Постанова

від 20.02.2020 по справі 910/2815/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 910/2815/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, В. І. Студенець, І. В. Ткач

за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Родовід банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Родовід банк" Шевченка Андрія Миколайовича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019

у складі колегії суддів: Т. І. Разіна- головуючий, І. А. Іоннікова, К. В. Тарасенко

за позовом приватного підприємства "Рент 2016"

до

1. Публічного акціонерного товариства "Родовід банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Родовід банк" Шевченка Андрія Миколайовича;

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерблок Плюс"

про визнання припиненим договору іпотеки №2007-151/4 від 25.03.2008за участю представників учасників:

позивача: Біжко Ю.О.

відповідача-1: Бобренко О.С.

відповідача-2: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство "Рент 2016" (далі - ПП "Рент 2016", позивач) звернулося до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Родовід банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію (далі - ПАТ "Родовід банк", відповідач-1) та до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерблок Плюс" (далі - ТОВ "Інтерблок Плюс", відповідач-2) про визнання припиненим договору іпотеки № 2007-151/4 від 25.03.2008, укладеного між ПАТ "Родовід банк" та ТОВ "Інтерблок Плюс".

Позов мотивовано тим, що нерухоме майно (нежитлова будівля) загальною площею 483,40 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 55 літ. В, належне ПП "Рент 2016" на праві власності, незаконно перебуває під обтяженням (іпотекою) ПАТ "Родовід банк" за договором іпотеки № 2007-151/4 від 25.03.2008, укладеним ТОВ "Інтерблок Плюс" на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "СП "Відродження" за кредитним договором № 2007-151 від 06.04.2007, до якого позивач не має ніякого відношення.

Також позивач вказує, що на час набуття позивачем права власності на вказане нерухоме майно ПП "Рент 2016" не було відомо про таке обтяження, оскільки інформація щодо нього у Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єкта на той час була відсутня.

Позивач вважає, що договір іпотеки № 2007-151/4 від 25.03.2008 є припиненим, оскільки припинена діяльність ТОВ "СП "Відродження" (боржника за кредитним договором № 2007-151 від 06.04.2007) у судовому порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.

Крім того, на думку позивача, договір іпотеки є припиненим у силу положень ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку", у зв`язку із закінченням строку дії іпотечного договору.

Також, позивач зазначає про невикористання кредитором права на проведення стягнення за виконавчим листом та задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в строки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.07.2019 у справі №910/2815/19 відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Рішення мотивовано недоведеністю факту порушення ПАТ "Родовід банк" охоронюваних законом прав і інтересів ПП "Рент 2016".

Також, суд вказує на невірний та неефективний спосіб захисту права власності, обраний позивачем.

Суд зазначає, що на час розгляду даної справи запис про іпотеку чи обтяження на належне позивачу майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не внесено.

Відхиляючи доводи позивача щодо припинення іпотеки, оскільки припинено боржника за кредитним договором (що, на думку позивача, є підставою для припинення як основного, так і похідного зобов`язання) суд першої інстанції вказав на те, що сам факт ліквідації (припинення) боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи (за наявності заборгованості боржника за цим договором), не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 10.02.2016 у справі №6-216цс14, від 10.02.2016 у справі №6-84цс15, від 06.07.2016 у справі №3-578гс16).

Суд вказує, що процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов договору іпотеки № 2007-151/4 від 25.03.2008 ПАТ "Родовід банк" розпочало у квітні 2013 року, коли звернулося до господарського суду міста Києва до іпотекодавця - ТОВ "Інтерблок" з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки , тобто до винесення Донецьким окружним адміністративним судом постанови від 30.08.2013 у справі № 805/9086/13а про припинення ТОВ "СП "Відродження" (боржника за кредитним договором).

Суд першої інстанції зазначає, що господарським судом м. Києва 07 жовтня 2013 року було ухвалено рішення у справі № 910/6325/13 за позовом ПАТ "Родовід банк" до ТОВ "Інтерблок Плюс" про звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 55 літ. В, загальною площею 483,40 кв.м. Вказане рішення набрало законної сили. Між тим, внесення запису про припинення ТОВ "СП "Відродження" (боржника за кредитним договором) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відбулося 14 червня 2016 року ).

