Рішення

від 18.02.2020 по справі 357/9301/19

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/9301/19

2/357/573/20

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 лютого 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

представника позивача - Олефір О.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , третя особа: Селянське ( фермерське ) господарство Колосок , ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області та витребування земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2019 року Заступник прокурра Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою додо Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , третя особа: Селянське ( фермерське ) господарство Колосок , ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області та витребування земельної ділянки, обгрунтовуючи наступним.

Прокуратурою Чернігівської області в порядку здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування в одній із справ було виявлено порушення вимог земельного законодавства під час передачі земельної ділянки у власність. Зокрема, наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 30.05.2018 року № 10-4831/15-18-сг за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 від 21.03.2018 року, йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Поправської сільської ради Білоцерківського району, розміром земельної ділянки 2,0 га. Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 30.05.2018 №10-4831/15-18-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , було передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3220485300:01:008:0065, але передача у власність вказаної земельної ділянки відбулася незаконно, з порушенням вимог земельного законодавства, в подальшому дана земельна ділянка була продана ОСОБА_1 і, на даний час, перебуває в оренді СГ Колосок . ОСОБА_3 , бажаючи отримати у власність дану земельну ділянку, надав недостовірну інформацію, оскільки раніше вже використовував своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. А тому, позивач зазначає, що підлягає визнанню недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30.05.2018 року № 10-4831/15-18-сг, яким передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0 га, з кадастровим номером 3220485300:01:008:0065 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області та витребуванню з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 3220485300:01:008:0065 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Вирішити питання судових витрат ( а. с. 4 - 18 ).

Ухвалою судді від 10 вересня 2019 року постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищевказаній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження ( а. с. 67-68 ).

02 жовтня 2019 року за вх. № 36222 судом отримано відзив на позовну заяву від Головного управілння Держгеокадастру у Київській області, в якому просили ухвалити рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовної вимоги в частині визнання недійсним наказу Головного управління, мотивуючи наступним.

Виходячи з матеріалів справи, за результатами розгляду клопотання гр. ОСОБА_3 від 30.05.2018 року, наказом Головного управління було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області, земельної ділянки з орієнтовним розміром 2,0000 га.

Наказом Головного управління від 30.05.2018 року за № 10-4831/15-18-СГ затверджено документацію із землеустрою на гр. ОСОБА_3 , земельна ділянка з кадастровим номером 3220485300:01:008:0065, площею 2,0000 га, що розташована на території Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Разом з тим, гр. ОСОБА_3 , на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 04.01.2018 року за №25-124/14-18-сг, отримав у власність земельну ділянку з кадастровим номером 7421481600:04:000:0801 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Ваганицької сільської ради Городнянського району Чернігівської області, право власності зареєстровано 20.02.2018.

Відповідно до пункту б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0000 гектара.

Відповідно до частини 4 статті 116 Земельного кодексу України: Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання .

Пункт 7 статті 118 Земельного кодексу України ( далі - Кодекс) встановлює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

В клопотанні до начальника Головного управління гр. ОСОБА_3 засвідчує, що ним не було використано раніше право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Однак, зазначене не відповідало дійсності та зазначеним гр. ОСОБА_3 увів в оману Головне управління, що в подальшому й стало підставою видачі наказу, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Окремо зауважують, що навіть отримання громадянином наказу Головного управління про затвердження документації та надання земельної ділянки у власність ніяким чином не встановлює за громадянином право власності на певну конкретну земельну ділянку.

3 01 січня 2013 року повноваження стосовно ведення Державного реєстру прав, відповідно до частини 1 статті 6 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , передано до: 1) Міністерства юстиції України та його територіальних органів; 2) суб`єктів державної реєстрації прав (виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти); 3) державних реєстраторів прав на нерухоме майно.

З огляду на зазначене, Головне управління розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Київської області, однак не володіє повноваженнями стосовно реєстрації прав власності на нерухоме майно, в тому числі на земельні ділянки.

Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема й наявність факту виконання умов правочину, з, якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права. що підлягає державній реєстрації.

Крім того зазначають, що Конституційний Суд України пунктом 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст приймають нормативні та не нормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі набуття у власність земельної ділянки.

Тому, у прийняті Головним управлінням (як суб`єктом владних повноважень) наказу про надання земельних ділянок у власність, що є ненормативним актом, який вичерпує свою дію внаслідок його виконання. Скасування та/або визнання недійсним наказу не породжує наслідків для власників земельних ділянок.

Враховуючи вищенаведене, позовна вимога в частині, визнання недійсними наказів Головного управління щодо затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передача їх у власність, тобто ненормативні акти, що застосовуються одноразово і з прийняттям яких виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронних законом інтересів, не може бути задоволена, оскільки такі накази Головного управління вичерпали свою дію шляхом виконанн, їх скасування не породжує наслідків для власників земельних ділянок, оскільки у таких осіб виникло право власності на земельну ділянку і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах ( а. с. 87-90 ).

Ухвалою суду від 27 листопада 2019 року в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід судді у зазначеній цивільній справі було відмовлено та зупинено провадження, а справу передано в канцелярію суду для визначеня складу суду для вирішення птання про відвід судді Орєхова О.І. у порядку, встановленому частиною першої статті 33 ЦПК України ( а. с. 137-139 ).

Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Цукурова В.П. від 28 листопада 2019 року у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Орєхова О.І. відмовлено ( а. с. 140 ).

Ухвалою суду від 03 грудня 2019 року відновлено провадження ( а. с. 141-142 ).

Ухвалою суду від 09 січня 2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 годину 00 хвилин 18 лютого 2020 року ( а. с. 153-154 ).

В судовому засіданні прокурор Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Олефір О.І. підтримала позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просила суд задвольнити позовні вимоги Заступника прокурора Чернігівської області в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Червінчик Є.Е. в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив в позові відмовити в повному обсязі.

Відповідач ГУ Держгеокадастру у Київській області в судове засідання представника свого не направив, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення.

Треті особи Селянське ( фермерське ) господарство Колосок , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчать наявні поштові повідомлення про вручення.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач та треті особи будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання не з`явилися в судове засідання без поважних причин та не повідомили причини неявки.

Заяв та клопотань з боку відповідача та третіх осіб на адресу суду не надходило.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача Кирути Л.С., дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Заступника прокурора Чернігівської області підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що прокуратурою Чернігівської області в порядку здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018270000000132, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України виявлено порушення вимог земельного законодавства під час передачі земельної ділянки у власність, що і стало підставою для формування даного позову до суду.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 26.03.2018 № 10-2513/15- 18-сг за результатами розгляду заяви ОСОБА_4 від 21.03.2018, останньому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області, орієнтовним розміром земельної ділянки 2,0000 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30.05.2018 № 10-4831/15-18-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 3220485300:01:008:0065), розташованої на території Поправської сільської ради Білоцерківського району, та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с.39).

На підставі вказаного наказу від 30.05.2018 №10-4831/15-18-сг згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових право на нерухоме майно за ОСОБА_3 31.05.2018року було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485300:01:008:0065 для ведення особистого селянського господарства на території Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Встановлено, що ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 04.01.2018 № 25-124/14-18-сг отримував вже у приватну власність (право зареєстровано 20.02.2018) земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 7421481600:04:000:0801 ) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Ваганицької сільської ради Городянського району Чернігівської області. Зазначене підтверджено, інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Отже, після набуття ОСОБА_3 права власності, земельна ділянка з кадастровим номером 3220485300:01:008:0065 віджучена на підставі договору купівлі-продажу від 20.06.2018 року, серія та номер 1388, згідно якого власником земельної ділянки є ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з вищевказаною позовною заяваю Заступник прокурора Чернігівської області вважає, що ОСОБА_1 придбав вказану земельну ділянку в особи, яка не мала права на її отримання та відчуження, тому наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30.05.2018 року № 10-4831/15-18-сг, яким передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0 га, з кадастровим номером 3220485300:01:008:0065 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області повинен бути визнаний судом недійсним та витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 3220485300:01:008:0065 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Поправської сільської ради.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В судовому засіданні представником прокуратури було обґрунтовано порядок захисту інтересів держави, наведено причини звернення до суду з даним позовом.

Так, згідно ч.3 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

В даному випадку, вбачається, що Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру не здійснює захист інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсними та скасування наказів органів Держгеокадастру про передачу у власність особам земельних ділянок.

Так, згідно Положення Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру , затвердженого постановою КМ України, передбачено, що посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право: звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився; передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину.

