Ухвала

від 12.02.2020 по справі 361/7540/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 361/7540/17

провадження № 61-18987св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 травня

2019 року у складі судді Радзівіл А. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Кулікової С. В., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю., про стягнення заборгованості за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 22 червня 2016 року між ним та ОСОБА_3 укладений договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 отримала грошові кошти у розмірі 871 500,00 грн, що за курсом, встановленим Національним банком України на день укладення договору, еквівалентно 35 000,00 доларів США, на строк до 21 червня 2017 року, які зобов 'язалася повернути йомуу національній валюті України в сумі, яка еквівалентна

35 000,00 доларів США за курсом, встановленим Національним банком України на день виконання зобов`язання за цим договором.

Договір позики від 22 червня 2016 року, укладений одним із подружжя - відповідачем ОСОБА_3 у присутності чоловіка ОСОБА_2 та в інтересах сім`ї, що створює обов`язки для другого з подружжя.

На забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, 22 червня

2016 року між ним та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю., зареєстрований у реєстрі № 684, за умовами якого іпотекодавець передала іпотекодержателю, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,3435 га, без будь-яких забудов, що розташована за адресою: Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області, кадастровий номер 3221281200:05:009:0046.

Посилаючись на те, що у визначений договором позики строк, ОСОБА_3 позику не повернула, а тому позикодавець починаючи з 22 червня 2017 року має право на отримання від відповідачів також процентів за користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, а також трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач з урахуванням уточнених позовних вимог , просив : стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 1 242 582,25 грн, з яких: 913 699,95 грн - заборгованість за договором позики, що за курсом, встановленим Національним банком України на день уточнених позовних вимог, еквівалентно 35 000,00 доларів США; 276 989,14 грн - проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 22 червня 2017 року по 14 травня 2019 року; 51 893,16 грн - три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов 'язання за період з 22 червня

2017 року по 14 травня 2019 року та судові витрати.

У рахунок погашення заборгованості за договором позики, просив звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,3435 га, що розташована за адресою: Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області, кадастровий номер 3221281200:05:009:0046, шляхом її продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною, що визначена згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю Експерт прайм (далі - ТОВ Експерт прайм ) від 12 вересня 2017 року , у сумі 168 860,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2019 рокупозовОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 965 593,11 грн, що складається з: основного боргу у розмірі 35 000,00 дол. США, що еквівалентно 913 699,95 грн, трьох процентів річних у розмірі 51 893,16 грн.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 за договором позики укладеного 22 червня 2016 року у розмірі 965 593,11 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: земельну ділянкуплощею 0,3435 га, без будь-яких забудов, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Великодимерська селищна рада Броварськогорайону Київської області, кадастровий номер 3221281200:05:009:0046, яка належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 16 липня 2012 року №1036, та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 683159, виданого 28 серпня 2012 року Управлінням Держкомзему у Броварському районі Київської області, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322120001022782, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною, що визначена згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеного ТОВ Експерт прайм від 12 вересня 2017 року, що становить 168 860,00 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин порушення позичальником умов договору позики, з огляду на, що дійшов висновку про те, що вимоги позикодавця про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання зобов 'язання у розмірі основного боргу, що становить 35 000,00 доларів США, що еквівалентно 913 699,95 грн, а також трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 22 червня 2017 року по 14 травня 2019 року у розмірі 51 893,16 грн, підлягають задоволенню. Урахувавши, що позикодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії договору, який закінчився 21 червня 2017 року, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість вимог про стягнення з позичальника процентів за користування грошовими коштами. Оскільки позивач не надав доказів на підтвердження того, що договір позики

від 22 червня 2016 року укладено в інтересах сім`ї, а також, що одержані за цим договором ОСОБА_3 кошти, використані в інтересах сім`ї, тоді як саме по собі надання згоди чоловіком позичальника - ОСОБА_2 на отримання дружиною у позику грошових коштів, не свідчить про зазначене, суд вважав недоведеними підстави для солідарного стягнення заборгованості з

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Задовольняючи вимоги про одночасне зі стягненням заборгованості за договором позики, звернення стягнення на предмет іпотеки, суд виходив з того, що звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне, тому задоволення вимог за дійсним основним зобов 'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за кредитним договором .

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2019 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , у якій він просив скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2019 року і постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором позики в частині основного боргу та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання , суди не взяли до уваги та не дослідили чи мала місце передача коштів від позивача до позичальника, та взагалі не визначили момент вчинення правочину. ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження наявності у нього на дату укладення договору позики суми коштів, визначеної договором. Наявність у договорі позики формулювання про передачу позикодавцем у власність

ОСОБА_3 грошових коштів не свідчить про факт отримання позичальником цих коштів, з огляду на відсутність розписки про їх отримання. Крім того, судами не встановлено, у якій саме валюті здійснювалася передача коштів, що також ставить під сумнів факт їх отримання ОСОБА_3 Договір позики зі сторони позичальника вчинено під впливом помилки, оскільки нею неправильно сприймалися фактичні обставини правочину, що виплинуло на її волевиявлення, що підтверджено поясненнями ОСОБА_6 , допитаної у судовому засідання як свідка.

Судами не враховано, що одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, у рахунок погашення зазначеного боргу, призводить до стягнення на користь кредитора однієї і тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна, тобто фактично відбувається подвійне стягнення з боржника за рахунок подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові. Крім того, за умовами, укладеного між сторонами договору іпотеки від 22 червня 2016 року, сторони досягли домовленості про можливість заміни основного зобов 'язання забезпечувальним, а тому у даному випадку стягнення грошових коштів за основним зобов 'язанням та звернення стягнення на предмет іпотеки є нічим іншим, як подвійним стягненням за основним зобов 'язанням, що прямо заборонено чинним законодавством.

Оскільки у порушення норм процесуального права позовна заява не містить підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, суд першої інстанції безпідставно не вирішив питання про залишення її без розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу, що надійшов до Верховного Суду у січні

2020 року ОСОБА_1 зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно з`ясували обставини справи, правильно встановили характер правовідносин сторін та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Договір позики від 22 червня 2016 року та договір іпотеки від 22 червня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю., зареєстрований у реєстрі № 684, є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факту передачі коштів позивачем ОСОБА_3 , а також реальності правочинів позики та іпотеки.

Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є відмінною від вимоги про стягнення заборгованості, оскільки порядок задоволення вимог іпотекодержателя врегульовано спеціальною нормою - статтею 33 Закону України Про іпотеку , а не загальними положеннями Цивільного кодексу України, які регулюють відносини пов'язані з основним зобов`язанням . Отже, йдеться про застосування кредитором іншого засобу захисту свого порушеного та не поновленого належним чином боржником права, що не дає підстав для висновку про подвійне стягнення заборгованості. Крім того, судовий спір про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,3435 га, без будь-яких забудов, що розташована за адресою: Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області, кадастровий номер 3221281200:05:009:0046, завершено його примусовим виконанням, за наслідком якого позивач, відповідно до положень статті 49 Закону України Про виконавче провадження , набув право власності на зазначену земельну ділянку, що засвідчено свідоцтвом від 13 листопада 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Майстренко В. В.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2019 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 361/7543/17 (провадження

№ 61-10834св19) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, процентів за користування, трьох процентів річних та звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року, з підстав, необхідності відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом України у постанові

від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1080цс15 щодо одночасного задоволення вимог про стягнення боргу за основним зобов'язанням зі зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходила з того, що одночасне стягнення заборгованості зі зверненням стягнення на предмет іпотеки є фактично подвійним стягненням суми заборгованості, яка підлягає виплаті кредитору. У разі, якщо позивач (кредитор та іпотекодержатель) об`єднує у своєму позові дві такі позовні вимоги, то суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором чи договором позики. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. При цьому, кредитор у подальшому не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом до боржника про стягнення заборгованості у разі, якщо вартості реалізованого іпотечного майна не вистачило для повного задоволення його вимог.

У справі, яка переглядається, правовідносини є аналогічними тим, що є предметом спору у справі № 361/7543/17, оскільки вирішення спору, крім іншого, залежить від правильності застосування частини п`ятої статті 33 Закону України Про іпотеку .

Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України передбачено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Ураховуючи наведене, колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 361/7543/17 (провадження № 14-546цс19).

Керуючись статтями 252 , 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 361/7540/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна, про стягнення заборгованості за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки , за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 травня

2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року , до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 361/7543/17 (провадження № 14-546цс19) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, процентів за користування, трьох процентів річних та звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року.

Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною, і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. В. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко