ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2302/19 пров. № 857/11914/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів -Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Цар М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу члена релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року про відмову у відкритті провадження (постановлена головуючим суддею Друзенко Н. В. у м. Рівне) у справі за адміністративним позовом члена релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. ОСОБА_1 до Рівненської обласної державної адміністрації, державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчука Олега Богдановича про визнання протиправними дій, визнання протиправними і скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

18 вересня 2019 року член релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Повча ОСОБА_2 звернулася в суд із адміністративним позовом до Рівненської обласної державної адміністрації, державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчука О. Б., в якому просила визнати протиправними дії Рівненської обласної державної адміністрації щодо проведення реєстрації змін до Статуту Релігійної громади Свято - Троїцької парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Повча Лубенського району (ідентифікаційний код: 22583930, адреса: 35644, Рівненська обл., Дубенський район, село Повча, вул. Рикуна, будинок 69) шляхом реєстрації Статуту Релігійної громади Свято - Троїцької парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Повча Дубенського району (ідентифікаційний код: 22583930, адреса: 35644, Рівненська обл., Дубенський район, село Повча, вул. Рикуна, будинок 69) в новій редакції; визнати протиправним та скасувати Розпорядження Голови Рівненської обласної державної адміністрації Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції № 269 від 28 березня 2019 року стосовно реєстрації статуту Релігійної громади Свято - Троїцької парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Повча Дубенського району (ідентифікаційний код: 22583930, адреса: 35644, Рівненська обл., Дубенський район, село Повча, вул. Рикуна, будинок 69) в новій редакції з новою юридичною назвою; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Кир`янчука О.Б. про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи - Релігійної громади Свято - Троїцької парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Повна Дубенського району (ідентифікаційний код: 22583930, адреса: 35644, Рівненська обл., Дубенський район, село Повча, вул. Рикуна, будинок 69), на підставі якого внесено записи в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 16051050003001400 та № 16051070004001400 від 08.04.2019 року; визнати протиправним та скасувати записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №16051050003001400 та №16051070004001400 від 08.04.2019 року, що внесений державним реєстратором Кир`янчуком О. Б. щодо державної реєстрації внесення змін до установчих документів юридичної особи - Релігійної громади Свято - Троїцької парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Повна Дубенського району (ідентифікаційний код: 22583930, адреса: 35644, Рівненська обл., Дубенський район, село Повча, вул. Рикуна, будинок 69).

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі у зв`язку з тим, що справа не підлягала розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, член релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Повча ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що предметом спору в даній справі є саме порушення відповідачами положень законів, якими регулюється порядок внесення змін і доповнень до статутних документів юридичної особи - Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Повча Дубенського району, на підставі яких прийняті оскаржуване розпорядження та рішення державного реєстратора. Фактичною підставою звернення до суду стали не порушення прав та інтересів учасників релігійної громади, а дії суб`єктів владних повноважень - відповідачів, що полягають у державній реєстрації змін до статуту, чим фактично ліквідовано юридичну особу, що вказує на публічно-правовий характер спору, а тому, такий підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В судове засідання з розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до частини четвертої статті 229, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За змістом пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК) установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 3, 4, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи є корпоративними у розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України.

Натомість відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Разом з тим, суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації врегульовано Законом України Про свободу совісті та релігійної громади від 23 квітня 1991 року № 987-ХІІ (далі - Закон № 987-ХІІ).

За змістом статті 7 Закону № 987-ХІІ релігійні організації в України утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим (стаття 8 Закону № 987-ХІІ).

За правилами, встановленими статтею 12 Закону № 987-ХІІ, відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону. Частина перша статті 14 Закону № 987-ХІІ передбачає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (частина двадцять перша статті 14, частина друга статті 15 Закону № 987-ХІІ).

Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.

Спір, який виник у даній справі, також стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації.

За змістом позовної заяви, доводів апеляційної скарги, вимоги позивача заявлені на захист релігійних прав позивача, як учасника релігійної громади.

Отже, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону № 987-ХІІ, тобто вирішення цього спору має здійснюватися за нормами ЦПК.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19 (провадження 12-165гс19).

Пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, зокрема, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, оскільки даний спір повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відкритті провадження у справі необхідно відмовити.

При цьому, покликання суду першої інстанції на те, що позов підлягає розгляду за правилами господарського судочинства є помилковим, однак вказана обставина не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу члена релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року про відмову у відкритті провадження в справі № 460/2302/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 26.02.2020

Дата ухвалення рішення 26.02.2020
Зареєстровано 26.02.2020
Оприлюднено 26.02.2020

Судовий реєстр по справі 460/2302/19

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Ухвала від 24.04.2020 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду Адміністративне
Постанова від 26.02.2020 Восьмий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 17.02.2020 Восьмий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 04.12.2019 Восьмий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 21.11.2019 Восьмий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 18.11.2019 Восьмий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 23.09.2019 Рівненський окружний адміністративний суд Адміністративне
Постанова від 13.05.2019 Яворівський районний суд Львівської області Цивільне

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Відстежувати судові рішення та засідання

Додайте Опендатабот до улюбленного месенджеру

Вайбер Телеграм

Опендатабот для телефону