Постанова

від 21.02.2020 по справі 922/2434/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2020 р. Справа № 922/2434/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

від позивача - Каратун Т.В., за довіреністю;

від відповідача - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Національного банку України, м. Київ вх. № 3816 Х/З на рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2019 р. у справі № 922/2434/19 (суддя - Шатерніков М.І., повний текст складено та підписано 29.11.2019 р.)

за позовом Національного банку України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Айті Крон , м. Київ

про стягнення 605 816,44 грн.

ВСТАНОВИЛА:

30.07.2019 р. Національний банк України (далі - Нацбанк України, позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Айті Крон (далі - ТОВ Айті Крон , відповідач) боргу в сумі 124 000,00 грн., плати за користування чужими коштами в сумі 43 943,56 грн., пені в сумі 313 872,88 грн. та штрафу в сумі 124 000,00 грн. на підставі договору № 100343 від 09.07.2018 р. щодо надання послуги зі створення корпоративного сайту Національної платіжної системи Український платіжний простір .

17.09.2019 р. до суду першої інстанції надійшла заява Нацбанку України про уточнення позовних вимог, якою фактично виправлено допущену в прохальній частині первісно поданої позовної заяви технічну описку, яка згідно з протоколом судового засідання місцевого господарського суду від 24.09.2019 р. прийнята судом до уваги.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.11.2019 р. позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто борг в сумі 124 000,00 грн., плату за користування чужими коштами в сумі 43 943,56 грн., пеню в сумі 112 483,29 грн., штраф в сумі 124 000,00 грн. та судовий збір в сумі 6 066,40 грн., в іншій частині позову щодо стягнення решти суми пені відмовлено.

Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що відповідачем не надано обумовлених договором послуг належної якості та у строки, узгоджених сторонами, тому відповідач визнаний судом таким, що прострочив виконання взятого на себе зобов`язання за договором, що обумовлює стягнення з відповідача отриманого від позивача авансу, а також плати за користування чужими коштами на підставі ст. 536 ЦК України і п. 13.5 договору, пені на підставі п. 8.2 договору та штрафу за неякісне надання послуг на підставі п. 8.6 договору.

Приймаючи рішення у даній справі судом першої інстанції зазначено, що договірна ціна, погоджена сторонами, не містить поетапної вартості робіт окремо за кожний етап, а сума робіт у розмірі 620 000,00 грн. є загальною вартістю за всі 5 етапів, тому здійснене позивачем нарахування пені за кожен етап робіт окремо із застосуванням всієї вартості договору є порушенням майнових прав відповідача, внаслідок чого судом розраховано пеню із загального періоду прострочення з 31.07.2018 р. (період, з якого відповідачем прострочено перший етап виконання робіт) та по 31.01.2019 р. (за вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Нацбанк України звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2019 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 201 398,59 грн. та прийняти нове рішення в цій частині про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач стверджує, що в силу принципу свободи договору, в розрізі положень ст. 231 ГК України сторони вправі за взаємною згодою визначити відповідальність за порушення кожного етапу надання послуг за договором, що відображено у п. 8.2 договору.

На думку скаржника, місцевим господарським судом в порушення ст.ст. 3, 6, 627, 628 ЦК України, ст. 231 ГК України зроблено необґрунтовані висновки стосовно того, що розрахунок пені не відповідає умовам договору та порушує законні інтереси відповідача, а також не обґрунтовано в чому саме полягає порушення законних інтересів відповідача та як воно взаємопов`язано із положеннями п. 8.2 договору.

Скаржник в апеляційній скарзі звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідачем не було ініційовано позов щодо визнання п. 8.2 договору недійсним з огляду на порушення чи обмеження його законних прав та інтересів.

На виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 р., 14.02.2020 р. на електронну адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, згідно з якими:

- спірний договір є змішаним договором, що поєднує у собі риси договору підряду та договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

- предметом договору є досягнення результату, яким є створення відповідачем корпоративного сайту Національної платіжної системи Український платіжний простір , який повинен неодноразово використовуватися замовником у своїй діяльності;

- посилаючись на ст. 858 ЦК України, п. 13.1 та п. 6.2.1 договору скаржник стверджує, що користуючись правом достроково в односторонньому порядку розірвати договір, він листом № 57-0010/13368 від 11.03.2019 р. повідомив відповідача про розірвання договору з 31.03.2019 р. (включно), так як наслідок - припинення правовідносин сторін за договором.

18.02.2020 р. через канцелярію суду дані письмові пояснення позивача надійшли в паперовій формі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, з урахуванням зазначених пояснень.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, представник відповідача у судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, зокрема, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адреси сторін згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також телефонограмами.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2019 р. між Нацбанком України, як замовником, та ТОВ Айті Крон , як виконавцем, укладено договір № 100343, за умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику послугу зі створення корпоративного сайту Національної платіжної системи Український платіжний простір , в обсягах та відповідно до додатків 1, 5 до цього договору, які є його невід`ємною частиною, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надану послугу.

Відповідно до п. 2.2 договору, складові послуги, результати, характеристики і строки надання окремих складових послуги визначені у додатку № 1 до цього договору.

Згідно з п. 2.4 договору, замовник отримує, а виконавець передає в порядку відчуження виключні авторські майнові права на послугу та її результати, зокрема, на корпоративний сайт НПС ПРОСТІР як об`єкт права інтелектуальної власності.

Умовами п. 2.5 договору сторонами погоджено, що виключне право на використання послуги та її результатів включає в себе (але не обмежується виключно цим):

п. 2.5.1 - виключне право на використання програмного забезпечення в будь-якій формі та будь-яким способом, в т.ч., але не виключно, доступ, користування та/або експлуатація, управління контентом, адміністрування;

п. 2.5.2 - виключне право дозволяти чи забороняти використання ПЗ іншими особами.

Пунктом 2.6 договору встановлено, що до положень цього договору, що стосуються передачі виключного права як об`єкта авторського права в повному обсязі застосовуються норми законодавства щодо відчуження виключного права.

Відповідно до п. 3.1 договору, строк надання послуги: з дати підписання цього договору уповноваженими особами сторін до 31.12.2018 р. (включно), з урахуванням строків для надання окремих складових послуги згідно з додатком № 1 до договору.

Положеннями п. 3.2 договору визначено, що надана послуга за цим договором приймається на підставі акта про приймання-передавання наданих послуг в повному обсязі, підписаного уповноваженими особами сторін.

Відповідно до п. 4.1 договору, загальна вартість послуг становить 620 000,00 грн., і включає в себе вартість послуги (в т.ч. складових послуги), вартість виключних авторських майнових прав на результати послуг, сплату податків і зборів, обов`язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені, усіх інших витрат виконавця, пов`язаних з наданням послуг.

Розділом 5 договору сторонами погоджено порядок проведення розрахунків, а саме:

- п. 5.1 договору: замовник протягом 10 робочих днів з дати підписання договору перераховує виконавцю аванс, що становить 20 % загальної вартості договору у сумі 124 000,00 грн.;

- п. 5.2 договору: замовник перераховує виконавцю остаточний платіж протягом 10 робочих днів з дати підписання акта про приймання-передавання послуг у повному обсязі;

- п. 5.3 договору: оплата здійснюється за умови наявності у акті приймання-передавання послуг у повному обсязі посилання на номер і дату укладання договору, переліку та вартості наданих послуг;

- п. 5.4 договору: виконавець протягом 2 робочих днів після надання послуг у повному обсязі складає та передає на підпис замовнику акт про приймання-передавання наданих послуг у повному обсязі;

- п. 5.5 договору: замовник протягом 3 робочих днів з дати отримання акта приймання-передавання наданих послуг у повному обсязі, у разі відсутності зауважень підписує цей акт та передає один примірник виконавцю або надає мотивовані зауваження та визначає строки для їх усунення.

