Рішення

від 11.02.2020 по справі 21/80

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.02.2020Справа № 21/80

За позовом Київського економічного інституту менеджменту

до 1. Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "БІ енд Пі, ЛТД"

2. Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка

про виділ частки в натурі

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Сайко Ю.В. (адвокат);

відповідача-1 Гуліда І.А. (представник за довіреністю), Гнідаш С.О. (адвокат);

відповідача-2 не з`явились.

В судовому засіданні 11.02.2020 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача-1, що повне рішення буде складено 25.02.2020 року.

СУТЬ СПОРУ:

Київський економічний інститут менеджменту звернувся до господарського суду з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "БІ енд Пі, ЛТД" та Київського національного університету імені Т.Г. Шевченко про виділ частки відповідача-1 у Науково-готельному комплексі, якій перебуває у спільній частковій власності з КНУ ім. Т. Шевченко, з метою збереження платоспроможності відповідача перед позивачем за зобов`язання відповідно до Договору від 02.07.2004 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2008 року порушено провадження у справі № 21/80 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

03.07.2008 року через відділ діловодства суду від позивача надішли уточнення до позовних вимог № 66 від 02.07.2008 року, в яких позивач просить суд:

- з метою забезпечення виконання ТОВ Бі енд Пі, ЛТД своїх зобов`язань за договором позики (договір про перевід боргу від 02 липня 2004 р.) виділити та передати майнові права, які належать ТОВ Бі енд Пі, ЛТД відповідно до його частки власності у цілісному майновому комплексі, а саме: Науково-готельному комплексі за адресою: м. Київ, пр. Червонозоряний, 3, у заставу Київському економічному інституту менеджменту для гарантування виконання зобов`язань за договором від 2 липня 2004 року;

- з метою забезпечення виконання ТОВ Бі енд Пі, ЛТД своїх зобов`язань за договором позики передати майно, яке належить ТОВ Бі енд Пі, ЛТД відповідно до його частки власності у цілісному майновому комплексі та яке знаходиться на балансі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, у заставу Київському економічному інституту менеджменту для гарантування виконання зобов`язань ТОВ Бі енд Пі, ЛТД за договором від 2 липня 2004 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2010 року зупинено провадження у справі № 21/80 до розгляду справи № ARB/08/11, що розглядається Міжнародним Центром врегулювання інвестиційних спорів, зобов`язано сторін повідомити про настання обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 21/80.

Розпорядженням голови Господарського суду від 22.10.2012 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 21/80, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 .

За результатами автоматизованого розподілу судової справи № 21/80, справу № 21/80 передано на розгляд судді Коткова О.В.

Господарський суд міста Києва неодноразово звертався до сторін у справі з листом про надання суду відомості щодо усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 21/80.

23.04.2019 року Господарським судом міста Києва сторонам у справі був надісланий лист про надання суду відомостей щодо усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 21/80 з наданням доказів, на підтвердження відповідних обставин.

06.05.2019 року через відділ діловодства суду від Підприємства з іноземними інвестиціями "БІ енд Пі, ЛТД" у формі ТОВ надійшла заява № 46 від 06.05.2019 року "Про закриття провадження у справі". Вказана заява подана у відповідь на лист суду від 23.04.2019 року.

15.12.2017 року набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 року справу № 21/80 прийнято до провадження, поновлено провадження у справі № 21/80, ухвалено розгляд справи № 21/80 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.06.2019 року.

11.06.2019 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача-1 на користь позивача заборгованість у розмірі 5 649 994,29 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 року підготовче засідання відкладено на 09.07.2019 року.

В підготовчому засіданні 09.07.2019 року судом оголошувалася перерва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 року визнано відвід судді Коткова О.В. від розгляду справи № 21/80 необґрунтованим, зупинено провадження у справі № 21/80 до вирішення питання про відвід судді Коткова О.В., заяву № 69 від 30.07.2019 року "Про відвід судді" Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "БІ енд Пі, ЛТД" від розгляду справи № 21/80 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

За наслідками проведення автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву про відвід судді Коткова О.В. від розгляду справи № 21/80 передано на розгляд судді Джарти В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 року (суддя Джарти В.В.) у задоволенні заяви Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "БІ енд Пі, ЛТД" про відвід судді Коткова О.В. від розгляду справи № 21/80 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 року поновлено провадження у справі № 21/80, підготовче засідання призначено на 03.09.2019 року.

В підготовчому засіданні 03.09.2019 року судом оголошувалася перерва.

В підготовчому засіданні 03.09.2019 року судом було розглянута заява про зміну предмета позову, яка судом була відхилена, про що судом постановлено протокольну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання 03.09.2019 року, з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Положення частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України свідчать про те, що одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Тому у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову.

