Рішення

від 27.02.2020 по справі 826/7808/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2020 року м. Київ № 826/7808/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бі Ту Бі Експрес доГоловного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Бі Ту Бі Експрес (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2017 №0003391402 в частині основного платежу в сумі 268783,20 грн, штрафних (фінансових) санкцій в сумі 35792,30 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2017 №0003401402 в частині основного платежу в сумі 276126,12 грн, штрафних (фінансових) санкцій в сумі 69 031,78 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2017 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 14.09.2017, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні відповідних показників податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав викладених у письмових запереченнях, які наявні в матеріалах справи. Посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку контролюючого органу мають ознаки фіктивності. А тому правочини, що укладені між позивачем і такими контрагентами не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє право на формування показників податкової звітності на підставі безтоварних господарських операцій.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, а рішення постановлене з урахуванням п. 10 частини першої Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

31 травня відповідачем на підставі акта планової виїзної перевірки №159//26-15-14-02-01/37590041 від 26.04.2017, прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- 0003391402, яким позивачу за порушення окремих норм П(С)БО 15 Доходи , П(С)БО 16 Витрати , п.п.134.1.1, 138.1.1, 138.2, 139.1.9 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 №88, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на прибуток приватних підприємств всього в сумі 308 499,00 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 271 922,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 36577,00 грн;

- 0003401402, яким позивачу за порушення п.п.185.1, 188.1, 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, 201.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість всього в сумі 373529,00 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 298823,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 74706,00 грн.

Оскарження позивачем наведених ППР в частині, обумовлено згодою позивача із висновками перевірки щодо неправомірності формування показників податкової звітності за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ Нові транспортні технології , ТОВ Компанія НТТ , ПП К-Офіс .

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, збільшення грошового зобов`язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в оскаржуваній частині ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ Ей Еф Бізнес Груп , ТОВ Торговельно-промислова група Альбатрос , ТОВ Шах ХХІ , ТОВ Віоліма , ПП Саліус , ТОВ Бум Фінанс , ТОВ Лоял Дот , ТОВ Акрам Вест ТД , ТОВ Виробнича фірма Дзета .

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, обґрунтовується контролюючим органом з огляду на ненадання позивач до перевірки додаткових документів, які підтверджують зміст спірних господарських операцій, адже первинні документи детального відображення змісту господарської операції в собі не містять.

Крім того контролюючий орган посилається на порушене кримінальне провадження №32015230000000055 від 17.03.2015 за ст.ст.205, 212 КК України при створенні схеми мінімізації податкових зобов`язань, до якої залучені контрагенти позивача.

Інших обставин збільшення позивачу сум грошових зобов`язань та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій акт перевірки в собі не містить.

Не погоджуючись із правомірністю і обґрунтованістю наведених доводів контролюючого органу, як наслідок, правомірністю оскаржуваних ППР, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття безтоварність (господарської операції).

Разом з тим, Закон України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні пов`язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов`язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і безтоварна операція є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб`єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов`язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом ч.6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об`єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, до яких дійшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагентів позивача, яка (фіктивність) встановлена в акті перевірки з огляду на наявність порушеного кримінального провадження №32015230000000055 від 17.03.2015, не сприймаються судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, акт перевірки не містить в собі інформації про існування вироку та/або ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та якими б посадових осіб контрагентів позивача або безпосередньо посадових осіб позивача було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 205, 212 КК України.

До того ж, суд приймає до уваги те, що контролюючим органом не надано доказів проведення документальних перевірок контрагентів позивача в рамках яких було б встановлено неправомірне формування вказаними суб`єктами господарювання показників податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинам з позивачем.

В той же час, як вбачається з акта перевірки, контролюючим органом було детально здійснено аналіз змісту та обсягу господарських операцій між позивачем і спірними контрагентами, що вказані в наданих позивачем до перевірки договорах, актах надання послуг, податкових накладних, картках бухгалтерського рахунку 631.

Жодних зауважень до належності оформлення наданих до перевірки документів акт перевірки в собі не містить.

Посилання контролюючого органу на не надання позивачем до перевірки додаткових документів, які висвітлюють зміст спірних господарських операцій судом відхиляються, враховуючи наступне.

Як вбачається з запиту контролюючого органу №5 від 13.04.2017 Про надання пояснень та їх документального підтвердження , який отриманий позивачем 13.04.2017 (а.с.250 том 3), платнику податків запропоновано надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо поставки товарів, їх транспортування та якості товарів (сертифікати, посвідчення, паспорти від виробника), надання послуг (виконання робіт) по спірним контрагентам.

Листом від 18.04.2017 №2017/04-18 позивачем надано до контролюючого органу належним чином засвідчені копії договорів, рахунків-фактур, актів виконання робіт (наданих послуг, видаткових накладних, реєстрів видаткових накладних.

Оскільки запит контролюючого органу №5 від 13.04.2017 містив загальне формулювання щодо переліку необхідних до надання документів, є можливим дійти висновку про те, що позивачем були надані документи в тому обсязі, який на думку позивача є достатнім для підтвердження фактичності виконання спірних господарських операцій.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відзначити, що враховуючи специфіку проведення контрольного заходу (виїзний), контролюючий орган не був позбавлений можливості витребувати у позивача безпосередньо під час проведення перевірки конкретно визначені документи, які на думку посадових осіб відповідача підтверджували б правомірність формування позивачем показників податкової звітності, однак, як свідчать матеріали справи, додаткових документів контролюючий орган під час перевірки не витребовував.

В той же час, під час розгляду справи судом було запропоновано позивачу надати до матеріалів справи, окрім первинних, також і інші документи, що можуть більш детально висвітлити та підтвердити зміст спірних господарських операцій.

Дослідивши надані позивачем документи, суд зазначає наступне.

Стосовно господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Торговельно-промислова група Альбатрос .

18 лютого 2014 між позивачем (покупець) і ТОВ ТПГ Альбатрос укладено договір поставки №87 (а.с.200-204 том 1), відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товарну продукцію, що зазначена у видаткових накладних.

Від вказаного контрагента Позивач протягом 2014 року (з лютого по жовтень) отримав по Договору поставки №87 від 18.02.2014р. папір туалетний в рулонах 040 (новий стандарт) на загальну суму 13180,45 грн., ПДВ 2636,09 грн., разом з ПДВ 15816,54 грн.

Фактичність виконання договору поставки №87 від 18.02.2014р. підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних ТОВ Торговельно-промислова група Альбатрос №рл-К00000112 від 26.02.2014р., №рл-К00000122 від 28.02.2014р., №рл-К00000125 від 04.03.2014р., №рл-К00000819 від 06.03.2014р., №рл-К00000713 від 24.10.2014р. (аркуші справи 205-209 том 1).

Оплата придбаного товару здійснювалась позивачем на підставі рахунків-фактур (а.с. 210-212 том 1).

Якість придбаного позивачем товару підтверджується Сертифікатом відповідності на продукцію ТОВ Торговельно-промислова група Альбатрос (а.с.213 том 1), Висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи на продукцію ТОВ Торговельно-промислова група Альбатрос (а.с.215 том 1);

Правомірність формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними та витягами з Єдиного реєстру податкових накладних (а.с.80-188 том 2, а.с.43 том 3).

Перерахування коштів контрагенту за придбаний товар підтверджується платіжними дорученнями про оплату (а.с.44-90 том 3).

Використання позивачем придбаного товару в рамках власної господарської діяльності для отримання прибутку підтверджується видатковими накладними позивача про наступний перепродаж (поставку) товару третім особам - клієнтам позивача (а.с.154-168 том 3).

