляду та провадження у справі за даним позовом відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

26 листопада 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник позивача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Наголошував на правомірності висновків контролюючого органу щодо встановлення порушення позивачем пп.44.1, 44.2 ст. 44, п. 134.1 ст.134, а також п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Наголошено, що позивачем за період, охоплений перевіркою не віднесено до складу доходу суму безнадійної заборгованості по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія Еталон 2007" та ОСОБА_1 . Також, за період, що перевірявся, позивачем не підтверджено реальність операцій з ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 , а також неможливо встановити ланцюг постачання - неможливо встановити достовірність придбання та отримання товарів /а.с. 183-186, т.2/.

05 грудня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача надав деталізовані пояснення на раніше викладені у позові обґрунтування, наполягаючи, зокрема, на здійсненні перевезень транспортом покупця та подальшій реалізації придбаних товарів подальшим покупцям, чим підтверджено реальність операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей /а.с. 219-234, т.2/.

11 грудня 2019 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких представник позивача, наполягаючи на відмові у задоволенні позову, наголошував на раніше наведених аргументах /а.с. 102-106, т.3/.

12 грудня 2019 року до суду надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких представником відповідача наведені детальні розрахунки в частині бухгалтерських проведень зі спірними контрагентами та стосовно відхилень даних реєстрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку /а.с. 227-229, т.3/.

13 грудня 2019 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, відповідно до яких останнім наведено аргументи на спростування доводів відповідача, висвітливши порядок реєстрації податкової накладної, як результату первинної перевірки платника та встановлення статусу "ризикового". Вкотре наголошено на персональній відповідальності окремо кожного суб`єкта господарювання /а.с. 230-237, т. 3/.

26 грудня 2019 року до суду надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких представником відповідача наведені обґрунтування в частині бухгалтерських проведень зі спірними контрагентами та стосовно відхилень даних реєстрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку /а.с. 76-77, т.4/.

03 січня 2020 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача по раніше наведеним спростуванням доводів контролюючого органу /а.с. 79-88, т.4/.

13 січня 2020 року до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача по суті спору /а.с. 112-113, т.4/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів.

Також, 30 січня 2020 року на електронну пошту суду надіслані додаткові пояснення представника позивача по суті справи /а.с. 179-181, 185, т.4/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

06 лютого 2020 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача /а.с. 199-200, т.4/.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не забезпечив явку належним чином уповноважених представників.

Виходячи з викладеного, суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати за даної явки.

Заслухавши пояснення представників сторін в ході судового розгляд справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 29.05.2019 по 19.06.2019 проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "ОМК+", підстави та порядок проведення якої позивачем не оспорюються, за результатами якої складено акт від 26.06.2019 № 835/16-31-14-01-10/38132219 (надалі по тексту - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлені наступні порушення позивачем податкового законодавства:

пп.44.1, 44.2 ст. 44, п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 № 996-XIV, п. 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", п.5 П(с)БО 11 "Зобов`язання", п.5 п.7 П(с)БО 15 "Дохід", п. 6 П(с)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, внаслідок чого підприємством неправомірного визначено показники Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, наслідком чого стало заниження податку на прибуток всього в розмірі 335621 грн, у тому числі за 2016 рік - 175188 грн, 2017 рік - 110804 грн, за 2018 рік - 43500 грн, у т.ч. за 1 квартал 2018 року - 624 грн, за 2 квартал 2018 року - 6626 грн, за 3 квартал 2018 року - 6285 грн, за 4 квартал 2018 року - 29965 грн, за 1 квартал 2019 року - 6129 грн, 1 квартал 2019 року - 6129 грн (згідно викладеного порушення в акті перевірки) ;

п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит всього у сумі 228736 грн, у тому числі за січень 2016 року - 23413 грн, квітень 2016 року - 9024 грн, червень 2016 року - 27114 грн, липень 2016 року - 3503 грн, серпень 2016 року - 27723 грн, вересень 2016 року - 10745 грн, жовтень 2016 року - 10652 грн, листопад 2016 року - 9434 грн, січень 2017 року - 30213 грн, лютий 2017 року 408 грн, березень 2017 року - 19964 грн, квітень 2017 року - 24521 грн, травень 2017 року - 5354 грн, вересень 2018 року - 8055 грн, листопад 2018 року - 6984 грн, грудень 2018 року - 7082 грн, січень 2019 року - 2474 грн, березень 2019 року - 2073 грн /а.с. 29-66,т.1/.