В даному випадку, дослідивши заяву позивача про зміну предмета позову, в якій позивач фактично заявив нову позовну вимогу та навів її правове її обґрунтування, на яке не послався у первісній позовній заяві, суд вважає, що в порушення вимог частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач змінив як підставу, так і предмет позову.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем подано заяву, направлену на одночасну зміну предмета і підстав позову, суд відмовляє у її задоволенні та розглядає раніше заявлені позовні вимоги.

Крім того, в підготовчому засіданні 03.09.2019 року судом було розглянута заява № 46 від 06.05.2019 року Про закриття провадження у справі Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "БІ енд Пі, ЛТД". Вказана заява судом була відхилена, про що судом постановлено протокольну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання 03.09.2019 року, з підстав її необґрунтованості, в аспекті ст. 231 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2019 року зустрічний позов № 79 від 03.09.2019 року Підприємства з іноземними інвестиціями "БІ енд Пі, ЛТД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та додані до нього документи повернуто заявнику.

16.09.2019 року до Господарського суду міста Києва надійшла апеляційна скарга № 87 від 16.09.2019 року Підприємства з іноземними інвестиціями "БІ енд Пі, ЛТД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.09.2019 року у справі № 21/80 про повернення зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 року зупинено провадження у справі № 21/80 до перегляду Північним апеляційним господарським судом в порядку апеляційного провадження ухвали Господарського суду міста Києва від 05.09.2019 року у справі № 21/80.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 року апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "Бі енд Пі, ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва 05.09.2019 року у справі № 21/80 - без змін.

10.12.2019 року матеріали справи № 21/80 були повернуті до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 року поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 21.01.2020 року.

21.01.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання № 08 від 21.01.2020 року Про зупинення провадження у справі , в якому відповідач-1 просить суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили вироком суду у кримінальному провадженні №12017100090013240 або до закриття кримінального провадження в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

21.01.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання № 07 від 21.01.2020 року Про необхідність прийняття судом окремої ухвали , в якому відповідач-1 просить суд визначити необхідність розслідування відповідними компетентними органами за участі Служби Безпеки України, Національного антикорупційного бюро України та Державного Бюро Розслідувань України під процесуальним керівництвом Генеральної Прокуратури України, дій групи осіб через існування очевидних ознак спланованих протиправних дій такої групи осіб по замаскованому протиправному використанню рішення Міжнародного Арбітражу МЦВІС у справі №АКВ/08/11 на території України у межах виконавчого провадження ВП54745428 для здійснення неправомірної оцінки вартості корпоративних прав компанії з іноземними інвестиціями ТОВ Бі енд Пі ЛТД у Вищому навчальному закладі Київський економічний інститут менеджменту всупереч інтересам Бюджету Держави Україна та з метою легалізації активів, отриманих незаконним шляхом, особами, пов`язаними з фінансовою установою країни-агресора.

21.01.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання № 06 від 21.01.2020 року Про витребування доказів , в якому відповідач-1 просить суд витребувати з вищого навчального закладу Київський економічний інститут менеджменту наступні докази:

- письмовий документ, який свідчить про надання державному виконавцю в межах виконавчого провадження ВП 54745428 за рішенням Міжнародного Арбітражу МЦВІС у справі №АГСВ/08/11 відомостей щодо існування спірної дебіторської заборгованості ТОВ БІ енд Пі ЛТд перед ВНЗ КЕІМ у сумі 4 115 911,29 грн. за договором від 02.07.2004 р., 35% вартісної частини якої належало ТОВ Бі енд Пі, ЛТд на час здійснення державним виконавцем оцінки 35% частки корпоративних прав ТОВ Бі енд Пі, ЛТД у ВНЗ КЕІМ;

- письмовий документ, який визначає особу, що надавала відомості державному виконавцю у межах виконавчого провадження ВП 54745428 про майно у вигляді спірного нематеріального активу, 35% вартісної частини якого належало ТОВ Бі енд Пі, ЛТД на час здійснення державним виконавцем оцінки 35% частки корпоративних прав ТОВ Бі енд Пі, ЛТД у ВНЗ КЕІМ;

- запит державного виконавця у межах виконавчого провадження ВП 54745428 до ВНЗ КЕІМ про надання інформації щодо майна, належного ТОВ Бі енд Пі, ЛТд у ВНЗ КЕІМ відповідно до 35% частки корпоративних прав ТОВ Бі енд Пі, ЛТД у ВНЗ КЕІМ на дату здійснення державним виконавцем оцінки корпоративних прав ТОВ Бі енд Пі, ЛТД у ВНЗ КЕІМ;

- письмовий документ, який свідчить про надання позивачем державному виконавцю у межах виконавчого провадження ВП 54745428 відомостей щодо позовних вимог позивача про забезпечення спірних фінансових зобов`язань відповідача 1 через заставу активів спільної діяльності, належних ТОВ БІ енд Пі, ЛТД у спільній діяльності між ТОВ Бі енд Пі, ЛТД та Київським національним університетом імені Тараса Шевченка.

Судом в підготовчому засіданні 21.01.2020 року було розглянуте та відхилене клопотання про зупинення провадження у справі, про що судом постановлено протокольну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання 21.01.2020 року. Відхиляючи наведене клопотання, суд виходив з того, що у відповідності до п. 5 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Дослідивши підстави поданого відповідачем-1 клопотання, суд дійшов висновку про його необґрунтованість на підставі приписів ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, а саме з мотивів не доведення заявником факту об`єктивної неможливості розгляду справи № 21/80 до набрання законної сили вироком суду у кримінальному провадженні №12017100090013240 або до закриття кримінального провадження в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України та про неможливість встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду в даному господарському спорі.

Крім того, в підготовчому засіданні 21.01.2020 року судом було розглянуте клопотання № 07 від 21.01.2020 року Про необхідність прийняття судом окремої ухвали Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "БІ енд Пі, ЛТД". Вказане клопотання судом було відхилене, про що судом постановлено протокольну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання 21.01.2020 року, з підстав його необґрунтованості, в аспекті ст. 246 ГПК України.

Також в підготовчому засіданні 21.01.2020 року судом було розглянуте клопотання № 06 від 21.01.2020 року Про витребування доказів Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "БІ енд Пі, ЛТД". Вказане клопотання судом було відхилене, про що судом постановлено протокольну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання 21.01.2020 року, з підстав того, що до поданого клопотання не надано доказів на підтвердження вжиття відповідачем-1 заходів для отримання цих доказів самостійно, як і не надано доказів на підтвердження причини неможливості самостійного отримання цих доказів, а для повного та об`єктивного розгляду справи № 21/80 у суду відсутня необхідність витребовувати зазначені у вказаному клопотанні документи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача-1 про витребування доказів задоволенню не підлягає.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 21.01.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 21/80 до судового розгляду по суті на 11.02.2020 року.

В судовому засіданні 11.02.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представники відповідача-1 проти задоволення позову заперечили та просили відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представник відповідача-2 в судове засідання 11.02.2020 року не з`явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2008 року у справі № 32/619, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 19.09.2008 року, позовні вимоги задоволено частково, розірвано договір про спільну діяльність без створення юридичної особи № 07-03-02 від 29.01.2003 року, укладений між Київським національним університетом ім. Т. Шевченка та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" та припинено зобов`язання за ним; в решті позовних вимог відмовлено.

Зазначеними судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено наступне:

20.01.2003 р. між Київським національним університетом ім. Т. Шевченка та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" було укладено договір про спільну діяльність без створення юридичної особи з 07-03-02, за умовами якого сторони зобов`язувались сумісно діяти з метою створення та експлуатації науково - готельного комплексу за адресою: м. Київ, пр. Червонозоряний, 3.

Пунктами 7.1.8 та 7.2.8 сторони визначили частки внесків сторін у спільну діяльність в розмірі 50%. .

Листом 13.09.2007 р. № 01/425-26 Київський національний університет ім. Т. Шевченка повідомив Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" про припинення Договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 29.01.2003 р. № 07-03-02. шляхом його розірвання за погодженням сторін.

Тобто, розірвання договору, за вимогою Університету, призвело до припинення встановленого договором порядку ведення спільних справ за договором про спільну діяльність № 07-03-02 від 29.01.2003 р.

Разом з цим, необхідно зазначити, що після розірвання договору майно та майнові права, що виникли в результаті здійснення спільної діяльності за Договором, згідно статті 357 Цивільного кодексу України, є спільною частковою власністю позивача та відповідача у співвідношенні, визначеному Договором. .

Ухвала господарського суду м. Києва від 29.10.2007 р. № 05-6-6/1061, на яку посилається відповідач, не є такою, що входить в протиріччя з рішеннями по даній справі та узгоджується з прийняттям до свого провадження Міжнародним Центром врегулювання інвестиційних спорів 21.08.2008 р. позову компанії "Бош Інтернешенел Інк", яка є власником товариства "Бі енд Пі, ЛТД", та позову самого підприємства щодо врегулювання майнових та інвестиційних взаємовідносин між сторонами по даній справі. .

При вирішенні даного спору судом прийнято до уваги, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відтак, обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2008 року у справі № 32/619, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 19.09.2008 року мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають повторному доведенню при розгляді справи № 21/80.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2004 року між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" (надалі - відповідач-1, підприємство) та Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі ТОВ (надалі - позивач, інститут) укладено договір про перевід боргу (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, підприємство передає, а інститут приймає на себе борг, що належить підприємству і стає кредитоодержувачем за договором про відкриття кредитної лінії № 5-006X03 від 07.02.2003 р., укладеного підприємством з "Правекс-Банком", що є кредитором по зазначеному договору.

Відповідно до п. 1.3. договору, підприємство та інститут при цьому домовляються, що сума боргу після його прийняття інститутом визначається для сторін як фінансова допомога, що надається підприємству на зворотній підставі.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що ціна договору визначається у розмірі, що дорівнює сумі боргу, який приймає на себе інститут і який зараховується у підприємства як фінансова допомога на зворотній підставі. Фінансова допомога за борг відображається у балансових документах сторін відповідно до вимог діючих нормативних документів.

Додатковою угодою від 05.10.2004 року до договору визначено, що фінансова допомога, що надається інститутом підприємству згідно з умовами договору про перевід боргу від 02 липня 2004 року, визначається як зворотня фінансова допомога на безвідсотковій підставі. Підприємство зобов`язується здійснити повернення наданої фінансової допомоги, починаючи з 30 вересня 2009 року на протязі трьох календарних років, тобто до 30 вересня 2012 року рівними частками щомісячно.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що Київський економічний інститут менеджменту (КЕІМ) є кредитором відповідача-1 відповідно до договору про перевід боргу від 02.07.2004 року. Загальна сума зобов`язань відповідача-1 перед Київським економічним інститутом менеджменту складає 4 115 994,29 грн. Позивач зазначає, що відповідно до бухгалтерської довідки ПІІ у формі ТОВ Бі енд Пі, Лтд без урахування частки в Науково-готельному комплексі, відповідач-1 буде неспроможний виконати свої зобов`язання перед КЕІМ.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Отже, саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Так, позивач звертаючись до суду з даним позовом просить суд

- з метою забезпечення виконання ТОВ Бі енд Пі, ЛТД своїх зобов`язань за договором позики (договір про перевід боргу від 02 липня 2004 р.) виділити та передати майнові права, які належать ТОВ Бі енд Пі, ЛТД відповідно до його частки власності у цілісному майновому комплексі, а саме: Науково-готельному комплексі за адресою: м. Київ, пр. Червонозоряний, 3, у заставу Київському економічному інституту менеджменту для гарантування виконання зобов`язань за договором від 2 липня 2004 року;

- з метою забезпечення виконання ТОВ Бі енд Пі, ЛТД своїх зобов`язань за договором позики передати майно, яке належить ТОВ Бі енд Пі, ЛТД відповідно до його частки власності у цілісному майновому комплексі та яке знаходиться на балансі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, у заставу Київському економічному інституту менеджменту для гарантування виконання зобов`язань ТОВ Бі енд Пі, ЛТД за договором від 2 липня 2004 року.

Відповідно до ст. 364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За ст. 367 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

У відповідності до ст. 370 Цивільного кодексу України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

Як вже було встановлено судом вище, 20.01.2003 року між Київським національним університетом ім. Т. Шевченка (відповідач-2) та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" (відповідач-1) було укладено договір про спільну діяльність без створення юридичної особи з 07-03-02, за умовами якого сторони зобов`язувались сумісно діяти з метою створення та експлуатації науково - готельного комплексу за адресою: м. Київ, пр. Червонозоряний, 3.

Вказаний вище договір про спільну діяльність без створення юридичної особи з 07-03-02 від 20.01.2003 року був розірваний рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2008 року у справі № 32/619, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 19.09.2008 року.

При цьому, суд відмічає, що позивач не є стороною договору про спільну діяльність без створення юридичної особи з 07-03-02 від 20.01.2003 року.

Частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право кожної особи на захист свого порушеного права, його невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через статтю 4 Господарського процесуального кодексу України. Так, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав. З наведеного слідує, що особа має право предявити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного на момент звернення до суду права позивача. При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Таким чином, існує певний порядок реалізації прав суб`єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Неналежність чи невідповідність обраного способу судового захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція щодо відповідності обраного способу захисту змісту порушеного права, в тому числі в частині ефективності обраного способу захисту, який має забезпечити поновлення порушеного права, наведено Верховним Судом у постанові від 07.05.2018 року у справі № 927/522/17.

Встановивши відсутність порушеного права у позивача, за захистом якого останній звернувся до суду, а також невідповідність обраного ним способу захисту вимогам чинного законодавства, - суд вирішив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові .

Однак, виходячи з наведених позивачем аргументів та наданих ним доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу відповідачами.

За таких обставин, оскільки позивач не довів порушення його прав чи законних інтересів відповідачами, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом, суд дійшов висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог, у зв`язку з чим відмовляє в їх задоволенні.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачами прав позивача та охоронюваних законом інтересів, в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.02.2020р.

Суддя О.В. Котков