За змістом п. 6.2.1 договору замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань виконавцем, письмово повідомивши його про це у строк не пізніше ніж за 20 днів до дати фактичного розірвання договору.

Умовами пунктів 7.1-7.2 договору сторонами встановлено, що послуга надається виконавцем якісно, своєчасно згідно з технічними вимогами та у обсязі, передбаченому в додатку 1, 5 до договору. Неякісно надана послуга замовником не приймається і не оплачується.

За вимогами п. 8.2 договору, у разі порушення строків надання послуг за договором (у т.ч. строків надання окремих складових послуги згідно з додатком 1 до договору) виконавець на вимогу замовника протягом 10 робочих днів з дня отримання такої вимоги сплачує штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачуються штрафні санкції, від загальної вартості послуг за договором, за кожний день прострочення до дня фактичного виконання зобов`язань.

Відповідно до п. 8.6 договору, у разі порушення умов договору щодо якості послуг з виконавця на вимогу замовника стягується штраф у розмірі 20 % від вартості неякісно наданих послуг.

Розділом 9 сторонами врегульовані питання щодо прав інтелектуальної власності на створюваний виконавцем об`єкт:

- п. 11.1 договору: виконавець самостійно врегульовує з авторами і правовласниками питання використання творів та інших об`єктів інтелектуальної власності, а також імен та зображень в об`єктах інтелектуальної власності замовника, що створені виконавцем;

- п. 11.2 договору: відносно оплачених замовником об`єктів інтелектуальної власності, самостійно створених виконавцем в рамках надання послуг за цим договором, виконавець передає замовнику всі виключні права на результати інтелектуальної власності, передбачені ст. 440 ЦК України, ч. 1 ст. 15 Закону України Про авторське право і суміжні права , без обмеження по території використання, на весь строк протягом якого охороняється відповідний об`єкт інтелектуальної власності, включаючи права на ПЗ;

- п. 11.3 договору: права, зазначені в попередньому пункті, передаються з моменту оплати за надані у повному обсязі послуги, визначені у додатку № 1 до договору. Винагорода за передачу (відчуження) зазначених прав входить в загальну вартість послуг виконавця у формі паушального (одноразового) платежу, окремій оплаті не підлягає;

- п. 11.4 договору: замовник має право передати отримані за цим договором права на об`єкти інтелектуальної власності будь-яким іншим особам без згоди і повідомлення виконавця і без виплати йому додаткової винагороди;

- п. 11.5 договору: виконавець гарантує, що результати наданих ним послуг не обтяжені будь-якими вимогами третіх осіб, у т.ч. виключними майновими правами інтелектуальної власності. Виконавець має всі необхідні дозволи та ліцензії від авторів та інших правовласників відносно об`єктів інтелектуальної власності, які використовувались під час надання послуг та/або включені до результатів наданих послуг. Такі дозволи та ліцензії не повинні обмежувати права замовника на використання, експлуатацію та модифікування створеного веб-сайту. У разі пред`явлення замовнику претензій або позовів з приводу порушення ним авторських та/або суміжних прав 3-х осіб у зв`язку з використанням веб-сайту, створеного за цим договором, виконавець зобов`язується самостійно за свій рахунок врегулювати такі претензії або вжити інших необхідних заходів, які виключають виникнення витрат і збитків з боку замовника, а у разі виникнення витрат і збитків у замовника - відшкодувати їх у повному обсязі згідно із законодавством України;

- п. 11.6 договору: виконавець не несе відповідальність за наявність у наданих замовником інформаційних матеріалах недостовірної інформації, а також за відповідність таких матеріалів законодавству України;

- п. 11.7 договору: замовник гарантує, що передача замовником інформаційних матеріалів виконавцю для надання останнім послуг за договором не порушуватиме прав і законних інтересів третіх осіб. У разі порушення даної гарантії замовник зобов`язується за свій рахунок урегулювати з правовласниками таких інформаційних матеріалів пред`явлені претензії;

- п. 11.8 договору: виконавець зобов`язується врегулювати всі питання про права на об`єкти інтелектуальної власності, що створюються в рамках виконання виконавцем зобов`язань за цим договором зі своїми працівниками і 3-ми особами.

