Рішення

від 13.02.2020 по справі 368/738/19

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/738/19

Рішення 2/368/76/20

Іменем України

"13" лютого 2020 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

при секретарі Назаренко А.І.

з участю представника позивача за первісним позовом та представника відповідача за зустрічним позовом Березюк Л.В.

відповідача за первісним позовом ФОП ОСОБА_2

та представника відповідача за первісним позовом та представника позивача за зустрічним позовом адвоката Клапчука Ф.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик Київської області в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Фермерського господарства Березюк до ОСОБА_3 , Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , державного реєстратора Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області Захарченко Людмили Миколаївни про визнання договору недійсним, визнання протиправним та скасування рішення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Фермерського господарства Березюк про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

встановив:

представник позивача за первісним позовом просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3222281600:03:301:0034 від 05.12.2018 р., укладений між ОСОБА_3 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та визнати протиправним та скасувати рішення держаного реєстратора Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області Захарченко Людмила Миколаївна про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 44556695 від 12.12.2018 р., номер запису про інше речове право 29394870, щодо здійснення державної реєстрації за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , прав оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3222281600:03:301:0034 площею 2,4837 га, обґрунтовуючи позов наступним.

Стосовно вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 3222281600:03:301:0034 від 05.12.2018 р., укладеного між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2

ФГ Березюк є орендарем земельної ділянки кадастровий номер 322281600:03:001:0011 згідно з договором оренди № 13 від 08 жовтня 2008 р., зареєстрованим у Кагарлицькому районному відділі КРФ Центру ДЗК, про що в книзі записів реєстрації Договорів оренди земельних ділянок вчинено запис від 11.12.2008 р. № 040801400279. Термін Договору - до 10.12.2023 р.

Кадастровий номер орендованої земельної ділянки було змінено на кадастровий номер 3222281600:03:301:0034, що вбачається з адвокатського запиту до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та відповіді управління Держгеокадастру у Київській області.

Також, про те, що орендованій ФГ Березюк земельній ділянці кадастровий номер 322281600:03:001:11 присвоєно кадастровий номер 3222281600:03:301:0034 свідчить підстава виникнення права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222281600:03:301:0034, вказана в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Так, підставою виникнення права власності є державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯА № 495158, виданий 30.06.2005 р Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області. Аналогічний документ, який посвідчує право власності на орендовану ФГ Березюк земельну ділянку кадастровий номер 322281600:03:001:0011, вказано в договорі № 13 від 08 жовтня 2008 р., зареєстрованому у Кагарлицькому районному відділі КРФ Центру ДЗК, про що в книзі записів реєстрації Договорів оренди земельних ділянок вчинено запис від 11.12.2008 р. № 040801400279 та копію такого державного акту додано до даного договору оренди.

05.12.2018 р., тобто в період дії договору оренди, між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3222281600:03:301:0034. Право оренди за вказаним договором оренди було зареєстровано державним реєстратором Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області Захарченко Людмилою Миколаївною на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 44556695 від 12.12.2018 року. Вказане підтверджується Інформаційною довідкою від 18.04.2019 р. № 164014343.

За ч. 3 ст. 3 Закону № 1952-ІУ, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відносини із реєстрації договору оренди землі станом на 11.12.2008 р., тобто дату державної реєстрації Договору, регулювалися, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073, Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 р. № 174, Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. № 43 .

Ч. 1 ст. 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Ст. 125 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення та державної реєстрації договору оренди) визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про оренду землі", укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення та державної реєстрації договору оренди), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Правила реєстрації договорів оренди на час укладення та державної реєстрації договору оренди були визначені Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073.

Відповідно до п. 2 Порядку № 2073 державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Згідно п.п. 12, 13 Порядку № 2073, факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди). Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками.

За п. 14 Порядку № 2073 датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

П. 4.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель (чинного на момент укладення та державної реєстрації договору оренди) визначено, що державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

П. 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі (чинної на дату укладення та державної реєстрації договору оренди) визначено, що державна реєстрація договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що державна реєстрація договорів оренди землі, відповідно до законодавства, яке діяло на дату укладення та реєстрації договору оренди, здійснювалася шляхом відповідного запису у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Аналогічну позицію стосовно чинності договору оренди, зареєстрованого відповідно до норм законодавства, яке діяло на дату його реєстрації, висловлено Верховним Судом України в постанові від 6 березня 2013 року у справі № 6-5цс13.

