Ухвала

від 24.02.2020 по справі 910/1711/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.02.2020Справа № 910/1711/20

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши

заяву Виробничого підприємства "Спецбуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

про забезпечення позову

у справі № 910/1711/20

за позовом Виробничого підприємства "Спецбуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Вегери Людмили Олександрівни

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Виробниче підприємство "Спецбуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає про те, що оскаржуваний виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі 24.06.2019 за № 1388, про стягнення з позивача на користь відповідача суми заборгованості за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 2008/36-19/60 від 24.04.2008, укладеного між Банком та громадянкою Подаранчук А.І., за період з 24.04.2016 по 24.04.2017 у розмірі 303 992,95 дол. США, що відповідно до курсу НБУ станом на 24.04.2017 складає 8 175 521,04 грн, за рахунок коштів, отриманих від реалізації іпотеки, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Л.О. з порушенням приписів ст. 87, 88, 89 Закону України "Про нотаріат", Цивільного кодексу України, Закону України "Про іпотеку", постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 за № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" та пп. 2.3. п. 2, пп. 3.1., 3.2., 3.4. п. 3, п. 4 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за № 296/5, а саме: з порушенням строків для звернення до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису; за відсутності належного повідомлення позивача про усунення порушень договору іпотекодавцем і боржником; за відсутності документів, що підтверджують безспірність заявлених вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 позовну заяву Виробничого підприємства "Спецбуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю залишено без руху.

17.02.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви, в якому позивач також на підставі ст. 48 ГПК України просить здійснити заміну первісного відповідача - Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" на належного відповідача - Акціонерне товариство "Альфа-Банк".

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1711/20 від 18.02.2020 позовну заяву Виробничого підприємства "Спецбуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Здійснено заміну первісного відповідача - Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" на належного відповідача - Акціонерне товариство "Альфа-Банк" та залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Вегеру Людмилу Олександрівну. Підготовче засідання у справі призначено на 19.03.2020.

20.02.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від Виробничого підприємства "Спецбуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю надійшла заява про забезпечення зустрічного позову, в якій відповідач просить суд зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 24.06.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Людмилою Олександрівною, зареєстрованого в реєстрі за № 1388, у виконавчому провадженні ВП № 60234704, що перебуває на виконанні у приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляки Валерія Миколайовича.

В якості необхідності застосування заходів про забезпечення позову заявник посилається на те, що приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Притулякою Валерієм Миколайовичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.10.2019 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 24.06.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Людмилою Олександрівною, зареєстрованого в реєстрі за № 1388, та 10.01.2020 направлено подання до Одеської філії ДП Сетам на реалізацію предмету іпотеки, на яке було звернено стягнення. При цьому, 20.01.2020 позивачем було отримано лист від ДП Сетам від 14.01.2020 за № 300/17-18-20, де зазначено про день і час проведення електронних торгів - 10 лютого 2020 року з примусової реалізації предмету іпотеки - нежитлової будівлі, загальною площею 919,1 кв. м., за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 130/1.

Отже, позивач вважає, що внаслідок несумлінних дій відповідача та третьої особи приватним виконавцем будуть вчинені дії щодо виставлення нежитлової будівлі, загальною площею 919,1 кв. м., яка розташована за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 130/1, і належить позивачу на праві власності, на примусову реалізацію предмету іпотеки, а тому після його реалізації на електронних торгах повернення предмету іпотеки стане неможливим, у разі задоволення позовних вимог Виробничого підприємства "Спецбуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.\

Розглянувши заяву Виробничого підприємства "Спецбуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про забезпечення позову та додані до неї докази, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом враховано, що в господарських судах при вирішенні спору між боржниками і стягувачами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вирішується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства, тобто розглядається справа за наявності між боржниками і стягувачами спору про право. При цьому, господарські суди при розгляді позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, перевіряють лише належність банку, як кредитору, права звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення його вимог за кредитним договором, правильність вимог, зазначених у виконавчому написі, а також встановлюють наявність (відсутність) об`єктивних обставин, при яких виконавчий напис втратив чинність та не підлягає виконанню. Водночас, господарські суди не повинні перевіряти правильність виконавчого напису з позиції законності дій нотаріуса при його вчиненні та надавати оцінку його діям при вчиненні виконавчого напису, оскільки нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а відповідно до ст. 50 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Так, із наданих позивачем доказів на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову вбачається, що приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Притулякою Валерієм Миколайовичем 04.10.2019 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 24.06.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Людмилою Олександрівною, зареєстрованого в реєстрі за № 1388, та в цей же день її направлено на адресу боржника та стягувача.

Отже, від дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (04.10.2019) і до дня направлення подання до Одеської філії ДП Сетам про примусову реалізацію предмету іпотеки, на яке було звернено стягнення (10.01.2020), минуло більше трьох місяців, що давало позивачу об`єктивну можливість звернутися до Банку та погасити наявну заборгованість по кредиту або з`ясувати всі спірні питання, зокрема, щодо розміру заборгованості.

Крім того, судом враховано, що на дату звернення за даною заявою про забезпечення позову, дата, визначена в листі ДП Сетам від 14.01.2020 за № 300/17-18-20, де зазначено про день і час проведення електронних торгів з примусової реалізації предмету іпотеки - нежитлової будівлі, загальною площею 919,1 кв. м., за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 130/1 - 10 лютого 2020 року, вже минула. Проте, доказів, що спірне нерухоме майно було реалізовано будь-якій особі за результатом проведення електронних торгів до заяви не додано.

Також судом при оцінці збалансованості інтересів сторін враховано права іпотекодавця до дня продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов`язанням, що відповідно до ст. 42 Закону України "Про іпотеку" є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки.

Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, дослідивши надані докази та враховуючи збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що заява Виробничого підприємства "Спецбуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про вжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями ст. 139 Господарського процесуального кодексу України передбачено, серед іншого, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

При цьому, як передбачено положеннями ст. 141 Кодексу, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Разом з тим, заявник не вбачає необхідності зустрічного забезпечення, а подана заява не містить обґрунтування того, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову не призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, та не призведе до понесення відповідачем збитків, у разі задоволення заяви про забезпечення позову.

Оскільки, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, а тому заява Виробничого підприємства "Спецбуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

За приписами ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі викладеного, враховуючи положення Глави 8 Розділу І ГПК України, оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому витрати Виробничого підприємства "Спецбуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю по сплаті судового збору в сумі 1051,00 грн. за розгляд заяви про забезпечення позову, відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Керуючись ст. 123, 136-140, 234, 235 ГПК України Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Виробничого підприємства "Спецбуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю в задоволенні заяви про забезпечення позову.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 24.02.2020 та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А. І. Привалов