Постанова

від 25.02.2020 по справі 371/1313/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2020 року м. Київ

Унікальний номер справи № 371/1313/19

Апеляційне провадження 22-ц/824/4183/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Махлай Л.Д.,

суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф.

при секретарі Гойденко Д.В.

сторони

позивачі ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12

відповідач Головне управління Держгеокадастру у Київській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_13 , подану через представника ОСОБА_14 , на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 20 листопада 2019 року, постановлену під головуванням судді Поліщук А.С., про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа: ОСОБА_13 про визнання недійсним свідоцтв про право власності на земельні ділянки та зобов`язання скасувати записи у Державному земельному кадастрі та поземельних книгах,

в с т а н о в и в :

у жовтні 2019 року позивачі звернулися до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, у якому просили визнати недійсними свідоцтва про право власності на земельні ділянки: серія та номер: 31084131, 31044849, 31073343, 31083292, 31065510, 31081174, 31047794, видані 16.12.2014 реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції Головному управлінню Держземагенства у Київській області на земельні ділянки площею 7,9889 га з кадастровим номером 3222983400:02:009:0003, 3,5776 га кадастровий номер 3222983400:03:003:0011, 14,5655 га кадастровий номер 3222983400:03:001:0005, 5,2004 га кадастровий номер 3222983400:02:004:0031, 8,7345 га кадастровий номер 3222983400:02:008:0002, 1,54 га кадастровий номер 3222983400:02:004:0030, 4,4684 га кадастровий номер 3222983400:02:003:0012, цільове призначення -для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області, та скасувати запис у Державному земельному кадастрі та Поземельній книзі стосовно даної земельної ділянки.

18.11.2019 представник позивачів подала заяву про забезпечення позову, в якій просила заборони Головному управлінню Держземагенства у Київській області до набрання рішення суду законної сили, вчиняти будь-які дії щодо передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області, кадастрові номери: 3222983400:02:004:0030; 3222983400:03:001:0005; 3222983400:02:003:0012; 3222983400:03:003:0011; 3222983400:03:003:0010; 3222983400:02:008:0002; 3222983400:02:004:0031; 3222983400:02:004:0003;

заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації речових прав ( в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам. Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад. Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ) вчиняти будь-які реєстраційні дії, щодо вищезазначених земельних ділянок.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 20.11.2019 заяву задоволено частково. Заборонено ГУ Держгеокадастру у Київській області вчиняти будь-які дії щодо передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а саме: 1,54 га з кадастровим номером 3222983400:02:004:0030, 14,5665 га з кадастровим номером 3222983400:03:001:0005, 4,4684 га з кадастровим номером 3222983400:02:003:0012, 3,5776 га з кадастровим номером 3222983400:03:003:0011, 3,4575 га з кадастровим номером 3222983400:03:003:0010, 8,7345 га з кадастровим номером 3222983400:02:008:0002, 5,2004 га з кадастровим номером 3222983400:02:004:0031, 7,9889 га з кадастровим номером 3222983400:02:009:0003, які знаходиться на території Коритищанської сільської ради Миронівського району Київської області. Заборонено суб`єктам державної реєстрації речових прав та їх обтяжень (в тому числі державним реєстраторам, нотаріусам, Міністерству юстиції України, та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, а також іншим суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, передбаченим Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вищезазначених земельних ділянок.

Застосовано зустрічне забезпечення позову. Зобов`язано позивачів у десятиденний строк солідарно внести на депозитний рахунок Миронівського районного суду Київської області грошові кошти у розмірі 37 197,30 грн.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ОСОБА_13 через представника подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу оскільки вона постановлена з порушенням норм процесуального права та без повного з`ясування обставин справи та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. А саме, посилання суду на висновок судового експерта Українського незалежного інституту судових експертиз від 18.11.2019 № 08/11-2019 є безпідставним та не відповідає матеріалам справи, оскільки в матеріалах справи міститься висновок спеціаліста з картографічними матеріалами, а не висновок експерта. Висновок же спеціаліста про те, що спірні земельні ділянки відносяться до колективної власності не є допустимим доказом, оскільки зроблений на підставі недостовірних відомостей та ні в відомостях про спеціаліста, що склав висновок, ні в документах, що є додатками до нього, не міститься інформації, що особа є судовим експертом державної спеціалізованої установи, дані про таку особу відсутні і в Реєстрі атестованих судових експертів. Суд не звернув уваги на те, що в позові пред`явлено вимоги щодо 7 земельних ділянок, а судом забезпечено позов щодо 8 земельних ділянок. Зустрічне забезпечення є неспівмірним із заходами забезпечення позову, оскільки нормативно-грошова оцінка всіх земельних ділянок значно вища та складає 1 721 780,70 грн. Спірні земельні ділянки передані йому в оренду та внаслідок не укладення договорів держава втрачає 68 871,23 грн (4% від нормативної грошової оцінки).

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів ОСОБА_15 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зазначає, що посилання апелянта на довідку Держземагенства, згідно з якою спірні земельні ділянки є землями резерву спростовуються картографічними матеріалами та висновком судового експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи. Крім того, на даний час існують обґрунтовані ризики щодо передачі вказаних ділянок в оренду оскільки видані накази відповідача на вказані земельні ділянки. Вважають безпідставним посилання апелянта на те, що забезпечення позову може вплинути на його майбутнє право користування спірними земельними ділянками, які можуть бути предметом договорів оренди між ним та відповідачем, оскільки на даний час накази відповідача оскаржуються Прокуратурою Київської області у Господарському суді Київської області. Посилання апелянта, що в позовні заяві заявлено вимоги щодо 7 земельних ділянок, а судом забезпечено щодо 8 є також безпідставними, оскільки не змінюючи предмет і підстави позову, а також обґрунтування позовних вимог в позовній заяві було допущено описку в прохальній частині та помилково не вказано про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 3,4575 га, яка в подальшому виправлена поданням до суду заяви про збільшення позовних вимог. Вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим ефективний захист та поновлення порушених прав. Оскільки відповідачем право оренди на вказані земельні ділянки може бути виставлено на продаж, шляхом проведення аукціону, а тому судом вірно застосовано зустрічне забезпечення, шляхом внесення на депозитний рахунок грошових коштів, що складає суму річної орендної плати за спірні земельні ділянки у розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки землі. Вартість одного гектару ріллі по Київській області становить 26 531 грн.

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_14. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивачів ОСОБА_15 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами заявлено вимоги щодо неправомірності отримання свідоцтв про право власності на спірні земельні ділянки, а тому вимоги про забезпечення позову є спів мірними із заявленими позовними вимогами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Позивачі звертаючись з позовною заявою просили визнати недійсними свідоцтва про право власності на земельні ділянки. При цьому позивачі посилалися на те, що були учасниками колективного сільськогосподарського підприємства та після розпаювання земель мали першочергове право на отримання цих земель в свою приватну власність.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд першої інстанції враховуючи обставини, викладені у позовній заяві, правильно виходив з того, що забезпечення позову стосується саме спірних земельних ділянок.

Оскільки у разі задоволення позовних вимог передача спірних земельних ділянок в оренду може призвести до неможливості чи ускладнення виконання рішення суду, висновки суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову до вирішення справи по суті колегія суддів вважає правильними.

Обраний позивачами вид забезпечення позову пов`язаний із змістом пред`явлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірними є сім земельних ділянок, а суд забезпечив позов щодо восьми земельних ділянок не спростовують висновки суду, оскільки за змістом позовної заяви позивачі оспорюють правомірність видачі свідоцтв про право власності відносно земельних ділянок, які мають кадастрові номери 3222983400:02:004:0030, 3222983400:03:001:0005, 3222983400:02:003:0012, 3222983400:03:003:0011, 3222983400:03:003:0010, 3222983400:02:008:0002, 3222983400:02:004:0031, 3222983400:02:009:0003.

Саме відносно вказаних земельних ділянок і вжиті заходи забезпечення позову.

Представник позивачів пояснила, що не зазначення у прохальній частині вимог щодо земельної ділянки з кадастром номером 3222983400:03:003:0010 є технічною опискою , яка була усунута шляхом подачі заяви про збільшення позовних вимог із включенням даної земельної ділянки до позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд послався на висновок, який не є висновком експерта та не може братися до уваги як належний доказ не впивають на вирішення питання про забезпечення позову, оскільки оцінка висновку у сукупності з іншими доказами має надаватися судом при винесенні рішення по суті спору. На стадії ж вирішення питання про забезпечення позову не вирішується питання правомірності чи неправомірності позовних вимог. При розгляді питання про забезпечення позову суд має встановити, що між сторонами дійсно виник спір, та що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Такі обставини судом вставлено правильно.

У випадку ж недоведеності позовних вимог та відмови у позові суд скасовує заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Перелік випадків, у яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення визначений частиною третьою статті 154 ЦПК України та є вичерпним. Так, суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за відсутності обставин, які є обов`язковою умовою застосування зустрічного забезпечення, таке забезпечення є правом, а не обов`язком суду. Це питання віднесено на розсуд суду і застосовується у разі наявних до того обґрунтованих сумнівів щодо безперешкодного можливого відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

У відповідності до частини 4 статті 154 ЦПК України, зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову (частина п`ята статті 154 ЦПК України).

Таким чином, зустрічне забезпечення - це гарантія відшкодування ймовірних для відповідача збитків. Воно має на меті зберегти певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів за заявою позивача.

Відповідач не оспорює розмір зустрічного забезпечення.

ОСОБА_13 не є відповідачем у спорі. Як зазначив представник апелянта спірні земельні ділянки ніколи не перебували в оренді ОСОБА_13 . За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про те, що судом неправильно визначено розмір зустрічного забезпечення не можна визнати обґрунтованими, оскільки ОСОБА_13 не може діяти від імені відповідача.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу ОСОБА_13 залишити без задоволення.

Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 20 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлений 26.02.2020.

Головуючий Л. Д. Махлай

Судді В. А. Кравець

О. Ф. Мазурик