Суд, відхиляючи доводи позивача про визнання припиненим договору іпотеки №2007-151/14 від 25.03.2008, у зв`язку із закінченням строку його дії, посилається на п. 5.4 договору іпотеки, відповідно до якого договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і нотаріального посвідчення і діє до повного розрахунку боржника/іпотекодавця з іпотекодержателем за основним зобов`язанням. Тобто, вказаною умовою договору іпотеки встановлена дія цього правочину - до повного розрахунку боржника/іпотекодавця з іпотекодержателем за основним зобов`язанням.

Щодо припинення договору іпотеки у зв`язку з невчасним використанням ПАТ "Родовід банк" права на задоволення своїх вимог за рахунок продажу предмета іпотеки під час виконавчого провадження, суд зазначає, що звернення стягувача до Державної виконавчої служби з метою задоволення своїх вимог у порядку Закону України "Про виконавче провадження" є правом стягувача (банку), а не його обов`язком. При цьому ст. 17 Закону "Про іпотеку" (спеціального Закону у даних спірних правовідносинах) не визначає такої підстави для припинення іпотеки, як несвоєчасне використання іпотекодержателем свого права на продаж предмета іпотеки під час виконавчого провадження.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі №910/2815/19 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2019 та прийнято нове, яким позов задоволено. Визнано припиненим договір іпотеки № 2007-151/4 від 25.03.2008, укладений між ВАТ "Родовід банк" (яке було перейменовано на ПАТ "Родовід банк") та ТОВ "Інтерблок Плюс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В., зареєстрований в реєстрі за №1396. Здійснено розподіл судового збору.

Постанова мотивована тим, що іпотека є припиненою, оскільки основне зобов`язання, в забезпечення якого виступає іпотечний договір, припинено.

Апеляційний суд вказує на те, що ліквідація ТОВ "СП "Відродження" вважається завершеною і Товариство - припиненим з 14.06.2016. З цих підстав апеляційний суд дійшов висновку про те, що з цієї дати припинилися всі зобов`язання останнього, зокрема і перед відповідачем-1. Апеляційний суд вказує, що оскільки основне зобов`язання (забезпеченням якого виступає іпотечний договір) припинено, тому вказаний договір іпотеки є також припиненим . Обґрунтовуючи дані висновки, апеляційний суд зазначає, що ця його позиція відповідає і висновкам Верховного Суду України (Постанова ВСУ від 29.03.2017 у справі № 6-2013цс16).

Також суд апеляційної інстанції наголошує на доведеності позивачем порушення його права, зокрема договорами купівлі-продажу спірного майна, укладеними з ТОВ "ІІ Паша" (продавець) від 02.12.2016 та рішенням господарського суду міста Києва від 07.11.2016 у справі № 910/16620/16.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ "Родовід Банк" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі №910/2815/19 та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2019.

Скарга мотивована тим, що припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи не припиняє іпотеки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості (звернувся з позовом до поручителя) до моменту припинення боржника - юридичної особи.

Банк посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постановах від 25.11.2015 у справі №6-172цс15, від 06.07.2016 у справі 3-584гс16, від 29.03.2017 у справі № 6-2013цс16, та позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 28.02.2018 у справі № 2-1147/11, від 30.05.2018 у справі № 2-4125/11.

ПАТ "Родовід Банк" вказує на те, що сам факт ліквідації (припинення) боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи (за наявності заборгованості боржника за цим договором), не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Банк посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постановах від 10.02.2016 у справі № 6-216цс14, від 10.02.2016 у справі № 6-84 цс15, від 06.07.2016 у справі № 3-578гс16.

