Постанова

від 21.02.2020 по справі 138/356/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 138/356/17

Провадження № 22-ц/801/208/2020

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Холодова Т. Ю.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 рокуСправа № 138/356/17м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Копаничук С.Г.,

суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників судового розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02 червня 2017 року, ухвалене цим судом під головуванням судді Лисенко Т.Ю., у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року ПАТ КБ Приватбанк (надалі - Банк)звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 110214,38 грн. Вказав, відповідач звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у звязку з чим підписала Заяву №б/н від 18.05.2010 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 17000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява про приєднання, разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, викладеними на офіційному сайті ПриватБанку, складають Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі і надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах договору у межах встановленого кредитного ліміту, а ОСОБА_1 порушила зобов`язання і не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення кредиту ,відсотків і інших витрат відповідно до умов договору, в результаті чого станом на 31.10.2016 року існує заборгованість у розмірі 110214,38 грн., що складається із: 16632,17 грн. - заборгованості за кредитом; 85386,38 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом; 2471,34 грн. - заборгованості за пенею та комісією, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6.Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована складова); 5224,49 грн. - штраф (процентна складова).

Заочним рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02 червня 2017 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 110214,38 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права, а по справі постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Зазначила, що зазначений позивачем кредитний договір вона не підписувала, кредитні кошти від позивача не отримувала, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують обставини справи, позовні вимоги вважає не доведеними доказами, зокрема, на підставі яких фінансових документів вона отримала кредит та в чому саме полягає не виконання нею умов кредитного договору.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року встановлено в розмірі 2102 грн. Ціна позову в даній справі є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210200 грн.), спір у ній не належить до категорій, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження (частина 4 статті 274 ЦПК України ), а тому справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.1ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В той же час, відповідно до ч.4 зазначеної статті ,суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає задоволенню.

Згідно ст.263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначене рішення вказаним вимогам не відповідає.

Суд першої інстанції встановив, що 18.05.2010 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг , які разом з Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку складають договір про надання банківських послуг, укладений між сторонами, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 17000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка належним чином грошове зобов`язання за укладеним договором не виконувала ,а тому вимоги банку про стягнення заборгованості, що станом на 31.10.2016 року становила 110214,38 грн. та складалась з: 16632,17 грн. - заборгованість за кредитом; 85386,38 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2471,34 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 5224,49 грн. - штраф (процентна складова), підлягають задоволенню.

Разом із тим, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, оскільки суд дійшов до нього з порушенням норм матеріального і процесуального права, невірним з`ясуванням обставин справи та неправильною оцінкою доказів, що привело до невірної підстави для відмови у позові.

ОСОБА_1 участі у справі не приймала, 09.01.2019 року звернулась до Могилів-Подільського районного суду з заявою про перегляд заочного рішення суду від 02.06.2017 року.

Ухвалою Могилів-Подільського районного суду від 10.01.2019 року зазначену заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки заявник не надав доказів про причини неявки в судове засідання.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року скасовано ухвалу Могилів-Подільського районного суду від 04.02.2019 року про повернення заяви про перегляд заочного рішення заявниці, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Могилів-Подільського районного суду від 15.11.2019 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення з посилання на те, що надані заявником докази не можуть свідчити про перебування відповідача за межами України.

Однак, колегія суддів вважає, що аргументи відповідача заслуговують на увагу, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 проти позову підлягають перевірці.

Згідно ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 4 ст. 74 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду), судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Частиною 9 вказаної норми передбачено, що відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.

Згідно матеріалів справи, суд першої інстанції належним чином повідомляв відповідача про час і місце розгляду справи, однак відповідач повістки не отримував, у зв`язку з чим 31.05.2017 року в газеті Урядовий кур`єр було опубліковано повідомлення про виклик ОСОБА_1 до суду, як відповідача у даній справі.

Однак, у період публікації вищевказаного оголошення у пресі, ОСОБА_1 перебувала на роботі у Російській Федерації, що підтверджується наданими нею доказами - договором надання послуг та медичною довідкою. Так, згідно договору ОСОБА_1 у період часу з 15.01.2017 року по 15.01.2020 року надавала послуги з обслуговування будинку в м. Пушкіно, Московської області, де і перебувала у зазначений період. Також, факт перебування ОСОБА_1 за кордоном на роботі підтверджується медичною довідкою, згідно якої у період з 29.08.2018 року до 07.09.2018 року ОСОБА_1 проходила лікування у Пушкінській районній лікарні ім. проф. ОСОБА_2 .

Згідно копії паспорту ОСОБА_3 (а.с. 100), 24.04.2012 року вона була знята з реєстрації за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , та була зареєстрована у АДРЕСА_2 . Докази, що надані відповідачем на підтвердження вказаних обставин, у відповідності до вимог ЦПК України, є належними, достатніми та допустимими.

Відтак, залишаючи заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Могилів-Подільського районного суду від 02.04.2017 року без задоволення, суд першої інстанції належної уваги на необізнаність відповідача про розгляд справи відносно неї не звернув, заперечення її проти позову не перевірив і рішення суду не переглянув.

Внаслідок цього, встановлюючи обставини укладення ОСОБА_1 із Банком 18.05.2010року договору про надання банківських послуг та оформлення платіжної карти з кредитним лімітом у розмірі 17000 грн. на підставі Анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку, суд невірно оцінив дійсні обставини та не звернув увагу на те, що Банк належних і допустимих доказів виникнення між ним і ОСОБА_1 кредитних правовідносин не надав. Відтак, доводи апеляційної скарги про недоведеність обставин справи є підставними.

Суд, прийнявши як доказ обставин справи щодо наявності розміру заборгованості розрахунок заборгованості , не звернув уваги на те, що правильність його результатів, виникнення кредитних правовідносин, умови договору за певним видом карткового рахунку не підтверджений іншими наданими Банком доказами.

З наданих банком доказів, наявність заборгованості і її розмір підтверджують лише анкета-заява, розрахунок заборгованості та роздруківка з сайту ПриватБанку про тарифи за надання банківських послуг.

При цьому, суд першої інстанції не звернув увагу, що у анкеті-заяві відсутня вказівка на обраний клієнтом вид послуг, і, відповідно, умови договору, а також який саме вид банківських послуг обрала ОСОБА_1 , в наслідок чого помилково задовольнив позов.

Разом із тим, як вбачається із заяви-анкети ОСОБА_4 А.М. від 18.05.2010 року, на яку посилається позивач, як на підставу своїх вимог, підписуючи її відповідач не обрала із перерахованих банківських послуг жодного банківського рахунку, бажаного кредитного ліміту по кредитній картці не визначала.

Правовідносини зі вкладів регулюються нормами ЦК України ,що регулюють банківський вклад (§3 Глави 71 ЦК) на відміну від кредитних правовідносин ,що регулюються (§2 Глави 71 ЦК)

Надаючи заяву про розгляд справи в порядку спрощеного провадження Банк на підтвердження обставин, що обґрунтовують позовні вимоги за даним договором , позивач не надав доказів щодо відкриття ОСОБА_1 кредитного карткового рахунку. Крім того, у справі відсутні докази про дату відкриття банківського карткового рахунку, дату видачі відповідачці картки та строк її дії ,а також первинні банківські документи - виписка із особового рахунку ОСОБА_1 , яким підтверджувались би обставини дати та розміру отриманого кредиту, коштів внесених на його погашення та дані розрахунку, здійсненого на обґрунтування розміру позовних вимог.

Суд на зазначене уваги не звернув, в порушення ст.ст.12,89 ЦПК не оцінив докази з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності ,а тому висновок суду здійснено на недоведених обставинах справи.

Враховуючи, що позивачем не надані докази на підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, відсутні підстави стверджувати, що у відповідачки виникли будь-які кредитні зобов`язання за заявою - анкетою від 18.05.2010 року.

За таких обставин та відсутності первинних документів виникають сумніви в достовірності і інших наданих позивачем доказів, зокрема, розрахунку заборгованості.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, якими обґрунтовуються доводи і заперечення сторін.

Таким чином, в підтвердження обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, останній не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження правових підстав виникнення кредитних відносин, виникнення зобов`язань за ними у відповідача у зазначеному позивачем розмірі та порушення своїх прав.

Відтак, за наданого позивачем об`єму доказів , висновок суду про наявність підстав для задоволення позову не відповідає вимогам закону і у задоволенні позову необхідно відмовити повністю з підстав недоведеності.

За таких обставин колегія суддів вважає доводи скарги про те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову без належного з`ясування судом обставин справи та перевірки їх доказами, є частково підставними, а рішення суду, відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК, підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення - про відмову АТ КБ ПриватБанк в задоволенні позовних вимог.

У відповідності з ч. 13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У той же час , ч.1 цієї статті вказує, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки у задоволенні позову позивачу відмовлено, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 374,376,382,384 ЦПК України ,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02 червня 2017 року скасувати.

У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Копаничук С.Г.

Судді: Медвецький С.К.

Оніщук В.В.