Вказані обставини свідчать про те, що договір оренди набрав чинності 11 грудня 2008 р. Тож, термін дії договору оренди - до 10.12.2023 р., з чого вбачається, що договір оренди земельної ділянки, станом на дату подачі даної позовної заяви, є чинним.

Разом з цим, реєстрація договорів оренди землі за новим орендарем можлива лише після реєстрації договору про розірвання договору оренди землі з попереднім орендарем або закінчення строку дії договору оренди землі.

За ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Ч. 1 ст. 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що використовувати конкретно визначену земельну ділянку для підприємницьких цілей може виключно один орендар на підставі укладеного договору оренди.

За ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, передача права користування земельною ділянкою під час дії договору оренди землі суперечить суті орендних відносин ст. 1 Закону України Про оренду землі та ч. 1 ст. 759 ЦК України.

Державна реєстрація припинення іншого речового права ФГ Березюк на земельну ділянку з кадастровим номером 3222281600:03:301:0035 на підставі договору оренди земельної ділянки не здійснювалась, договір оренди не визнано недійсним, а здійснена Кагарлицьким районним відділом КРФ Центру ДЗК державна реєстрація договору оренди не скасована та є чинною.

Зважаючи на викладене, договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3222281600:03:301:0034 від 05.12.2018 р., укладений між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 , суперечить ст.ст. 1, 13 Закону України Про оренду землі та ч. 1 ст. 759, ст. 760 ЦК України, ст. 124 Земельного кодексу України.

Стосовно визнання протиправним та скасування рішення держаного реєстратора Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 44556695 від 12.12.2018 р., номер запису про інше речове право 29394870, щодо здійснення державної реєстрації за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , прав оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3222281600:03:301:0034 площею 2,4837 га.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

За змістом ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор, зокрема:

1)встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

?відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

?відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

?відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах;

?наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

2)перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

П. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-ІУ встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

З огляду на викладене, при здійсненні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно державний реєстратор як суб`єкт владних повноважень, з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та уникнення подвійної реєстрації зобов`язаний запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01 січня 2013 року та відмовляти у державній реєстрації договору оренди земельної ділянки у разі отримання інформації про наявність зареєстрованого речового права, зокрема договору оренду, стосовно земельної ділянки по відношенню якої подані документи для реєстрації договору оренди. Реєстрація нових договорів оренди є неможливою до закінчення строку дії попередніх договорів та відповідної реєстрації цього факту.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року у справі № 21-760а 15 та від 15 листопада 2016 року у справі № 21-3030а16.

Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 44556695 від 12.12.2018 р., номер запису про інше речове право 29394870, щодо здійснення державної реєстрації за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , прав оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3222281600:03:301:0034 площею 2,4837 га прийнято з порушенням п. 1-3 ч. 3 ст. 10, ч. 4 ст. 18, п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача за зустрічним позовом просить суд розірвати договір оренди №13 від 08.10.2008 р. між ОСОБА_3 та Фермерським господарством Березюк земельних ділянок площею 2,4837 га, яка розташована на території Великопріцьківської сільської ради Кагарлицького району Київської області з призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 322281600:03:301:0034 та судові витрати стягнути з Фермерського господарства Березюк , обґрунтовуючи позов наступним.

Відповідач є орендарем земельної ділянки площею 2,4836 кадастровий номер 322281600:03:301:0034 згідно з договором оренди №13 від 08.10.2008 р., термін дії якого до 10.12.2023 р.

Отримавши копію договору разом із позовною заявою, позивач з`ясував, що згідно п. 4.1 Договору орендна плата становить не менше 3% вартості земельної ділянки в грошовій формі, або натуральній зерно в кількості 1000 кг, цукру 50 кг, яка має виплачуватись з 1 вересня по 31 грудня.

Проте, в порушення вказаних положень договору відповідачем не проведено розрахунки з позивачем по орендній платі в повному обсязі у період за 2017-2018 роки. При цьому, оренда плата не виплачується в повному обсязі вже протягом більш як трьох місяців.

Отже, відповідачем не було сплачено позивачам орендної плати за 2017-2018 роки.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга, сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Проаналізувавши вказані норми Цивільного кодексу України можна дійти висновку, що взяте відповідачем за договором оренди зобов`язання щодо сплати орендної плати повинно виконуватись належним чином та у строки визначені договором.

Враховуючи те, що відповідач належним чином не виконує зобов`язання щодо сплати орендної плати, він вважається таким що порушив зобов`язання, у зв`язку з чим наступають наслідки, у вигляді права позивача на розірвання договору оренди в односторонньому порядку та повернення земельної ділянки.