Отже, зазначеним положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру передбачено передачу /переадресацію/ матеріалів до органів прокуратури про діяння з ознаками злочину. Також, даним положенням передбачений виключний перелік позовів, з якими може звернутися дана служба до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1,3,5 ст. 116 ЗК України (в редакції чинній на час передачі ділянки у власність) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Так, законодавством встановлені певні обмеження у правах набуття права власності на земельні ділянки, а саме згідно з ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Передбачена ст. ст. 116, 121 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалася вже своїм правом, отримала у власність земельну ділянку меншу від граничної площі, передбаченої ст. 121 ЗК України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 га.

Разом з цим, встановлено, що після набуття ОСОБА_3 права власності, земельна ділянка з кадастровим номером 3220485300:01:008:0065 відчужена, на підставі договору купівлі-продажу від 20.06.2018 серія та номер 1388, згідно якого власником земельної ділянки на даний час є ОСОБА_1 .

Встановлено, що земельна ділянка площею 2 га (кадастровий номер 3220485300:01:008:0065), що знаходиться за межами Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області, вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності, внаслідок незаконного використання ОСОБА_3 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок - держави, в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з наступних підстав.

Отже, ОСОБА_3 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Київській області не повідомив, що вже раніше скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. При цьому, ОСОБА_1 придбав вказану земельну ділянку в особи, яка з огляду на зазначені обставини не мала права її отримувати та відчужувати.

Згідно з п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.

Виходячи зі змісту ч. 4 ст. 116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз за кожним видом використання.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 5 Закону України Про особисте селянське господарство , громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 га, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених ст. 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства.

Однак, приймаючи оспорюваний наказ, відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Київській області не перевірив факт реалізації ОСОБА_3 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, порушив вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, а тому наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність особи, яка таке право вже використала, як і наказ про передачу такої ділянки у власність, є незаконними.

Представник відповідача ГУ Держгеокадастру в Київській області у відзиві на позовну заяву звертав увагу, що Законом не передбачено обов`язку управління Держгеокадастру перепровіряти попереднє використання особою свого права на отримання у власність земельних ділянок.

Суд не погоджується з такими твердженням відповідача, оскільки відповідно до ч.6 ст. 186-1 Земельного Кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

В даному випадку, вбачається пряме порушення гр. ОСОБА_3 норми ч.4 ст. 116 ЗК України. ОСОБА_3 на час отримання спірної земельної ділянки (наказ від 30.05.2018 № 10-4831/15-18-сг) використав вже своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земель для даного виду використання (наказ від 04.01.2018 № 25-124/14-18-сг). І зазначене слугувало підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Також, стороною відповідача заперечувалася позовна вимога про визнання недійсним Наказу ГУ Держгеокадастру в Київській області, яким було передано у власність особі земельну ділянку. Представник відповідача з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі № 7-рп/2009 зазначав, що оспорюваний наказ не підлягає визнанню недійним, оскільки є ненормативним актом, який вичерпав свою дію з часу реєстрації права власності на земельну ділянку. Така позиція позивача суперечить положенням Цивільного кодексу України, Закону України Про державну реєстрацію речових прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень та рішення Конституційного Суду У країни від 16.04.2009 у справі № 7-рп/2009.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. З ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом (не передбаченим ч. 2 ст. 16 ЦК України), що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з ч. ч. 2 та 4 ст. 182 ЦК України державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав.

Так, Конституційний Суд України у пункті 4 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 у справі № 7-рп/2009 зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Правову позицію щодо застосування положень наведеного рішення Конституційного Суду України було висвітлено у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15, яка розглядалася спільно судовими палатами у цивільних, адміністративних та господарських справах.

Зокрема, Верховним Судом України зазначено, що з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі № 7-рп/2009 та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України у зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин, відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, саме по собі задоволення позову у частині витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння не може бути достатнім та належним способом захисту інтересів держави. У випадку витребування земельної ділянки з права власності ОСОБА_1 залишиться не скасованим запис про наявність у нього такого речового права, яке виникло у результаті відчуження ОСОБА_3 земельної ділянки, право власності на яку, в свою чергу, у первісного власника зареєстровано на підставі оспорюваного наказу. При цьому, внесення запису про скасування такого речового права може бути здійснено державним реєстратором виключно відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - на підставі рішення суду про визнання недійсним рішення, на підставі якого відповідний запис внесено.

