Ухвала

від 20.02.2020 по справі 456/310/18

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/310/18

Провадження № 1-в/456/18/2020

УХВАЛА

судового засідання

20 лютого 2020 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

потерпілих-цивільних позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

заявника представника цивільного відповідача КНП Стрийської районної ради «Стрийська центральна районна лікарня» - ОСОБА_7 ,

представника заявника цивільного відповідача КНП Стрийської районної ради «Стрийська центральна районна лікарня» ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий заяву директора Комунального некомерційного підприємства «Стрийська центральна районна лікарня» ОСОБА_7 про розстрочку виконання вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.04.2019, у частині позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до КНП Стрийської районної ради «Стрийська центральна районна лікарня» щодо сплати матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

в с т а н о в и в :

Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.04.2019 ОСОБА_9 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.140 КК України, та призначено йому покарання у виді 1 /одного/ року позбавлення волі. На підставі п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію в 2016 році»звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання у виді 1 /одного/ року позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 1ст. 140 КК України. Цивільний позов потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Комунального некомерційного підприємства Стрийської районної ради «Стрийська центральна районна лікарня», третя особа ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину задоволено частково. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Стрийської районної ради «Стрийська центральна районна лікарня», ідентифікаційний код юридичної особи 13802089, код ЄДРПОУ 23952855, місцезнаходження: м. Стрий, вул. О.Басараб,15 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок вчинення кримінального правопорушення в розмірі 85764 /вісімдесят п`ять тисяч сімсот шістдесят чотири/ грн. 61 коп. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 до Комунального некомерційного підприємства Стрийської районної ради «Стрийська центральна районна лікарня», третя особа ОСОБА_9 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 9979,80 грн. відмовлено. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Стрийської районної ради «Стрийська центральна районна лікарня», ідентифікаційний код юридичної особи 13802089, код ЄДРПОУ 23952855, місцезнаходження: м. Стрий, вул. О.Басараб,15 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок вчинення кримінального правопорушення в розмірі 67614 /шістдесят сім тисяч шістсот чотирнадцять/ грн. 92 коп. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Стрийської районної ради «Стрийська центральна районна лікарня», ідентифікаційний код юридичної особи 13802089, код ЄДРПОУ 23952855, місцезнаходження: м. Стрий, вул. О.Басараб,15 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду, заподіяну внаслідок вчинення кримінального правопорушення в розмірі 300000 /триста тисяч/ грн. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Стрийської районної ради «Стрийська центральна районна лікарня», ідентифікаційний код юридичної особи 13802089, код ЄДРПОУ 23952855, місцезнаходження: м. Стрий, вул. О.Басараб,15 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду, заподіяну внаслідок вчинення кримінального правопорушення в розмірі 200000 /двіста тисяч/ грн. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Стрийської районної ради «Стрийська центральна районна лікарня», ідентифікаційний код юридичної особи 13802089, код ЄДРПОУ 23952855, місцезнаходження: м. Стрий, вул. О.Басараб,15 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду, заподіяну внаслідок вчинення кримінального правопорушення в розмірі 200000 /двіста тисяч/ грн. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Комунального некомерційного підприємства Стрийської районної ради «Стрийська центральна районна лікарня», третя особа ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду від 16.12.2019 апеляційну скаргу директора Комунального некомерційного підприємства Стрийської районної ради «Стрийська центральна районна лікарня» ОСОБА_10 залишено без задоволення, а вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.04.2019 відносно ОСОБА_9 без змін.

Вимоги заяви про розстрочку виконання вироку та узагальнені доводи особи, що її подала.