4. Позиції інших учасників справи

Позивач ПП Рент 2016 у відзиві на касаційну скаргу та представник позивача в судовому засіданні проти задоволення касаційної скарги заперечують, вважають постанову апеляційного суду такою, що ухвалена у повній відповідності до вимог матеріального та процесуального законодавства, на підставі повного та всебічного дослідження всіх обставин та належної правової оцінки всіх доказів, які містяться в матеріалах справи.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач - ПП "Рент 2016" на момент звернення з позовом у справі №910/2815/19 є власником нерухомого майна загальною площею 483,40 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 55 літ. В . Це майно було набуте позивачем на підставі укладених із ТОВ "ІІ Паша" (продавцем) двох договорів купівлі-продажу часток (по 1/2 частки) нежитлової будівлі від 02.12.2016р., посвідчених приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюком М.М. та зареєстрованих в реєстрі за № 1904 та № 1905. Відповідно до умов вказаних договорів, визначені сторонами частки нерухомого майна, що відчужувались позивачу, належали продавцю (ТОВ "II Паша") на підставі рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2016 р. по справі №910/16620/16, яке набрало законної сили, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис № 17677570.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що після виконання сторонами вказаних договорів купівлі-продажу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені записи № 17867272 та № 17865139 про право власності ПП "Рент 2016" на вказане нерухоме майно.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказав, що у подальшому з листа попереднього власника нерухомого майна (ТОВ "ІІ Паша") № 2602/19 від 26.02.2019р. йому стало відомо, що набутий ПП "Рент 2016" вищевказаний об`єкт нерухомості перебуває під обтяженням (іпотекою) ПАТ "Родовід банк" за укладеним ним із ТОВ "Інтерблок Плюс" договором іпотеки № 2007-151/4 від 25.03.2008 р. на забезпечення виконання ТОВ "СП "Відродження" зобов`язань за кредитним договором №2007-151 від 06.04.2007р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ "Родовід Банк" та ТОВ "СП "Відродження" (позичальник) був укладений кредитний договір № 2007-151 від 06.04.2007. З метою забезпечення виконання позичальником - ТОВ СП "Відродження зобов`язань за цим кредитним договором ПАТ "Родовід Банк" та ТОВ "Інтерблок плюс" (іпотекодавець) уклали договір іпотеки № 2007-151/4 від 25.03.2008, відповідно до умов якого іпотекодавець передав банку в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно - нежилий будинок (літера В), загальною площею 483,4 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема, 55 (з 2015 року нова назва вулиці - вулиця Січових Стрільців).

ТОВ СП Відродження зобов`язувалося погасити заборгованість за кредитним договором в межах загальної суми 1 500 000,00 євро в строки, вказані у відповідних додаткових угодах кредитного договору, але не пізніше 03.04.2009 р.

У зв`язку з порушенням ТОВ СП Відродження умов кредитного договору, ПАТ "Родовід банк" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ТОВ "СП "Відродження" кредитної заборгованості за договором № 2007-151 від 06.04.2007. Рішенням господарського суду Донецької області від 02.11.2009 у справі № 20/307 позов ПАТ "Родовід Банк" про стягнення заборгованості у сумі 1 403 561,02 євро та 20 022 105,10 грн. був задоволений у повному обсязі.

У зв`язку із невиконанням ТОВ "СП "Відродження" вищевказаного рішення господарського суду Донецької області від 02.11.2009 у справі № 20/307 про стягнення грошової заборгованості, рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/6325/13 від 07.10.2013 за позовом ПАТ "Родовід банк" до ТОВ "Інтерблок плюс" у рахунок погашення зазначеної заборгованості було звернуте стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 2007-151/4 від 25.03.2008 р. - нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Артема, 55 літ. В , загальною площею 483,4 кв.м., шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною у розмірі 8 282 400,00 грн. Дане рішення набрало законної сили.

Донецьким окружним адміністративним судом 30.08.2013 у справі № 805/9086/13а було ухвалено постанову про припинення ТОВ "СП "Відродження" (ідентифікаційний код 31158665). Відповідний запис про припинення ТОВ "СП "Відродження", як юридичної особи, був внесений 14.06.2016 р. за № 12661390008006673 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд першої інстанції, посилаючись на матеріали справи вказав, що процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов договору іпотеки № 2007-151/4 від 25.03.2008 р. ПАТ "Родовід банк" розпочало у квітні 2013 року, коли звернулось до господарського суду міста Києва із вимогами до іпотекодавця - ТОВ "Інтерблок плюс" із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто до винесення Донецьким окружним адміністративним судом постанови від 30.08.2013 у справі № 805/9086/13а про припинення ТОВ "СП "Відродження" (боржника за кредитним договором) та до внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (14.06.2016 р.).

Судом першої інстанції встановлено, що пункт 5.4 спірного договору іпотеки передбачає, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і нотаріального посвідчення і діє до повного розрахунку боржника/іпотекодавця із іпотекодержателем за основним зобов`язанням (кредитним договором № 2007-151 від 06.04.2007 р.). Тобто, вказаною умовою договору іпотеки встановлена дія цього правочину - до повного розрахунку боржника/іпотекодавця із іпотекодержателем за основним зобов`язанням.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Верховний Суд констатує, що згідно положень ст. 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи боржника, крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України "Про іпотеку" за невиконання боржником основного зобов`язання відповідальність перед іпотекодержателем (в межах вартості предмету іпотеки несе іпотекодавець (майновий поручитель).

Згідно з ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до п. 9 ч.2 ст. 129 Конституції України, п.7 ч.2 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) судочинства є обов`язковість рішень суду.

Згідно зі ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Верховний Суд констатує, що положення ст. 86 ГПК України покладають на суди першої та апеляційної інстанції обов`язок з всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, на підставі яких (згідно ст. 73 ГПК України) судами встановлюється наявність або відсутність обставин (фактів).

Отже, встановлення судами обставин (фактів) без застосування одного чи кількох вказаних чинників (всебічності, повноти, об`єктивності та безпосередності дослідження доказів) є порушенням норм процесуального права - ст. 86 та 73 ГПК України.

Чинне законодавство не надає Верховному Суду процесуальної можливості самостійно досліджувати докази та встановлювати обставини справи, однак положеннями ст. 300 ГПК України саме на суд касаційної інстанції покладено обов`язок перевіряти правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

В рішенні суду першої інстанції від 29.07.2019 у справі №910/2815/19 вказано, що рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/6325/13 від 07.10.2013 за позовом ПАТ "Родовід банк" до ТОВ "Інтерблок плюс" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було звернуте стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 2007-151/4 від 25.03.08 р. - нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Артема, 55 літ. В , загальною площею 483,4 кв.м., шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною у розмірі 8 282 400,00 грн.

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції на їх відповідність вимогам ст. ст. 73, 86 ГПК України Верховний Суд констатує, що з тексту рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/6325/13 від 07.10.2013, дослідженого судом першої інстанції вбачається, що провадження у справі №910/6325/13 було порушено судом ухвалою від 05 квітня 2013 року .

Отже, висновки суду першої інстанції у справі №910/2815/19 про те, що процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки ПАТ "Родовід банк" розпочало у квітні 2013 р., (тобто до винесення Донецьким окружним адміністративним судом постанови від 30.08.2013 у справі № 805/9086/13а про припинення ТОВ "СП "Відродження") є правомірними.

Суд першої інстанції в рішенні від 29.07.2019 у справі №910/2815/19 вказав, що рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/6325/13 від 07.10.2013 за позовом ПАТ "Родовід банк" до ТОВ "Інтерблок плюс" про звернення стягнення на предмет іпотеки набрало законної сили.

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції на їх відповідність вимогам ст. ст. 73, 86 ГПК України Верховний Суд зазначає, що з тексту рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/6325/13 від 07.10.2013 вбачається, що його повний текст складений 14.10.2013. Як встановлено Вищим господарським судом України в постанові від 13.09.2017 у справі № 910/6325/13, наказ на виконання рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013 було видано 28 жовтня 2013 року.

Отже, висновки суду першої інстанції у справі №910/2815/19 про те, що рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/6325/13 від 07.10.2013 за позовом ПАТ "Родовід банк" до ТОВ "Інтерблок плюс" про звернення стягнення на предмет іпотеки набрало законної сили - є правомірними.

Судом першої інстанції встановлено, що запис про припинення боржника за кредитним договором - ТОВ "СП "Відродження", як юридичної особи, був внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 12661390008006673 лише 14.06.2016 р.

Таким чином, право ПАТ "Родовід банк" як іпотекодержателя на задоволення своїх майнових вимог за рахунок предмету іпотеки (та відповідний обов`язок іпотекодавця) виникли не лише з договору іпотеки №2007-151/4, а і з рішення суду у справі №910/6325/13 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке набрало законної сили до припинення боржника за кредитним договором як юридичної особи.

Верховний Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України Про іпотеку у випадку, коли іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника перед іпотекодержателем, він є майновим поручителем. Отже, в даному випадку іпотека є конгломератним різновидом таких видів забезпечення виконання зобов`язання як порука та застава .

Верховний Суд констатує, що припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи боржника за цим зобов`язанням не припиняє поруки (та, відповідно, іпотеки як різновиду поруки), якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи боржника.

Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції і відзначає, що оскільки право на звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом звернення до суду з позовом, за результатами розгляду справи за яким ухвалено судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки) було реалізоване кредитором ПАТ "Родовід банк" до ліквідації боржника ТОВ "СП "Відродження", то ліквідація останнього не свідчить про припинення іпотеки.

Верховний Суд також погоджується з висновками місцевого суду про те, що пункт 5.4 спірного договору іпотеки передбачає, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і нотаріального посвідчення і діє до повного розрахунку боржника/іпотекодавця із іпотекодержателем за основним зобов`язанням (кредитним договором № 2007-151 від 06.04.2007 р.). Тобто, вказаною умовою договору іпотеки встановлена дія цього правочину - до повного розрахунку боржника/іпотекодавця із іпотекодержателем за основним зобов`язанням.

Верховний Суд також погоджується з обґрунтованими висновками суду першої інстанції про те, що звернення стягувача до Державної виконавчої служби з метою задоволення своїх вимог у порядку Закону України "Про виконавче провадження" є правом стягувача (банку), а не його обов`язком.

Виходячи з викладеного, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції дійшов хибних висновків про те, що у зв`язку з ліквідацією ТОВ СП Відродження вищевказаний договір іпотеки є припиненим.

Верховний Суд зазначає, що посилання апеляційного суду в обґрунтування своєї позиції на постанову Верховного Суду України від 29.03.2017 у справі № 6-2013цс16 є неправомірним.

Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі № 6-2013цс16, аналізуючи правовідносини поруки, вказав, що припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи - боржника за цим зобов`язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника. Також ВСУ у вказаній постанові прямо зазначив, що оскільки у справі, яка переглядається, право на стягнення з поручителя заборгованості (шляхом звернення до суду з позовом, за результатами розгляду справи за яким ухвалено судове рішення про стягнення цієї заборгованості з поручителя) було реалізоване кредитором до ліквідації боржника, то ліквідація останнього не свідчить про припинення зобов`язання поручителя .

Таким чином, свідоме посилання апеляційного суду на текст постанови ВСУ, яка містить позицію, що явно протилежна позиції, висловленій апеляційним судом, не можна визнати належним обґрунтуванням судового рішення . Верховний Суд констатує, що ухвалення судового рішення без належного обґрунтування є порушенням вимог процесуального права (ст. 236 ГПК України).

Верховний Суд також зазначає, що апеляційний суд у своїх висновках залишив поза увагою той факт, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування з 04 лютого 2019 року було введено в дію положення ч. 4 ст. 593 та ч. 5 ст. 559 ЦК України.

Введення в дію положень ч. 4 ст. 593 та ч. 5 ст. 559 ЦК України відбулося до звернення позивача з позовом у справі №910/2815/19 (позивач направив до суду позов про визнання припиненим договору іпотеки 01 березня 2019 року , поштовий конверт міститься в першому томі справи, аркуш 119).

В частині 4 ст. 593 ЦК України вказано, що припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки ) шляхом подання позову.

В частині 5 ст. 559 ЦК України зазначено, що ліквідація боржника - юридичної особи не припиняє поруку , якщо до дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника - юридичної особи кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв`язку з порушенням таким боржником зобов`язання.

Верховний суд відзначає, що в п.2 Розділу ІІ Перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування вказано, що цей Закон застосовується і до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію.

Іпотека за договором №2007-151.4 від 25.03.2008 станом на 04 лютого 2019 року (дату введення в дію положень ч. 4 ст. 593 та ч. 5 ст. 559 ЦК України) не була визнана припиненою, а судове рішення у справі № 910/6325/13 від 07.10.2013 про звернення стягнення на предмет іпотеки - мало законну силу та не було виконане.

Між тим, апеляційний суд вищевказані положення цивільного законодавства (зокрема, ч.4 ст. 593 ЦК України) не застосував, їх незастосування ніяк не обґрунтував та ухвалив судове рішення (постанову від 15.10.2019р.) всупереч даним нормам.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Постанова Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі 910/2815/19 вищевказаним вимогам не відповідає.

Виходячи з вищевикладеного, всупереч вищевказаним нормам матеріального та процесуального права апеляційний суд дійшов хибних висновків про визнання припиненим договору іпотеки №2007-151.4 від 25.03.2008., неправомірно скасувавши законне рішення суду першої інстанції про відмову в позові. За таких обставин постанова Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі 910/2815/19 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду м. Києва від 29.07.2019 у справі №910/2815/19 - залишенню в силі.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного, Верховний Суд, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.

8. Судові витрати

Відповідно до ст. 129 ГПК України (у зв`язку зі скасуванням постанови суду апеляційної інстанції та залишенням у силі рішення місцевого господарського суду) Верховний Суд здійснює розподіл судових витраті і покладає витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги на позивача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Родовід банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Родовід банк" Шевченка Андрія Миколайовича задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі №910/2815/19 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2019 у справі №910/2815/19 залишити в силі.

Стягнути з приватного підприємства "Рент 2016" (49106, м. Дніпро, бульвар Слави, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 40982090) на користь публічного акціонерного товариства "Родовід банк" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, код ЄДРПОУ 14349442) 3 842,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя В. І. Студенець

Суддя І. В. Ткач