Розділом 13 договору сторонами визначений порядок його розірвання, зокрема:

- п. 13.1 договору: розірвання договору можливе лише за письмової згоди сторін, рішенням суду та у випадках, передбачених цим договором;

- п. 13.5 договору: у разі розірвання договору виконавець на вимогу замовника зобов`язаний протягом 3-х робочих днів з дати її отримання повернути замовникові кошти в сумі отриманого авансу з вирахуванням сум фактично наданих послуг, які підтверджені актом (-ми) про приймання-передавання наданих послуг, та здійснити оплату за користування цими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період користування цими коштами від суми коштів, що підлягають поверненню, за кожний день з дати їх отримання на свій рахунок до дня повернення цих коштів у повному обсязі на рахунок замовника.

Відповідно до п. 15.1 договору, він набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2018 р. (включно).

При цьому, у разі невиконання сторонами умов договору в установлений термін, він діє до повного виконання ними своїх зобов`язань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань (п. 15.2 договору).

Згідно з п. 17.1 договору, його невід`ємними частинами є:

- додаток 1 Складові послуги зі створення корпоративного сайту Національної платіжної системи Український платіжний простір , результати, характеристики і строки їх надання ;

- додаток 2 Контактні особи з питань виконання договору ;

- додаток 3 Форма акту приймання-передавання послуг у повному обсязі ;

- додаток 4 Щомісячний звіт про результати надання послуг ;

- додаток 5 Базовий перелік вимог інформаційної безпеки до веб-сайту НПС ПРОСТІР ;

- додаток 6 Зобов`язання щодо нерозголошення конфіденційної інформації .

Так, в додатку 1 сторонами узгоджені етапи (складові) послуг за договором та чітко визначені строки їх надання:

1. розробка технічного завдання на створення веб-сайту - 30.07.2018 р.;

2. розробка декількох варіантів дизайну веб-сайту - 13.08.2018 р.;

3. розробка основного функціоналу веб-сайту - 15.11.2018 р.;

4. тестування та впровадження веб-сайту - 31.12.2018 р.;

5. базова SEO-оптимізація - 31.12.2018 р.

Договір, додатки до нього підписані представниками сторін без зауважень чи заперечень, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб.

На виконання умов договору позивач 16.07.2018 р. перерахував відповідачеві 124 000,00 грн. у якості авансу за створення корпоративного сайту, що підтверджується наданою банком довідкою (а.с.58).

З матеріалів справи також вбачається, що позивач листом № 57-0009/57308 від 25.10.2018 р. звернувся до відповідача з проханням підтвердити готовність та можливість виконати послугу у повному обсязі та згідно із встановленими договором строками, оскільки станом на 25.10.2018 р. технічне завдання на створення веб-сайту, його варіанти дизайну та основний функціонал знаходяться у стадії розробки і жодна з цих складових не була виконана та продемонстрована виконавцем замовнику в готовому вигляді.

Листом № 72/1 від 08.11.2018 р. відповідач повідомив позивача, що договір буде виконано вчасно, у повному обсязі та в обумовлені терміни.

Згідно з листом позивача № 57-0009/64240 від 30.11.2018 р., станом на 29.11.2018 р. виконавець не представив замовнику ані технічне завдання на створення сайту, ані кабінет працівника банка (одна зі складових основного функціоналу сайту), а макети дизайну сторінок надіслані не в повному обсязі. Крім того, з 15.11.2018 р. мало розпочатися тестування та впровадження веб-сайту, а також його базова SEO-оптимізація.

У відповідь відповідач листом № 85/1 від 05.12.2018 р. повідомив позивача, що основний обсяг робіт по створенню корпоративного сайту вже виконаний, а виконавцю залишилося внести правки до дизайну кількох сторінок та верстка адмін панелі задля впровадження та тестування сайту, тому ТОВ Айті Крон пропонувало Нацбанку України визначитися з датою для зустрічі, на якій буде продемонстровано та здано веб-сайт.

Листом № 88/1 від 19.12.2018 р. відповідач просив продовжити дію договору на І-й квартал 2019 року без накладення на нього штрафних санкцій та зобов`язався повністю завершити створення корпоративного сайту НПС ПРОСТІР до 04.02.2019 р., який з цієї дати буде готовий для тестування працівниками Нацбанку України та подальшого розміщення на серверах позивача.

У відповідь позивач листом № 57-0010/3031 від 18.01.2019 р. сповістив про те, що питання щодо застосування чи незастосування штрафних санкцій, передбачених п. 8.2 договору, розглядатиметься Нацбанком України за фактом надання ТОВ Айті Крон послуг у повному обсязі, передбаченому договором. Виконання ТОВ Айті Крон наданих у листі зобов`язань щодо завершення створення корпоративного сайту НПС ПРОСТІР до 04.02.2019 р., що підтвердиться успішним тестуванням сайту з розташуванням його на серверах Нацбанку строком до 31.03.2019 р. та підписанням акту приймання-передавання послуг у повному обсязі, матиме вирішальне значення на прийняття рішення щодо застосування до відповідача штрафних санкцій.

У даному листі також зазначено, що у разі незавершення відповідачем створення корпоративного сайту, позивач ініціюватиме питання щодо розірвання договору із застосуванням п. 13.5 договору.

Листами № 5/1, № 6/1 від 04.02.2019 р. відповідач сповістив позивача про виконання ним робіт щодо створення веб-сайту та просив затвердити зображення, які будуть на сайті.

Листом-вимогою про розірвання договору та повернення коштів № 57-0010/13368 від 11.03.2019 р. позивач довів до відома відповідача, що за результатами попереднього тестування замовник дійшов висновку щодо неналежного виконання виконавцем зобов`язань за договором - послуги виконавцем надано не в повному обсязі та неякісно, вони не відповідають технічним вимогам додатку 1 до договору; складові послуги надавалися несвоєчасно; звітування виконавцем про результати виконання послуги (складових послуги) за формою та у строки, визначені п. 6.3.6 договору, не здійснювалося.

Користуючись правом, передбаченим у п. 6.2.1 договору, замовник повідомив виконавця про одностороннє розірвання договору з 31.03.2019 р. (включно), та як наслідок - припинення правовідносин за договором.

На підставі п. 13.5 договору позивач вимагав від відповідача повернути отриманий ним 16.07.2018 р. аванс у розмірі 124 000,00 грн. та плату за користування цим авансом в сумі 28 927,67 грн.

На підтвердження викладених обставин до зазначеного листа позивачем додано результати попереднього тестування веб-ресурсів на відповідність характеристикам складових послуги зі створення корпоративного сайту НПС ПРОСТІР відповідно до умов договору, складених за результатами проведення перевірки 07.02.2019 р. - 13.02.2019 р. та підписаних комісією у складі 5 працівників позивача.

Доказів надсилання даного листа з додатками відповідачеві позивачем до матеріалів справи не надано, проте на його останній сторінці міститься запис про отримання 11.03.2019 р. ОСОБА_1 , який підписав спірний договір з боку виконавця як директор ТОВ Айті Крон .

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) зміна керівника юридичної особи відбулася 19.03.2019 р., тому станом на 11.03.2019 р. керівником підприємства відповідача ще був ОСОБА_1 , підпис якого відповідач не оскаржує, що свідчить про отримання листа-вимоги відповідачем, який залишений ним без відповіді.

05.04.2019 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 04.04.2019 р., згідно з якою станом на 15.03.2019 р. виконавцем не було повернуто аванс у розмірі 124 000,00 грн. та не здійснено оплату за користування цими коштами у розумінні п. 13.5 договору, тому у зв`язку з порушенням строку надання послуг та умов щодо якості послуг Нацбанком додатково нараховані штрафні санкції у розмірі 437 872,88 грн.