Заявник - директор Комунального некомерційного підприємства «Стрийська центральна районна лікарня» ОСОБА_7 /цивільний відповідач/ звернувся до суду з заявою про розстрочку виконання вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.04.2019, у частині позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до КНП Стрийської районної ради «Стрийська центральна районна лікарня» щодо сплати матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в якій просить наступним чином розстрочити виконання вироку суду в частині позовних вимог, а саме: січень 2020 року - 85764 (вісімдесят п`ять тисяч сімсот шістдесят чотири ) гри. 61 коп. на користь ОСОБА_4 ; Лютий 2020 року - 67614 (шістдесят сім тисяч шістсот чотирнадцять ) грн. 92 коп. на користь ОСОБА_5 ; березень 2020 року - 30 тис. грн. (тридцять тисяч грн. ) на користь ОСОБА_4 , 20 тис. (двадцять тисяч гривень) на користь ОСОБА_5 , 20 тис. грн. (двадцять тисяч гривень) ка користь ОСОБА_6 ; квітень 30 тис. грн. (тридцять шсяч грн. ) на користь ОСОБА_4 , 20 тис. грн. (двадцять тисяч гривень) на користь ОСОБА_5 , 20 тис. грн. (двадцять тисяч гривень) на користь ОСОБА_6 ; травень 30 тис. грн. (тридцять тисяч грн. ) на користь ОСОБА_4 , 20 тис. грн. (двадцять тисяч гривень) на користь ОСОБА_5 , 20 тис. грн. (двадцять тисяч гривень) на користь ОСОБА_6 ; червень 30 тис. грн. (тридцять тисяч грн. ) на користь ОСОБА_4 , 20 гис. грн. (двадцять тисяч гривень) на користь ОСОБА_5 , 20 тис. грн. (двадцять тисяч гривень) на користь ОСОБА_6 ; липень - 30 тис. грн. (тридцять тисяч грн. ) на користь ОСОБА_4 , 20 тис. грн. (двадцять тисяч гривень) на користь ОСОБА_5 , 20 тис. грн. (двадцять тисяч гривень) на користь ОСОБА_6 ; серпень 30 тис. грн. (тридцять тисяч грн. ) на користь ОСОБА_4 , 20 тис. грн. (двадцять тисяч гривень) на користь ОСОБА_5 20 тис. грн. (двадцять тисяч гривень) на користь ОСОБА_6 ; вересень 30 тис. грн. (тридцять тисяч грн. ) на користь ОСОБА_4 , 20 тис. грн. (двадцять тисяч гривень) на користь ОСОБА_5 , 20 тис. грн. (двадцять тисяч гривень) на користь ОСОБА_6 ; жовтень - 30 тис. грн. (тридцять тисяч грн. ) на користь ОСОБА_4 , 20 тис. грн. (двадцять тисяч гривень) на користь ОСОБА_5 , 20 тис. грн. (двадцять тисяч гривень) на користь ОСОБА_6 ; листопад 30 тис. грн. (тридцять тисяч грн. ) на користь ОСОБА_4 , 20 тис. грн. (двадцять тисяч гривень) на користь ОСОБА_5 , 20 тис. грн. (двадцять тисяч гривень) на користь ОСОБА_6 ; грудень - 30 тис. грн. (тридцять тисяч грн. ) на користь ОСОБА_4 , 20 тис. грн. (двадцять тисяч гривень) на користь ОСОБА_5 , 20 тис. грн. (двадцять тисяч гривень) на користь ОСОБА_6 . В обгрунтування заяви покликається на те, що КНП «Стрийська центральна районна лікарня» є некомерційним підприємством, фінансування якого здійснюється державою з державного бюджету через Стрийське управління Державної казначейської служби України Львівської області. Всі кошти, які надходять до КНП «Стрийська центральна районна лікарня», є коштами з конкретним цільовим призначенням, і не можуть бути використаними для відшкодування школи. Розмір фінансування цивільного відповідача встановлюється у відповідності до бюджетних асигнувань Стрийської районної ради Львівської області. Також, враховуючи вищенаведене, КНП «Стрийська центральна районна лікарня», на даний час, враховуючи фінансовий стан, не спроможна оплатити всю суму коштів, які підлягають відшкодуванню (моральна та матеріальна шкода, заподіяна внаслідок вчинення кримінального правопорушення). Окрім цього, фінансовим планом Комунального некомерційного підприємства «Стрийська центральна районна лікарня» на 2020 рік, затверджений головою Стрийської районної ради ОСОБА_11 та головою Стрийської районної державної адміністрації ОСОБА_12 не передбачено коштів на сплату матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Короткий зміст поданих заперечень на заяву про розстрочку виконання вироку.

03.02.2020 на адресу суду надійшло заперечення потерпілих-цивільних позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на заяву про розстрочку виконання судового рішення у формі вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.04.2019, у якому потерпілі вказують наступне. Термін «розстрочка» використовується тричі в ст. 119 КПК України щодо розстрочки процесуальних витрат, а не виконання рішення суду. У ст. 536 КПК України йдеться про відстрочку виконання вироку суду з чітко нормативно окресленим обсягом умов відстрочки виконання вироку. Згідно з ч. 1 ст. 539 КПК України, цивільний відповідач має право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються його прав, обов`язків чи законних інтересів. Слід також підкреслити, що в ст. 537 КПК України містися перелік питань, які вирішуються судом під час виконання вироків, з-поміж яких не передбачено питань, пов`язаних із цивільним позовом. Сукупний аналіз ст.ст. 62, 42 КПК України також дає підстави дійти висновку, що КПК України не закріплює такого права для цивільного відповідача як розстрочка виконання рішення суду, оскільки регламентовано лише відстрочку виконання вироку суду. У ст. 128 КПК України зазначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. У ст. 435 Цивільного процесуального кодексу України регламентується порядок відстрочки або розстрочки виконання рішення. Таким рішенням у кримінальному провадженні був вирок. Саме КПК України врегульовує порядок відстрочки виконання вироку, отож, процесуальні правовідносини мають регламентацію у КПК України і за таких обставин не врегульовуються ЦПК України. Отож, видається, що розстрочувати вирок не можна, адже така процедура не передбачена в КПК України, а встановлено порядок відстрочки виконання вироку з чітко окресленими умовами. Цивільний відповідач, що є закладом охорони здоров`я, фінансується за публічні кошти, у заяві про розстрочку виконання рішення суду покликається на відсутність коштів на компенсаторні виплати, що не підлягає врахуванню. Варто підкреслити, що Верховний Суд України у своїх правових позиціях неодноразово ставав на захист права особи на відшкодування шкоди, зокрема, в ухвалі від 01.10.2003 р. він наголошує на тому, що відсутність коштівне можеслугувати підставоювідмови уїх виплаті. Слідзауважити,що такоїж позиціїдотримується ЄСПЛ,який усвоєму рішенніу справі «Г.Б.та Р.Б.проти РеспублікиМолдова» (2012) вказав: «Більше того,національні судижодним чиномне обгрунтуваликомпенсацію урозмірі 607євро.Одним виняткоміз цьогобуло твердженнясуду Іінстанції відповіднодо якогобільший розміркомпенсації мігзруйнувати можливістьлікарні функціонуватияк державнийзаклад охорониздоров`я.На думкуСуду,вищенаведений аргументє неприйнятним,враховуючи те,що власникомцієї лікарніє держава,яка повиннавідшкодовувати будь-яківитрати,пов`язаніз діяльністюлікарні». Відповідно до чіткої й усталеної практики ЄСПЛ право на суд, захищене ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод, булоб ілюзорним,якби національніправові системиДоговірних державдопускали,щоб остаточніта обов`язковісудові рішеннязалишалися безвиконання нашкоду однійзі сторін(рішеннявід 19 березня 1997 рокуу справі«Горнсбі протиГреції»,п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Проблеманевиконання остаточнихрішень протидержави розглядаласьу пілотномурішенні ЄСПЛпроти Україниу справі«Юрій МиколайовичІванов протиУкраїни» (рішенняу справі«Юрій МиколайовичІванов протиУкраїни» від 15 жовтня 2009 року,заява № 40450/04), а також у ряді інших справ проти України, які також розглядались на основі усталеної практики Суду з цього питання. У п.53цього рішенняЄСПЛ зауважив,що самена державупокладено обов`язокдбати проте,щоб остаточнірішення,винесені протиїї органів,установ чипідприємств,які перебуваютьу державнійвласності абоконтролюються державою,виконувалися відповіднодо зазначенихвище вимогКонвенції (рішенняу справіВойтенка;рішення усправі «Ромашовпроти України»,№ 67534/01, від 27 липня 2004 року;у справі«Дубенко протиУкраїни»,№ 74221/01, від 11 січня 2005 року;та усправі «Козачекпроти України»,№ 29508/04, від 7 грудня 2006 року). Держава неможе виправдовуватинестачею коштівневиконання судовихрішень,винесених протинеї абопроти установчи підприємств,які перебуваютьв державнійвласності абоконтролюються державою (рішенняу справі«Шмалько протиУкраїни»,№ 60750/00, п. 44, від 20 липня 2004 року). Держава несевідповідальність завиконання остаточнихрішень,якщо чинники,які затримуютьчи перешкоджаютьїх повномуй вчасномувиконанню,перебувають умежах контролюорганів влади (рішенняу справі«Сокур протиУкраїни»,№ 29439/02, від 26 квітня 2005 року,і усправі «Крищукпроти України»,№ 1811/06, від 19 лютого 2009 року). Вказують, що їхнє право на відшкодування шкоди виникло через порушення конституційного права їхнього батька і чоловіка на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49 Основного Закону України). Як зазначено в Постанові Львівського апеляційного суду, який у справі № 438/413/14-ц у від 27.02.2019 р.: «... Проте, наведені обставини справи у їх сукупності дають підстави для висновку, що неправомірність дій працівників ОСОБА 6 районної лікарні під час надання сину позивачів медичної допомоги, яка встановлена висновками перевірок ЛОДА та МОЗ України, висновком комісійної судово-медичної експертизи № 225 від 17.11.2015 року, свідчить про порушення права особи на належну медичну допомогу та заподіяння у зв`язку з такими протиправними діями працівників відповідача моральної шкоди батькам потерпілого ОСОБА11». Отож, вони, як цивільні позивачі, потерпілі у кримінальному провадженні, мають право на своєчасну і справедливу сатисфакцію, а відсутність коштів, на яку покликається Стрийська ЦРЛ, є неповажною причиною і лише прагненням ухилятись від компенсаторних виплат,

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні заявник - директор Комунального некомерційного підприємства «Стрийська центральна районна лікарня» ОСОБА_7 заяву підтримав та вказав, що майнова шкода у розмірі 67614,92 коп. перерахована платіжним дорученням №2200 від 12.02.2020 на користь ОСОБА_5 , та майнова шкода у розмірі 85764,61 грн. перерахована платіжним дорученням №2198 від 12.02.2020 на користь ОСОБА_4 . Одночасно вказав, що Комунальне некомерційне підприємство «Стрийська центральна районна лікарня» готові провести виплати потерпілим цивільним позивачам не протягом року, а впродовж наступних п`яти місяців, та таким чином повністю відшкодувати шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням. Вказав, що йому відоме право на подання регресного позову до засудженого ОСОБА_9 , після повного проведення всіх виплат. Зазначив, що у них відсутня повна сума для одноразового відшкодування, що він у 2019 році звертався до Стрийської районної ради та Стрийської районної адміністрації та повідомляв про обов`язок лікарні відшкодувати шкоду, заподіяну злочином, однак жодного фінансування надано не було, а лікарня самотужки не в змозі відшкодувати таку шкоду впродовж невеликого терміну. В судовому засіданні 20.02.2020 заявник вказав, що лікарня готова відшкодувати моральну шкоду впродовж трьох місяців і саме на такий термін просить розстрочити виконання вироку. Вказав, що на даний час на рахунки лікарні в межах суми 700000 грн. накладено арешт.

Представник заявника - Комунального некомерційного підприємства «Стрийська центральна районна лікарня» ОСОБА_8 заяву підтримала, з підстав зазначених у ній, просить заяву задоволити на підставі ч.5 ст.128 КПК України та ст.435 ЦПК України. Звернула увагу, що кошти, які поступають на рахунки лікарні є коштами з конкретним цільовим призначенням і на даний час рахунки лікарні заблоковано.

Потерпілі-цивільні позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судовому засіданні категорично заперечили заяву про розстрочку виконання судового рішення, просять в її задоволенні відмовити. ОСОБА_4 вказала, що їй відомо про фінансову можливість цивільного відповідача в повній мірі сплатити кошти, присуджені судовим рішенням. І виконання судового рішення цивільний відповідач уникає, подаючи апеляційна та касаційні скарги на вирок суду.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заяву заперечила, вказала, що оскільки потерпілі категорично заперечують розстрочку виконання судового рішення, сторона обвинувачення повністю підтримує їх позицію і вважає, що шкода повинна бути відшкодована державою в особі - Комунального некомерційного підприємства «Стрийська центральна районна лікарня». В подальшому прокурор в судове засідання не з`явилася, однак подала на адресу суду заяву, в якій просить заяву про розстрочку виконання судового рішення розглянути у її відсутності, у вирішенні заяви покладається на розсуд суду.

Засуджений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_13 в судове засідання не з`явилися, остання від свого імені та від імені засудженого подала заяву про розгляд справи за їх відсутності, у вирішенні заяви поклалася на розсуд суду.

Суд заслухавши доводи учасників, оглянувши матеріали заяви та матеріали кримінального провадження №456/310/18, провадження №1-кп/456/52/2019, приходить до висновку, що в задоволенні заяви директора Комунального некомерційного підприємства «Стрийська центральна районна лікарня» ОСОБА_7 про розстрочку виконання вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.04.2019, у частині позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до КНП Стрийської районної ради «Стрийська центральна районна лікарня» щодо сплати матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення слід відмовити, виходячи з наступного.

Розгляд заявипро розстрочкувиконання вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.04.2019, у частині позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до КНП Стрийської районної ради «Стрийська центральна районна лікарня» щодо сплати матеріальної та моральної шкоди за правилами КПК, із застосуванням до вказаних правовідносин норм цивільно-процесуального кодексу.

При здійсненні судочинства суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченогостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції).

Так, у справі «Делкорт проти Бельгії» ЄСПЛ зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі «Беллет проти Франції» ЄПСЛ вказав, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перезде Рада Каванілес проти Іспанії» та від 12 листопада 2002 року у справі «Белеш та інші проти Чеської Республіки»).

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

В оцінці спірних правовідносин суд виходить з того, що частиною 1ст. 539 КПК Українипередбачено, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов`язків чи законних інтересів.

Згідно із п. 14 ч. 1ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другоюстатті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Частиною 2ст. 539 КПК Українивстановлено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п`ятоїстатті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв`язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 р. №3, правилами ст. 373 ЦПК України регулюються питання відстрочки і розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу виконання судових рішень у цивільних справах, і на подання державного виконавця про зміну, наприклад, способу виконання вироку суду про конфіскацію майна вони не поширюються. Процесуальні питання,пов`язаніз виконаннямсудових рішеньу кримінальномупровадженні,вирішуються відповіднодо розділуVIIIКримінального процесуальногокодексу України (далі КПК України).

Аналогічною єі правовапозиція судукасаційної інстанції,зокрема вУхвалі Вищогоспеціалізованого судуУкраїни зрозгляду цивільнихі кримінальнихсправ від17.05.2017р.,в якій,зокрема зазначено: «Згідноіз ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв 'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Отже, виходячи із зазначених правових норм, подання державного виконавця щодо встановлення способу і порядку виконання вироку в частині вирішення цивільного позову повинно розглядатися судом за правилами КПК України (стаття 539) із застосуванням до вказаних правовідносин норм цивільного процесуального кодексу України, за умови. що вони не суперечать засадам кримінального судочинства)).

За таких обставин, суд розглядає заяву про розстрочку виконання вироку в частинівирішення цивільногопозову заправилами КПКУкраїни (стаття539)із застосуванням положеньЦПК України, а самест. 435 цього Кодексу, яка регулює вирішення питань щодо відстрочення і розстрочення, виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення та звертає увагу, що цивільний позов розглядався судом у межах кримінального провадження на підставі ст.128 КПК України.

Мотиви суду.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України (стаття 124 Конституції України).

Відповідно до положень Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, право доступу до суду, що гарантується статтею 6§1, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи. Суд зазначив, що право на судовий захист, яке гарантується статтею 6§1 може стати недіючим, якщо національне законодавство держави-учасниці Конвенції дозволяє, щоб остаточне обов`язкове судове рішення залишалось не виконуваним на шкоду однієї із сторін. Доступ до суду також охоплює можливість виконання судового рішення без необґрунтованих затримок /справа ОСОБА_14 проти України/.

У відповідності зіст. 533 КПК Українивирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Відповідно дост. 435 ЦПК Україниза заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

При вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що її задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

У частині 1статті 33 Закону України " Про виконавче провадження "передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

При вирішенні заяви сторони пророзстрочку виконання рішеннясуду потрібно мати на увазі, що її задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Тобто, можливість розстроченнявиконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника, позаяк остання не може надаватися виключно в інтересах боржника, із посиланням на необхідність поліпшення його фінансового стану. Розстрочка, надана за відсутності виняткових обставин, негативно впливає на охоронюваний законом інтерес стягувача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 381/1040/15-ц (провадження № 61-16003св18).

Як роз`яснено в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії, бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення: хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Також слід враховувати, що довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 р. (справа №911/4249/16) Велика ПалатаВерховного Судувідхилила твердженняскаржника провідсутність йогообов`язкуздійснити розрахунокз позивачем занадані особам,які згідноз чиннимзаконодавством маютьправо насоціальні пільги,телекомунікаційні послугиу періодз 01січня 2015року до01січня 2016року через те, що Законом України«Про Державнийбюджет Українина 2015рік» не було передбачено кошти на ці видатки, оскільки вособи виникаєпевне право,а вдержави -відповідне цьомуправу фінансовезобов`язанняне іззакону проДержавний бюджетУкраїни тапохідних віднього актів(бюджетнийрозпис,кошторис тощо),а знормативно-правовихактів,що регулюютьвідносини міжособою тадержавою впевній сферісуспільних відносин(п.60). Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 12-46гс18. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України та Верховного Суду (п. 61).

Предметом судового розгляду в даній справі є заявадиректора Комунального некомерційного підприємства «Стрийська центральна районна лікарня» ОСОБА_7 /цивільний відповідач/ про розстрочку виконання вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.04.2019, у частині позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до КНП Стрийської районної ради «Стрийська центральна районна лікарня» щодо сплати матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як на підставу для задоволення заяви, заявник покликається на те, що КНП «Стрийська центральна районна лікарня» є некомерційним підприємством, фінансування якого здійснюється державою з державного бюджету через Стрийське управління Державної казначейської служби України Львівської області. Всі кошти, які надходять до КНП «Стрийська центральна районна лікарня», є коштами з конкретним цільовим призначенням, і не можуть бути використаними для відшкодування школи. Розмір фінансування цивільного відповідача встановлюється у відповідності до бюджетних асигнувань Стрийської районної ради Львівської області. Також, враховуючи вищенаведене, КНП «Стрийська центральна районна лікарня», на даний час. враховуючи фінансовий стан, не спроможна оплатити всю суму коштів, які підлягають відшкодуванню (моральна та матеріальна шкода, заподіяна внаслідок вчинення кримінального правопорушення). Окрім цього, фінансовим планом Комунального некомерційного підприємства «Стрийська центральна районна лікарня» на 2020 рік, затверджений головою Стрийської районної ради ОСОБА_11 та головою Стрийської районної державної адміністрації ОСОБА_12 не передбачено коштів на сплату матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до ч. 3ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, оцінивши подані докази, а саме довідку щодо фінансування КНП «Стрийська ЦРЛ», фінансовий план підприємства на 2020 р., приходить до висновку про відсутність підставдлязадоволення заяви про розстрочку виконаннярішення, оскільки заявником не доведеноналежними та допустимими доказами факту існуванняконкретних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, з якими чинне законодавство пов`язує можливість такої розстрочки.

В даному випадку зазначення заявником в підтвердження поважності причин відсутність коштів, важкий фінансовий стан не є достатньою підставою в розумінні закону для розстрочення виконання рішення суду, оскільки обставини, наведені заявником в заяві про розстрочення виконання судового рішення носять не особливий і надзвичайний характер,не підтверджені належними доказами, відтак, не є підставою вважати винятковим випадком у розумінні435 Цивільного процесуального кодексу України, що зумовлював би ускладнення чи відсутність можливості виконати судове рішення.

До вказаних висновків суд прийшов, зокрема, зважаючи і на обсяг вимог, заявлених у заяві, зокрема первинно заявник просив розстрочити виконання вироку суду в частині цивільного позову на 12 місяців, згодом у судовому засіданні на 5 місяців, а в судовому засіданні 20.02.2020 року заявник заявив про готовність відшкодувати моральну шкоду впродовж 3 місяців, що свідчить про фінансову можливість установи сплатити відповідні кошти. Окрім цього, наведене стверджується і долученою потерпілими цивільними позивачами виписки, з якої вбачається, що у КНП Стрийської районної ради «Стрийська центральна районна лікарня» наявними є чотири банківські рахунки, чого не заперечив і сам заявник в судовому засіданні, однак доказів про недостатність коштів на таких рахунках суду не подав, у спосіб, передбачений законом. Суд звертає увагу, що за правилами ЦПК України саме на цивільного відповідача заявника по справі покладено обов`язок довести відсутність коштів та фінансової неспроможності відшкодувати шкоду одноразовим платежем, однак останній в судовому засіданні лише вказав вид рахунків та частково зазначив про кошти, які акумулюються на вказаних рахунках, однак жодного належного доказу на підтвердження наведеного суду не подав.

Суд вважаєдоречними покликанняпотерпілих цивільних позивачівна практикуЄСПЛ щодовиконання судовогорішення,зокрема рішенняу справі «Г.Б.та Р.Б.проти РеспублікиМолдова» (2012), в якому суд вказав: «Більше того, національні суди жодним чином не обгрунтували компенсацію у розмірі 607 євро. Одним винятком із цього було твердження суду І інстанції відповідно до якого більший розмір компенсації міг зруйнувати можливість лікарні функціонувати як державний заклад охорони здоров`я. На думку Суду, вищенаведений аргумент є неприйнятним, враховуючи те, що власником цієї лікарні є держава, яка повинна відшкодовувати будь-які витрати, пов`язані з діяльністю лікарні».

Суд звертає увагу, що в даному випадку мова йде про виконання судового рішення державою в особі КНП Стрийської районної ради «Стрийська центральна районна лікарня», і остання зобов`язана відшкодувати шкоду, заподіяну злочином.

Недоречними суд визнає покликання заявника на ст.536 КПК України, оскільки така пов`язана з відстроченням виконання вироку про засудження особи до визначеного законом виду покарання і не пов`язана з цивільним позовом про відшкодування шкоди.

Суд звертає увагу, що виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілейстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

А відтак, суд враховуючи інтереси сторін, та зважаючи на той факт, що злочин було вчинено 01.12.2016, і з часу його вчинення минуло понад три роки, впродовж яких тривали досудове розслідування та судовий розгляд, не заперечуючи право цивільного відповідача на оскарження судових рішень у порядку, встановленому законом, зважаючи на відсутність підстав, передбачених законом для розстрочки виконання судового рішення, враховуючи позицію потерпілих, які категорично заперечили заяву, факт добровільного виконання вироку суду в частині виплати майнової шкоди потерпілим, приходить до обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви директора Комунального некомерційного підприємства «Стрийська центральна районна лікарня» ОСОБА_7 про розстрочку виконання вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.04.2019, у частині позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до КНП Стрийської районної ради «Стрийська центральна районна лікарня» щодо сплати матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Керуючись ст.ст. 9,124 Конституції України, Загальною декларацією прав людини 1948 р.,Конвенцією про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 1, 7, 128, 372, 532-533, 537-539 КПК України, ст.ст. 12, 18, 19, 267, 435 ЦПК України, ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», рішенням ЄСПЛ «Дорани проти Ірландії» від 31 липня 2003 року, рішенням ЄСПЛ «Каіч та інші проти Хорватії» від 17 липня 2008 року, рішенням ЄСПЛ «Пантелеєнко проти України» від 29 червня 2006 року, рішенням ЄСПЛ "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) від 20.07.2004, рішенням ЄСПЛ «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) від 17.05.2005, рішенням ЄСПЛ«Жоффр деля Прадельпроти Франції»від 16грудня 1992року, рішеннямЄСПЛ «Г.Б.та Р.Б.проти РеспублікиМолдова 2012р.,рішенням ЄСПЛ«Юрій МиколайовичІванов протиУкраїни» (заява№40450/04)від 15.10.2009,Постановою ВСвід 20вересня 2018року посправі №905/2953/17,Постановою ВерховногоСудувід 06 червня 2019 року по справі № 381/1040/15-ц, Постановою Верховного Суду від 27.11.2019 по справі №750/6330/17, Постановою Верховного Суду від 12.02.2019 по справі №818/674/17, Постановою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії, бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.05.2017, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012, рішенням КСУ від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003, рішенням КСУ від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні заяви директора Комунального некомерційного підприємства «Стрийська центральна районна лікарня» ОСОБА_7 про розстрочку виконання вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.04.2019, у частині позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до КНП Стрийської районної ради «Стрийська центральна районна лікарня» щодо сплати матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення відмовити.

Копію ухвали, після оголошення вручити учасникам процесу та надіслати особам, які не були присутні під час її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи діб з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1