Рішення

від 25.02.2020 по справі 924/531/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2020 р. Справа № 924/531/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Валром Україна", Вінницька область, Тиврівський район, смт. Сутиски

до товариства з обмеженою відповідальністю "Мач", м. Хмельницький

про стягнення 273 206,99 грн., з яких 200 000,00 грн. основного боргу, 20 000,00 грн. штрафу у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії товару, 35 600,00 грн. пені, 17 606,99 грн. втрат від інфляції

за участю повноважних представників :

від позивача: Люлик Р.І. - згідно ордеру

від відповідача: не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Встановив: товариство з обмеженою відповідальністю "Валром Україна" звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мач", в якому просить стягнути 273 206,99 грн., з яких 200 000,00 грн. основного боргу, 20 000,00 грн. штрафу у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії товару, 35 600,00 грн. пені, 17 606,99 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 09.10.2017р. між ТОВ "Валром Україна" (постачальник) та ТОВ "Мач" (покупець) було укладено договір поставки з відстроченням платежу, пунктом 2.1 якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставляти покупцеві товари, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товари. Пунктом 6.1 договору передбачено форму оплати товару - оплата з відстроченням платежу, строк відстрочення - 7 календарних днів з дати відвантаження.

За період з 25.07.2017р. до 18.10.2017р. позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 263 695,81 грн., що підтверджується видатковими накладними №ВР-0004604 від 09.10.2017р. на суму 71 779,32 грн., №ВР-0004694 від 12.10.2017р. на суму 94 358,40 грн., №ВР-0004802 від 18.10.2017р. на суму 3 197,11 грн., №ВР-0004803 від 18.10.2017р. на суму 94 360,98 грн.

Згідно позиції позивача, остаточний строк оплати по накладним настав 25.10.2018р., що є поступкою для відповідача.

Відповідач здійснив лише часткові розрахунки з позивачем за поставлений товар у розмірі 63 695,81 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 09.10.2017р. по 15.05.2019р.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 200 000,00 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 9.1 договору та ст. 625 ЦК України нарахував штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу в сумі 20 000,00 грн., пеню в розмірі 35 600,00 грн., 17 606,99 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання.

09.11.2018р. позивач надсилав на адресу відповідача у порядку досудового врегулювання спору претензію про сплату боргу, однак заборгованість відповідачем не погашена.

Відповідач у заяві від 05.07.2019р. по суті заявлених вимог повідомив, що їх не визнає, вважає неправомірними і такими, що не підлягають задоволенню. Просив розгляд справи проводити без присутності його представника, за наявними у справі матеріалами.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено:

09.10.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Валром Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мач" (покупець) укладено договір поставки з відстроченням платежу №09р-10/17, у відповідності до п. 2.1 якого постачальник зобов`язується поставляти покупцеві товари, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товари у відповідності до умов цього договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що постачальник здійснює поставку товару покупцеві на підставі рахунку-фактури, який є разом із цим договором єдиною підставою для здійснення постачальником замовлення товару.

Відповідно до пунктів 3.3 договору постачальник зобов`язаний надати покупцеві належним чином оформлену накладну, що підтверджує поставку товару. При отриманні товару покупець зобов`язаний надати оригінал довіреності, заповненої належним чином або лист на осіб, уповноважених отримувати від імені покупця товар, за зразком постачальника. Після отримання товару покупець зобов`язаний повернути видаткову накладну, заповнену ним належним чином, представнику постачальника.

Згідно п. 5.1 договору ціна на товар визначається у рахунках фактурах.

Пунктом 6.1 договору передбачено форму оплати товару - оплата з відстроченням платежу. Строк відстрочення платежу з оплати товару складає 7 календарних днів з дати відвантаження товару.

У випадку порушення покупцем строків платежів, визначених цим договором, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім пені, покупець сплачує постачальнику штраф за порушення порядку оплати, визначеного у даному договорі, у розмірі 10% від суми простроченого платежу (п. 9.1 договору).

У матеріалах справи наявні видаткові накладні на поставку товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Валром Україна" Товариству з обмеженою відповідальністю "Мач" №ВР-0004604 від 09.10.2017р. на суму 71 779,32 грн., №ВР-0004694 від 12.10.2017р. на суму 94 358,40 грн., №ВР-0004802 від 18.10.2017р. на суму 3 197,11 грн., №ВР-0004803 від 18.10.2017р. на суму 94 360,98 грн.

Видаткові накладні скріплені підписами та печатками обох сторін.

Згідно акту взаємних розрахунків ТОВ "Валром Україна" з ТОВ "Мач" позивачем поставлено товару на загальну суму 263 695,81 грн., а відповідачем 14.06.2018р. здійснено оплату на суму 63 695,81 грн.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання: кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено поставки з відстроченням платежу №09р-10/17 від 09.10.2017р., відповідно до якого позивач зобов`язався поставляти, а відповідач прийняти та оплатити товар.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки №09р-10/17 від 09.10.2017р. позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 263 695,81 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи та підписаними сторонами видатковими накладними: №ВР-0004604 від 09.10.2017р. на суму 71 779,32 грн., №ВР-0004694 від 12.10.2017р. на суму 94 358,40 грн., №ВР-0004802 від 18.10.2017р. на суму 3 197,11 грн., №ВР-0004803 від 18.10.2017р. на суму 94 360,98 грн.

Натомість відповідач у порушення договірних зобов`язань 14.06.2018р. лише частково оплатив отриманий товар на суму 63 695,81 грн., утворивши заборгованість в сумі 200 000,00 грн. Доказів погашення зазначеної заборгованості та доказів, які її спростовують, суду не подано.

З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 200 000,00 грн. боргу заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 17 606,99 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що зазначені нарахування здійснені в межах можливого розміру за заявлений період та є обґрунтованим.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 35 600,00 грн. пені та 20000 грн. штрафу.

Судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторони у п. 9.1 договору погодили, що у випадку порушення покупцем строків платежів, визначених цим договором, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім пені, покупець сплачує постачальнику штраф за порушення порядку оплати, визначеного у даному договорі, у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Щодо нарахування пені позивач визначає період з 15.11.2018р. по 15.05.2019р., проте пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 6.1 договору передбачено, що форма оплати - оплата з відстроченням платежу. Строк відстрочення платежу з оплати товару складає 7 календарних днів з дати відвантаження товару.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем передано а відповідачем прийнято товар згідно видаткових накладних: №ВР-0004604 від 09.10.2017р. на суму 71 779,32 грн., №ВР-0004694 від 12.10.2017р. на суму 94 358,40 грн., №ВР-0004802 від 18.10.2017р. на суму 3 197,11 грн., №ВР-0004803 від 18.10.2017р. на суму 94 360,98 грн. А тому нарахування пені необхідно здійснювати з моменту несвоєчасно виконаного зобов`язання, а саме по №ВР-0004604 від 09.10.2017р. на суму 71 779,32 грн. з 17.10.17р. по 17.04.2018р., що складає 10833,77 грн., по №ВР-0004694 від 12.10.2017р. на суму 94 358,40 грн. з 20.10.2017р. по 20.04.2018р., що складає 14310,84 грн., по №ВР-0004802 від 18.10.2017р. на суму 3 197,11 грн. з 26.10.2017р. по 26.04.2018р., що складає 396,20 грн. та по №ВР-0004803 від 18.10.2017р. на суму 94 360,98 грн. з 26.10.2017р. по 26.04.2018р., що складає 14451,44 грн., а всього на загальну суму 40042,20 грн.

Оскільки позивачем заявлено 35600,00 грн. пені, останню необхідно задоволити.

З огляду на зазначене, перевіривши розрахунок заявленого до стягнення штрафу, судом встановлено, що останній нараховані правомірно, з урахуванням умов договору та вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги про його стягнення заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Доказів, які би спростовували позовні вимоги про стягнення 200 000,00 грн. основного боргу, 20 000,00 грн. штрафу, 35 600,00 грн. пені, 17 606,99 грн. інфляційних нарахувань, суду не подано.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, в разі задоволення позову, витрати, що пов`язані зі сплатою судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мач" (м. Київ, вул. Січових стрільців, буд. 21, ідентифікаційний код 37920762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валром Україна" (Вінницька обл., Тиврівський р-н, смт. Сутиски, вул. Вінницька, буд. 49, ідентифікаційний код 33731431) 200 000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) основної заборгованості, 35 600,00 грн. (тридцять п`ять тисяч шістсот гривень 00 коп.) пені, 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 коп.) штрафу, 17 606,99 грн. (сімнадцять тисяч шістсот шість гривень 99 коп.) інфляційних втрат, 4 098,11 грн. (чотири тисячі дев`яносто вісім гривень 11 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 25.02.2020р.

Суддя І.В. Грамчук

Віддрук. 5 прим.: 1 - до справи, 2 позивачу (23320 , Вінницька область, Тиврівський район, смт. Сутиски, вул. Вінницька,49), 3-4- відповідачу (29000, м.Хмельницький, вул.Подільська, буд.12, кв.24; 04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок,21)

Всім рек. з пов. про вруч.