ТОВ "ОМК+" не погодившись з висновками Акту перевірки, оскаржив їх в адміністративному порядку, за результатами якого останній залишено без змін /а.с. 70-98, т.1/.

На підставі висновків акту перевірки, 26 липня 2019 року контролюючим органом винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0009901403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 211481,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 169185,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 42296,25 грн /а.с. 25-26, т.1/;

№ 00098901403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 419526,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 335621,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 83905,25 грн /а.с. 27-28, т.1/.

Не погодившись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 07.10.2019 №4648/6/99-00-08-05-01 скасовано податкові повідомлення-рішення 26 липня 2019 року № 00098901403 в частині заниження доходу по кредиторській заборгованості перед ФОП ОСОБА_4 , завищення витрати по послугах з передпродажної підготовки товару, наданих ТОВ "Левайс" та в частині заниження доходів від реалізації товарів по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 ; № НОМЕР_1 в частині заниження податкового кредиту по послугах з перепродажної підготовки товару, наданих ТОВ "Левайс" та штрафних санкцій у відповідних частинах, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення - залишено без змін, а скаргу ТОВ "ОМК+" - частково задоволено /а.с.100-114, т.1/.

Як наслідок, 17 жовтня 2019 року відповідачем винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0009901403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 178146,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 142517,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 35629,25 грн /а.с. 116-117, т.1/;

№ 0009891403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 249405,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 199524,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 49881,00 грн /а.с. 118-119, т.1/.

Не погоджуючись з викладеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 17.10.2019 № 0009901403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 178146,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 142517,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 35629,25 грн, та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

За висновками акту перевірки позивачем порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит всього у сумі 228736 грн, у тому числі за січень 2016 року -23413 грн, квітень 2016 року - 9024 грн, червні 2016 року - 27114 грн, липні 2016 року - 3503 грн, серпні 2016 року - 27723 грн, вересні 2016 року - 10745 грн, жовтні 2016 року - 10652 грн, листопаді 2016 року - 9434 грн, січні 2017 року - 30213 грн, лютому 2017 року 408 грн, березні 2017 року - 19964 грн, квітні 2017 року - 24521 грн, травні 2017 року - 5354 грн, вересні 2018 року - 8055 грн, листопаді 2018 року - 6984 грн, грудні 2018 року - 7082 грн, січні 2019 року - 2474 грн, березні 2019 року - 2073 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 цього Закону визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

З огляду на викладене, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у визнанні протиправними та скасуванні податкового повідомлення-рішення, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність їх винесення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, у тому числі, реальність господарської операції, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають позивачу право на податковий кредит.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Так, в період, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та фізичною особою ОСОБА_4 (по тексту договору - Продавець, надалі по тексту - ФОП ОСОБА_4 ) укладено договір купівлі-продажу № 01/04-16 від 01 квітня 2016 року, відповідно до умов якого Продавець згідно замовлення покупця, продає останньому м`ясопродукцію в асортименті згідно попередньої усної домовленості обох сторін даного Договору. Базис поставки продукції - склад Покупця. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною. Ціни на поставлену продукцію встановлюються за попередньою домовленістю сторін. Покупець здійснює розрахунок в розмірі 100% від вартості товару на момент поставки товару. /а.с. 199-201, т.1/.