Не скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 30.05.2018 № 10-4831/15-18-сг про передачу у ОСОБА_5 спірної земельної ділянки за прецендентною практикою Європейського суду з прав людини та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може свідчити про наявність у нього правомірного очікування щодо певного стану речей (у майбутньому) та не перешкоджатиме здійсненню повторного відчуження цієї ж земельної ділянки, оскільки у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень залишатиметься запис про наявність права власності за фізичними особами.

Таким чином, враховуючи, що наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 30.05.2018 № 10-4831/15-18-сг не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки його прийнято без урахування факту повторності приватизації ОСОБА_3 земельної ділянки за одним цільовим призначенням у максимальному розмірі, виключно на його підставі здійснено первинну реєстрацію права власності, тому він підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Таким чином, на думку суду, визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30.05.2018 № 10-4831/15-18-сг є ефективним та належним способом захисту порушеного права власності та, лише, скасувавши наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність може бути поновлено інтереси держави.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, ОСОБА_3 міг і повинен був знати про те, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання, що ставить його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів та підтверджує дотримання справедливого балансу у даних правовідносинах, та зважаючи на те, що він своє право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства використав, підстав для задоволення його заяви про надання у власність земельної ділянки такого ж виду користування на території Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області, - не було.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 155 ЗК України визначає, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Враховуючи викладене, зазначений наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області від 30.05.2018 № 10-4831/15-18-сг підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка площею 2 га (кадастровий номер 3220485300:01:008:0065), що знаходиться за межами Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області, витребуванню у добросовісного набувача ОСОБА_1 на користь держави.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Згідно із п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК України. У зв`язку із цим, коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Статтями 317, 319 ЦК України передбачено, що саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Як встановлено ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до закріпленого у ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. За змістом зазначеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежене й можливі, у тому числі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Згідно з приписами ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В даному випадку, спірна земельна ділянка вибула з державної власності протиправно, поза волею Українського народу та територіальної громади Поправської сільської ради, а тому існують всі правові підстави для витребування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3220485300:01:008:0065 з незаконного володіння (власності) відповідача ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на підставі ст.ст. 388, 396 Цивільного кодексу України.

Таким чином, здійснення Головним управління Держгеокадастру у Київській області права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як правомірне вираження волі з боку держави.

Таку правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 3-604гс16, а також у постановах Верховного Суду України від 02.11.2016 у справі № 6-2161цс16 (522/10652/15-ц), від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 23.11.2016 у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищенаведеного, надаючи оцінку наданим доказам по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є цілком обгрунтованими та такими, що підлягають задволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України, ст.4 Закону України Про судовий збір суд вважає за можливе стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати по справі, які були понесенні останнім та понесення яких документально підтверджено ( а. с. 2 ).

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.174,203, 210, 215, 216,321,330,387,388 ЦК України, ст.ст. 20, 116, 122, 141, 149, 152, 153,155,186-1 ЗК України, ст.ст. 2, 5, 12, 19, 81,141, 158, 258- 265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , третя особа: Селянське ( фермерське ) господарство Колосок , ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області та витребування земельної ділянки, - задовольнити.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30.05.2018 року № 10-4831/15-18-сг, яким передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0 га, з кадастровим номером 3220485300:01:008:0065 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 3220485300:01:008:0065 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 на користь прокуратури Чернігівської області судові витрати по справі в сумі 3842 грн. /по 1921 грн. з кожного відповідача/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: Заступник прокурора Чернігівської області ( адреса місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, буд. 9, ЄДРПОУ: 02910114 ) в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру ( адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 3, ЄДРПОУ: 39411771 );

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Київській області ( адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Серпова, 3/14, ЄДРПОУ: 39817550 );

Відповідач: ОСОБА_1 ( адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

Третя особа: Селянське ( Фермерське ) господарство Колосок ( адреса місцезнаходження: 09171, Київська область, Білоцерківський район, с. Коженики, вул. Новосельська, буд. 47, ЄДРПОУ: 30683862 );

Третя особа: ОСОБА_3 ( адреса проживання: АДРЕСА_2 , номер та серія паспорту НОМЕР_4 , РОНКПП: НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складено 27 лютого 2020 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов