Постанова

від 14.08.2007 по справі 14/165

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/165

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

          "14" серпня 2007 р.       Справа №  14/165

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали справи №14\165

за  позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-кіпрського підприємства з іноземними інвестиціями “Автозаготівельна група”(далі по тексту – ТОВ) , м. Кіровоград

до відповідача:  Державної податкової інспекції у м. Кіровограді(далі по тексту – ДПІ), м. Кіровоград

про визнання недійсними актів

Секретар судового засідання – Адаменко А.В.

Представники :

від позивача – Назаренко Ю.В., протокол №13 від 14.09.2005 р., директор

від відповідача – Панфілов О.Г., довіреність №123 від 04.04.2007 р.

Подано позов про визнання недійсними  податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Кіровограді № 0001572300\0 від 04.10.2006 р., №0001572300\1 від 29.11.2006 р., №0001572300\2 від 10.02.2007 р., №0001572300\3 від 25.04.2007 р., за якими на підставі акту перевірки від 26.09.2006 р. №101\23-00\32791154 позивачу визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 482 663,00 грн. та нараховано штрафну(фінансову) санкцію в розмірі 176 230,00 грн.

Позивач вважає відомості, викладені в акті перевірки необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі   акту перевірки незаконними.

В обґрунтування заявлених вимог позивач стверджує, що підприємство є добросовісним покупцем товару, яке в ціні товару сплатило продавцю, зареєстрованому як платник ПДВ, податок на додану вартість, а тому має право для включення цієї суми до податкового кредиту. Несплата податку продавцем ( у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції,  зазначає позивач, не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Позивач вважає, що податковий орган не може нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

В запереченнях на позов відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

                                              ВСТАНОВИВ

Працівниками Кіровоградської ОДПІ проведена комплексна планова документальна перевірка позивача за період з 18.12.2003 р. по 31.03.2005 р., про що складено акт перевірки від 21.04.2005 р. №53\23-60\32791154.

При проведенні перевірки з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту по податку на додану вартість у жовтні 2004 року віднесено суму ПДВ у розмірі 482 663,00 грн. по податкових накладних, виписаних ТОВ “Санрайс”(м. Миколаїв).

У висновку акту перевірки від 21.04.2005 р. зазначено, що для перевірки повноти та правильності визначення сум податкових зобов”язань та податкового кредиту, податковим органом будуть проведені зустрічні перевірки по підприємствах-постачальниках та при отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку позивача буде проведено додаткову перевірку та складений додатковий акт до акту перевірки від 21.04.2005 р.

На підставі направлення на перевірку від 15.09.2006 р., наказу від 15.09.2006 р. №275 проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правовідносин з ТОВ “Санрайс” за жовтень 2004 року., про що складено  акт перевірки від 26.09.2006 р. №101\23-00\32791154.

Перевіркою встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді не дотримано вимоги пункту 1.8 статті 1 , підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого зменшено заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за  жовтень 2004 р. на 482 663,00 грн. на нараховано штрафну(фінансову) санкцію  в розмірі 176 230,00 грн.

Акт перевірки від 26.09.2006 р. №101\23-00\32791154 став підставою для прийняття ДПІ у м. Кіровограді  податкового повідомлення-рішення від 04.10.2006 р. №0001572300\0 про  зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість  на 482 663,00 грн. та нарахування штрафної(фінансової) санкції у розмірі 176 230,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач оскаржив його в процедурі  апеляційного узгодження, за результатами розгляду скарг позивача спірне рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення. В зв”язку з чим відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0001572300\1 від 29.11.2006 р., №0001572300\2 від 10.02.2007 р., №0001572300\3 від      25.04.2007 р.

Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в силу наступного.

Згідно пункту 1.7 статті 1 цього Закону податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій – або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплати товарів(робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка(товарного чека) -  в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів(робіт, послуг).

За нормою підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів(робіт, послуг), вартість яких відноситься  до складу валових витрат виробництва(обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Не дозволяється включення до податкового кредиту згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом встановлено, що при здійсненні перевірки позивач на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ “Санрайс” надані податкові накладні  на загальну суму 2 896 000,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 482 662,51 грн., а саме податкові накладні № 291 від 23.09.2004 р. на суму 1 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ 166 666,67 грн., № 299 від 01.10.2004 р. на суму 400 000,00 грн., в тому числі ПДВ 66 666, 67 грн., № 320  від 04.10.2004 р. на суму 400 000,00 грн., в тому числі ПДВ 66 666, 67 грн., № 331 від 06.10.2004 р. на суму 300 000,00 грн., в тому числі ПДВ 50 000,00 грн., № 332 від 08.10.2004 р. на суму 600 000,00 грн., в тому числі ПДВ 100 000,00 грн., № 333 від 12.10.2004 р. на суму 196 000,00 грн., в тому числі ПДВ 32 662,50 грн., які не мали  недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Даного факту відповідач не заперечив.

Виписки з банківського особового рахунку позивача підтверджують повну сплату податку на додану операцію в ціеі товару по операціях з ТОВ “Санрайс”. Даного факту відповідач також не заперечив.

При дослідженні ланцюгу постачання товару за зазначеними податковими накладними відповідач звернувся з запитом до Ленінської МДПІ

у м. Миколаєві на проведення зустрічної преврки ТОВ “Санрайс”.

ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва листом №170\7\23-616 від 23.05.2006 р. повідомило про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ “Санрайс” з питань взаємовідносин з позивачем, так як ТОВ “Санрайс” не звітує до податкового органу з березня 2005 року(остання декларація за лютий 2005 року), місцезнаходження ТОВ “Санрайс” не встановлено.

22.09.2006 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва на запит про надання інформації про дії щодо ліквідації ТОВ “Санрайс” повідомила відповідача, що місцезнаходження ТОВ “Санрайс” не встановлено, з метою встановлення місцезнаходження ТОВ “Санрайс” податкова служба звернулася до ВПМ в м. Миколаєві УПМ ДПА в Миколаївської області.

Зазначені листи ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва стали підставою для висновку відповідача про неправомірне заявлення позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2004 року, не зважаючи на те, що лист податкового органу від 23.05.2006 р. містить інформації щодо звітування  ТОВ “Санрайс” за жовтень-грудень 2004 року з визначенням податкових зобов”язань та податкового кредиту по податку на додану вартість та  чистою сумою зобов”язань по ПДВ за  період, коли відбувалися господарські операції з позивачем та не містить відомостей про невірне визначення чистої суми податкового зобов”язання по ПДВ  або несплати ПДВ до Державного бюджету.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наданого на вимогу суду Головним управлінням статистики у Миколаївській області, вих №19\10-430 від 03.07.2007 р., станом на 03.07.2007 р. ТОВ “Санрайс” значиться в ЄДРПО України.

Якщо навіть вважати відповіді ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва щодо ТОВ “Санрайс” , як несплату останніми податку на додану вартість до бюджету, то дана обставина не  може впливати на віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та визначення сум бюджетного відшкодування.

В Законі України “Про податок на додану вартість” для віднесення відповідних сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону платник податку – особа, яка згідно з цим Законом зобов”язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пунктах “а”, “в”, “г”, “д” пункту 10.1 статті 10 відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10).  

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.          

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

За таких обставин господарський суд вважає безпідставним твердження ДПІ у м. Кіровограді про порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Крім того, згідно змісту спірних податкових повідомлень-рішень крім  зменшення суми бюджетного відшкодування  по податку на додану вартість відповідачем без посилання на конкретну норму Закону нараховано штрафна(фінансова) санкція в розмірі 176 230,00 грн.

Норми підпункту 4.2.2. пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платниками податку перед бюджетами та державними цільовими фондами” надають вичерпний перелік підстав при яких контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов”язання платника податків.

Відповідно до норм цього Закону штрафна(фінансова) санкція – плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов”язання(без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв”язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Порядок та умови нарахування штрафних санкцій передбачений статтею 17 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, при цьому дані норми не передбачають нарахування штрафних санкцій без донарахування контролюючим органом суми податкового зобов”язання платнику податків.

За спірними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом не донараховувалося податкове зобов”язанння, а зменьшувалася сума бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, отже є безпідставним нарахування штрафної(фінансової) санкції.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись частинами 1-3 статті 160, частиною 1 статті 162, статтями 163, частинами 1-4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський    суд, -

                                               ПОСТАНОВИВ

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді  №0001572300\0 від 04.10.2006 р., №0001572300\1 від 29.11.2006 р., №0001572300\2 від 10.02.2007 р., №0001572300\3 від 25.04.2007 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 482 663,00 грн. та нарахування штрафної санкції у розмірі 176230,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (№ рахунку 31115095700002, МФО 823016, отримувач коштів УДК у м. Кіровограді, банк отримувача ГУДКУ у Кіровоградській області, ідентифікаційний код 24145329) на користь товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-кіпрського підприємства з іноземними інвестиціями “Автозаготівельна група” (вул. Дзержинського, 24, м. кіровоград, 25006, р/р 2600634 в ЗАТ АКБ "Траст Капітал", МФО 380160, код 32791154) судові витрати по справі 3,40 грн. судового збору.

Після набрання судовим рішенням законної сили, за заявою стягувача, буде виданий виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Суддя