Підтверджуючи формування податкового кредиту з ПДВ позивачем надано наступні податкові накладні: №22 від 22 квітня 2016 року на загальну суму 54136,50 грн, у тому числі ПДВ - 9022,75 грн; №113 від 11 червня 2016 року на загальну суму 55420,80 грн, у тому числі ПДВ - 9236,80 грн; №124 від 17 червня 2016 року на загальну суму 23307,10 грн, у тому числі ПДВ - 3884,52 грн; №128 від 21 червня 2016 року на загальну суму 11555,38 грн, у тому числі ПДВ - 1925,90 грн; №133 від 24 червня 2016 року на загальну суму 34780,02 грн , у тому числі ПДВ - 5796,67 грн; № 170, від 08 липня 2016 року на загальну суму 21020,16 грн, у тому числі ПДВ - 3503,36 грн; №171 від 11 липня 2016 року на загальну суму 56646,00 грн, у тому числі ПДВ - 9441,00 грн; №208 від 01 серпня 2016 року на загальну суму 30969,00 грн, у тому числі ПДВ - 5161,50 грн; №227 від 08 серпня 2016 року на загальну суму 53881,20 грн, у тому числі ПДВ - 8980,20 грн; №238 від 15 серпня 2016 року на загальну суму 24843,00 грн, у тому числі ПДВ - 4140,50 грн; № 311 від 22 вересня 2016 року на загальну суму 37600,20 грн, у тому числі ПДВ - 6266,70 грн; №312 від 26 вересня 2016 року на загальну суму 26870,40 грн, у тому числі ПДВ - 4478,40 грн; №367 від 20 жовтня 2016 року на загальну суму 28119,90 грн, у тому числі ПДВ - 4686,65 грн; №366 від 24 жовтня 2016 року на загальну суму 35790,48 грн, у тому числі ПДВ - 5965,08 грн; №401 від 10 листопада 2016 року на загальну суму 8544,60 грн, у тому числі ПДВ - 1424,10 грн; №409 від 14 листопада 2019 року на загальну суму 48061,20 грн, у тому числі ПДВ - 8010,20 грн; №17 від 03 січня 2017 року на загальну суму 25505,94 грн, у тому числі ПДВ - 4250,99 грн; №18 від 11 січня 2017 року на загальну суму 58219,74 грн, у тому числі ПДВ - 9703,29 грн; № 19 від 16 січня 2017 року на загальну суму 39712,18 грн, у тому числі ПДВ - 6618,70 грн; № 34 від 26 січня 2017 року на загальну суму 57837,48 грн, у тому числі ПДВ - 9639,58 грн; №32 від 01 лютого 2017 року на загальну суму 1864,20 грн, у тому числі ПДВ - 310,70 грн; № 64 від 06 лютого 2017 року на загальну суму 585,60 грн, у тому числі ПДВ - 97,60 грн; №98 від 02 березня 2017 року на загальну суму 119785,80 грн, у тому числі ПДВ - 19964,30 грн; а також розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної: №1 від 22 квітня 2016 року /а.с. 204-205, 218, 230, 237, 242, т.1; 1, 6, 15, 22, 31, 36, 43, 50, 57, 64, 69, 78, 85, 94, 101, 110, 117, т. 2/.

Дослідивши у судовому засіданні перелічені вище копії податкових накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

На підтвердження реальності здійснення вище обумовленої господарської операції позивачем надано під час перевірки копії наступних первинних документів, які фіксують факти здійснення господарської операції, а саме: видаткові накладні № 22/16 від 22 квітня 2016 року, № 100/16 від 03 червня 2016 року, № 113/16 від 11 червня 2016 року, №124/16 від 17 червня 2016 року, № 128/16 від 21 червня 2016 року, №133/16 від 24 червня 2016 року, №170/16 від 11 липня 2016 року, № 208/16 від 01 серпня 2016 року, №227/16 від 08 серпня 2016 року, №238/16 від 15 серпня 2016 року, №311/16 від 22 вересня 2016 року, №312/16 від 26 вересня 2016 року, №367/16 від 20 жовтня 2016 року, №366/16 від 24 жовтня 2016 року, №401/16 від 10 листопада 2016 року, № 409/16 від 14 листопада 2016 року, № 19/17 від 16 січня 2017 року, № 34/17 від 26 січня 2016 року, №32/17 від 01 лютого 2017 року, № 64/17 від 06 лютого 2017 року, №98/17 від 02 березня 2017 року, № 18/17 від 11 січня 2017 року, № 17/17 від 03 січня 2016 року, а також рахунки-фактури № 20/10-1 від 20 жовтня 2016 року та № 24/10-1 від 24 жовтня 216 року /а.с. зв.134-146, т.4/.

Щодо оформлення вказаних документів зауваження до їх змісту та форми у ГУ ДПС у Полтавській області полягають у не зазначенні посад осіб, якими такі первинні документи підписані, а відтак контролюючий орган вважає за неможливе встановити осіб, якими такі документи складені.

Викладене судом оцінюється критично оскільки відповідні первинні документи містять підписи відповідальних осіб, а також відтиски печатей і зазначення посади отримувача зі сторони покупця (директор та головний бухгалтер ТОВ "ОМК+"), що не позбавляло контролюючий орган встановити таких осіб та їх приналежність до відповідних суб`єктів господарювання. Крім того, відсутність зазначення місця складання таких документів не є належним доказом на спростування факту продажу відповідного товару.

Крім того, згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю.

Таким чином, окремі недоліки у оформленні первинних документів не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.

Позаяк, долучені самим позивачем до своїх додаткових письмових пояснень копії примірників таких видаткових накладних та рахунків-фактури судом не приймаються, оскільки містять виправлення в частині встановлених порушень /а.с. 202, 212, 220, 228, 235, 240, 249, т.1; 4, 13, 20, 29, 34, 41, 48, 55, 62, 67, 76, 83, 92, 99, 108, 115, 122, т.2/, тобто вказані документи відрізняються від тих, які надавалися позивачем під час перевірки.

Фактичне транспортування на адресу позивача придбаного у ФОП ОСОБА_4 товару, підтверджується залученими до адміністративного позову копіями товарно-транспортних накладних №22/16 від 22 квітня 2016 року, № 100/16 від 03 червня 2016 року, № 113/16 від 11 червня 2016 року, № 124/16 від 17 червня 2016 року, №128/16 від 21 червня 2016 року, № 133/16 від 24 червня 2016 року, № 170/16 від 08 липня 2016 року, 3 171/16 від 11 липня 2016 року, № 208/16 від 01 серпня 2016 року, №227/16 від 08 серпня 2016 року, №236/16 від 15 серпня 2016 року, № 311/16 від 22 вересня 2016 року, №312/16 від 26 вересня 2016 року, № 367/16 від 20 жовтня 2016 року, №366/16 від 24 жовтня 2016 року, №401/16 від 10 листопада 2016 року, № 409/16 від 14 листопада 2016 року, №17/17 від 03 січня 2017 року, №18/17 від 11 січня 2017 року, № 19/17 від 16 січня 2017 року, № 34/17 від 26 січня 2017 року, № 32/17 від 01 лютого 2017 року, № 64/17 від 06 лютого 2017 року, № 98/17 від 02 березня 2017 року /а.с. 203, 213, 219, 229, 236, 241, 250, т.1; 5, 14, 21, 30, 35, 42, 49, 56, 63, 68, 77, 84, 93, 100, 109, 116, 123, т.2/.

На підтвердження факту оплати придбаних ТМЦ до матеріалів справи долучено копії банківських виписок з відміткою банківської установи /а.с. 141-149, т.2/.

Стосовно подальшого використання придбаних у спірного контрагента товарно-матеріальних цінностей позивачем долучено до матеріалів справи копії первинних документів бухгалтерського обліку, чим підтверджено подальшу реалізації м`ясопродуктів ТОВ "Твич", ТОВ "Нордон", ТОВ "Фінєст" /а.с. 206-211, 215-217, 221-227, 231-234, 238-239, 243-248, т.1; 2-3, 7-12, 16-19, 23-28, 32-33, 37-40, 44-47, 51-54, 58-61, 65-66, 70-75, 79-82, 86-91, 95-98, 102-107, 111-114, 118-121, 125, т.2/.

Стосовно посилання відповідача на відомості з бази даних, відповідно до яких у ФОП ОСОБА_4 обліковується 1 працівник та відсутні відомості про основні засоби суд звертає увагу, що останній не був позбавлений можливості залучити у випадку необхідності додаткових працівників згідно цивільно-правових договорів, господарсько-правових договорів на виконання послуг, та залучати основні засоби за рахунок оренди тощо.

Щодо тверджень контролюючого органу про відсутність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_4 на тій підставі, що відповідачем отримано із даних ІТС "Податковий блок" інформацію по ланцюгу постачання товару, а саме щодо реальності постачання товару до контрагента позивача від його потенційних контрагентів, то суд зауважує, що такі твердження є лише припущеннями відповідача та не ґрунтуються на належних доказах.

Крім того, самі матеріали такої податкової інформації відповідачем суду надані не були, що позбавляє суд можливості їх повного та всебічного дослідження.

Суд звертає увагу на висловлену Верховним Судом правову позицію щодо врахування при розгляді судових справ посилань контролюючого органу на отриману в процесі перевірки податкову інформацію, а саме про те, що: збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі (постанови від 26.06.2018 у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17).