При цьому, відповідно до умов укладеного договору №87 від 18.02.2014, контрагент здійснював постачання товару на умовах DDP на склад Позивача і передавав його вже вивантаженим на складі. Тобто, позивач, як покупець не залучався і не міг залучатися до відносин контрагента з перевізником (як це передбачено умовами Інкотермс DDP), тому Позивач отримував товар безпосередньо за видатковими накладними і не отримував і не міг отримувати товарно-транспортні накладні.

Стосовно господарських взаємовідносин позивача з ПП Саліус , суд зазначає наступне.

Як пояснив представник позивача, з вказаним контрагентом (мережа магазинів канцелярських товарів) ТОВ Бі Ту Бі Експрес співпрацює з 2011 року. Позивач регулярно поставляє контрагенту канцелярські товари для роздрібної реалізації в магазинах контрагента.

Відповідно, в зв`язку з постачанням та реалізацією вказаним контрагентом товарів позивача, у останнього виникає потреба у відповідних послугах роздрібного продавця, пов`язаних з обробкою, розміщенням, підготовкою, просуванням та реалізацією товарів позивача, інформуванням про розміщенням, підготовкою, просуванням та реалізацією таких товарів, інформуванням позивача про хід реалізації (по суті маркетингові послуги).

Так, 10.01.2014 між позивачем (замовник) і ПП Саліус (виконавець) укладено договір про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець надає замовнику послуги з просування, стимулювання товарів до продажу, інші послуги на умовах Договору, а Замовник приймає та оплачує Виконавцю належним чином надані Послуги. Сторони підтверджують, що дані Послуги мають безпосереднє відношення до господарської діяльності Замовника.

Пунктом 2 Договору визначено порядок надання послуг: викладення товару Замовника на стелажах; переміщення товарів Замовника по торгівельній точці Виконавця; очищення, фасування, оперативне поповнення обсягів товарів Замовника на стелажах, тощо.

Аналогічний за змістом договір укладено між позивачем і ПП Саліус 12.01.2015.

Крім того, 01.01.2014 та 01.04.2015 між позивачем (постачальник) і ПП Саліус (покупець) укладено однотипні договори поставки, відповідно до умов яких постачальник зобов`язується поставити покупцю за його замовленням товари, асортимент яких погоджується при замовленні кожної партії товару, а покупець зобов`язується приймати товари та своєчасно здійснювати оплату.

Асортимент товарів кожної партії зазначається в замовленнях на відповідні партії, оформлених у формі рахунків-фактур.

Виконання договорів про надання послуг підтверджується: актами надання послуг ПП Саліус №ЦТР00000251 від 30.06.2014р., №ЦТР00000250 від 30.06.2014р., №ЦТР00000252 від 30.06.2014р., №ЦТР00001234 від 31.07.2015р., №ЦТР00001235 від 31.07.2015р., №ЦТР00001236 від 31.07.2015р.; №ЦТР00000965 від 31.05.2015р., №ЦТР00000966 від 31.05.2015р., №ЦТР00000967 від 31.05.2015р. (а.с.32-40 том 2); Звітами про надані послуги ПП Саліус з деталізацією по відношення до кожного акта виконаних робіт (а.с.41-43 том 2; а.с.137-139 том 3); податковими накладними та витягами з Єдиного реєстру податкових накладних (а.с.80-188 том 2 та аркуш 43 том 7); платіжними документами про оплату (а.с.44-90 том 3; а.с.91-93 том 3).

Виконання умов договорів поставки підтверджується: видатковими накладними позивача про поставку товарів на адресу ПП САЛІУС (а.с.143-146 том 3); листом ПП САЛІУС №2017/09-08 від 08.09.2017р. з додатками (а.с.109-131 том 3), в якому зазначено про адреси магазинів, в яких надавалися послуги, з посиланням на договори оренди відповідних торгівельних площ, посади та прізвища працівників контрагента, які безпосередньо вчиняли відповідні дії з надання послуг, кількість працівників контрагента в період надання послуг, з доданими до листа копіями штатного розпису ПП САЛІУС на 02.01.2014р., наказу ПП САЛІУС про затвердження штатного розпису від 02.01.2014 №1-К, штатного розпису ПП САЛІУС на 05.01.2015р., наказу ПП САЛІУС про затвердження штатного розпису від 05.01.2015 №1-К, договорів суборенди від 10.11.2014 №МР-ОС/24-14, від 01.10.2014 №МГ-ОС/19-14, від 15.05.2013 №3/4-5 на оренду приміщень для влаштування магазину з додатками та актом приймання-передачі приміщень.

Стосовно господарських взаємовідносин позивача з ПП Віоліма , суд зазначає наступне.

Як пояснив представник позивача, з вказаним контрагентом Позивач співпрацював з питань ремонту та технічного обслуговування автомобілів Фургон малотоннажний Mercedes-Benz (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та Фургон малотоннажний Mercedes-Benz (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), що знаходяться у власності Позивача відповідно до Свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 та Свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4.

Зокрема, 11 грудня 2013 року між позивачем (замовник) і ПП Віоліма (виконавець) укладено Договір №39 з Додатками які містять перелік автомобілів (а.с.8-13 том 2) про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання протягом строку дії договору надавати комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів зі встановленням запчастин і використанням супутніх товарів, необхідних при проведенні зазначених робіт на станції технічного обслуговування в м. Біла Церква, вул. Декабристів, 3.

Належне виконання сторонами умов даного договору підтверджується: Актами надання послуг №93 від 02.09.2015р., №99 від 11.09.2015р., №137 від 27.11.2015р. (а.с.14-16 том 2); Свідоцтвом про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 (а.с.17 том 2); Свідоцтвом про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 (а.с.18 том 2); Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 023 Позивача (про облік автомобілів) (а.с.19 том 7); листом ПП ВІОЛІМА №7 від 18.04.2017р. (а.с.169 том 3); платіжними документами про оплату (а.с.44-90 том 3); картками рахунку 631 позивача, - на підтвердження належного відображення господарських операцій з контрагентом в бухгалтерському обліку позивача, що є підставою визначення податкових зобов`язань (а.с.94-97 том 3).

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ Шах ХХІ , суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, від вказаного контрагента Позивач в листопаді 2016 року отримав роботи з улаштування бетонного покриття підлоги (152 м.кв.) в орендованих Позивачем складських приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 71, на виконання Договору №19/10-16 від 19.10.2016р. по здійсненню робіт з улаштування бетонної підлоги на загальну суму 49833,33 грн., ПДВ 8916,67 грн., разом з ПДВ 59800,00 грн., відповідно до Акту надання послуг № 43 від 30.11.2016.

Посилання відповідача на неможливість ідентифікувати об`єкт виконання робіт за даним договором, судом відхиляються, адже згідно п.1.1 Договору (а.с.1-3 том 2), роботи виконуються в приміщенні площею 170 м.кв. за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 71.

Відповідно до п.1.2. Договору, ціна матеріалів та робіт складає 350,00 грн. за 1 кв.м. Відповідно до п.1.4. Договору, договірна ціна враховує всі витрати підрядника, в тому числі і вартість матеріалів.

Таким чином, посилання відповідача на необхідність надання накладних на матеріали є помилковими, адже Позивач не закуповував окремо матеріали, а отримав результат робіт у вигляді влаштованої бетонної підлоги, вартість якого (результату) включає в себе, як вартість робіт так і вартість матеріалів.

Договір передбачає здійснення передачі результату робіт за актом здачі-приймання (п. 4.5.), при цьому не передбачає складання та підписання сторонами типових форм КБ-3 та КБ-2в.

Належне виконання ТОВ Шах ХХІ умов договору підтверджується Актом надання послуг №43 від 30.11.2016р. з ТОВ Шах XXI (а.с.7 том 2), який містить всі необхідні реквізити первинного документа та посилання на вказаний договір, шо дає можливість ідентифікувати як роботи, так і об`єкт їх виконання.

Посилання відповідача на необхідність оформлення результатів робіт виключно актами КБ-2в та КБ-3, судом відхиляються, з урахуванням наступного.

Відповідно до Наказу Мінрегіонбуду України від 04.12.2009р. №554, типові форми первинних облікових документів у будівництві КБ-2в та КБ-3 підлягають обов`язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По об`єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

Виконані вказаним контрагентом для Позивача роботи не фінансувались з державного бюджету, жодна із сторін не є державним підприємством, договором сторони не передбачили застосування вказаних типових форм, відповідно застосування вказаних типових форм первинних документів не було обов`язковим, внаслідок чого доводи контролюючого органу в цій частині є помилковими.

Посилання контролюючого органу на те, що виконання робіт з улаштування бетонної підлоги відбувалось в проміжок часу, коли дане приміщення не перебувало на балансі позивача, судом відхиляються, з огляду на Попередній договір оренди нежилого приміщення від 10.10.2016р. з актом приймання-передачі від 10.10.2016р. та лист Орендодавця про згоду на проведення робіт (а.с.177-179 том 1).

Податковий кредит за наслідками взаємовідносин з ТОВ Шах ХХІ сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних (а.с.80-188 том 2, а.с.43 том 3).

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ Ей Еф Бізнес Груп , суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, від вказаного контрагента Позивач в січні 2015 року отримав електромонтажні пусконалагоджувальні роботи з технічного переоснащення систем стельового освітлення із застосуванням енергозберігаючих технологій в орендованих Позивачем приміщеннях: площею 54 м.кв. за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 71, орендованому відповідно до Договору оренди приміщень №03-02/14 від 03.02.2014р. (а.с.161-162 том 1) та площею 640 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Червоноткацька, 84, корпус 26, орендованому відповідно до Договору суборенди приміщення №15 від 01.04.2013р. (а.с.165-170 том 1).

Так, згідно умов Підрядного контракту №120115 від 12.01.2015р., укладеного між позивачем і ТОВ Ей Еф Бізнес Груп з додатками та додатковою угодою від 15.01.2015р. (а.с.182-190 том 1), контрагент зобов`язався виконати роботи в приміщенні площею 54 м.кв. за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 71, та в приміщенні площею 640 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Червоноткацька, 84, корпус 26.

Відповідно до п.4.1. Підрядного контракту, ціна матеріалів включена в ціну результату робіт. Договір передбачає здійснення передачі результату робіт за актом здачі-приймання (п. 4.2.).

Фактичність виконання даного договору підтверджується Актом надання послуг (виконаних робіт) №2 від 30.01.2015р. (а.с.193 том 1); Актом КБ-2в №1 від 30.01.2015р. (а.с.196-197 том 1), Актом КБ-2в №2 від 30.01.2015р. (а.с.198-199 том 1); Рахунком на оплату №2 від 12.01.2015р., - (аркуш справи 194 том 1).

Наявність у контрагента технологічних можливостей на виконання робіт по договору підтверджується Ліцензією ДАБІ України від 19.04.2013р., виданою на ім`я ТОВ Ей Еф Бізнес Груп (а.с.191 том 1) і Дозволом ТУ Держгірпромнагляду №1675.13.32 від 29.05.2013р. на будівельні роботи (а.с.192 том 1);

Податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних (а.с.80-188 том 2).

Здійснення позивачем оплати за отримані роботи (послуги) підтверджується належним чином засвідченими копіями платіжних доручень (а.с.44-90 том 3; а.с.91-93 том 3).

З приводу господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Акрам Вест ТД , судом встановлено наступне.

05 вересня 2016 року між позивачем (відправник) і товариством з обмеженою відповідальністю Акрам Вест ТД (перевізник) укладено договір перевезення вантажу (а.с.53-55 том 2), відповідно до умов якого перевізник зобов`язується доставити довірений йому Відправником вантаж до пункту призначення та передати вантаж представнику Одержувача, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом п.1.4 Договору, пункт призначення Вантажу зазначається в ТТН. Відправник проводить оплату за транспортне обслуговування після підписання акту виконаних робіт (п.1.5 Договору).

Належне виконання сторонами умов даного договору підтверджується: актами наданих послуг ТОВ Акрам Вест ТД №2 від 19.09.2016р., №2-1 від 19.09.2016р., №2-2 від 19.09.2016р., №2-3 від 19.09.2016р., №2-4 від 19.09.2016р., №2-5 від 19.09.2016р., №2-6 від 19.09.2016р. (а.с.56-62 том 2); додатками до актів наданих послуг з деталізацією послуг (а.с.57-63 том 4); товарно-транспортними накладними (а.с.64-250 том 4, а.с.1-21 том 5); видатковими накладними позивача, вказаними у додатках до актів та в товарно-транспортних накладних (а.с.22-28 том 5); податковими накладними та витягами з Єдиного реєстру податкових накладних (а.с.80-188 том 2); платіжними документами про оплату - (а.с. 44-90 том 3, а.с.91-93 том 3).

Стосовно господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Виробнича фірма Дзета , суд зазначає наступне.

Як зазначив представник позивача, від вказаного контрагента Позивач у липні 2016 року отримав наступні послуги та товари: 1) придбав та отримав від контрагента канцелярські товари в асортименті на суму 158403,70 грн., ПДВ 31680,74 грн., разом з ПДВ 190084,44 грн.; 2) отримав юридичні послуги з комплексного щомісячного юридичного обслуговування (усні та письмові консультації, перевірка та складання документів тощо) на суму 19296,67 грн., ПДВ 3859,22 грн., разом з ПДВ 23156,00 грн.; 3) отримав транспортно-експедиційні послуги на суму 293287,33 грн., ПДВ 58657,46 грн., разом з ПДВ 351944,79 грн.; 4) отримав маркетингові послуги (вивчення попиту та пропозиції на товари позивача, дослідження цін конкурентів тощо) на суму 29001,67 грн., ПДВ 5800,33 грн., разом з ПДВ 34802, 00грн.

Суд погоджується з правомірністю формування позивачем спірних показників податкової звітності за наслідками взаємовідносин із ТОВ ВФ Дзета , приймаючи до уваги таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Керуючись ст. 181 Господарського кодексу України, між позивачем у ТОВ ВФ Дзета укладений у спрощений спосіб договір поставки про закупівлю Позивачем канцелярських товарів. Фактичне укладання та виконання договору підтверджується видатковими накладними №226074 від 31.07.2016р., №226075 від 31.07.2016р. (а.с.77-79 том 2).

Податковий кредит сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних (а.с.136-140 том 2).

Подальша реалізація позивачем придбаних канцелярських товарів на третіх осіб підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, які наявні в матеріалах справи (а.с.170-236 том 3).

Правомірність формування позивачем спірних показників податкової звітності в частині юридичних, маркетингових і транспортно-експедиційних послуг підтверджується наступним.

Договором про юридичне обслуговування №134/2016 від 24.06.2016р. укладеним позивачем із ТОВ Виробнича фірма Дзета (а.с.63-65 том 2), яким передбачено щомісячне юридичне обслуговування (усні та письмові консультації, перевірка та складання документів тощо) (п.1.1.), встановлено щомісячну вартістю обслуговування (п.4.1.). Згідно договору послуги могли надаватись на усні або письмові запити Замовника (п.2.5.), усно або письмово (п.2.6.); Актом здачі-прийняття юридичних послуг №226071 від 31.07.2016р. (а.с.72 том 2).

