Постанова

від 20.02.2020 по справі 540/1952/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2020 р.м. ОдесаСправа № 540/1952/19

Місце та час ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Херсон о 15:35 годині;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

04.12.2019 року;

Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Танасогло Т.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Південь Актив Профіт" до Головного управління ДПС України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Південь Актив Профіт" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 11.12.2017 року №323/21-22-08-01-20 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП "Південь Актив Профіт".

В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про не подання позивачем звітності з податку на додану вартість або наведення у звітності даних, що свідчать про відсутність обсягів постачання протягом послідовних 12 місяців є необґрунтованими та не відповідають дійсності. Рішення відповідача не враховує тих обставин, що позивач у відповідному періоді фактично був позбавлений можливості направити податкові декларації засобами електронного зв`язку через перешкоди з боку контролюючого органу. Зазначене додатково підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили, в іншій справі. У тому числі, в судовому порядку зобов`язано контролюючий орган прийняти від позивача податкові декларації у паперовому вигляді датою їх подання. З огляду на те, що рішення відповідача не відображає дійсність обставин справи, прийняте в супереч податковому законодавству, позивач вимушений звернутись до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 11.12.2017 року №323/21-22-08-01-20 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства "Південь Актив Профіт".

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки висновки відповідача про не подання позивачем протягом дванадцяти послідовних місяців декларацій з податку на додану вартість, а також про відсутність у платника обсягів оподатковуваних операцій за цей же період, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовані судовим рішенням, яке набрало чинності в іншій справі, рішення суб`єкта владних повноважень не може відповідати критерію обґрунтованості і правомірності, що є безумовною підставою для його скасування.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тим обставинам, що за результатом аналізу податкової звітності платника встановлена відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкових зобов`язань чи податкового кредиту, обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців дорівнюють нулю, а реєстром податкових декларацій з податку на додану вартість за вказаний період встановлена відсутність їх подання. Вказане безумовно свідчить про наявність підстав для анулювання реєстрації підприємства як платника податку на додану вартість відповідно до правил ст. 184 Податкового кодексу України. Водночас, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки правилам ст.ст. 56, 102 Податкового кодексу України, а також приписам ст. 122 адміністративного процесуального законодавства, у зв`язку із чим зроблено безпідставний висновок про дотримання позивачем строку звернення із цим позовом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, правильність рішення суду першої інстанції та відсутність підстав для його скасування.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, однак в судове засідання вони не з`явились, поважність своєї неявки суду не повідомили, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Судом першої інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, з 01.09.2016 року Мелітопольською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області Приватне підприємство "Південь Актив Профіт" зареєстровано платником податку на додану вартість.

Рішенням комісії, створеної відповідно до розпорядження Головного управління ДФС у Херсонській області від 26.01.2017 року №16-р, від 11.12.2017 року №323/21-22-08-01-20 анульовано реєстрацію підприємства як платника податку на додану вартість з 11.12.2017 року відповідно до пп. "г" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України.

Підставою для прийняття вказаного рішення став висновок Комісії за результатом аналізу реєстру податкових декларацій №351/21-22-12-01 про те, що ПП "Південь Актив Профіт" протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

В п. 2 вказаного рішення зазначено, що платник не подає податкові декларації з податку на додану вартість з листопада 2016 року по жовтень 2017 року, що свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподаткованих операцій 0 грн.

Не погоджуючись із рішенням відповідача, посилаючись на його необґрунтованість та неправомірність, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп. 16.1.3. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно із п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Вказані положення податкового законодавства кореспондуються із приписами п.п. 49.1, 49.2 ст.49 Податкового кодексу України, згідно яких податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Так, відповідно до до п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналіз наведених правових норм показав, що податковим обов`язком платника податку на додану вартість є звітування та декларування у встановлені строки даних, пов`язаних з обчисленням і сплатою податку.

Під час вирішення спору судом першої інстанції вірно враховано, що позивачем до звернення із цим позовом в судовому порядку оскаржено відмову контролюючого органу у прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень, вересень 2017 року з додатками 2, 5, які подані позивачем в паперовому вигляді та отримані Мелітопольською об`єднаною державною податкової інспекцією ГУ ДФС у Запорізькій області 26.10.2017 року. Також, позивач просив суд визнати такими, що прийняті та зареєстровані 26.10.2017 року податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2017 року з додатками 2 та 5, податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2017 року з додатками 2 та 5, які подані до Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області в паперовому вигляді.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року по справі №540/2451/18, позов Приватного підприємства "Південь Актив Профіт" задоволено. Суд визнав протиправною відмову Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області у прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень, вересень 2017 року з додатками 2, 5, які подані Приватним підприємством "Південь Актив Профіт" в паперовому вигляді та отримані відповідачем 26 жовтня 2017 року. Визнав такими, що прийняті та зареєстровані 26 жовтня 2017 року податкові декларації з податку на додану вартість за серпень і вересень 2017 року з додатками 2 і 5, які подані Приватним підприємством "Південь Актив Профіт" в паперовому вигляді до Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Судовим рішенням по справі №540/2451/18 встановлено, зокрема, що станом на жовтень 2017 року дію договору про визнання електронних документів від 10.10.2016 року №101001, укладеного між позивачем та Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області було припинено, а інформації щодо укладення нового договору з Херсонською ОДПІ підприємством отримано не було, що у свою чергу позбавило позивача можливості подання податкових декларацій з ПДВ в електронній формі, як це передбачено абз. 2 п. 49.4 ст. 49 ПК України.

Ухвалюючи рішення у вказаній справі, суд виходив з того, що направлені підприємством 24.10.2017 року податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2017 року з додатками на паперових носіях отримано відповідачем 26.10.2017 року, а податкова звітність відповідає п.п. 48.3, 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим відмова Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області у прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень, вересень 2017 року з додатками не ґрунтується на законі.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На думку колегії суддів, встановлення в судовому порядку неправомірності дій контролюючого органу під час відмови прийняти податкову звітність позивача безмовно спростовує висновки відповідача про не виконання платником податкового обов`язку та обґрунтованість даних, врахованих під час прийняття оспорюваного за цим позовом рішення.

Разом з цим, згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень, вересень 2017 року, в серпні 2017 року ПП "Південь Актив Профіт" задекларовано податкові зобов`язання у розмірі 283 грн. та податковий кредит у звітному місяці 258 грн., з урахуванням від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: 9 021 272 грн.

У вересні 2017 року підприємством задекларовано податкові зобов`язання у розмірі 283 грн., розмір від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду визначений показником: 9 020 989 грн.

Зазначені обставини спростовують і висновок контролюючого органу про відсутність обсягів оподатковуваних операцій за 12 календарних місяців, що передували прийняттю оскарженого рішення.

Відповідно до пп. "г" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Вказані положення кореспондуються із приписами пп. "г" п. 5.1 Розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 року №1130, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 року за №1456/26233.

Таким чином, контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за наявності таких або однієї із обставин: платник податку протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Водночас, з огляду на те, що висновки відповідача про неподання позивачем протягом 12 послідовних місяців звітності з податку на додану вартість або подання таких декларацій із відсутністю даних про обсяги оподатковуваних операцій не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, спростовуються судовим рішенням, яке набрало законної сили в іншій справі, а відтак не ґрунтуються на законі, колегія суддів у повній мірі погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оспорюваного за цим позовом рішення суб`єкта владних повноважень.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом першої інстанції надано вірну правову оцінку наведеним правилам адміністративного процесуального законодавства та правильно враховано, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною 2 статті 122 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

За правилами п. 102.1 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, оспорюване за цим позовом рішення контролюючого органу може бути оскаржене платником до суду протягом 1095 днів і обчислюється з дня його отримання.

Як вбачається із матеріалів справи, рішення Комісії одержане позивачем 18.12.2017 року.

Із позовом до суду підприємство звернулось 20.09.2019 року, тобто із дотриманням спеціального строку, встановленого податковим законодавством у 1095 днів.

Водночас, є необґрунтованими доводи апелянта про неможливість застосування до спірних правовідносин наведених положень податкового законодавства, оскільки з 01.01.2014 року, а саме з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень" від 24.10.2013 року №657-VII, правила п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України не містять застережень щодо можливості оскаржити протягом вищенаведеного строку лише рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання.

Судом першої інстанції під час розгляду справи та вирішення питання в частині дотримання позивачем строку звернення із позовом вірно зазначено, що внесення законодавцем змін до ПК України в зазначений спосіб свідчить про послідовний характер цих дій та дозволяє дійти висновку про те, що зміни направлені на розширення дії п.56.18 ст. 56 ПК України, зокрема, на поширення дії наведеного пункту на всі рішення контролюючого органу, передбачені ПК України.

З огляду на наведене, відсутні підстави стверджувати про те, що строк у 1095 днів не розповсюджується на рішення відповідача від 11.12.2017 року №323/21-22-08-01-20 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП "Південь Актив Профіт".

Разом з цим, судом першої вірно зазначено про те, що не підлягають застосуванню висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 жовтня 2019 року по справі №640/20468/18 після перегляду судового рішення апеляційної інстанції, зважаючи на відмінність обставин між даними справами та виникненням спірних правовідносин.

Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

судді: О.О. Димерлій

Т.М. Танасогло