У зв`язку з наведеним вище, суд зазначає, що інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. Як наслідок посилання відповідача на інформацію ІТС "Податковий блок" суд не вважає достатніми доказами для висновку про нереальність здійсненних контрагентом позивача спірних господарських операцій.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, складених в ході здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_4 суми ПДВ правомірно віднесено до складу податкового кредиту.

Надаючи оцінку вказаному податковому повідомленню в частині встановлених порушень стосовно правовідносин з ФОП ОСОБА_3 , суд виходить з наступного.

Так, до матеріалів справи позивачем долучено копію договору купівлі-продажу №03/04-17 від 03 квітня 2017 року, відповідно до умов якого продавець, а саме - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 згідно замовлення Покупця, а саме - ТОВ "ОМК+", продає останньому м`ясопродукцію в асортименті згідно попередньої усної домовленості обох сторін даного Договору /а.с. 134, т.1/.

З метою підтвердження реального здійснення операцій надані копії первинних документів бухгалтерського обліку разом з податковими накладними, на підставі яких сформовано податковий кредит /а.с. 135-167, т.1/.

При цьому, згідно наданої на вимогу суду копії ухвали Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 грудня 2019 року у справі № 539/1462/19 (провадження №1-кп/539/501/2019), що набрала законної сили 25 грудня 2019 року, звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України, на підставі ст.49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України - закрито /а.с. 167-168, т. 4/.

Вказаним судовим рішення встановлено, що 15 грудня 2016 року ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи відомості про те, що можливо отримати кошти від реєстрації на своє ім`я суб`єкта підприємницької діяльності без фактичного ведення господарської діяльності, на пропозицію невстановленої слідством особи, прийняв рішення надати послуги з реєстрації фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), яке було охоплено корисливим мотивом та єдиною метою отримання матеріальної вигоди.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на внесення в документи, які відповідно до ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань подаються для проведення державної реєстрації фізичної особи підприємця, завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_3 , 15.12.2016, з метою отримання грошової винагороди, заздалегідь усвідомлюючи про відсутність навиків та наміру здійснювати підприємницьку діяльність, а також реалізовувати свої повноваження, погодився на пропозицію невстановленої слідством особи, підписати заповнену державним реєстратором на прохання ОСОБА_3 заяву про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем за формою 10, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №3268/5 від 18.11.2016, яка містила завідомо неправдиві відомості щодо місця реєстрації фізичної особи підприємця ОСОБА_3 та мету ведення ним фінансово-господарської діяльності за видами:

1.Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний);

2.Код КВЕД 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів;

3.Код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування маниш і устаткування промислового призначення;

4.Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт;

5.Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

6.Код КВЕД 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами.

В подальшому ОСОБА_3 , 15.12.2016 подав реєстраційну картку, у якій містилися завідомо неправдиві відомості для вчинення реєстраційних дій державному реєстратору відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області Силці Оксані Юріївні, яка провела державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань: 2 586 000 0000 009408.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у внесенні в документи, що відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також в умисному поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.205-1 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за вищевикладених обставин визнав повністю.

Крім того, на підтвердження встановлених порушень стосовно правовідносин позивача з ФОП ОСОБА_3 відповідачем долучено до матеріалів справи акт № 1771/16-31-13-05-11/ НОМЕР_2 від 29.12.2018 документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_3 , податковий номер НОМЕР_2 з питань дотримання вимог податкового дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15 грудня 2016 року по 31 грудня 2017 року правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 15.12.2016 по 31.12.2016 /а.с. 119-224, т.3/

Згідно вказаного акту встановлено порушення податкового законодавства, у тому числі і в частині правовідносин з ТОВ "ОМК+".

За результатами вказаного акту перевірки ФОП ОСОБА_3 винесено податкове повідомлення-рішення про зменшення суми податкового зобов`язання для цілей розділу V Податкового кодексу України та зменшення суми податкового кредиту з ПДВ №0001261305 від 01.02.2019, яке станом на момент винесення оскаржуваних ППР позивачу та на момент розгляду справи є чинним та не скасованим /а.с.225, т.3/.

Виходячи з викладеного, суд зазначає, що наявність первинних документів, які мають обов`язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва. Такий висновок зумовлений тим, що статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.

Верховний Суд України неодноразово висловлював висновки щодо застосування норм матеріального права, що регулюють подібні спірним правовідносини, у постановах, прийнятих за результатами розгляду справ з підстави, передбаченої у пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (постанови від 24.05.2016 у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 у справі № 21-1318а16, від 22.11.2016 у справі № 21-2430а16). Також відповідна позиція підтримана у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 2а-13519/11/2670 (адміністративне провадження №К/9901/36274/18, №К/9901/36276/18).

Висновки Верховного Суду України полягають у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами.

Відтак збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість позивачу по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_3 є правомірним, а доводи позивача в цій частині безпідставними і суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2019 № 0009901403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 37343,75 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 29875,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7468,75 грн.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2019 № 0009901403 підлягають частковому задоволенню, а саме: податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 17.10.2019 № 0009901403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 140802,50 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 112642,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 28160,50 грн - підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 17 жовтня 2019 року № 0009891403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 249405,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 199524,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 49881,00 грн, суд виходить з наступного.

Як визначено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7.02.13 №73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.01.00 за №27/4248 (надалі - П(С)БО 16 "Витрати").

Пунктом 6 П(С)БО 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно з частиною другої статті 3 названого Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

А відповідно до частини першої статті 9 згаданого Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Враховуючи вищевикладене, досліджені судом правовідносини позивача з ФОП ОСОБА_4 мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище).

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не було доведено, що позивачем не було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на майновий стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів, оскільки факт придбання позивачем відповідних товарно-матеріальних цінностей та подальше їх використання у своїй господарській діяльності, шляхом реалізації своїм контрагентам підтверджується матеріалами справи.

Як наслідок, податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року № 0009891403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 133902,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 33475,50 грн - підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

На противагу, у зв`язку з не підтвердження реального характеру правовідносин позивача з ФОП ОСОБА_3 , які досліджувалися під час розгляду ППР про збільшення грошовогозобов`язання з ПДВ, суд також не знаходить підстав для задоволення вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року № 0009891403 щодо збільшення з податку на прибуток приватних підприємств податкового зобов`язання у розмірі 26887,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6721,75 грн.

Стосовно правовідносин позивача з ФОП ОСОБА_2 , суд зауважує наступне.

Так, в період, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та фізичною особою ОСОБА_2 (по тексту договору - Продавець, надалі по тексту - ФОП ОСОБА_2 ) укладено договір купівлі-продажу № 01/01-16 від 01 січня 2016 року, відповідно до умов якого Продавець згідно замовлення покупця, продає останньому м`ясопродукцію в асортименті згідно попередньої усної домовленості обох сторін даного Договору. Базис поставки продукції - склад Покупця. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною. Ціни на поставлену продукцію встановлюються за попередньою домовленістю сторін. Покупець здійснює розрахунок в розмірі 100% від вартості товару на момент поставки товару. /а.с. 168-169, т.1/.

На підтвердження реальності здійснення вище обумовленої господарської операції позивачем надано під час перевірки копії наступних первинних документів, які фіксують факти здійснення господарської операції, а саме: видаткові накладні №26/16 від 14 січня 2016 року, № 28/16 від 19 січня 2016 року, № 29/16 від 25 січня 2016 року, а також рахунки-фактури № 14/01-1 від 14 січня 2016 року, № 19/01-1 від 19 січня 2016 року, № 25/01-1 від 25 січня 2016 року /а.с. 131-132, т.4/.

Щодо оформлення вказаних документів зауваження до їх змісту та форми у ГУ ДПС у Полтавській області полягають у не зазначенні посад осіб, якими такі первинні документи підписані, а відтак контролюючий орган вважає за неможливе встановити осіб, якими такі документи складені.

Викладене судом оцінюється критично оскільки відповідні первинні документи містять підписи відповідальних осіб, а також відтиски печатей і зазначення посади отримувача зі сторони покупця (директор та головний бухгалтер ТОВ "ОМК+"), що не позбавляло контролюючий орган встановити таких осіб та їх приналежність до відповідних суб`єктів господарювання. Крім того, відсутність зазначення місця складання таких документів не є належним доказом на спростування факту продажу відповідного товару.

Таким чином, окремі недоліки у оформленні первинних документів не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.

Позаяк, долучені самим позивачем до письмових пояснень копії примірників таких видаткових накладних та рахунків-фактури судом не приймаються, оскільки містять виправлення в частині встановлених порушень, тобто є іншими, ніж надавалися позивачем під час перевірки /а.с. 170, 176, 182, т.1/.

Фактичне транспортування на адресу позивача придбаного у ФОП ОСОБА_2 товару, підтверджується залученими до адміністративного позову копіями товарно-транспортних накладних №26/16 від 14 січня 2016 року, № 28/16 від 19 січня 2016 року, № 29/16 від 25 січня 2016 року /а.с. 171, 177, 183, т.1/.

На підтвердження факту оплати придбаних ТМЦ до матеріалів справи долучено копії банківських виписок з відміткою банківської установи /а.с. 196-198, т.1/.

Стосовно подальшого використання придбаних у спірного контрагента товарно-матеріальних цінностей позивачем долучено до матеріалів справи копії первинних документів бухгалтерського обліку, чим підтверджено подальшу реалізації м`ясопродуктів ТОВ "Твич", ТОВ "Нордон" /а.с. 174-175, 180-181, 186-194, т.1/.

Іншим посиланням відповідача на обґрунтованість порушень в частині не підтвердження реальності операцій зі спірним контрагентом вже надавались при оцінці судом відносин з ФОП ОСОБА_4 , та були визнані судом безпідставними.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, складених в ході здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 суми витрат правомірно віднесено до складу валових витрат.

Як наслідок, податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року № 0009891403 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 21072,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5268,00 грн - підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо встановлення в ході перевірки завищення податку на прибуток в частині обліку кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності у правовідносинах з ОСОБА_1 та ТОВ Компанія Еталон 2007 , суд зауважує наступне.

Відповідно до акту перевірки станом на 01.01.2016 та на 31.03.2019 рахується кредиторська заборгованість перед ОСОБА_1 у розмірі 19181,00 грн та перед ТОВ Компанія Еталон 2007 у розмірі 29206,00 грн, щодо яких минув строк позовної давності. Відтак, на думку контролюючого органу відповідні суми підлягають включенню до доходів у 2018 році.

Надаючи оцінку такому твердженню, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п. 5 П(С)БО №11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Мінфіну України від 31.01.2000 №20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до "Інструкції застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій", затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 № 291, передбачено, що на рахунку 71 "Інший операційний дохід" ведеться узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). До інших операційних доходів відносяться, зокрема: доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності.

Згідно з п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Таким чином, в розумінні Податкового кодексу України безнадійна заборгованість, у тому числі кредиторська, трактується, зокрема, як заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до частини 1 статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно з ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до положень статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як встановлено судом та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, на момент проведення перевірки ТОВ "ОМК+" мало в наявності непогашену кредиторську заборгованість перед вказаними особами.

Однак, при проведенні перевірки контролюючим органом не враховано, що заборгованість позивача перед ОСОБА_1 по накладній №1 від 11 серпня 2012 року у розмірі 19181,00 грн не можна вважати простроченою, оскільки між сторонами договір не укладався у вигляді окремої письмової угоди, яка крім іншого передбачала умови та порядок сплати за отриманий товар. Строк по оплаті у таких випадках розпочинається з моменту пред`явлення вимоги про оплату.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до наявних домовленостей, підтверджених листом вимогою самого ОСОБА_1 від 27 грудня 2019 року, останній просить сплатити вартість поставленого товару згідно накладної №1 від 11 серпня 2012 року у розмірі 19181,00 грн до 31 березня 2020 року /а.с. 86, т.3; 188, т.4/.

Відтак, висновки контролюючого органу у частині необхідності включення до складу доходу суму безнадійної кредиторської заборгованості позивача перед ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Натомість судом оцінюється критично надана позивачем на спростування доводів відповідача про заниження податку на прибуток в частині кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, у правовідносинах позивача з ТОВ Компанія Еталон 2007 , копія листа від 19.10.2012 за вих.№ 78, ніби-то, направленого на адресу такого контрагента про необхідність проведення перерахунку ціни товару відповідно до її якості, що не відповідає ІІ категорії /а.с. 100, т. 4/.

Направлення позивачем вказаного вище листа до ТОВ Компанія Еталон 2007 та/чи отримання уповноваженим представником ТОВ Компанія Еталон 2007 , не підтверджено належними та допустимими доказами. Вказаний лист може свідчити лише про намір внесення змін до істотної умови договору - ціни, однак, жодним чином не може бути доказом узгодження сторонами договору про зменшення суми оплати чи вимоги стосовно дати сплати.

Відтак, висновки контролюючого органу про необхідність включення позивачем до доходу суми кредиторської заборгованості перед ТОВ Компанія Еталон 2007 в розмірі 29206,00грн та у зв`язку із цим донарахування суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні на суму основного грошового зобов`язання 5257,00грн та штрафних санкцій 1314,25грн є обґрунтованими.

Стосовно встановленого контролюючим органом порушення в частині відхилення даних регістрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників податкової звітності.

В ході проведення перевірки встановлено відхилення даних реєстрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників фінансового результату до оподаткування в Податковій декларації з податку на прибуток і Звіті про фінансові результати (Звіті про сукупний дохід) (форма № 2) платника податків за період 2017 та 2018 рік, а саме завищено рядок 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг на загальну суму 49967 грн, в т.ч. за 2017 рік- 19485 грн, 2018 рік - 30482 грн.

Порушення вплинуло на заниження рядка 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на загальну суму 49742,00 грн (у т.ч. за 2017 рік - 19607,00 грн, 2018 рік - 30135,00 грн).

Встановлені відхилення даних реєстрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників фінансового результату до оподаткування в Податковій декларації з податку на прибуток і Звіті про фінансові результати (Звіті про сукупний дохід) (форма № 2) платника податків за період з 01.07.2016 по 31.12.2018 наведено в додатку 6 до акта перевірки.

Надаючи оцінку викладеному, суд наголошує, що на підтвердження зафіксованого порушення відповідач посилається на наведення таких відхилень в додатку 6 до акта перевірки, однак до матеріалів справи додає копії додатків 6-а /а.с. 111-116, т.3/, не надаючи при цьому первинні документи на підтвердження відповідних порушень.

Натомість позивачем на спростування викладеного порушення зазначено про відсутність будь-яких відхилень в сторону заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток в ТОВ "ОМК+". Ця обставина позивачем підтверджена ОСВ, аналізами рахунків (79, 90, 92, 93, 94, 95, 70, 71, 73), балансом та звітом про фінансові результати /а.с. 73-85, т.3/.

Отже відповідачем в акті перевірки без належного обґрунтування та без конкретного визначення реквізитів документів згідно яких встановлено таке відхилення та без належного обґрунтування відповідних тверджень зроблено вказані вище висновки щодо відхилення даних регістрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників податкової звітності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року № 0009891403, а саме в частині в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 209225,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 167380,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 41845,00 грн.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом встановлено, що 22.10.2019 між ТОВ "ОМК+" (клієнт) та ОСОБА_6 (адвокат) укладено угоду про надання адвокатських послуг (професійної правничої допомоги) /а.с. 103, т. 4/.

Позивачем надано акти приймання-передачі виконаних робіт/послуг, в яких зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), квитанцію про оплату виконаних адвокатом робіт у розмірі 33500 грн /а.с. 104-105, 153-155, 209-211, т.4/.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 9465,11 грн і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2019 № 0009891403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 209225,00 грн із загальної суми - 249405 грн, а також № 0009901403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 140802,50 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 112642,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 28160,50 грн із загальної суми - 178146,25 грн, судові витрати, які підлягають стягненню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, складають зі сплати судового збору в розмірі 5253,54 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 26895,00 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь ТОВ "ОМК+" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5253,54 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 26895,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМК+" (вул. Тополева, 40, с. Вишневе, Оржицький район, Полтавська область, 37712, ідентифікаційний код 38132219) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 43142831) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 17.10.2019 № 0009901403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 140802,50 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 112642,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 28160,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 17.10.2019 № 0009891403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 209225,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 167380,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 41845,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 43142831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМК+" (вул. Тополева, 40, с. Вишневе, Оржицький район, Полтавська область, 37712, ідентифікаційний код 38132219) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5253,54 грн (п`ять тисяч двісті п`ятдесят три гривні п`ятдесят чотири копійки) та на професійну правничу допомогу у розмірі 26895,00 грн (двадцять шість тисяч вісімсот дев`яносто п`ять гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20 лютого 2020 року.

Суддя І.Г.Ясиновський