Договором про надання маркетингових послуг №136/2016 від 10.07.2016р. з ТОВ Виробнича фірма Дзета (а.с.66-68 том 2), який передбачав проведення маркетингових досліджень щодо продукції, що реалізується Позивачем (канцелярські товари), дослідження попиту і пропозиції, вивчення конкурентів, потенційних споживачів тощо (пункти 1.1., 1.2., 1.3., 2.1. Договору). Пунктом 6.1. Договору встановлена вартість послуг; Актом здачі-приймання послуг з дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки №226072 від 31.07.2016р. (а.с.73 том 2).

Договором перевезення №135/2016 від 24.06.2016р. з ТОВ Виробнича фірма Дзета (а.с.69-71 том 2); Актами здачі-прийняття транспортно-експедиційних послуг ТОВ Виробнича фірма Дзета №226073 від 31.07.2016р., №226073-1 від 31.07.2016р., №226073-2 від 31.07.2016р. (а.с.74-76 том 2).

Податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних (а.с.80-188 том 2 та аркуш 43 том 3).

Стосовно господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Бум Фінанс , судом встановлено наступне.

Інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що основним видом діяльності ТОВ Бус Фінанс (код ЄДРПОУ 39433093) за кодом КВЕД 69.10 є діяльність у сфері права.

Так, відповідно до акта наданих послуг №2606/44 від 26.06.2015 зі звітом до нього (а.с.47-48 том 2), ТОВ Бум Фінанс надано позивачу послуги з юридичного обслуговування в червні 2015 року, перелік та зміст яких детально висвітлено в зазначеному Звіті.

Отримані юридичні послуги були використані позивачем в рамках власної господарської діяльності, що підтверджується укладеними між позивачем і третіми особами (які зазначені в Звіті ТОВ Бум Фінанс до акта №2606/44 від 26.06.2015) господарськими договорами на поставку товарів (а.с.29-60 том 5).

Податковий кредит за наслідками отриманих юридичних послуг сформований позивачем на підставі належним чином оформленої податкової накладної (а.с169 том 2).

З приводу господарських взаємовідносин позивача із ТОВ Лоял Дот , суд зазначає наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, від вказаного контрагента в червні 2015 року Позивач отримав транспортно-експедиційні послуги на суму 72461,24 грн., ПДВ 14492,25 грн., разом з ПДВ 86959,49 грн., відповідно до акта надання послуг №3006/88 від 30.06.2015р.

НА підтвердження фактичності отримання позивачем послуг від даного контрагента, до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії договору №133/Т надання транспортно-експедиційних послуг від 30.05.2015р. (а.с.49-51 том 2). Вартість послуг Виконавця остаточно була погоджена сторонами в акті надання послуг №3006/88 від 30 червня 2015р.; актом надання послуг №3006/88 від 30 червня 2015р. (а.с.52 том 2); картками рахунку 631 позивача, що підтверджують належне відображення господарських операцій з контрагентами в бухгалтерському обліку позивача, що є підставою визначення податкових зобов`язань (а.с.94-97 том 8); оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 позивача, що підтверджує належне відображення господарських операцій з контрагентом в бухгалтерському обліку позивача, що є підставою визначення податкових зобов`язань (а.с.98-104 том 3).

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, суд погоджується з правомірністю формування позивачем показників податкової звітності на підставі досліджених вище судом господарських операцій.

Пунктом 134.1.1 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи

Частиною 2 ст.6 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні передбачено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Так, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено в П(С)БО 15 Доходи , за змістом п.5 якого дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Пунктом 198.2 Податкового кодексу України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2017 №0003391402 в частині основного платежу в сумі 268783,20 грн, штрафних (фінансових) санкцій в сумі 35792,30 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2017 №0003401402 в частині основного платежу в сумі 276126,12 грн, штрафних (фінансових) санкцій в сумі 69 031,78 грн.

4. Стягнути на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ Бі Ту Бі Експрес понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 9746,00 (дев`ять тисяч сімсот сорок шість грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ БІ ТУ БІ ЕКСПРЕС (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37590041, адреса: 01004, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛЬВА ТОЛСТОГО, будинок 11/61, нежиле приміщення 69).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У М. КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович