Постанова

від 20.02.2020 по справі 922/1119/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2020 р. Справа № 922/1119/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Шевель О.В.;

за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Новрузова Асіфа Рашида огли (вх.№2964Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі №922/1119/19 (повний текст рішення складено та підписано суддею Новіковою Н.А. 01.07.2019 у приміщенні господарського суду Харківської області)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Мастер", м.Харків,

до фізичної особи - підприємця Новрузова Асіфа Рашида огли, с.Сподобівка Шевченківського району Харківської області,

про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 125582,67 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бренд Мастер" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ФОП Новрузова Асіф Рашид огли заборгованості по орендній платі за договором №01-ШБ оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017, яка складається з: боргу за користування орендованим майном у сумі 81000,00 грн, пені у сумі 32980,01 грн, 3% річних у сумі 2826,00 грн, інфляційні втрати 8776,66 грн, у загальному розмірі 125582,67 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна №01-ШБ від 04.12.2017, який у подальшому додатковою угодою №1 від 23.03.2018 достроково розірвано за згодою сторін та зафіксовано наявність заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати у розмірі 120000,00 грн, яку останній зобов`язаний був оплатити протягом двох календарних днів з моменту отримання відповідних рахунків, водночас, як вказує позивач, відповідач здійснив частковий розрахунок з позивачем на суму 39000,00 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою стягнути з відповідача 81000,00 грн - різниці боргу зі сплати орендної плати, не погашеної відповідачем. Окрім цього, позивач на підставі ст.611, 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2826,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 8776,66 грн, пеню у розмірі 32980,01 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі №922/1119/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Новрузова Асіфа Рашида огли на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Мастер" заборгованість у розмірі 92602,66 грн, яка складається з боргу за користування орендованим майном в розмірі 81000,00 грн, 3% річних у розмірі 2826,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 8776,66 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1416,51 грн. В іншій частині позову про стягнення пені відмовлено.

Господарський суд мотивував свої висновки тим, що додатковою угодою №1 до договору оренди, яка беззаперечно підписана позивачем та відповідачем особисто, сторони домовились про дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна, при чому сторони визначили, що відповідач зобов`язаний сплатити заборгованість з орендної плати за користування майном, яка станом на момент розірвання договору оренди становила 120000,00 грн, однак за оборотно-сальдовою відомістю позивача відповідач оплатив лише 39000,00 грн, у зв`язку з чим, останній просить стягнути 81000 грн - непогашеного боргу з орендної плати. У матеріалах справи відсутні, а відповідачем у порушення ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного погашення боргу з орендної плати відповідачем, у зв`язку з чим суд визнав обґрунтованою та стягнув суму основного боргу у розмірі 81000,00 грн. Дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних у розмірі 8776,66 грн та 3% річних у розмірі 2826,00 грн, господарський суд встановив правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум. Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 32980,01 грн по орендній платі господарський суд урахував, що з 31.03.2018 договір оренди є розірваним, а його умови припинили свою дію, приймаючи до уваги, що сторонами визначено фіксований розмір заборгованості станом на момент розірвання договору, суд дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення пені на підставі умов договору є необґрунтованими та безпідставно заявленими, оскільки пеню нараховано поза межами дії договору, а відтак відмовив у частині позовних вимог про стягнення пені. Така позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №910/19094/17 від 16.10.2018.

Фізична особа - підприємець Новрузов Асіф Рашид огли з рішенням не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2019 про стягнення заборгованості по орендній платі за договором №01-ШБ оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у позові ТОВ "Бренд Мастер" до ФОП Новрузова Асіфа Рашида огли відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що був не обізнаний про наявність провадження у даній справі, у зв`язку з чим не надав доказів в обґрунтування своєї правової позиції, натомість суд першої інстанції зазначив, що повно та всебічно перевірив та дослідив надані учасниками судового процесу докази. Також суд першої інстанції не дослідив, з яких причин та саме чому 23.03.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №01 до договору №01-ШБ оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017, згідно з пунктами 1.1, 1.2, 1.3 якої сторони домовились достроково розірвати договір оренди нежитлових приміщень. Заявник стверджує, що сплачував орендну плату нежитлових приміщень не через касовий апарат, а готівкою, що підтверджується заявами свідків, зокрема, ОСОБА_1 . Доказ позивача у вигляді оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за 04.12.2017 -11.04.2019, на який посилається у своєму рішенні суд першої інстанції, заявник вважає недопустимим та недостатнім. На думку заявника, суд першої інстанції неповно та неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, оскільки оцінив лише докази, надані позивачем. Крім того, відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів вирішення спірного питання у досудовому порядку (листа, претензії, повідомлення тощо).

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2019 та витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.10.2019 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 апеляційну скаргу залишено без руху. Суд, зокрема, визнав неповажними зазначені відповідачем причини пропуску строку на подання апеляційної скарги. Заявнику встановлено строк для усунення вказаних у даній ухвалі недоліків - 10 днів з дня вручення заявникові копії даної ухвали. Роз`яснено наслідки не усунення недоліків, встановлених ухвалою суду, передбачених ст.174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 поновлено фізичній особі-підприємцю Новрузову Асіфу Рашиду огли строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі №922/1119/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Новрузова Асіфа Рашида огли на рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі №922/1119/19. Повідомлено учасників справи про призначення справи до розгляду на 25.11.2019 о 10:00 год. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 18.11.2019 для подання заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

01.11.2019 позивач звернувся до суду з відзивом (вх.№10310) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Відповідачем не оспорюється укладення між ТОВ Бренд Мастер та ФОП Новрузовим Асіф Рашид огли договору №01-ШБ оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017. Відповідач підтверджує укладення додаткової угоди №1 від 23.03.2019 до вказаного договору оренди щодо розірвання договору оренди, акту приймання-передачі орендованого майна від 02.04.2018, якими зафіксовано розмір заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 120000,00 грн. Доказів укладення інших господарських договорів між сторонами відповідачем не надано, так само і не надано доказів оплати ані боргу за користування орендованим майном за договором №01-ШБ оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017, ані оплати за користування орендованим майном після розірвання договору №01-ШБ оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017. Позивач зазначає, що відповідачу відомо, що порядок розрахунків за договором оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017 здійснюються виключно у безготівковій формі (частина 2 ст.3.1 договору оренди). Готівкового обігу коштів позивач не має. Позивач зазначає, що відповідачем не надано суду доказів того, що ОСОБА_1 дійсно працював з відповідачем у вказаний період. Підтвердженням оплати за користування згідно з вимогами пункту 30.1 ст.30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні є банківські квитанції та/або платіжні доручення, що відсутні у матеріалах справи. Акт №16 від 28.02.2018 та №24 від 30.03.2018 виконаних робіт не підтверджують факт оплати. Надані відповідачем 11 банківських квитанцій про сплату відповідачем оренди та відшкодування отриманих комунальних послуг в орендованих приміщеннях за договорами оренди та відшкодування отриманих комунальних послуг в орендованих приміщеннях за договорами оренди нежитлових приміщень від 20.10.2014 та від 04.12.2017 не є підтвердженням добросовісності дій відповідача як орендаря з 2014 по 2018 роки. У той же час, як вважає позивач, у оборотно-сальдовій відомості за рахунком №361 за період з 04.12.2017 по 11.04.2019 підтверджено погашення відповідачем боргу з орендної плати у розмірі 39000,00 грн. Щодо досудового врегулювання спору позивач зазначає, що у позовній заяві вказано, що обов`язок досудового врегулювання спору сторонами у договорі оренди не передбачено, а відтак такий спосіб врегулювання спору не застосовувався сторонами.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 повідомлено учасників справи про оголошення перерви у судовому засіданні до 16.12.2019 до 11:30 год.

11.12.2019 позивач подав до суду заяву (вх.№11680), в якій зазначає, що надає копії банківських виписок по рахунку ТОВ "Бренд Мастер" за період з 04.12.2017 по 12.04.2019. Вказані документи позивач не подавалися позивачем до суду першої інстанції, про причини неможливості їх подання зазначив, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції виникла необхідність підтвердження створення оборотно-сальдової відомості ТОВ Бренд Мастер шляхом надання до суду банківських виписок по рахунку позивача.

11.12.2019 відповідач звернувся до суду з клопотанням (вх.№11714) про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи №922/3631/19, яке з посиланням на ст.277 Господарського процесуального кодексу України обґрунтовує тим, що вирішення даної справи залежить від судового рішення у справі №922/3631/19.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 заяву судді Тарасової І.В. про самовідвід у справі №922//1119/19 задоволено. Зупинено провадженням у справі №922/1119/19. Справу №922/1119/19 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2019 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 поновлено провадження у справі № 922/1119/19. Розгляд справи призначено на 23.01.2020 о 11:30 год. год.

Згідно з пунктом 14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 20.02.2020 о 10:45 год.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, колегія суддів виходить з такого.

Нормою 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено випадки обов`язкового зупинення провадження у справі, зокрема, до такого випадку віднесено об`єктивну неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається у порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Саме на вказану норму посилався заявник клопотання.

При цьому посилання заявника на пункт 5 частини 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції визнає безпідставним, оскільки, у чому полягає об`єктивна неможливості розгляду цієї справи до перегляду у господарському суді справи №922/3631/19 стороною не зазначено. Отже, заявник не навів підстав, з якими закон (процесуальне право) пов`язує обов`язок суду зупинити провадження у даній справі. А тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у заявленому клопотанні про зупинення провадження слід відмовити через його необґрунтованість.

У судовому засіданні 20.02.2020 представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вважає її безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, встановлених ст.269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

04.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд Мастер" та фізичною особою-підприємцем Новрузовим Асіфом Рашидом огли укладено договір №01-ШБ оренди нежитлових приміщень, відповідно до умов пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу №1, цокольного поверху №5 - 9, першого поверху №85, загальною площею 477.9 кв.м, у літері "А-4", розташовані за адресою: м.Харків, проспект Московський, будинок в„–181 .

Відповідно до пункту 2.3 договору приміщення вважається поверненим орендодавцю з дня підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі орендованого майна.

Згідно з пунктом 3.1 договору за користування орендованим майном встановлюється щомісячна оренда плата у розмірі 30000, 00 грн. За перший місяць оренди (грудень 2017) орендна плата сплачується не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, слідуючого за першим місяцем оренди, з 01.01.2018 року оренда плата перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця щомісячно наперед (не пізніше 7-го (сьомого) числа поточного місяця, за який справляється орендна плата). Якщо останній день сплати припадає на святковий (неробочий) день, то такий останній день переноситься на перший робочий день після святкових (вихідних) днів.

За порушення строків сплати орендної плати або за порушення строків передачі/повернення орендованого майна відповідно до вимог цього договору, винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, 3% річних з простроченої суми, при цьому сума грошового зобов`язання повинна бути сплачена орендарем з урахуванням у встановленого індексу інфляції (пункт 5.7 договору).

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договорів, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг з моменту його підписання та діє протягом 12 календарних місяців до 31 травня 2018 року включно. Цей договір буде вважатися продовженим на тих самих умовах та на той самий строк, що і цей договір, якщо жодна із сторін договору не виявить бажання його припинити, попередивши про це письмово іншу сторону не пізніше ніж за 10 днів до дати закінчення договору.

Цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідно додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договору або у чинному законодавстві України (пункт 6.5 договору).

Згідно з пунктом 6.6 договору договір може бути розірваний або змінений лише за згодою сторін, якщо інше не передбачено цим договором або чинним законодавством України. Одностороння відмова від договору або зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачено цим договором або чинним законодавством України (а.с.11-13, том 1).

Відповідно до акту приймання - передачі орендованого майна від 04.12.2017, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу №1, цокольного поверху №5-9, першого поверху №85, загальною площею 477,9 кв.м, у літері "А-4", розташовані за адресою: м.Харків, проспект Московський, будинок №181 (а.с.14, том 1).

Узявши до уваги відомості, що містяться у сальдово-оборотній відомості позивача, яка не є первинним документом, що підтверджує наявність заборгованості, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги у частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат. При цьому господарський суд зазначив, що дослідив наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, однак як убачається з позовної заяви, вона не містить детального розрахунку, що взагалі унеможливлює його перевірку.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2).

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина 1); підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина 2).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 ст.526 Цивільний кодекс України).

23.03.2018 між ТОВ Бренд Мастер та фізичною особою - підприємцем Новрузовим Асіф Рашид огли укладено додаткову угоду №01 до договору №01-ШБ оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017, згідно з пунктом 1.1, 1.2, 1.3 сторони домовились достроково розірвати договір оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017 з 31.03.2018, що є останнім днем оренди нежитлових приміщень за договором. Передача орендованого майна за договором №01-ШБ оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017 оформлюється сторонами актом прийому - передачі протягом п`яти календарних днів з моменту розірвання договору. Заборгованість за користування орендованим майном складає 120000,00 (сто двадцять тисяч) гривень (а.с.15, том 1).

Згідно з актом приймання-передачі орендованого майна за договором №01-ШБ оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017 у зв`язку з достроковим розірванням №01-ШБ оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017 з 31.03.2018, оформленим додатковою угодою №01 від 23.03.2018 до договору оренди, орендар передав (повернув), а орендодавець прийняв нежитлові приміщення підвалу №1, цокольного поверху №5-9, першого поверху №85, загальною площею 477,9 кв.м, у літері А-4 , розташовані за адресою: м.Харків , проспект Московський, будинок в„–181 , що було надано орендарю для використання орендованого майна в господарських або інших не заборонених чинним законодавством цілях. Заборгованість орендаря за договором оренди перед орендодавцем станом на 31.03.2018 складає 120000,00 грн, у тому числі ПДВ , яку орендар зобов`язується погасити у найближчий час. Орендоване майно знаходиться у задовільному стані, недоліків до стану орендованого майна сторонами не виявлено. Інших претензій за 01-ШБ оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017 сторони одна до одної не мають. (а.с.16, том 1).

У зв`язку з достроковим розірванням договору оренди 02.04.2018 відповідач повернув позивачу орендоване майно, що підтверджується актом приймання передачі (повернення) орендованого майна від 02.04.2018.

Суд першої інстанції, розглянувши позовні вимоги по суті, дійшов висновку про часткове їх задоволення, при цьому не урахував таке.

Згідно з частиною 2 ст.604 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Отже, особливим видом припинення зобов`язання за домовленістю сторін є новація. Новація - це угода про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж самими сторонами. Юридичною підставою для зобов`язання, що виникає при новації, є домовленість сторін попередньої угоди про припинення первісного зобов`язання та про виникнення нового, яке за своїм змістом відрізняється від попереднього.

За умовами додаткової угоди №1 від 23.03.2018 були змінені: строки оренди нежитлових приміщень - останнім днем оренди сторони визначили 31.03.2018, зобов`язання щодо повернення нежитлових приміщень сторонами було замінено на повернення за актом прийому-передачі протягом п`яти календарних днів з моменту розірвання договору, зазначена сума заборгованості за користування орендованим майном (120000,00 грн), проте строк виконання зобов`язання зі сплати вказаної суми орендної плати сторонами додатково визначений не був. У акті приймання-передачі орендованого майна від 02.04.2018 сторони погодили, що заборгованість за договором оренди у розмірі 120000,00 грн орендар зобов`язується погасити у найближчий час.

Таким чином, зобов`язання з оренди нежитлових приміщень за договором оренди №01-ШБ від 04.12.2017 припинено у зв`язку з новацією.

Частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст.530 Цивільний кодекс України).

Колегія суддів зауважує, що, укладаючи додаткову угоду про розірвання договору оренди, сторони встановили новий порядок погашення заборгованості без встановлення строків його погашення.

Аналіз ст.604 Цивільного кодексу України дозволяє стверджувати, що новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання. Зі змісту ст.604 Цивільного кодексу України убачається, що ознаками новації є: спосіб припинення зобов`язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов`язання); вона є двостороннім правочином (договором); нове зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на зміну цього зобов`язання.

Дослідженням умов спірного договору встановлено, що він не містить застережень щодо не припинення зобов`язань у разі зміни умов даного договору (новація), тому зобов`язання щодо сплати орендної плати у строки, встановлені пунктом 3.1 договору, є припиненими.

З огляду на предмет та підстави позову, а також вимоги і доводи апеляційної скарги, обставини, пов`язані зі стягненням суми заборгованості та штрафних відповідних нарахувань, на які посилається позивач, а також докази на підтвердження вказаних обставин, судом не досліджуються і не оцінюються як такі, що не впливають на вирішення спору сторін по суті.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 125582,67 грн заборгованості за договором оренди №01-ШБ від 04.12.2017 є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 пункту 2 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частини 1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспорюваного рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі №922/1119/19 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.269, 270, пунктом 2 частини 1 ст.275, ст.277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Новрузова Асіфа Рашида огли задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі №922/1119/19 скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 26.02.2020.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.В. Шевель