Таким чином, наявні всі підстави визначені ч. 1 ст. 651, ст. 652 Цивільного кодексу України для розірвання договору оренди земельної ділянки підписаного між позивачем та відповідачем.

Зі змісту ст. ст. 1, 13 Закону України Про оренду землі №161 -XIV випливає, що основною метою договору оренди земельної ділянки та правом орендодавця є своєчасне отримання орендної плати в установленому розмірі. У свою чергу, недотримання умов договору у частині сплати орендної плати має наслідком його розірвання. Так, відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, виходячи з п. 4.1. договору орендна плата має виплачуватись в повному обсязі, відповідач не сплатив позивачу орендну плату за 2017-2018 роки, а тому є всі підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки підписаного між позивачем та відповідачем.

Представником позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом Березюк Л.В. подано відзив на зустрічну позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 розірвання договору оренди земельної ділянки № 13 від 08 жовтня 2008 р., укладеного ОСОБА_3 та ФГ Березюк , мотивуючи наступним.

Стосовно ст. 782 ЦК України. Так, за ч. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Дана норма застосовується до правовідносин, в яких орендна плата підлягає сплаті кожного місяця. Разом з тим, у відповідності до Договору, орендна плата підлягає сплаті один раз на рік за період фактичного користування земельною ділянкою (п.4.4 Договору). Таким чином ч. 1 ст. 782 ЦК України не підлягає застосування до правовідносин ОСОБА_3 та ФГ Березюк . Стосовно ч. 2 ст. 651 ЦК України. За ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У відповідності до позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13, Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої 651 ЦК України). Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладені договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, і випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. . Ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Таким чином, ОСОБА_3 має довести, що їй завдано такої шкоди, яка значною мірою позбавляє ОСОБА_3 того, на що вона розраховувала при укладенні Договору. За ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 77, 78, 80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим та достатніми. Разом з тим, посилаючись на ч. 2 ст. 651 ЦК України, ОСОБА_3 не вказано жодної обставини, про якусь завдану їй шкоду, розміру такої шкоди та того, чого її позбавлено з того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Більше того, в даному випадку, ОСОБА_3 не зазнала ніякої істотної шкоди, та як самостійно не прибувала за отриманням орендної плати. Розділом 4 Договору передбачено виплату орендної плати у трьох формах - натуральній, відробітковій та грошовій. Форма виплати орендної плати погоджується сторонами безпосередньо в рік виплати орендної плати. Жодних заяв стосовно форми виплати орендної плати ОСОБА_3 не подавалося, так само не подавалося заперечень стосовно тієї форми видачі орендної плати, яку ФГ Березюк використовувало для розрахунків з іншими орендодавцями - натуральна. Виплата орендної плати в натуральній формі за п. 4 1 Договору здійснюється зерном в кількості 1000 кг та цукром в кількості 50 кг з урахуванням податку на прибуток фізичних осіб. Видача такої кількості зерна та цукру об`єктивно передбачає прибуття орендодавця до місця видачі зерна та цукру і його перевезення транспортним засобом. У ФГ Березюк відсутній обов`язок здійснювати доставку орендної плати до місцезнаходження ОСОБА_3 . Такий обов`язок не закріплений ні договором, ні актами законодавства. ФГ Березюк зобов`язане виключно видати орендну плату, а як, коли та в якій формі її отримувати вирішує орендодавець. Для отримання орендної плати ОСОБА_3 має прибути до ФГ Березюк та фізично отримати орендну плату, що ОСОБА_3 не робила. Так, ФГ Березюк правомірно очікувало на прибуття ОСОБА_3 до ФГ Березюк за отриманням орендної плати або повідомлення від ОСОБА_3 про виплату орендної плати в іншому форматі, як це передбачено розділом 4 Договору. Разом з тим, ОСОБА_3 самостійно не прибувала протягом 2017-2019 років для отримання орендної плати, а орендну плату за неї отримував її син - ОСОБА_4 . Зважаючи на дружні відносини між членами ФГ Березюк та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ФГ Березюк видавало продукцію в рахунок орендної плати ОСОБА_4 . Одночасно, ч. 1 ст. 613 ЦК України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Зважаючи на викладене, за даних обставин має місце прострочення кредитора ОСОБА_3 , яка не вчинила дії, які від неї вимагаються, для отримання орендної плати. ОСОБА_3 має можливість отримати орендну плату в будь-який день, однак свідомо відмовляється від її отримання, що свідчить про намір, зважаючи на даний позов, порушити свої договірні зобов`язання. ФГ Березюк було надіслано ОСОБА_3 листа з проханням забрати орендну плату, однак з 10.08.2019 р. по даний час, вказаний лист так і не отриманий позивачем (інформація з сайту Укрпошти додається). Аналогічна позиція стосовно правомірних очікувань та істотного порушення договору оренди викладена в постанові ВС від 14.03.2019 р. у справі № 902/145/18. Так, у вказаній постанові зазначено: Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційна інстанція свої висновки мотивувала тим, що доказів оплати вартості користування земельною ділянкою за договором суборенди в матеріалах справи відсутні, а тому позов про розірвання договору в зв`язку з істотним порушенням його умов підлягає задоволенню. Одночасно суд відхилив посилання позивача за первісним позовом на абзац 1 пункту 41 договору через те, що за змістом вказаного пункту реорганізація суборендаря є підставою для зміни умов договору суборенди, а не його розірвання. Стаття 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, котрий ратифікований Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, і відповідно до статті 9 Конституції України та статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства України, визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Отже вказані у цій постанові рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права. Так у справі Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" ЄСПЛ постановив, що стаття 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстав істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорії: значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. При цьому, враховуючи викладене, із встановлених судами обставин справи вбачається, що позивач значною мірою був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору суборенди .

Представник відповідача за первісним позовом та представник позивача за зустрічним позовом адвокат Клапчук Ф.П. заперечував проти первісного позову, оскільки порушень при укладенні договору з ПП ОСОБА_2 у ОСОБА_3 не було, тому підстав для задоволення позову ФГ Березюк не має.

Відповідач Фізична особа підприємець ОСОБА_2 позовні вимоги позивача ФГ Березюк не визнав в повному обсязі і просив у задоволенні позовних вимогах відмовити, так як перед укладенням угоди з ОСОБА_3 ним було перевірено місце знаходження даної земельної ділянки, після чого допоміг переробити технічну документацію, і аж після якої було присвоєно інший номер і лише тоді ним було укладено договір оренди, при цьому нічиїх прав він не порушував.

Представник відповідача в особі - державного реєстратора Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області Захарченко Людмили Миколаївни в судове засідання не з`явилася, подавши до суду заяву, в якій вона просить проводити судове засідання без участі державного реєстратора відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області - Захарченко Людмили Миколаївни. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Суд, вислухавши сторони та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ФГ Березюк та задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , виходячи з наступного.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Цивільний процесуальний кодекс України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, передбачав, що суди розглядають за правилами цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, із цивільних, земельних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Що стосується вимог позивача за первісним позовом ФГ Березюк про визнання договору оренди недійсним, то слід зазначити наступне.

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,4837 га, отриманого на підставі рішення Кагарлицької районної державної адміністрації № 258 від 14.05.2005 р., цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер якої 3222281600:03:001:0011 (а.с. 13).

08 жовтня 2008 року ОСОБА_3 як орендодавець уклала з позивачем Фермерським господарством Березюк як орендарем строком на 15 років договір оренди землі (пункт 3.1 цього договору) площею 2,4837 га, яка розміщена на території Великопріцьківської сільської ради Кагарлицького району Київської області, який набрав чинності після державної реєстрації (пункт 12.4 вказаного договору). Договір був зареєстрований у Кагарлицькому районному відділі КРФ Центру ДЗК, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди земельних ділянок вчинено запис 11.12.2008 р. за № 040801400279 (а.с. 11-12).

Отже договір оренди земельної ділянки, укладений позивачем за первісним позовом ФГ Березюк з ОСОБА_3 є дійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Передання в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина друга статті 124 ЗК України у редакції, чинній на час підписання ОСОБА_3 із позивачем договору оренди землі та його реєстрації).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України ).

Згідно з частиною другою статті 125 ЗК України у вказаній редакції право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (статті 20 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час підписання ОСОБА_3 з позивачем договору оренди землі та його державної реєстрації).

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України Про оренду землі у вказаній редакції).

Згідно інформації з Головного управління Держгеокадастру у Київській області стало відомо, що земельній ділянці площею 2,4837 га, що знаходиться на території Великопріцьківської сільської ради Кагарлицького району Київської області та обліковується за гр. ОСОБА_3 було присвоєно новий кадастровий номер 3222281600:03:301:0034 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с. 15).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 164014343 позивачу за первісним позовом стало відомо, що 06.12.2018 року державний реєстратор Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області Захарченко Людмилою Миколаївною зареєструвала договір оренди землі від 05.12.2018 року, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с 16).

У відповідності з договором оренди землі № 9 від 05.12.2018 р. ОСОБА_3 передала ФОП ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2,4837 га, кадастровий номер: 3222281600:03:301:0034 (а.с. 16).

05 грудня 2018 року між ОСОБА_3 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір оренди № 9, щодо земельної ділянки площею 2,4837 га, кадастровий номер якої 3222281600:03:301:0034 (а.с. 127-128).

Строк дії договору оренди землі № 9 від 05.12.2018 р. 10 років з дати державної реєстрації договору оренди.

Пунктом 7 договору передбачено, що строк дії договору становить 10 років. Після закінчення строку договору, орендар має переважне право на поновлення його на новий строк.

Тобто, що на час підписання 05 грудня 2018 року оскарженого договору та реєстрації права оренди земельної ділянки за ФОП ОСОБА_2 був чинним інший договір оренди цього ж об`єкта, підписаний ФГ Березюк із позивачем 08 жовтня 2008 року і зареєстрований 11 грудня 2008 року у Кагарлицькому районному відділі КРФ Центру ДЗК.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України Про оренду землі ).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт в частини третьої статті 152 ЗК України ).

Згідно з роз`ясненнями Державної реєстраційної служби України від 06 серпня 2013 року №2951\05-15-13 Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, державний реєстратор повинен запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, які здійснювали їх державну реєстрацію до 1 січня 2013 року.

Відповідно ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу .

Згідно положень ч. 1 ст. 203 ЦК України , зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до приписів ст. ст. 125 , 126 ЗК України , право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Частиною 5 ст. 116 ЗК України передбачено правило неможливості передачі в користування земельної ділянки без припинення права попереднього користування, в тому числі і орендаря.

Відповідно до приписів ст. ст. 125 , 126 ЗК України , право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Частиною 5 ст. 116 ЗК України передбачено правило неможливості передачі в користування земельної ділянки без припинення права попереднього користування, в тому числі і орендаря.

Згідно п.п. 1 та 3 ч. 3 ст. 10 зазначеного Закону , державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Внаслідок укладення оскарженого договору ФОП ОСОБА_2 отримав право оренди земельною ділянкою, що стало перешкодою для позивача за первісним позовом ФГ Березюк у реалізації аналогічного права щодо тієї самої земельної ділянки.

Про те, що договір оренди землі № 13 від 08.10.2008 р. між ФГ Березюк та ОСОБА_3 , так і договір оренди землі № 9 від 08.12.2018 р. між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були щодо одної земельної ділянки площею 2,4837 га, кадастровий номер якого спочатку був: 3222281600:03:001:0011, а потім став: 3222281600:03:301:0034, що не оспорюється, як ні позивачем за первісним позовом ФГ Березюк , ні ФОП ОСОБА_2 , ні представником позивача за зустрічним позовом та відповідача за первісним позовом адвокатом Клапчуком Ф.П.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача за первісним позовом в цій частині вимог на порушення права позивача ФГ Березюк на оренду земельної ділянки та наявність підстав для визнання оскарженого договору недійсним.

Що стосується позовних вимог позивача за первісним позовом ФГ Березюк про визнання протиправним та скасування рішення, то слід зазначити наступне.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно вимог до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону , до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У відповідності до приписів п.п. 1 та 9 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації та рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, зі змісту вище зазначених положень закону вбачається, що записи до державного реєстру вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Таким чином суд приходить до висновку, що рішення суду про визнання недійсним договору оренди землі є самостійною підставою для скасування запису про державну реєстрацію договору оренди землі та при отриманні державним реєстратором рішення суду, що набрало законної сили, він зобов`язаний скасувати відповідний запис про державну реєстрацію прав.

Вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки може бути підставою для звернення з окремим позовом лише у разі відмови реєстраційної служби внести зміни про скасування державної реєстрації прав.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача ФГ Березюк в цій частині вимог не підлягають до задоволенні, а тому в цій частині вимог позивачу ФГ Березюк відмовляє.

Що стосується вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 , то слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 2 вказаної редакції Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України ), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України ), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини щодо оренди земельних ділянок, є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ЯА № 495158, виданим 30 червня 2005 року, ОСОБА_3 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 2,4837 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Великопріцьківської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

08 жовтня 2008 року між ОСОБА_3 та ФГ Березюк було укладено договір оренди землі № 13, предметом якого є земельна ділянка площею 2,4837 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Великопріцьківської сільської ради Кагарлицького району Київської області та належить ОСОБА_3 , кадастровий номер якої є 3222281600:03:001:0011.

Договір зареєстровано у Кагарлицькому районному відділі КРФ Центру ДЗК, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди земельних ділянок вчинено запис 11.12.2008 р. за № 040801400279.

Згідно з розділом 4 зазначеного договору визначено орендну плату, а саме:

?за домовленістю сторін орендна плата може здійснюватися в натуральній формі шляхом поставки: зерна в кількості 1000 кг, цукру в кількості 50 кг.

З урахуванням податку на прибуток фізичних осіб в розмірі 15 %.

За бажанням однієї із сторін цього Договору орендна плата може здійснюватися грошовій формі.

Сума орендної плати в грошовій формі визначається за домовленістю сторін на момент фактичного розрахунку, відповідно до ринкової вартості зерна в кількості відповідно до п. 4.1 цього договору, але не менше 3% вартості земельної ділянки.

?за домовленістю сторін орендна плата може здійснюватися у відробітковій формі шляхом надання Орендодавцю послуг на суму орендної плати по оранці, культивуванні, молотьбі присадибної ділянки орендодавця. Розмір тарифів встановлюється згідно додатку до Договору;

?форма орендної плати за оренду однієї земельної ділянки на один рік, які встановлюються за домовленістю сторін, наведені в додатках до цього Договору;

?передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними відомостями;

?орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації у відповідності з положенням, затвердженим Постановою КМУ від 12.05.2000 р. №783 Про проведення індексації грошової оцінки земель ;

?орендар виплачує орендну плату один раз на рік після збирання врожаю, а саме з 1 вересня по 31 грудня в рік збирання врожаю. Орендна плата сплачується орендарем лише за періоди користування, які починаються з весняними польовими роботами і закінчуються збиранням врожаю орендарем;

?за погодженням сторін строки виплати орендної плати можуть бути змінені.

Згідно пояснень представника ФГ Березюк та наданих виписок про сплату ПДФО за 2014-2016 року стало відомо, що за період дії договору оренди № 13 від 08.10.2008 р. представником ФГ Березюк відповідачу за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 було проведено оплату лише до 01.01.2017 р., а також не було проведено оплату податку.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі , в редакції, чинній на момент укладання договору, передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України Про плату за землю . Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті д частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13 , 15 , 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз вищевказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд України у постановах: від 12 грудня 2012 року № 6-146 цс 12, від 28 вересня 2016 року № 6-977 цс 16, від 11 жовтня 2017 року № 6-1449 цс 17, а також правових висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) і вони не змінювалися.

Таким чином, будь-яких належних доказів щодо виконання своїх зобов`язань зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у 2017-2018 р.р. представником відповідача за зустрічним позовом ФГ Березюк суду не було надано.

Отже, в даному випадку має місце невиконання договору оренди землі зі сплати орендної плати за 2017 -2018 р.р, що свідчить про систематичність порушення умов договору, а тому позовні вимоги позивача за зустрічним позовом підлягають до задоволення і тому необхідно розірвати договір оренди № 13 від 08.10.2008 р. між ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) та Фермерським господарством Березюк (ідентифікаційний код юридичної особи 33775992) земельної ділянки площею 2,4837 га, яка розташована на території Великопріцьківської сільської ради Кагарлицького району Київської області з призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 322281600:03:001:0011.

На підставі викладеного та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про земельні відносини , ЗК України, ЦК України, ст. ст. 7,8, 19, 81,83, 258, 263-273 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позовні вимоги Фермерського господарства Березюк до ОСОБА_3 , Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , державного реєстратора Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області Захарченко Людмили Миколаївни про визнання договору недійсним, визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3222281600:03:301:0034 від 05.12.2018 р., укладений між ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (облікова картка платника податку НОМЕР_1 ), який зареєстрований 06.12.2018 р. держаним реєстратором Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області Захарченко Людмилою Миколаївною.

У задоволенні решти вимогах Фермерському господарству Березюк відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Фермерського господарства Березюк про розірвання договору оренди земельної ділянки задовольнити.

Розірвати договір оренди № 13 від 08.10.2008 р. між ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) та Фермерським господарством Березюк (ідентифікаційний код юридичної особи 33775992) земельної ділянки площею 2,4837 га, яка розташована на території Великопріцьківської сільської ради Кагарлицького району Київської області з призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 322281600:03:301:0034.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.

У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня.

За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.

Повний текст судового рішення виготовлено 24.02.2020 р.

Суддя І.І. Шевченко