Дана претензія отримана відповідачем 08.04.2019 р., що підтверджується відповідною відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 0100812405521 (а.с.32).

Листом № 20/1 від 17.04.2019 р. відповідач стверджував, що оцінити якість послуги відносно створеного корпоративного сайту НПС ПРОСТІР можливо тільки за умов створення відповідної комісії, членами якої мають бути представники обох сторін договору для усунення розбіжностей, виявлення недоліків та складання відповідного акту, а у Нацбанку відсутні підстави для розірвання договору.

Крім того, відповідач зазначив, що у разі встановлення недоліків з його боку він зобов`язується у найкоротший термін власними силами та за власні кошти усунути встановлені недоліки і таким чином надати Нацбанку замовлену послугу щодо створення сайту у повному обсязі.

Позивач листом б/н, б/д відповів, що вважає за недоцільне створення комісії з фахівців сторін договору з питання розбіжностей стосовно якості наданої послуги ТОВ Айті Крон .

Оскільки претензія № 1 від 04.04.2019 р. залишилася відповідачем без виконання, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача в примусовому порядку боргу в сумі 124 000,00 грн., плати за користування чужими коштами в сумі 43 943,56 грн., пені в сумі 313 872,88 грн. та штрафу в сумі 124 000,00 грн.

За змістом частин 1-2 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 615 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З аналізу умов договору вбачається, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір є змішаним договором, який містить в собі елементи договору про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності (ст. 1112 ЦК України), а частині врегулювання сторонами питань передачі майнових виключних прав на результати інтелектуальної власності (зокрема, п. 11.2 договору) - договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності (ст. 1113 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 433 ЦК України, комп`ютерні програми охороняються як літературні твори.

Статтею 440 ЦК України визначено, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є:

1) право на використання твору;

2) виключне право дозволяти використання твору;

3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до частин 1-2 статті 1112 ЦК України, за договором про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов`язується створити об`єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк.

Договір про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об`єкта замовником.

Згідно з ч. 1 ст. 1113 ЦК України, за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

Отже, судом першої інстанції надано невірну кваліфікацію правовідносинам, що склалися між сторонами на підставі цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В матеріалах справи відсутні акти про приймання-передавання послуг у повному обсязі, які за умовами укладеного сторонами договору свідчать про належне виконання виконавцем взятих на себе зобов`язань та які є підставою для остаточного розрахунку між сторонами.

Листування сторін також не містить відомостей про надсилання відповідачем позивачеві таких актів, та відомостей про наявність чи відсутність у позивача мотивованої відмови від їх підписання.

Враховуючи, що відповідач на виконання вимог п. 3.1 договору мав створити корпоративний сайт до 31.12.2018 р., доказів чого ним суду апеляційної інстанції не надано, що за відсутності згаданих актів свідчить про невиконання ним свого зобов`язання та, відповідно, прострочення ТОВ Айті Крон у розумінні ч. 1 ст. 612 ЦК України.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що згідно з додатком 1 до договору відповідач мав до 30.07.2018 р. розробити й узгодити із замовником технічне завдання на створення веб-сайту НПС ПРОСТІР , проте технічне завдання надано ним позивачеві лише 14.01.2019 р. (надіслано на електронну пошту Нацбанку України), що позивачем підтверджується й не заперечується.

Матеріали справи не містять доказів узгодження сторонами технічного завдання, що свідчить про недосягнення ними згоди щодо переліку певних технічних характеристик об`єкта права інтелектуальної власності, що мав створити відповідач на вимогу замовника.

Замість узгодження технічного завдання, наданого відповідачем, чи здійснення ряду заходів з метою його узгодження у випадку наявності зауважень чи заперечень (складення протоколу розбіжностей у розумінні ст. 181 ГК України, надання пропозицій по внесенню змін тощо) позивачем в односторонньому порядку проведено попереднє тестування веб-ресурсів з 07.02.2019 р. по 13.02.2019 р. на відповідність характеристикам складових послуги зі створення сайту відповідно до умов договору , результати якого підписані комісією з 5 працівників позивача.

Саме за результатами цієї перевірки позивачем були виявлені проблемні питання, пов`язані з технічним завданням на створення веб-сайту, проте не вчинено жодної дії, спрямованої на його узгодження на виконання додатку 1 до договору щодо етапів створення сайту.

Крім того, додатком 2 до договору сторонами визначене певне коло контактних осіб з питань виконання договору, до якого з боку позивача увійшли ОСОБА_8 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , а результати тестування підписані ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , тобто додатково трьома особами, які не мали відношення до спірного договору в контексті даних додатку 2 до нього.

Позивачем не доведено, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 й ОСОБА_9 мали необхідний обсяг посадових повноважень задля здійснення такої перевірки за договором.

До того ж, вимогами чинного цивільного законодавства не встановлено, а умовами договору не передбачено порядку здійснення позивачем перевірки створеного відповідачем об`єкту права інтелектуальної власності на відповідність технічним характеристикам та безпосередньо вимогам замовника до цього об`єкту, а тому результати здійсненої позивачем перевірки не можуть бути оцінені у якості належного доказу у справі.

Викладені обставини свідчать про те, що замовник не виконав свого обов`язку щодо погодження технічного завдання та не вжив жодних заходів на його виконання, відтак технічне завдання залишилося неузгодженим сторонами, а додаток 1 до договору в цій частині невиконаним, що свідчить про прострочення першого етапу створення сайту після 14.01.2019 р. не з вини ТОВ Айті Крон .

У зв`язку з відсутністю підписаних актів приймання-передавання, що свідчить про невиконання відповідачем свого зобов`язання зі створення корпоративного сайту, позивач правомірно скористався наданим йому правом розірвання договору в односторонньому порядку, передбаченим п. 13.1 та п. 6.2.1 договору.

На підставі п. 13.5 договору позивачем заявлено до стягнення борг у розмірі сплаченого ним та неповернутого відповідачем авансу в сумі 124 000,00 грн. та оплату за користування цими коштами в сумі 43 943,56 грн.

Як зазначено вище, з вимогою про сплату цих коштів позивач двічі звертався до відповідача - листом-вимогою про розірвання договору та повернення коштів № 57-0010/13368 від 11.03.2019 р. і претензією № 1 від 04.04.2019 р., які були отримані відповідачем, проте залишені без виконання.

Оскільки умовами п. 13.5 договору обумовлений обов`язок відповідача повернути позивачеві кошти в сумі отриманого авансу протягом 3-х робочих днів з дати отримання такої вимоги, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 124 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З позовної заяви вбачається, що позивачем розраховано плату за користування отриманим авансом в сумі 43 943,56 грн. з 16.07.2018 р. по 15.07.2019 р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі п. 13.5 договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судова колегія вважає його арифметично вірним, тому позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача оплати за користування авансом в сумі 43 943,56 грн. також підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій на підставі п. 8.2 та п. 8.6 договору у розмірі 437 872,88 грн., які у прохальній частині позову розмежовані як пеня в сумі 313 872,88 грн. й штраф в сумі 124 000,00 грн., враховується наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язань.

За приписами п. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В оскаржуваному рішенні судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що позивачем розраховано пеню наступним чином:

- перший етап за період з 31.07.2018 р. по 14.01.2019 р. на суму прострочення 620 000,00 грн.;

- другий етап за період з 14.08.2018 р. по 22.12.2018 р. на суму прострочення 620 000,00 грн.;

- третій етап за період з 16.11.2018 р. по 04.02.2019 р. на суму прострочення 620 000,00 грн.;

- четвертий етап за період з 01.01.2019 р. по 11.03.2019 р. на суму прострочення 620 000,00 грн.;

- п`ятий етап за період з 01.01.2019 р. по 11.03.2019 р. на суму прострочення 620 000,00 грн.

Оскільки сторонами не було визначено в договорі (додатках до нього) вартості окремих етапів створення об`єкту інтелектуальної власності - корпоративного сайту НПС ПРОСТІР , тому нарахування неустойки у вигляді пені за кожний етап прострочення від всієї суми договору призводить до подвійного стягнення з відповідача за одне й те саме порушення, що прямо суперечить ст. 61 Конституції України.

Отже, умови п.8.2 договору в частині зобов`язання відповідача сплачувати неустойку за прострочення строків надання окремих складових послуги від загальної вартості послуг за договором не відповідають зазначеній нормі Конституції України, а також ст. 203 та ст. 215 ЦК України, тому доводи апеляційної скарги про правомірність нарахування пені у визначений позивачем спосіб не приймаються до уваги.

Як зазначено вище, перший етап створення спірного об`єкту включав в себе не тільки розробку технічного завдання, а і його погодження (узгодження) із позивачем, що кореспондується із обов`язком у позивача здійснення такого погодження.

З огляду на те, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів вжиття заходів, спрямованих на виконання цього обов`язку у розумінні п. 6.2.2 договору щодо права замовника контролювати надання відповідачем послуг , а висунуті за результатами здійсненої працівниками позивача перевірки певні зауваження не можуть розцінюватися як належний доказ в даному випадку, тому відсутні підстави стверджувати, що прострочення відповідача мало місце з 31.07.2018 р.

Судова колегія також не погоджується з методикою нарахування пені, визначеної судом першої інстанції починаючи від прострочення відповідачем виконання першого етапу в межах 6-ти місяців, встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України за базою нарахування від ціни договору, оскільки неустойку на всю суму договору слід нараховувати за прострочення виконання зобов`язання за договором в цілому.

Враховуючи, що відповідач мав виконати договір до 31.12.2018 р., тому прострочення виконання ним свого зобов`язання почалося з 01.01.2019 р. та по 11.03.2019 р., тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 42 805,48 грн., а у стягненні пені в сумі 271 067,40 грн. слід відмовити за необґрунтованістю нарахування, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні апеляційної скарги.

Як зазначено вище, предметом укладеного між сторонами договору є створення за замовленням Нацбанку України корпоративного сайту НПС ПРОСТІР та його використання банком у своїй діяльності, а також передача відповідачем позивачеві виключних майнових прав інтелектуальної власності на цей сайт, а не надання відповідачем позивачу послуги у розумінні ст. 901 ЦК України.

Глава 75 ЦК України не містить положень про порядок дослідження створеного об`єкту на предмет його якості або відповідність певним технічним характеристикам чи вимогам замовника, так само такого порядку не передбачено і договором.

Крім того, за відсутності погодженого замовником технічного завдання, що в контексті додатку 1 до договору є обов`язковим, таку відповідність встановити неможливо.

Внаслідок того, що відповідач акти приймання-передавання не складав, не підписував та не направляв позивачеві хоча б в окремих частинах та по відношенню до кожного з обумовлених етапів, немає правових підстав стверджувати про виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором взагалі, відтак дослідження питання якості об`єкта, який не був створений відповідачем, також є неможливим.

Як зазначено вище, підписаний 5 працівниками позивача документ, складений за результатами односторонньої перевірки Нацбанком веб-сайту не є належним доказом у справі, в тому числі щодо якості об`єкту права інтелектуальної власності.

З огляду на наведене, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 124 000,00 грн., що становить 20 % від вартості неякісно наданих послуг, слід відмовити за недоведеністю та безпідставністю.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню за мотивами, викладеними у даній постанові суду апеляційної інстанції, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову та відповідним перерозподілом судових витрат за позовом, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а за апеляційною скаргою - на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Національного банку України на рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2019 р. у справі № 922/2434/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2019 р. у справі № 922/2434/19 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Айті Крон (01601, м. Київ, Спортивна площа, 1А, код ЄДРПОУ 40815834) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106) борг в сумі 124 000,00 грн., плату за користування чужими коштами в сумі 43 943,56 грн., пеню в сумі 42 805,48 грн. та судовий збір за позовом в сумі 3 161,24 грн.

В решті позову відмовити.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 24.02.2020

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка